Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/29304/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.05.2024. Зареєстровано: 30.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2024.
Дата набрання законної сили: 28.06.2024
Номер судового провадження: П/380/29542/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		28 травня 2024 рокусправа № 380/29304/23
		Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
		в с т а н о в и в:
		 
		на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), у якій просить суд:
		- визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком з часу звернення (03.10.2023) за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з часу звернення (03.10.2023) за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій як член сім`ї репресованих з політичних мотивів батьків, які згодом були реабілітовані, що дає їй право на підвищення до призначеної пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 03.10.2023 позивачка звернулася до відповідача із заявою про встановлення згаданого підвищення до пенсії, однак отримала необґрунтовану відмову. У зв`язку з наведеним позивач позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
		Ухвалою від 18.12.2023 суддя відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
		Відповідач позову не визнав. 05.01.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 1372), в якому зазначив, що згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_1 народилася у місцях спецпоселення в м. Кисельовськ Кемеровської області 13.06.1953. Зазначає, що п. «г» ст.. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено встановлення підвищення до пенсії дітям, які народилися і знаходилися на спецпоселенні разом з батьками. Відповідач зазначив, що підстав для встановлення підвищення до пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» немає. Відтак, відповідач у задоволенні позову просить відмовити повністю.
		Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Суд встановив, що ОСОБА_1 є пенсіонером, одержує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
		Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кисельовськ Кемеровської області.
		Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (прізвище після одруження Длогуш) одружились, про що в книзі актів громадянського стану про одруження зроблено відповідний запис № 11.
		Відповідно до архівної довідки від 22.11.2023 № 179, виданої ГУ МВС у Львівській області, гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2, 21.10.1947 із села Миклашів Пустомитівського (Новояричівського) району Львівської області за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 27.01.1947 була виселена на спецпоселення з конфіскацією майна в Кемеровську область по політичних мотивах, як члени сім`ї учасника ОУН, звідки звільнена 03.03.1960. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказана особа реабілітована.
		Відповідно до архівної довідки від 22.11.2023 № 180, виданої ГУ МВС у Львівській області, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5, 21.10.1947 із села Сухоріччя Пустомитівського (Новояричівського) району Львівської області за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 27.01.1947 була виселена на спецпоселення з конфіскацією майна в Кемеровську область по політичних мотивах, як члени сім`ї учасника ОУН, звідки звільнені 03.03.1960. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи реабілітовані.
		Відповідно до посвідчення № 176/16-П ОСОБА_1 має право на території Львівської області на пільги, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
		03.10.2023 позивач звернулася із заявою до відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ у Львівській області, у якій просила здійснити перерахунок і провести доплату до пенсії, як реабілітованій особі на підставі п. «г» ст. 77 закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком.
		ГУ ПФУ у Львівській області листом від 17.10.2023 № 28023-29062/Д-52/8-1300/23 повідомило позивача, відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначені пенсії підвищуються громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані на 50 %, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - на 25 % мінімальної пенсії за віком.
		Позивач вважає зазначену відмову відповідача протиправною, звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
		Нормою ст. 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) визначено вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
		Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:
		- антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958 і ст. 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28.10.1989 "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14.04.1989 "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР";
		- поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 1871 Кримінального кодексу України;
		- порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров`ю громадян чи статевою розпустою.
		Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами (ст. 1 доповнено ч. 3 згідно із Законом №2353-12 від 15.05.1992).
		Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.
		Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" № 2325-VIII від 13.03.2018 (далі - Закон №2235) внесено ряд суттєвих змін до зазначеного Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
		Так, серед іншого, змінена назва закону на: "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", а також викладено в новій редакції преамбулу та ст.ст. 1, 3, 6 Закону № 962-ХІІ, визнано такою, що втратила чинність постанову Верховної Ради України "Про тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" .
		Зміни набули чинності 05.05.2018.
		Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
		Відповідно до ст. 12 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" реабілітованими визнаються особи: які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24.08.1991 були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24.08.1991 за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24.08.1991, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
		Відповідно до визначення, яке міститься у ст. 1 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.
		Статтею 4 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" передбачено "поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей".
		Законом України від 15.05.1992 №2353-XII "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" з метою вдосконалення дії Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" Верховна Рада України постановила внести доповнення до Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", зокрема доповнити статтю 1 новою частиною третьою такого змісту: "Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами".
		Відповідно до архівної довідки від 22.11.2023 № 179, виданої ГУ МВС у Львівській області, гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2, 21.10.1947 із села Миклашів Пустомитівського (Новояричівського) району Львівської області за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 27.01.1947 була виселена на спецпоселення з конфіскацією майна в Кемеровську область по політичних мотивах, як члени сім`ї учасника ОУН, звідки звільнена 03.03.1960. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказана особа реабілітована.
		Відповідно до архівної довідки від 22.11.2023 № 180, виданої ГУ МВС у Львівській області, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 21.10.1947 із села Сухоріччя Пустомитівського (Новояричівського) району Львівської області за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 27.01.1947 була виселена на спецпоселення з конфіскацією майна в Кемеровську область по політичних мотивах, як члени сім`ї учасника ОУН, звідки звільнені 03.03.1960. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи реабілітовані.
		Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кисельовськ Кемеровської області. 
		Статтею 1-1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» визначено, що репресованою особою є особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; членами сім`ї є чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом.
		Так, суд зазначає, що позивачка є членом сім`ї репресованих осіб (батьків), оскільки народилася на спецпоселенні та на момент здійснення репресій проживала з репресованими особами однією сім`єю.
		Згідно з п. 2.13 постанови Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі ст. 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
		Згідно з п. "г" ч. 1 ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
		Відповідно до п. 6 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Підпунктом 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" № 654 від 16.07.2008 визначено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено,- 43,52 грн.
		Стаття 28 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
		Прожитковий мінімум, відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV, застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.
		Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст. 28 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.
		Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу, а не підп. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
		Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10.10.2018 у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а.
		Аналізуючи співвідношення підп. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 та п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про пенсійне забезпечення", як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.
		Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		З огляду на наведене суд уважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 , як члену сім`ї репресованих та згодом реабілітованих громадян (батьків), у проведенні перерахунку та виплаті підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону № 1788-XII, із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
		Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Одночасно з цим суд ураховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у разі невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.
		За цих обставин суд вважає, що в цьому випадку ефективним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов`язання відповідача здійснити з 03.10.2023 (з дати звернення) перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з п. «г» ст. 77 Закону № 1788-XII, як члену сім`ї репресованих та згодом реабілітованих громадян (батьків), з урахуванням раніше виплачених сум.
		Згідно з ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідач не довів правомірності вчинених дій, а його заперечення не ґрунтуються на вимогах чинного національного законодавства та засадах верховенства права. 
		Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході вирішення спору.
		За наведених підстав, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		адміністративний позов задовольнити повністю. 
		Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 , як члену сім`ї репресованих та згодом реабілітованих громадян (батьків), у проведенні перерахунку та виплаті підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) здійснити з 03.10.2023 (з дати звернення) перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», як члену сім`ї репресованих та згодом реабілітованих громадян (батьків), з урахуванням раніше виплачених сум.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 коп. судових витрат у вигляді судового збору.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення складений 28.05.2024.
		 
		СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...