Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/5842/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.
Надіслано для оприлюднення: 27.05.2024. Зареєстровано: 27.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2024.
Дата набрання законної сили: 14.08.2024 (частково)
Результат оскарження 14.08.2024 Апеляційний суд Тернопільської області: змінено вирок
Номер судового провадження: 1-кп/607/1287/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023210000000114

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27.05.2024  Справа №607/5842/24 Провадження №1-кп/607/1287/2024
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
		головуючого судді                ОСОБА_1 ,
		при секретарі с/з                   ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023210000000114 від 30.05.2023 стосовно:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Самбір, Львівської області, громадянина України, пенсіонера, адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , не судимого, 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України, 
		за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		Встановлено, що 09.05.2023 у громадянина України ОСОБА_3 , згідно з паспортом № 004502922 від 28.01.2020, виник злочинний умисел, спрямований на заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.
		Так, ОСОБА_3 було відомо, що 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є Російська Федерація). Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН всі члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1965 «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про убезпечення їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави.
		Кожна держава має невід`ємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну та культурну систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні чи зовнішні справи інших держав.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970 «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту 0011» закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили, як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином несумісним з цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статут ООН.
		Кожна держава зобов`язана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або у якості засобу вирішення міжнародних суперечок, в тому числі територіальних суперечок, і питань, що стосуються державних кордонів.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є: застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч би який тимчасовий характер вона не мала, що є результатом такого вторгнення або нападу або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини; бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з державою, що приймає, порушуючи умови, передбачені в угоді або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; засилання державою або від імені держави збройних банд. груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що не рівносильно наведеним вище актам, або її значну участь у них.
		Жодні міркування будь-якого характеру, будь то політичного, економічного, військового чи іншого характеру не можуть бути виправданням агресії.
		Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили або загрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання суперечок та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва 01.08.1975, який був підписаний СРСР, правозаступником якого є російська федерація.
		Статтями 1 і 2 III Конвенції про відкриття військових дій від 18.10.1907, що вступила в дію 26.01.1910 і 07.03.1955 визнана СРСР, правонаступником якого є російська федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни мас бути негайно повідомлено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання повідомлення.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет - України від 16.07.1990 (далі - Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави -України. Відповідно до зазначеного документу, територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, серед яких і російська федерація.
		Відповідно до пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки, у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 російська федерація, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні свої зобов`язання згідно з принципами Заключного акту співробітництву в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою або її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що жодна їхня зброя ніколи не використовуватиметься проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		31.05.1997 відповідно до положень Статуту ООН та зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали Договір про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та російською федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 №13/98-ВР та федеральним законом російської федерації від 02.03.1999 № 42 - ФЗ). Відповідно до статей 2-3 зазначеного Договору, російська федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів і зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, дотримання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
		Відповідно до опису та карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифікований російською федерацією 22.04.2003), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей належить до території України.
		Статтями 1 - 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенного незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною.
		Згідно з статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерело влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати та змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народу і не може бути узурповане державою, її органами чи посадовими особами.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права та свободи, честь та гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		У відповідності до статей 132 - 134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська. Дніпропетровська, Донецька. Житомирська. Закарпатська, Запорізька. Івано-Франківська. Київська. Кіровоградська. Луганська. Львівська. Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська. Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська. Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою України та в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її ведення.
		Незважаючи на викладене, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення зазначених вище міжнародних нормативно-правових актів, 22.02.2022 президент російської федерації, реалізуючи злочинний план направлений на насильницьку зміну меж території та кордонів України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, направив до Ради федерації звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволене.
		24.02.2022 о 5 годині президент російської федерації оголосив рішення про початок військової операції в Україні.
		Того ж дня, близько 05 год. 10 хв. збройними силами російської федерації, що діяли за наказом керівництва російської федерації та збройних сил російської федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після чого, тоді ж, війська російської федерації незаконно ввійшли сухопутним шляхом на територію суверенної держави України.
		24.02.2022 Законом України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який в подальшому був неодноразово продовжений та безперервно триває до цього часу.
		При цьому, не пізніше 09.05.2023 у громадянина України ОСОБА_3 який тривалий час проживає на території України, в тому числі з 24.02.2022, тобто з моменту повномасштабного вторгнення військових формувань рф на територію України, виник злочинний умисел, спрямований на заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.
		Реалізовуючи свій злочинний умисел, 09.05.2023 ОСОБА_3 , усвідомлюючи та знаючи достовірно, що російська федерація визнана країною агресором, діючи в період збройного конфлікту, в умовах військового стану, що постійно транслюється в засобах масової інформації та медіа, близько 12 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в маршрутному таксі № 8 м. Тернополя, в ході словесного конфлікту з пасажирами даного громадського транспорту, заперечував збройну агресію російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
		Так, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, серед іншого повідомив пасажирам та водію вищезазначеного транспортного засобу, у тому числі громадянам ОСОБА_6 і ОСОБА_7 : «А нащо ви війну начинали?... Гражданскую.'», і тим самим заперечив збройну агресію російської федерації проти України, розпочатої у 2014 ропі, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.
		Надалі, цього ж дня о 12 год. 25 хв., ОСОБА_3 , продовжуючи свою злочинну діяльність, перебуваючи на зупинці для маршрутних транспортних засобів по АДРЕСА_2 , у стані алкогольного сп`яніння, у ході розмови з працівниками Управління патрульної поліції в Тернопільській області ОСОБА_8 і ОСОБА_9 заперечував збройну агресію російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.
		Зокрема ОСОБА_3 , незважаючи на те що спілкується з працівниками правоохоронного органу, діючи умисно та зухвало, з політичних та ідеологічних мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, серед іншого повідомив наступне: «Яка війна ви що, ви самі видумали эту гражданскую войну. Я вам честно говорю, как политолог... Громадянская война, громадянська ІНФОРМАЦІЯ_2 не понімаю, вы развязали гражданскую войну...», і тим самим заперечив збройну агресію російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.
		У подальшому, 09.05.2023 о 23 год. 18 хв., незважаючи на проведену працівниками правоохоронного органу роз`яснювальну бесіду, ОСОБА_3 , перебуваючи біля під`їзду свого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп`яніння, умисно продовжив свою злочинну діяльність, направлену на заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.
		Так, у вказаний час ОСОБА_3 повторно спілкуючись з працівниками Управління патрульної поліції в Тернопільській області ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та військовослужбовцем Національної гвардії України ОСОБА_12 , серед іншого повідомив наступне: «Ха, давайте это самое, перемоги никогда не будет, потому что гражданская война, она очень,... нету-нету переможників. В гражданской войне перемоги нету!... Та войны никакой нету, это вы ее спровокованій,определенные силы         Громадянська война, однозначно!.. Гражданская .'...Так точно, вы развели громадянскою войну... Значит так, развели громадянскою войну, это точно. Подождите, это мое личное мнение, а вы как хотите», і тим самим заперечив збройну агресію російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.
		 
		2. Позиція сторони обвинувачення.
		Прокурор ОСОБА_4 підтримав обвинувачення в повному обсязі за ч.1 ст.436-2 КК України, вважаючи всіма поданими доказами винуватість ОСОБА_3 у вчиненні даного кримінального правопорушення доведеною.
		Також просив призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік.
		 
		3. Позиція сторони захисту.
		Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. 
		Повідомив, що народився у м. Самбір. Його батьки є росіянами. Він проживає в Україні.
		Вказав, що він 9.05.2023 вийшов з кладовища, був засмучений. Навпроти кладовища, у магазині купив собі 100 грамову пляшку горілки, там її випив.
		У подальшому, сів у маршрутне таксі №8, думав про своє. Мав пересісти на залізничному вокзалі на іншу маршрутку №14, яка їхала до його дому.
		Коли сів у вказану маршрутку, то трохи сп`янів. Деталей поїздки точно не пригадує, однак вважає, що бовкнув лишнє того дня. Потім після вказаної розмови його вивели на вулицю та хтось викликав працівників поліції.
		Висловлювався так, як описано у обвинувальному акті.
		У подальшому працівники поліції завезли його додому.
		Як розвивались події ввечері того дня, він не пригадує.
		Ті висловлювання, що описані в обвинувальному акті вперше сказав того дня - 9.05.2023, більше такого не повториться.
		Просив його суворо не карати.
		 
		Захисник - адвокат ОСОБА_5 просив призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк.
		 
		4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов таких висновків.
		 
		Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України, окрім власного визнання вини, підтверджується такими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:
		- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №22023210000000114 від 30.05.2023, з якого вбачається, що 9.05.2023, громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заперечував збройну агресію російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту. (а.м.к.п. 42);
		- даними висновку експерта №54/15/6-311 від 20.09.2023 із резолютивної частини якого вбачається, що у результаті семантико-текстуального аналізу наданих на дослідження текстових матеріалів, згідно фабули справи - усного мовлення ОСОБА_3 , що зафіксоване у Протоколах огляду оптичного диска DVD-R «HP» 16х 4.7 GВ Data/120 min Video з відеозаписом «REC08848.3GPP» від 09.06.2023, оптичного диска DVD-R «HP» 16х4.7 GBData/120 tninVideo з відеозаписом «expon-vgc61. MP4» від 12.06.2023; оптичного диска DVD-R «HP» 16х 4.7 GBData/120 min Video з відеозаписом «export-dpwsl.MP4» від 12.06.2023, встановлено:
		1)Наявність заперечення збройної агресії рф проти України, Лексичні прояви:
		- заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту. Ілюстративні текстові фрагменти:
		« ОСОБА_3 : А нащо ви війну начинали? /Пасажир: Ми війну починали?! / ОСОБА_3 .Так! / Пасажир: То чого ви сюди приїхали?... / ОСОБА_3 : Гражданскую! /) (п. 1): «Поліцейський ОСОБА_15 : У нас війна в країні, що тупі можна святкувати? / ОСОБА_3 : Яка війна, ви        що, ви самі видумали эту гражданскую войну. Я вам честно говорю, как политолог.» (п.2);
		«Поліцейський- ОСОБА_9 : Тако, зараз війна нема, так? / ОСОБА_3 : Какая, войны нет. / Поліцейський- ОСОБА_9 : Рускі нас не вбивають? Українців не вбивають, неа? / ОСОБА_3 Громадянськая война, громадянська! / Поліцейський- ОСОБА_9 : А чого російські війська на території України? / ОСОБА_3 Какие российские, они еще не вошли!» .п.2/ «Поліцейський- ОСОБА_9 . Таких патріотів, нам не потрібно. ОСОБА_3 У я тоже ваших патриотов не понимаю, вы развязали гражданскую войну. / Поліцейський ОСОБА_16 : Ми? Ми зараз знаходимося на території москаляндії? / ОСОБА_17 : Русь святая! / Поліцейський ОСОБА_15 . Русь да, а москаляндія нє./ ОСОБА_3 : Ви не понимаєте! (п.2); «Поліцейський ОСОБА_18 : День перемоги ще не скоро настане! / ОСОБА_3 : Ха, давайте єто самое, перемоги никогда не будет, гражданская война, она очень …. нету - нету переможників. В гражданской войне перемоги нету!/ Поліцейський ОСОБА_11 : Яка це громадянська, це зовсім не громадянська війна зараз триває!/ ОСОБА_3 : Ну подождите, ваше мнение выскажете, а у меня свое мнение. У нас страна…» (п.3); «Поліцейський - ОСОБА_18 : Добре, а зараз от дивіться, ви кажете, що це в країні громадянська війна, так?/ ОСОБА_3 : Я утверждаю это и буду утверждать!»; « ОСОБА_12 : В нас на даний момент іде війна… / ОСОБА_3 : Та войны никакой нету, это вы ее спровоковали, определенные силы../ ОСОБА_12 : Ні, чекайте. Ми розуміємо вашу точку зору з того, що ви кажете, що війни немає./ ОСОБА_3 : Хто вам сказав? / ОСОБА_12 : Ви сказали. / ОСОБА_3 : Громадянськая война, однозначно! (п.3): « ОСОБА_12 : чекайте, яка в нас зараз іде війна, давайте? / ОСОБА_3 : Гражданская!» (п.3); « ОСОБА_12 : За то, що ви називаєте нас …. Те, що в країні відбувається громадянською війною? / ОСОБА_3 : Так точно,вы развели громадян скую войну! / Поліцейський - ОСОБА_18 : А пенсію коли отримуєте, в яких числах? / ОСОБА_3 : Никогда! Значит так, развели громадян скую войну єто точно. Подождите, это мое личное мнение, а вы как хотите.» (п.3) (а.м.к.п. 45-57).
		 
		5. Статті (частини статті) КК України, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
		Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.1 ст.436-2 КК України, як заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту. 
		 
		6. Мотиви призначення покарання.
		Статтями 50 і 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Згідно ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Проте вирішення зазначеного питання належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, його суспільну небезпечність, конкретні обставини справи, обставину, яка обтяжує покарання, а саме перебування у стані алкогольного сп`яніння, а тому вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі. 
		Окрім того, враховуючи характер злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_3 , в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, яка розгорнута на всій її та враховуючи те, що відсутнє достатнє обґрунтування необхідності застосування до нього ст. 75 КК України, суд не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України, як це просив захисник, оскільки його виправлення, можливо лише за умови його ізоляції від суспільства.
		Разом із тим, враховуючи обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , до яких суд відносить визнання вини, те, що обвинувачений є особою похилого віку, суд вважає за необхідне визначити мінімальний розмір для обраного виду покарання, оскільки саме таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		 
		7. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
		Окрім того, з ОСОБА_3 необхідно стягнути процесуальні витрати пов`язані із проведенням експертизи.
		Долю речових доказів, необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
		Керуючись наведеним, а також ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України та призначити йому покарання у виді - 1 (одного) року позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_3 слід рахувати з моменту його затримання на виконання цього вироку.
		Процесуальні витрати за проведення судово - лінгвістичної семантико - текстуальної експертизи №54/15/6-311 від 20.09.2023 на суму 1672,86 (одна тисяча шістсот сімдесят дві) гривні 86 (вісімдесят шість) копійок стягнути з ОСОБА_3 в користь держави.
		Речові докази, після набрання вироком законної сили, а саме: 
		- оптичний диск DVD-RHP 16х 4.7 GBData/120 min Video з відеозаписом «REC08848.3GPP»; оптичний диск DVD-RHP        16х 4.7 GBData/120 minVideo з відеозаписом «export-vgc61. МР4»; оптичний диск DVD-RHP        16х 4.7 GBData/120 minVideo з відеозаписом «export-dpws 1 .МР4», що згідно постанови дізнавача - оперуповноваженого 2 сектору ВКР УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_19 від 13.06.2023 зберігаються з матеріалами кримінального провадження в індивідуальному сейфі (металевій шафі) дізнавача №95, який розташований у кабінеті №515 відділу КР Управління СБУ в Тернопільській області - залишити при матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		Головуючий суддя                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...