Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/7674/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2024.
Дата набрання законної сили: 20.05.2024
Номер судового провадження: 61-2492ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 травня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 367/7674/17
		провадження № 61-2492св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті»,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року в складі колегії суддів:Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б., касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року в складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б. та касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року в складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс- Сіті» (далі - ТОВ «Аверс-Сіті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило витребувати у відповідача на його користь об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 145864632109, загальною площею 107, 2 кв. м.
		На обґрунтування позову зазначало, що є замовником будівництва ЖК «Коцюбинський» за адресою: АДРЕСА_2 . 16 вересня 2011 року житловий будинок АДРЕСА_3 був введений в експлуатацію.
		Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 22 вересня 2011 року житловому будинку № 1 присвоєно поштову адресу та доручено КП  КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити й видати товариству свідоцтва про право власності на квартири закінченого будівництва за адресою: АДРЕСА_4 .
		17 червня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Аверс- Сіті» про визнання права власності на квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 та квартиру АДРЕСА_10 , та про зобов`язання вчинити дії.
		Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 липня 2013 року у справі № 367/5136/13-ц в задоволенні позовну ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.
		Рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, визнано за ОСОБА_3 право власності на квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 та квартиру АДРЕСА_10 , та зобов`язано ТОВ «Аверс-Сіті» передати ОСОБА_3 технічну документацію (технічні паспорти) на ці квартири.
		Справа переглядалася судами неодноразово.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року рішення Апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду України від 24 червня 2015 року рішення Апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року скасовано, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 липня 2013 року залишено в силі.
		27 серпня 2013 року ТОВ «Аверс-Сіті» зареєструвало за собою право власності на квартиру  АДРЕСА_11 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54659994 від 31 серпня 2013 року.
		25 листопада 2014 року ОСОБА_3 зареєстрував за собою право власності на вказану квартиру на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року у справі № 367/5136/13-ц. Того ж дня ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру  на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_3 . В подальшому, 10 квітня 2015 року власником квартири стала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із ОСОБА_2 .
		Оскільки спірна квартира вибула з власності товариства не з його волі,  шляхом реєстрації права власності на неї квартиру за ОСОБА_3 на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року у справі № 367/5136/13-ц, яке в подальшому було скасовано постановою Верховного Суду України від 24 червня 2015 року, що є підставою для витребування майна з чужого незаконного володіння.
		Короткий зміст судових рішень в справі
		Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 червня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Суд першої інстанції виходив з того, що позивач продав  ОСОБА_3 майнові права на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 21 лютого 2011 року. Зобов`язання по оплаті майнових прав за вказаним договором були виконані  ОСОБА_3  у повному обсязі. ТОВ «Аверс-Сіті» з 2011 року (з моменту введення будинку в експлуатацію) не вчинило дій, спрямованих на передачу об`єкта нерухомого майна ОСОБА_3  Майнові права інвестора у випадку виконання ним інвестиційних зобов`язань після завершення будівництва об`єкта інвестування відповідно до вимог закону трансформуються у право власності, яке підлягає державній реєстрації за інвестором як первісним власником. Вимога ТОВ «Аверс-Сіті» про витребування спірної квартири не узгоджується з принципами добросовісності й справедливості, оскільки позивач продав майнові права на квартиру  ОСОБА_3  та у повному обсязі отримав вартість майнових прав на цю квартиру. 
		Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ «Аверс-Сіті» оскаржило його в апеляційному порядку.
		13 січня 2023 року представник ТОВ «Аверс-Сіті» - адвокат Васюк М. М. подав до Київського апеляційного суду клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі № 461/12525/15-ц з подібних правовідносин. 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року провадження у справі за апеляційною скаргою представника ТОВ «Аверс-Сіті» - адвоката Васюка М. М. на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 червня 2022 року в справі за позовом ТОВ «Аверс-Сіті» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 461/12525/15-ц.
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що правовідносини у справі, яка переглядається, є подібними з правовідносинами у справі № 461/12525/15- ц, в обох справах вирішення спору залежить від вирішення виключної правової проблеми щодо збалансування прав попереднього та нового власників майна з урахуванням приписів статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідної практики Європейського суду з прав людини.
		З огляду на наведене, наявні підстави для зупинення провадження у справі на підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України.
		Постановою Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
		Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аверс-Сіті» об`єкт нерухомості: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 145864632109.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Апеляційний суд виходив з того, що спірна квартира   вибула з володіння власника ТОВ «Аверс-Сіті» на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року, яке в подальшому було скасоване постановою Верховного Суду України від 24 червня 2015 року.
		Таким чином, спірна квартира вибула з володіння ТОВ «Аверс-Сіті» поза його волею.
		Безпідставно набувши 25 січня 2014 року право власності на спірну квартиру,  ОСОБА_3  без відома та волі ТОВ «Аверс-Сіті» того ж дня відчужив її  ОСОБА_2 , а в подальшому вказаний об`єкт нерухомості 10 квітня 2015 року був відчужений ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Вказані обставини мали б викликати сумнів у  ОСОБА_1 , яка, будучи останнім набувачем спірної квартири, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом відповідних документів, і за необхідності, отримавши правову допомогу, мала б зважити на такі обставини при укладенні договору купівлі-продажу квартири, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аверс-Сіті» судові витрати на правову допомогу у розмірі 14 000, 00 грн.
		Частково задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, а також беручи до уваги надані відповідачем заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, дійшла висновку, що представником позивача було доведено понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
		У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
		На обґрунтування касаційної скарги зазначала, що апеляційний суд помилково застосував положення пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, оскільки правовідносини у цій справі та справі № 461/12525/15-ц є відмінними, а практика Великої Палати Верховного Суду щодо спорів за участю інвесторів і забудовників дозволяла розглянути справу по суті.
		У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року та залишити в силі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 червня 2022 року.
		На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2021 року в справі № 359/5719/17, від 14 грудня 2021 року в справі № 344/16879/15-ц, від 02 лютого 2022 року в справі № 367/4089/14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_3 в повному обсязі виконав зобов'язання за інвестиційним договором, оплатив повну вартість майнових прав, однак ТОВ «Аверс-Сіті» не виконало своє зобов'язання перед ОСОБА_3 щодо передачі права власності на спірну квартиру.
		Апеляційний суд не врахував, що реалізувавши майнові права на квартиру, позивач здійснив волевиявлення щодо передачі спірного майна третім особам.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Вчинення власником майна дій з розпорядження новоствореним майном з метою унеможливлення набуття інвестором права власності на нього, слід кваліфікувати як зловживання правом власності.
		У липні 2023 року ТОВ «Аверс-Сіті» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року та задовольнити заяву товариства про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.
		Касаційна скарга мотивована тим, що заперечення відповідача на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтовані та немотивовані, тому апеляційний суд безпідставно їх врахував під час прийняття додаткової постанови.
		Суд позбавлений можливості самостійно втручатись у розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки таке втручання буде суперечити свободі договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року та витребувано її матеріали з Ірпінського міського суду Київської області.
		Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року.
		24 липня 2023 року справа № 367/7674/17 надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Аверс-Сіті» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року.
		 
		ТОВ «Аверс-Сіті» направило відзиви на касаційні скарги ОСОБА_1 , в яких просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Встановлено, що ТОВ «Аверс-Сіті» є замовником будівництва ЖК «Коцюбинський» за адресою:  АДРЕСА_2 .
		16 вересня 2011 року житловий будинок АДРЕСА_3 введений в експлуатацію.
		Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області № 270 від 22 вересня 2011 року вказаному житловому будинку присвоєно поштову адресу та доручено КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити й видати свідоцтва про право власності ТОВ «Аверс-Сіті» на квартири закінченого будівництва за адресою: АДРЕСА_4 .
		27 серпня 2013 року ТОВ «Аверс-Сіті» зареєструвало за собою право власності на квартиру АДРЕСА_11 на підставі рішення Коцюбинської селищної ради Київської області № 270 від 22 вересня 2011 року.
		У червні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ТОВ «Аверс-Сіті» про визнання права власності на квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 та квартиру АДРЕСА_10 , та про зобов`язання вчинити дії.
		Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
		Рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 липня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
		Визнано за ОСОБА_3  право власності на квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_12 , що знаходяться у корпусі 1 та квартиру АДРЕСА_10 .
		Зобов`язано ТОВ «Аверс-Сіті» передати ОСОБА_3 технічну документацію (технічні паспорти) на квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 та на квартиру АДРЕСА_10 .
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року касаційну скаргу ТОВ «Аверс-Сіті» було задоволено, рішення Апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року скасовано.
		Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 липня 2013 року залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року скасовано та направлено справу на новий касаційний розгляд. 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року рішення Апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду України від 24 червня 2015 рішення Апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року скасовано, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 липня 2013 року залишено в силі.
		Відповідно до інформаційної довідки № 102051473 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_11 належить на праві власності ОСОБА_1 .
		Встановлено, що 25 листопада 2014 року ОСОБА_3 зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_12 на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року у справі № 367/5136/13-ц.
		У подальшому власником квартири став ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25 листопада 2014 року, укладеного з ОСОБА_3 
		10 квітня 2015 року власником квартири стала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16 квітня 2015 року, укладеного з ОСОБА_2 .
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року
		Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду (пункт 10 частини першої статті 252 ЦПК України).
		Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
		Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
		Така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Велика Палата Верховного Суду може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).
		Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування схожої (ідентичної) справи на розгляді у суді касаційної інстанції та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме об`єктивна неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.
		Предметом позову у цій справі є спір щодо витребування майна з чужого незаконного володіння. В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_3 набув право власності на спірну квартиру на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване. Оскільки спірна нерухомість вибула з володіння ТОВ «Аверс-Сіті» не з його волі, наявні підстави для витребування цього майна від останнього набувача ОСОБА_1 .
		Мотивуючи ухвалу про зупинення провадження у справі, Київський апеляційний суд зазначав, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває цивільна справа № 461/12525/15-ц у якій вирішується, зокрема питання належного способу захисту прав власника, з володіння якого вибуло майно поза його волею, з урахуванням втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, в контексті дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Апеляційний суд встановивши, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 461/12525/15-ц, проаналізувавши предмети та підстави позовів у справах № 367/7674/17 та № 461/12525/15-ц, подібність спірних правовідносин у цих справах, можливий вплив результату розгляду подібної справи на розгляд справи, що переглядається, дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України.
		Така підстава зупинення провадження у справі як перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду має на меті забезпечення єдності судової практики, яку можна досягти завдяки передбаченим процесуальним законом механізмам.
		Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 17 вересня 2020 року в справі № 557/457/19 та від 19 квітня 2021 року в справі № 393/135/19.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали.
		Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року
		Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов.
		Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
		Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
		Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
		Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
		1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
		2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
		3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване.
		Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
		Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
		Встановлено, що спірна квартира вибула з володіння позивача поза його волею на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року, яке в подальшому було скасоване постановою Верховного Суду України від 24 червня 2015 року.
		Оскільки спірна нерухомість вибула з володіння ТОВ «Аверс-Сіті» не з його волі, суди зробили правильний висновок про витребування цього майна від останнього набувача ОСОБА_1 .
		Верховний Суд враховує, що безпідставно набувши 25 листопада 2014 року право власності на спірну квартиру, ОСОБА_3 без відома та волі ТОВ «Аверс-Сіті» в цей же день відчужив її  ОСОБА_2 , а в подальшому вказаний об`єкт нерухомого майна через 5 місяців був відчужений ОСОБА_1 , яка проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на спірну квартиру, і за необхідності отримавши правову допомогу, мала б зважити на такі обставини при укладенні договору купівлі-продажу квартири.
		За обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.
		Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
		Щодо касаційної скарги ТОВ «Аверс-Сіті» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року
		Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
		Частинами першою та третьою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
		Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		04 травня 2023 року апеляційний суд розглянув справу.
		08 травня 2023 року ТОВ «Аверс-Сіті» подало до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що постановою Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року не вирішено питання про відшкодування йому витрат на правничу допомогу. До цієї заяви товариство додало докази на підтвердження розміру витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом справи.
		Установивши, що заява про розподіл судових витрат та докази їх понесення подані позивачем з дотриманням вимог статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування ТОВ «Аверс-Сіті» витрат на професійну правничу допомогу.
		Розмір витрат на правничу допомогу визначений судом з урахуванням складності цієї справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, заперечень відповідача, а також з дотриманням критерію розумності розміру понесених стороною витрат й доводи касаційної скарги цього не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення заяви про ухвалення додаткового судового рішення, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «Аверс-Сіті» залишити без задоволення, а ухвалу, постанову та додаткову постанову апеляційного суду залишити без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» залишити без задоволення.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                М. Ю. Тітов
		 
		                                                                                                            
		А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                            
		Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...