Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/2940/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано для оприлюднення: 29.05.2024. Зареєстровано: 29.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2024.
Дата набрання законної сили: 29.05.2024
Номер судового провадження: 1-кп/336/844/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023080100000859

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЄУН справи: 336/2940/24>
		Номер провадження: 1-кп/336/844/2024
		ВИРОК
		Іменем України
		29 травня 2024 року                     м. Запоріжжя
		Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі
		головуючого судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 
		за участі прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 
		захисника адвоката ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за звинуваченням
		ОСОБА_4 ,     ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Салехард РФ, громадянина України, мешкає у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у скоєнні злочину, передбаченого ст. 408 ч. 4 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		Солдат ОСОБА_4 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 248 від 03.09.2023 року був зарахований в списки особового складу військової частини та призначений на посаду гранатометника 2 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 15 аеромобільної роти.
		26.10.2023 року солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилення від проходження військової служби, умисно самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділу поблизу АДРЕСА_2 , після чого свої службові обов?язки не виконував, заходів до повернення до військової частини не приймав, про своє місцезнаходження командуванню і в органи військового управління не повідомляв.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у скоєнні злочину визнав повністю, пояснивши, що був мобілізований до ВЧ НОМЕР_1 , де проходив службу. У жовтні 2023 року дізнався про те, що з його будинку розкрадається майно, у зв?язку з чим він вирішив покинути військову службу. Вранці того дня викликав таксі та попрямував додому, де перебував приблизно тиждень, після чого приїхав до м. Запоріжжя, де мешкав в орендованій квартирі до березня 2024 року, коли його затримали. Вказав, що заходів для повернення до ВЧ не вживав, змінив номер телефону та час проводив на власний розсуд. Правильність кваліфікації своїх дій не оспорював, вказав, що у скоєному розкаюється.
		Інших доказів учасниками провадження не надавалось, прокурор вважав, що досліджених судом доказів достатньо для встановлення обставин скоєння злочину та доведеності вини обвинуваченого, стороною захисту не заявлялось клопотань про дослідження інших доказів, заяв про неналежність чи недопустимість доказів сторони обвинувачення не заявлялось.
		Також судом досліджені документи щодо особистості обвинуваченого.
		З службової та медичної характеристик ОСОБА_4 вбачається, що останній за станом здоров?я придатний до проходження військової служби, за місцем служби характеризується негативно та не відповідає займаній посаді.
		Інших доказів учасниками провадження не надавалось, сторони обвинувачення та захисту вказали, що судом були досліджені усі докази, які вони вважали необхідним надати.
		Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що показаннями обвинуваченого підтверджений факт того, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією, 26.10.2023 року самовільно залишив місце служби та не повертався до служби до 18.03.2024 року, коли був фактично затриманий.
		Після залишення місця служби ОСОБА_4 змінив номер телефону з метою уникнення можливості зв?язку із командуванням, змінив місце проживання, де і перебував протягом кількох місяців, доки його не було затримано. При цьому, безумовно маючи таку можливість, обвинувачений протягом цього часу не намагався зв?язатись із командуванням військової частини, повідомити про своє місце перебування чи зазначити про намір повернутись до військової служби через певний час. Самовільне ухилення обвинуваченого від військової служби було перервано саме у зв`язку із його затриманням.
		Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та тривав станом на жовтень 2023 року, тож самовільне залишення місця служби обвинуваченим сталось у період воєнного стану.
		Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у скоєнні злочину знайшла своє підтвердження та доведена належними та допустимими доказами та кваліфікує його дії за ст. 408 ч. 4 КК України як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		При дослідженні документів, які характеризують особистість ОСОБА_4 , судом встановлено, що обвинувачений раніше не судимий, офіційно не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, на обліку в наркологічному або психіатричному закладі не перебуває.
		Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Обставиною, що пом?якшує покарання, є визнання вини у скоєнні злочину.
		При обранні виду та розміру покарання, яке слід призначити ОСОБА_4 та яке має досягти мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, а саме кари та виправлення, а рівно і запобігання скоєнню інших злочинів, суд виходить з того, що обвинувачений вчинив злочин, який чинним законодавством віднесений до категорії особливо тяжких, не має стійких соціальних зв?язків, раніше не судимий, тож вважає можливим призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією статті.
		Враховуючи висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченого, обставини скоєння злочину, продовження воєнних дій на території України, суд вважає необхідним також і залишити до набрання законної сили вироком обраний обвинуваченому запобіжний захід.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 373, 374 КПК України, ст. 408 ч. 4 КК України,
		УХВАЛИВ:
		Визнати  ОСОБА_4  винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 408 ч. 4 КК України, та призначити покарання у виді п?яти років позбавлення волі.
		До строку покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення та рахувати строк відбування покарання з 18 березня 2024 року.
		Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 залишити у виді тримання під вартою.
		Копію вироку учасники провадження мають право отримати в суді негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.
		Вирок набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скарги,якщо такускаргу небуло подано,та можебути оскарженийдо Запорізькогоапеляційного судушляхом поданняапеляційної скаргичерез Шевченківськийрайонний судм.Запоріжжя протягомтридцяти днівз дняйого проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		Суддя                              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...