Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/13934/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 30.05.2024. Зареєстровано: 31.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2024.
Дата набрання законної сили: 02.07.2024
Номер судового провадження: 1-кп/759/358/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000002381

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  М. КИЄВА   
		 
		ун. № 759/13934/22
		пр. № 1-кп/759/358/24 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 травня 2024 року м.Київ
		Святошинський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спеціального судового провадження (in absentia) за відсутності обвинуваченої, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за 42016000000002381 від 14.09.2016 щодо
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Вишняки, Хорольського району Полтавської області, громадянки України, освіта вища, останнє відоме місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої,
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, сторони кримінального провадження: 
		прокурори - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		захисник - ОСОБА_6 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати, незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, будучи призначеною Указом Президента України № 336/2012 від 18.05.2012 суддею Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.
		Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так званий «Феодосийский городской суд», відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в м. Феодосії упродовж березня - квітня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому указом президента російської федерації № 786 від 19.12.2014 була призначена на посаду судді незаконно утвореного «Феодосийского городского суда», чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність щодо надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України шляхом придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим, посилення заходів тимчасової окупації півострова та впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, громадянка України ОСОБА_3 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, розуміючи незаконність дій окупаційної влади, незаконність застосування на території України законодавства Російської Федерації, перебуваючи в приміщенні так званого «Феодосийского городского суда» по провулку Свердлова, 1, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись нормами законодавства Російської Федерації 11.04.2014, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-706/2014, 05.05.2014, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-681/2014, 24.07.2015, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-130/2015, 19.12.2017, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-2588/2017, 19.12.2017, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-1493/2017, 07.11.2018, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-1915/2018, 20.11.2018, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-1884/2018, 18.12.2019,        точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-2348/2019, 19.12.2019, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-17/2019, 19.03.2015, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-3843/2014, 24.12.2019, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-2249/2019, 30.12.2019, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-2126/2019.
		Допомога ОСОБА_3 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
		Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_3 з наступних підстав. 
		Так, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 29.08.2016 у межах даного провадження проводилось спеціальне досудове розслідування (том 3 а.с.5). Встановлено, що повідомлення про підозру, а також повістки про виклик до слідчого неодноразово у встановлений законом спосіб шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери були направлені ОСОБА_3 . Постановою Генеральної прокуратури України від 11.08.2015 підозрювану ОСОБА_3 оголошено у розшук ( том 3 а.с.47-48). 
		Обвинувачена ОСОБА_3 в судові засідання не прибула, будучи належним чином, в спосіб, передбачений вимогами КПК України, в тому числі і шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження повідомленою про розгляд справи, жодних клопотань, заяв, скарг не подавала, у зв`язку з чим на підставі ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 07.03.2024 року судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_3 в порядку спеціального судового провадження (in absentia), з обов`язковою участю захисника. Суд вважає, що стороною обвинувачення, а також судом здійснені всі можливі, передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваної та обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, а ОСОБА_3 мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, мала чи мала б отримати оголошено підозру, відповідні виклики до слідчого, прокурора та суду.
		Захисник в судовому засіданні вказала, що не мала можливості узгодити правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення з ОСОБА_3 , однак вважає її вину недоведеною, у зв`язку з чим просила закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. 
		Розглянувши справу межах пред`явленого обвинувачення, суд вважає загальновідомими наступні обставини. 
		Тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами.
		Так, постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01.03.2014 року № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
		06.03.2014 Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07.03.2014 дія Постанови Верховної Ради АР Крим «Про проведення загальнокримського референдуму» від 06.03.2014 зупинена, а рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14.03.2014 визнана неконституційною.
		11.03.2014 постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14.03.2014  № 296/2014 дія цієї постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2014 року № 3-рп/2014 визнана неконституційною.
		18.03.2014 року представниками розпущеної постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 року № 891-VII«Верховної Ради АР Крим» підписаний «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який 19.03.2014 рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20.03.2014 його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21.03.2014 - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21.03.2014.
		23.06.2014 прийнято закон РФ №154-ФЗ про створення судів РФ на територіях Республіки Крим та міста Севастополя ( том 4 а.с. 91-112). 
		Верховною Радою України 15.04.2014 року прийнято Закон України №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
		Крім того, Верховною Радою України 21.04.2015 року прийнято Постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
		Крім того, суд, безпосередньо дослідивши надані стороною обвинувачення докази, встановила наступне.
		Указом Президента України від 18.05.2012 року №336 ОСОБА_3 призначено на посаду судді Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим, що станом на 2014 рік підтверджує її статус судді (том 3 а.с. 91, 75-94, том 2 а.с.8-22).
		Як вбачається із листа Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 16.02.2015р. №18-2153/15, ОСОБА_3 не зверталась із заявою про переведення до іншого суду на території України чи про звільнення (том 2, а.с.31-33, 34-35, 36-38). При цьому суд враховує, що ОСОБА_3 мала таку можливість, оскільки певна кількість суддів подали відповідні заяви, які були реалізовані. 
		Згідно протоколу огляду інтернет-видань від 07.04.2015р., виявлено Указ Президента Російської Федерації від 19.12.2014р. №786, яким ОСОБА_3 призначено суддею Феодосійського міського суду Республіки Крим (том 2, а.с.131-148). Протоколом огляду інтернет-видань від 02.02.2015 оглянуто серед іншого сайт Феодосійського міського суду, де міститься список суддів, серед яких є і ОСОБА_3 ( том 2 а.с.149-205). 
		Рішенням №3009/дп-15 ВККС України від 10.11.2015 до Вищої ради юстиції направлено висновок щодо встановлених фактів, які свідчать про порушення суддями присяги та рекомендовано розглянути питання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим (том 2, а.с.59-80).
		Рішенням Вищої ради юстиції від 24.12.2015 №1206/о/15-15 внесено подання Президентові України про звільнення за порушення присяги судді Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 (том 2, а.с.85-123).
		Указом Президента України від 30.01.2016р. ОСОБА_3 звільнено з посади судді Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим у зв`язку з порушенням присяги судді (том 2, а.с.125-130, том 3 а.с.93-96).
		Обставини здійснення ОСОБА_3 правосуддя від імені РФ на території АР Крим без припинення статусу судді Феодосійського міського суду АР Крим відповідно до законів України упродовж 2014 - 2019 років як «судді» незаконно створеного судового органу окупаційної влади «Феодосійського міського суду Республіки Крим», підтверджуються дослідженими в судовому засіданні протоколом огляду інтернет-видань від 11-18 червня 2015, яким за відповідними адресами за прізвищем судді ОСОБА_3 знайдені ухвали по справі №2-706/2014 від 11.04.2014, № 2-681/2014 від 05.05.2014. Крім того, як вбачається із листа Міністерства юстиції України, на його адресу надіслано доручення про вручення судових документів в порядку міжнародної правової допомоги, а саме рішення «именем российской федерации» Феодосійського міського суду Республіки Крим від 24.07.2015 у справі №2-130/2015, ухвалене суддею цього ж суду ОСОБА_3 . Згідно протоколу огляду відкритих інтернет-ресурсів від 06.10.2022, за пошуком прізвища судді « ОСОБА_7 » оглянуто інформацію при прийняті нею рішення як судді «Феодосийского городского суда» в період 2015-2019р.р., а також і самі рішення у конкретних справах, при винесенні яких ОСОБА_3 керувалась законодавством Російської Федерації ( том 3 а.с.104-119, 120-121, 122; 123-146; а.с.15-77).
		Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.
		Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання (ст. 2). Громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави (ст. ст. 17, 18 та 19). При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України, а не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. ст. 18 та 19). Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України (ст. 20).
		За Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (ч. 4 ст. 5), примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.
		Відповідно до оглянутого Федерального Конституційного Закону РФ №6-ФКЗ від 21.03.2014 «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя», ч.5 ст.9 якого передбачено, що до створення не територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя судів Російської Федерації, правосуддя від імені Російської Федерації на вказаних територіях здійснюють суди, які діяли на момент прийняття до Російської Федерації Республіки Крим та утворення у складі Російської Федерації нових суб`єктів. Особи, які займають посади суддів цих судів, продовжують здійснювати правосуддя до створення та початку діяльності на вказаних територіях судів Російської Федерації за умови наявності у них громадянства Російської Федерації.
		Згідно Федерального Закону Російської Федерації № 154-ФЗ від 23.06.2014 «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и гopoда федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации», рішення про день початку діяльності судів приймає Пленум Верховного Суду Російської Федерації, постановою якого датою початку діяльності судів вважається 26 грудня 2014 року.
		Вищезазначені джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими.
		Отже, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 продовжувала здійснювати правосуддя до створення та початку діяльності судів РФ, а також фактично отримала громадянство РФ, як необхідну умову для зайняття такої посади. 
		Суд приходить до висновку про те, що громадянка України ОСОБА_3 діяла свідомо та добровільно, оскільки маючи достатній рівень освіти, знань та життєвого досвіду, продовжила здійснювати правосуддя від імені РФ, керуючись при цьому законодавством іноземної держави. 
		Вказані умисні дії ОСОБА_3 забезпечували становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом утворення і функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади РФ на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної судової влади РФ, а отже надання нею допомоги РФ у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, що мали триваючий характер. 
		Досліджені в судовому засіданні витяги з ЄРДР щодо кримінального провадження №42016000000003292, постанови про виділення матеріалів досудового розслідування та визначення підслідності, постанови про призначення групи слідчих, прокурорів, доручення, клопотання та постанова про продовження строку, постанови про зупинення та відновлення досудового розслідування, повідомлення про підозру, повідомлення про початок досудового розслідування, копія заяви про кримінальні правопорушення, запити, клопотання компетентними органам Російської Федерації про надання міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні, суд бере до уваги на підтвердження допустимості доказів, зібраних у межах даного кримінального провадження.
		Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дії ОСОБА_3 кваліфікує за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014), як державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України у виді надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, наслідки вчиненого. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено. 
		На підставі наведеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавленні волі в межах санкції ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014 року), оскільки саме таке покарання, на думку суду є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. 
		Питання речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 369-371, 373- 376 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_8 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014 року ) та призначити їй покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		Речові докази - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...