Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/2115/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 23.05.2024. Зареєстровано: 25.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2024.
Дата набрання законної сили: 29.07.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Україна
		Донецький окружний адміністративний суд 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		23 травня 2024 року Справа№200/2115/24 
		 
		 
		Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622; юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, б. 13) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
		 УСТАНОВИВ:
		09.04.2024 до Донецького окружного адміністративного суду надісланий адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, в якому просить суд:
		- визнати протиправною відмову Міністерства юстиції України, викладену у листі № 53239/52455-33-24/20.4.1 від 08.04.2024, щодо ненадання запитуваної інформації у зверненні приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгеніївни від 19.03.2024 та зобов`язати надати запитувану інформацію.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне. 
		Позивач 27.10.2020 до 19.05.2023 здійснювала діяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області; її офіс знаходився у м. Маріуполі Донецької області, де позивач зареєстрована та проживала.
		19.05.2023 позивачем було змінено виконавчий округ Донецької області на виконавчий округ Одеської області у зв`язку зі зміною місця фактичного проживання на м. Одеса, де позивач зареєструвалась як внутрішньо переміщена особа.
		При цьому позивач як приватний виконавець продовжувала виконувати виконавчі провадження, які були у неї на виконанні у виконавчому окрузі Донецької області.
		14.02.2024 позивач на офіційну електронну адресу відповідача направила запит про кількість винесених Мін`юстом наказів на підставі підпункту 4 пункту 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» про зупинення діяльності приватних виконавців.
		У відповідь на зазначений запит відповідач листом № 41369/31780-33-24/20.4.1 від 18.03.2024 повідомив, що Міністерством юстиції України за грубе порушення вимог законодавства з примусового виконання рішень станом на 12.03.2024 видано 21 наказ про зупинення діяльності приватних виконавців строком на один місяць. 
		19.03.2024 позивачем направлено на офіційну електронну адресу Міністерства юстиції України запит про надання інформації щодо кількості приватних виконавців із зазначених у даних 21 наказі, якими оскаржуються накази Міністерства юстиції України про зупинення їх діяльності із зазначенням ПІБ приватного виконавця та номеру судової справи.
		Листом № 53239/52455-33-24/20.4.1 від 08.04.2024 відповідач на звернення позивача повідомлено, що надати зазначену у ньому інформацію не вбачається можливим, оскільки облік такої інформації за вказаними у листі параметрами законодавством не передбачений та у Міністерстві юстиції не ведеться.
		Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненадання запитуваної інформації у зверненні від 08.04.2024 протиправною.
		Ухвалою суду від 15.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору  відмовлено. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення рішення у справі. Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного провадження  задоволено.
		Ухвалою суду від 16.04.2024 у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про передачу адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії за територіальною підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду відмовлено.
		29.04.2024 через підсистему ЄСІТС Електронний суд від Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне.
		ОСОБА_1 зверталась до Мін`юсту зі зверненням від 19.03.2024, в якому зазначила «Відповіддю Міністерства юстиції України №41369/31780-33-24/20.4.1 від 18.03.2024 було повідомлено що станом на 12.03.2024 видано 21 наказ про зупинення діяльності приватних виконавців строком на один місяць.», у зв`язку з чим Позивач просила Мін`юст «…повідомити кількість приватних виконавців із зазначених у даних наказах, якими оскаржуються накази про зупинення діяльності із зазначенням ПІБ приватного виконавця та номеру судової справи.». 
		На вказане звернення, 08.04.2024 за № 53239/52455-33-24/20.4.1 Мін`юстом надана відповідь щодо неможливості надання зазначеної інформації за вказаними у зверненні параметрами, оскільки облік такої інформації у Мін`юсті не ведеться та законодавством не передбачений.
		Разом із цим визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходиться у володінні розпорядників публічної інформації; не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, збирати ті чи інші відомості.
		Посилається на постанову Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 820/4260/17.
		Зазначає, що для підготовки відповіді на звернення ОСОБА_1 від 19.03.2024 була потреба у вжитті ряду заходів, зокрема пошуку, відокремлення інформації серед значної кількості документів, обробці та її створення, що не відповідає основним засадам Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Водночас, з метою дотримання прав позивача на доступ до інформації, Мін`юстом було надано ґрунтовну відповідь. 
		Отже, вважає, що Мін`юст розглянув вказане звернення позивача та листом від 08.04.2024 за № 53239/52455-33-24/20.4.1 надав відповідь з урахуванням вимог чинного законодавства.
		30.04.2024 через підсистему ЄСІТС Електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено наступне.
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII Міністерство юстиції України зокрема забезпечує діяльність Дисциплінарної комісії приватних виконавців.
		Відповідно до ст. 39 Закону № 1403-VIII Дисциплінарна комісія приватних виконавців утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.
		Відповідно до п.п. 33 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228 Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань: організовує розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних із діяльністю Мін`юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.
		Отже відповідач зобов`язаний розглядати звернення громадян з питань, пов`язаних з діяльністю установ та організацій, що належать до сфери його управління, зокрема Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яка утворюється при Міністерстві юстиції України і головою якої є Міністр або його заступник.
		Посилається при цьому на постанову Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 200/7833/21.
		02.05.2024 через підсистему ЄСІТС Електронний суд від Міністерства юстиції України надійшли заперечення на відповідь на відзив, і яких зазначено, що відповідно до п. 5 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228, Мін`юст, серед іншого, контролює діяльність територіальних органів Мін`юсту, організовує та контролює роботу державних виконавців, вживає заходи щодо її поліпшення, здійснює керівництво та проводить перевірку діяльності структурних підрозділів територіальних органів Мін`юсту, що забезпечують здійснення повноважень у сфері організації примусового виконання рішень.
		Згідно зі ст. 39 Закону № 1403-VIII Дисциплінарна комісія приватних виконавців (Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України як незалежний орган, що створений для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків; є незалежним колегіальним органом, до складу якого можуть входити як представники Мін`юсту, так і представники з`їзду приватних виконавців України, Ради суддів України, а також суддів, суддів у відставці, науковців, фахівців у галузі права та приватних виконавців; Дисциплінарна комісія не відноситься до територіального органу Мін`юсту, не відноситься до підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, отже, не може бути йому підконтрольна. 
		Законом № 1403-VIII та Положенням про Дисциплінарну комісію, затвердженим наказом Мінюсту від 27 листопада 2017 року № 3791/5, не передбачено повноважень Міністерства юстиції України щодо контролю за діяльністю членів Дисциплінарної комісії. 
		Наголошено, що позивач у своєму зверненні запросила інформацію, узагальнення якої не ведеться та діючим законодавством не передбачено. Запит на інформацію, для розгляду якого виникає потреба попередньої перевірки, аналізу запитуваної інформації та створення не підпадає під ознаки публічної інформації.
		Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд установив наступне.
		Позивач, ОСОБА_1 , є громадянкою України відповідно до паспорту НОМЕР_2 від 6 лютого 2002 року, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування згідно довідки про взяття на облік як ВПО від 22 липня 2022 року № 5105-5001907567: АДРЕСА_2 .
		Відповідно до відомостей Реєстру приватних виконавців України, Матвійчук Наталія Євгеніївна є приватним виконавцем, посвідчення 0525 від 1 липня 2020 року, виконавчий округ - Одеська область, зареєстрована адреса приватного виконавця Матвійчук Н.Є.: 65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 7, офіс 6-2, pv.0525@ukr.net (https://apvu.com.ua/odesa). 
		14.02.2024 приватним виконавцем Матвійчук Наталією Євгеніївною направлено на офіційну електронну адресу Міністерства юстиції України запит про кількість винесених Мін`юстом наказів на підставі підпункту 4 пункту 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» про зупинення діяльності приватних виконавців. 
		18.03.2024 (вих. № 41369/31780-33-24/20.4.1) Міністерство юстиції у відповідь на запит приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгеніївни від 14.02.2024 повідомило, що на підставі п.п. 4 п. 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII Міністерством юстиції України за грубе порушення вимог законодавства з примусового виконання рішень станом на 12 березня 2024 видано 21 наказ про зупинення діяльності приватних виконавців строком на один місяць, а саме: від 22 грудня 2022 року № 3539/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Єфіменка Д.О.»; від 30 січня 2023 року № 344/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Єфіменка Д.О.»; від 9 березня 2023 року № 925/5 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Сидорук Л.В.»; від 17 березня 2023 року № 667/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Єфіменка Д.О.»; від 23 березня 2023 року № 696/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Говорова П.В.»; від 21 квітня 2023 року № 930/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Безмагоричних М.А.»; від 25 травня 2023 року № 2015/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Білецького І.М.»; від 15 червня 2023 року № 1440/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Микитин О.С.»; від 25 липня 2023 року № 1842/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Безмагоричних М.А.»; від 2 серпня 2023 року № 2783/5 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Микитин О.С.»; від 31 серпня 2023 року № 2087/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Маляра Я.А.»; від 4 жовтня 2023 року № 2333/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Безмагоричних М.А.»; від 11 жовтня 2023 року № 2371/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Микитин О.С.»; від 24 листопада 2023 року № 2693/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Матвійчук Н.Є.»; від 29 листопада 2023 року № 2714/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Закорка В.В»; від 8 грудня 2023 року № 2860/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Банадиги В.В.»; від 18 січня 2024 року № 139/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Шевцова І.В»; від 9 лютого 2024 року № 408/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Лужинецького П.В.»; від 23 лютого 2024 року № 619/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Золотарьової Т.В.»; від 12 лютого 2024 року № 439/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Приходько Ю.М.»; від 12 березня 2024 року № 750/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Городецької Ю.С.». Зазначено, що порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» і що відповідно до ст. 1 цього Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Також зазначено, що у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 вказано, що аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь яких носія інформація. Тобто, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Вказано, що узагальнення запитуваної позивачем інформації щодо виконавчого округу приватних виконавців, до яких застосовано положення п. п. 4 п. 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII та предмету порушення у Мінюсті не ведеться та законодавством не передбачається».
		19.03.2024 приватним виконавцем Матвійчук Наталією Євгеніївною на офіційну електронну адресу Міністерства юстиції України Департаменту державної виконавчої служби направлено лист, в якому містилось прохання: повідомити кількість приватних виконавців із зазначених у даних наказах, якими оскаржуються накази про зупинення діяльності із зазначенням ПІБ приватного виконавця та номеру судової справи.
		Відповідач розглянув лист приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгеніївни від 19.03.2024 та листом від 08.04.2024 № 53239/52455-33-24/20.4.1 повідомив позивача, що надати зазначену у ньому інформацію не вбачається можливим, оскільки облік такої інформації за вказаними у листі параметрами законодавством не передбачений та у Міністерстві юстиції не ведеться.
		Не погоджуючись з наданою відповіддю, позивач звернулась до суду із даним позовом.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
		Стаття 19 Конституції Українипередбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Відповідно до преамбули Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року за № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI, Закон України «Про доступ до публічної інформації») зазначений закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
		Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Пунктом п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2939-VI передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
		Стаття 13 Закону № 2939-VI містить визначення та перелік суб`єктів у сфері відносин доступу до публічної інформації, відповідно до якої суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації, розпорядники інформації.
		При цьому відповідно до п. 2 ч. 1 зазначеної статті розпорядниками інформації є суб`єкти, визначені уст. 13цього Закону.
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; […].
		Отже, відповідач у розумінні Закону № 2939-VI є розпорядником публічної інформації.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI запитувачами інформації є: фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень.
		Як встановлено судом, позивач зверталась до відповідача із запитами від 14.02.2024 та 18.03.2024 не як фізична особа, а як приватний виконавець.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від2 червня 2016року №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначенихЗаконом України"Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
		Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону № 1403-VIII приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.
		Отже, запити до відповідача про надання публічної інформації від 14.02.2024 та 19.03.2024 були подані суб`єктом незалежної професійної діяльності  приватним виконавцем Матвійчук Наталією Євгеніївною, а не фізичною особою ОСОБА_1 .
		Листи у відповідь на зазначені запити відповідачем також направлялись приватному виконавцю Матвійчук Наталії Євгеніївні.
		Разом із цим доказів на підтвердження порушення свого права на отримання публічної інформації (зокрема, доказів направлення до відповідача запитів від імені ОСОБА_1 як фізичної особи) позивачем суду не надано.
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем обставин порушень з боку відповідача її прав, свобод та інтересів (як фізичної особи) у сфері надання публічної інформації в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».
		Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими устатті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
		Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність дій відповідача.
		Відповідно до частини 1статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
		В той же час, згідно з частиною 2статті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.
		Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті77та частини 2 статті77 КАС Українипідтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений устатті 77 КАС Україниобов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
		Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
		Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
		За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
		Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Згідно частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
		Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
		Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2024 позивачу відстрочено сплату судового збору, суд вважає необхідним стягнути з позивача на користь Державного бюджету судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру.
		Керуючись ст.ст. 2, 6, 12, 72-77, 94, 122, 139, 192-193, 242-246, 255, 257, 258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		 В И Р І Ш И В:
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622; юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, б. 13) про визнання протиправною відмову Міністерства юстиції України, викладену у листі № 53239/52455-33-24/20.4.1 від 08.04.2024, щодо ненадання запитуваної інформації у зверненні приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгеніївни від 19.03.2024 та зобов`язання надати запитувану інформацію - відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 гривень на користь Державного бюджету України.
		Повний текст рішення виготовлено та підписано 23 травня 2024 року. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		Суддя К.Е. Абдукадирова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...