Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/5359/24 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Булінг (цькування) учасника освітнього процесу.
Надіслано для оприлюднення: 22.05.2024. Зареєстровано: 22.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2024.
Дата набрання законної сили: 17.05.2024
Номер судового провадження: 33/4808/568/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/5359/24 
		Провадження № 33/4808/568/24 
		Категорія ст.173-4 ч.3 КУпАП 
		Головуючий у 1 інстанції Лазарів О. Б. 
		Суддя-доповідач Васильєв 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 травня 2024 року м. Івано-Франківськ
		Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., 
		за участю захисника адвоката Денеги Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та законного представника потерпілого ОСОБА_2 , яка діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_3 ,
		розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката захисника Денега Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2024 року, якою 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 
		визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-4 ч.3 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, а також стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.,-
		 в с т а н о в и в:
		Постановою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області встановлено, що малолітня дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_4 вчинила булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються малолітньою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психічному здоров`ю потерпілого.
		Судом першої інстанції встановлено, що адміністративне правопорушення вчинене за наступних обставин.
		ОСОБА_4 14.02.2024 року близько 17-19 год., 14.02.2024 року близько 17-42 год. під час уроку в ліцеї № 4, по вул. Південний бульвар, 24, в м. Івано-Франківську, у мережі "Viber" чат 6-В, вчинила булінг (цькування) відносно однокласника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке виразилося в повідомленнях образливого характеру.
		Не погоджуючись з постановою суду захисник Денега М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. 
		Вважає, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив докази, не встановив всі обставини справи, незаконно відхилив та проігнорував доводи щодо невинуватості ОСОБА_1 та необхідності закриття провадження у справі. Висновок суду щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є безпідставним та необґрунтованим.
		Зокрема, посилається на те, не було досліджено та враховано судом першої інстанції, що переписка від імені малолітнього Єримії у чаті «Viber» 6-В класу, здійснювала саме його мама, ОСОБА_5 . Так, номер телефону з якого велася переписка між дітьми від імені малолітнього Крайника Єримії належить ОСОБА_5 , що підтверджуються інформацією, яка знаходиться у вільному доступі.
		Вказує на те, що суд першої інстанції не дослідив вказані обставини, не надав їм належної оцінки, що призвело до формального вирішення справи.
		Звертає увагу на те, що переписка у чаті 6-В класу в соціальній мережі «Viber», про яку вказано у протоколі не носить систематичного характеру, є одноразовою, оскільки відбувалась тільки 14.02.2024 року, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак булінгу.
		Посилається на те, що діяння, яке зазначене у протоколі та кваліфіковане як булінг мало місце 14.02.2024 року, а звернення ОСОБА_2 щодо захисту прав та законних інтересів її сина надійшло до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області 27.02.2024 року. Зазначає, що в порушення вимог КупАП, поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення тільки 07.03.2024 року, тобто через 9 днів після виявлення працівниками поліції особи, яка вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.173-4 КУпАП.
		В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явилась, хоча в установленому законом порядку повідомлялась про розгляд апеляційної скарги, не подала клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердила поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції. 
		Зі змісту доводів захисника адвоката Денеги Д.М. вбачається, що ОСОБА_1 , знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за її відсутності. 
		Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). 
		 Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. 
		Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлялась про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подала клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомила про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .
		В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Денеги Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. 
		Законний представник потерпілого ОСОБА_2 , яка діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_3 , заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, оскільки вважала, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
		Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав.
		Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, враховуючи недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року, вважає за необхідне здійснювати правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
		Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») 
		Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом. 
		Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. 
		Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. 
		Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду. 
		Так, враховуючи, що в апеляційній скарзі стверджується, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення,суд апеляційної інстанції вважав за необхідне у повному обсязі перевірити вищевказані доводи.
		За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
		Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
		Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
		Крім того, статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.
		 При розгляді справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , суддею, у відповідності з ст. ст. 245; 251; 252; 280 КУпАП, були повно встановлені обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності. 
		Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
		Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує, що притягнення до адміністративної відповідальності повинно мати певне підґрунтя в національному законодавстві. При цьому, закон, яким передбачено таку відповідальність повинен бути доступним для відповідної особи, яка повинна мати можливість передбачити його наслідки, та бути сумісним із верховенством права. Це формулювання передбачає, що національний закон повинен бути достатньо передачуваним у своїх формулюваннях для надання особам необхідної інформації щодо обставин та умов, за яких органи влади можуть вдатись до заходів, які впливають на їх права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
		В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.
		В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. 
		Відповідно до протоколу серії ВАД№580254 від 07.03.2024 року ОСОБА_4 14.02.2024 року близько 17 год.19 хв. та 14.02.2024 року близько 17 год.42 хв. під час уроку в ліцеї № 4, по вул. Південний бульвар, 24, в м. Івано-Франківську, у мережі "Viber" чат 6-В, вчинила булінг (цькування) стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке виразилося в повідомленнях образливого характеру, а саме «підтримую», чим підтримала повідомлення з використанням нецензурної лайки, та «Просто подивись хто я, а хто Ви і Ваш син для нас», та «туди його» підтримуючи переписку про те, щоб Єремія повернули в дітдом, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.3 ст.173-4КУпАП.
		Відповідно до ч. 1 ст. 173-4 КУпАП встановлює відповідальність за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.
		Апеляційний суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 173-4 КУпАП відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років несуть батьки, або особи, які їх замінюють.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 31 ЦК України малолітньою особою є фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.
		 
		 
		 
		 
		 
		Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення  це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
		Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
		Зі змісту вищевказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП та ст.ст. 55,56,569,63 Конституції України та вручено другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення. 
		Апеляційний суд вважає, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зрозуміти, що вона притягається до адміністративної відповідальності за правопорушення, яке було вчинені її малолітньою дочкою ОСОБА_4 , оскільки остання вчинила булінг (цькування) відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке виразилося в повідомленнях образливого характеру.
		Апеляційний суд звертає увагу на те, що ч. 3 ст. 173-4 КУпАП встановлено , що відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років несуть батьки, або особи, які їх замінюють.
		Таким чином, законодавцем встановлено, що у разі вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП, малолітньою особою, то до адміністративної відповідальності притягаються його батьки. 
		Апеляційний суд враховує, що вищевказаний закон носить виключний спеціальний характер та застосовується тальки у разі вчинення малолітнім булінга (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.
		Вищевказане виключення свідчить про те, що законодавець вважав, що притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які є батьками малолітніх, що вчинили відповідне правопорушення, буде відповідати принципу пропорційності та справедливого балансу між інтересами малолітнього потерпілого, який став жертвою боулінгу і потребує захисту та інтересами батьків малолітнього кривдника, оскільки останні повинні відповідати за належну соціальну поведінку своєї малолітньої дитини та зобов`язані вживати заходів для її виховання, навчання, духовного і морального розвитку у дусі поваги до гідності інших людей. 
		Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1  була належним чином ознайомлена зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та мала можливість організувати ефективний захист своїх інтересів в суді. 
		Зокрема, зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1  та її захисник не заперечують, що остання дійсно є матір`ю малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак вважають, що остання не вчиняла дій, які передбачені ч.1 ст.173-4 КУпАП.
		Так, зі змісту пояснень, які були надані ОСОБА_1 в суді першої інстанції вбачається, що її дочка не вчиняла булінг та будь якого психологічного насильства щодо ОСОБА_3 але визнавала наявність звичайного конфлікту між однокласниками у чаті 6-В класу, де її дочка є старостою. Вважала, що вона переконана, що однокласники спілкувалися не з однокласником ОСОБА_3 , а його матір`ю, яка і спровокувала конфлікт. Просила суд провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 173-4 КУпАП, щодо неї закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
		В судовому засіданні захисник адвокат Денега Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав вимога апеляції та вважав, що протокол про адміністративне правопорушення було складено із порушенням строку, який встановлений законом, дії малолітньої ОСОБА_4 не містять типових ознак правопорушення, яке передбачено ч.1 ст.173-4 КУпАП. Крім того, вважав, що суд першої інстанції не врахував, що малолітня ОСОБА_4 спілкувалась в мережі "Viber" чату 6-В, з матір`ю малолітнього ОСОБА_3 . 
		Апеляційний суд вважає, що вищевказані доводи повністю спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, які містяться в матеріалах провадження та які були у повному обсязі досліджені судом першої інстанції. 
		Так, представник потерпілого ОСОБА_2 надала суду першої інстанції пояснення, які повністю підтвердила в апеляційній інстанції, відповідно яких стверджувала, що стосовно її сина ОСОБА_3 , який навчається у ліцеї № 4 в м. Івано-Франківську, систематично булінг зі сторони однокласників ліцею , внаслідок чого вона була змушена звернутись до адміністрації ліцею і класного керівника з відповідним повідомленям про протиправні дії по відношенню до її сина. Зокрема зазначила, що 19.02.2024 р., коли вона забирала сина після уроків, виявила його в істериці, через те, що на перерві перед уроком християнської етики його однокласники виштовхували його з класу, та кричали йому: «йди геть». В цей же день після уроків біля ліцею однокласники кричали йому образливі слова. 20.02.2024 р. ОСОБА_2 , хотіла поспілкуватись з директоркою щодо даної ситуації, але остання через особисті причини не мала можливості. Також 20.02.2024 р. класний керівник 6В класу ОСОБА_6 , організувала на останньому уроці виховну годину, на якій потрібно було взятись за руки, але біля Єримія нікого не було і він не мав кого взяти за руки. 14.02.2024р. в чаті класу в соціальній мережі "Viber" однокласники Єримія протягом години писали образливі слова в його сторону.
		При цьому, представник потерпілого ОСОБА_2 вважає безпідставними доводи про те, що малолітня ОСОБА_4 спілкувалась в мережі "Viber" чату 6-В, саме з нею, оскільки в дійсності номер телефону, який використовувався під час спілкування належав малолітньому сину ОСОБА_3 . Зазначала, що вказаний телефонний номер дійсно раніше був в її користуванні, однак в подальшому вона передала цей номер сину і саме він користується вказаним номером для спілкування в мережі « Вайбер» 
		Разом з тим, апеляційний суд вважає, що вищевказані обставини не мають істотного значення для розгляду провадження, оскільки розповсюдження образливих повідомлень у соціальній мережі «Вайбер» у чаті, який доступний достатньо великій групі людей та безпосередньо особі, інтересів якої вони стосуються, свідчить про наявність певних ознак правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.173-4 КУпАП. 
		Апеляційний суд звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги, аналогічні вимогам, які були зазначені ОСОБА_1 та її захисником адвокатом Денега Д.М., під час розгляду справи в суді першої інстанції, а тому були належним чином перевірені судом та спростовані у мотивувальній частині судового рішення. 
		Зокрема, спростовуючи доводи який діє в інтересах ОСОБА_1 , та її захисника адвоката Денега Д.М., суд першої інстанції вказав, що матеріали справи містять довідку про результати розгляду звернення ОСОБА_2 та Департаменту освіти та науки ІКС ІПНП №5970 від 27.02.2024, ІКС ІПНП №7048 від 07.03.2024.
		Відповідно до вищевказаної довідки заявником є гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_2 , та матеріали скеровані Департаментом освіти та науки, за зверненням гр. ОСОБА_2 . Суть звернення полягає необхідності захисту прав та законних інтересів сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які були порушені внаслідок булінгу в ліцеї №4 в м. Івано-Франківську. 07.03.2024 до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області надійшли матеріали по пошті за вх. К-46 з Департаменту освіти та науки, по зверненні гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо конфлікту учнів 6В класу з її сином в ліцеї № 4. Так, ОСОБА_2 , повідомила про те, що 19.02.2024 р., коли вона забирала сина після уроків, виявила його в істериці, через те, що на перерві перед уроком християнської етики його однокласники виштовхували його з класу, та кричали йому: «йди геть». В цей же день після уроків біля ліцею однокласники кричали йому образливі слова. 20.02.2024 р. ОСОБА_2 , хотіла поспілкуватись з директоркою щодо даної ситуації, але остання через особисті причини не мала можливості. Також 20.02.2024 р. класний керівник 6В класу ОСОБА_6 , організувала на останньому уроці виховну годину, на якій потрібно було взятись за руки, але біля Єримія нікого не було і він не мав кого взяти за руки. 14.02.2024р. в чаті класу в соціальній мережі "Viber" однокласники Єримія протягом години писали образливі слова в його сторону. Опитано зокрема малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительку АДРЕСА_1 , яка повідомила, що 19.02.2024 р. Єримія разом із другом ОСОБА_7 ніхто з класу не виштовхував та не виганяв. 14.02.2024 р. під час переписки мережі "Viber", на думку ОСОБА_8 , ОСОБА_9 був зверхнім, також вона вважала, що від його імені здійснює переписку його мати. Також повідомила, що гр. ОСОБА_2 20.02.2024 р. біля виходу в ліцею замахнулась до неї кулаком в область голови.
		Згідно рапорту працівника поліції від 27.02.2024 року, 27.02.2024 року о 12:23 до Івано-Франківського РУП надійшло звернення №К-37 від гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , про те, що у її сина гр. ОСОБА_10 виник конфлікт із однокласниками ліцею №4 м.Івано-Франківськ.(а.п.46)
		До матеріалів справи долучено також копію заяви ОСОБА_2 до директора Департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради, щодо захисту прав та законних інтересів її сина ОСОБА_11 , учня 6-В класу ліцею №4 в м. Івано-Франківську, що були порушені внаслідок булінгу в школі.
		Згідно письмових пояснень ОСОБА_4 , що містяться в матеріалах справи, зазначено, що будь якого конфлікту між нею та ОСОБА_3 не було.
		Згідно копії психологічної характеристики психоемоційного стану дитини та уточнення відносин дитини у навчальному закладі щодо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був проведений Центром психологічної допомоги дітям «Серденько», за запитом Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, вбачається, що за розповіддю дитини у класі наявна ситуація психологічного булінгу, який триває від 6 класу, де хлопець виступає жертвою.
		Зокрема, відповідно до вищевказаної характеристики вбачається, що психологом рекомендовано зменшення кількості стресоутворюючих факторів та створення безпечного середовища перебування та проживання дитини. 
		Вищевказана характеристика свідчить про те, що внаслідок булінгу, малолітньому ОСОБА_3 могла бути заподіяна шкода психічному здоров`ю потерпілого і останній потребує зменшення впливу стресоутворюючих факторів та підтримки значущими дорослими і найближчим оточенням. ( а.п.47-52)
		Суд першої інстанції обґрунтовано визнав належними та допустимими доказами фотокопії знімків екрану телефону, на яких зафіксована переписка учнів 6-В класу у мережі "Viber", зокрема з повідомленнями образливого змісту старости класу ОСОБА_4 ( а.п.38-45)
		Апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до п. 31 ст.1 Закону України «Про освіту» булінг (цькування) - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.
		Типовими ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
		Апеляційний суд вважає, що встановлені судом фактичні обставини свідчать про те, що дії малолітньої ОСОБА_4  під час спілкування в мережі "Viber" чату 6-В, явно виходили за межі звичайного конфлікту та повинні розглядатись як вчинення булінгу відносно однокласника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке виразилося в повідомленнях образливого характеру.
		Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено із порушенням строку, який встановлений законом , оскільки відповідно до усталеної судової практики та вимог чинного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення може бути складений в межах строку , який встановлений ст.38 КУпАП. 
		При накладенні адміністративного стягнення, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.23, 33 КУпАП, врахував характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого адміністративного правопорушення та особу ОСОБА_1 .
		При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами. 
		Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки. 
		З огляду на наведене підстав для скасування постанови суду не вбачається.
		Керуючись ст. 294 КУпАП ,-
		 
		 п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу захисника адвоката Денеги Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
		Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. 
		 
		 
		 
		Суддя Івано-Франківського 
		апеляційного суду О.П. Васильєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...