Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 444/870/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2024.
Дата набрання законної сили: 24.05.2024
Номер судового провадження: 51-2989км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021141380000498

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		24 травня 2024 року
		м. Київ
		справа № 444/870/22
		провадження № 51-2989 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		захисника                                                     ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 28 липня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12021141380000498 за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Короткий зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 28 липня 2022 року засуджено ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково, та ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь:
		-          потерпілої ОСОБА_8 150 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди;
		-          потерпілої ОСОБА_8 , як законного представника малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 40 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди;
		-         потерпілої ОСОБА_8 , як законного представника малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 40 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Вказаний вирок ухвалено із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), яким у тому числі вирішено питання щодо судових витрат та долі речових доказів.
		Відповідно до вироку ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 24 грудня 2021 року приблизно о 22:00, керуючи автомобілем «BMW 535XI», д.н.з. НОМЕР_1 , порушуючи вимоги пунктів 1.2, 1.5, 1.10, 2.3 б, 2.3 д, 10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), рухаючись по автодорозі «Київ-Львів» у межах с. Малехів Львівської області у напрямку м. Львова, не був уважним, не врахував дорожні умови та не стежив за зміною дорожньої обстановки, щоб постійно мати змогу контролювати керований ним транспортний засіб, у наслідок чого без причин технічного характеру виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , чим спричинив їй тілесні ушкодження середньої тяжкості.
		Крім того, як зазначив місцевий у мотивувальній частині вироку, у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажири автомобіля «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_2 , малолітні  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримали легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Жовківського районного суду Львівської області від 28 липня 2022 року - без змін.
		Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 ставить питання про перевірку вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду в касаційному порядку.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що спрощений порядок судового розгляду, передбачений ч. 3 ст. 349 КПК, судом першої інстанції застосований безпідставно, оскільки цивільний позов він визнав частково. Зазначене порушення не було усунуто судом апеляційної інстанції, що суперечить практиці Верховного Суду, висловленій у постанові від 23 квітня 2019 року (справа № 728/47/15-к).
		Вказує, що відповідно до пред`явленого обвинувачення, кримінальним правопорушенням було заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості лише потерпілій ОСОБА_8 . Однак, місцевий суд, розглядаючи цивільний позов потерпілої, помилково ухвалив стягнути з нього моральну шкоду у тому числі й на користь малолітніх дітей потерпілої - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , оскільки матеріали кримінального провадження не містять жодних процесуальних рішень про визнання їх потерпілими.
		Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що на час ДТП відповідальність ОСОБА_7 була застрахована, проте до розгляду кримінального провадження у якості цивільного відповідача страхова компанія не залучалася, що суперечить практиці Верховного Суду. Водночас, місцевий суд не звернув увагу, що розмір заявленої потерпілою моральної шкоди перевищував максимальний розмір, який може бути покритий за рахунок страхового відшкодування.
		Вважає, що під час призначення покарання місцевим судом не враховано, що ОСОБА_7 щиро розкаявся, вперше вчинив злочин, у розкритті якого активно сприяв, повністю сплатив штраф. Також стверджує, що у мотивувальній частині вироку не знайшло свого відображення часткове відшкодування ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_8 шкоди у розмірі 15 000 грн, що судом безпідставно не враховано обставиною, яка пом`якшує покарання.
		Наголошує, що в оскаржуваних судових рішеннях відсутнє будь-яке обґрунтування необхідності призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Суд апеляційної інстанції свого рішення щодо визнання безпідставними доводів апеляційної скарги обвинуваченого належним чином не мотивував, лише обмежився твердженням про обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
		У письмових запереченнях представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого, вказуючи про її необґрунтованість, а тому оскаржувані судові рішення просить залишити без зміни.
		Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити.
		Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженого, просила вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни.
		Інші учасники належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явились, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку прокурора та захисника, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 28 липня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року необхідно передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду з огляду на таке.
		Так, оспорюючи постановленні судами обох інстанцій рішення, як на один із доводів для скасування вироку та ухвали, засуджений вказував про те, що спрощений порядок судового розгляду, передбачений ч. 3 ст. 349 КПК, судом першої інстанції застосований безпідставно, оскільки цивільний позов він визнав частково. Суд апеляційної інстанції свого рішення щодо визнання безпідставними доводів апеляційної скарги обвинуваченого належним чином не мотивував, лише обмежився твердженням про обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
		При цьому засуджений посилався на постанову Верховного Суду від 23 квітня 2019 року (справа № 728/47/15-к, провадження № 51-3318 км 18).
		Як убачається з наведеного вище рішення, у кримінальному провадженні, яке було предметом розгляду суду касаційної інстанції, обвинувачений не погоджувався з заявленим потерпілим цивільним позовом, не оспорюючи при цьому обставин вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК. 
		За результатами касаційної перевірки колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду дійшла висновку про те, що виходячи зі змісту ч.  3 ст. 349 КПК, якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.
		Висловлена у 2019 році позиція Верховного Суду вплинула на правозастосовну практику, проте не стала загальнопоширеною з огляду на аналіз судових рішень місцевих судів, які у подальшому не оскаржувалися в апеляційному та касаційному порядку у зв`язку з неправильним застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК.
		Колегія суддів вважає, що висновок суду касаційної інстанції, що викладений у постанові від 23 квітня 2019 року є занадто категоричним і не відповідає змісту та сутті спрощеної процедури судового розгляду.
		Так, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Мета встановлення скороченої процедури полягає у прискоренні кримінального провадження, вирішення його завдань при одночасній процесуальній та ресурсній економії.
		Водночас, у зазначеній нормі не йдеться про те, що її застосування можливе лише у провадженнях, де усі без виключення обставини, які підлягають доказуванню, не оспорюються сторонами.
		У разі, якщо під час допиту обвинуваченого суд дійде висновку, що його показання по суті свідчать про незгоду з обставинами, які відносяться до предмету доказування, обсяг доказів та порядок їх дослідження, згідно до ч. 2 ст. 349 КПК можуть бути змінені.
		Верховним Судом неодноразово скасовувалися рішення судів нижчих інстанцій у випадках, коли після допиту обвинуваченого місцеві суди ігнорували необхідність змінити обсяг дослідження доказів (постанова від 15 лютого 2018 року (справа № 664/2078/16-к, провадження № 51-795 км 18), постанова від 26 лютого 2020 року (справа № 373/994/18, провадження № 51-3797 км 19).
		Колегія суддів вважає, що і у випадках дослідження лише оспорюваних обставин може виникнути потреба у дослідженні раніше неоспорюваних обставин, оскільки, як зазначав Верховний Суд, ч. 3 ст. 349 КПК не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК. (постанова від 22 березня 2018 року (справа № 521/11693/16-к, провадження № 51-380 км 17).
		Відповідно до ч. 2 ст. 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
		Колегія суддів убачає за доцільне запропонувати об`єднаній палаті відступити від висновку, викладеного у постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 23 квітня 2019 року (справа № 728/47/15-к, провадження № 51-3318 км18), та сформулювати висновок, який би відповідав змісту та сутті положень ч. 3 ст. 349 КПК, а саме можливості їх застосування у тих випадках, коли сторони оспорюють окремі обставини, які підлягають доказуванню.
		Таким чином, визначаючи обсяг та порядок дослідження доказів, якщо сторони погодилися на застосування спрощеної процедури судового розгляду, суд має виходити з безумовного обов`язку досліджувати лише докази щодо обставин, які оспорюються сторонами, що не перешкоджає суду у разі з`ясування неправильності розуміння учасниками судового провадження змісту інших обставин, які підлягають доказуванню, змінити такі обсяг та порядок.
		Саме такий підхід, на думку колегії суддів, віддзеркалює сучасний підхід до форм здійснення правосуддя і відповідає диспозитивності як загальній засаді кримінального провадження.
		Враховуючи наведене вище, з метою забезпечення єдності судової практики, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові суду від 23 квітня 2019 року у справі № 728/47/15-к (провадження № 51-3318км18), у зв`язку з чим на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК передати кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 28 липня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Керуючись статтями 376, 434-1, 434-2, 441 КПК, Суд
		ухвалив:
		Кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 28 липня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                ОСОБА_2                          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...