Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 210/811/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 30.05.2024. Зареєстровано: 30.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2024.

Номер судового провадження: 2/210/715/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Справа № 210/811/24 
		Провадження № 2/210/715/24 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		30 травня 2024 року                             м. Кривий Ріг
		   
		Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження майна, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		08 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження майна та просила суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на її користь причинену їй матеріальну шкоду в сумі 80000,00 грн. та причинену моральну шкоду в сумі 40000 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачу на праві приватної власності. На першому поверсі під квартирою позивача розташований приватний магазин «Камужляж», який займається торгівлею військової форми. Власником вказаного нежитлового приміщення є відповідач по справі ОСОБА_2 , а орендує вказане приміщення фізична особа-підприємець ОСОБА_4 . Без погодження позивача на її балконі був встановлений великий рекламний щит. Позивач зверталась до ФОП ОСОБА_4 з проханням прибрати вказаний рекламний щит, одна вона відмовилась. На рекламному щиті була встановлена світова підвіска з назвою магазину, виконана через електропроводку. 09.12.2023 року в результаті замикання проводки, яка була неякісно виготовлена на вивісці магазину сталася пожежа, яка перейшла на її балкон та в квартирі позивача було пожежею пошкоджено металопластикова балконна рама, металопластикове вікно та металопластикові двері в квартиру. Винуватість в пожежі по вині відповідачів підтверджується актом про пожежу від 09.12.2023 року, в якому зазначена причина пожежі. Орієнтовний розмір причиненої позивачу матеріальної шкоди вона оцінює в 80000,00 грн. Позивач зверталась до відповідача ОСОБА_4 з проханням відшкодувати матеріальну шкоду, шляхом виконання відповідних робіт для приведення квартири в стан який був до пожежі, однак, відповідач ОСОБА_4 спочатку погодилась, проте потім зазначила, що нещасний випадок стався не з її вини. 
		Крім того, позивач у позові вказувала, що неправомірними діями відповідачів їй заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в 40000,00 грн., виходячи з того, що внаслідок пошкодження її майна вона переносить переживання так як розуміє, що за власні кошти відновити пошкоджене майно вона не має змоги, вимушена проживати в антисанітарних умовах. 
		У зв`язку з чим, посилаючись на вимоги ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
		Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 лютого 2024 року цивільна справа була розподілена до розгляду судді Вікторович Н.Ю.
		Ухвалою суду від 19 лютого 2024 року прийняти до свого провадження цивільну справу за відкрито провадженні по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		09 травня 2024 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, в обґрунтування чого зазначила, що вона не є власником нежитлового приміщення, відповідно до Договору дарування нежитлового приміщення, який посвідчений 04 січня 2017 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Колесниковою Н.Л. та зареєстровано в реєстрі за №11, власником нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 .01 квітня 2023 року між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір №6 оренди нежитлового приміщення. Відповідно до п. 1.2 вказаного Договору об`єкт оренди розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Пунктом 6.7 вказаного Договору передбачено,що орендар несе відповідальність за дотримання правил протипожежної безпеки, санітарно-гігієнічних норм та норм про охорону праці.Проте, через вісім місяців після укладення Договору №6 оренди нежитлового приміщення відбулися пожежа, причини якої не встановлена, про будь-які недоліки приміщення орендодавець орендаря не повідомив, а тому відсутні правові підстави для покладення відповідальності на орендаря ОСОБА_3 .Звертаючись до суду з вказаним позовом про солідарне стягнення з відповідачів матеріальної та моральної шкоди, позивачем не обґрунтовано свої вимоги саме до відповідача ОСОБА_3 , яка не є ані власником майна, ані особою винною у виникненні пожежі, у зв`язку з чим, відповідач ОСОБА_3 не є належним відповідачем по вказаній справі.
		Крім того зазначила, що звертаючись до суду з вказаним позовом позивачем надано лише Акт про пожежу від 09.12.2023 року, який не підтверджує наявність вини відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оскільки містить інформації щодо ймовірної причини пожежі. Факт заподіяння моральних чи фізичних страждань позивачу або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі вона оцінює заподіяну шкоду та з чого вона при цьому виходить позивачем не обґрунтовано, а тому задоволенню не підлягає.
		Також, відповідач ОСОБА_5 у відзиві зазначає, що позивачем не залучено до участі у справі іншого співвласника квартири за адресою: АДРЕСА_4 - ОСОБА_6 , що фактично порушує її прав, як співвласника квартири, що є порушенням норм чинного законодавства. 
		09 травня 2024 року від відповідача ОСОБА_3 на адресу суду надійшло також клопотання про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, в обґрунтування якого зазначила, що заявлені витрати на правову допомогу документально не підтвердженні, відсутній детальний розрахунок понесених витрат, відсутні докази щодо наданих послуг і виконаних робіт. Позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордера від 02.01.2024 про оплату юридичних послуг у розмірі 5000,00 грн., однак дана квитанція не є належним доказом, оскільки відсутній номер прибуткового касового ордера, а даний реквізит квитанції є обов`язковим. Вказана квитанція не містить всіх даних особи від якої прийнято кошти, відсутнє по батькові особи.
		22 травня 2024 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2  ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що відповідно до вимог закону та умов договору оренди відповідальність за шкоду, завдану третім особам у зв`язку з володінням та/або користуванням спірним приміщенням, переданим в оренду, в т.ч. у зв`язку з недотриманням правил протипожежної безпеки несе найма (орендар) на загальних підставах, тобто відповідач ОСОБА_5 . Відповідач ОСОБА_2 не є особою, відповідальною за шкоду третім особам, завдану користуванням нежитловим приміщенням та є неналежним відповідачем по вказаній справі. Позивачем не доведено факту та розміру завданої матеріальної шкоди, не доведено протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка завдала шкоду. Наданий позивачем акт про пожежу не є достатнім доказом пожежі та завдання нею шкоди, оскільки в ньому лише вказано, що причиною пожежі є коротке замикання електромережі, проте не вказано його осередок, місце виникнення початкового горіння, локалізація та причини виникнення, зокрема аварійний стан електричної мережі. Заявлена позивачем майнова шкода не підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, а тому також є недоведеною та безпідставною. 
		Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування оральної шкоди, представник відповідача зазначив, що позивачем не надано жодних доказів фізичних та душевних страждань, не обґрунтовано, з яких міркувань та критеріїв вони виходили, оцінивши свої моральні страждання саме в розмірі 40000,00 грн. особливо враховуючи, відсутність жодних фактів розладу здоров`я, змін звичного життя, відсутність погіршення здібностей потерпілого, тощо.
		Також у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є завищеним та неспівмірними зі складністю справи, просив відмовити у стягненні вказаних витрат.
		Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
		Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		В тому числі, суд враховує вимогист. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
		Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
		Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
		За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
		Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Одночасно, суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
		При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
		Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
		Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
		За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим кодексом.
		Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		При вирішенні спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією і негативними наслідками. Обов`язок доказування розподіляється таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач відсутність його вини в заподіянні шкоди.
		У позовній заяві позивач зазначає, що 09.12.2023 року в результаті замикання проводки, яка була неякісно виготовлена на вивісці магазину сталася пожежа, яка перейшла на її балкон та в квартирі позивача було пожежею пошкоджено металопластикова балконна рама, металопластикове вікно та металопластикові двері в квартиру.
		Так, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №337827066 та №337827143 від 03.07.2023 року квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частці ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . (а.с. 8, 9)
		Відповідно до Акту про пожежу від 09.12.2023 року ймовірною причиною пожежі зазначено коротке замикання електромережі. В акті також вказано, що пожежею пошкоджено вивіску магазину «Камуфляж», балкону раму, металопластикові вікна та двері на 2-му поверсі квртири№9 і балконна рама на 4-му поверсі квартири АДРЕСА_5 . (а.с. 10-11)
		Однак, суд зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи доказів, які підтверджують, що внаслідок пожежі позивачу завдано збитків сама в розмірі 80000,00 грн.
		Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Як наслідок, для відшкодування шкоди за правилами та приписами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії. Наявність шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки особи, що завдала шкоду.
		Отже, для задоволення позову про стягнення з відповідачів матеріального збитку відсутні наступні умови - неправомірність поведінки та дій відповідачів, а саме, вина, та причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідачів та завданою позивачеві шкодою.
		Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язкою та є вина зазначеної особи.
		Акт про пожежу від 09.12.2023 року суд не може прийняти як доказ факту пожежі з вини відповідачів, оскільки він визначає саме ймовірну причину пожежі, тому є неналежним доказом щодо цієї обставини.
		Крім того, навіть ймовірний висновок пожежників про причину виникнення пожежі є неповним, оскільки в ньому не зазначено в якій мережі виникло коротке замикання; в будинку, по вулиці, до електричних лічильників або поза ними; безпосередня причина виникнення короткого замикання в мережі.
		Разом з тим, жоден з наданих письмових доказів в обґрунтування позову, додані до матеріалів справи, не містить в собі висновків про те, що саме відповідачі будь-яким чином причетні до виникнення пожежі, що їх поведінка є, чи була неправомірною, і в кінцевому випадку привела до спричинення шкоди позивачу. Інших належних письмових доказів, про дійсні причини виникнення пожежі, з визначенням винних осіб, суду не надано.
		Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди (п. п. 32,33 постанови Верховного Суду від 04.08.2020 року у справі № 925/1478/16).
		Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів, які підтверджують, що внаслідок пожежі їй завдано збитків сама в розмірі 80000,00 грн., що причиною виникнення пожежі 09 грудня 2023 року була сама неправомірна дія чи бездіяльність відповідачів, а тому вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок пошкодження майна є недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.
		У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно ч. 1, п.п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Однім із способів захисту прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
		В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
		Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
		Так, дослідивши надані по справі докази, суд зазначає, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, дійсну причину пожежі та встановлювали б винну відповідачів. Окрім того, позивачем жодним чином не обґрунтовано на яких підставах відповідачі мають сплатити позивачу матеріальні збитки в розмірі 80000,00 грн., оскільки будь-яких доказів на підтвердження вини відповідачів у завданні шкоди майну позивача суду не надано. Також, суд зазначає, що з наданої позивачем копії акту про пожежу від 09.12.2023 року неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між виникненням пожежі та виною взагалі будь-якої особи. Тому підстав для цивільно-правової відповідальності відповідачів, передбаченої ст. 1166 ЦК України, немає. 
		Виходячи з положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		З огляду на вищевикладене, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав щодо задоволення позову, у зв`язку з його недоведеністю, оскільки позивачем не обґрунтовано та жодним належним і допустимим доказом не підтверджено на яких підставах саме відповідачі повинні відшкодувати завдані позивачу внаслідок пожежі збитки та саме в заявленому розмірі.
		У зв`язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача матеріальну шкоду в сумі 80000,00 грн. задоволенню не підлягають. 
		Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідачів на її корись моральної шкоди, суд зазначає, що частиною 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права і способом захисту цивільних прав може бути відшкодування, в тому числі, моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (ст.ст. 16, 1168 ЦК України).
		Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31 березня 1995 року, (надалі - Пленум ВСУ), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Згідно роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від основної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, у задоволенні якої відмовлено, у задоволенні цієї вимоги суд також відмовляє у зв`язку з відсутністю доказів вини відповідачів.
		На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1177 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 76-81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження майна - відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		 
		Суддя: Н. Ю. Вікторович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...