Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/5038/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.05.2024. Зареєстровано: 30.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2024.

Номер судового провадження: 2/761/1979/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 761/5038/23
		Провадження № 2/761/1979/2024
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 травня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі Каніковському Б.А., за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Бабич М.М. , представника третьої особи ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», треті особи ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зобов`язання вчинити певні дії, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		10.02.2023 року позивач  ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до  ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (далі - відповідач)про зобов`язання вчинити певні дії.
		Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником трансформаторної підстанції № 1726 (далі - ТП №1726), до якої під`єднані ще два субспоживачі ОСОБА_6 (далі - третя особа 3) та ОСОБА_5 (далі - третя особа 2). 08 березня 2020 року представники ПрАТ «Київобленерго» (правонаступником якого є відповідач) здійснили заміну лічильника ТП №1726 з лічильника №00529108 на лічильник №02922269. Після встановлення йому нового лічильника кількість облікованої спожитої ним електричної енергії збільшився майже у десять разів, при цьому фактичне споживання залишилося незмінним. На переконання позивача, облікована спожита ним електроенергія безпосередньо пов`язана з некоректною роботою встановленого нового лічильника №02922269.
		Враховуючи викладене позивач (з урахуванням зміни предмета позову та відмови від частини позовних вимог) просить суд зобов`язати відповідача зменшити кількість кіловат, облікованих по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 8 березня 2020 року по 31 березня 2023 року, на 82 817 кВт, в тому числі, на обсяг спожитої за цей період електроенергії субспоживачем ОСОБА_6 , яка обліковувалася на лічильнику ОСОБА_4 .
		Ухвалою від 14.02.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою суду від 14.04.2023 року за клопотанням представника позивача залучено третіх осіб по справі  ОСОБА_5 та ОСОБА_6 
		08.03.2023 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що відповідач жодним чином не порушив права позивача, а здійснив заміну несправного лічильника на новий.
		Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.
		Ухвалою від 16.01.2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити
		Представники відповідача та третьої особи 1 в судовому засідання заперечували проти позову та просили залишити його без задоволення.
		Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судові засідання не з`являлись, про час та день розгляду справи повідомлялись належним чином.
		Суд, заслухавши учасників судового процесу, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, відповідно до договору №135 від 24 березня 20008 року позивач є користувачем послуг електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 . За зазначеною адресою на позивача відкрито відповідний особовий рахунок № НОМЕР_1 .
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - це результат господарської діяльності. спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку встановленому законодавством.
		Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
		Згідно ст. 509 цього Кодексу, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
		Проте обов`язок сплачувати за спожиту електроенергію у споживача виникає не лише з умов договору про постачання електроенергії, але і з вимог чинного законодавства, яке регулює даний вид правовідносин.
		Так відповідно до п. п. 74, 84 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» ринок електричної енергії - система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам; споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
		Згідно п. 93 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України;
		Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
		Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
		Згідно з п. 1 Договору про користування електричною енергією №135 від 24.03.2008 року (далі - Договір) Енергопостачальник бере на себе зобов`язання надійно постачати Споживачеві енергію у необхідних йому обсягах відповідно до граничної потужності 109,5 кВт.
		Пунктом 5 Договору визначено, що номер лічильника №529108.
		Відповідно до абз. 7 п. 13 Договору Енергопостачальник зобов`язується проводити план ремонт і заміну приладів обліку в терміни, встановлені нормативно-технічними доку договором.
		Пунктом 16 Договору передбачено, що оплата за електричну енергію здійснюється відповідно до приладу обліку по рахунках, надісланих Споживачу поштою чи персоналом РЕМ.
		Відповідно підпункту 5 пункту 2.5.4. Кодексу комерційного обліку електричної енергії затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 311 (далі - Кодекс) оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподіл електричної енергії за власний рахунок забезпечують установлення, налаштування (зокрема параметризацію), заміну, модернізацію, реконструкцію, технічне переоснащення та/або зміну місця встановлення за власною ініціативою, а також технічну підтримку, обслуговування та ремонт належних їм ЗКО (за власною ініціативою).
		Згідно з п. 2.3.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018р. № 312 (далі по тексту - ПРРЕЕ) для вимірювання з метою комерційних розрахунків за електричну енергію мають використовуватися розрахункові засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам Кодексу комерційного обліку, Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.
		Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
		Як убачається з матеріалів справи згідно з Актом встановлення/заміни засобу обліку №135607 від 08.03.2020 року, представник відповідача у присутності позивача (про що на акті стоїть його власний підпис) демонтовано засіб обліку №00529108, а замість нього встановлено новий засіб обліку №02922269.
		Змістом зазначеного Акту підтверджується те, що причиною заміни лічильника стала його несправність, оскільки лічильник №00529108 не враховував 33% спожитої електроенергії.
		Водночас відповідно до висновку експерта за результатами проведеної судової електротехнічної експертизи №6082/23-46 від 21.04.2023 року схема підключення лічильників електроенергії субспоживачів ОСОБА_5 (№01972889), ОСОБА_6 (№10057122) та лічильника електричної енергії основного споживача ОСОБА_4 (№02922269) на трансформаторній підстанції №1726 відповідає типовим схемам підключення електролічильників такого типу, рекомендовані заводом-виробником та не протирічать ПУЕ. При дослідженні приладів обліку в РУ-0,4 кВ ЩТП-1726 встановлено, що на момент огляду, облік електроенергії, спожитої електроустановками ОСОБА_4 , відбувався не правильно і був значно завищений з причини неповного обліку спожитої електроенергії лічильником субспоживача ОСОБА_6 . Але, зважаючи на відсутність необхідних даних, та нестабільність параметрів електричної мережі, точно визначити об`єм недооблікованої електроенергії, а також у який період це відбувалось, не видається за можливе.
		Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_7 підтвердив висновки експертизи від 21.04.2023 року, яка ним була виконана, та наполягав на її правильності.
		З урахуванням викладеного суд констатує, що права позивача з підстав наведених у позові відповідачем не порушені, а жодних позовних вимог позивача до субспоживача ОСОБА_6 у межах цього провадження заявлено не було.
		Крім того, як уже зазначалося вище, позивач звернувся до суду з вимогою про зобов`язання відповідача зменшити кількість кіловат, облікованих йому по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
		Спосіб захисту, що визначається ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має бути «ефективним» як у законі, так й на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (&75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєва проти України» від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).
		Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
		Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.
		Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
		Право визначення способу захисту порушеного покладено на позивача, суд не вправі втручатися у визначення позивачем способу захисту порушеного права.
		Невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову.
		Так, у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 462/5889/16-ц міститься правовий висновок, що оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, - чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі у випадку пред`явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.
		У постанові від 02.12.2020 року у справі № 464/1350/18 Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову про визнання дій незаконними, що полягають в нарахуванні обсягу за спожитий газ у квартирі АДРЕСА_1 на підставі показників загальнобудинкового газового лічильника та зауважив, що обраний позивачем спосіб захисту, з урахуванням того, що позивач не вимагав здійснення відповідного перерахунку плати за спожитий природний газ, не відновлює можливе порушене право позивача.
		Також варто зауважити, що листом Міністерства з питань ЖКГ України № 12/1-64 від 17.05.2007 року зазначено, що «списання боргів за спожиті житлово-комунальні послуги чинним законодавством не передбачено».
		Згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавець комунальної послуги зобов`язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.
		Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі незгоди споживача із здійсненими йому нарахуваннями за житлово-комунальні послуги, таке право підлягає захисту судом за позовом споживача про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості, а не про зменшення нарахованого йому спожитого об`єму електроенергії.
		За таких обставин, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими судом, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 7, 10, 76- 81, 244-245, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_4 до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», треті особи ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
		Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Повний текст рішення виготовлено 29.05.2024 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Ю.О. Матвєєва
		       22 травня 2024 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...