Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/10764/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2024.
Дата набрання законної сили: 22.05.2024
Номер судового провадження: 61-2034ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 травня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 755/10764/22
		провадження № 61-2034св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,                Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - державне підприємство «Адміністрація морських портів України»,
		треті особи: первинна профспілкова організація працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ») про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди
		 
		Позовну заяву мотивовано тим, що з 10 серпня 2020 року позивач перебуває у трудових відносинах з ДП «АМПУ» та працює на посаді провідного аналітика консолідованої інформації відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками апарату управління 
		ДП «АМПУ». 
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.
		Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з веденням воєнного стану в Україні» (зі змінами), погодженого з Первинною профспілковою організацією працівників ДП «АМПУ», встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08 год. 30 хв. 01 березня 
		2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні. 
		На підставі пункту 1 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 240-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » припинено з 30 серпня 2022 року простій, встановлений йому наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), та згідно з пунктом 2 наказу призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного між ним та ДП «АМПУ», до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
		На думку позивача, пункт 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 240-к в частині призупинення дії трудового договору є незаконним, суперечить вимогам статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки у обох сторін трудових відносин була та є можливість виконувати обов`язки, а тому у ДП «АМПУ» були відсутні підстави для призупинення дії трудового договору, укладеного з ним.
		Вважає, що він має право на отримання належної йому суми заробітної плати за період незаконного призупинення дії трудового договору.
		Також внаслідок порушення його прав у сфері трудових відносин, йому спричинена моральна шкода, яку позивач оцінює у 150 000 грн.
		 
		Посилаючись на викладене позивач просив: 
		-        визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 240-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » та поновити дію трудового договору, укладеного між ним та ДП «АМПУ»;
		-        стягнути з ДП «АМПУ» на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 30 серпня 2022 року по день фактичного допуску до роботи з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів;
		-        стягнути з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 150 000 грн моральної шкоди.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 серпня 2023 року 
		у складі судді Коваленка І. В. у задоволенні позову  ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що  ОСОБА_1 у межах розгляду справи не оскаржує наказ Міністерства інфраструктури України від 28 квітня 
		2022 року № 256 «Про закриття морських портів», з урахуванням якого видано оскаржуваний наказ ДП «АМПУ» № 240. Суд дійшов висновку про доведеність того факту, що закриття частини морських портів, таких як Бердянськ, Маріуполь, Скадовськ, Херсон, яке відбулось саме у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, вплинуло на фінансовий стан підприємства, яке згідно зі Статутом діє як державне комерційне підприємство та отримує прибуток від своєї господарської діяльності, такої як є вантажний морський транспорт, пасажирський морський транспорт, транспортне оброблення вантажів, вантажний автомобільний транспорт, надання в оренду вантажних автомобілів, надання в оренду водних транспортних засобів.
		Суд першої інстанції вважав доведеним причинно-наслідковий зв`язок між збройною агресією російської федерації проти України та видачею відповідачем наказу «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » від 30 серпня 2022 року № 240-к, а тому дійшов висновку про правомірність оспорюваного наказу. Також вважав, що позивачем не подано суду жодного доказу на підтвердження понесених ним моральних переживань внаслідок призупинення дії трудового договору.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 рокурішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову. 
		Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 207-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з   ОСОБА_1 ». В частині позовної вимоги про поновлення дії трудового договору відмовлено. 
		Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь   ОСОБА_1  суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 30 серпня 2022 року по 01 травня 2023 року у розмірі 701 148,66 грн (без урахування податків та інших платежів) та моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн.
		 
		Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані із розглядом цієї справи у розмірі 18 500,00 грн.
		 
		Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що призупинення дії трудового договору з  позивачем здійснено без належної правової підстави. Відповідач не довів неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки.
		Незаконне призупинення дії трудового договору з позивачем позбавило його роботи й належного йому заробітку, який би він отримав, тому з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за період із 30 серпня 2022 року (день призупинення дії трудового договору) по 01 травня 2023 року (день відновлення трудового договору).
		З урахуванням обставин справи, глибини та часу спричинених позивачу моральних страждань, врахувавши ступінь вини роботодавця, поведінка якого в тому числі була спричинена воєнним станом, суд апеляційної інстанції вважав, що справедливою сумою для відшкодування моральної шкоди є сума у 3 000 грн.
		Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу суд апеляційної інстанції, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом позивача послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, вважав, що відшкодування на користь позивача підлягали витрати на правову допомогу у розмірі 18 500 грн, а не 22 200 грн як заявлено позивачем, оскільки такий розмір не відповідає загальним засадам цивільного законодавства справедливості та розумності. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
		 
		У касаційній скарзі ДП «АМПУ» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 14 вересня 2023 року справа № 754/5488/22, від 18 жовтня 2023 року справа № 303/7508/22, від 28 грудня 2022 року справа № 460/2675/18, від 13 січня 2021 року справа 
		№ 264/949/19, від 08 лютого 2022 року справа № 755/12623/19, тощо 
		(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 32 КЗпП України у правовідносинах призупинення дії трудового договору та необхідності їх погодження із профспілкою (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди неповно з`ясували обставини справи. Не врахували, що призупинення дії трудового договору з позивачем зумовлене об`єктивними та незалежними від ДП «АМПУ» причинами: збройною агресією російської федерації проти України, закриттям морських портів, погіршенням фінансового становища підприємства, які призвели до  зменшення обсягу роботи та неможливості забезпечити роботою позивача відповідно до його посадових обов`язків. 
		 
		Не звернули уваги на те, що призупинення дії трудового договору не тягне за  собою припинення трудових відносин, у зв`язку з чим безпідставно застосували норми статті 235 КЗпП України.
		 
		У доповненнях на касаційну скаргу ДП «АМПУ» посилається на те, що визначений апеляційним судом розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним зі складністю роботи адвоката, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт та не відповідає принципу розумності. У доповненнях ДП «АМПУ» просить змінити додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 28 лютого 2024 року.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ДП «АМПУ» на постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року.
		 
		У березні 2024 року від позивача надійшлоклопотання про закриття касаційного провадження, яке мотивовано тим, що правові висновки щодо застосування норм права, які викладено у постановах Верховного Суду та на які посилається заявник касаційної скарги, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, яка переглядається (пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України). Крім того, вважав, що касаційне провадження підлягає закриття на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки Верховний Суд викладав висновок щодо питання застосування частини третьої статті 32 КЗпП України у подібних правовідносинах.
		 
		Крім того, позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови. Вважає, що призупинення з ним трудового договору відбулося з порушенням норм трудового законодавства. 
		 
		У березні 2024 року від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України надійшла заява, в якій третя особа посилається на законність призупинення з позивачем трудових відносин та просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		08 квітня 2024 року прийнято доповнення до касаційної скарги.
		 
		У відзиві на доповнення на касаційну скаргу позивач посилається на те, що розмір витрат на правову допомогу є доведеним, відповідає принципам справедливості і розумності.
		 
		Встановлені судами фактичні обставини справи
		 
		ОСОБА_1 з 10 серпня 2020 року перебуває у трудових відносинах з ДП «АМПУ» та працює на посаді провідного аналітика консолідованої інформації відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ».
		 
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 годин 
		30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		 
		Дія воєнного стану неодноразово продовжувалася та триває по теперішній час.
		 
		Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08. год. 30 хв. 01 березня 2022 року - до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Простій не стосується працівників апарату управління ДП «АМПУ», які проходять військову службу за призовом під час мобілізації; залучених до виконання трудової повинності; працюють згідно зі змінним графіком роботи (а.с. 65-66 т.1)
		 
		Підпунктом 3.2 Наказу № 84-к визначено, що залучення працівників апарату управління ДП «АМПУ» до роботи за основним місцем роботи (робочому місці) відбувається виключно у разі крайньої необхідності, за погодженням або з ініціативи керівника відповідного структурного підрозділу апарату управління, та виключно за умови гарантування безпечних умов праці.
		 
		Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 № 85-к «Про внесення змін до наказу 
		ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» внесено зміни до наказу ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к. Зокрема, підпункт 3.2 пункту 3 викладено у такій редакції: «3.2. Залучення працівників апарату управління ДП «АМПУ» до роботи відбувається виключно у разі крайньої необхідності за їх згодою, за ініціативи керівника підприємства та/або керівника відповідного структурного підрозділу апарату управління, та виключно за умови гарантування безпечних умов роботи (а.с. 67-68 т.1)
		 
		Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 86-к «Щодо припинення простою для працівників, які залучаються до роботи» установлено, що простій для працівників апарату управління ДП «АМПУ», які залучаються до роботи відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 наказу ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), припиняється виключно на день/дні їх залучення до роботи. 
		 
		Наказом ДП «АМПУ» від 31 березня 2022 року № 102-к «Про організацію трудових відносин в апараті управління ДП «АМПУ» в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану в Україні з 01 квітня 2022 року встановлено в апараті управління ДП «АМПУ» нормальну тривалість робочого часу працівників, режим роботи, час початку та закінчення щоденної роботи відповідно до норм, визначених пунктом 4.1.1. розділу ІV «Робочий час і час відпочинку. Трудова дисципліна» Колективного договору, пунктами 5.1 та 5.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату управління державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (додаток 1 до Колективного договору) за виключенням норми щодо скорочення на одну годину робочого дня напередодні святкових і неробочих днів; не застосовувати норми частин 3-5 ст.67 Кодексу законів про працю України та пункту 4.1.5 розділу ІV «Робочий час і час відпочинку. Трудова дисципліна» Колективного договору щодо перенесення святкових і робочих днів з метою оптимального використання святкових і робочих днів; не застосовувати норми ст.ст.71-75 Кодексу законів про працю України щодо заборони роботи у вихідні дні, виняткового порядку застосування роботи у вихідні, святкові і неробочі дні та щодо компенсації роботи у вихідні, святкові і неробочі дні. З 01 березня 2022 року призупинено дію наказів ДП «АМПУ» щодо встановлення доплат та надбавок працівникам апарату управління; встановлено працівникам апарату управління, які залучаються до роботи або працюють за графіками змінності у період дії воєнного стану в Україні, доплату за роботу в умовах воєнного стану у розмірі 20% посадового окладу за фактично відпрацьований час. (а. с. 70-71, т. 1)
		 
		Наказом ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 240-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 » припинено 
		з 30 серпня 2022 року простій, встановлений наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), провідному аналітику консолідованої інформації відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками апарату управління ОСОБА_1 (а. с. 79-80, т. 1).
		Згідно з пунктом 2 Наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 240-к, призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного із ОСОБА_1 , до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні (а. с. 79, т. 1).
		 
		05 вересня 2022 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою щодо усунення порушення норм трудового законодавства України та Колективного договору, в якій повідомив відповідача, що він має можливість виконувати роботу у подальшому, а тому призупинення з ним дії трудового договору є незаконним (а. с. 141-144, т. 1)
		 
		Наказом ДП «АМПУ» від 01 вересня 2022 року № 264-к «Про припинення простою та запровадження дистанційної роботи працівникам апарату управління 
		ДП «АМПУ» припинено з 05 вересня 2022 року простій, встановлений наказом 
		ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), працівникам апарату управління згідно з переліком, що додається (пункт 1 наказу); запроваджено 
		з 05 вересня 2022 року дистанційну роботу для працівників апарату управління згідно з переліком, що додається, тимчасово до припинення або скасування воєнного стану в Україні (пункту 2 наказу) (а.с. 72-73 т. 1).
		 
		Згідно з Переліком працівників апарату управління ДП «АМПУ», яким припиняється простій та запроваджується дистанційна робота з 05 вересня 2022 року, який є додатком до наказу ДП «АМПУ» 01 вересня 2022 року № 264-к, дистанційну роботу запроваджено 46 працівникам апарату управління ДП «АМПУ». Серед працівників, зазначених у цьому Переліку, позивач ОСОБА_1 відсутній (а.с. 74-76 т. 1).
		 
		Наказом ДП «АМПУ» від 14 квітня 2023 року відновлено з 01 травня 2023 року дію трудового договору з ОСОБА_1 (а.с.180 т. 3)
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
		 
		Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		 
		Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. 
		 
		Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		 
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ 
		від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
		 
		Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
		 
		15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і  галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		 
		Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
		У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		 
		Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		 
		Відповідно до частин першої та четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.
		 
		Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів  до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
		 
		Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		 
		Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і  не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.
		 
		Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у  зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. 
		 
		Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
		 
		Як на підставу для призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , відповідач в оскаржуваному наказі посилався на призупинення діяльності портових операторів у  більшості морських портів України, що вплинуло на  фінансовий стан підприємства, відсутність організаційних та технічних умов для виконання позивачем роботи.
		 
		Однак обставин неможливості забезпечити позивача роботою відповідач не довів. 
		 
		За встановленими судами обставинами, як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, ДП «АМПУ» здійснювало свою діяльність. Трудові відносини відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, а не з усіма працівниками.
		Зокрема, з одним із працівників відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками ДП «АМПУ», у якому працював позивач, відповідач наказом від 01 вересня 2022 року припинив простій та запровадив для нього дистанційну роботу (а. с. 72-76, т. 1). Принцип такої вибірковості ДП «АМПУ» не обґрунтувало.
		 
		Даних про те, що у відповідача відбулось скорочення чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації праці матеріали справи не містять. 
		 
		За встановлених обставин, саме по собі погіршення фінансового стану підприємства не є тією обставиною, яка надає роботодавцю право вибірково призупиняти трудові договори з окремими працівниками на підставі статті 
		13 Закону № 2136-ІХ.
		 
		Отже, роботодавець ДП «АМПУ» не довів, що у зв`язку із збройною агресією росії проти України він був позбавлений можливості надати позивачу роботу за укладеним із ним трудовим договором, а останній не мав змоги виконувати свої трудові обов`язки.
		 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем є  незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача у зв`язку з  військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а останньому її виконувати не встановлено й доводи касаційної скарги ДП «АМПУ» цього не спростовують.
		 
		Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору
		 
		Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		 
		Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		 
		У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника.
		 
		Водночас частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
		 
		Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
		 
		Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на  роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
		 
		Враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили ОСОБА_1 можливості працювати та призвели до порушення його конституційного права на   своєчасне одержання винагороди за працю, суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин норму частини другої статті 235 КЗпП України, яка регулює подібні за змістом відносини, та поклав на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу середній заробіток за час його перебування у вимушеному прогулі. Такий висновок суду узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 21 червня 2023  року в справі № 149/1089/22, від 31 січня 2024 року в справі № 161/8196/22, від 27 березня 2024 року № 753/12518/22.
		 
		З огляду на викладене, суд касаційної інстанції відхиляє відповідні доводи касаційної скарги.
		 
		Проте Верховний Суд не погоджується із визначеним судом апеляційної інстанції розміром середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача, з огляду на таке.
		 
		Обчислюючи середній заробіток за час перебування позивача у вимушеному прогулі, суд апеляційної інстанції вважав, що середньоденна заробітна плата позивача становила 4 029 грн, з огляду на розмір заробітної плати, виплаченої позивачу у січні, лютому 2022 році.
		 
		Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин)).
		 
		Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є  середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
		 
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що  передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. 
		 
		Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в  якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. 
		 
		Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього-п`ятого пункту 4 цього Порядку, а саме з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
		 
		З наведеного можна зробити висновок про те, що якщо працівник протягом останніх чотирьох календарних місяців, що передують місяцю, у якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, не відпрацював жодного робочого дня, у нього відсутній розрахунковий період, тому середня заробітна плата в такому випадку обчислюється виходячи з посадового окладу.
		 
		Водночас, якщо в розрахунковому періоді є хоча б один повний відпрацьований день, середня заробітна плата обчислюється виходячи з  виплат за такий робочий день.
		 
		При цьому простій - це час протягом якого працівник не працює. Оплата простою не з вини працівника є платою за невідпрацьований час і входить до фонду додаткової заробітної плати.
		 
		Як зазначено в пункті 2 розділу ІІ Порядку № 100, час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним  не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
		 
		Також при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не  враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (абзац другий пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100). 
		 
		Отже, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці час  простою не враховується, навіть у разі збереження під час простою за працівником середнього заробітку.
		 
		Установлено, що дію трудового договору з позивачем було призупинено з 30 серпня 2022 року.
		Тобто, розрахунковим періодом є червень та липень 2022 року. У цей час позивач перебував у простої. Попередні два місяці (квітень та травень 2022 року) позивач також перебував у простої. Відповідно цей час виключається з розрахункового періоду.
		 
		Матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 в період простою був залучений до роботи.
		 
		Таким чином, оскільки позивач перебував у тривалому простої (більше чотирьох місяців), у нього відсутній розрахунковий період, тому при визначенні розміру середньої заробітної плати, за обставин цієї справи, необхідно виходити із встановленого йому посадового окладу, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2024 року у справах № 753/12518/22 та № 507/1435/22.
		 
		Відповідно до розрахункових листів за січень та лютий 2022 року розмір посадового окладу позивача складав 32 526 грн (а. с. 219, т. 3). Отже, середньоденна заробітна плата позивача складала 1 478,45 грн (32 526 грн : 22 робочі дні в місяці). 
		 
		Вимушений прогул позивача тривав з 30 серпня 2022 року (день призупинення дії договору) до 01 травня 2023 року (день поновлення дію трудового договору), тобто 174 робочі дні.
		 
		Отже, середній заробіток за час призупинення дії трудового договору, який підлягає стягненню з відповідача ДП «АМПУ» на користь позивача, повинен становити 257 250,30 грн (174 робочі дні *1 478,45 грн).
		 
		Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів.
		 
		Щодо відшкодування моральної шкоди слід зазначити таке.
		 
		Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		 
		Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.
		Суд апеляційної інстанції встановив, що внаслідок порушення права позивача на працю йому спричинено моральних страждань.
		 
		Визначений судом апеляційної інстанції розмір відшкодування моральної шкоди - 3 000,00 грн відповідає обставинам цієї справи й доводи касаційної скарги 
		ДП «АМПУ» цього не спростовують, а позивач у цій частині судове рішення не оскаржує.
		 
		Щодо додаткової постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
		 
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
		 
		У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		 
		У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. 
		 
		Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		У додатковій постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
		 
		У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного циільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
		 
		Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
		 
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Звертаючись до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, ОСОБА_2 посилався на те, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції він поніс витрати на правову допомогу у розмірі 111 500 грн.
		На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції надано договір про надання правової допомоги від 26 вересня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та 
		Глухеньким С. О. , детальний опис робіт (надання правової консультації - 
		3 700 грн, підготовка апеляційної скарги - 11 100 грн, прибуття та участь у судовому засіданні - 7 400 грн), акт виконаних робіт, рахунок-фактура від 09 лютого 2024 року на суму 22 200 грн.
		 
		Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом позивача Глухеньким С. О. послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відшкодування на користь ОСОБА_1 підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 
		18 500 грн.
		 
		Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, а тому відповідні доводи відповідача є помилковими.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		У клопотанні, поданому 26 березня 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 40 700 грн, які він поніс у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:
		- договір про надання правової допомоги від 26 вересня 2023 року, укладений з адвокатом Глухеньким С. О.;
		- акт виконаних робіт із переліком наданих послуг (надання правової консультації, узгодження правової позиції з клієнтом перед підготовкою відзиву на касаційну скаргу; підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу; аналіз позицій Верховного Суду, на які посилається відповідач у касаційній скарзі та підготовка клопотання про закриття касаційного провадження; аналіз доповнення касаційної скарги; аналіз доказів доданих до доповнення касаційної скарги; підготовка та подання відзиву на доповнення касаційної скарги);
		- рахунок-фактура від 25 березня 2024 року на суму 40 700 грн.
		 
		У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі 
		№ 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
		 
		Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
		 
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Глухеньким С. О. послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн.
		 
		Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
		 
		Щодо клопотання позивача про закриття касаційного провадження
		 
		У березні 2024 року від позивача надійшлоклопотання про закриття касаційного провадження, яке мотивовано тим, що правові висновки щодо застосування норм права, які викладено у постановах Верховного Суду та на які посилається заявник касаційної скарги, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, яка переглядається (пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
		 
		Крім того, вважав, що касаційне провадження підлягає закриття на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки Верховний Суд викладав висновок щодо питання застосування частини третьої статті 32 КЗпП України у подібних правовідносинах.
		 
		Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
		 
		Разом із цим, колегія суддів уважає, що відповідним правовим висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник касаційної скарги та які стали підставою для відкриття касаційного провадження, необхідно дати правову оцінку під час касаційного перегляду справи, а тому Верховний Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.
		 
		Посилання позивача на наявність правових висновків Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 32 КЗпП України у разі призупинення дії трудового договору та необхідності їх погодження із профспілкою, з огляду на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, а також фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, не свідчить про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		 
		Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про зміну постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору шляхом зменшення його розміру з 701 148,66 грн до 257 250,30 грн, а в іншій частині - залишення судового рішення без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» з урахуванням доповнень до неї задовольнити частково.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року в  частині задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору змінити.
		 
		Зменшити розмір стягнутого з державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору з 701 148,66 грн до 257 250,30 грн (з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів).
		 
		В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 07 лютого 
		2024 року у незміненій судом касаційної інстанції частині.
		 
		Стягнути з державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь  ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 
		7 000 грн.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                           Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                            О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...