Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/10350/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Службова недбалість.
Надіслано для оприлюднення: 23.05.2024. Зареєстровано: 23.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/335/172/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62021080020000120

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/10350/21  1-кп/335/172/2024 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 травня 2024 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: 
		головуючого                            судді ОСОБА_1 , 
		за участі секретаря судового засідання     ОСОБА_2 ,        
		процесуального прокурора                     ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого                         ОСОБА_4 ,
		захисника                            адвоката ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 за адресою: вул. Перемоги, буд. 107-Б, м. Запоріжжя, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021080020000120 від 30 червня 2021 року, за обвинуваченням 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ленінське Якимівського району Запорізької області, громадянина України, із вищою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі  КК України), 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.
		Наказом ГУ НП в Запорізькій області № 356о/с від 17.09.2018 ОСОБА_4 призначено на посаду старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Запорізькій області, та наказом Голови Національної поліції № 1031о/с від 02.11.2018 ОСОБА_4 присвоєно спеціальне звання капітан поліції.
		Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-ХІІ від 23.12.1993, ОСОБА_4 є працівником правоохоронного органу, та, здійснюючи функції представника влади, тобто будучи службовою особою, в силу статей 3, 7, 18 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-УІІІ від 02.07.2015, має обов`язки неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 40 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК України), слідчий уповноважений, зокрема, починати досудове розслідування; проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії; звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії; приймати процесуальні рішення та здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
		Статтею 100 КПК України визначено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170174 цього Кодексу.
		Зокрема, вказаною статтею визначено, що речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі  Порядок № 1104) визначено правила зберігання речових доказів.
		Відповідно до положень п.п. 7, 8 Порядку № 1104, вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження в індивідуальному сейфі (металевій шафі) слідчого, дізнавача, який здійснює таке провадження.
		Відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, дізнавач, який здійснює таке провадження.
		Пунктом 21 Порядку № 1104 визначено, що речові докази у вигляді грошей (у готівковій формі) у національній валюті України або іноземній валюті передаються для зберігання, крім зберігання в індивідуальних сейфах, уповноваженому банку, що обслуговує орган, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання (далі - уповноважений банк), з їх описом із зазначенням найменування та номіналу, номерів банкнот, який додається до супровідного листа.
		У разі коли гроші (у готівковій формі) у національній валюті України чи іноземній валюті не містять слідів кримінального правопорушення, вони можуть передаватись уповноваженому банку без зазначення їх номіналу та номерів банкнот та зараховуватися на спеціально визначені для цієї мети депозитні рахунки (далі  депозитний рахунок) або у разі письмової відмови банку передаватися для зберігання в індивідуальних сейфах уповноваженого банку.
		Пунктом 10 Порядку № 1104 визначено, що взяття на облік речових доказів проводиться не пізніше наступного дня після їх вилучення (отримання) шляхом внесення відповідного запису до книги обліку. У разі коли облік речових доказів у книзі обліку не може бути проведений своєчасно з об`єктивних причин (значна віддаленість місця вилучення (отримання) речових доказів від місцезнаходження органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, підрозділ дізнання тощо), такий облік повинен проводитися в день їх фактичної доставки.
		Згідно з положеннями п. 5 Посадової інструкції старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП в Запорізькій області (далі  Посадова інструкція), ОСОБА_4 персонально відповідає за облік майна та цінностей, вилучених в ході досудового розслідування у осіб, а також майна та коштів, на які накладено арешт з метою забезпечення відшкодування завданих кримінальним правопорушенням збитків та можливої їх конфіскації, а також облік, контроль за зберіганням речових доказів у встановленому порядку та вирішення їх долі після прийняття рішення у кримінальних провадженнях.
		Однак, ОСОБА_4 , будучи службовою особою органу досудового розслідування та уповноваженим на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, нехтуючи обов`язками слідчого, визначеними КПК України, Порядком № 1104, через несумлінне ставлення до них, вчинив злочин у сфері службової діяльності за таких обставин.
		Так, слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020080000000380 від 19.10.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Проведення досудового розслідування здійснювалось групою слідчих СУ ГУНП в Запорізькій області у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_4 , останнього було призначено старшим слідчим слідчої групи. 
		05.03.2021 старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Запорізькій області ОСОБА_15 за погодженням з процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні, звернувся до слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку квартири за місцем мешкання ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_3 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчиненого кримінального правопорушення, відшукання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також інших предметів заборонених або обмежених в обігу, грошових коштів та матеріальних цінностей здобутих злочинним шляхом, мобільних телефонів, сім-карток, блокнотів, банківських карток, які використовуються для вчинення кримінального правопорушення.
		Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2021 вказане клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 було задоволено та надано дозвіл слідчим зі складу групи слідчих у кримінальному провадженні №12020080000000380 від 19.10.2020 на проведення обшуку квартири за місцем мешкання ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_3 . 
		22.03.2023 на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2021 слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_14 , у відповідності до вимог ст.ст. 223, 233, 234, 236 КПК України проведено обшук квартири за місцем мешкання ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого було виявлено та вилучено речі та предмети, вказані в ухвалі суду, у тому числі грошові кошти, а саме: 7 купюр номіналом 50 Євро, 19 купюр номіналом 200 Євро, 34 купюри номіналом 100 Євро, 31 купюра номіналом 100 доларів США, 5 купюр номіналом 100 грн., 37 купюр номіналом 500 грн. та 3 купюри номіналом 200 грн., на загальну суму 7 550 Євро, 3 100 доларів США та 19 600 гривень, які було поміщено до двох сейфпакетів. 
		23.03.2021 постановою старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 речі та предмети, вилучені під час обшуку, у тому числі і вищевказані грошові кошти було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. 
		23.03.2021 старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , за погодженням з процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні, звернувся до слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку квартири за місцем мешкання ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_3 .
		Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.03.2021 вказане клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 було задоволено та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку квартири за місцем мешкання ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_3 , у тому числі на грошові кошти, а саме 7 купюр номіналом 50 Євро, 19 купюр номіналом 200 Євро, 34 купюри номіналом 100 Євро, 31 купюра номіналом 100 доларів США, 5 купюр номіналом 100 грн., 37 купюр номіналом 500 грн. та 3 купюри номіналом 200 грн., на загальну суму 7 550 Євро, 3 100 доларів США та 19 600 гривень. 
		01.04.2021 слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_14 передав майно, вилучене за місцем мешкання ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_3 , у тому числі і грошові кошти, а саме 7 купюр номіналом 50 Євро, 19 купюр номіналом 200 Євро, 34 купюри номіналом 100 Євро, 31 купюра номіналом 100 доларів США. 5 купюр номіналом 100 грн., 37 купюр номіналом 500 грн. та 3 купюри номіналом 200 грн., на загальну суму 7 550 Євро, 3 100 доларів США та 19 600 грн. старшому групи слідчих - старшому слідчому відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , який, у відповідності то ст. 100 КПК України, п. 8 Порядку № 1104, п. 5 Посадової інструкції, став відповідальною особою за їх зберігання.
		Після цього, ОСОБА_4 , не виконуючи свої службові обов`язки, за наявної об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, в порушення ст. 100 КПК України, п.п. 7, 8, 9-12, 21 вищевказаного Порядку № 1104, п. 5 Посадової інструкції, не вжив заходів для забезпечення належного зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 12020080000000380 від 19.10.2020 у виді грошових коштів, вилучених за місцем мешкання ОСОБА_16 , та передачі їх уповноваженій особі органу досудового розслідування для взяття на облік, внесення відповідних записів до книги обліку речових доказів та передачі на зберігання уповноваженому банку.
		Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2021 частково задоволено клопотання адвоката ОСОБА_18 , яка діє в інтересах ОСОБА_16 , та скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.03.2021, на майно, вилучене під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_3 , у тому числі на грошові кошти, а саме 7 купюр номіналом 50 Євро, 19 купюр номіналом 200 Євро, 34 купюри номіналом 100 Євро, 31 купюра номіналом 100 доларів США, 5 купюр номіналом 100 грн., 37 купюр номіналом 500 грн. та 3 купюри номіналом 200 грн., на загальну суму 7 550 Євро, 3 100 доларів США та 19 600 гривень. 
		05.06.2021 старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , на виконання вказаної ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2021 повернув ОСОБА_16 частину грошових коштів, вилучених під час обшуку, а саме 7 купюр номіналом 50 Євро, 10 купюр номіналом 200 Євро та 30 купюр номіналом 100 Євро, на загальну суму 5 350 Євро. Іншу частину грошових коштів ОСОБА_4 не повернув, повідомивши в подальшому ОСОБА_16 , що він їх втратив.
		Отже з 01.04.2021 по дату свого звільнення  24.06.2021, ОСОБА_4 , в порушення положень ст.ст. 40, 100 КПК України, п.п. 7, 8, 10, 21 Порядку № 1104, п. 5 Посадової інструкції старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Запорізькій області, за наявності об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, не вжив заходів для забезпечення належного зберігання речових доказів у виді грошових коштів та передачі їх уповноваженому банку.
		У зв`язку із порушенням вищевказаних норм старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 в період 01.04.2021 по 24.06.2021, не виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, за наявності об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, за невстановлених обставин допустив втрату речових доказів у кримінальному провадженні №12020080000000380 від 19.10.2020 а саме: грошових коштів у сумі 19600 грн., 3 100 доларів США та 2200 Євро, що за курсом Національного банку України станом на 24.06.2021 всього складає 175857,00 гривень.
		Внаслідок втрати речових доказів через невиконання старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, ОСОБА_16 завдано матеріальну шкоду у сумі 19 600 грн., 3 100 доларів США та 2 200 Євро, а всього за курсом Національного банку України станом на 24.06.2021 на загальну суму 175857,00 гривень, що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є істотною шкодою.
		Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 367 КК України, а саме невиконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому діяння не визнав, пояснив, що раніше працював слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області. У його провадженні з 2021 року перебувало кримінальне провадження за фактом збуту наркотичних засобів. Його було визначено старшим групи слідчих. Під час досудового розслідування були встановлені підозрювані  ОСОБА_16 та Крикливець. У березні 2021 року були заплановані обшуки у вказаних фігурантів, із застосуванням НСРД. Були отримані відповідні ухвали суду. Приблизно у 20-х числах березня 2021 року були проведені вказані обшуки. При цьому він брав участь в обшуку в нарколабораторії із затримкою ОСОБА_19 . Разом з ним знаходилась ОСОБА_16 .
		Слідчий ОСОБА_20 у цей же час проводив обшук за місцем проживання ОСОБА_16 . У день проведення обшуків він не знав, що саме вилучив слідчий ОСОБА_20 . Інші слідчі також проводили обшуки у цьому кримінальному провадженні, всього приблизно 5 обшуків. 
		Після повернення на робоче місце, він дізнався, що інші слідчі також вилучили під час обшуку певне майно. Наступного дня було необхідно подати до суду клопотання про арешт майна, вилученого в ході обшуків. Горб приніс йому матеріали, він підписав клопотання та погодив з прокурором, після чого подав до суду. Перелік вилученого майна бачив лише на папері. 
		Вже після накладення арешту, десь через тиждень матеріали та речові докази приніс до його кабінету слідчий Горб, поклав все на стіл у спецпакетах, надав протокол огляду. У цей момент в кабінеті із ним знаходилась слідча Рисей. Оскільки він був у справах, часу перевірити відповідність речових доказів протоколу не було, він поклав все одразу до сейфу. Далі він планував провести огляд речових доказів і передати їх на зберігання або повернути потерпілій. 
		Через деякий час ОСОБА_16 звернулась до суду із клопотанням про скасування арешту майна, яке ухвалою слідчого судді було задоволено. Отримавши ухвалу, він визначив ОСОБА_16 час, запросив її до ГУНП в Запорізькій області з метою повернення вказаного майна та вручення підозри. Разом з тим, у призначений день він отримав доручення на проведення обшуку у іншому провадженні. Він відкрив сейф і виявив, що пакети розкриті і не вистачає грошей. Тому у цей день він ОСОБА_16 грошові кошти не повернув, а інше майно залишив Прусу для повернення. 
		Пізніше він звернувся до ОСОБА_21 і спитав, чому пакети відкриті. Він зазначив, що відкривав пакети і звірявся з протоколом обшуку щодо прикрас. Показання, надані ОСОБА_21 у судовому засіданні, вважав недостовірними, оскільки вони із ним на момент, коли ОСОБА_20 приніс вилучене майно не звіряли його по кількості, не перераховували, розписку не складали. Оригінал розписки він не бачив.
		Він доповів керівництву про дані обставини, вважав, що питання вирішиться і гроші знайдуться. З боку керівництва підтримки не було.
		Також зазначив про те, що з ОСОБА_16 випадково зустрівся один раз в нічному клубі, де вона почала його розпитувати про кримінальне провадження, однак він з нею на цю тему не спілкувався. Біля ТЦ «Форум» він з ОСОБА_16 не зустрічався. На аудіозаписі, наданому ОСОБА_16 , не його голос.
		Просив суд його виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України. 
		Разом із тим, вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого останньому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження та доводиться поза розумним сумнівом такими доказами.
		Наказом ГУНП в Запорізькій області від 17.09.2018 № 356 о/с ОСОБА_4 призначено старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Запорізькій області (а.с. 164 т. 2). Наказом Національної поліції України від 02.11.2018 № 1031 о/с ОСОБА_4 присвоєно спеціальне звання  капітан поліції (а.с. 165 т. 2). На цій посаді ОСОБА_4 проходив службу до моменту звільнення наказом ГУНП в Запорізькій області від 24.06.2021 № 288 о/с (а.с. 163 т. 2).
		Відповідно до витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12020080000000380 від 19.10.2020, СУ ГУНП в Запорізькій області здійснювалось досудове розслідування цього кримінального провадження, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. У кримінальному провадженні призначено групу слідчих: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . Старшим групи слідчих визначено ОСОБА_4 (а.с. 1617 т. 2).
		З досліджених судом копій матеріалів кримінального провадження №12020080000000380, вилучених в порядку тимчасового доступу, наданого ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.07.2021 (справа № 937/6660/21, 1-кс/937/1981/21) (а.с. 110111 т. 1), а також наданих на запит слідчого від 17.09.2021 № 17-02/17-13-52/9298 (а.с. 1314 т. 2) прокурором Запорізької обласної прокуратури супровідним листом від 17.09.2021 № 09/3-973-21 (а.с. 1524 т. 2), та копій матеріалів справи Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя № 335/2548/21, 1-кс/335/1868/2021 за клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене за місцем проживання ОСОБА_16 , а саме матеріалів клопотання та додатків до нього, вилучених в порядку тимчасового доступу, наданого ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14.09.2021 (справа № 937/6660/21, 1-кс/937/2469/21) (а.с. 2526 т. 2), встановлено наступне.
		05.03.2021 старший слідчий ОСОБА_4 , за погодженням з процесуальним керівником звернувся до слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку квартири за місцем мешкання ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 115 т. 1), яке ухвалою слідчого судді від 10.03.2021 (справа № 335/2548/21, 1-кс/335/1569/2021) задоволено (а.с. 116117 т. 1).
		За змістом протоколу обшуку від 22.03.2021, на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді слідчим ОСОБА_14 проведено обшук квартири за місцем мешкання ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого було виявлено та вилучено речі та предмети, вказані в ухвалі суду, у тому числі грошові кошти, а саме: 7 купюр номіналом 50 Євро, 19 купюр номіналом 200 Євро, 34 купюри номіналом 100 Євро, 31 купюра номіналом 100 доларів США, 5 купюр номіналом 100 грн., 37 купюр номіналом 500 грн. та 3 купюри номіналом 200 грн., на загальну суму 7550 Євро, 3100 доларів СІПА та 19600 гривень, які було перераховано і поміщено до двох сейф пакетів, які були опечатані (а.с. 118120 т. 1).
		Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 від 23.03.2021 вилучене в ході вказаного обшуку майно, у тому числі і вищезазначені грошові кошти, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020080000000380 (а.с. 6162 т. 2).
		Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.03.2021 задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 про накладення арешту на вилучене в ході вищезазначеного обшуку майна, внаслідок чого накладено арешт, серед іншого, і на вищезазначені грошові кошти (а.с. 121124 т. 1).
		У подальшому, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2021 (справа № 335/2548/21, 1-кс/335/2689/2021) частково задоволено клопотання адвоката ОСОБА_18 , яка діяла в інтересах ОСОБА_16 , та скасовано арешт, накладений на майно, вилучене під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_16 , у тому числі і грошові кошти (а.с. 126129 т. 1).
		05.06.2021 на виконання вищезазначеної ухвали ОСОБА_16 було повернуто частину грошових коштів, а саме 50 купюр номіналом 50 євро, 10 купюр номіналом 200 євро, 30 купюр номіналом 100 євро, про що ОСОБА_16 склала розписку на ім`я слідчого ОСОБА_4 . У цій розписці потерпіла зазначила, що частина грошових коштів повернута не була, а саме 9 купюр номіналом 200 євро, 4 купюри номіналом 100 євро, 31 купюра номіналом 100 доларів США, 37 купюр номіналом 500 грн., 5 купюр номіналом 100 грн., 3 купюри номіналом 200 грн. (а.с. 132 т. 1), тобто загалом не було повернуто 2200 євро, 3100 доларів США, 19600 грн. 
		У матеріалах вказаного кримінального провадження також містяться письмові пояснення слідчих ОСОБА_4 , ОСОБА_22 , ОСОБА_8 , потерпілої ОСОБА_16 за фактом не повернення ОСОБА_16 частини грошових коштів, вилучених під час обшуку (а.с. 310 т. 2), які не враховуються судом як докази у справі, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. 
		Відповідно до висновку про результати проведення службового розслідування від 29.06.2021, що здійснювалось на підставі заяви ОСОБА_16 від 17.06.2021, та рапорту т.в.о. заступника начальника ГУНП  начальника слідчого управління ОСОБА_23 про виявлення можливої втрати майна, службовим розслідуванням було підтверджено факт не повернення ОСОБА_16 2200 євро, 3100 доларів США, 19600 гривень, що були вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання останньої, а також, що старшим слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 допущене порушення вимог ст.ст. 9, 28, 40, 98, 100, п. 4 ст. 169 КПК України, Порядку № 1104. Також встановлено, що станом на 23.06.2021 старшим слідчим ОСОБА_4 не виконано в повному обсязі ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2021 (справа № 335/2548/21, 1-кс/335/2689/2021), яка оголошена у судовому засіданні за участі останнього 20.05.2021 та отримана 25.05.2021, а саме не повернуто ОСОБА_16 вилучені грошові кошти у повному обсязі. При цьому, факт можливої втрати чи привласнення старшим слідчим ОСОБА_4 грошових коштів, вилучених 22.03.2021 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_16 підтвердити чи спростувати не виявилось можливим. Копія висновку направлена до ТУ ДБР у м. Мелітополі для прийняття рішення згідно з вимогами КПК України (а.с. 94105 т. 2).
		Відповідно до копії книги обліку цінностей, грошових коштів та іншого майна, вилучених органами попереднього слідства та дізнання, та копії журналу обліку речових доказів, відсутні записи про взяття на облік вилучених у ОСОБА_16 грошових коштів в ході обшуку (а.с. 129146 т. 2).
		Відповідно до заяви ОСОБА_16 про вчинення злочину (вх. № 363зкп від 24.06.2021), остання повідомила правоохоронні органи про вчинення слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, які виразилися у тому, що він не повернув їй частину вилучених під час обшуку грошових коштів, з яких було скасовано арешт, в чому потерпіла вбачала ознаки злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а також врученні їй підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у притягненні завідомо невинної до кримінальної відповідальності, що є на її думку ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України (а.с. 8793 т. 1).
		Аналогічні обставини викладені у заяві потерпілої від 19.06.2021, адресованій начальнику СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_23 , в якій просила провести службове розслідування щодо слідчого ОСОБА_4 (а.с. 103105 т. 1).
		У судовому засіданні 23.06.2023 потерпіла ОСОБА_16 підтвердила обставини, що викладені у вищезазначених заявах, та суду пояснила, що 22.03.2021 за наслідками проведення обшуку в її квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , слідчим було вилучено її майно, у тому числі грошові кошти в гривні, євро та доларах США. Після чого за клопотанням слідчого ОСОБА_4 , який, як вона зрозуміла, був старшим групи слідчих у кримінальному провадженні, слідчим суддею на вилучене майно, у тому числі грошові кошти, було накладено арешт. У подальшому ОСОБА_16 за допомогою адвоката подала клопотання про скасування арешту з майна, яке було задоволено слідчим суддею, адже нею було доведено, що ці грошові кошти були особистими збереженнями її родини. З метою повернення грошових коштів вона через адвоката звернулась до слідчого ОСОБА_4 , який одразу кошти не повернув через зайнятість. Після цього вона двічі приїжджала до ГУНП в Запорізькій області, але грошові кошти їй повернуті так і не були. Далі інший слідчий повернув їй інше майно, а щодо грошових коштів сказав розбиратися зі ОСОБА_4 . Вона пізніше приїхала до ОСОБА_4 , він запросив її на каву та повідомив, що не може знайти ці грошові кошти, оскільки не пам`ятає, куди їх поклав, десь подів ключ від сейфа. Далі, приблизно через тиждень ОСОБА_4 повернув їй частину грошових коштів, і сказав, що інша частина здана до бухгалтерії. Вона написала розписку про отримання частини грошових коштів. Залишок неповернутої суми грошей склав 19600 грн., 3100 доларів США та 2200 євро. Далі вона зустрілась зі ОСОБА_4 біля ТЦ «Форум» по просп. Соборному у м. Запоріжжі, та записала на диктофон свого мобільного телефону «Iphone» розмову зі ОСОБА_24 , у якій останній їй прямо повідомив, що втратив грошові кошти. Після чого ОСОБА_16 звернулась із заявою до ДБР, надала аудіозапис вказаної розмови, яку переписала на флешку. Також вона звернулась з позовом до суду про відшкодування збитків. Рішенням суду її позов було задоволено і грошові кошти стягнуті з ГУНП в Запорізькій області.
		Допитаний в судовому засіданні 10.11.2022 свідок  ОСОБА_14 ,який єслідчим ВРОТЗСУ ГУНПв Запорізькійобласті,надав показання,за змістомяких він був у складі слідчої групи у кримінальному провадженні № 12020080000000380, у якому ОСОБА_4 був визначений старшим слідчої групи. Безпосередньо ОСОБА_14 проводив обшук у квартирі ОСОБА_16 . За наслідками обшуку було вилучено речі та предмети, зазначені в ухвалі слідчого судді: мобільні телефони, грошові кошти та цінності. Обшук проводився під відеозапис за участі понятих та в присутності ОСОБА_16 . За результатами обшуку складено протокол, у якому вказано усе вилучене майно, яке було опечатано. Від ОСОБА_16 та інших учасників зауважень щодо проведення обшуку та вилучення майна не було. Декілька днів, через свою та ОСОБА_4 зайнятість, сейф - пакети з речовими доказами ОСОБА_14 зберігав у своєму кабінеті в сейфі. Після того, як слідчим суддею було задоволено клопотання про арешт майна, він склав перелік речових доказів та 01.04.2021 приніс ці речові докази до кабінету ОСОБА_4 , де передав йому. У кабінеті також була присутня ОСОБА_25 . Вони разом із ОСОБА_4 відкрили сейф-пакети та перевірили згідно з переліком вилучене майно, у тому числі грошові кошти. Перелік майна збігся із протоколом обшуку. Факт передачі речових доказів було зафіксовано підписом ОСОБА_4 у цьому переліку, який зберігся у свідка в копії. Далі речові докази залишились для подальшого зберігання у ОСОБА_4 , як у старшого групи слідчих. Свідок зазначив, що оригінал вказаного переліку з підписом ОСОБА_4 було ним втрачено після початку війни 24.02.2022 у процесі підготовки великої кількості матеріалів та документації до евакуації.
		Свідок  ОСОБА_6 ,старший слідчийСУ ГУНПв Запорізькійобласті,допитаний всудовому засіданні14.09.2022, пояснив, що він перебував у складі слідчої групи у кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_16 . Одного дня, у першій половині 2021 року, точної дати не пам`ятає, до нього звернувся слідчий ОСОБА_4 , старший групи слідчих у вказаному кримінальному провадженні, з проханням повідомити ОСОБА_16 про підозру та повернути їй речові докази, що він і зробив. Зокрема, він повернув ОСОБА_16 золоті прикраси, мобільні телефони, банківські картки. Грошей серед речових доказів не було. Вона склала розписку про отримання вказаного майна та запитала про грошові кошти, на що ОСОБА_6 порадив їй звернутися до ОСОБА_4 , оскільки останній йому про необхідність повернення грошових коштів нічого не казав і ці грошові кошти не передавав. 
		Свідок  ОСОБА_8 ,заступник начальникавідділу розслідуванняособливо тяжкихзлочинів СУГУНП вЗапорізькій області,будучі допитанимв судовомузасіданні 10.11.2022,пояснив, що на нього покладено функції з координації досудових розслідувань. Після проведення обшуку слідчими СУ ГУНП в Запорізькій області у ОСОБА_16 він перебував у відрядженні. Дізнався про втрату частини грошових коштів (речових доказів), вилучених у ОСОБА_16 , після надходження ухвали слідчого судді про скасування арешту майна. Як виявилось, ОСОБА_4 у кримінальному провадженні речові докази на зберігання не здав, вони знаходились в його кабінеті у сейфі. Про обставини втрати грошових коштів ОСОБА_4 йому нічого не пояснив. Також він вивчав матеріали кримінального провадження, та встановив, що у матеріалах кримінального провадження були відсутні документи про передання речових доказів ОСОБА_4 на зберігання. Далі йому стало відомо, що ОСОБА_16 було повернуто частину грошових коштів. За даним фактом проводилось службове розслідування, а кримінальне провадження було передано іншому слідчому, а далі  направлено до суду.
		Допитаний в судовому засіданні 14.02.2023 свідок  ОСОБА_23 , заступник начальника СУ ГУНП в Запорізькій області, надав показання, відповідно до яких з грудня 2020 р. по березень 2022 р. він виконував обов`язки начальника СУ ГУНП в Запорізькій області, та його віданні знаходився відділ, в якому працював слідчий ОСОБА_4 . В провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебувало кримінальне провадження за ч. 2 ст. 307 КК України. Під час здійснення досудового розслідування було отримано інформацію про причетність до вказаного злочину ОСОБА_16 та Крикливця, та про зберігання наркотичних засобів за їх місцем проживання. У березні 2021 р. групою слідчих у цьому кримінальному провадженні, старшим якої було визначено ОСОБА_4 , було проведено обшуки, зокрема за місцем проживання ОСОБА_16 , під час якого вилучено речові докази. Ухвалою слідчого судді на речові докази було накладено арешт. Далі захисник ОСОБА_16 звернулась з клопотанням про скасування арешту, яке було слідчим суддею задоволено. Вказану ухвалу слідчий ОСОБА_4 в повному обсязі не виконав. Інший слідчий ОСОБА_6 повернув ОСОБА_16 її речі. Частину грошових коштів, точну суму яких він не пам`ятає, слідчий ОСОБА_4 не повернув. Захисником були подані скарги на дії слідчого ОСОБА_4 , які він розглядав, у зв`язку з чим, він вів бесіду зі ОСОБА_4 , який не міг йому пояснити, де поділись грошові кошти. Зазначав, що кошти знаходились у його сейфі. За даним фактом було проведено службове розслідування, за результатами якого встановлено порушення ОСОБА_4 вимог КПК України, Порядку № 1104.
		Свідок  ОСОБА_10 ,старший слідчийСУ ГУНПв Запорізькійобласті,допитана усудовому засіданні14.09.2022, пояснила, що після виходу з відпустки, 09.07.2021 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_4 керівництво визначило її старшим слідчим слідчої групи у кримінальному провадженні відносно Крикливця та ОСОБА_16 , та повідомило про втрату попереднім старшим слідчим частини речових доказів, а саме грошових коштів 3100 доларів США, приблизно 2000 євро та 20000 грн., точну суму не пам`ятає. Вивчивши матеріали кримінального провадження, вона побачила відсутність у ньому жодних документів, складених ОСОБА_4 , щодо руху речових доказів, здачі їх на зберігання, а також сейф-пакетів, у яких вони вилучались. За даним фактом проводилось службове розслідування.
		Допитана у судовому засіданні 07.03.2024 за клопотанням сторони захисту свідок Рисей (попереднє прізвище Кузіна ОСОБА_26 , старший слідчий відділу розслідування ОВЗ СУ ГУНП в Запорізькій області, пояснила, що вона працювала з 2021 року у відділі зі ОСОБА_4 в одному кабінеті № 610. Він був визначений старшим слідчої групи у кримінальному провадженні за ст. 307 КК України за підозрою Крикливця. Вона була у складі групи слідчих. У даному кримінальному провадженні було виявлено факт втрати речових доказів, а саме грошових коштів, що були вилучені слідчим ОСОБА_14 за місцем проживання ОСОБА_16 . Обставини втрати речових доказів їй не відомо. Зазначила, що у відділі існує порядок передачі речових доказів за розпискою або актом, або за протоколом, без розписки. Грошові кошти мають здаватися до ФСО, однак на практиці вони зберігаються у сейфах, оскільки ФСО приймає гроші 1 раз на місяць. Вона пам`ятає, що приблизно у березні 2021 року до кабінету № 610 приходив слідчий ОСОБА_14 , який заніс декілька спец.пакетів і поклав їх на стіл ОСОБА_4 . Чи складалась при цьому розписка та чи проводилась звірка речових доказів, чи клав речові докази ОСОБА_4 у свій сейф, не бачила. Пізніше їй ОСОБА_4 казав, що не знає, де ці кошти, і що він їх не оглядав і не складав протокол їх огляду.
		Також в судовому засіданні 10.11.2022 був допитаний як свідок ОСОБА_27 , начальник центру забезпечення ГУНП в Запорізькій області, який зазначив, що по справі йому нічого не відомо, а також, що він не займається обліком речових доказів. Чи здавав на зберігання ОСОБА_4 речові докази, не пам`ятає. 
		Враховуючи, що свідку ОСОБА_27 не відомі обставини, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, його показання суд визнає неналежними доказами відповідно до ст. 85 КПК України.
		При цьому, суд вважає непереконливою версію обвинуваченого про те, що грошові кошти могли бути втрачені ще до передачі їх йому слідчим ОСОБА_14 , оскільки ця версія не ґрунтується на доказах, досліджених у судовому засіданні, аналіз та оцінку яких надано судом вище. Судом не встановлено підстав для визнання неправдивими показань свідка ОСОБА_14 , який він надав суду, будучі попередженим про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, про те, що ним особисто були передані ОСОБА_4 . речові докази, у тому числі і грошові кошти у повному обсязі, вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_16 , за наслідками чого ОСОБА_4 поставив свій підпис у переліку речових доказів. Окрім того, показання свідка ОСОБА_14 не суперечать показанням потерпілої та інших свідків, які були допитані судом, у тому числі і свідка ОСОБА_28 , допитаної за клопотанням сторони захисту, яка підтвердила, що ОСОБА_14 приносив до кабінету ОСОБА_4 , в якому знаходилось і її робоче місце, речові докази у кримінальному провадженні № 12020080000000380.
		Захисником 09.02.2024 заявлено клопотання про визнання наданої свідком ОСОБА_14 копії аркушу з друкованим та рукописним текстом недопустимим доказом (а.с. 7778 т. 3), яке мотивовано тим, що даний документ отриманий не у порядку, передбаченому ст.ст. 93, 159 КПК України, а також відсутній оригінал цього документа. Крім того, документ не містить необхідних реквізитів, а тому не вказує на те, що є розпискою про передачу або отримання матеріальних цінностей.
		Судом, з метою вирішення даного клопотання захисника, долучено протокол допиту свідка ОСОБА_14 (оцінка та аналіз якому судом не надається з огляду на положення ч. 4 ст. 95 КПК України), в якому ОСОБА_14 зазначив, що на підтвердження своїх слів долучає до протоколу допиту копію розписки про передачу ОСОБА_29 речових доказів. Додатком до протоколу є копія переліку речових доказів, вилучених в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , у якому міститься перелік вилученого майна, у тому числі грошові кошти купюрами номіналом по 50 євро в кількості 7 штук, купюрами номіналом по 200 євро в кількості 19 штук, купюрами номіналом по 100 євро в кількості 34 штуки, купюрами номіналом по 100 доларів США в кількості 25 штук, та грошові кошти купюрами номіналом по 100 доларів США в кількості 6 штук, купюрами номіналом по 100 гривень в кількості 5 штук, купюрами номіналом по 500 гривень в кількості 37 штук, купюрами номіналом по 200 гривень в кількості 3 штуки. Також на вказаній копії переліку речових доказів міститься рукописний текст «Отримав», «Ст. слідчий» /підпис/ « ОСОБА_4 », «01.04.2021» (а.с. 8084 т. 3).
		Як пояснив 10.11.2022 у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , оригінал розписки він не може надати, так як його втратив після початку війни 24.02.2022, у процесі підготовки великої кількості матеріалів та документації до евакуації.
		Відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		Згідно з ч. 3 цієї статті сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. 
		Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 86 КПК України доказ визнаєтьсядопустимим,якщо вінотриманий упорядку,встановленому цимКодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Надана свідком ОСОБА_14 під час його допиту на стадії досудового розслідування копія документу (переліку речових доказів, який було передано від ОСОБА_14 . ОСОБА_4 ) у встановленому чинним законодавством порядку не засвідчена. Матеріали кримінального провадження також не містять інформації, що слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, який здійснював дане кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , оглядав оригінал цього документа (відповідний протокол огляду в матеріалах провадження відсутній), а також, що ОСОБА_14 пред`являв оригінал цього документа взагалі. Постанова про визнання цього документа речовим доказом у даному кримінальному провадженні відсутня. Натомість, як зазначено вище, свідок ОСОБА_14 зазначив, що оригінал документа було ним втрачено у лютому 2022 року, тобто набагато пізніше його допиту, який відбувся 05.08.2021. 
		Таким чином, враховуючи вищезазначені положення ст.ст. 86, 93, 99 КПК України, а також процесуальні вимоги щодо фіксації у кримінальному провадженні змісту речових доказів, визначені ч.ч. 2, 3 ст. 100 КПК України, за відсутності оригіналу документа, а також його належним чином засвідченої копії, судом відкидається як доказ надана ОСОБА_14 копія переліку речових доказів, який було передано від ОСОБА_14 . ОСОБА_4 . Отже, клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання цього доказу недопустимим є обґрунтованим.
		Водночас, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 99 КПК України для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає.
		Тому, у даному випадку суд, з урахуванням оцінки та аналізу показань свідка ОСОБА_14 , наданих останнім у судовому засіданні, вважає допустимими доказами відомості, надані у його показаннях, зокрема щодо підтвердження ним факту передачі речових доказів ОСОБА_4 , у тому числі і грошових коштів.
		Версія обвинуваченого щодо втрати речових доказів до їх передачі останньому не ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні, та об`єктивно нічим не підтверджується. Натомість, з матеріалів кримінального провадження було встановлено, що після обшуку речові докази, зокрема і грошові кошти були поміщені у сейф-пакети та опечатані. Доказів того, що до передачі речових доказів ОСОБА_4 ці сейф-пакети розпечатувались, їх зміст оглядався, матеріали цього провадження не містять. У судовому засіданні ОСОБА_4 зазначав, що не стверджує, що саме ОСОБА_14 втратив грошові кошти. При цьому, на будь-яких інших осіб, які могли б допустити таку втрату, ОСОБА_4 не вказував. Також ОСОБА_4 не ініціював питання щодо притягнення до відповідальності інших осіб, зокрема слідчих, за фактом втрати речових доказів, якщо цей факт був виявлений ним самостійно.
		Надаючи оцінку як доказу даним, що містяться у протоколі огляду від 28.07.2021 з додатками (а.с. 7784 т. 2), відповідно до якого слідчим оглянуто флеш-носій із зафіксованою розмовою ОСОБА_16 . з колишнім слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , наданим адвокатом ОСОБА_16  ОСОБА_18 , а також скріншоти переписки, суд виходить з такого.
		Відповідно до ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		В силу пункту 1 частини 2 статті 87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 № 12- рп/2011 у справі № 1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а саме на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
		Так, відповідно до ст. 260 КПК України аудіо- відео контроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
		Згідно ч. 2 ст. 246 КПК України, аудіо- відео контроль особи як негласна слідча дія проводиться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
		В силу ч. 1 ст. 270 КПК України аудіо-, відеоконтроль місця може здійснюватися під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину і полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо-, відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження.
		Аудіо-, відеоконтроль місця згідно з частиною першою цієї статті проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу.
		Оскільки розмова фіксувалась ОСОБА_16 за відсутності відповідного дозволу суду, ухвала слідчого судді про дозвіл на здійснення такого заходу як аудіоконтроль особи ОСОБА_4 в матеріалах цього провадження відсутня, тому в силу п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України даний аудіозапис розмови між ОСОБА_16 та, як вона стверджує, ОСОБА_4 підлягає визнанню недопустимим доказом.
		Водночас, суд також звертає увагу, що в матеріалах провадження наявна копія аудіозапису розмови з власного телефону ОСОБА_16 . Оригінал даного аудіозапису, як пояснила сама ОСОБА_16 в судовому засіданні, не зберігся. Матеріали кримінального провадження також не містять даних, що слідчий оглядав оригінал цього аудіозапису, після чого долучив до кримінального провадження його копію. Тобто, слідчим також був порушений порядок, визначений ч. 2 ст. 100 КПК України, щодо фіксації змісту речового доказу. 
		Долучена до вказаного протоколу огляду копія скріншоту переписки (а.с. 7983 т. 2), на переконання суду, не відповідає вимогам ст.ст. 85, 86 КПК України щодо належності та допустимості доказу. Також, у матеріалах кримінального провадження відсутній оригінал цієї переписки, відсутні відомості щодо огляду оригіналу цієї переписки слідчим. Зі змісту цієї переписки не можливо встановити її дати, адресата, з яким вона здійснювалась, адже за текстом повідомлень видно лише їх час та абонента «Следователь». Який номер має цей абонент, чи відповідає він номеру телефону обвинуваченого, у протоколі огляду не зазначено. 
		Отже, є обґрунтованим клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 про визнання недопустимими доказами даних, що містяться у протоколі огляду від 28.07.2021, з огляду на що суд відкидає як докази у цьому кримінальному провадженні аудіозапис розмови ОСОБА_16 з колишнім слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , що міститься на флеш-носії, наданому адвокатом ОСОБА_16  ОСОБА_18 , а також скріншоти переписки.
		Разом із тим, не прийняття вказаних доказів судом як належних та допустимих не спростовує показань потерпілої ОСОБА_16 , наданих у судовому засіданні про те, що ОСОБА_4 певний час не повертав їй грошові кошти, а надалі повідомив, що грошові кошти були втрачені.
		Також суд вважає непереконливими доводи сторони захисту, що грошові кошти належали не ОСОБА_16 , а ОСОБА_30 , на підтвердження чого стороною захисту було надано для дослідження в судовому засіданні копію заяви ОСОБА_31 від 25.03.2021 про розгляд справи за її відсутності, яка адресована слідчому судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, в якій остання повідомляє, що 22.03.2021 за місцем її мешкання: АДРЕСА_3 , проводився обшук, в ході якого були вилучені грошові кошти в сумі 3100 доларів США, 7550 євро, 19600 гривень, які належать їй та є її особистою власністю (а.с. 5 т. 3), а також досліджено диск з аудіозаписом фіксації судового засідання з розгляду вказаного клопотання технічними засобами від 25.03.2021 (а.с. 5 т. 3  зворот), з якого встановлено, що ОСОБА_16 повідомила в судовому засіданні, що вилучені грошові кошти належать її матері ОСОБА_32 .
		Так, як зазначалось судом вище ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.03.2021 задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 про накладення арешту на вилучене в ході вищезазначеного обшуку майна, внаслідок чого накладено арешт, серед іншого, і на вищезазначені грошові кошти (а.с. 121124 т. 1).
		Оцінку вищезазначеній заяві та поясненням ОСОБА_16 в судовому засіданні з розгляду клопотання про арешт майна надано слідчим суддею в ухвалі від 25.03.2021 та зокрема, зазначено, що були наявні підстави вважати, що грошові кошти набуті в результаті вчинення злочину. 
		У подальшому, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2021 (справа № 335/2548/21, 1-кс/335/2689/2021) частково задоволено клопотання адвоката ОСОБА_18 , яка діяла в інтересах ОСОБА_16 , та скасовано арешт, накладений на майно, вилучене під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_16 , у тому числі і грошові кошти (а.с. 126129 т. 1).
		Зі змісту цієї ухвали випливає, що клопотання адвоката ОСОБА_18 в інтересах ОСОБА_16 обґрунтовувалось тим, що їй належать грошові кошти і вона не має статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні, а також іншими обставинами, оцінку яким було надано слідчим суддею.
		У судовому засіданні ОСОБА_16 пояснювала, що дані грошові кошти вона заробила та, що ці грошові кошти є збереженнями її родини. Підстав для визнання показань ОСОБА_16 у цій частині недостовірними в суду немає, адже вони узгоджуються із її ж доводами, наведеними в обґрунтування клопотання про скасування арешту майна. Натомість версія, що грошові кошти належать ОСОБА_30 , не знайшла свого підтвердження, а також була відкинута і слідчим суддею, який досліджував відповідні доводи ОСОБА_16 під час розгляду клопотання про арешт майна.
		Також захисником було заявлено клопотання про визнання недопустимим доказом роздруківки з інформацією з офіційного сайту Національного банку України щодо офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 24.06.2021 (а.с. 148149 т. 2), яке мотивоване тим, що вказаний доказ одержано із порушенням ст. 93 КПК України.
		Суд вважає дане клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки отримання офіційної інформації щодо курсу іноземних валют, який діє на поточну дату в Україні, не вимагає проведення процесуальних або слідчих дій. Зазначена роздруківка містить інформацію Національного банку України щодо курсу іноземних валют станом на 24.06.2021 (а.с. 147 т. 2), яка була використана з метою розрахунку суми завданої матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням. Дана інформація є офіційною та публічною, а тому не потребує з метою її одержання надсилання запитів в порядку ст. 93 КПК України, як на цьому наполягав захисник. Крім того, стороною захисту не спростовано відомості, наведені у цій роздруківці, а також, що зазначений у ній курс станом на 24.06.2021 не відповідав дійсному курсу НБУ, або що розмір завданої потерпілій шкоди визначений у цьому кримінальному провадженні неправильно.
		Також суд вважає непереконливими доводи сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, з таких підстав. 
		Об`єктивна сторона службової недбалості характеризується: 1) діянням, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні службових обов`язків через не-сумлінне ставлення до них; 2) наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, державним чи громадським інтересам (ч. 1) чи тяжких наслідків (ч. 2); 3) причинним зв`язком між вчиненим діянням та наслідками. Службова недбалість може виявлятися у формі: а) бездіяльності, коли суб`єкт повністю не виконує покладені на нього службові обов`язки, або б) дії, коли покладені на нього службові обов`язки хоча і виконуються, але неналежним чином  не так, як того потребують інтереси служби, тобто не відповідно до закону та умов, що склалися, або відповідно до них, але неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі з встановленим порядком тощо. 
		Суб`єктивна сторона службової недбалості може виявлятися як в необережній формі вини як щодо діяння, так і щодо його наслідків, так і у змішаній формі вини  умисел до діяння і необережна вина до наслідків. Не виключається службова недбалість і тоді, коли умисне порушення службових обов`язків призводить до наслідків, спричинення яких службова особа хоча й не бажала, але свідомо припускала їх настання.
		Суб`єктом злочину за ст. 367 КК може бути будь-яка службова особа (частини 3 і 4 ст. 18 КК), тобто така, яка здійснює службову діяльність як у публічній, так і в приватній сфері.
		Як встановлено судом вище, на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 обіймав посаду старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Запорізькій області, був призначений старшим слідчої групи у кримінальному провадженні № 12020080000000380 від 19.10.2020, отже, є суб`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
		ОСОБА_4 у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 39, ст. 40 КПК України, підпункту 6 п. 3 розділу V Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого Наказом МВС України № 570 від 06.07.2017, керував діями інших слідчих, був відповідальним за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Після винесення останнім 23.03.2021 постанови про визнання речовими доказами, звернення з клопотанням до слідчого судді про арешт майна, отримавши ухвалу слідчого судді від 25.03.2021, та отримання від слідчого групи слідчих ОСОБА_14 01.04.2021 речових доказів, у тому числі грошових коштів, що були вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_16 , ОСОБА_4 з метою забезпечення збереження речових доказів, повинен був діяти відповідно до положень ст.ст. 40, 100 КПК України, п.п. 7, 8, 10, 21 Порядку № 1104, п. 5 Посадової інструкції.
		Однак, ОСОБА_4 , не виконуючи свої службові обов`язки, за наявної об`єктивної (реальної) можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, не вжив заходів для забезпечення належного зберігання речових доказів у виді грошових коштів, вилучених за місцем мешкання ОСОБА_16 , та передачі їх уповноваженій особі органу досудового розслідування для взяття на облік, внесення відповідних записів до книги обліку речових доказів та передачі на зберігання уповноваженому банку, хоча не тільки повинен був, а й мав реальну можливість виконати зазначені обов`язки, тобто міг діяти так, як того вимагають інтереси служби. 
		Отже, за обставинами злочину, які були повністю доведені під час судового розгляду, ОСОБА_4 допустив невиконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що призвело до втрати речових доказів, а саме частини вилучених у ОСОБА_16 в ході обшуку грошових коштів, що завдало істотної шкоди потерпілій (загальна сума шкоди склала 175857 грн., що в сто і більше разів перевищує неподатковуваний мінімум доходів громадян). 
		За таких обставин суд вважає доведеним наявність у діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення (злочину), та кваліфікує дії останнього за ч. 1 ст. 367 КК України, як невиконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян.
		При призначенні покарання ОСОБА_4 відповідно до ст.65КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину. 
		Суд також враховує особу ОСОБА_4 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на час вчинення злочину обіймав посаду старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Запорізькій області, за місцем проходження служби та свідками (співслужбовцями) характеризувався з позитивного боку. На даний час ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, дані про його доходи на даний час в матеріалах кримінального провадження відсутні. Має зареєстроване місце проживання у Запорізькій області та фактично проживає м. Запоріжжі. За сімейним станом не одружений. На обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває.
		Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
		Санкція ч. 1 ст. 367 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправних робіт на строк до двох років, обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
		Тому, враховуючи характер вчиненого злочину, обставини його вчинення, його мету та мотиви, дані про особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення злочину, а саме те, що він не розкаявся, не висловив жалю з приводу вчиненого, тобто не усвідомив протиправності своєї поведінки, суд, з урахуванням думки прокурора, вважає, що доцільним та необхідним для виправлення ОСОБА_4 та для попередження скоєння інших злочинів є покарання у вигляді обмеження волі на строк, визначений санкцією ч. 1 ст. 367 КК України
		При цьому, суд враховує і те, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, тобто не має джерела доходу, тому з урахуванням положень ст.ст. 53, 57 КК України, є неможливим призначення йому покарання у виді штрафу або виправних робіт.
		Утой же час, з урахуванням особи обвинуваченого, конкретних обставин злочину, його необережного характеру, суд вважає, що забезпечити виправлення обвинуваченого можливо без реального відбування ним покарання, але в умовах контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього обов`язків органами з питань пробації протягом іспитового строку, який втілює у собі погрозу реального відбування призначеного покарання у разі невиконання обвинуваченим умов випробування, що є необхідним і достатнім обмеженням прав і свобод обвинуваченого з метою захисту суспільства. 
		Також суд, враховуючи, що санкцією ч. 1 ст. 367 КК України не передбачено можливості не застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_4 дане додаткове покарання в межах строку, визначеного вказаною нормою кримінального закону.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Судові витрати, речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		Строк дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, застосований до обвинуваченого ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27.09.2021, станом на час розгляду справи закінчився. Клопотань про обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили прокурором не заявлялось.
		Керуючись ст.ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 367 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 (два) роки.
		 
		На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити  ОСОБА_4  від відбування основного покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. 
		 
		Відповідно до ст. 76 Кримінального кодексу України зобов`язати  ОСОБА_4  періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скаргивирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Відповідно до ч. 15 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України судом проголошено резолютивну частину вироку.
		Повний текст вироку після його проголошення вручається учасникам судового провадження, які присутні у судовому засіданні.
		 
		 
		 
		Суддя                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...