Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/17409/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2024.
Дата набрання законної сили: 21.05.2024
Номер судового провадження: 51-215км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022211060000117

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		21 травня 2024 року
		м. Київ
		справа №607/17409/22
		провадження №51-215км24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого                                           ОСОБА_1 ,
		суддів                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання          ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                ОСОБА_5 ,
		захисника                                               ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року щодо
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Тернополя, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК, і
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст прийнятих судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Тернопільського міськрайонного суду Чернівецької області від 01 травня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 194 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 березня 2023 року, більш суворим, призначеним за даним вироком, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
		Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року вирок місцевого суду залишено без змін.
		Суди попередніх інстанцій визнали винуватим ОСОБА_7 у тому, що він 30 червня 2022 року приблизно о 02:00 біля будинку  АДРЕСА_2 здійснив загальнонебезпечним способом підпал автомобіля, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 20 770 грн.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник стверджує про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та просить скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		На обґрунтування касаційних вимог захисник вказує, що:
		- висновок апеляційного суду про те, що відбитки пальців не є біологічним зразком, є помилковим;
		- матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, яким чином було отримано дактилоскопічну карту на ім`я ОСОБА_7 ;
		- постанова прокурора та протокол про відібрання папілярних візерунків пальців рук у матеріалах кримінального провадження відсутні;
		- відбитки пальців є персональними даними, дозволу на обробку яких засуджений не надавав, що порушило його свободу від самовикриття;
		- висновок експерта від 26 вересня 2019 року є недопустимим доказом, оскільки отриманий з порушеннями ч. ч. 2, 3 ст. 245, ч. 3 ст. 241 КПК;
		- апеляційний суд не усунув допущених місцевим судом порушень.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні:
		- захисник підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити;
		- прокурор заперечила касаційну скаргу та просила відмовити у її задоволенні.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули, причин своєї неявки Суду не повідомили.
		Мотиви суду
		Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Наведені у касаційній скарзі сторони захисту аргументи про невідповідність висновків судів фактичним обставинам вчинення кримінального правопорушення, встановлених у судових рішеннях, та щодо неповноти судового розгляду не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції, оскільки касаційний суд виступає судом права, а не факту.
		Фактично свої аргументи про недоведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК, захисник базує на твердженні про порушення правил КПК під час відібрання відбитків пальців рук у засудженого, оскільки саме їх було виявлено під час огляду місця події.
		На думку захисника, відбитки пальців є біологічними зразками, а тому для їх відібрання необхідна була постанова прокурора, якої матеріали кримінального провадження не містять.
		Колегія суддів не погоджується з наведеними твердженнями та враховує таке.
		Стаття 245 КПК розрізняє два види зразків для експертизи: (1) зразки з речей і документів, порядок відібрання яких встановлюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (статті 160-166 КПК) (ч. 2 названої статті) та (2) біологічні зразки, відбирання яких у особи здійснюється за правилами, передбаченими ст. 241 КПК (ч. 3 названої статті).
		Касаційним кримінальним судом вже сформовано підхід, відповідно до якого відбитки пальців не відносяться до біологічних зразків.
		Зокрема, у постанові від 11 січня 2022 року у справі № 185/2915/18 ККС ВС зазначив, що ст. 241 КПК регулює порядок освідування особи, а ст. 245 КПК вказує на необхідність дотримання вимог зазначеної статті в ході отримання біологічних зразків, якими відбитки пальців не є. Відібрання відбитків пальців за згодою засудженого без відповідної постанови прокурора чи доручення не становить порушення вимог КПК, а, отже, і не призводить до визнання недопустимими доказів, отриманих у результаті цієї слідчої дії.
		Схожу правову позицію відображено в постановах ККС ВС від 09 грудня 2020 року у справі №756/12749/18, від 10 серпня 2022 року у справі №203/14/20, від 14 лютого 2024 року у справі №607/9004/22.
		В рішенні ЄСПЛ «Саундерз проти Сполученого Королівства» від 17 грудня 1996 року зазначено, що до проб біологічного матеріалу ЄСПЛ відносить зразки крові, волосся та іншої тканини та матеріали, які виробляються в процесі природної життєдіяльності.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що за своєю суттю біологічні зразки особи виробляються в процесі її життєдіяльності (наприклад, кров, слина, піт, сперма тощо).
		У ході відібрання таких біологічних зразків вони відокремлюються від організму особи, тобто відбираються. Таким чином за своєю суттю біологічний зразок має мати здатність бути відокремленим.
		Відбитки пальців рук становлять собою перш за все візерунок, залишений папілярними лініями людського пальця, який візуалізується експертом у ході проведення експертного дослідження шляхом дослідження завитків, зображених на цьому візерунку, для встановлення його належності певній особі.
		Відбитки пальців, як і фотографія обличчя, відображення сітківки ока не відокремлюються від організму індивіда, оскільки не є такими за своєю природою. Фактично вони є відображенням певної частини тіла особи.
		З урахуванням наведеного колегія суддів керується усталеною практикою ККС і наголошує, що відбитки пальців не належать до кола об`єктів, які можуть бути біологічними зразками, оскільки за своєю суттю такі відбитки є відображенням папілярного узору пальців, вони не відокремлюються від тіла особи на відміну від біологічних зразків, що можуть відбиратися, існувати й досліджуватися окремо від біологічного індивіда, як от кров, слина, піт, сперма тощо.
		Доводи касаційної скарги у частині захисту персональних даних, якими, як стверджує захист, є відбитки пальців, колегія суддів відхиляє, оскільки йдеться про кримінальне переслідування особи, й гарантій охорони персональних даних у тому розумінні, яке має місце без такого переслідування, вочевидь інші. Жодної згоди особи на використання її анкетних даних, її фотографування тощо у кримінальному провадженні не потрібно.
		Не пов`язаний процесуальний механізм отримання відбитків пальців й зі свободою від самовикриття в контексті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Щодо інших доводів касаційної скарги, суд звертає увагу на таке.
		Як встановлено апеляційним судом, з долученої до висновку експерта від 26 вересня 2022 року №СЕ-19/120-22/8983-Д дактилоскопічної карти слідує, що ОСОБА_7 підтвердив надання ним відбитків пальців рук шляхом проставлення свого підпису на дактилокарті. Сторона захисту не ставила під сумнів цей підпис засудженого, хоча не була позбавлена такої можливості. А тому доводи захисника про те, що це можливо не відбитки ОСОБА_7 колегія відхиляє.
		Наведене кореспондує положенням ч. 1 ст. 245 КПК, згідно з якою у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею.
		З дослідженого місцевим судом висновку експерта від 26 вересня 2022 року №СЕ-19/120-22/8983-Д вбачається, що слідчим була призначена дактилоскопічна експертиза, на проведення якої було надано упаковані сліди папілярних узорів, вилучених під час огляду місця події, та дактилоскопічну карту на ім`я ОСОБА_9 (а. с. 72, Т. 1).
		Тобто орган досудового розслідування надав експерту всі необхідні для проведення дактилоскопічної експертизи матеріали, що узгоджується із ч. 1 ст. 245 КПК.
		З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими аргументи захисника про недопустимість результатів дактилоскопічної експертизи з мотивів порушення правил ст. ст. 245, 241 КПК.
		Під час апеляційної перевірки вироку місцевого суду апеляційний суд у своєму рішенні навів досліджені судом першої інстанції докази, сукупність яких поза розумним сумнівом вказує на винуватість ОСОБА_9 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, зокрема:
		- протокол огляду місця події від 30 червня 2022 року, згідно з яким було зафіксовано обстановку на місці підпалу автомобіля та вилучено, зокрема, три сліди папілярних узорів (із зовнішньої поверхні дзеркала бокового виду з лівої сторони авто, із зовнішньої поверхні лівого крила авто та із зовнішньої поверхні лівого стовбця перед входом у хвіртку на територію домогосподарства);
		- висновок експерта від 26 вересня 2022 року №СЕ-19/120-22/8983-Д за результатами дактилоскопічної експертизи із долученою до нього ілюстративною таблицею, згідно з яким: слід розміром 19х15 мм залишений безіменним пальцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_9 ; слід розміром 20х17 мм, залишений середнім пальцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_9 ;
		- висновок експерта від 10 серпня 2022 року №СЕ-19/120-22/6597-ПТ за результатами судової пожежно-технічної експертизи, згідно з яким причиною виникнення пожежі є внесення джерела запалювання (відкритого полум`я сірника, свічки, факела, спеціально виготовлених пристроїв та пристосувань) в спеціально створене горюче середовище, ймовірно із використанням, в якості інтенсифікатора горіння, леткої легкозаймистої рідини (наприклад: типу розчинників, ацетону та ін.).
		Допитані місцевим судом потерпілий ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_10 вказували, що на території домогосподарства бачили спалений автомобіль, а в ході огляду місця події працівники поліції вилучили сліди папілярних узорів та запальничку.
		Сам засуджений свою вину за ч. 2 ст. 194 КК не визнав, однак під час судових дебатів визнав вину повністю та просив його суворо не карати.
		На переконання колегії суддів Верховного Суду, вказана сукупність належних та допустимих доказів є достатньою для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК.
		Таким чином, за результатами касаційного розгляду колегією суддів Верховного Суду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, як про це стверджує сторона захисту у касаційній скарзі. Оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК.
		Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                             ОСОБА_2                           ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...