Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 743/401/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано для оприлюднення: 27.05.2024. Зареєстровано: 28.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2024.
Дата набрання законної сили: 27.05.2024
Номер судового провадження: 11-кп/4823/420/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023270340000811

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 743/401/23 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/420/24   Категорія - - ст. 336 КК України                                                               Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		27 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		 
		 
		          суддів  -  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,  
		секретаря судового засідання - ОСОБА_5 
		          з участю: прокурора - ОСОБА_6 
		         обвинуваченого - ОСОБА_7 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження №12023270340000811 та №1202270340001576 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2024 року, 
		В С Т А Н О В И Л А :
		Цим вироком:         
		         ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 , не одружений, освіта професійно-технічна, не працює, раніше не судимий, 
		засуджений за:
		- ст.336 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
		- ст.126-1 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
		 
		На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		 
		На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_7 звільнено від призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки, та покладено на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.
		 
		Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.
		 
		Вироком місцевого суду встановлено, що ОСОБА_7 , будучи військовозобов`язаним, 23.12.2022 прибув до призовної дільниці ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з оголошенням Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України, та в період з 23 грудня 2022 по 06 січня 2023 року пройшов медичний огляд відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, за результатами якого визнаний здоровим та придатним до проходження військової служби. 
		28 лютого 2023 року ОСОБА_7 отримав повістку, за якою мав з`явитися 03 березня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправки у військову частину, та будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022, останній, достовірно знаючи, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991, на території України введено воєнний стан та діє особливий період, з метою ухилення від призову за мобілізацією, діючи умисно, в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.ст.1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, у вказаний день, зазначений у повістці, а саме 03.03.2023 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що знаходиться у АДРЕСА_2 , не маючи на те поважних причин, керуючись небажанням проходити військову службу за мобілізацією, і тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. 
		Крім того, в період часу з 13.06.2022 по 07.05.2023, ОСОБА_7 , діючи в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно, систематично вчиняв психологічне насильство по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_9 , з якою проживає в одному помешканні за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває з нею у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя останньої, а саме: ОСОБА_7 неодноразово, не маючи підґрунтя, вчиняв по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_9 дії, виражені у словесних образах, погрозах, висловлюванні в її адресу нецензурної лайки, приниженні та залякуванні, які викликали у неї побоювання за свою безпеку та життя, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдали шкоди її психічному здоров`ю, що виразилося у формі пониження самооцінки, втрати позитивних емоцій та погіршило якість життя потерпілої особи, що призвело до втоми, фізичного дискомфорту, негативних переживань, втрати повноцінного сну та відпочинку.
		 
		Так, 13 червня 2022 року о 09 год 30 хв, ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого мешкання за вищевказаною адресою, вчинив домашнє насильство щодо своєї співмешканки ОСОБА_9 , а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону грубими нецензурними словами, внаслідок чого останній могла бути завдана шкода психічному здоров`ю.
		За даним фактом відносно ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.173-2 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23.06.2022 останнього визнано винним у вчиненні домашнього насильства та застосовано до нього стягнення у вигляді громадських робіт на строк 40 годин. 
		09 лютого 2023 о 16 год. 20 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого мешкання за вищевказаною адресою, повторно, вчинив сімейну сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_9 , під час якої висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, штовхав її, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого останній могла бути завдана шкода психічному здоров`ю.
		За даним фактом відносно ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.173-2 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16.02.2023 останнього визнано винним у вчиненні домашнього насильства та на нього накладено штраф в розмірі 340 грн. 
		16 лютого 2023 року о 16 год 20 хв, ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого мешкання за вищевказаною адресою, повторно, вчинив сімейну сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_9 , під час якої висловлювався нецензурною лайкою та виганяв її з будинку, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого останній могла бути завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю.
		За вказаним фактом відносно ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.173-2 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23.02.2023 останнього визнано винним у вчиненні домашнього насильства та застосовано до нього стягнення у вигляді громадських робіт на строк 40 годин. 
		07 березня 2023 року о 08:00 год, ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого мешкання за вищевказаною адресою, повторно, вчинив домашнє насильство щодо своєї співмешканки ОСОБА_9 , а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурними словами, штовханні, внаслідок чого останній могла бути завдана шкода психічному здоров`ю.
		За даним фактом відносно ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.173-2 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14.03.2023 останнього визнано винним у вчиненні домашнього насильства та застосовано до нього стягнення у вигляді громадських робіт на строк 60 годин. 
		  
		Крім того, незважаючи на неодноразові притягнення до адміністративної відповідальності за насильство у сім`ї, ОСОБА_7 , 07 травня 2023 року біля 13:00  год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, продовжуючи свої умисні, систематичні, протиправні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства відносно своєї співмешканки ОСОБА_9 , знаходячись за місцем свого проживання, за вищевказаною адресою, діючи умисно, вчинив стосовно останньої психологічне насильство, а саме: ображав її нецензурною лайкою, принижував, погрожував фізичною розправою, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, які виразились у втраті позитивних емоцій та відчутті емоційної впевненості.
		 
		Не погодившись з рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок місцевого суду, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості, й ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ст.336 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ст.126-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік. За сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ч.1 ст.70 КК України, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Також просив виключити з вироку обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченого - щире каяття. В обґрунтування скарги вказав на безпідставне та невмотивоване звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України. Прокурор зазначає, що з поведінки ОСОБА_7 не вбачається критичної оцінки своєї злочинної бездіяльності та бажання виправити ситуацію, так як з 03 березня 2023 року до ухвалення вироку місцевим судом минув майже рік, протягом якого обвинувачений так і не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , хоча він не визнаний непридатним до військової служби, що свідчить про те, що він свідомо продовжує ігнорувати виконання ним, як громадянином України, конституційного обов`язкову по захисту держави. Вказане свідчить про відсутність у ОСОБА_7 щирого каяття, яке судом необґрунтовано визнано обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого. Призначення іспитового строку особі, що намагається уникнути мобілізації, буде несправедливим та певною мірою зневажливим відносно захисників України та призведе до свідомого ігнорування отримання повісток іншими особами, які підлягають мобілізації. Крім того, ОСОБА_7 вчинив домашнє насильство, яке носить систематичний характер. Також не враховано судом у повному обсязі і дані про особу обвинуваченого, який неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, не працює та зловживає алкогольними напоями.    
		 
		Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; обвинуваченого ОСОБА_7 , який просив залишити вирок місцевого суду без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку. 
		 
		Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		 
		Згідно з пунктами 3, 4 ч.1 ст.420 КПК України, апеляційний суд має скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання чи неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
		 
		Згідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		 
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються.
		 
		Разом з тим, доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості, заслуговують на увагу, з наступних міркувань.
		 
		Згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню  нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це  покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
		 
		Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з  альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх  конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
		 
		Мотивуючи свої висновки щодо обраного ОСОБА_7 виду та розміру покарання, місцевий суд узяв до уваги, що останній повністю визнав вину у вчиненому, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. 
		 
		Проте, суд не дав належної оцінки встановленим ним обставинам, що ОСОБА_7 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, не працює, вчинив кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, що є обставиною, яка обтяжує його покарання, а також ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, передбаченого ст.336 КК України, та той факт, що на території України введений воєнний стан. 
		 
		Наведеного місцевий суд повною мірою не врахував і не мотивував, зокрема, чому він вважає за можливе досягнення мети виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень за умови призначення покарання, із звільненням від його відбування, на підставі ст.75 КК України. Крім того, звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням не буде достатнім для його виправлення та не відповідатиме суспільному інтересу в державі, яка протистоїть злочинній військовій агресії російської федерації, та у разі її застосування може стати негативним прикладом для інших осіб.
		 
		Тому покарання, визначене судом першої інстанції, з урахуванням обставин, які бралися ним до уваги при його призначенні, вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між обраним судом та тим розміром покарання, яке б мало бути призначене та яке б не становило «особистого надмірного тягаря для особи», адже воно відповідало б справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.
		 
		Отже, на переконання колегії суддів, призначене місцевим судом ОСОБА_7 покарання не відповідає вимогам статей 50, 65 КК України та є явно несправедливим, унаслідок його м`якості.
		 
		Також заслуговує на увагу посилання прокурора про безпідставне врахування судом обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_7 - щире каяття, оскільки дійсно, з урахування позиції та практики Верховного Суду, щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Проте, дійсно на сьогоднішній день, жодних дій щодо реального виправлення ситуації, у тому числі й явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виконання свого обов`язку, обвинувачений не здійснив, а отже, пасивність такої поведінки в даному випадку дійсно суперечить поняттю щирого каяття, що вказує на відсутність такої обставини, яка пом`якшує покарання.
		 
		Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів визнає активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
		 
		Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 , є вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння.
		 
		А тому, призначаючи покарання ОСОБА_7 , відповідно до вимог ст.65 КК України, колегія суддів бере до уваги ступінь суспільної небезпеки скоєного, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, його відношення до скоєного; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, проте неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, не працює, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити йому покарання саме у виді позбавлення волі у розмірі в межах санкції статей 126-1, 336 КК України, із застосуванням положень ст.70 КК України при визначенні остаточного покарання, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. 
		 
		Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 слід рахувати з часу його фактичного затримання на виконання вироку суду.
		 
		Відтак, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції - скасуванню, в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, з ухваленням нового вироку.
		 
		Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
		 
		Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 - скасувати, в частині призначеного йому покарання.
		 
		ОСОБА_7 призначити покарання: 
		- за ст.336 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки; 
		- за ст.126-1 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
		 
		На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. 
		 
		Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку суду.
		 
		У решті цей же вирок залишити без змін.
		 
		Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців.  
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_3                              ОСОБА_2                               ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...