Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 191/3386/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 20.05.2024. Зареєстровано: 20.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2024.
Дата набрання законної сили: 18.06.2024
Номер судового провадження: 1-кп/191/248/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022135800000082

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 191/3386/22 
		Провадження № 1-кп/191/248/22
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 травня 2024 року                           м. Синельникове
		Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді                          ОСОБА_1 , 
		за участю секретаря судового засідання             ОСОБА_2 , 
		прокурора                              ОСОБА_3 ,
		захисника  адвоката                          ОСОБА_4 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження 12022131580000082 за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, громадянина України, який має вищу освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.111-1 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», від 12.05.2015 за № 389-VIII, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
		24.02.2022 року Російською Федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
		Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
		Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб. Законом України від 15.03.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
		Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України від 21.04.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
		Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 року строком на 90 діб. Законом України від 22.05.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
		Указом Президента України від 12.08.2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 року строком на 90 діб. Законом України від 15.08.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
		Внаслідок ведення агресивної війни з боку Російської Федерації проти України, збройними формуваннями держави-агресора, приблизно 05.03.2022 року захоплено територію м.Старобільська та Старобільського району Луганської області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами.
		На тимчасово окупованій після 24.02.2022 року території м. Старобільська та Старобільського району Луганської державою-агресором вжито заходів щодо створення та встановлення окупаційної адміністрації.
		З цією метою, наказом голови луганської народної республіки від 03.03.2022 року № УГ-125/22, створено «адміністрацію Старобільського району луганської народної республіки», а також призначено «виконувача обов`язків голови адміністрації».
		Також, на вказаній тимчасово окупованій території створено та розпочато роботу «правоохоронних органів лнр», зокрема, «Старобільського районного відділу внутрішніх справ міністерства внутрішніх справ лнр» та «прокуратури Старобільського району генеральної прокуратури лнр».
		У подальшому на тимчасово окупованій території м.Старобільська та Старобільського району Луганської області державою-агресором створено інші органи «державної влади».
		Таким чином, в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території м. Старобільська та Старобільського району Луганської області державою- агресором створено окупаційну адміністрацію російської федерації, тобто сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.
		Станом на 14.04.2022, на тимчасово окупованій після 24.02.2022 території Луганської області, на підставі «розпорядження уряду лнр» також створено виконавчий орган державної влади так званої луганської народної республіки щодо формування та забезпечення державної політики, нормативно-правового регулювання у сфері охорони здоров`я «Державну установу «Старобільська фізіотерапевтична лікарня» лнр».
		Відповідно до «закону так званої лнр» «Про основи охорони здоров`я» державну систему охорони здоров`я складають:
		1. Виконавчий орган державної влади у сфері охорони здоров`я;
		2. Медична організація, що входить до державної системи охорони здоров`я, державні унітарні підприємства, санітарно-епідеміологічна служба, інші суб`єкти, що підвідомчі виконавчому органу державної влади в сфері охорони здоров`я.
		«Постанова ради міністрів лнр від 11.04.2017 № 172/17» свідчить, що незаконно утворена на тимчасово окупованій території України так звана «Державна установа «Старобільська фізіотерапевтична лікарня» лнр» є складовою частиною виконавчого органу державної влади «міністерства охорони здоров`я» так званої луганської народної республіки та створена у тому числі для формування та забезпечення державної політики, нормативно-правового регулювання у сфері охорони здоров`я на окупованій території м.Старобільська та Старобільського району Луганської області.
		У період часу з 03.03.2022 року по 01.04.2022 року (більш точну дату встановити за об`єктивних причин не вдалося) ОСОБА_5 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на території міста Старобільська Луганської області маючи умисел на зайняття посади в незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території міста Старобільськ Луганської області, та реалізуючи його вступив в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації та представниками так званої «лнр», та отримавши від них пропозицію на зайняття посади в незаконно створеному органі влади в місті Старобільськ Луганської області, в порушення вимог Конституції та Законів України добровільно, умисно погодився на вказану пропозицію.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 , на початку квітня 2022 року, більш точний час встановити за об`єктивних причин не вдалось, будучи громадянином України, перебуваючи на території міста Старобільськ Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання, погоджуючись на пропозицію представників окупаційної адміністрації держави-агресора - російської федерації та представників незаконних збройних формувань так званої «лнр», ОСОБА_5 умисно, добровільно зайняв посаду - головного лікаря так званої «Державної установи «Старобільська фізіотерапевтична лікарня» лнр», та взяв на себе повноваження органу державної влади, щодо реалізації здійснення державної політики «лнр» у сфері охорони здоров`я на тимчасово окупованій території м. Старобільська та Старобільського району Луганської області.
		Частинами третьою та четвертою пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 № 5 передбачено, що організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.
		Адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном. Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово- господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.
		Займаючи вказану посаду, підпорядковуючись безпосередньо «міністерству охорони здоров`я лнр», ОСОБА_5 фактично здійснює організацію роботи «Державної установи «Старобільська фізіотерапевтична лікарня» лнр» та впроваджує в дію державну політику, нормативно-правове регулювання у сфері охорони здоров`я на вказаній території окупаційної адміністрації держави-агресора.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_5 , що виразились у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, кваліфіковані за ч. 5ст. 111-1 КК України.
		Прокурор Старобільської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_3 у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримала у повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченої зазначила, що показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та подані письмові докази підтверджують злочинність дій ОСОБА_5 , а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною за ч.5 ст.111-1 КК України.
		Відтак, прокурор просила суд визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк десять років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності на строк 15 (п`ятнадцять) років, та з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 (in absentia), який показань суду не надавав, та будь-яких клопотань від нього на адресу суду також не надходило.
		Відповідно до ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.08.2023 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого .
		Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимогст.323 КПК України.
		Судом вживалися заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_5 для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим останній викликався в судові засідання в порядкуст.323 КПК України: повістки про виклик публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження  у газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
		Таким чином, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_5 повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, що так само свідчить про його наміри на ухилення від кримінальної відповідальності.
		У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.
		Захисник обвинуваченого -адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що він не мав можливості поспілкуватися з обвинуваченим та узгодити позицію захисту, тому ними не визнається вина у вчиненні кримінального правопорушення, так як викладене в обвинувальному акті не відповідає дійсності та відсутня конкретність висунутого обвинувачення. Тому просив виправдати обвинуваченого ОСОБА_5 .
		Враховуючи наведене, суд вважає, що судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_5 на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами в кримінальному провадженні.
		Зокрема, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , пояснила, що їй відомо, що ОСОБА_5 з 01.04.2022 року зайняв посаду головного лікаря так званої Старобільської обласної відновної лікарні добровільно. Він їй особисто про це доповів, бо звільнився з підприємства керівником якого вона являється. 
		Відповідаючи на питання прокурора, свідок ОСОБА_6 пояснила, що 30.03.2022 року вона зустрілась з ОСОБА_5 і він повідомив, що 31.03.2022 року звільняється за власним бажанням. У нього було дуже велике бажання зайняти цю посаду, він був не пригнічений і це відбувалось не підтиском. Та й взагалі він був дуже задоволений, що йому запропонували цю посаду. Сама установа займається реабілітаційним лікуванням, а ОСОБА_5 виконує адміністративно-господарчі функції, тобто він керівник лікарні. Після 30.03.2022 року вона з обвинуваченим не спілкувалась ні особисто, ні телефоном.
		Відповідаючи на питання суду, свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона і обвинувачений працювали в Комунальному некомерційному підприємстві «Старобільський центр первинної медико-санітарної допомоги» Старобільської міської ради Луганської області». Після березня вона бачила на фото та відео, які розміщені в інтернет-ресурсах. Вона працювала в цій лікарні з 1999 року, а ОСОБА_5 прийшов працювати в січні 2013 року. З 2013 року вони працювали разом: він був медичним директором, а вона була заступником головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності. З 2016 року вона працювала головним лікарем КНП «Старобільський ЦПМСД», а у 2021 році ця посада була перейменована на посаду директора, а в ОСОБА_5 була посада  медичний директор, тобто він був її заступником. 30.03.2022 року ОСОБА_5 приїздив додому до свідка та повідомив, що з 31.03.2022 року звільняється, а з 01.04.2022 року буде працювати на новій посаді. Заяву про звільнення він залишив у відділі кадрів. ОСОБА_5 повідомив, що йому запропонували посаду, на яку він погодився і він зробив свій вибір. Майже дослівно він сказав: «Я зробив свій вибір, я хочу працювати і звільняюся за власним бажанням з займаної посади медичного директора»
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона являється керівником КНП «Старобільська обласна лікарня відновного лікування» і на момент повномасштабного вторгнення військами рф вона перебувала у м.Старобільськ. Вони перестали працювати через те, що переживали за своїх працівників. Пацієнтів всіх виписали, допомогли їм повернутися додому і потім лікарня в таких умовах не працювала. На початку березня 2022 року до м.Старобільськ зайшли війська рф. Близько 17 березня їй зателефонувала ОСОБА_12 і повідомила, що буде засідання, тому їх збирають в лікарні. Вона поїхала на це так зване засідання. Там були присутні люди у військовій формі та, як представила себе міністерка лнр ОСОБА_13 , яка проводила це засідання, і вона повідомила, що підприємства націоналізуються так званою луганською народною республікою. Тепер вони будуть називатись Державна установа « ІНФОРМАЦІЯ_2 » і запропонувала працювати, але свідок не погодилася працювати і через декілька днів її підлеглі повідомили, що посаду головного лікаря так званої Старобільської фізіотерапевтичної лікарні запропонували ОСОБА_5 , на що він погодився. Вона виїхала на початку чи в середині квітня, бо в неї вже проводили обшуки військовими особами, і працювати їй вже не було де. ОСОБА_5 їй не телефонував. Працює він на посаді головного лікаря і по цей час.
		Відповідаючи на питання прокурора, свідок ОСОБА_7 пояснила, що знає ОСОБА_5 давно, ще до війни, так як він працював на посаді заступника генерального директора Центра первинної медичної допомоги і спілкувались з ним по телефону з приводу пацієнтів щодо направлення в їхню лікарню, так як вони займалися реабілітацією пацієнтів із захворюваннями опорно-рухової та нервової систем. Останній раз бачила ОСОБА_5 17.03.2022 року. ОСОБА_5 виконує функції керівника  це господарсько-розпорядчі, адміністративні функції .
		Відповідаючи на питання суду, свідок ОСОБА_7 пояснила, що по суті ОСОБА_5 зайняв її місце, але в Україні це посада генерального директора підприємства, а на окупованій території  це головний лікар. Тобто на базі українського підприємства вони створили своє. На зібранні 17.03.2022 року щодо націоналізації підприємства був також присутній ОСОБА_5 . Це була нарада всіх керівників лікувальних закладів району, де були присутні також лікарі районного територіального медичного об`єднання м.Старобільськ, відділ кадрів, бухгалтерія, викладачі медичного училища. Вся зала була заповнена лікарями, керівниками та іншими особами. Так як свідок відмовилась від співпраці, то посаду запропонували ОСОБА_5 . Через декілька днів їй зателефонували співробітники і повідомили, що він збирає працівників і повідомив, що він буде на посаді головного лікаря і вони будуть надалі працювати.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що він працює генеральним директором КНП Луганської обласної ради «Луганський регіональний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Після того як їхнє підприємство було релоковане з тимчасово окупованої території Луганської області до міста Дніпра при моніторингу соціальних мереж було виявлено, що їхній колишній колега ОСОБА_14 перейшов до окупантів. Це було підтверджено як даними мереж українських і колаборантів, так співробітниками, які залишилися на окупованій території. І потім пройшла інформація, що він обійняв посаду керівника Старобільської водолікарні.
		Відповідаючи на питання прокурора, свідок ОСОБА_8 пояснив, що знає ОСОБА_5 ще з часів, коли навчався в Луганському медичному державному університеті. Він на курс або два навчався пізніше. Останній раз його бачив приблизно восени 2021 року, коли вони приїжджали до них у м.Сєвєродонецьк отримувати розхідники для ліквідації наслідків ковіду. Свідок зазначив, що може впізнати ОСОБА_5 на фото. По роботі він ОСОБА_5 не дуже добре знав, але йому говорили, що він був «середнячком» в професійному плані, а потім вже як став керівником, то отримав певний досвід. 
		Відповідаючи на питання захисника, свідок ОСОБА_8 пояснив, що ті соціальні мережі, які він моніторить, то це українські, але так як їхня спільнота з луганської області  це ті, хто тимчасово переселилися, тісно спілкуються, і будь яка інформація між ними дуже швидко поширюється. Щодо ОСОБА_5 побачив інформацію випадково, але коли вже почали уточнювати цю інформацію, то по дзвінкам з тимчасово окупованої території це підтвердилося. Це працівники їхнього центру повідомили, а не лікарні, де ОСОБА_5 став керівником. Прізвища цих осіб не може назвати з міркувань їхньої безпеки, так як вони залишаються на окупованій території.
		Відповідаючи на питання суду, свідок ОСОБА_8 пояснив, що він брав участь у слідчих діях та йому ставили запитання щодо ОСОБА_5 . Також пред`являли декілька фотографій осіб чоловічої статі і так як ОСОБА_5 він знає, то його впізнав. 
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що коли розпочалась окупація їхнього міста, то їх відправили у відпустки і на роботу не ходили. Потім у робочій групі Вайбера була переписка і сказали, що збирають збори. На питання, хто ж збирає збори, то написали, що ОСОБА_5 . Це було повідомлення 30.03.2022 року, а збори призначались на 31.03.2022 року. Це були перші збори, які він збирав як майбутній керівник. На тих зборах свідок не була, бо хворіла на ковід. Побачила його вже в травні. Знає також, що він приймав на роботу нових працівників. Дехто залишився і далі працювати, а декому він без пояснень відмовив у подальшому працевлаштуванні. Коли вона була на території лікарні, то бачила частину старих працівників. Бачила як до водолікарні приїздив і Пахнець, і інші Старобільські чиновники. На той час як вона працювала, то бачила, що весь третій поверх зайняли військові. Бачила також, що на території лікарні запускали дрони  це було ніби тренування. Також приїздили лікарі, експерти, які жили і харчувались в лікарні. Приїздив якийсь чиновник з ОСОБА_15 і було таке відчуття, що ОСОБА_5 йому підпорядковується. Це була ніби якась субординація.
		Відповідаючи на питання прокурора, свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_5 призначили головним лікарем і всі таблички українською мовою були зняті та на аркушах формату А4 були надруковані назви кабінетів, в тому числі на його кабінеті було написано «Головний лікар ОСОБА_5 » російською мовою. Також прапори змінили всі. Назва була лікарні російською мовою. ОСОБА_5 займався всіма організаційними моментами, приймав співробітників, звільняв з роботи, давав розпорядження щодо виконання роботи, ходив на зібрання. Штат був приблизно такий як і раніше: кілька лікарів, багато медсестер і санітарок, але саме діяльність як лікарні заклад не виконував і пацієнтів не приймали. Просто робили перелік всього майна, яке там було, і ці списки віддавали керівництву. Також дбали про чистоту як приміщення, так і території. Писали заяви про прийняття на роботу на ім`я ОСОБА_5 і у відділі кадрів ці заяви збирались разом з трудовими книжками. Свідок нову заводила, бо вона свою українську трудову книжку не показала. Свідок отримувала розпорядження щодо виконання роботи. Коли у неї з`явилась можливість через волонтерів виїхати з окупованої території і вона повідомила, що буде звільнятися, то він її відмовляв та говорив, що вже обстрілів немає, а Україну і далі будуть обстрілювати, і в Україні вона зможе знайти роботу. Цивільних пацієнтів у лікарні не було. Всі, хто телефонував за завичкою і хотіли потрапити на лікування, отримували відмову. Лише деякі військові, які там проживали, ходили на деякі процедури. Бачила ОСОБА_5 з Пахницем, Модрицькою і якимось міністром освіти. На першій нараді ОСОБА_5 вона не була присутньою, а потім було ще пару нарад, де він розповідав про штатну чисельність, оклади. Бачила часто ОСОБА_5 на роботі та він поводився спокійно як головний лікар. Адреса лікарні та ж сама  це АДРЕСА_2 . Все залишилось обладнання, тільки змінили назву, прапори і головного лікаря.
		Відповідаючи на питання суду, свідок ОСОБА_9 пояснила, що до окупації лікарня називалась КНП «Старобільська обласна фізіотерапевтична лікарня». Вона працювала медсестрою стаціонару. Почала працювати у травні 2022 року, так як березень і квітень всі були у відпустках. Писала зайву на ім`я ОСОБА_5 про прийняття на роботу, він її підписував і отримували картки в іншому банку. Вона не давала свою трудову книжку, тому запис зробили про прийняття на роботу в нову трудову книжку російського зразка. 29.08.2022 року вона виїхала з окупованої території. Коли вона працювала, то на третьому поверху проживали військові з м.Севастополя, а на другому поверсі  військові з м.Москви. Це їм так сказали. 
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що бачила ОСОБА_5 у березні 2022 року, коли вони зібрали збори працівників, де повідомили, що він тепер новий керівник. Він представився та представив головного бухгалтера. Сказав, що їхній керівник відмовився, тому тепер він буде керівником Старобільської фізіотерапевтичної лікарні та запропонував перейти всім працювати.
		Відповідаючи на питання прокурора, свідок ОСОБА_10 пояснила, що збори проходили в фізіотерапевтичному кабінеті. Він повідомив, що тепер очолює лікарню. Він відповідав на питання. Зокрема, свідок питала щодо розміру зарплати, але конкретної відповіді він не дав. ОСОБА_5 був нормальному настої, навіть в певній мірі у веселому, піднесеному настрої. Говорив російською мовою, що це тепер територія лнр. Як закінчилися ці збори, то вона зібрала свої особисті речі і пішла додому. Більше не виходила на роботу. 13.04.2022 року намагалась виїхати, але був сильний обстріл, тому вимушена була повернутися та змогли виїхати 13.06.2022 року.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що він може підтвердити, що знає ОСОБА_5 і знає, що він очолив ОСОБА_16 фізіотерапевтичну лікарню. Крім того, коли він вже перебував у м.Дніпро і їхнє підприємство  це КНП Старобільська багатопрофільна лікарня Старобільської міської ради Луганської області» було релоковане, то перші місяці після окупації продовжували приходити на стару електронну адресу підприємства листи. Одним з таких листів було запрошення на колегію головних лікарів з Луганського департаменту, де ОСОБА_5 був вказаний як керівник ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Відповідаючи на питання прокурора, свідок ОСОБА_11 пояснив, що він не знає з якого часу ОСОБА_5 зайняв посаду на окупованій території. Лист був підписаний міністром охорони здоров`я так званої лнр ОСОБА_17 . До ОСОБА_5 по роботі не було жодних питань чи проблем, він був абсолютно адекватним спеціалістом.
		Відповідаючи на питання захисника, свідок ОСОБА_11 пояснив, що ОСОБА_5 не був його підлеглим. Він працював в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Старобільської міської ради Луганської області» і, здається, був одним із заступників генерального директора. Свідок приїхав у м.Дніпро 23.03.2022 року, у червні 2022 року були збори і тоді була релокація підприємства. Ці листи пару місяців надходили, а тоді вони, мабуть, вже створили свою електронну пошту.
		Відповідаючи на питання суду, свідок ОСОБА_11 пояснив, що про призначення ОСОБА_5 він дізнався по-перше, з листа, а по друге бачив відео, в якому був виступ ОСОБА_18 і там були присутні ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Це була приблизно середина квітня 2022 року, бо він вже був у м.Дніпро.
		Вина ОСОБА_5 також підтверджується: 
		- протоколом огляду від 04.05.2022 року (а.с.41-49, том 2);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.05.2022 року (а.с.69-71, том 2);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.06.2022 року (а.с.76-78, том 2);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.06.2022 року (а.с.83-85, том 2);
		- протоколом огляду від 09.06.2022 року (а.с.101-111, том 2);
		- протоколом огляду від 30.06.2022 року (а.с.123-143, том 2);
		- протоколом огляду від 14.09.2022 року (а.с.180-190, том 2); 
		- протоколом огляду від 09.11.2022 року (а.с.29-42, том 3); 
		- протоколом огляду від 23.11.2022 року (а.с.93-105, том 3); 
		- протоколом огляду від 25.11.2022 року (а.с.120-129, том 3); 
		- протоколом огляду від 25.11.2022 року (а.с.131-139, том 3); 
		- протоколом огляду від 25.11.2022 року (а.с.140-149, том 3).
		Наявність у ОСОБА_5 громадянства України підтверджується копією паспорта громадянина України з фотокарткою серії НОМЕР_1 , виданого 05 жовтня 1999 року Старобільським РВ УМВС України в Луганській області (а.с.170-176, том 2).
		Крім того, суд також бере до уваги загальновідому інформацію, що в Україні з 24.02.2022 року і по даний час діє воєнний стан.
		Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.111-1 КК України, інші матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами.
		Доводи захисника ОСОБА_4 щодо недоведеності обвинувачення ОСОБА_5 спростовуються безпосередніми показами свідків в судовому засіданні та вищевказаними письмовими доказами.
		Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази та покази свідків у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, відповідно до вимог ст.94 КПК України,виходячи із загальних засад кримінального судочинства, враховуючи, що показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , надані ними безпосередньо в судовому засіданні, є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про винуватість ОСОБА_5 у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, кваліфікуючи її дії за ч.5ст.111-1 КК України.
		Виходячи з зазначеного, судом поза розумним сумнівом, достовірно встановлено, що ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразилисьу добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.5ст.111-1 КК України.
		При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідност.12КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, характер діяння, форму й ступінь вини, мотиви вчинення кримінального правопорушення і дані про особу винного, який раніше не судимий.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , передбаченихст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, що передбачено п. 11 ч. 1ст. 67 КК України.
		Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Згідно ч. 2 ст.50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Таким чином, зважаючи на той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 , як громадянин України, вчинив тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, тому суд, враховуючи особу обвинуваченого, підвищену суспільну небезпечність даного злочину, його тяжкість, наявність обставини, що обтяжує покарання та відсутність пом`якшуючих покарання обставин, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч.5ст.111-1КК України у виді позбавлення волі строком на десять років з позбавленням права обіймати посади в органах державноївлади тамісцевого самоврядування,органах державногоуправління таконтролю,підприємствах таорганізаціях державноїчи комунальноївласності та з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
		За глибоким переконанням суду, саме така міра покарання є законною, обґрунтованою, справедливою, необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення як ним, так і іншими особами кримінальних правопорушень.
		Даних щодо наявності процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні прокурором не надано.
		Враховуючи, що суд прийшов до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_5 додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд вважає за необхідне, з метою забезпечення конфіскації майна, залишити діючим захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна останнього.
		Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на десять років з позбавленням права обіймати посади в органах державноївлади тамісцевого самоврядування,органах державногоуправління таконтролю,підприємствах таорганізаціях державноїчи комунальноївласності строкомна 15років та з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання: з моменту фактичного затримання.
		У зв`язку з необхідністю виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна залишити без змін арешт, накладений ухвалами Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 21.10.2022 року та від 14.11.2022 року, на:
		- земельну ділянку площею 0,0469 га, реєстраційний номер НОМЕР_2 , кадастровий номер 4425110100:02:003:0337, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_4 , виданий 13.03.2014, видавник: Реєстраційна служба Старобільського районного управління юстиції Луганської області;
		- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 73, 1 кв.м. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 171289744251, який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на підставі договору купівліпродажу, серія та номер: 2228, виданий 04.10.2013, видавник: Приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_21 ;
		- банківські рахунки, які відкриті в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО НОМЕР_5 , юридична адреса: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001) на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також, грошові кошти, які розміщенні на цих рахунках;
		- банківські рахунки, які відкриті в АТ «ОЩАДБАНК» (код ЄДРПОУ 00032129, МФО 300465, юридична адреса: вул. Госпітальна, 12-г, м. Київ, 01001) на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також, грошові кошти, які розміщенні на цих рахунках;
		- транспортний засіб, автомобіль OPEL OMEGA, 1995 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_6 , № кузова НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 видане 03 липня 2018 року, який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку після проголошення негайно вручити захиснику та прокурору.
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннямистатті 297-5 КПК Українита на офіційному веб-сайті суду.
		 
		Суддя                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...