Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 501/1293/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 21.05.2024. Зареєстровано: 21.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2024.
Дата набрання законної сили: 16.06.2024
Номер судового провадження: 1-кп/501/192/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024160000000011

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 20.05.2024 Справа № 501/1293/24      1-кп/501/192/24 
		 
		            ВИРОК
		Іменем України
		16 травня 2024 року                            м. Чорноморськ
		Іллічівський міський суд Одеської області
		у складі: головуючого - ОСОБА_1 секретаря судових засідань  ОСОБА_2 
		номер справи 501/1293/24 номер провадження 1-кп/501/192/24
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що надійшов 01 квітня 2024 року від Відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Одеської обласної прокуратури, номер кримінального провадження 12024160000000011, внесеного до ЄРДР від 10 січня 2024 року, відносно:
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лісне Тарутинського району Одеської області, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, тимчасово не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
		 
		участь у справі приймали:     прокурор  ОСОБА_4 ,
		                       захисник обвинуваченого  ОСОБА_5 ,
		                       обвинувачений  ОСОБА_3 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,
		ВСТАНОВИВ:
		Сторони, кожен окремо, не заперечували щодо розгляду справи під час воєнного стану.
		Стислий зміст обвинувачення та встановлені обставини.
		10 січня 2024 року, приблизно у період часу з 14:10 год до 14:30 год, у світлий час доби, у сонячну морозну погоду, без опадів, водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «HYUNDAI SANTA FE», реєстраційний помер НОМЕР_1 , здійснював рух в м. Чорноморську, Одеського району, Одеської області, по проїзній частині вул. Олександрійська, яка мала асфальтобетонне дорожнє покриття, частково вкрите шаром укоченого снігу, з боку вул. 1 Парусна в напрямку вул. 1-го Травня. Проїжджаючи ділянку зазначеної вулиці, розташовану між перехрестями з вул. Парусна та вул. Спортивна, водій ОСОБА_6 зупинив керований ним автомобіль «HYUNDAI SANTA FE» на жести голосування ОСОБА_3 , який знаходився біля нерухомого автомобіля «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_2 , до передньої частини кузову якого було під`єднано гнучке зчеплення  трос, при цьому ОСОБА_3 попросив водія ОСОБА_6 здійснити буксирування його автомобіля «ВАЗ-2106» з метою запуску двигуна, оскільки на цьому автомобілі був розряджений акумулятор. Водій ОСОБА_7 погодився па прохання ОСОБА_3 , після чого останній під`єднав вільний кінець гнучкого зчеплення (тросу) до зчіпного пристрою, розташованого в задній частині кузову автомобіля «HYUNDAI SANTA FE». Потім Карп Р.1І. зайняв водійське місце в салоні автомобіля «ВАЗ-2106», а водій ОСОБА_6 відновив рух на керованому ним автомобілі «HYUNDAI SANTA FE» вперед, при цьому став здійснювати рух по проїзній частині АДРЕСА_3 та став здійснювати буксирування із застосуванням гнучкого зчеплення (тросу) автомобіля «ВАЗ-2106», за кермом якого перебував водій ОСОБА_3 .
		Під чає руху по вул. Олександрійській м. Чорноморську водій ОСОБА_3 , перебуваючи за кермом автомобіля «ВАЗ-2106», який за допомогою гнучкого зчеплення (тросу) буксирувався автомобілем «HYUNDAI SANТА FE», неодноразово намагався запустити двигун свого автомобіля «ВАЗ-2106», під час чого здійснював вплив на органи керування даного автомобіля, а саме увімкнув запалювання автомобіля, руками повертав кермо автомобіля, а ногами натискав на педалі зчеплення, гальм і акселератора.
		Приблизно о 14:30 год, проїжджаючи ділянку АДРЕСА_4 , маючи реальну і об`єктивну можливість бачити попереду свого автомобіля перешкоду для свого руху вищевказаний автомобіль «HYUNDAI SANTA FE», який здійснював рух попереду в попутному напрямку та який здійснював буксирування автомобіля «ВАЗ-2106», маючи можливість дотримуватися безпечної дистанції до вказаного автомобіля, водій ОСОБА_3 в порушення вимог п. 2.3. б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі ПДР України), яким передбачено, що: 
		п. 2.3. ПДР України б) «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідно не відреагував па її зміну, та в порушення вимог п.п. 1.5., 12.1., 13.1. Правил дорожнього руху України, якими передбачено, що:
		п. 1.5. ПДР України «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
		п. 12.1. ПДР України «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;
		п. 13.1. ПДР України «водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу», не переконався в безпеці свого руху, не обрав та не контролював безпечну швидкість руху в межах обраної водієм автомобіля «HYUNDAI SANTA FE», р/н НОМЕР_1 , швидкості близько 30 км/год, та не підтримував безпечну дистанцію до нього, яка формувалася довжиною буксирної стрічки, тим самим не врахував дорожню обстановку, свої практичні навички керування транспортними засобами, а також особливості завантаження і етап свого автомобіля, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух па автомобілі з попередньою швидкістю, внаслідок чого під час чергової спроби запустити двигун свого автомобіля, водій ОСОБА_3 не дотримався безпечної дистанції до автомобіля «HYUNDAI SANTA FE», р/п НОМЕР_1 , який рухався попереду та який здійснював його буксирування, внаслідок чого для уникнення зіткнення з останнім виїхав за межі проїзної частини праворуч у кишеню для паркування автомобілів, де скоїв наїзд правою передньою частиною кузова па пішоходів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і неповнолітню ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Внаслідок даної ДТП пішоходам ОСОБА_8 і ОСОБА_9 спричинені тілесні ушкодження: 
		ОСОБА_9 ? поєднана відкрита торако-абдомінальна травма та травма органів позачеревного простору: рвана - забійна рана правої передньо-бічної поверхні грудної клітини і верхньої частини черевної стінки (па висоті від 74,0см до 84.0см від підошовної поверхні правої стопи і між передньою та задньою пахвовими лініями) крововиливами в м`яких тканинах і з переломами хрящових восьмого та дев`ятого правих ребер (між навколо-грудинної і середньою ключичною лініями і з розривом міжреберних м`язів вздовж і між сьомим та  восьмим ребрами) з наскрізним розривом купола діафрагми справа; переломи хрящових частин п`ятого-сьомого лівих ребер (по навколо-грудинної лінії) і неповний перелом лівого краю грудини (поблизу мечоподібного відростку) з крововиливами в м`яких тканинах і з наскрізним розривом купола діафрагми зліва; повний розрив міжхребцевого диску грудного відділу хребта (між тілами десятого і одинадцятого грудних хребців) зі зміщенням, з повним розривом спинного мозку та з повним розривом грудної час тини аорти з крововиливами в навколишніх м`яких тканинах та з внутрішньо-плевральними кровотечами (скупчення в правій плевральній порожнині біля 100мл та в лівій плевральній порожнині біля 150мл рідкої темно-червоної крові); крововилив в зовнішній оболонці серця зліва та крововиливи під плеврою у воротах обох легенів; крововиливи під капсулами в воротах печінки і селезінки та численні розриви печінки і селезінки з розтрощеннями з внутрішньочеревного кровотечею (скупчення в черевній порожнині біля 500мл рідкої темно-червоної крові; крововиливи в кореню брижі топкої кишки і поперечної ободової кишки та в капсулі передньої поверхні підшлункової
		 
		залозі; крововиливи в навколо- жировий клітковини та під капсулами в ділянці воріт обох нирок;
		? садна: обличчя (в кількості двох, вздовж умовної середини правої гілки нижньої щелепи та в місці переходу тіла щелепи в її початковий відділ лівої гілки щелепи); передньої поверхні грудної клітини (в проекції грудинного кінця лівої ключиці і на висоті 91,0см від підошовної поверхні лівої с топи); передньої черевної стінки в кількості двох (по серединній ліній і па висоті 75,0см від підошовних поверхонь стоп і па 7,0см вище пупка та між правими середньою ключичною і передньою пахвовою лініями і па висоті 68,0см від підошовних поверхонь стоп), правої бічної поверхні черевної стінки (по середній пахвовій лінії і на висоті 68,0см від підошовної поверхні стопи та в проекції верхнього краю правого крила клубової кістки); задньої поверхні грудної клітини (в кількості двох: на висоті 74,0см від підошовної поверхні стоп і по лопатковій лінії та па висоті 72,0см від підошовної поверхні стоп і по лопатковій лінії); задньої поверх тулуба (в кількості трьох: на висоті 69,0см від підошовної поверхні стоп і па 5,0см правіше остистих відростків хребта, па висоті 67,0см від підошовної поверхні стоп і на 3,0см правіше остистих відростків хребта,,по серединній лінії тіла і вздовж остистих відростків хребта і па висоті 65,0см від підошовної поверхні стоп), правої сідниці, в верхньо-зовнішньому її квадранті (в кількості двох, па висоті 62,0см від підошовної поверхні стол), лівої сідниці, в верхньо-внутрішньому її квадранті (на висоті 60,0см від підошовної поверхні стоп);
		? синці: лівої передньо-бічної поверхні грудної клітини (в кількості двох і на висоті 83,0см та 80,0см від підошовної поверхні стоп та в проекції п`ятого- сьомого лівих ребер між середньою ключичною і передньою пахвовою лініями), передньої поверхні правої гомілки (па межі середньої і нижньої третин її і на висоті 13,0см від підошовної поверхні стопи) та передньої поверхні лівої гомілки (в верхній третини і па висоті 23,0см від підошовної поверхні стопи), від яких остання померла в КІШ «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.
		Смерть дитини ОСОБА_9 перебуває в прямому причинному зв`язку з поєднаною відкритою торако-абдомінальною травмою та травмою органів позачеревного простору у вигляді: рвано-забійної рани правої передньо-бічної поверхні грудної клітини і верхньої частини черевної стінки з переломами хрящових частин восьмого та дев`ятого правих ребер і з наскрізним розривом купола діафрагми справа, переломів хрящових частин п`ятого-сьомого лівих ребер і неповного перелому лівого краю грудини та з наскрізним розривом купола діафрагми зліва, повного розриву міжхребцевого диску грудного відділу хребта зі зміщенням і з повним розривом спинного мозку та з повним розривом грудної частини аорти з внутрішньо-плевральними кровотечами, численних розривів печінки і селезінки з розтрощеннями та з внутрішньочеревною кровотечею та настала від шоку.
		Всі вищевказані ушкодження складають єдиний морфологічний комплекс важкої поєднанної травми і тому оцінюються в комплексі, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, згідно з п. 2.1.1 (а) і п. 2.1.3 (й, к, д, о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995р.).
		ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, а саме: ?закриту травму лівого колійного суглоба у вигляді перелому латерального виростку великогомілкової кістки з пошкодженням латеральної колатеральної зв`язки, яка за своїм характером і перебігом зазвичай призводить до розладу здоров`я па строк понад трьох тижнів та за цим критерієм, згідно з н. 2.2.2. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995р), відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
		Допущенні водієм ОСОБА_3 порушення вимог плт. 1.5., 2.3. б), 12.1., 13.1. Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно- наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та у своїй сукупності призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Позиції учасників судового провадження.
		В судовому засіданні ОСОБА_3 визнав себе винним у вчиненні злочину за вищезазначеними обставинами, щиро покаявся, не заперечував проти зібраних по справі доказів, просив їх не досліджувати та розглядати справу, згідно положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України. Щодо обставин події пояснив, що все трапилося несподівано, намагався уникнути ДТП. Також повідомив, щодо ним досягнуто угоди з потерпілими щодо відшкодування матеріальних та моральних збитків.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Захисник ОСОБА_5 підтримала позицію обвинуваченого ОСОБА_3 .
		Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в судове засідання не з`явилися, надали до суду письмові заяву про розгляд справи у своєї відсутності, повідомили що досягли угоди з обвинуваченим про компенсацію матеріальної та моральної шкоди, та на теперішній час, будь-
		яких претензій матеріального або морального в них до нього не має. 
		Також, просили призначити обвинуваченому покарання не пов`язане з позбавленням волі, не заперечували проти застосування віджносно нього випробування.
		Прокурор, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї провини не заперечував проти розгляду справи за правилами, передбаченими ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, а також просив призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, та звільнення від відбуваня покаранная, відповідно до положень ст. 75 Кримінального кодексу України, та застосування положень ст. 76 Кримінального кодексу України .
		Суд вважає, що показання обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п. 150 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п. 57 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Яременко проти України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. 
		При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. 
		Положення ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуальногокодексу  України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
		Суд, переконавшись в тім, що обвинувачений розуміє фактичні обставини справи, в його добровільній та істинній позиції, а також те, що в подальшому він не в змозі буде оспорювати фактичні обставини справи в апеляційній інстанції, зібрані по справі докази не досліджував.
		В зв`язку з викладеним суд визнає ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.286Кримінального кодексуУкраїни  порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		Мотивувальна частината правові норми застосовані судом.
		Згідно з приписами ст.8Кримінального процесуальногокодексу України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Частина 2 ст.61Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		При ухваленні вироку відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
		Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». 
		Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення Європейського суду з прав людини вказує від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43). Також ,має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2013 року у справі «Веренцов проти України» - п.86).
		Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами від 12 червня 2009 року, визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 Кримінального кодексу України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
		Відповідно до положень ст. 12 Кримінального кодексу України ч.2ст.286Кримінального кодексуУкраїни відноситься дотяжких злочинівта призначаєпокарання достатнєдля виправленнята попередженнянових злочинів. 
		Також, суд враховує особисті дані обвинуваченого: ОСОБА_3 , який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітню доньку, має позитивну характеристику за місцем проживання.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст.50Кримінального кодексуУкраїни мети не тільки кари, а також виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст.65Кримінального кодексуУкраїни загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
		Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
		Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання ,виправлення засудженого.
		Обставинами,що пом`якшуютьпокарання ОСОБА_3 в порядку ч.1п.1,2ст.66Кримінального кодексуУкраїни - є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування завданого збитку.
		Обставин,що обтяжуютьпокарання ОСОБА_3 в порядку ст.67Кримінального кодексуУкраїни - судом не встановлено.
		Висновки суду.
		На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, особу винного, його ставлення до вчиненого, думку потерпілих щодо покарання, які просили застосувати до обвинуваченого покарання не пов`язане з позбавлення волі , з випробуванням, наявність обставин, що пом`якшують покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправленнята попередження нових злочинів йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, але не в максимальній межі, зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням , відповідно до положень ст. 75 Кримінального кодексу України, оскільки його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення обов`язкового контролю за подальшою його поведінкою, та з покладанням на нього обов`язків передбачених, передбачених ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 Кримінального кодексу України. 
		У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. 
		Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
		З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку про доцільність призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.
		Цивільний позов у справі не заявлявся. Судові витрати, пов`язані з проведеням експертних досліджень суд , відповідно до положень ст. 126 Кримінального процесуального кодексу України стягує з обвинуваченого на користь держави.
		Долю речовихдоказів,суд,вирішує відповіднодо положеньст.100 Кримінального процесуального кодексу України. 
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.
		 
		 
		 
		На підставівикладеного,керуючись ст.ст.373,374 Кримінального процесуального кодексу
		України, суд 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		                    УХВАЛИВ:
		 
		Визнати винним ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.286Кримінального кодексуУкраїни та призначити покарання у вигляді 4(чотирьох)років позбавленняволі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
		 
		Відповідно до ст.75Кримінального кодексуУкраїни звільнити  ОСОБА_3  від відбування покарання у вигляді позбавлення воліз випробуванням, строком на 2 (два) роки.
		 
		Згідно п.1,2ч.1ст.76Кримінального кодексуУкраїни покласти на  ОСОБА_3  наступні обов`язки: 
		? періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		? повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		На підставі п.2 ч.3 . 76 Кримінального кодексу України додатково покласти на  ОСОБА_3  обов`язок не виїжджати за межі України без погодження уповноваженого органу з питань пробації.
		 
		Стягнути з  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , уродженця с. Лісне Тарутинського району Одеської області, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, тимчасово не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судові витрати, пов`язані із залученням експертів, у розмірі 48465.92 грн.
		 
		   Захід забезпеченнякримінального провадження  арешт тимчасово вилученого майна накладеного відповідно до ухвали слідчого судді від 16 січня 2024 року  скасувати.
		 
		Речові докази:
		?легковий автомобіль ВАЗ державний номерний знак НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , 1985 року випуску, червоного кольору, кузов № НОМЕР_5 , зареєстрований на власника ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_5 , - повернути ОСОБА_3 
		?два фрагменти буксирного тросу (довжиною 145 см та 405 см), що були упаковані у сейф-пакет № НОМЕР_6  повернути ОСОБА_3 
		?волокна світло-жовтого віддітнку схожі на волокна буксирного канату (ременя/тросу), що були виявлені на гайці кріплення опори нижнього важеля лівого переднього колеса автомобіля марки «ВАЗ-2106», державний номерний знак НОМЕР_2 , що були упаковані та опечатані біркою в прозорий поліетиленовий пакет  зберігати в матеріалах кримінального провадження .
		 
		Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором, виключно з підстав, передбачених ст.394Кримінально-процесуальногокодексу України до Одеського апеляційного суду через Іллічівський міський суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		   СУДДЯ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...