Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 459/160/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 21.05.2024. Зареєстровано: 22.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2024.
Дата набрання законної сили: 20.06.2024
Номер судового провадження: 1-кп/459/11/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020145150000060

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 459/160/22 
		Провадження № 1-кп/459/11/2022
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		20 травня 2024 року Червоноградський міський суд Львівської області
		в складі: головуючого судді         ОСОБА_1 , 
		з участю секретаря судових засідань             ОСОБА_2 ,
		прокурора                         ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого                     ОСОБА_4 ,
		захисника     ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді Львівської області кримінальне провадженням, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202014150000060 від 25.08.2020 відносно:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді директора ТОВ «ЕКСТРА ФУД УКРАЇНА», раніше несудимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		обвинуваченого увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.190КК України(вредакції Закону№2341-III від 16.01.2020)
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_4 , маючи прямий умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 , зловживаючи довірою останнього, під приводом розвитку бізнесу, 23 січня 2020 року, у другій половині дня, перебуваючи поблизу автостанції, що знаходиться по АДРЕСА_3 отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 400 000 (чотириста тисяч) гривень, не маючи наміру їх повертати. В подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майно, маючи можливість, не повернув у визначений термін і по даний час грошові кошти ОСОБА_6 та заволодів ними, розпорядившись на власний розсуд, завдавши потерпілому матеріальну шкоду на суму 400 000 гривень.
		Обвинувачений у судовому засіданні повідомив, що провини у вчиненому не визнає, а визнає лише наявність боргових зобов`язань (вважає, що боргує 70000,00 гривень). Він пояснив, що знайомий із потерпілим із 1997 року, з студентських років, вони разом проживали у одній квартирі та дружили. Він у 2008 році почав займатись підприємницькою діяльністю, а ОСОБА_7 (потерпілий) працював у податковій поліції. Одного разу ОСОБА_6 звернувся до нього із пропозицією, щоб разом відкрити якийсь бізнес, бажаючи отримувати доходи від заощаджень. Потерпілий запропонував обвинуваченому, що дасть йому гроші, а останній займеться усіма решта справами. ОСОБА_4 погодився і ОСОБА_6 дав спершу 150 000 гривень на реалізацію бізнесу. Даний бізнес полягав у тому, що вони купували товар та збували його, а прибуток ділили навпіл. Приблизно через 1,5 роки ОСОБА_8 дав йому знову 150 000 гривень, щоб надалі закупляти та реалізовувати товар. Обвинувачений пригадав, що зазначені події відбувалися приблизно у 2014-2017 роках, ділові відносини юридично оформлені не були, гроші передавалися готівкою, на рахунок фірми дані кошти не зараховувалися. Згодом у потерпілого померла його дружина, після чого він уже не бажав займатись бізнесом. У 2019 році потерпілий разом із новою дружиною приїхав до обвинуваченого на склад, який знаходиться у АДРЕСА_4 та сказав, що він більше не хоче займатись даним бізнесом, а обвинувачений боргує йому 400 000 гривень. 23.01.2020 ОСОБА_4 , у присутності нової дружини ОСОБА_9 , написав розписку, що зобов`язується повернути дану суму та вказав терміни повернення грошових коштів. Розписка була написана добровільно, без погроз та залякувань. Обвинувачений зауважив, що був впевнений, що поверне дані кошти, але за місяць почався «Covid-19» і у нього зупинився бізнес, були проблеми з поставкою товарів та продажів не було. Тому можливості повертати кошти у нього не було. Коли ж настав термін повернення першого платежу обвинувачений повідомив потерпілому, що товар не реалізовується, тому змоги повернути кошти не має і той погодився почекати. Також обвинувачений суду повідомив, що за даною розпискою не провів жодного платежу, намагався домовитися про відшкодування грошових коштів у іншому порядку, зокрема, направляв ОСОБА_6 грошові кошти «Новою поштою», проте потерпілий відмовився їх отримувати. Крім цього обвинувачений зауважив, що умисну не повертати кошти у нього не було. Через деякий час до обвинуваченого приїхав ОСОБА_10 (потерпілий) та сказав, що написав заяву у поліцію. Згодом приїхав слідчий та вручив йому повістку. Щодо цивільного позову обвинувачений зазначив, що заперечує його, заявлену суму не вважає збитками.
		Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення не визнав, його вина повністю та об`єктивно підтверджується показами потерпілого та свідків, а саме: 
		- показами потерпілого ОСОБА_6 , який суду повідомив, що обвинуваченого знає ще із студентських років, у них були довірливі відносини, він вважав обвинуваченого успішним бізнесменом. Обвинувачений, увійшовши у довіру до потерпілого, просив дати йому кошти під відсотки для ведення бізнесу. Потерпілий, маючи накопичені кошти (заощадження), захотів їх вкласти у бізнес під відсотки. 23.01.2020 потерпілий передав ОСОБА_4 у машині потерпілого на автостанції у м. Червонограді грошові кошти у сумі 400000 гривень на розвиток бізнесу під 5%. В цей самий день обвинувачений написав розписку про отримання даної суми, відповідно до якої обвинувачений мав повернути кошти п`ятьма платежами до вересня 2020 року. Потерпілий пригадав, що при передачі коштів був присутній свідок ОСОБА_11 , а також про дану передачу грошових коштів було відомо його дружині та батькам. Влітку ОСОБА_4 просто зник, а через своїх знайомих потерпілий дізнався, що обвинувачений і у них позичив кошти та не віддав. Обвинувачений не повернув ні 400000 гривень, ні домовлених 5%. У зв`язку з чим ОСОБА_6 написав заяву у поліцію про вчинення шахрайських дій ОСОБА_4 і його знайшли працівники поліції. Також потерпілий пригадав, що після того як ОСОБА_4 було оголошено підозру, він з ним домовлявся про повернення коштів, проте ОСОБА_4 грошових коштів не повернув. Потерпілий зазначає, що йому дійсно приходило повідомлення з « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про грошовий переказ, але отримати дані кошти він не зміг, оскільки відправник не повідомив йому код для отримання. Цивільний позов потерпілий підтримав та просив стягнути з ОСОБА_4 понесену шкоду в сумі 400000 гривень та моральну шкоду у розмірі 100000 гривень, оскільки через ці події потерпілий переніс інфаркт і багато коштів витрачається на лікування;
		- показами свідка ОСОБА_12 , який суду повідомив, що він займався оптовою торгівлею в Криму, шукав бізнес і знайшов оголошення про участь у бізнесі, розміщене ОСОБА_4 . Пригадав, що з обвинуваченим зустрівся у м. Львові біля магазину «Епіцентр», що на вул. Б. Хмельницького, який привіз свідка на склад з продуктами харчування та вони обговорили умови ведення бізнесу, зокрема, домовлено було про дольову участь, а саме: свідок вступає у долю, тобто вкладає свої кошти, а весь бізнес веде ОСОБА_4 16.03.2020, 20.03.2020 та 10.04.2020 свідок передав грошові кошти обвинуваченому для ведення бізнесу, які той не повернув, домовленості не виконав. Також свідок зазначив, що йому відомо випадки коли обвинувачений обманув і інших людей, серед них був і ОСОБА_13 , з яким він бачився у відділку поліції і який розповів йому, що ОСОБА_4 теж дав кошти для розвитку бізнесу, які останній не повернув;
		- показами свідка ОСОБА_14 , яка суду повідомила, що являється дружиною потерпілого ОСОБА_13 , а з обвинуваченим вона познайомилась приблизно 5 років тому. Вона знала, що ОСОБА_4 є одногрупником її чоловіка та займається підприємницькою діяльністю. У 2020 році її чоловік повідомив, що ОСОБА_4 хоче позичити кошти на ведення бізнесу в сумі 400000 гривень. Оскільки чоловік його добре знав, вони вирішили допомогти і позичити ці кошти. 23.01.2020 її чоловік у районі Червоноградського автовокзалу передав ОСОБА_4 кошти у розмірі 400 000 гривень. Згодом, у цей же день, чоловік вирішив взяти в обвинуваченого розписку про те, що останній зобов`язується протягом 5 - ти місяців повернути кошти потерпілому п`ятьма платежами. Така розписка була написана обвинуваченим у м. Львові також 23.01.2020. 15.02.2020 ОСОБА_4 мав віддати перший платіж, проте грошових коштів не віддав без вагомих на те причин. Коли терміни, визначені в розписці, пройшли вони зрозуміли, що кошти ніхто не віддасть. Свідок вважає, що дії обвинуваченого мають системний характер, оскільки їй відомо, що він багатьом людям винен гроші. Тому її чоловік вирішив написати заяву у поліцію. Також свідок зауважила, що через цю ситуацію у її чоловіка стався інсульт і він лежав у лікарні, через що поніс моральні страждання;
		- показами свідка ОСОБА_15 , яка суду повідомила, що є дружиною обвинуваченого, а її чоловік займається підприємницькою діяльністю та має в оренді склади з продуктами харчування. Свідок зауважила, що з потерпілим вона знайома ще з 1998 року, оскільки вони всі (вона, її чоловік та потерпілий) разом проживали в одному гуртожитку і товаришували. Також пригадала, що її чоловік та потерпілий постійно зустрічались, спілкувались та вели спільний бізнес. Про дану ситуацію їй стало відомо коли до неї зателефонували із поліції та просили надати покази. Про передачу коштів їй нічого відомо не було. Свідок запитала про це свого чоловіка і він їй повідомив про борг та про ситуацію, що склалася. Також свідок зауважила, що їй відомо, що ОСОБА_13 хотів, щоб йому повернули усю суму боргу одразу, на повернення коштів частинами не погоджувався. На який строк ОСОБА_6 надав кошти її чоловікові свідку не відомо. Також свідок пригадала, що її чоловік через «Нову пошту» відправляв грошові кошти ОСОБА_6 , проте чи отримав він їх їй не відомо. Також їй не відомо чи брав її чоловік грошові кошти у інших людей;
		- показами свідка ОСОБА_16 , який суду повідомив, що є приватним підприємцем і знає потерпілого ОСОБА_6 , оскільки вони дружать сім`ями. Пригадав, що приблизно три роки тому (точної дати не пригадав) він приїхав до потерпілого і той йому повідомив, що має позичити кошти другові (одногрупнику). Свідок поїхав разом із потерпілим до автостанції у м. Червонограді, де ОСОБА_8 передав ОСОБА_4 пакет, у якому, за словами ОСОБА_9 було 400 000 гривень. Свідку відомо, що кошти передавалися для ведення бізнесу, пов`язаного з печивом з метою отримання доходу в розмірі 5% від прибутку. Чи писав обвинувачений розписку при передачі коштів свідок не бачив, проте потерпілий свідку повідомив, що ОСОБА_17 повинен згодом написати розписку. Після передачі коштів свідок та потерпілий сіли в машину та поїхали у справах;
		- показами свідка ОСОБА_18 , яка суду повідомила, що разом із сім`єю, бажаючи придбати будинок, знайшла оголошення про продаж будинку у АДРЕСА_4 . Зателефонувавши по телефону, домовились про зустріч. На вказану зустріч (це було зимою) приїхав ОСОБА_4 та показав будинок, який був зареєстрований на його дружину. Після даної зустрічі свідок певний час обдумувала щодо придбання даного будинку. Через деякий час (це було у липні) свідок із сім`єю вирішили купити зазначений будинок, проте власником будинку була вже інша особа - ОСОБА_19 , і саме разом із останнім свідок у нотаріуса перевіряла усі документи. Про перехід прав власності він дружини обвинуваченого до ОСОБА_20 свідку нічого не відомо.
		Крім показів свідків та потерпілого, наданих суду, вина ОСОБА_4 повністю доводиться та підтверджується сукупністю доказів, зібраних в даному кримінальному провадженні та безпосередньо досліджених судом під час судового розгляду, а саме наступними письмовими доказами:
		- заявою потерпілого ОСОБА_6 від 25.08.2020, який вказує, що ОСОБА_4 , зловживаючи його довірою, 23.01.2020 шахрайським способом заволодів його грошовими коштами у м. Червонограді (т. 1 а. с. 66);
		- даними, які містяться у розписці від 23.01.2020, відповідно до якої ОСОБА_4 зобов`язується добровільно віддати ОСОБА_6 суму в розмірі 400000 гривень наступним чином: 100000 грн до 15.02.2020, 50000 грн до 15.03.2020, 50000 грн до 15.04.2020, 100000 грн до 15.05.2020, 100000 грн до 01.09.2020. В разі неповернення вчасно зобов`язується повернути продукцією (т. 1 а. с. 70);
		- відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, відповідно до яких ОСОБА_4 за період з 1 кварталу 2019 року по 2 квартал 2020 року не отримав доходу, а його дружина ОСОБА_15  отримала дохід в сумі 1771418, 16 грн ( в тому числі від продажу нерухомості) (т. 1 а. с. 72);
		- даними, які містяться у висновку експерта №СЕ-19/114-21/3-ПЧ від 16.01.2021, відповідно до якого рукописний текст у документі (розписка від 23.01.2020 в м. Львів про зобов`язання ОСОБА_4 повернення коштів ОСОБА_6 ) - виконаний громадянином ОСОБА_4 .. Підпис у документі (розписка від 23.01.2020 в м. Львів про зобов`язання ОСОБА_4 повернення коштів ОСОБА_6 )  виконаний громадянином ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 78-83);
		- даними, які містяться у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.06.2021, відповідно до яких свідок ОСОБА_16 впізнав на фото №4 (зображений ОСОБА_4 ) чоловіка, якому його товариш ОСОБА_6 у другій половині січня 2020 року поблизу автостанції в м. Червонограді Львівської області передавав грошові кошти в сумі 400000 гривень на розвиток бізнесу (т. 1 а. с. 94-96);
		- даними які містяться у довідці №56-3-08/146 від 27.10.2021, виданій АТ «Укрсиббанк», виписці по картковому рахунку НОМЕР_1 , який належить обвинуваченому, за період з 12.05.2021 по 27.10.2021, відповідно до якої по даній картці здійснювались операції по зарахуванню коштів, зняття готівки, оплаті товарів (поповнення рахунку на суму 37122, 50 грн та списання у сумі 37684, 21 грн); такі відомості були вилучені протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 02.11.2021 на підставі ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 07.10.2021 (т. 1 а. с. 102-104, т. 1 а. с. 105-111).
		На думку суду, у сукупності перелічені вище докази підтверджують подію і склад вказаного вище кримінального правопорушення, що інкриміноване ОСОБА_4 . Дані докази суд вважає такими, що зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, належними та допустимими та такими, що не містять суперечностей. 
		Верховний Суду складіколегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 у справі №658/1658/16-к зазначив, що відповідно до положень ст.190КК шахрайство це заволодіння майном або набуття права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживання його довірою. Особливістю шахрайства є те, що винний заволодіває чужим майном шляхом спонукання самого потерпілого до передачі йому майна чи уступки права на майно. Тобто, при шахрайстві потерпілий, будучи введеним в оману, сам добровільно передає винному майно чи право на нього.
		Згідно із позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 18 жовтня 2022 року у справі № 688/784/21, відповідно до положень ст. 190 КК України шахрайство - це заволодіння майном або набуття права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживання його довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на майно. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього. При цьому шахрайство - це злочин з матеріальним складом, обов`язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяної шкоди внаслідок заволодіння майном або придбання права на нього у відповідний спосіб.
		Відповідно до позиції Верховного Суду, наведеної у справі №127/9767/14-к у постанові від 08.11.2022 встановлено, що однією з обов`язкових ознак суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст.190КК України є корисливий мотив, який виявляється у спонуканні до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, тобто під корисливим мотивом слід розуміти прагнення, бажання особи до незаконного збагачення (як свого так і інших осіб) за рахунок вчинення протиправних дій у відношенні інших осіб. Таким чином ст.190КК України не містить обов`язкової умови встановлення яким чином суб`єкт злочину після його скоєння розпорядився майном для встановлення корисливого мотиву. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливо довірчі відносини, які склалисяміж ним та власником чи володільцем майна. Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зав`язків, рекомендацій інших осіб тощо.
		У даному випадку суд вважає, що обвинувачений заволодів грошовими коштами потерпілого саме зловживаючи його довірою, недобросовісно використовуючи її, оскільки, перебуваючи з потерпілим у дружніх відносинах, він під приводом інвестування коштів у його бізнес під відсотки, отримав від потерпілого грошові кошти в сумі 400000 гривень, про що власноручно написав розписку, не маючи наміру їх повертати, оскільки свідомо, умисно, маючи можливість, тривалий час (в тому числі і станом на час розгляду даного кримінального провадження) не повертав ні основну суму, ні відсотки. 
		На думку суду у діях ОСОБА_4 наявний корисливий мотив, спрямований на його незаконне збагачення, оскільки обвинувачений кошти використав на власну користь, відсотки за користування ними потерпілому не повернув, як і основну суму, маючи таку можливість, погоджені в розписці домовленості не виконав, активних дій, спрямованих на повернення коштів потерпілому обвинувачений не вчиняв (хоча отримував кошти у позику від інших осіб, а його сім`я отримала дохід від продажу будинку), що і призвело до звернення потерпілого із заявою про вчинення злочину. Лише після внесення відомостей до ЄРДР по даному кримінальному провадженню обвинувачений намагався повернути частину коштів потерпілому шляхом пересилання таких «Новою поштою», проте такі його наміри до кінця доведені не були, грошові кошти потерпілому досі не повернені.
		Факт того, що обвинувачений мав матеріальну можливість повернути кошти потерпілому, проте ухилився від цього, доводиться та підтверджується показами свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 та сукупністю інших доказів, досліджених судом, а саме:
		-даними, які містяться у розписці від 16.03.2020, відповідно до якої ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_12 суму коштів у розмірі 25000 доларів США та зобов`язувався повернути отриману суму до 16.06.2020. При написанні розписки була присутня свідок ОСОБА_21 , про що зазначено у розписці (т. 1 а. с. 91);
		-даними, які містяться у розписці від 23.03.2020, відповідно до якої ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_12 суму коштів у розмірі 25000 доларів США та зобов`язувався повернути отриману суму до 16.06.2020. (т. 1 а. с. 92);
		-даними, які містяться у розписці від 10.04.2020, відповідно до якої ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_12 суму коштів у розмірі 210000 грн та зобов`язувався повернути отриману суму до 18.04.2020 (т. 1 а. с. 93);
		-даними, які містяться у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.08.2021, відповідно до якого свідок ОСОБА_21 впізнала на фото №3 (зображений ОСОБА_4 ) чоловіка, якому 16.03.2020 її співмешканець ОСОБА_12 передав грошові кошти в сумі 25000 доларів США в салоні автомобіля співмешканця (т. 1 а. с. 98-100);
		-даними, які містяться у розписці від 27.03.2020, відповідно до якої ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_22 у позику в розмірі 454800 гривень та зобов`язувався повернути до 23.06.2021 (т. 1 а. с. 101);
		-відомостями, які містяться у листі Головного сервісного центру МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області (філія ГСУ МВС) територіального сервісного центру МВС №4646 №31/13-4646-970 від 19.11.2021, відповідно до яких в період з 01.01.2018 і по 18.11.2021 за гр. ОСОБА_4 зареєстровані транспортні засоби, а саме: RENAULT KANGOO, д. н. з. НОМЕР_2 та MAZDA PREVACY д. н. з. НОМЕР_3 (т. 1 а. с. 112);
		-відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, відповідно до яких ОСОБА_4 за період з 1 кварталу 2019 року по 2 квартал 2020 року не отримав доходу, а його дружина ОСОБА_15  отримала дохід в сумі 1771418, 16 грн ( в тому числі від продажу нерухомості) (т. 1 а. с. 72).
		Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.
		Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими. Даних обставин під час розгляду кримінального провадження та недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 85-89 КПК Українисудом не встановлено.
		Суд сприймає надані стороною обвинувачення докази як належні та допустимі, які у своїй сукупності доводять обставини, визначеніст. 91 КПК України.
		Таким чином, на думку суду, у сукупності перелічені вище докази безумовно підтверджують подію і склад вказаного вище кримінального правопорушення, що інкриміноване ОСОБА_4 . Дані докази суд вважає такими, що зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, належними та допустимими та такими, що не містять розбіжностей чи суперечностей. 
		Поряд з цим, на спростування вини обвинуваченого у вчиненні вищевказаного злочину стороною захисту було долучено до матеріалів справи декларації ОСОБА_4 за 2018 - 2019 роки, ОСОБА_14 за 2019 - 2020 роки, ОСОБА_6 за 2019 рік (т. 2 а. с. 148-173).
		Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		В силу ст. 85 КПК України суд не приймає до уваги та вважає такі докази неналежними, оскільки відомості, які містяться у них ніяким чином не підтверджують існування чи відсутність обставин, що інкриміновані стороною звинувачення. 
		Суд критично оцінює покази обвинуваченого, надані під час судового розгляду, про непричетність його до вчинення шахрайський дій відносно потерпілого, оскільки вони спростовуються показами потерпілого, свідків та іншими допустимими та належними доказами, дослідженими в судовому засіданні і вважає, що таким чином він намагається ввести суд в оману та прагне уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України.
		Доводи сторони захисту щодо того, що у розписці вказано, що ОСОБА_4 зобов`язується повернути («віддати») грошові кошти, проте не вказано, що він їх отримав, а отже заволодів ними, суд до уваги не бере, оскільки факт отримання коштів підтверджується показами свідків, потерпілого та й самого обвинуваченого, іншими дослідженими у справі доказами.
		Щодо визнання показів свідка ОСОБА_23 недопустимими, про що було заявлено стороною захисту, суд зазначає, що покази даного свідка суд приймає до уваги в тій частині, що будинок, який належав дружині обвинуваченого був відчужений іншій особі ОСОБА_24 та очевидно від продажу даного майна сім`я ОСОБА_25 отримала прибуток, що давало змогу обвинуваченому частково чи в повному обсязі виконати свої боргові зобов`язання. Суд вважає, що з даних показів можна встановити обставини, які мають важливе значення для даного кримінального провадження, а відтак є належними та допустимими.
		Таким чином, доводи сторони захисту суд до уваги не бере, оскільки такі не знайшли свого підтвердження під час розгляду даного кримінального провадження.
		Отже, органом досудового розслідування доведено, що ОСОБА_4 умисно, з корисливих мотивів, заволодіваючи чужим майном (грошовими коштами) шляхом зловживання довірою, беручи на себе при цьому певні зобов`язання, одразу не мав наміру їх виконувати, використовуючи певні правовідносини як спосіб реалізації умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.
		Наявність між обвинуваченим та потерпілим певних цивільно-правових правовідносин, які були закріплені у певному правочині (розписці), самі по собі не виключають можливості кваліфікації діянь особи як шахрайства за наявності усіх необхідних елементів складу цього злочину. Такі відносини цілком могли бути частиною реалізації умислу обвинуваченого на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03 березня 2021 року у справі №127/11849/15-к.
		Відтак, суд вважає, що ОСОБА_4 вчинив інкримінований йому злочин «поза розумним сумнівом», зважаючи на те, що він свідомо, тривалий час, маючи реальну можливість хоча б частинами виконувати свої боргові зобов`язання, продовжував їх не виконувати, при цьому, отримуючи позики у інших людей, реалізовуючи майно (дружина відчужила будинок) та маючи у власності транспортні засоби, від реалізації яких можна було б отримати прибуток та виконати всі свої боргові зобов`язання. Невчинення таких дій обвинуваченим суд розцінює як недобросовісне використання довіри з боку потерпілого з метою заволодіння його майном.
		Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення, безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		Таким чином, суд на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає доведеним вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайства) у великих розмірах, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
		Підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за іншими статтями КК України не встановлено.
		Згідно з ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до ст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		При призначанні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. 
		Згідно з п. 3 вищевказаної Постанови визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
		Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК Україниє тяжким злочином. Він являється ФОП, раніше несудимий, одружений, на його утриманні перебувають троє дітей, що свідчить про його міцні соціальні зв`язки, обвинувачений не перебуває на обліку у психіатра та у лікаря-нарколога.
		Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.
		При призначенні ОСОБА_4 виду і міри покарання, суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п. 38 рішення "Ізмайлов проти Росії" від 16.10.2008 та у п. п. 34, 41 "Швидка проти України" від 30.10. 2014.
		З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 , попередження вчинення ним інших кримінальних правопорушень, йому має бути призначене необхідне й достатнє покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене. 
		Також, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, оскільки минув тривалий час від дати вчинення кримінального правопорушення, обвинувачений раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, веде суспільно-корисний спосіб життя, а також суд враховує стан здоров`я обвинуваченого, а тому його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1ст. 76 КК України.
		Щодо цивільного позову, поданого потерпілим, суд дійшов до наступного висновку.
		Відповідно до ч. 2 ст.127КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової, або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1ст. 129 КПК України). 
		Так, згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2ст. 1166 ЦК України). 
		Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку щодо наявності факту спричинення потерпілому матеріальної шкоди за винних дій обвинуваченого, тому вимоги у цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеним належними та допустимими доказами.
		Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення в повному обсязі.
		Ухвалюючи рішення про відшкодування моральної шкоди, понесеної потерпілим, суд виходить з того, що право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
		Відповідно до вимог ч. 1, 2 п. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
		Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		У пункті 3 Постанови Пленуму ВСУ N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Вирішуючи питання про відшкодування обвинуваченим потерпілому моральної шкоди, суд вважає доведеним завдання останньому такої шкоди, проте суд вважає, що заявлений розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 гривень є істотно завищеним.
		Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд врахував: характер правопорушення та наявність вини обвинуваченого; ступінь ушкодження здоров`я потерпілого; глибину його душевних страждань, що були зумовлені протиправною поведінкою щодо нього. 
		За таких обставин, суд вважає, що вимогам поміркованості, розумності та справедливості, характеру й обсягу моральних страждань потерпілого відповідає компенсація моральної шкоди у розмірі 50 000,00 гривень.
		Таким чином, цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення.
		У межах даного кримінального провадження проведено почеркознавчу експертизу, вартість проведення яких становить 1634,50 гривень, яка у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 в користь держави у повному обсязі
		Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
		Арешти на майно в межах даного кримінального провадження не накладались.
		Речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.
		Керуючись ст. ст.371,373,374,376 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		 
		 
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: 
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		Іспитовий термін рахувати від дня оголошення вироку.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди  задовольнити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 400000 (чотириста тисяч) гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень відшкодувальної моральної шкоди.
		Процесуальні витрати на залучення експерта, що складають 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) гривні 50 копійок у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, стягнути з обвинуваченого у дохід держави.
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий:             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...