Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 545/2597/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2024.
Дата набрання законної сили: 14.05.2024
Номер судового провадження: 61-3858ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		14 травня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 545/2597/23
		провадження № 61-3858св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ноги Андрія Петровича на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2023 року у складі судді Харабадзе К. Ш. та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у складі колегії суддів Чумак О. В., Прядкіної О. В., Пилипчук Л. І.,
		у справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Офіцерська Кредитна Спілка», треті особи: Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Шкляр Юрій Володимирович, про звільнення майна з-під арешту, та
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що після смерті її чоловіка ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок на АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності.
		Вказаний будинок належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок, виданого 04 березня 1988 року виконавчим комітетом Супрунівської сільської Ради народних депутатів.
		04 липня 2023 року вона звернулася до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний будинок, однак нотаріусом відмовлено з тих підстав, що на все нерухоме майно ОСОБА_2 накладено арешт згідно з постановою від 17 лютого 2014 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Офіцерська кредитна спілка» (далі - КС «Офіцерська кредитна спілка»). 
		Вказане виконавче провадження завершено у зв`язку зі смертю боржника, на день звернення до суду з позовом відсутні відкриті виконавчі провадження, боржником за якими є ОСОБА_2 , виконавчий лист № 2-1446 повторно не пред`являвся, претензії кредиторів у матеріалах спадкової справи відсутні. 
		Наявність накладеного арешту на все нерухоме майно ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , перешкоджає їй як єдиному спадкоємцеві реалізувати свої права на оформлення спадкового майна та вільне розпорядження ним, тому просила суд звільнити з-під арешту все нерухоме майно, яке належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного постановою державного виконавця від 17 лютого 2014 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		09 листопада 2023 року рішенням Полтавського районного суду Полтавської області позов задоволено частково. Скасовано арешт 1/2 частки житлового будинку на АДРЕСА_1 , накладений постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції Дерябіною О. Г. від 17 лютого 2014 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		13 лютого 2024 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2023 року залишено без змін.
		Судові рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 було відомо про наявність у її чоловіка ОСОБА_2 непогашених боргових зобов`язань перед КС «Офіцерська кредитна спілка», отже, саме позивачка як спадкоємиця прав і обов`язків щодо майна та зобов`язань, які мав ОСОБА_2 за життя, в силу частини першої 1281 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язана була повідомити кредитора боржника про його смерть. Належних і допустимих доказів того, що позивачка повідомила кредитора про смерть боржника ОСОБА_2 , суду не надано.
		Враховуючи те, що житловий будинок на АДРЕСА_1 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, скасуванню підлягає арешт 1/2 частки у праві на цей житловий будинок.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		12 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Нога А. П. засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 486/1270/20 (провадження № 61-9691св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22), від 12 липня 2023 року у справі № 214/2305/20 (провадження № 61-19730св21), від 23 листопада 2023 року у справі № 569/25676/21 (провадження № 61-4742св23).
		Зазначала, що відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження № 61-25487св18) правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.
		Вважала, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за відсутності відкритого виконавчого провадження, майнових претензій з боку стягувача та смерті боржника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном
		Доводи інших учасників справи
		У квітні 2024 року КС «Офіцерська кредитна спілка» засобами поштового зв`язку та електронною поштою направила до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, у яких просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. 
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції 
		22 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Полтавського районного суду Полтавської області. 
		У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Фактичні обставини справи
		24 лютого 2012 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції (далі - ВДВС Полтавського РУЮ) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 за виконавчим листом № 2-1446, виданим Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Офіцерська кредитна спілка» заборгованості у розмірі 271 099,01 грн.
		Під час вчинення виконавчих дій встановлено наявність у власності боржника транспортного засобу ЗАЗ 1105, 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , на який постановою головного державного виконавця ВДВС Полтавського РУЮ від 17 лютого 2014 року накладено арешт, а також заборонено боржнику здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить лише в межах суми боргу, тобто 271 099,01 грн (а. с. 26).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 11). 
		12 вересня 2022 року головним державним виконавцем Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1446 закінчене на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі смертю боржника (а. с. 27).
		Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок на АДРЕСА_1 (а. с. 18).
		Згідно з довідкою від 04 липня 2023 року № 78/02-14 приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Рябець О. В. та ОСОБА_3 у січні 2023 року відмовилися прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Інші спадкоємці з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися. Дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України, так як постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (а. с. 19).
		04 липня 2023 року постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно у зв`язку з тим, що все належне ОСОБА_2 майно перебуває під арештом (а. с. 20, 21).
		Позиція Верховного Суду
		Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		Згідно з пунктом 1частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Законодавець презюмує спільність майна, якщо воно було набуте за час шлюбу. Протилежне, тобто належність майна до роздільного майна подружжя, потребує доведення. При цьому обов`язок доказування, що майно не є спільним, належить тому, хто це заперечує.
		Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі не лише права, а й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		За вимогами статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
		У справі встановлено, що майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 набуте ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за час шлюбу.
		ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 мав перед КС «Офіцерська кредитна спілка» зобов`язання майнового характеру, оскільки на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 про стягнення з нього на користь КС «Офіцерська кредитна спілка» 271 099,01 грн, яке закінчене у зв`язку зі смертю боржника.
		Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
		Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
		Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
		Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
		Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
		Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
		У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
		При вирішенні справи № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22), яка перебувала на розгляді Великої Палати Верховного Суду та за наслідками розгляду якої прийнято постанову від 11 жовтня 2023 року, досліджувалися питання стосовно застосування положень статей 1281, 1282 ЦК України на стадії примусового виконання рішення суду, а саме: 1) чи можливе процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні у разі смерті боржника? 2) чи застосовуються положення статей 1281 та 1282 ЦК України на стадії примусового виконання рішення суду? 3) який порядок застосування статті 1282 ЦК України щодо визначення меж відповідальності спадкоємців та порядку задоволення вимог стягувача на стадії примусового виконання рішення суду?
		У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні у разі смерті боржника (фізичної особи) є цілком можливим.
		При вирішенні питання заміни учасника справи правонаступником та заміни сторони виконавчого провадження у разі смерті фізичної особи (боржника, відповідача) судам перш за все необхідно з`ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи, а також встановити, чи пред`явлено кредитором вимоги до спадкоємців боржника (див. пункт 101 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17).
		У разі смерті фізичної особи-сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника (див. пункти 78, 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17).
		Крім цього у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зроблено правовий висновок про те, що зі смертю боржника його зобов`язання включаються до складу спадщини і відповідно строки пред`явлення вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
		Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема: надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням.
		ОСОБА_1 було відомо про наявність у чоловіка ОСОБА_2 на день смерті непогашених боргових зобов`язань перед КС «Офіцерська кредитна спілка», отже, саме позивачка, як спадкоємиця прав і обов`язків щодо майна та зобов`язань, які мав ОСОБА_2 за життя, в силу частини першої статті 1281 ЦК України зобов`язана була повідомити кредитора боржника про його смерть.
		Належні та допустимі докази того, що позивачка повідомила кредитора про смерть боржника ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутні.
		Посилання позивача на те, що кредитор спадкодавця повідомлений про смерть боржника шляхом подання позову, проте не пред`явив вимог до спадкоємців, не заслуговують на увагу, оскільки із матеріалів справи вбачається, що ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копію позовної заяви з додатками КС «Офіцерська кредитна спілка» не отримувала (а. с. 55, 56), повідомлення про вручення поштового підправлення - судової повістки про виклик до суду КС «Офіцерська кредитна спілка» отримала вперше 15 вересня 2023 року (а. с. 60, 61). 
		У заяві про перенесення призначеного судового засідання на 27 вересня 2023 року на іншу дату КС «Офіцерська кредитна спілка» зазначила, що їй стало відомо про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 від 12 вересня 2022 року лише 25 вересня 2023 року (а. с. 62). 
		Відповідно шестимісячний строк пред`явлення кредитором вимог до спадкоємця станом на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не сплив. 
		Враховуючи те, що житловий будинок на АДРЕСА_1 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, суд першої інстанції зробив правильний висновок про часткове задоволення позову та скасування арешту 1/2 частки у праві на житловий будинок, накладеного постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції Дерябіною О. Г. від 17 лютого 2014 року в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3.
		Такі висновки суду не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 569/25676/21 (провадження № 61-4742св23), про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» дізнались про факт відкриття спадщини лише після направлення їм ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2021 року про залучення їх відповідачами із копій позовної заяви, а тому на момент ухвалення 23 травня 2022 року рішення у справі, що переглядається вийшов шестимісячний строк передбачений статтею 1281 ЦК України для звернення з вимогами до спадкоємця боржника.
		У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Колегія суддів таких порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій не вбачає. 
		Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) та від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначила, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.
		Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, а саме взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов`язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).
		Із постанови Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), на яку послався у касаційній скарзі заявник, вбачається, що суди задовольнили позов про зняття арешту з майна з тих підстав, що предметом позову є скасування арешту з майна боржника (засудженої особи, яка померла), накладеного в межах виконавчого провадження під час виконання вироку суду, приймаючи до уваги, що позов про зняття арешту з майна поданий не учасником кримінального провадження, не учасником виконавчого провадження, а спадкоємцем, який не може оформити своє право власності у порядку спадкування за заповітом, то вказаний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. Зважаючи на те, що виконавче провадження завершене, питання про зняття арешту з майна не вирішено державним виконавцем самостійно, а продовження арешту майна перешкоджає позивачу у реалізації прав щодо такого майна, вимоги позивача підлягають задоволенню.
		Обставини у зазначеній постанові Верховного Суду не є подібними обставинам у справі, що переглядається, оскільки в останній виконавче провадження не є завершеним.
		Не є подібними обставини у зазначеній представником позивачки справі № 486/1270/20, що перебувала на розгляді Верховного Суду (постанова від 08 грудня 2021 року, провадження № 61-9691св21), у якій суди задовольнили позов про зняття арешту з майна з тих підстав, що Моторне (транспортне) страхове бюро України в установлені законом строки виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості повторно до органів виконавчої служби не пред`явило, питання про поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не порушувало, а тому відсутні підстави для подальшого обтяження нерухомого майна, право власності на яке набув позивач на підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України. При цьому позивач унаслідок зареєстрованого арешту позбавлений можливості завершити процедуру оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 , чим порушуються його права як спадкоємця за законом першої черги.
		Із постанови Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22), на яку послався у касаційній скарзі заявник, вбачається, що суди задовольнили позов про зняття арешту з майна з тих підстав, шо арешт на майно ОСОБА_5 накладений внаслідок виконання покарання, призначеного останньому вироком Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 14 вересня 2011 року у справі № 1-376/11, тому після закриття виконавчого провадження та смерті ОСОБА_5 неможливо знову порушувати питання щодо конфіскації майна останнього.
		Скасовуючи постанову апеляційного суду і залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову про зняття арешту з майна у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 214/2305/20 (провадження № 61-19730св21) Верховний Суд керувався тим, що арешт на спірний будинок було накладено органом виконавчої служби у 2015 році, на момент звернення до суду з цим позовом та вирішення спору виконавче провадження не здійснюється, стягувач не надав доказів повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, не порушує питання про заміну сторони у зобов`язанні правонаступником.
		Обставини у зазначених постановах Верховного Суду також не є подібними обставинам у справі, що переглядається.
		Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ноги Андрія Петровича залишити без задоволення.
		Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                          О. М. Ситнік
		                                                                                                                      Є. В. Петров 
		                                                                                                                      В. В. Пророк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...