Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 404/7235/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2024.
Дата набрання законної сили: 22.05.2024
Номер судового провадження: 61-1972ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		22 травня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 404/7235/22
		провадження № 61-1972св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.
		 
		учасники справи:   
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		особа, яка подала апеляційну та касаційну скаргу, - ОСОБА_3 ,
		розглянув у порядку письмового  провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 січня 2024 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Карпенка О.Л.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до                    ОСОБА_2 про стягнення аліментів. 
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідач є її онуком, проте не надає їй матеріальної допомоги, якої вона потребує через втрату житла внаслідок військової агресії російської федерації, а також у зв`язку з відсутністю необхідних коштів на життя та необхідні медичні препарати.
		Посилаючись на наведене,  просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на своє утримання у розмірі 1/8 частини заробітку щомісячно, починаючи з дня звернення з цим позовом і пожиттєво.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда 29 березня                   2023 року у складі судді Павелко І. Л. позов ОСОБА_1 задоволено. 
		Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь та на утримання                  ОСОБА_1 у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу), починаючи стягнення з 14 грудня 2021 року щомісячно і пожиттєво. 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07 квітня                 2023 року виправлено описку у вказаному судовому рішенні.
		Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи  норм статті 266 СК України, згідно з якою повнолітні внуки, правнуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати ї належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.
		Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.
		Короткий зміст оскарженої ухвали апеляційної інстанції
		Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 24 січня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 березня 2023 року та ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07 квітня 2023 року закрито.
		Враховуючи, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося, апеляційний суд закрив апеляційне провадження за її апеляційною скаргою відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		25 грудня 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Кузнєцова О. П. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий апеляційний розгляд.
		Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 
		Суди не врахували наявність судового рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 червня 2016 року у справі                          № 220/644/15-ц, яким на її користь з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 .
		Наявність оскаржуваного ОСОБА_3 рішення використовується відповідачем для зменшення розміру аліментів на їх спільну дитину, чим потенційно завдає шкоди.
		Позивачка не надала суду доказів ані потреби в матеріальній допомозі, ані відсутності чоловіка, повнолітніх дочки, сина та того, що ці особи з поважних причин не можуть надавати їй належного утримання, ані того, що відповідач може надавати їй матеріальну допомогу.
		Доводи інших учасників справи
		Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 404/7235/22.                          
		Витребувано з Кіровського районного суду міста Кіровограда справу                           № 404/7235/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
		Ухвалою Верховного Суду від 18квітня 2024 року справу № 404/7235/22 призначено до судового розгляду.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		Апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 , з огляду на тяжкий матеріальний стан, звернулась зі позовом до свого онука ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання.
		Кіровський районний суд міста Кіровограда рішенням від 29 березня                    2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив та стягнув на її користь з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу), починаючи стягнення з 14 грудня 2021 року щомісячно і пожиттєво. 
		Обґрунтовуючи подання апеляційної скарги як особою, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 посилалася на те, що рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 березня 2023 року вирішено питання про права та інтереси її та її неповнолітньої доньки, оскільки це рішення створює у подальшому можливість вимагати зменшення розміру аліментів, стягнутих Великоновосілківським районним судом Донецької області від 10 червня                    2016 року у справі № 220/644/15-ц на їх з ОСОБА_2 спільну доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 24 січня 2024 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, дійшовши висновку, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося. 
		Позиція Верховного Суду
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду, з огляду на таке.
		Мотиви, з яких виходила Друга судова палата Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду
		У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
		Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
		Відповідно до статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
		На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або наступні обставини: судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів та обов`язків, тобто судом вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або у рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
		Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
		Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для особи правові наслідки.
		Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
		У справі, яка є предметом касаційного перегляду, первинним для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 , - особи, яка не брала участі у розгляді цієї справи, є з`ясування апеляційним судом тієї обставини, чи вирішував суд при постановленні оскаржуваного рішення питання про її права, інтереси, та (або) обов`язки, чи встановлює, змінює, обмежує, або припиняє права та/або обов`язки заявника оскаржуване рішення суду першої інстанції.
		Тільки у разі, якщо апеляційний суд установить підстави, передбачені частиною першою статті 352 ЦПК України, що підтверджують право особи, яка не брала участь у справі, на апеляційне оскарження рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу в апеляційному порядку за апеляційної скаргою такої особи.
		Верховний Суд неодноразово вказував на те, що коли в апеляційному порядку переглядається судове рішення за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи, то суд апеляційної інстанції передусім має з`ясувати те, чи дійсно таке рішення суду першої інстанції стосується прав та інтересів такої особи, та виключно у тому разі, якщо суд встановить, що таке рішення стосується прав та інтересів особи, яка не брала участі у справі, суд має надати оцінку іншим доводам щодо невідповідності рішення суду вимогам законності та обґрунтованості.
		Верховний Суд наголошує, що вирішення питання, чи стосується рішення суду першої інстанції прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі,   є першорядним завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку, у тому числі перевіряти дотримання судом правил про підвідомчість спору. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю та, відповідно, рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
		Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, а також із правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 16 січня   2020 року у справі № 925/1600/16.
		У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що правовідносини щодо сплати аліментів мають місце виключно між платником аліментів, у даному випадку відповідачем ОСОБА_2 , та отримувачем аліментів - позивачкою  ОСОБА_1 .
		У зв`язку з цим апеляційний дійшов висновку, що ОСОБА_3 , яка перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем і має спільну з ним дитину, на утримання якої з відповідача стягуються аліменти на підставі судового рішення, не має відношення до спірних правовідносин зі сплати аліментів останнім на утримання рідної бабусі. 
		Оскаржуючи рішення суду першої інстанції у цій справі ОСОБА_3 вважала, що цим рішенням її права та інтереси можуть бути порушеними у майбутньому з огляду на те, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, які стягнуті з нього на її користь на утримання дочки.
		Апеляційний суд, на виконання вимог процесуального закону, відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою                         ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, належним чином дослідив і перевірив доводи апеляційної скарги та, установивши відсутність порушення її прав чи законних інтересів, правильно відхилив її твердження про те, що оскаржуваним судовим рішенням у цій справі вирішено питання про її права, інтереси та/або обов`язки.
		Встановивши в межах відкритого апеляційного провадження, що суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , апеляційний суд дійшов висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки оскаржуване судове рішення не встановлює, не змінює (припиняє) права та/або обов`язки ОСОБА_3 та не породжує для неї жодних правових наслідків.
		Аналогічний за змістом висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2021 року у справі № 199/8290/20 (провадження № 61-9083св21).
		Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 16 січня 2018 року у справі                    № 681/2192/15-ц (провадження № 61-605св17), від 22 січня 2020 року у справі № 459/3289/18 (провадження № 61-13159св19), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах  від 13 липня 2022 року у справі № 639/4132/20 (провадження № 61-16450св21)  зробив протилежний висновок за подібних обставин. Верховний Суд, зокрема дійшов переконання, що у разі звернення особи з позовом про стягнення аліментів за одночасної наявності судового рішення про стягнення аліментів на користь інших осіб, яке перебуває на примусовому виконанні, останні мають право брати участь у справі про стягнення аліментів на користь заявника, оскільки мають у ній юридичну зацікавленість до вирішення спору, тобто є заінтересованими особами. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками боржника та особи, яка також звернулася з позовом про стягнення аліментів, проте після ухвалення рішення про стягнення аліментів на користь інших стягувачів (заінтересованих осіб) та перебування його на виконанні. Встановлення обставин з приводу стягнення аліментів на користь заявника та визначення їх розміру впливає на права та обов`язки інших стягувачів аліментів, оскільки може впливати на можливість сплачувати боржником аліменти в раніше визначеному розмірі та призвести до подальшого зменшення розміру аліментів, стягнутих на користь заінтересованих осіб.
		Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Тлумачення частини другої статті 403 ЦПК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що єдиною передбаченою законом умовою реалізації права колегії суддів є доходження судом висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Розглядаючи цю справу, обговоривши доводи заявника, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необхідність передачі справи, яка переглядається, на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування частини першої статті 352 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 681/2192/15-ц (провадження  № 61-605св17), від 22 січня 2020 року у справі № 459/3289/18 (провадження № 61-13159св19), у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах  від 13 липня 2022 року у справі № 639/4132/20 (провадження № 61-16450св21).  
		Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ,                                від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від                  29 листопада 2016 року). 
		Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Зазначене свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних складах принципово різного підходу щодо застосування норм матеріального права, зокрема частини першої статті 162 СК України, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.
		Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
		У зв`язку з наведеним, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає необхідним передати зазначену справу на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		УХВАЛИВ:
		Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду  справу № 404/7235/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
		Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   В. М. Коротун    М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...