Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 944/447/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Порушення правил водіння або експлуатації машин.
Надіслано судом: 24.05.2024. Зареєстровано: 24.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2024.
Дата набрання законної сили: 09.09.2024
Номер судового провадження: 1-кп/944/434/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62021140000000049

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 944/447/22 
		Провадження №1-кп/944/434/24
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		23.05.2024м.Яворів 
		 
		Яворівський районний суд Львівської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		представника потерпілих (цивільних позивачів) ОСОБА_6 , 
		представника цивільного відповідача ОСОБА_7 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2021 року за № 62021140000000049, про обвинувачення
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Малі Мацевичі Старокостянтинівського району Хмельницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , із середньою спеціальною освітою, вдівця, має на утриманні одну неповнолітню дитину, учасника бойових дій, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , військове звання  старший сержант, посада  начальник КПТ, не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 415 Кримінального кодексу України,
		встановив:
		 
		ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, керуючи військовим транспортним засобом, 19 січня 2021 року, приблизно о 12 год 45 хв, в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також вимог пунктів 1.5, 1.10, 2.3 (підпунків б, д), 12.1 Правил дорожнього руху і дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», п. 31 «Настанови з автомобільної служби Радянської армії та Військово-морського флоту», затвердженої наказом Міністра оборони № 225, рухаючись засніженою і слизькою автомобільною дорогою «Верещиця - Старичі - Інженерне містечко» по території Військовою частини НОМЕР_2 у напрямку с. Старичі, перевозивши військовослужбовців (курсантів) у кількості 40 осіб, в тому числі солдатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які знаходились в спеціально обладнаному для перевезення особового складу тентовому кузові указаного транспортного засобу, близько 12:45 год. на одному із відрізків дороги на відстані 2 км від поста «Старичі» (на спуску з гори), не обравши безпечної швидкості для руху указаним транспортним засобом, не врахувавши дорожньої обстановки та особливості вантажу, що перевозиться, не контролюючи рух транспортного засобу, будучи неуважним під час керування транспортним засобом, через свою злочинну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити не впорався з керуванням, унаслідок чого задню частину автомобіля марки «Краз-5233» (заводський номер НОМЕР_3 ) з військовим номером НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_4 , різко занесло в праву сторону, у зв?язку з чим останній виїхав на узбіччя дороги в кювет зіткнувшись з деревом, в результаті чого ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_12 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, а ОСОБА_11 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
		Таким чином, ОСОБА_4 вчинив порушення правил водіння транспортної машини, що спричинило потерпілим тілесні ушкодження середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 415 Кримінального кодексу України.
		Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті. Додатково та відповідаючи на запитання головуючого і учасників справи, вказав, що була слизька дорога, намагався зупинити автомобіль, але не зміг уникнути ДТП. Швидкість автомобіля була 40-45 км/год. В день ДТП перебував на посаді командира відділення, був відряджений до Військової частини НОМЕР_1 як водій, має посвідчення водія відповідної категорії. Перед поїздкою він перевірив технічний стан автомобіля. Алкоголю не вживав. Причиною заносу автомобіля була слизька дорога, автомобіль їхав з гори. Коли він виїхав, сніг на дорозі вже був. При виборі швидкості руху він вибрав таку, яка, на його думку, виключала занос автомобіля. Можливо на дорозі були каміння чи льодові горби. Визнає, що він не дотримався всіх вимог і заходів, щоб машину не занесло. Не впорався із керуванням. Він не відшкодував шкоди потерпілим, оскільки вони не зверталися до нього за відшкодуванням. З потерпілими спілкувався після ДТП, його дружина приходила до них в шпиталь. Після повномасштабного вторгнення зв`язок втратився, бо всі роз`їхалися по різних частинах. Просив пробачення у потерпілих, говорили, що пробачили, розуміють, що вплинув стан дороги. 
		Обвинувачений, прокурор, захисник, представник потерпілих в судовому засіданні не заперечували фактичних обставин кримінального провадження і не заперечили проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
		Також судом встановлено, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і немає сумнівів у добровільності їхніх позицій.
		У зв`язку з викладеним, на підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, за згодою учасників кримінального провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
		Також, з врахуванням викладеного, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.
		При цьому, учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
		Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 415 Кримінального кодексу України, як порушення правил водіння транспортної машини, що спричинило потерпілим тілесні ушкодження середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.
		Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує: дані про особу обвинуваченого, який є вдівцем, самостійно утримує одну неповнолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проходження військової служби та за місцем проживання, має статус учасника бойових дій, не перебуває на обліку психіатра та нарколога; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність будь-яких претензій матеріального характеру у потерпілих безпосередньо до ОСОБА_4 ; обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		Як обставини, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставини, які відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання, суд не встановив.
		Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 Кримінального кодексу України необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 здійснення виховного впливу та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі строком на 2 роки. 
		Водночас, беручи до уваги наведене вище, а саме ступінь тяжкості та обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, думку потерпілих, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 Кримінального кодексу України і звільнити його відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік. 
		Також в межах кримінального провадження потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 подали цивільні позови до Військової частини НОМЕР_5 .
		Так, ОСОБА_9 звернувся до суду з цивільним позовом до Військової частини НОМЕР_5 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якого просить стягнути з цивільного відповідача моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн.
		На обґрунтування позову ОСОБА_9 вказує, що внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Транспортний засіб, яким керував ОСОБА_4 , за обставин вчинення кримінального правопорушення, належить Військовій частині НОМЕР_5 , яка розташована у АДРЕСА_1 (це вбачається з копії ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 21.01.2021 року про арешт майна, а також з копії розписки від заступника начальника центру з озброєння ВЧ НОМЕР_6 про передачу транспортного засобу на відповідальне зберігання). Таким чином, завдану військовослужбовцем ОСОБА_4 , шкоду потерпілим має відшкодовувати Військова частина НОМЕР_5 , якій на праві власності належить джерело підвищеної небезпеки - транспортний засіб марки «Краз-5233» (заводський номер НОМЕР_3 ) з Військовим номером 4979 Р9. Він є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_7 (10-та окрема гірсько-штурмова бригада). Щодо моральної шкоди зазначає, що 19 січня 2021 року він разом з іншими військовослужбовцями поверталися з навчань, що проводилися на Новояворівському військовому полігоні. Позивач повертався після навчань для отримання бойової посади «оператор ПТРК - протитанкового ракетного комплексу». Натомість, наслідки дорожньо-транспортної пригоди внесли корективи у звичний спосіб життя. Відповідно до Висновку експерта № 103 від 04 лютого 2021 року: ОСОБА_9 перебуває на стаціонарному лікуванні з 19 січня 2021 року в травматологічному відділенні ВМКЦ 3Р з діагнозом: «Поєднана травма (19 січня 2021 року). ЗЧМТ. Струс головного мозку. Закритий багато відламковий перелом стернального кінця лівої ключиці зі зміщенням відламків. Забій м?яких тканин правої кульшової ділянки». З приводу перелому ключиці потерпілому було проведено оперативне втручання. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, могли виникнути під час дорожньо-транспортної пригоди при ударах до виступаючих частин вантажного автомобіля, під час перебування гр. ОСОБА_9 у кузові автомобіля 19 січня 2021 року, як вказано у «Постанові» і потерпілим. Травма лівого плечового пояса у вигляді перелому ключиці відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров?я. Закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров?я. Так, моральна шкода, завдана ОСОБА_9 обвинуваченим ОСОБА_4 , полягає у пережитих ним моральних стражданнях внаслідок наступного: непомірний стрес в момент настання дорожньо-транспортної пригоди, коли військовослужбовців почало кидати по кузову транспортного засобу, а саме побоювання за своє життя та здоров?я; непомірного больового шоку внаслідок отриманої травми та постійних больових відчуттів; страждань, пов?язаних із необхідністю тривалого стаціонарного та амбулаторного лікування; втрати психологічної рівноваги, порушенні нормальних життєвих зв?язків через неможливість продовження активного життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми через тривале лікування, зумовлене серед іншого травмою ключиці, а відтак тривалими болісними відчуттями під час будь-яких рухів та, як наслідок, обмеженим пересуванням; щоденних спогадів про психотравмуючу подію, як наслідок у нього було діагностовано «псоріаз»; важкості виконання повсякденних обов?язків, фіксованості уваги на проблемах одужання та реабілітації; обмеження фізичних можливостей, що полягало у неможливості виконання своїх звичних трудових обов?язків у зв?язку з забороною фізичної праці, зниженні та нестійкості настрою, порушенні сну, емоційній напрузі, нервозності та дратівливості; постійного головного болю та запаморочень, оскільки в останнього було діагностовано ЗЧМТ та струс головного мозку; побоюванні за те, щоб завдана травма не пошкодила великі судини та нерви, які знаходяться безпосередньо біля ключиці; щоб за результатами лікування, не відбулася деформація кінцівки, зокрема її вкорочення, що унеможливить подальше проходження військової служби; постійне переживання за отриману травму, а також швидке його одужання, реабілітацію та повернення до звичного режиму, оскільки позивачу тричі було проведено хірургічну операцію щодо встановлення-видалення-встановлення-видалення-встановлення пластини. Зважаючи на викладене, просить стягнути 150000,00 гривень моральної шкоди. 
		ОСОБА_8 звернувся до суду з цивільним позовом до Військової частини НОМЕР_5 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якого цивільний позивач просить стягнути з цивільного відповідача матеріальну шкоду в розмірі 100000,00 грн.
		На обґрунтування позову ОСОБА_8 вказує, що внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Транспортний засіб, яким керував ОСОБА_4 за обставин вчинення кримінального правопорушення, належить Військовій частині НОМЕР_5 , яка розташована у АДРЕСА_1 (це вбачається з копії ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 21 січня 2021 року про арешт майна, а також з копії розписки від заступника начальника центру з озброєння Військової частини 2615 про передачу транспортного засобу на відповідальне зберігання). Таким чином, завдану військовослужбовцем ОСОБА_4 , шкоду потерпілим має відшкодовувати Військова частина НОМЕР_5 , якій на праві власності належить джерело підвищеної небезпеки - транспортний засіб марки «Краз-5233». Щодо заподіяної моральної шкоди вказує, що Відповідно до Висновку експерта № 105 від 04 лютого 2021 року: ОСОБА_8 перебуває на стаціонарному лікуванні з 19 січня 2021 року в травматологічному відділенні ВМКЦ 3Р з діагнозом: «Закритий перелом дистальної третини правої ключиці зі зміщенням і забій м?яких тканин грудної клітки». З приводу перелому ключиці потерпілому було проведено оперативне втручання. Під час проведення СМЕ у ОСОБА_8 виявлені: синці на лівій кисті. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, могли виникнути під час ДТП при ударах до виступаючих частин вантажного автомобіля, під час перебування гр. ОСОБА_8 у кузові автомобіля 19 січня 2021 року, як вказано у постанові і потерпілим. Травма правого плечового пояса у вигляді перелому ключиці відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров?я, синці - до легкого тілесного ушкодження. Так, моральна шкода, завдана ОСОБА_8 обвинуваченим ОСОБА_4 , полягає у пережитих ним моральних стражданнях внаслідок наступного: непомірний стрес в момент настання дорожньо-транспортної пригоди, коли військовослужбовців почало кидати по кузову транспортного засобу, а саме побоювання за своє життя та здоров?я; непомірного больового шоку внаслідок отриманої травми та постійних больових відчуттів; страждань, пов?язаних із необхідністю стаціонарного та тривалого амбулаторного лікування; втрати психологічної рівноваги, порушенні нормальних життєвих зв?язків через неможливість продовження активного життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми через тривале лікування, зумовлене серед іншого травмою ключиці, а відтак тривалими болісними відчуттями під час будь-яких рухів та, як наслідок, обмеженим пересуванням; щоденних спогадів про психотравмуючу подію; одужання та реабілітації; важкості виконання повсякденних обов?язків, фіксованості уваги на проблемах обмеження фізичних можливостей, що полягало у неможливості виконання своїх звичних трудових обов?язків у зв?язку з забороною фізичної праці, та дратівливості; зниженні та нестійкості настрою, порушенні сну, емоційній напрузі, нервозності побоюванні за те, щоб завдана травма не пошкодила великі судини та нерви, які знаходяться безпосередньо біля ключиці; а також за те, щоб за результатами лікування, не відбулася деформація кінцівки, зокрема її вкорочення, що очевидно унеможливить подальше проходження військової служби. Зважаючи на викладене, просить стягнути 100000,00 гривень моральної шкоди. 
		ОСОБА_12 звернувся до суду з цивільним позовом до Військової частини НОМЕР_5 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якого просить стягнути з цивільного відповідача матеріальну шкоду в розмірі 150000,00 грн.
		На обґрунтування позову ОСОБА_12 вказує, що внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Транспортний засіб, яким керував ОСОБА_4 за обставин вчинення кримінального правопорушення, належить Військовій частині НОМЕР_5 , яка розташована у АДРЕСА_1 (це вбачається з копії ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 21 січня 2021 року про арешт майна, а також з копії розписки від заступника начальника центру з озброєння Військової частини НОМЕР_5 про передачу транспортного засобу на відповідальне зберігання). Таким чином, завдану військовослужбовцем ОСОБА_4 , шкоду потерпілим має відшкодовувати Військова частина НОМЕР_5 , якій на праві власності належить джерело підвищеної небезпеки - транспортний засіб марки «Краз-5233». Щодо заподіяної моральної шкоди вказує, що Відповідно до Висновку експерта № 108 від 05 лютого 2021 року: ОСОБА_12 перебував на стаціонарному лікуванні з 19 січня 2021 року в нейрохірургічному відділенні ВМКЦ 3Р з діагнозом: «Закрита хребетна травма. Неускладнений компресійно-уламковий перелом тіла 7-го грудного хребця ІІ ст. з інтракальним зміщенням, перелом остистого відростка 7-го грудного хребця з больовим синдромом». З приводу переломів тіла та остистого відростку 7-го грудного хребця потерпілому було проведено оперативне втручання. Переломи утворились від дії тупих предметів, могли виникнути під час ДТП при ударах до виступаючих частин вантажного автомобіля, під час перебування ОСОБА_12 в кузові автомобіля 19 січня 2021 року, як вказано у постанові та потерпілим. Травма хребта у вигляді переломів тіла та остистого відростку 7-го грудного хребця відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Так, моральна шкода, завдана ОСОБА_12 обвинуваченим ОСОБА_4 , полягає у пережитих ним моральних стражданнях внаслідок наступного: непомірний стрес в момент настання дорожньо-транспортної пригоди, коли військовослужбовців почало кидати по кузову транспортного засобу, а саме побоювання за своє життя та здоров?я; непомірного больового шоку внаслідок отриманої травми; страждань, пов?язаних із необхідністю тривалого стаціонарного лікування; втрати психологічної рівноваги, порушенні нормальних життєвих зв?язків через неможливість продовження активного життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми через тривале лікування, зумовлене серед іншого численними травмами (перелом, наслідок, обмеженим пересуванням; синці та садна), а відтак тривалими болісними відчуттями під час будь-яких рухів та, як регулярній тривозі; щоденних думках, спогадах про наслідки психотравмуючої події, страхові та одужання та реабілітації; важкості виконання повсякденних обов?язків, фіксованості уваги на проблемах та дратівливості; зниженні та нестійкості настрою, порушенні сну, емоційній напрузі, нервозності побоюванні щодо майбутнього стану власного здоров?я. Зважаючи на викладене просить стягнути 150000, 00 гривень моральної шкоди.
		ОСОБА_11 звернулася до суду з цивільним позовом до Військової частини НОМЕР_5 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якого ач просить стягнути з цивільного відповідача матеріальну шкоду в розмірі 200000,00 грн.
		На обґрунтування позову ОСОБА_11 вказує, що внаслідок ДТП вона отримала тяжкі тілесні ушкодження. Транспортний засіб, яким керував ОСОБА_4 за обставин вчинення кримінального правопорушення, належить Військовій частині НОМЕР_5 , яка розташована у АДРЕСА_1 (це вбачається з копії ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 21 січня 2021 року про арешт майна, а також з копії розписки від заступника начальника центру з озброєння Військової частин НОМЕР_5 про передачу транспортного засобу на відповідальне зберігання). Таким чином, завдану військовослужбовцем ОСОБА_4 , шкоду потерпілим має відшкодовувати Військова частина НОМЕР_5 , якій на праві власності належить джерело підвищеної небезпеки - транспортний засіб марки «Краз-5233». Щодо заподіяної моральної шкоди вказує, що Відповідно до Висновку експерта № 106 від 10 лютого 2021 року: гр. ОСОБА_11 перебувала на стаціонарному лікуванні з 19 січня 2021 року в нейрохірургічному відділенні ВМКЦ 3Р з діагнозом: «Поєднана краніо-торако-хребетноспиномозкова травма. 3ЧМТ. Струс головного мозку. ЗТГК. Перелом 3-4 ребер зліва. Травматичний пульмоніт лівої легені. Компресійні стабільні переломи II ст. тіла 12-го грудного хребця з формуванням клину Урбана і стисканням спинного мозку. Frankel D. Забій м?яких тканин лобно-орбітальної ділянки справа». З приводу травми хребта потерпілій було проведено оперативне втручання. Під час проведення СМЕ у ОСОБА_11 виявлені: синці на обличчі, в ділянці груднини, на правій кисті, садна в лівій ділянці лівого колінного суглоба. Поєднана травма: травма грудного відділу хребта у вигляді компресійних переломів 5,8 та 12 грудних хребців з стисканням спинного мозку та пошкодженням твердої мозкової оболонки; травма грудної клітки у вигляді закритих переломів 3-4 ребер зліва, що супроводжувалось запаленням легеневої тканини; закрита черепно-мозгова травма у вигляді струсу головного мозку; наявність синців на обличчі, в ділянці грудини, на правій кисті, садна в ділянці лівого колінного суглобу утворилась від дії тупих предметів, могла виникнути під час ДТП при ударах до виступаючих частин вантажного автомобіля, під час перебування ОСОБА_11 у кузові автомобіля 19 січня 2021 року, як вказано у постанові і потерпілою та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент її спричинення. Так, моральна шкода, завдана ОСОБА_11 обвинуваченим ОСОБА_4 , полягає у пережитих нею моральних стражданнях внаслідок наступного: непомірний стрес в момент завдання їй тілесних ушкоджень, а саме побоювання за своє життя; непомірного больового шоку внаслідок отриманих травм; страждань, пов?язаних із необхідністю тривалого стаціонарного лікування; втрати психологічної рівноваги, порушенні нормальних життєвих зв?язків через неможливість продовження активного життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми через тривале лікування, зумовлене серед іншого численними травмами (переломи, синці та садна), а відтак тривалими болісними відчуттями під час будь-яких рухів та, як наслідок, обмеженим пересуванням; щоденних спогадів про психотравмуючу подію; щоденна тривога та страх чи зможе вона ходити (оскільки одразу ж після ДТП вона перестала відчувати нижні кінцівки) важкості виконання повсякденних обов?язків, фіксованості уваги на проблемах одужання та реабілітації; зниженні та нестійкості настрою, порушенні сну, емоційній напрузі, нервозності та дратівливості; побоюванні щодо майбутнього стану власного здоров?я. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 1568 ОСОБА_11 обмежено придатна до військової служби. Зважаючи на викладене, просить стягнути 200000,00 гривень моральної шкоди.
		ОСОБА_10 звернулася до суду з цивільним позовом до Військової частини НОМЕР_5 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якого просить стягнути з цивільного відповідача матеріальну шкоду в розмірі 200000,00 грн.
		На обґрунтування позову ОСОБА_10 вказує, що внаслідок ДТП вона отримала тяжкі тілесні ушкодження. Транспортний засіб, яким керував ОСОБА_4 за обставин вчинення кримінального правопорушення, належить Військовій частині НОМЕР_5 , яка розташована у АДРЕСА_1 (це вбачається з копії ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 21 січня 2021 року про арешт майна, а також з копії розписки від заступника начальника центру з озброєння ВЧ НОМЕР_6 про передачу транспортного засобу на відповідальне зберігання). Таким чином, завдану військовослужбовцем ОСОБА_4 , шкоду потерпілим має відшкодовувати Військова частина НОМЕР_5 , якій на праві власності належить джерело підвищеної небезпеки - транспортний засіб марки «Краз-5233». Щодо заподіяної моральної шкоди вказує, що Відповідно до Висновку експерта № 107 від 05 лютого 2021 року: ОСОБА_10 перебувала на стаціонарному лікуванні з 19 січня 2021 року в травматологічному відділенні ВМКЦ 3Р з діагнозом: «Поєднана краніо-торако-вертебальна травма. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Закрита хребетна травма. Неускладнений компресійний перелом віла 8-20 грудного хребця I ст. синдром. 3ТГК. Закритий багатоуламковий перелом грудини в середній та нижній третинах з незначним зміщенням. Післятравматичний двобічний пульмоніт». З приводу траєми хребта потерпілій було проведено оперативне втручання. Під час проведення СМЕ у ОСОБА_10 виявлені: синці в ділянці груднини та грудної клітки. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, могли виникнути під час ДТП при ударах до виступаючих частин вантажного автомобіля, під час перебування гр. ОСОБА_10 у кузові автомобіля 19 січня 2021 року, як вказано у ростанові, і потерпілою. Травма хребта у вигляді переломів грудних хребців та травма грудини у вигляді багатоуламкового перелому, яка супроводжувалась запаленням легеневої тканини відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Так, моральна шкода, завдана ОСОБА_13 обвинуваченим ОСОБА_4 , полягає у пережитих нею моральних стражданнях внаслідок наступного: непомірний стрес в момент завдання їй тілесних ушкоджень, а саме побоювання за своє життя; непомірного больового шоку внаслідок отриманих травм; страждань, пов?язаних із необхідністю тривалого стаціонарного лікування; постійного відчуття себе як джерела клопоту та обмежень для чоловіка та рідних; втрати психологічної рівноваги, порушенні нормальних життєвих зв?язків через неможливість продовження активного життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми через тривале лікування, зумовлене серед іншого численними травмами (переломи, синці та садна), а відтак тривалими болісними відчуттями під час будь-яких рухів та, як наслідок, обмеженим пересуванням; щоденних думках, спогадах про наслідки психотравмуючої події, страхові та регулярній тривозі; важкості виконання повсякденних обов?язків, фіксованості уваги на проблемах одужання та реабілітації; зниженні та нестійкості настрою, порушенні сну, емоційній напрузі, нервозності та дратівливості; побоюванні щодо майбутнього стану власного здоров?я, її фізичного стану; вимушені життєві зміни, оскільки за станом здоров?я вона не має можливості реалізувати свої звички та бажання, інтереси та плани на майбутнє. Зважаючи на викладене, просить стягнути 200000,00 гривень моральної шкоди.
		19 липня 2022 року цивільний відповідач Військова частина НОМЕР_5 подала відзиви на цивільні позови ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , у яких просила відмовити у задоволенні цивільних позовів. 
		У відзивах на цивільні позови Військовою частиною НОМЕР_5 наведено аналогічні підстави для відмови у задоволенні позову кожного із потерпілих, а саме вказано таке. Моральна шкода, яка завдана неправомірними діями відшкодовуюється особою, яка завдала такої шкоди. Наявність вини у завданні шкоди є основним чинником її відшкодування. ОСОБА_4 є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_5 , однак шкода завдана кримінальним правопорушенням заподіяна внаслідок лише його винних дій. Причинного зв?язку між шкодою завданою кримінальним правопорушенням та військовою частиною немає. Крім того, ОСОБА_4 був належним чином проінструктований перед виїздом, керував технічно справним транспортним засобом на свій розсуд по встановленому маршруту. Щодо розміру моральної шкоди цивільні позивачі не надали жодного розрахунку моральної шкоди, а також обґрунтованості такої моральної шкоди. Управління військовим майном відповідно до закону здійснює Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, а також приймає рішення щодо перерозподілу майна за військовими частинами. Військове майно закріплюється за військовими частинами на праві оперативного управління. Отже, Військова частина НОМЕР_5 не є власником джерела підвищеної небезпеки, а також відсутній зв`язок між кримінальним провадженням та Військовою частиною НОМЕР_5 , тому цивільні позови є необґрунтованими. 
		В судовому засіданні представник цивільних позивачів адвокат ОСОБА_6 цивільні позови підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні наведеним в позовних заявах, просив цивільні позови задовольнити. 
		Додатково зазначив, що ОСОБА_12 тривалий час потребувала стороннього догляду, мала значні проблеми та незручності щодо особистої гігієни. ОСОБА_10 перебуває в процесі оформлення інвалідності. 
		В судовому засіданні представник цивільного відповідача ОСОБА_7 щодо задоволення цивільних позовів заперечив повністю, надав пояснення, аналогічні наведеним у відзивах на позовні заяви, просив відмовити у задоволенні цивільних позовів. 
		Прокурор, обвинувачений та його захисник в судовому засіданні у вирішенні цивільних позовів поклалися на розсуд суду. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 127 Кримінального процесуального кодексу України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Частиною 1 ст. 129 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Як встановив суд і описано вище, внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4 , під час виконання ним службових обов`язків водія Військової частини НОМЕР_5 , потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 Цивільного кодексу України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків). 
		Отже, тлумачення ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України свідчить, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і завдав відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), проходженням стажування, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 206/1234/19).
		В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
		Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України кожна особа,має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї. 
		Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 23 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Таким чином, внаслідок порушення правил водіння транспортної машини ОСОБА_4 , які було вчинено під час виконання ним службових обов`язків водія Військової частини НОМЕР_5 , потерпілим ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було заподіяну моральну шкоду. 
		При цьому, суд вважає, що за даних обставин, цивільно-правова відповідальність за моральну шкоду, завдану потерпілим має регулюватися спеціальною нормою, а саме ст. ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України.
		Так, як описано вище, відповідно до норм ст. ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків (керування транспортним засобом), та яка є власником (законим володільцем) джерела підвищеної небезпеки. 
		Транспортний засіб, яким керував ОСОБА_4 за обставин вчинення кримінального правопорушення, належить Військовій частині НОМЕР_5 , яка розташована у АДРЕСА_1 , що підтверджується, зокрема, доданими до цивільних позовів копіями ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 21 січня 2021 року про арешт майна та розписки від заступника начальника центру з озброєння Військової частин НОМЕР_5 про передачу транспортного засобу на відповідальне зберігання, а також не заперечується представником цивільного відповідача. 
		Таким чином, завдану військовослужбовцем ОСОБА_4 , шкоду потерпілим має відшкодовувати Військова частина НОМЕР_5 , якій на праві оперативного управління належить військове майно  джерело підвищеної небезпеки автомобіль марки Краз-5233, заводський номер НОМЕР_3 , військовим номером НОМЕР_4 . 
		Враховуючи викладене, суд вважає, що саме цивільний відповідач Військова частина НОМЕР_5 несе прямий обов`язок щодо відшкодування цивільним позивача моральної шкоди, заподіяної, внаслідок правил водіння транспортним засобом ОСОБА_4 . 
		Зважаючи на викладене суд відхиляє доводи представника цивільного відповідача про те, що моральна шкода потерпілим має відшкодовуватися безпосередньо ОСОБА_4 .
		Посилання цивільного відповідача про те, що Військова частина НОМЕР_5 не є власником джерела підвищеної небезпеки, а саме автомобіля марки «Краз-5233» (заводський номер НОМЕР_3 ), військовий номер НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_4 , не відповідають дійсності, та надані, на думку суду, з метою уникнення відповідальності, оскільки такий належить Військовій частині НОМЕР_5 на праві оперативного управління, що достовірно встановлено судом.
		Крім того, суд не погоджується з доводами представника Військової частини НОМЕР_5 про те, що моральна шкода, яку просять стягнути потерпілі є необґрунтованою, та зазначає, що цивільними позивачами належно обґрунтовано та вказано про характер отриманих ними тілесних ушкоджень, тривалість лікування, глибину переживань, час і зусилля, які вони докладали для відновлення свого здоров`я, а також надано належні та достатні докази на обґрунтування зазначених обставин, зокрема, відповідну медичну документацію, відомості про проходження військової служби. Ведення волонтерської діяльності тощо.
		Визначаючи розмір компенсації за моральну шкоду, суд виходить з характеру, обсягу та глибини заподіяних потерпілими фізичного болю та душевних страждань і переживань, вимушених змін у житті, пов`язаних із отриманням тілесних ушкоджень, тривалим лікуванням, перенесенням операцій, невідворотніх змін в їх здоров`ї. 
		Також суд враховує, що потерпілі безумовно витратили багато часу і зусиль для відновлення попереднього стану, однак цього повністю досягти не вдалось, було порушено звичайний ритм життя, втрачено стійкі соціальні зв`язки, вони перенесли сильний емоційний стрес через отримані травми, погіршився психологічний та фізичний стан, що додає моральних страждань.
		Зважаючи на викладене вище, враховуючи те, що між подією криімнального правопорушення та завданою потерпілим моральною шкодою є прямий причинний зв`язок, враховуючи характер та обсяг завданих потерпілим збитків, керуючись принципами розумності і справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цивільних позовів в повному обсязі та стягнення з Військової частини НОМЕР_5 на користь потерпілих матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, в розмірах, в яких вони просять в позовних заявах. 
		Крім того, постановою слідчого Третього СВ СУ ТУ ДБР від 20 січня 2021 року визнано речовим доказом автомобіль марки «Краз-5233» (заводський номер НОМЕР_3 ), з військовим номером НОМЕР_4 .
		Також ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 21 січня 2021 року накладено арешт на автомобіль марки «Краз-5233» (заводський номер НОМЕР_3 ), з військовим номером НОМЕР_4 .
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Зважаючи на викладене, суд вважає, що слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 21 січня 2021 року, на речовий доказ на автомобіль марки «Краз-5233» (заводський 820139 номер) з військовим номером НОМЕР_4 .
		Автомобіль марки «Краз-5233» (заводський номер НОМЕР_3 ) з військовим номером НОМЕР_4 , передано на відповідальне зберігання представнику Військової частини НОМЕР_5 , що підтверджується відповідною розпискою уповноваженої особи військової частини. 
		Крім того, постановою старшого слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР від 09 грудня 2021 року технічний паспорт № 81/ЯВ/36/СВ/41 автомобільної дороги Верещиця-Старичі-Інж. містечко, план автомобільної дороги Верещиця-Старичі-Інж. містечко, наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 21.12.2020 № 719 - АД «Про закріплення озброєння та військової техніки особовим складом військової частини у НОМЕР_8 навчальному році», наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2020 № 1277 - АД «Про закріплення озброєння та військової техніки за посадовими особами підрозділів, водіями, механіками - водіями, командирами бойових машин та гармат», наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 31.12.2020 № 757-АД, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.01.2021 № 2-НАП «Про зарахування на фахову підготовку військовослужбовців військової служби за контрактом», наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2021 № 3-НАП «Про внесення змін до наказу командира військової частини від 12.01.2021 № 2 НАП, до зведеного розкладу занять військової частини НОМЕР_1 від 19.01.2021 у військовому містечку «Немирів» за адресою: АДРЕСА_3 з особовим складом (курсантами) зведеного навчального дивізіону протитанкової та реактивної артилерії, який залучався для проходження фахової підготовки рядового складу, дорожній лист № 132 від 12.01.2021, технічний паспорт т/з КРАЗ 4979 Р), речовими доказами кримінальному провадженні № 62021140000000049 від 19.01.2021. Згідно із даною постановою оригінали документів були повернуті Військовій частині НОМЕР_5 , а виготовлені копії долучено до матеріаплів кримінального провадження. 
		Відповідно до норм ч. ч. 1, 9 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. 
		Зважаючи на викладене, суд вважає, що описані вище речові докази слід залишити Військовій частині НОМЕР_5 , а виготовлені та завірені копії наведених вище документів  зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		Також у кримінальному провадженні здійснено процесуальні витрати на залучення експертів в загальному розмірі 11004,00 грн, що підтверджується відповідною довідкою Львівського НДЕКЦ МВС України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. 
		Отже, із ОСОБА_4 слід стягнути процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 11004,00 грн.
		Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 127, 129, 174, 349, 366 371, 373, 374, 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України, 
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 415 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки. 
		На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.
		Відповідно до частини 4 статті 76 Кримінального кодексу України нагляд за ОСОБА_4 як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира Військової частини НОМЕР_1 , у разі зміни місця служби  на командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.
		У разі звільнення з військової служби зобов`язати ОСОБА_4 згідно з частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; періодично з`являтися в уповноважений орган з питань пробації для реєстрації. 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 11004 (одинадцять тисяч чотири) гривні 04 копійки. 
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 21 січня 2021 року на речовий доказ  автомобіль марки «Краз-5233», заводський номер НОМЕР_3 , військовий номер НОМЕР_4 . 
		Речові докази: технічний паспорт № 81/ЯВ/36/СВ/41 автомобільної дороги Верещиця-Старичі-Інж. містечко, план автомобільної дороги Верещиця-Старичі-Інж. містечко, наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 21.12.2020 № 719  АД «Про закріплення озброєння та військової техніки особовим складом військової частини у НОМЕР_8 навчальному році», наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2020 № 1277  АД «Про закріплення озброєння та військової техніки за посадовими особами підрозділів, водіями, механіками-водіями, командирами бойових машин та гармат», наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 31.12.2020 №757-АД, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.01.2021 № 2-НАП «Про зарахування на фахову підготовку військовослужбовців військової служби за контрактом», наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2021 №3-НАП «Про внесення змін до наказу командира військової частини від 12.01.2021 №2 НАП, до зведеного розкладу занять військової частини НОМЕР_1 від 19.01.2021 у військовому містечку «Немирів» за адресою: АДРЕСА_3 , з особовим складом (курсантами) зведеного навчального дивізіону протитанкової та реактивної артилерії, який залучався для проходження фахової підготовки рядового складу, дорожній лист №132 від 12.01.2021, технічний паспорт т/з КРАЗ 4979 Р9  залишити законному володільцю Військовій частині НОМЕР_5 ; завірені копії наведених вище документів зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити. 
		Стягнути з Військової частини НОМЕР_5 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.
		Цивільний позов ОСОБА_9 задовольнити. 
		Стягнути з Військової частини НОМЕР_5 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
		Цивільний позов ОСОБА_12 задовольнити. 
		Стягнути з Військової частини НОМЕР_5 на користь ОСОБА_12 моральну шкоду в розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
		Цивільний позов ОСОБА_10 задовольнити. 
		Стягнути з Військової частини НОМЕР_5 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок.
		Цивільний позов ОСОБА_11 задовольнити. 
		Стягнути з Військової частини НОМЕР_5 на користь ОСОБА_11 моральну шкоду в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Вирок може бути оскаржений прокурором, обвинуваченим, захисником, потерпілими, їх представниками з підстав, передбачених статтею 349 Кримінального процесуального кодексу України, а цивільними позивачами, їх представниками, представником цивільного відповідача  в частині, що стосується вирішення цивільного позову, до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...