Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 348/40/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Домашнє насильство.
Надіслано для оприлюднення: 28.05.2024. Зареєстровано: 29.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2024.
Дата набрання законної сили: 28.06.2024
Номер судового провадження: 1-кп/348/190/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023091200000445

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		Справа № 348/40/24
		Провадження № 1-кп/348/190/24
		 
		28 травня 2024 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Надвірна Івано-Франківської області, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023091200000445 про обвинувачення 
		        ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Надвірна, Івано-Франківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, який не працює та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
		- вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12.09.2022 за вчинення злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців;
		- вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.03.2023 за вчинення злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців;
		- вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.11.2023 за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 год,
		       у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1, ч.1 ст.125 КК України, 
		прокурор ОСОБА_4 ,
		потерпіла ОСОБА_5 ,
		встановив:
		01.08.2023 приблизно о 23.30 ОСОБА_3 за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив словесний конфлікт зі своєю матір`ю, ОСОБА_5 , в ході якого штовхав її та наніс декілька ударів рукам обличчю та тілу потерпілої, після чого почав її душити, завдавши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, синців обох плечей, синця шиї, синця правого стегна. Вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.11.2023 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин. Крім цього, 02.08.2023 приблизно о 07.36 обвинувачений за місцем проживання, повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.173-2 КУпАП, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив відносно своєї матері ОСОБА_5 домашнє насильсьво, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні нецензурною лайкою та шарпанні за верхній одяг. Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.08.2023  ОСОБА_3  визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Крім цього, 30.08.2023 приблизно о 23.00  ОСОБА_3  за місцем проживання вчинив умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні нецензурної лайки до потерпілої.Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07.09.2023 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді арешту на строк 15 діб. Крім цьго, 22.10.2023 приблизно о 18.05 ОСОБА_3 за місцем проживання, умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та бажаючи їх настання, в ході конфлікту почав словесно ображати потерпілу, погрожувати їй, вживаючи при цьому нецензурну лексику, чим вчинив щодо неї домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що призвели до психологічних страждань потерпілої. Крім цього, 09.12.2023 приблизно о 20.30 ОСОБА_3 за місцем проживання, розпочав конфлікт з потерпілою під час якого умисно наніс їй декілька ударів кулаками обох рук по голові та тілу, завдавши тілесні ушкодження у вигляді синця поперекової ділянки, садна тім`яної ділянки, синців ділянки обох молочних залоз, синця ділянки лівого ліктьового суглобу, синця лівого передпліччя, синця правого передпліччя, синця лівого стегна, синця лівої гомілки, синця правої гомілки, що відносяться до легких тілесних ушкоджень. Такими чином, ОСОБА_3 01.08.2023, 02.08.2023, 30.08.2023, 22.10.2023 та 09.12.2023 діючи умисно, систематично вчиняв фізичне та психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_5 , за місцем їх спільного проживання, що призвело до фізичних та психологічних страждань потерпілої та погіршення якості її життя, що проявилося у погіршенні психо-емоційного стану потерпілої, втрати позитивних емоцій, посилення негативних переживань та емоційної напруженості.
		Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ст. 126-1 КК України, а саме умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо своєї матері, що призвело до фізичних та психологічних страждань і погіршення якості життя потерпілої (домашнє насильство).
		У ході судового розгляду обвинувачений вину у вчиненні інкримінованих йому суспільно небезпечних дій визнав повністю, показання давати відмовився. Зазначив, що розкаюється, просив його суворо не карати. 
		Потерпіла ОСОБА_5 дала такі показання. Обвинувачений доводиться їй сином і проживає у належному потерпілій на праві власності будинку. Крім них там також проживає малолітній син обвинуваченого, якому виповнилося 3 роки. Обвинувачений працює не офіційно, однак кошти на утримання дитини не надає, вихованням дитини не цікавиться. Крім цього, він зловживає алкогольними напоями і зароблені кошти витрачає на свої потреби, за комунальні послуги не платить, харчується за рахунок потерпілої. У стані сп`яніння обвинувачений систематично вчиняє відносно потерпілої психологічне та фізичне насильство. Внаслідок таких дій обвинуваченого потерпіла за місцем проживання не може почуватися у безпеці. Насправді випадки домашнього насильства трапляються набагато частіше, однак потерпіла викликає працівників поліції у крайньому випадку, коли відчуває реальну загрозу щодо себе або внука. Більш детально розповісти про кожен з випадків домашнього насильства, що вказані у обвинувальному акті, не може, оскільки достовірно їх не пам`ятає. Зокрема, зазначила що домашнє насильство обвинувачений вчиняє щодо неї систематично часто, у тому числі і після 09.12.2023, а тому виокремити окремі епізоди і розповісти про них детальніше потерпіла не може. Потерпіла не може залишити онука з обвинуваченим, оскільки хвилюється за те, щоб дитина не постраждала. Дитина постійно знаходиться разом з потерпілою. Неодноразово потерпіла просила обвинуваченого винайняти квартиру і проживати окремо, однак обвинувачений відмовляється, хоча заробляє кошти і може жити окремо.
		Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 23.10.2023, о 10.00 годині надійшло усне повідомлення від потерпілої ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення, а саме про те, що: 22.10.2023 приблизно о 18.05 її син ОСОБА_3 вчинив з потерпілою конфлікт в ході якого ображав нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою на словах, такі діяння вчиняє систематично, неодноразово був притягнений до кримінальної та до адміністративної відповідальності. 23.10.2023 відомості про вчинення кримінального правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023091200000445, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
		Відповідно до вироку Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.11.2023 у справі №348/1858/23 ОСОБА_3 визнали винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме у тому, що він 01.08.2023 приблизно о 23.30 за місцем проживання вчинив словесний конфлікт зі своєю матір`ю, ОСОБА_5 , в ході якого штовхав її та наніс декілька ударів рукам обличчю та тілу потерпілої, після чого почав її душити, завдавши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, синців обох плечей, синця шиї, синця правого стегна, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. За вчинення даного кримінального проступку обвинуваченому було призначено покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.
		Згідно з постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.08.2023 у справі №348/1810/23 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, а саме у тому, що він 02.08.2023 приблизно о 07.30 повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.173-2 КУпАП, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_6 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою на словах, а також - 02.08.2023 приблизно о 07.36 повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.173-2 КУпАП, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив відносно своєї матері ОСОБА_5 домашнє насильсьво, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою, шарпав за верхній одяг. На обвинуваченого було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
		       Згідно з постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07.09.2023 у справі №348/2089/23 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП. Відповідно до суті праповорушення ОСОБА_3 30.08.2023 приблизно о 23.00 повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.173-2 КУпАП за місцем свого проживання вчинив відносно своєї матері ОСОБА_5 домашнє насильство психологічного характеру, а саме висловлювався нецензурною лайкою. На обвинуваченого було накладене адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту.
		Відповідно до рапорту від 09.12.2023 о 20.42 надійшло повідомлення на службу 102 від ОСОБА_5 , яка повідомила, що її син вчиняє фізичне насильство, під час словесного конфлікту наніс їй декілька ударів кулаком по голові.
		Відповідно до рапорту від 09.12.2023 о 22.08 надійшло повідомлення на службу 102 від органів охорони здоров`я про те, що на приймальний покій доставлена ОСОБА_5 , з діагнозом: змчт - ?, забійне садно скроневої ділянки черепа справа.
		Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 09.12.2023, о 21.46 годині прийнято заяву від потерпілої ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення, а саме про те, що її син ОСОБА_3 , в стані алкогольного сп`яніння вчинив з нею конфлікт в ході якого почав застосовувати фізичну силу, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді синців по всьому тілу.
		Відповідно до висновку експерта №307 від 14.12.2023, у ОСОБА_5 виявлені такі тілесні ушкодження: синець поперекової ділянки, садно тім`яної ділянки, синці ділянки обох молочних залоз, синець ділянки ліктьового суглобу, синець лівого передпліччя, синець правого передпліччя, синець лівого стегна, синець лівої гомілки, синець правої гомілки, які отримані від дії тупих твердих предметів, можуть відповідати 09.12.2023 та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Характер, локалізація виявлених тілесних ушкоджень, не виключають можливості їх утворення і від ударів руками чи ногами у вказані анатомічні ділянки, в кількості не менше десяти фізичних контактних дій. 
		Згідно з карткою виїзду швидкої медичної допомоги №377А від 09.12.2023 КЗ «Івано-Франківський обласний центр екстренної медичної допомоги та медичних катастроф Івано-Франківської обласної ради», ОСОБА_5 доставлена 09.12.2023 в травмпункт з тілесними ушкодженнями та зі скаргами на головний біль, головокружіння, тошному, вказала, що її побив син.
		Відповідно до догоспітального клінічного протоколу №4318 від 09.12.2023 у ОСОБА_5 діагностовано ЗЧМТ ? та тілесні ушкодження.
		Досліджені у ході судового провадження докази є належними, допустимими та достовірними і у своїй сукупності доводять вину обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ст.126-1 КК України.
		Відповідно до обвинувального акту дії обвинуваченого щодо завдання тілесних ушкоджень потерпілій 09.12.2023 були кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України. Однак відповідно до показань потерпілої, було встановлено таке. Обвинувачений систематично вчиняє щодо потерпілої домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. Не про всі випадки вчинення домашнього насильства потерпіла повідомляє поліцію. Крім цього, після внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення у ЄРДР за ст.126-1 КК України обвинувачений не припинив вчинення щодо потерпілої домашнього насильства та продовжив систематично вчиняти психологічне і фізичне насильство щодо потерпілої. 09.12.2023 не було останнім випадком. І за час судового розгляду такі випадки неодноразово повторювалися, однак потеріла не повідомляла про це поліцію. За таких обставин, суд доходить висновку, що завдання обвинуваченим потерпілій тілесних ушкоджень 09.12.2023 охоплювалося єдиним умислом обвинуваченого на вчинення домашнього насильства у ході домашнього конфлікту. Доказів того, що даний конфлікт виник на грунті раптових неприязних відносин, а також того, що обвинувачений мав умисел виключно на спричинення потерілій тілесних ушкоджень суду не надано. 
		Відповідно до постанови ВС від 21.12.2021 у справі №236/2450/20 суд дійшов висновку, що повідомлення про новий епізод домашнього насильства, який стався після того, як вже розпочалося досудове розслідування за статтею 126-1 КК України, не вимагало внесення в ЄРДР нового запису про кримінальне правопорушення. Враховуючи характер злочину, передбаченого статтею 126-1 КК України, який за визначенням включає ознаку систематичності і повторюваності, окремі епізоди такого насильства можуть не утворювати окремого злочину, а становлять продовження домашнього насильства у значенні статті 126-1 КК України. В такому випадку нові епізоди такого насильства під час триваючого розслідування цього злочину не обов`язково вимагають внесення нового запису до Єдиного реєстру досудових розслідувань. В контексті справи очевидним є той факт, що діяння обвинуваченого є тотожними та були об`єднані єдиним умислом, а отже не становлять двох окремих складів злочину, а є епізодами одного триваючого кримінального правопорушення.
		За таких обставин, суд доходить висновку, що за обставин даної справи, які підтверджені сукупністю доказів, досліджених у ході судового розгляду, епізод, який входить до формулювання обвинувачення і мав місце 09.12.2023 є частиною систематичних тотожних дій обвинуваченого щодо потерпілої, охоплюється єдиним умислом на вчинення домашнього насильства і не потребує окремої кваліфікації за ч.1 ст.125 КК України, незважаючи на те, що цей епізод мав місце після внесення відомостей в ЄРДР за ст.126-1 КК України, оскільки судом достовірно встановлено, що після внесення відомостей в ЄРДР вчинення триваючого злочину, передбаченого ст.126-1 КК України, фактично не було припинено. Крім цього, у сукупності з іншими епізодами фізичного та психологічного насильства такі дії обвинуваченого призвели до фізичних та психологічних страждань потерпілої та погіршення якості її життя, що проявилося у погіршенні психо-емоційного стану потерпілої, втрати позитивних емоцій, посилення негативних переживань та емоційної напруженості, що є елементом складу злочину, передбаченого ст.126-1 КК України.
		При цьому суд зауважує, що така перекваліфікація не погіршує становище обвинуваченого, оскільки відповідно до обвинувального акту обвинуваченому інкримінують вчинення триваючого злочину та кримінального проступку, хоча дії обвинуваченого містять виключно склад злочину, передбаченого ст.126-1 КК України і додаткової кваліфікації за ч.1 ст.125 КК України не потребують.
		В судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого: характеристика за місцем проживання обвинуваченого, відповідно до якої скарги на поведінку обвинуваченого до органу місцевого самоврядування не подавали; довідка про неперебування на обліку у лікаря-психіатра та про неперебування на обліку у лікаря-нарколога; довідка про те, що обвинувачений на військовому обліку не перебуває (був знятий з військового обліку як особа, яка була засуджена за тяжкі злочини); інформація про історію вчинення адміністративних правопорушень, відповідно до якої члени сім`ї обвинуваченого неодноразово зверталися до поліції з заявами про вчинення ним домашнього насильства; вимога про наявність судимостей, копії вироків від 12.09.2022 у справі №348/1194/23 та від 02.03.2023 у справі №348/1630/22 відповідно до яких обвинуваченого було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України та призначено покарання у виді арешту, яке обвинувачений повністю відбув; довідки щодо наявності у обвинуваченого станом на 23.04.2024 та станом на 27.05.2024 невідбутої частини покарання у виді 164 годин громадських робіт за вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.11.2023.
		       Враховуючи викладене, суд, допитавши учасників судового розгляду, дослідивши докази та матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України доведена і його дії з урахуванням спрямованості умислу та суспільно небезпечних наслідків, слід кваліфікувати за ст. 126-1 КК України, як умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо своєї матері, що призвело до фізичних та психологічних страждань і погіршення якості життя потерпілої (домашнє насильство).
		Диспозицією статті 126-1 КК України прямо визначено коло осіб, які можуть бути потерпілими від злочину і якщо особа не входить у коло цих осіб, дії обвинуваченого не підлягають кваліфікації за ст.126-1 КК України, а можуть бути кваліфіковані за іншими статтями КК України. Так, наявність спеціальної категорії потерпілих осіб від злочину, передбаченого ст.126-1 КК України відрязняє даний склад злочину від таких суміжних складів кримінальних правопорушень як кримінальний проступок, передбачений ст.125 КК України чи ст.126 КК України. Також слід зауважити, що за вчинення злочину, передбаченого ст.126-1 КК України законодавець передбачив більш суворий вид та розмір покарання ніж за вчинення суміжних кримінальних правопорушень. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до обвинувального акту, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою винний перебуває у сімейних відносинах. Однак оскільки ця обставина, вже передбачена диспозицією ст.126-1 КК України як обов`язкова ознака об`єктивної сторони складу злочину, суд не може повторно враховувати таку обставину як обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого.
		       Згідно з досудовою доповіддю у обвинуваченого високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та високий ризик небезпеки, яку він становить для суспільства, у тому числі для окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення особи неможливе без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції. З урахуванням обставин справи у їх сукупності, суд вважає висновок органу пробації обгрунтованим та таким, що підлягає врахуванню при призначенні покарання, оскільки такий містить об`єктивну оцінку особи обвинуваченого.
		       При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.
		       Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
		       Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
		       При призначенні  ОСОБА_3  покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину передбаченого ст. 126-1КК України (нетяжкий злочин), обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення тотожних злочинів, його вік, сімейний стан, стан здоров`я, відсутність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
		       Незважаючи на те, що сторона захисту просила визнати обставиною, яка пом`якшує покарання щире каяття, така обставина у ході розгляду справи не була доведена. Так, потерпіла зазначила, що ставлення обвинуваченого до неї не змінилося, вони не помирилися. За час судового розгляду обвинувачений також своєю поведінкою не продемострував, що усвідомив суспільно небезпечний характер своїх дій і готовність виправитися, що позбавляє суд можливості визнати щире каяття обставиною, яка пом`якшує покарання.
		Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі у межах санкції ст. 126-1 КК України. 
		На підставі ст.71 КК України, слід визначити обвинуваченому остаточне покаранняза сукупністю вироків, оскільки на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, у ході судового розгляду було встановлено, що незважаючи на те, що відомості про вчинення злочину, передбаченого ст.126-1 КК України були внесені у ЄРДР 23.10.2023 злочин був закінчений 09.12.2023, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області було ухвалено 14.11.2023, тобто до моменту закінчення злочину. За таких обставин при призначенні остаточного покарання обвинуваченому слід керуватися положеннями ст.71, 72 КК України, а не ч.4 ст.70 КК України, застосувавши при цьому часткове складання призначеного покарання за даним вироком та невідбутої частини покарання за вироком від 14.11.2023.
		Враховуючи те, що ОСОБА_3 призначено покарання не пов`язане з позбавленням волі, відповідно до ст.91-1 КК України суд вважає за доцільне направити обвинуваченого для проходження програми для кривдників на строк 3 місяці.
		Клопотання щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не було подане.
		Відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України, речові докази, а саме: догоспітальний клінічний протокол №4318 та карту виїзду швидкої медичної допомоги №377А, які відповідно до постанови від 23.08.2023 визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, слід залишити у матеріалах кримінального провадження.
		       Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд,
		у х в а л и в:
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
		На підставі ст.71 КК Українидо покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.11.2023, визначивши ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 15 (п`ятнадцять) днів.
		На підставі ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 (три) місяці та покласти на нього обов`язок пройти цю програму.
		Речові докази: догоспітальний клінічний протокол №4318 та карту виїзду швидкої медичної допомоги №377А - залишити у матеріалах кримінального провадження №12023091200000445.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		       Вирок може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		       Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...