Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 517/426/24 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Надіслано судом: 21.05.2024. Зареєстровано: 22.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2024.
Дата набрання законної сили: 16.05.2024
Номер судового провадження: 33/813/1381/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 33/813/1381/24
		Номер справи місцевого суду: 517/426/24 
		Головуючий у першій інстанції Тростенюк В. А. Доповідач Котелевський Р. І.
		 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16.05.2024 року                                                                 м. Одеса
		 
		Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І.,
		за участю: 
		секретаря судового засідання - Тьосової Я.В., 
		прокурора - Щербіни Н.М., 
		захисника - Панчошенко О.В.,
		особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Панчошенко О.В. на постанову Фрунзівського районного суду Одеської області від 10.04.2024 року, якою:
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 від 29.03.2019 року, громадянка України, працює на посаді т.в.о. директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Захарівський професійний ліцей», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		визнана винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7, ч.2 ст.172-7 КУпАП, 
		встановив:
		 
		Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнана винуватою у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7, ч.2 ст.172-7 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
		Згідно з оскарженою постановою, відповідно до протоколу №750/2024 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 28.03.2024 року встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді т.в.о. директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Захарівський професійний ліцей», будучи суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» в порушення ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомила Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, про наявність у неї реального конфлікту інтересів під час підписання наказу №150 від 15.12.2022 року «Про виплату грошової винагороди працівникам ліцею», відповідно до якого встановлено та нараховано грошову винагороду в розмірі 6269 грн. працівнику ДПТНЗ «Захарівський професійний ліцей» ОСОБА_2 , який є її чоловіком, тобто близькою особою відповідно до ст. 1 Закону, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
		Відповідно до протоколу №752/2024 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 28 березня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді т.в.о. директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Захарівський професійний ліцей», будучи суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» в порушення ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», вчинила дії та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання наказу №150 від 15.12.2022 року «Про виплату грошової винагороди працівникам ліцею», відповідно до якого встановлено та нараховано грошову винагороду в розмірі 6269 грн. працівнику ДПТНЗ «Захарівський професійний ліцей» ОСОБА_2 , який є її чоловіком, тобто близькою особою відповідно до ст. 1 Закону, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
		Відповідно до протоколу №751/2024 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 28 березня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді т.в.о. директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Захарівський професійний ліцей», будучи суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» в порушення ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомила Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, про наявність у неї реального конфлікту інтересів під час прийняття рішення та вчинення дій, щодо підписання листа на адресу Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації №178 від 26.09.2023 року про надання премії, в якому самостійно визначила її розмір, що стало підставою для видачі наказу №53-а від 02.10.2023 року, згідно якого ОСОБА_1 встановлено і нараховано премію у розмірі 100% посадового окладу, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
		Відповідно до протоколу №753/2024 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 28 березня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді т.в.о. директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Захарівський професійний ліцей», будучи суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» в порушення ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», вчинила дії та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання листа на адресу Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації №178 від 26.09.2023 року про надання премії, в якому самостійно визначила її розмір, що стало підставою для видачі наказу №53-а від 02.10.2023 року, згідно якого ОСОБА_1 встановлено і нараховано премію у розмірі 100% посадового окладу, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
		Постановою суду від 05.04.2024 року об`єднано в одне провадження та присвоєно об`єднаній справі №517/426/24, справи:
		№517/426/24 провадження №3/517/356/2024 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП;
		№517/427/24 провадження №3/517/357/2024 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП;
		№517/428/24 провадження №3/517/358/2024 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП;
		№517/429/24 провадження №3/517/359/2024 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
		Не погоджуючись з постановою суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій посилається на її незаконність та необґрунтованість, стверджує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та дослідженим доказам, просить скасувати постанову та закрити провадження по справі, на підставі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП ,у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7, ч.2 ст.172-7 КУпАП. 
		В апеляційній скарзі захисник вказує на наступне:
		- судом не надано належної оцінки доводам ОСОБА_1 стосовно того, що вона не ініціювала та не встановлювала сама собі надбавку, оскільки виплата премії погоджена з т.в.о. директора Департаментом освіти і науки ООДА ДПТНЗ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_3 та проведена на підставі наказу №53-а від 02.10.2023 року, а також не встановлювала премію ОСОБА_2 , оскільки винагорода визначена ст.57 ЗУ «Про освіту»;
		- поза увагою суду залишилось те, що матеріалами справи не доведений один із основних елементів правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, зокрема, суб`єктивна сторона, яка характеризується умисною формою вини, натомість, ОСОБА_1 не усвідомлювала, що могла порушити антикорупційне законодавство;
		- судом не враховано, що відповідальність за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП настає у випадку неповідомлення про існування та вчинення дій при реальному конфлікті інтересів, в той час як судом не було встановлено того, що ОСОБА_1 діяла не об`єктивно та упереджено при виконанні своїх обов`язків та в чому саме це виражалось;
		- судом не розмежовані поняття реального та потенційного конфлікту інтересів;
		- ОСОБА_1 не може бути суб`єктом адміністративних правопорушень, які їй інкриміновані, оскільки відповідно до ст.27 ЗУ «Про запобігання корупції» положення абзаців 1 та 2 частини даної статті не поширюються на осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах.
		Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; суд приходить до висновку про таке.
		Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
		Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
		Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. 
		Відповідно до вимог ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
		Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, з огляду на таке.
		Відповідно до п.10 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
		Відповідальність за ч.ч.1 і 2 ст.172-7 КУпАП настає у разі неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів або за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
		Приміткою до ст.172-7 КУпАП визначено, що під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
		Статтею 1 Закону та п. 2 Примітки до ст. 172-7 КУпАП, під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
		У ст. 1 Закону визначено, що приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
		У ст. 41 Закону встановлено: особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
		Згідно частини першої статті 28 Закону, особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 172-7 КУпАП встановлюється відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 172-7 КУпАП встановлюється відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
		Наказом директора Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації Лончака О. від 08.02.2022 року ОСОБА_1 була призначена на посаду т.в.о. директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Захарівський професійний ліцей» з 08.02.2022 року, який неодноразово був продовжений та є суб`єктом, на якого поширюється дія вимог ст.28 ЗУ «Про запобігання корупції», а також є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч.1 ст.172-7 та ч.2 ст.172-7 КУпАП.
		Згідно наказу т.в.о. директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Захарівський професійний ліцей» ОСОБА_1 від 14.03.2022 року ОСОБА_2 прийнятий на посаду майстра виробничого навчання по водінню з 15.03.2022 року.
		Таким чином судом встановлено вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, т.в.о. директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Захарівський професійний ліцей» ОСОБА_1 , яка виконуючи передбачені положенням службові повноваження, не повідомивши про наявність у неї реального конфлікту інтересів, підписувала подання на погодження про встановлення грошової премії собі особисто до дня працівників освіти, в якому самостійно визначила їх відсотковий розмір, що підтверджується копіями подання та наказів, долучених до матеріалів справ.
		При цьому, ОСОБА_1 також ставиться у провину вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, яка виконуючи передбачені положенням службові повноваження, не повідомивши про наявність у неї реального конфлікту інтересів, підписувала наказ про виплату грошової винагороди, зокрема своєму чоловікові, що підтверджується копією наказу, долучених до матеріалів справ.
		Апеляційний суд критично відноситься до тверджень захисника щодо наявності підстав для закриття провадження по справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, оскільки вони є безпідставними та, навпаки, спростовуються доказами по справі.
		Докази в даній справі свідчать про те, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів повністю доведена та підтверджується наявними в матеріалах справи наступними доказами:
		- протоколами про адміністративне правопорушення, пов`язаними з корупцією №750/2024, 751/2024, 752/2024, 753/2024 від 28 березня 2024 року; 
		- наказом від 15.12.2022 року №150 про виплату грошової допомоги працівникам ліцею; 
		- наказом від 02.10.2023 року №53-а про надання премії ОСОБА_1 ; 
		- розрахунковими листами нарахування заробітної плати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; 
		- наказом ДПТНЗ «Захарівський професійний ліцей» від 14.03.2022 року №23 про прийняття на роботу ОСОБА_2 ; 
		- наказом від 08 лютого 2022 року №14/К про тимчасове покладення виконання обов`язків директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Захарівський професійний ліцей» на ОСОБА_1 , які неодноразово були продовжені; 
		- повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про зміну імені та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, що підтверджують родинні зв`язки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
		- рапортами оперуповноваженого УСР в Одеській області ДСР Національної поліції України Бойченка С. від 28.03.2024 року;
		- відповіддю директора Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації Лончака О. , згідно якого у період часу з 01.01.2022 по 01.02.2024 року до Департаменту не надходили повідомлення (листи) від т.в.о. директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Захарівський професійний ліцей» ОСОБА_1 щодо виникнення конфлікту інтересів відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та іншими матеріалами справи в їх сукупності.
		Всупереч твердженням апелянта про те, що до протоколів не надано доказів підтвердження факту суперечності між приватним інтересом ОСОБА_1 та службовими повноваженнями, суд зауважує, що відповідно з Роз`ясненням НАЗК «Щодо наявності/ відсутності конфлікту інтересів під час реалізації повноважень з окремих питань оплати плаці» №11 від 13.06.2022 (далі - Роз`яснення НАЗК), згідно якого конфлікт інтересів виникає у керівника, який приймає рішення про встановлення собі стимулюючих виплат, зокрема, у випадку, коли особа подає пропозицію (у формі письмового подання чи іншим чином) щодо розміру стимулюючих виплат, а безпосередньо рішення про встановлення стимулюючих виплат приймає керівник вищого рівня.
		Таким чином, приватний інтерес при реалізації цього повноваження стосовно себе пов`язаний із можливістю впливу на зміст рішення керівника органу, підприємства, установи, організації про встановлення стимулюючих виплат.
		Оскільки особа не може об`єктивно оцінити власну роботу, при внесенні пропозицій щодо розміру премії чи надбавки для себе між її приватним інтересом, що полягає у бажанні отримати стимулюючу виплату у вищому розмірі, та службовими повноваженнями виникає суперечність, яка впливає на її об`єктивність при вчиненні зазначених дій, що є реальним конфліктом інтересів.
		Якщо окремі керівники, керуючись зазначеними положеннями, готуватимуть пропозиції щодо встановлення розміру власної премії, вони діятимуть в умовах реального конфлікту інтересів.
		Для уникнення реального конфлікту інтересів у цій ситуації необхідно:
		- утриматись від здійснення оцінки своєї роботи та, відповідно, внесення пропозицій щодо визначення собі конкретного розміру премії чи надбавки;
		- за наявності потреби надавати керівнику вищого рівня необхідну інформацію, на підставі якої він зможе самостійно визначити конкретний розмір премії чи надбавки.
		В Методичних рекомендаціях «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» №13 від 21.10.2022 року (далі - Рекомендації) НАЗК зауважує на тому, що реалізація службових/представницьких повноважень стосовно себе відноситься до типових обставин та ситуацій, що свідчать про наявність приватного інтересу чи зумовлюють його виникнення. До таких ситуацій можна віднести прийняття (або участь у прийнятті) рішень особою щодо себе самої, які стосуються оплати праці, відведення земельних ділянок, використання права на депутатське звернення чи депутатський запит у власних інтересах.
		Так, із матеріалів справи вбачається, що складаючи на адресу директора Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації Лончака О.  подання про погодження премії з нагоди професійного свята працівників освіти ОСОБА_1 , в порушення вищевказаних Роз`яснень НАЗК, звернулась до керівника вищого рівня -із пропозицією щодо встановлення конкретного розміру власної премії - 100% від посадового окладу, при цьому, не утрималась від здійснення оцінки власної роботи та внесення пропозицій щодо визначення собі конкретного розміру надбавки, а також не надала інформацію, на підставі якої керівник міг би самостійно визначити конкретний розмір надбавки.
		Більш того, в зазначених Рекомендаціях передбачено, що для уникнення реального конфлікту інтересів необхідно, утриматись від здійснення оцінки своєї роботи та, відповідно, внесення пропозицій щодо визначення собі конкретного розміру премії та надбавки, що не було виконано ОСОБА_1 при зазначені в поданні конкретного розміру надбавки, всупереч тому, щоб за наявності потреби надавати керівнику вищого рівня необхідну інформацію, на підставі якої він зміг самостійно визначити конкретний розмір премії чи надбавки, в даному випадку до дня працівників освіти. 
		За наведених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді т.в.о. директора навчального закладу, підписуючи вищевказане подання, а також зазначаючи в ньому конкретний відсотковий розмір власної надбавки, всупереч вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомила безпосереднього керівника - Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а також вчинила дії та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів.
		Апеляційний суд вважає, що наявність можливості впливати на отримання чи неотримання додаткової заробітної плати (включаючи премію та інші види стимулюючих виплат), а також впливати на її розмір і визначає приватний інтерес особи, яка приймає відповідне рішення стосовно себе, оскільки можливість її отримання та розмір, як правило, залежать від оцінки результатів роботи особи її керівником, який і приймає рішення щодо її виплати.
		Оскільки особа не може об`єктивно оцінити власну роботу, при внесенні пропозиції щодо розміру премії чи надбавки для себе між її приватним інтересом, що полягає у бажанні отримати стимулюючу виплату, та службовим повноваженням виникає суперечність, яка реально впливає на її об`єктивність при вчиненні зазначених дій, що є реальним конфліктом інтересів, відповідно, ОСОБА_1 не могла себе об`єктивно оцінити при встановленні надбавки, а отже у неї виник реальний конфлікт інтересів, про який вона не повідомила згідно вимог чинного законодавства.
		Окрім того, матеріали справи не містять доказів щодо здійснених ОСОБА_1 будь-яких заходів для врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів, як це передбачено вимогами п. 4 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції». Стороною захисту таких доказів також не надано.
		В контексті надання оцінки доводам захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 умислу на вчинення інкримінованих їй адміністративних правопорушень з огляду на те, що вона не усвідомлювала, що могла порушити антикорупційне законодавство, апеляційний суд зауважує на тому, що з моменту призначення ОСОБА_1 на відповідну посаду, тобто з 08.02.2022 року, на неї розповсюджувались вимоги Закону України «Про запобігання корупції», які вона повинна була виконувати, незалежно від того, чи усвідомлювала вона їх. 
		Більш того, ОСОБА_1 зобов`язана була ознайомитись з посадовою інструкцією директора навчального закладу, так як займає посаду т.в.о. директора, в якій чітко зазначено, що директор у своїй діяльності керується відповідними законодавчими та підзаконними актами та вочевидь була обізнаною про ЗУ «Про запобігання корупції» та що вона є суб`єктом, на якого поширюється дія вимог зазначеного закону.
		Посилання захисника стосовно того, що ОСОБА_1 не встановлювала премію своєму чоловікові ОСОБА_2 , оскільки винагорода визначена ст.57 ЗУ «Про освіту» та додаткові виплати до дня працівників освіти були вирішені на засіданні профспілкового комітету при ДПТНЗ «Захарівський професійний ліцей», суд визнає помилковими, з огляду на наступне.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» - близькі особи - члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта
		При цьому, слід зазначити, що сімейні відносини завжди створюють для особи, на яку поширюються положення Закону, передумови для виникнення приватного інтересу, зумовлені природнім прагненням піклуватись про близьку особу. Відповідно, наявність у такої особи службових повноважень, пов`язаних з вчиненням/не вчиненням дій, прийняттям рішень стосовно близької особи, утворює потенційний конфлікт інтересів, а реалізація службових повноважень стосовно близької особи - реальний конфлікт інтересів.
		З матеріалів даної справи вбачається, що з 08.02.2022 року на ОСОБА_1 тимчасово покладено обов`язки директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Захарівський професійний ліцей», які неодноразово були продовжені відповідними наказами Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, що свідчить про те, що остання є суб`єктом, на якого поширюється дія вимог ст.28 цього Закону, а також є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч.1 ст.172-7 та ч.2 ст.172-7 КУпАП.
		Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП т.в.о. директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Захарівський професійний ліцей», будучи посадовою особою ОСОБА_1 , яка виконуючи передбачені положенням службові повноваження, не повідомивши про наявність у неї реального конфлікту інтересів, підписувала наказ про грошову винагороду від 15.12.2022 року чоловікові ОСОБА_2 , який є її близькою особою, що підтверджується матеріалами провадження.
		Апеляційний суд вважає за необхідне також зазначити, що навіть в КЗпП, який регулює трудові відносини всіх працівників, міститься стаття 25-1, яка присвячена питанню обмеження спільної роботи близьких родичів чи свояків (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри й діти подружжя) на підприємстві, в установі, організації.
		Суть цієї законодавчої норми полягає в тому, що якщо на підприємстві працюють близькі родичі чи свояки, то доцільно уникати ситуації, в результаті якої зазначені особи у зв`язку з виконанням трудових обов`язків будуть безпосередньо підпорядковані або підконтрольні одна одній.
		Зазначені обставини не свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, оскільки Закон України «Про запобігання корупції», був оприлюднений як в офіційних, так і в неофіційних засобах масової інформації, був відомий широкому колу осіб та являється нагальним для суспільства.
		Дійсно, Закон України «Про освіту», а саме ст.57 визначено, що держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам, зокрема виплату щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов`язків. Водночас даний закон не позбавляв ОСОБА_1 обов`язку виконувати вимоги Закону України «Про запобігання корупції» та повідомити, в даному випадку Департамент освіти та науки про наявність в неї конфлікту інтересів. Наведене свідчить про декларативність доводів сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, з посиланням на те, що виплачена ОСОБА_2 грошова винагорода, була передбачена Законом України «Про освіту».
		Доводи сторони захисту, що ОСОБА_1 не може бути суб`єктом адміністративних правопорушень, які їй інкриміновані, оскільки відповідно до ст.27 Закону України «Про запобігання корупції» положення абзаців 1 та 2 частини даної статті не поширюються на осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах, апеляційним судом визнаються безпідставними з огляду на таке.
		Згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв`язку з виконанням повноважень близьким їм особам. При цьому, звертаючись до п.1 ч.3 даного закону слід зазначити, що директор навчального закладу не відноситься до займаної посади, не зважаючи на те, що ця посада займана у сільській місцевості та на яку буде розповсюджуватись дія положень абзаців 1 та 2 частини ст.27 Закону України «Про запобігання корупції».
		Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанціях, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, апеляційний суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП знайшла своє підтвердження та її дії правильно кваліфіковані за вказаними нормами закону.
		Апеляційний суд звертає увагу, що першочерговою справою держави та загальними засадами протидії корупції є запобігання корупційним та пов`язаним із корупцією правопорушенням.
		Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам. Тому, незалежно від виду суб`єкту та його службової діяльності, рангу та інших характеристик його обов`язком є діяти лише в рамках закону.
		 
		 
		З огляду на вищенаведене, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 порушено вимоги Закону України «Про запобігання корупції» вимоги, за які встановлено адміністративну відповідальність.
		Протидія корупційним та пов`язаним із корупцією проявам, створення атмосфери суспільного неприйняття таких вчинків на сьогодні є винятково актуальними, і принциповість під час призначення стягнення за порушення вказаної категорії буде істотно сприяти запобіганню злочинам у цій сфері.
		Більше того, факт вчинення правопорушення пов`язаного з корупцією порушує встановлені антикорупційним законодавством вимоги, заборони та обмеження, посягає на встановлений порядок діяльності органів влади та місцевого самоврядування, а також порядок реалізації особами таких органів, наданої їм влади та посадових повноважень, дискредитує органи влади та місцевого самоврядування.
		Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в оскарженій постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, в апеляційній скарзі не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.
		Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість рішення місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7, ч.2 ст.172-7 КУпАП.
		Накладаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КУпАП, врахувавши характер та обставини вчинених правопорушень, особу правопорушника.
		Визначення місцевим судом адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , із застосуванням вимог ст.36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 3400 (три тисячі чотириста) грн, відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення.
		За викладених обставин, апеляційний суд визнає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим.
		Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції.
		За таких обставин суд визнає доводи апеляційної скарги безпідставними, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення.
		Керуючись ст.ст.293, 294 КУпАП, апеляційний суд,  
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу захисника Панчошенко О.В. - залишити без задоволення.
		Постанову судді Фрунзівського районного суду Одеської області від 10.04.2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнана винуватою у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7, ч.2 ст.172-7 КУпАП - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Суддя
		Одеського апеляційного суду            Р.І. Котелевський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...