Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/110/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Розірвання договорів (правочинів); купівлі-продажу.
Надіслано судом: 24.05.2024. Зареєстровано: 25.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2024.
Дата набрання законної сили: 30.07.2024
Результат оскарження 30.07.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд: повернуто апеляційну скаргу
Номер судового провадження: 9/903/110/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
		E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 15 травня 2024 року  Справа № 903/110/24
		Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі 
		за позовом першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ківерцівської міської ради 
		до відповідача:  ОСОБА_1  
		про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації та стягнення неустойки в сумі 7700,00 грн,
		 
		за участю представників-учасників справи:
		від позивача: н/з; 
		від відповідача: н/з;
		від прокуратури: Рішко А. В., прокурор, посвідчення № 071761 від 01.03.2023.
		 
		Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
		Відводу складу суду не заявлено.
		Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.
		В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		 
		Суть спору: 01.02.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №53/2-222 вих-24 від 01.02.2024 першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ківерцівської міської ради до ОСОБА_1  про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - сховища № 6 з бетонною площадкою № 7 загальною площею 85,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений 11.02.2022 між Ківерцівською міською радою та ОСОБА_1 та стягнення неустойки в сумі 7700,00 грн.
		При обґрунтуванні позовних вимог вказує, що відповідачем не сплачено кошти за придбаний об`єкт приватизації - сховище № 6 з бетонною площадкою № 7 загальною площею 85,4 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що у відповідності до вимог ст. ст. 24, 26, 29 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" (в редакції на час укладання відповідного договору купівлі-продажу) та умов укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.02.2022 є підставою для розірвання відповідного договору та стягнення неустойки.
		Ухвалою суду від 06.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.03.2024, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь, прокурору та позивачу  відповідь на відзив.
		23.02.2024 позивач через систему Електронний суд подав заяву про відмову від позову та як наслідок закриття провадження у справі, де вказує, що у сфері приватизації комунального майна, інтереси Ківерцівської міської ради жодним чином не порушені. Також звертає увагу суду, що Ківерцівська міська рада, як орган місцевого самоврядування в змозі самостійно вирішувати питання, віднесені законом до компетенції місцевого самоврядування, а також самостійно захищати інтереси громади, у випадку їх порушення. 10.03.2022 на адресу Ківерцівської міської ради надійшла заява від ОСОБА_1 , відповідно до якої покупець повідомила, що у зв`язку із введеним в України воєнним станом, вона не в змозі оплатити за придбані об`єкти нерухомого майна та зобов`язується провести оплату після припинення воєнного стану. 23.03.2023 аукціонною комісією було прийнято рішення не застосовувати до покупця санкції у вигляді розірвання договору чи стягнення неустойки. Дане рішення було оформлене протокольно та передано на затвердження розпорядженням Ківерцівської міської ради, відповідно до вимог чинного законодавства та рішення Ківерцівської міської ради №15/20 від 29 листопада 2021 року. Дана заява з додатками долучена до матеріалів справи.
		01.03.2024 відповідач через систему Електронний суд подав відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позову відмовити, при цьому вказує, що через введений в Україні воєнний стан вона не в змозі оплатити ціну за придбані об`єкти нерухомого майна, у зв`язку з чим 10.03.2022 звернулася до Ківерцівської міської ради із заявою, відповідно до якої повідомила, що зобов`язується провести оплату після припинення воєнного стану. 23.03.2022 Аукціонною комісією Ківерцівської міської ради, беручи до уваги воєнний стан, введений в Україні, та особисті обставини відповідачки, було прийнято рішення не застосовувати до покупця санкції у вигляді розірвання договору та стягнення неустойки. Відтак, за рішенням продавця  Ківерцівської міської ради відповідачу було надано відстрочку для оплати вартості придбаних приміщень. Крім того, зазначають, органи прокуратури не вправі втручатися в договірні відносини сторін, які врегульовані договором та чинним законодавством, згідно з яким сторони самостійно можуть обирати правила поведінки, визначені умовами договору, заперечує наявність порушення інтересів держави та підстав їх представництва прокурором. Даний відзив з додатками долучено до матеріалів справи.
		Також у відзиві відповідач просить витребувати у Ківерцівської міської ради протокол засідання Аукціонної комісії Ківерцівської міської ради від 23 березня 2022 року.
		У судовому засіданні 05.03.2024 судом ухвалено на місці відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів.
		05.03.2024 відповідач через систему Електронний суд подав уточнення до відзиву, яке в судовому засіданні 05.03.2024 судом залишено без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України, оскільки право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (строк на подання відзиву закінчився 01.03.2024).
		05.03.2024 прокурор через відділ документального забезпечення та контролю суду подав пояснення щодо заяви позивача про відмову від позову. У даних поясненнях вказує, що відповідно до ст. 55 ГПК України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті. Зазначає, що у даній справі прокурором дотримано вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру" щодо повідомлення Ківерцівської міської ради про порушення інтересів Ківерцівської територіальної громади та необхідність їх самостійного захисту органом місцевого самоврядування (листи від 04.07.2023, 21.11.2023 та 31.01.2024), які передували зверненню прокурора до суду із цим позовом, оскільки останній наділений повноваженнями на здійснення судового захисту інтересів територіальної громади за наявності обґрунтованого підтвердження нездійснення цього захисту представницьким органом громади - Ківерцівською міською радою. Звертає увагу суду, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається позивач як на підставу відмови він позову, не є належним доказом того, що ОСОБА_1 звільняється від відповідальності за невиконання умов спірного договору купівлі-продажу, а інших належних та допустимих доказів щодо підстав звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за невиконання умов договору купівлі-продажу, позивач до заяви про відмову від позову не надав. Дані пояснення з додатками долучено до матеріалів справи.
		05.03.2024 відповідач через систему Електронний суд подав клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника відповідача, оскільки останній зайнятий в іншому судовому засіданні. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.
		Ухвалою суду від 05.03.2024 повідомлено прокурора та сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 03.04.2024.
		06.03.2024 прокурор через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на відзив № 15-459ВИХ-24 від 05.03.2024 в якій просить відхилити заперечення відповідача наведені у відзиві, як необґрунтовані. При цьому вказує, що відповідача не спростував належними та допустимими доказами доводи прокурора про те, що відповідачем істотно порушено умови договору купівлі-продажу від 11.02.2022, зокрема безпідставно не сплачено кошти за придбаний об`єкт комунальної власності, що є наслідком для нарахування неустойки і розірвання договору. Дана відповідь з додатками долучена до матеріалів справи.
		03.04.2024 відповідач через систему Електронний суд подав клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника відповідача в дане судове засідання через зайнятість останнього в іншому судовому засіданні.
		В судовому засіданні 03.04.2024, суд ухвалив на місці відмовити у задоволенні клопотання відповідача, оскільки явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а тому відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання.
		Прокурор в судовому засіданні 03.04.2024 не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. 
		В судовому засіданні 03.04.2024 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 17.04.2024.
		Ухвалою суду від 03.04.2024 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 17.04.2024.
		Ухвалою суду від 17.04.2024 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відкладено на 15.05.2024.
		Прокурор в судовому засіданні 15.05.2024 позовні вимоги підтримав та просив повністю їх задовольнити. 
		Позивач в судове засідання 15.05.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 17.04.2024) в його електронний кабінет 18.04.2024.
		Відповідач в судове засідання 15.05.2024 не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча вчасно та належно була повідомлена про час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 0600261621441 про вручення 23.04.2024.
		Відповідно до ч. 3 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		За визначенням п.п. 2, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення - є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
		Відповідач в судове засідання 15.05.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600261621441.
		Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
		Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
		Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).
		В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
		Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
		Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
		Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. 
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
		З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
		Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, 
		 
		встановив:
		 
		29.11.2021 Ківерцівською міською радою було прийнято рішення 15/20 Про затвердження Переліку об`єктів комунальної власності Ківерцівської міської територіальної громади, які підлягають приватизації у 2021-2022 році, складу та Положення про діяльність аукціонної комісії для продажу об`єктів малої приватизації комунальної власності Ківерцівської міської територіальної громади.
		До вказаного переліку включено об`єкт нерухомого майна  сховища № 6 з бетонною площадкою № 7 /А-1/ по АДРЕСА_1 загальною площею 85,4 кв.м (п. 12 додатку № 1 рішення).
		Протоколом № 1 засідання аукціонної комісії для продажу об`єктів малої приватизації комунальної власності Ківерцівської міської територіальної громади від 10.12.2021 прийнято рішення про затвердження стартової ціни та інформаційних повідомлень про продаж на електронному аукціоні з умовами об`єктів малої приватизації, що на праві комунальної власності належать Ківерцівській міській територіальній громаді в особі Ківерцівської міської ради, у тому числі щодо вищевказаного об`єкта.
		Розпорядженням Ківерцівського міського голови № 15-р від 18.01.2022 затверджено результати електронного аукціону № UA-PS-2021-12-25-000013-1 та приватизацію об`єкта малої приватизації шляхом викупу.
		За результатами аукціону між Ківерцівською міською радою та ОСОБА_1 11.02.2022 укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації шляхом викупу - сховища № 6 з бетонною площадкою № 7 загальною площею 85,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - договір) (а.с. 16-17).
		Договір посвідчений державним нотаріусом Луцької районної державної нотаріальної контори Волинської області Кірічек О.Ю.
		Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти сховище № 6 з бетонною площадкою № 7 загальною площею 85,4 кв.м на АДРЕСА_1 .
		Об`єкт нерухомого майна - сховище № 6 з бетонною площадкою № 7 належить Ківерцівській міській раді Волинської області на підставі свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, виданого Виконкомом Озерської сільської ради Волинської області 25.12.2008, на підставі рішення виконкому Озерської сільської ради Волинської області від 27.11.2008 № 75, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно Волинського обласного бюро технічної інвентаризації 30.12.2008 за №25918899. Право власності зареєстроване за продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державним реєстратором Ківерцівської міської ради Волинської області Кохновіч Т.Ю. 22.12.2021, номер запису про право власності 46117026, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим державним реєстратором Ківерцівської міської ради Волинської області Кохновіч Т.Ю. 11.01.2022, індексний номер витягу:62800640.
		Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2554425607080.
		Пунктом 2.1 договору передбачено, що згідно з протоколом про результати електронного аукціону №UA-PS-2021-12-25-000013-1 від 18.01.2022 з продажу об`єкта малої приватизації - сховища № 6 з бетонною площадкою № 7 загальною площею 85,4 кв.м на АДРЕСА_1 , стартова ціна продажу без урахування ПДВ становить 153100,00 грн, запропонована ОСОБА_1 ціна продажу без урахування ПДВ  154000,00 грн. Покупець зобов`язаний сплатити за придбаний об`єкт приватизації 154000,00 грн.
		Пунктом 2.2 договору узгоджено, що розрахунки за об`єкт приватизації здійснюються в такому порядку:
		- гарантійний внесок для участі в аукціоні сплачений покупцем на банківський рахунок оператора електронного майданчика Товариство з обмеженою відповідальністю Е-ТЕНДЕР в сумі 7655,00 грн зараховується покупцеві в рахунок ціни продажу об`єкта приватизації на рахунок продавця ( №UA458999980314111905000003536 ГУК у Волинський області, код отримувача (ЄДРПОУ) 38009371;
		- грошові кошти в розмірі 146345,00 грн за придбаний об`єкт малої приватизації сплачуються покупцем шляхом безготівкового перерахування на рахунок продавця №UA458999980314111905000003536 ГУК у Волинський області, код отримувача (ЄДРПОУ) 38009371 (призначення платежу: кошти від відчуження майна, що перебуває в комунальній власності) протягом 30 календарних дів з дня підписання цього договору.
		Пунктом 3.1 договору передбачено, що право власності па об`єкт приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об`єкта разом з неустойкою ( у разі її нарахування).
		Згідно з пунктом 4.1 договору кожна сторона зобов`язується виконувати свої обов`язки, покладені на неї цим договором, належним чином та сприяти іншій стороні у виконанні її обов`язків.
		Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору (п. 4.2. договору).
		Відповідно до п. 4.3 договору, сторона, яка порушила зобов`язання відповідно до умов цього договору, повинна усунути ці порушення. За порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки іншій стороні у відповідності до чинного законодавства України.
		Пунктом 4.6 договору закріплено, що покупець зобов`язаний, серед іншого, в строк та порядку, встановлені цим договором, сплатити ціну продажу об`єкта приватизації разом із неустойкою (у разі її нарахування).
		Положеннями розділу 5 договору передбачено відповідальність покупця:
		- за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та діючим законодавством України (пункт 5.1);
		- у разі несплати покупцем коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 календарних днів з дня укладення договору нараховується неустойка (пункт 5.2);
		- несплата коштів за об`єкт приватизації згідно з цим договором протягом 60 днів з дня укладення договору купівлі-продажу є підставою для розірвання такого договору (пункт 5.3).
		На час розгляду справи відповідач у строк та в порядку, встановлених договором, не сплатив ціну продажу об`єкта приватизації, що є підставою для розірвання договору купівлі-продажу від 11.02.2022 та стягнення з відповідача неустойки, з огляду на таке.
		Факт несплати відповідачем коштів за придбане нерухоме майно підтверджується листами Ківерцівської міської ради від 03.08.2023 та 14.12.2023, а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається, що право власності на сховище № 6 з бетонною площадкою № 7 загальною площею 85,4 кв.м на АДРЕСА_1 , досі зареєстровано за Ківерцівською міською радою.
		Згідно із частиною 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статті 11 цього Кодексу.
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
		Як передбачено статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до стаття 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 627, 629 ЦК України).
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК України). 
		Частиною 1 статті 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, регулюються Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".
		Частиною 3 ст. 24 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна в (редакції на час укладання договору купівлі- продажу) встановлено, що несплата коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 60 днів з дня укладення договору купівлі-продажу є підставою для розірвання такого договору відповідно до статті 30 цього Закону.
		Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (в редакції на час укладання договору купівлі- продажу) виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є: несплата протягом 60 днів коштів за об`єкт приватизації з дня укладення договору купівлі-продажу відповідно до його умов.
		Згідно із ч. 9 ст. 26 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (в редакції на час укладання договору купівлі- продажу) на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду.
		Відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" (в редакції на час укладання договору купівлі-продажу) у разі несплати коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору та його нотаріального посвідчення (у разі якщо нотаріальне посвідчення договору передбачено законодавством) покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об`єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.
		Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" (в редакції на час укладання договору купівлі-продажу) покупець, який підписав договір купівлі-продажу, сплачує на відповідний поточний рахунок органів приватизації ціну продажу об`єкта приватизації не пізніше ніж протягом 30 днів з дня підписання договору купівлі-продажу.
		За несплату коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору купівлі-продажу нараховується неустойка.
		Аналогічні умови щодо стягнення неустойки та підстави для розірвання договору містяться й у договорі купівлі-продажу об`єкта малої приватизації шляхом викупу від 11.02.2022 (п.п. 5.2, 5.3).
		Таким чином, наведені вище обставини свідчать про те, що відповідач не сплатив кошти за придбаний об`єкт приватизації у строк, встановлений договором, що у відповідності до вимог ст.ст. 24, 26, 29 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" (в редакції на час укладання договору купівлі-продажу) та умов укладеного договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації шляхом викупу є підставою для розірвання договору та стягнення неустойки.
		З урахуванням ціни продажу об`єкта приватизації  сховища № 6 з бетонною площадкою № 7 загальною площею 85,4 кв.м на вул.Солдатській, 16, яке розташоване в селі Сокиричі, Луцького (раніше Ківерцівського) району, Волинської області, яка склала 154000,00 грн, з відповідача підлягає стягненню неустойка в розмірі 7700,00 грн, виходячи з розрахунку: 154000,00 грн х 5 %.
		Суд погоджується з твердженнями відповідача, що розірвання договору є правом сторін, проте через бездіяльність позивача та в його інтересах, навіть якшо він і не підтримує позовні вимоги, прокурор звернувся з даним позовом до суду, оскільки приписами законодавства (ч.3 ст. 24, ч.3 ст.26 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна), умовами договору купівлі  продажу (пункти 5.2.-5.3.) передбачено, що у випадку порушення зобов`язання та несвоєчасності оплати за договором нараховується неустойка, а договір підлягає розірванню.
		А тому твердження відповідача про те, що розірвання договору є правом сторін, є помилковими, не враховано, що позов подано прокурором в інтересах іншої сторони договору.
		Посилання відповідача на те, що відсутні положення про відповідальність (стягнення неустойки та розірвання договору) за несвоєчасну сплату коштів за придбане майно, є також помилковим, виходячи з такого.
		Частина 4 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" виключена на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави від 28.07.2022 (набрав чинності 19.08.2022).
		Однак, норма ч. 4 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" діяла: на час укладання договору купівлі - продажу від 11.02.2022; на час несплати відповідачем коштів упродовж 30 днів з дня укладення договору, що є підставою для нарахування неустойки (30 - денний строк закінчився 14.03.2022); на час несплати відповідачем коштів упродовж 60 днів з дня укладення договору, що є підставою для розірвання договору (60 - денний строк закінчився 12.04.2022).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (п.п. 37- 40) зазначено, що відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
		Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.
		Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.
		Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.
		За наведених обставин, під час розгляду справи № 903/110/24 підлягають до застосування положення п.п. 5.2, 5.3 Договору та ч. 4 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", які діяли на час виникнення спірних правовідносин (ч. 3 ст. 5 ЦК України).
		Також необґрунтованими є посилання відповідача на те, що протокол засідання аукціонної комісії Ківерцівської міської ради від 23.03.2022 є підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за невиконання умов договору, виходячи з такого.
		Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" (в редакції на час укладання згаданого договору купівлі-продажу) для продажу об`єктів малої приватизації державними органами приватизації, органом місцевого самоврядування протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення про приватизацію об`єкта утворюється аукціонна комісія, діяльність якої регулюється положенням, що затверджується Фондом державного майна України, органом місцевого самоврядування.
		Рішенням Ківерцівської міської ради від 29.11.2021 № 15/20 на виконання згаданих вимог ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" було затверджено Положення про діяльність аукціонної комісії для продажу об`єктів малої приватизації комунальної власності Ківерцівської міської територіальної громади".
		Як випливає із змісту цього Положення аукціонна комісія не наділена повноваженнями приймати рішення про відстрочення сплати покупцями коштів за об`єкти малої приватизації, застосовувати чи не застосовувати до покупців санкції у вигляді стягнення неустойки або розірвання договору, а також визнавати певні обставини (події), на які посилаються сторони у договорах як форс-мажорні.
		Відповідно до п. 6.1 договору зміни умов цього договору можливі тільки за згодою сторін і оформляються договором про внесення змін до цього договору, що підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.
		Сторонами до спірного договору купівлі-продажу від 11.02.2022 будь-які зміни, в тому числі й щодо строків сплати покупцем коштів за придбаний об`єкт малої приватизації шляхом укладання додаткового договору (угоди) не вносились.
		Крім того, судом відхиляються твердження відповідача, щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, внаслідок випадку або непереборної сили, з огляду на таке.
		Позовну заяву подано до суду в період дії воєнного стану.
		Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		Згідно зі статтею 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
		Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
		Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
		Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
		Статтями 4.1., 4.2., 4.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.
		ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:
		- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;
		- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;
		- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.
		У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
		Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року", а також наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", територія Волинської області, на якій розташоване спірне нерухоме майно та проживає відповідач, не включена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
		Отже, запровадження на території України правового режиму воєнного стану не вплинуло та не могло вплинути на відповідача таким чином, що останній з об`єктивних причин не зміг своєчасно виконати умови договору купівлі-продажу від 11.02.2022 та вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
		Відповідачем не подано суду жодного доказу, окрім листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на підтвердження настання форс-мажорних обставин, які б впливали на виконання ним зобов`язання з оплати за придбаний об`єкт.
		Щодо заперечень відповідача про неможливість прокура здійснювати представництво інтересів територіальної громади, суд зазначає таке.
		Згідно зі ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Відповідно до ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою) у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
		Ненадходження до місцевого бюджету коштів від продажу комунального майна завдає істотної шкоди економічним та майновим інтересам територіальної громади.
		У постанові Верховного Суду у справі № 910/11919/17 від 17.10.2018 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в чому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахиіцених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
		Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. 
		У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
		З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		До інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, яке регулює питання управління об`єктами комунальної власності, а також захист територіальної громади від протиправного ненадходження до бюджету коштів від реалізації об`єктів комунальної власності.
		Ненадходження коштів від відчуження комунального майна підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та відповідної територіальної громади, що також свідчить про наявність порушень державних інтересів.
		Другим елементом, який становить невід`ємну частину підстав представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також його відсутність.
		Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Аналіз положень ст. 53 ГГІК України у взаємозв`язку з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
		- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;
		- у разі відсутності такого органу.
		Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, прокурор, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави або робить це неналежно.
		Бездіяльність компетентного органу означає, що такий суб`єкт знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звергався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
		З урахуванням положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, Волинською обласною прокуратурою 07.07.2023 та Луцькою окружною прокуратурою 21.11.2023 до Ківерцівської міської ради як уповноваженого органу від імені територіальної громади управляти комунальним майном направлено листи, у яких повідомлено орган місцевого самоврядування про допущені відповідачем порушення законодавства та несплату коштів за придбані об`єкти нерухомості.
		Ківерцівська міська рада листами від 03.08.2023 та від 14.12.2023 повідомила, що не вбачає порушень у діях відповідача щодо несвоєчасної сплати останнім коштів за придбаний об`єкт приватизації, який належав Ківерцівський територіальній громаді, у зв`язку із введенням на території України правового режиму воєнного стану.
		Таким чином, прокурором надано достатній строк Ківерцівській міській раді для самостійного захисту інтересів територіальної громади, що останньою зроблено не було.
		Великою Палатою Верховного Суду в постанові від і 5.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
		Вказані обставини відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" свідчать про наявність у прокурора права представляти інтереси держави у суді шляхом подачі позову до відповідача.
		На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Луцькою окружною прокуратурою повідомлено Ківерцівську міську раду про намір звернення прокурора з позовом до суду листом від 31.01.2024.
		Відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.
		До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
		У відповідності до ст. 30 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятої статті 26 цього Закону.
		Статтею 20 ГПК України та ст. 30 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна визначено підсудність таких спорів господарським судам.
		Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
		Спірне майно знаходиться за адресою: вул. Солдатська,16, с.Сокиричі, Луцького району, Волинської області, а тому спір підглядає вирішенню у Господарському суді Волинської області.
		В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
		Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, про задоволення позовних вимог в повному обсязі. 
		Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України з відповідача на користь прокуратури належить стягнути по 6056,00 грн судового збору за результатами розгляду позовної заяви.
		Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
		вирішив:
		 
		1. Позов задовольнити.
		2. Розірвати договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - сховища № 6 з бетонною площадкою № 7 загальною площею 85,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений 11.02.2022 між Ківерцівською міською радою та ОСОБА_1 .
		3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Ківерцівської міської ради (вул.Шевченка,14, м.Ківерці, Луцький район, Волинська область, 45200, код ЄДРПОУ 26516861) 7700,00 грн (сім тисяч сімсот гривень 00 коп.) неустойки.
		4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 6056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 коп.) судового збору за подання позовної заяви.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
		 
		Дата складення повного
		судового рішення 
		 24.05.2024.
		 
		 
		СуддяА. С. Вороняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...