Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 303/5724/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; інших фактів, з них:..
Надіслано судом: 23.05.2024. Зареєстровано: 24.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2024.
Дата набрання законної сили: 14.05.2024
Номер судового провадження: 22-ц/4806/273/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 303/5724/22
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		 
		 
		 
		    14 травня 2024 року м. Ужгород
		 
		Закарпатський апеляційний суд у складі:
		головуючої  судді Кожух О.А.,
		суддів  Фазикош Г.В., Собослоя Г.Г.,
		за участі секретаря  Гусоньки З.П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 грудня 2022 року (повний текст рішення складено 09.12.2022, головуючий суддя Мирошниченко Ю.М.) у справі №303/5724/22 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
		Заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є дочкою ОСОБА_2 . З початку широкомасштабної війни росії проти України ОСОБА_2 вступив до лав Збройних Сил України для захисту Батьківщини та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час бойових дій в Україні. Для отримання одноразової грошової виплати як дочці загиблого військовослужбовця їй необхідно довести статус члена сім`ї.
		ОСОБА_1 просила встановити факт, що вона є членом сім`ї свого батька  ОСОБА_2 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.12.2022 заяву ОСОБА_1 задоволено.
		Встановлено, що  ОСОБА_1 є членом сім`ї ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за життя ОСОБА_1 спільно проживала з батьком ОСОБА_2 , була пов`язаною спільним побутом, мала з ним взаємні права і обов`язки, тобто була членом його сім`ї.
		На це рішення подало апеляційну скаргу Міністерство оборони України. Справа розглядалась судоми різних інстанцій. 
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Закарпатського апеляційного суду від 21.03.2023 апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково.
		Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.12.2022 скасовано, а заяву про встановлення факту належності до складу сім`ї загиблого військовослужбовця, залишено без розгляду. 
		Апеляційний суд вважав, що встановлення такого факту пов`язується з наступним вирішенням спору про право, тому такий спір має вирішуватися в поряду позовного, а не окремого провадження.
		 
		Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
		 
		Постановою Верховного Суду від 21.02.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гарасимчук Н.А., задоволено частково.
		Постанову Закарпатського апеляційного суду від 21.03.2023 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. 
		Постанову касаційного суду мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_3 не посилалася на прийняття в позасудовому порядку жодних рішень органів державної влади або місцевого самоврядування щодо фактів, які мають юридичне значення, а навпаки, звернулася до суду цивільної юрисдикції з метою встановлення факту, який належить встановлювати в судовому порядку за правилами ЦПК України, то є помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_3 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження. Під час апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції, помилково скасувавши рішення місцевого суду виключно з тих мотивів, що існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження, не надав аналізу та не перевірив встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи у їх взаємозв`язку із доводами заявника та запереченнями особи, яка подала апеляційну скаргу. Зокрема, суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які є визначальними для правильного розгляду цієї справи та не перевірив: правильність висновків місцевого суду по суті заяви; правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності спору про право та відсутності підстав для розгляду вимог заявника у порядку позовного провадження (частина шоста статті 294 ЦПК України); існування чи відсутність передбаченого чинним законодавством позасудового порядку встановлення юридичного факту, який бажає ОСОБА_1 встановити.
		 
		Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги, позиція інших учасників справи
		 
		У апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1  відмовити.
		Апеляційну скаргу мотивовано тим, що Міністерство оборони України не заперечує факт наявності родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак звертає увагу, що заявниці станом на час загибелі батька майже виповнилось 25 років, тобто вона була повнолітньою і самостійно проживала. Вказує, що природнім є те, що донька з рідним батьком спільно святкують урочисті події, свята, спілкуються за допомогою месенджерів, батько перераховув грошові кошти своїй доньці і допомагав їй матеріально тощо. Однак, заявницею не долучено доказів спільного проживання з батьком (не долучено спільних фото біля помешкання, де проживали; не долучено доказів спільного проведення ремонту та/або прибирання цього помешкання; доказів перебування заявниці на утриманні загиблого). Крім цього, звертає увагу, що заявниця протягом тривалого часу навчалася у місті Києві, невідомо чи вона працювала після закінчення ВНЗ і де саме, і чи працює взагалі. Зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою згадані вище питання, належним чином та у повному обсязі їх не дослідив. Вказує, що місцевий суд залишив поза увагою також те, що для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно враховувати правила частини другої статті З Сімейного кодексу України, де визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки саме як членів сім`ї. Звертає увагу, що наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц, неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16, від 27.02.2019 у справі № 522/25049/16-ц, від 11.12.2019 у справі № 712/14547/16-ц, від 24.01.2020 у справі № 490/10757/16-ц, від 08.12.2021 у справі № 531/295/19, та інших. Вказує, що оскільки належних, допустимих і достатніх доказів стосовно проживання ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_2 однією сім`єю та на підтвердження спільного проживання, пов`язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків заявником не надано, відповідно, відсутні підстави для визнання такого факту доведеним. Звертає увагу, що ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, що вона була членом сім`ї свого рідного батька ОСОБА_2 , з метою набуття права на отримання одноразової допомоги, як член сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з чим наявний спір про право. Вказує, що оскільки ця справа є фактично спором про встановлення такого факту, який виключно пов`язаний з наступним вирішенням спору про право, зокрема, про право на отримання виплат, передбачених постановою КМУ від 28.02.2022 №168 тощо, а відтак не може розглядатися у порядку окремого провадження.
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Герасимчук Н.А., посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення  без змін.
		У поясненнях від 28.03.2024 Міністерство оборони України, посилаючись на доводи, викладені у апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1  відмовити.
		 
		Межі розгляду апеляційним судом та явка учасників справи
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
		Заслухавши суддю-доповідача, позицію представників сторін, дослідивши матеріали даної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла таких висновків.
		 
		Фактичні обставини та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження  це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
		За частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
		Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
		Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
		 факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
		 встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
		 заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
		 чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
		Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
		У цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, зокрема, що вона є членом сім`ї ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_1 посилалася на необхідність забезпечення її права на отримання одноразової грошової допомоги як члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час виконання обов`язків військової служби. 
		При цьому ОСОБА_1 не посилалася на обставини вирішення питання встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 в позасудовому порядку, з ухваленням за його наслідками будь-якого рішення органу державної влади або місцевого самоврядування та виникнення у зв`язку із цим публічно-правового спору за участю заявника.
		Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
		Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту родинних відносин між фізичними особами, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України.
		Такі висновки про застосування норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21. Ці висновки є релевантними для застосування у цій справі.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що фактично між сторонами існує спір про право, зокрема, про право на отримання виплат, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, а відтак розгляд справи не може здійснюватися у порядку окремого провадження є необґрунтованими, оскільки у справі, яка переглядається, заявник не посилалася на прийняття в позасудовому порядку жодних рішень органів державної влади або місцевого самоврядування щодо фактів, які мають юридичне значення, а навпаки, звернулася до суду цивільної юрисдикції з метою встановлення факту, який належить встановлювати в судовому порядку за правилами ЦПК України.
		Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що Міністерство оборони України як суб`єкт владних повноважень не приймало рішень щодо відмови заявнику у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, а заявник, відповідно, не отримувала відмову у призначенні такої допомоги, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати, що в неї наявний спір з Міністерством оборони України.
		Як вже наголошувалось апеляційним судом, предметом розгляду у даній справі є визнання заявника членом сім`ї загиблого військовослужбовця (встановлення відповідного факту).
		Предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім`єю є передусім сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, що визначено частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України (далі  СК України).
		Відповідно до частини четвертої статті 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
		Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї, але визначає указані вище критерії, за наявності яких особи складають сім`ю.
		Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
		При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту також доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.
		За вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		При цьому, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
		Як визначено у ст.ст. 77-80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).
		Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту належності особи до членів сім`ї військовослужбовця, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.
		Положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
		Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 17.02.1996 було укладено шлюб між ОСОБА_2  та ОСОБА_5 (а.с. 7, Т.1), які є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8, Т.1).
		03.07.2022 ОСОБА_2 , перебуваючи на військовій службі, загинув у смт. Первомайське Миколаївська області внаслідок осколково-кульового поранення тулубу та голови з пошкодженням внутрішніх органів (а.с. 11-13, Т.1).
		Поховання ОСОБА_2 здійснила ОСОБА_4 , що стверджується Свідоцтвом про поховання (а.с.14 Т. 1).
		27.09.2022 заявниця уклала шлюб з ОСОБА_6 , при реєстрації якого взяла прізвище ОСОБА_7 , що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції України (а.с. 82 зворот, Т.1).
		Згідно довідок ТОВ «Управляюча компанія «Новібуд» від 12.07.2022 (а.с.16, Т.1) та Мукачівської об`єднаної територіальної громади від 28.11.2022 (а.с. 80, Т.1) вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були зареєстровані та проживали разом за адресою АДРЕСА_1 , в тому числі, були зареєстровані і на день смерті ОСОБА_2 .
		Відповідно до пояснень ОСОБА_8 (матері заявниці та колишньої дружини загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 ), викладених у письмовій заяві свідка, вбачається, що протягом життя ОСОБА_2 проживав із заявницею, фінансово її забезпечував та турбувався про неї. Під час навчання заявниці у м. Києві пишався донькою, фінансово допомагав їй (надсилав кошти на оплату гуртожитку, продуктів тощо). Заявниця щомісяця приїздила до ОСОБА_9 , де проводила час із батьком. Як сім`я вони їздили на відпочинок, святкували дні народження, релігійні та інші важливі для сім`ї свята. Після закінчення навчання заявниця повернулась додому до ОСОБА_9 , де продовжила проживати з батьком, готувала їжу, підтримувала частоту в квартирі, вирішувала інші побутові потреби, взяла на себе обов`язки з утримання квартири (а. с. 37-38, Т.1).
		Згідно з поясненнями ОСОБА_10 , який є товаришем по службі загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , викладених у нотаріально засвідченій заяві свідка, вбачається, що свідок та загиблий мали тісні дружні стосунки, багато часу проводили разом, спілкувались та ділились особистим. Зокрема ОСОБА_2 розповідав, що він спілкується виключно зі своєю донькою і йому не має більше з ким поговорити. Стверджує, що особисто забирав різні побутові речі з «Нової пошти» для ОСОБА_2 , які йому надсилала його донька. Вказував, що останній віддав свою банківську картку, на яку приходить зарплата, своїй доньці, адже лише їй він довіряє та біля якої планував провести свою старість. Зазначав, що організацією похоронної церемонії ОСОБА_2 займалася його донька, ОСОБА_4 (а.с. 39, Т.1). 
		Крім цього, на підтвердження тісних родинних зв`язків між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до заяви про встановлення юридичного факту додано:
		-квитанції про отримані заявником від ОСОБА_2 у 2021 році грошові перекази (а. с.17-18, Т.1);
		-сімейні фотознімки, на яких, за не спростованим жодним чином твердженням заявниці, остання зображена з батьком під час пам`ятних подій та в інших життєвих ситуаціях протягом 2019-2022 рр. (а.с. 19-25, Т.1);
		-скриншоти текстових повідомлень і фото зі смартфону заявниці (автентичність яких заінтересованою особою не оспорюється), із зображенням ОСОБА_2 під час проходження військової служби (а.с. 26-36, Т.1).
		Апеляційний суд звертає увагу, що згідно з вимогами ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
		У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, в контексті цієї справи, задоволення вимог заяви про встановлення юридичного факту через недоведеність апелянтом заперечень проти них. 
		У справі, яка переглядається, апелянт не надав суду належних та допустимих доказів на спростування вимог ОСОБА_4 .
		Питання щодо необхідності витребування від компетентних органів відомостей, які б спростовували визнання заявника та ОСОБА_2 членами сім`ї, відповідач не порушував.
		Натомість на підтвердження своїх вимог ОСОБА_4 до суду першої інстанції надала документи, які вказують на кровну спорідненість загиблого ОСОБА_2 та заявниці як батька та дочки, докази реєстрації їх місця проживання за однією адресою, документи, які свідчать про спільні витрати для організації побуту, сплату комунальних платежів, наявність домовленостей щодо користування та розпорядження майном. Із пояснень свідків вбачається, що ОСОБА_4 проживала з батьком, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувалися один про одного, надавали взаємну допомогу, тобто мали взаємні права й обов`язки, властиві одній сім`ї. Під час перебування в зоні бойових дій загиблий спілкувався з донькою, віддав свою банківську картку, на яку надходило грошове утримання. ОСОБА_4 здійняла поховання батька. 
		 
		Висновки апеляційного суду
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за життя заявниця спільно проживала, була пов`язаною спільним побутом, мала взаємні права і обов`язки зі своїм батьком ОСОБА_2 , тобто була членом його сім`ї.
		Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, а рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
		Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу Міністерства оборони України  залишити без задоволення.
		Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 грудня 2022 року  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 23 травня 2024 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуюча:            
		 
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...