Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/1181/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 30.05.2024. Зареєстровано: 31.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2024.
Дата набрання законної сили: 28.05.2024
Номер судового провадження: 22-ц/4805/2/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Житомирський апеляційний суд 
		 
		 
		Справа №295/1181/20 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М. 
		Категорія 58 Доповідач Борисюк Р. М.  
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 травня 2024 року 
		 
		   Житомирський апеляційний суд у складі:
		головуючого судді     Борисюка Р.М.,
		суддів     Микитюк О.Ю., Павицької Т.М.,
		з участю секретаря 
		судового засідання     Гарбузюк Ю.І., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/1181/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, 
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 січня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д.М. у м. Житомирі,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
		В обґрунтування позовних вимог посилався не те, що відповідачем ОСОБА_2 допущено розповсюдження недостовірної інформації в публікаціях статей засобів масової інформації, а саме: на електронному інформаційному ресурсі «Житомир.info» (https://www.zhitomir.info) від 29 січня 2019 року з текстом: «  Голова бюджетної комісії Житомирської міської ради прокоментував суди по МАФу біля стадіону і назвав Кучера «шахраєм»; на електронному ресурсі «Інсайдер Житомира» (httpinsider.zt/ua) від 29 січня 2019 року з текстом: « - Голова бюджетної комісії Житомирської міської ради прокоментував суди по МАФу біля стадіону і назвав Кучера «шахраєм»; у соціальній мережі «Facebook» на сторінці, що належить відповідачу, з висловленням від 29 січня 2019 року: « Про «шахраїв» і корупцію в судах. Депутат міської ради ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) не скупився на вирази (з посиланням на джерело  інформаційний ресурс «Житомир.info», стаття: «Голова бюджетної комісії Житомирської міської ради прокоментував суди по МАФу біля стадіону і назвав Кучера «шахраєм»).
		Зазначає, що у статі інформаційного ресурсу «Житомир.info» (https://www.zhitomir.info) вказано: «Голова комісії з питань бюджету, економічного розвитку, комунальної власності, підприємництва, торгівлі та залучення інвестицій, керівник фракції Блоку Петра Порошенка в Житомирській міській раді Юрій Мойсеєв вбачає в рішенні судів щодо знесеного МАФу біля центрального стадіону ознаки корупції та називає підприємця Романа Кучера «шахраєм».
		У коментарі «Житомир.info» (https://www.zhitomir.info) ОСОБА_2 вказав: «На бюджетній комісії це питання буде розглядатись. Моя особиста позиція: дуже добре, що ми демонтували цей «шанхай». І якби треба було його ліквідувати зараз  я б підтримав, і ми б його однозначно ліквідували. Кучер  ніякий не бізнесмен і не підприємець, бо він не сплатив жодних податків ні на землю, ні в бюджет, не створив жодного робочого місця, ПДФО не платив, а просто заробляв сам на себе. Гроші клав собі в кишеню і користувався бездіяльністю влади. Я не можу назвати Кучера підприємцем чи бізнесменом міста Житомира, бо він просто звичайний шахрай, який користувався багато років територією міста, нічого не платив, а коли в нього це все забрали й ліквідували і навели порядок у парку, то він дуже на нас образився і ходить зараз по судах. І ті суди, які зараз відбуваються, і їх рішення свідчить про те, що корупція й далі продовжується. І те, що він стільки стояв там (біля входу на стадіон  ред.) і влада не мала до нього діла, теж говорить про те, що там є моменти корупції. Я дуже радий, що цього «шанхаю», безладу в парку не має, і ми навели там порядок». 
		Зазначає, що поширена інформація порушує його честь, гідність та ділову репутацію як людини та фізичної особи-підприємця, який зареєстрований та перебуває на обліку у контролюючих державних органах з 2002 року.
		Посилаючись на вказані обставини, просив: 
		- визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність і ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_2 в соціальній мережі «Facebook» на сторінці, яка належить ОСОБА_2 в публікації: «Про «шахраїв» і корупцію в судах. Депутат міської ради ОСОБА_3 не скупився на вирази (з посиланням на джерело  інформаційний ресурс «Житомир.info» (https://www.zhitomir.info), та в публікаціях статей: Голова бюджетної комісії Житомирської міської ради прокоментував суди по МАФу біля стадіону і назвав Кучера «шахраєм»), яку розміщено 29.01.2019 о 13:38 на електронному інформаційному ресурсі «Житомир.info» (https://www.zhitomir.info) і Голова бюджетної комісії Житомирської міської ради прокоментував суди по МАФу біля стадіону і назвав Кучера «шахраєм», яку розміщено 29.01.2019 о 13:54 год. на електронному ресурсі «Інсайдер Житомира»: «На бюджетній комісії це питання буде розглядатись. Моя особиста позиція: дуже добре, що ми демонтували цей «шанхай». І якби треба було його ліквідувати зараз  я б підтримав, і ми б його однозначно ліквідували. Кучер  ніякий не бізнесмен і не підприємець, бо він не сплатив жодних податків ні на землю, ні в бюджет, не створив жодного робочого місця, ПДФО не платив, а просто заробляв сам на себе. Гроші клав собі в кишеню і користувався бездіяльністю влади…Я не можу назвати Кучера підприємцем чи бізнесменом міста Житомира, бо він просто звичайний шахрай, який користувався багато років територією міста, нічого не платив, а коли в нього це все забрали й ліквідували і навели порядок у парку, то він дуже на нас образився і ходить зараз по судах. І ті суди, які зараз відбуваються, і їх рішення свідчить про те, що корупція й далі продовжується. І те, що він стільки стояв там (біля входу на стадіон  ред.) і влада не мала до нього діла, теж говорить про те, що там є моменти корупції. Я дуже радий, що цього «шанхаю», безладу в парку немає, і ми навели там порядок»;
		- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію про нього, поширену в соціальній мережі «Facebook» на сторінці, яка належить ОСОБА_2 в публікації: про «шахраїв» і корупцію в судах. Депутат міської ради ОСОБА_3 не скупився на вирази (з посиланням на джерело  інформаційний ресурс «Житомир.info» (https://www.zhitomir.info), та в публікаціях статей: «-Голова бюджетної комісії Житомирської міської ради прокоментував суди по МАФу біля стадіону і назвав Кучера «шахраєм»), яку розміщено 29.01.2019 о 13:38 на електронному інформаційному ресурсі «Житомир.info» (https://www.zhitomir.info) і Голова бюджетної комісії Житомирської міської ради прокоментував суди по МАФу біля стадіону і назвав Кучера «шахраєм», яку розміщено 29.01.2019 року о 13:54 год. на електронному ресурсі «Інсайдер Житомира» (httpinsider.zt/ua) шляхом розміщення в мережі Інтернет спростування ОСОБА_2 на електронних інформаційних ресурсах «Житомир.info» (https://www.zhitomir.info)та «Інсайдер Житомира» (http insider.zt/ua).
		А також зазначав, що такими протиправними діями відповідачем заподіяні йому психологічні (моральні) страждання і просив стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 140000,00 грн.
		Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		Зазначає, що висновки суду першої інстанції є передчасними та такими, що вказують на необ`єктивність вирішення судового спору. Зокрема, суд внаслідок звуження прав позивача, позбавив права застосувати до належних відповідачів ефективний спосіб захисту для спростування недостовірної інформації саме тією особою, яка поширила інформацію. Вказує, що на час поширення недостовірної інформації про позивача, відповідачем проігноровані захищені в судах інтереси щодо здійснення підприємницької діяльності. Також, він по теперішній час пригнічений протиправними висловами відповідача, тому для відновлення нормального способу життя потребує реабілітації стресового емоційного стану і здоров`я, внаслідок спричинення моральної шкоди. 
		У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить відмовити у задоволенні скарги, а рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим залишити без змін.
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		   Судом встановлено, що 29січня 2019 на електронному інформаційному ресурсі «Житомир.info» розміщено текст такого змісту: «Голова комісії з питань бюджету, економічного розвитку, комунальної власності, підприємництва, торгівлі та залучення інвестицій, керівник фракції Блоку Петра Порошенка в Житомирській міській раді Юрій Мойсеєв вбачає в рішенні судів щодо знесеного МАФу біля центрального стадіону ознаки корупції та називає підприємця ОСОБА_5 «шахраєм». Про це ОСОБА_6 сказав 29 січня в коментарі «Житомир.info» (https://www.zhitomir.info). 
		«На бюджетній комісії це питання буде розглядатись. Моя особиста позиція: дуже добре, що ми демонтували цей «шанхай». І якби треба було його ліквідувати зараз  я б підтримав, і ми б його однозначно ліквідували. Кучер  ніякий не бізнесмен і не підприємець, бо він не сплатив жодних податків ні на землю, ні в бюджет, не створив жодного робочого місця, ПДФО не платив, а просто заробляв сам на себе. Гроші клав собі в кишеню і користувався бездіяльністю влади…Я не можу назвати кучера підприємцем чи бізнесменом міста Житомира, бо він просто звичайний шахрай, який користувався багато років територією міста, нічого не платив, а коли в нього це все забрали й ліквідували і навели порядок у парку, то він дуже на нас образився і ходить зараз по судах. І ті суди, які зараз відбуваються, і їх рішення свідчить про те, що корупція й далі продовжується. І те, що він стільки стояв там (біля входу на стадіон  ред.) і влада не мала до нього діла, теж говорить про те, що там є моменти корупції. Я дуже радий, що цього «шанхаю», безладу в парку не має, і ми навели там порядок», - наголосив ОСОБА_3 ». «Голова бюджетної комісії також планує звернутися з цього приводу до депутатів міськради.» (а.с.10)
		Того ж дня, тобто 29.01.2019 із посиланням на джерело - «Житомир.info» аналогічна інформація була розміщена на електронному інформаційному ресурсі «Інсайдер Житомира» (httpinsider.zt/ua) та сторінці ОСОБА_2 у соціальній мережі «Facebook» (а.с.11- 12).
		Із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, між яким та виконавчим комітетом Житомирської міської ради виник спір, пов`язаний із розташуванням тимчасових споруд, розміщення яких відповідний орган місцевого самоврядування вважав неправомірним. 
		Так, рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 117 від 19 лютого 2016 року вирішено демонтувати тимчасові споруди, обладнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , які використовувались ним для здійснення господарської діяльності. 
		Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 визнано протиправним та скасовано п. п. 1. 2. 3 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.02.2017 № 117 «Про демонтаж тимчасових споруд», оскільки демонтаж було проведено із порушенням п. 2.11 та 2.12 Порядку № 63, в день прийняття оскаржуваного рішення (19.02.2016), тобто до спливу встановленого у приписі строку (а.с.14-16).
		Сторони в судовому засіданні визнали, що фактичний демонтаж цих споруд відбувся, а ОСОБА_1 за наслідком розгляду справи в порядку господарського судочинства отримано рішення про відшкодування шкоди.
		За інформацією виконкому Житомирської міської ради рішенням від 27.10.2005 № 711 «Про надання дозволу на розміщення об`єктів дрібно роздрібної мережі в м. Житомирі та розроблення проектів» ФОП ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проектно-кошторисної документації щодо розміщення автотрейлеру громадського харчування з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_1 .
		Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15.03.2017 за № 175 «Про скасування дозволів на розміщення та експлуатацію об`єктів дрібно роздрібної мережі» ФОП ОСОБА_1 скасовано дозвіл № 1140/1924 на розміщення та експлуатацію автотрейлера № 2197 та дозвіл № 1141/1925 на розміщення та експлуатацію літнього майданчика № 2335 у зв`язку з не продовженням терміну їх дії.
		Договір про пайову участь в утриманні об`єктів благоустрою на території м. Житомира ФОП ОСОБА_1 не укладався.
		Кошти за розміщення тимчасової споруди у період часу з 2009 року по грудень 2016 року ФОП ОСОБА_1 не сплачувались (а.с.191-192). 
		ОСОБА_2 підтвердив, що у зв`язку із наведеними подіями ним було висловлено особисте ставлення до діяльності позивача та застосовано вирази «шахрай», «не підприємець».
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на те, що особисто ОСОБА_2 не розміщувалась дана інформація в соціальній мережі «Facebook», на Інтернет ресурсах «Житомир.info», «Інсайдер Житомира», а належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. А враховуючи, що вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною, то наявні підстави для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
		Проаналізувавши всі зібрані у справі докази в їх сукупності, розглянувши матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
		Частинами 1та 2статті 10 ЦПК Українивизначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до частини 4 статті 32 Конституції Україникожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Згідно зістаттею 68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституціїта законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 201 ЦК Українипередбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Згідно із частинами першою, четвертою, шостою та сьомоюстатті 277 ЦК Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (стаття 297 ЦК України).
		У пункті 4постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від27лютого2009року №1«Про судовупрактику усправах прозахист гідностіта честіфізичної особи,а такожділової репутаціїфізичної таюридичної особи» (надалі постанови Пленуму)судам роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
		Під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідностіїї діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		Згідно пункту 4постанови Пленумусудам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (пункт 19постанови Пленуму ).
		Згідно частини 2 статті 302 ЦК України, фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.
		За змістом абзацу першого частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. 
		Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зазначила, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
		У своїх постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20), та від 02 лютого 2022 року у справі № 199/4585/18 (провадження № 61-5734св21) Верховний Суд вказав на те, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав ( свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення у справі особи, як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.
		Згідно пункту 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено висновок, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережах інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник «веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити у позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту  вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства у адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адрес українського сегменту мереж Інтернет.
		Подібні висновки також викладено у постановах Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 742/3715/17 (провадження № 61-9702св19) та від 01 грудня 2021 року у справі № 310/6999/19 (провадження № 61-14120св21).
		А у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 545/2799/20 (провадження № 61-7067св22) зазначено, що у разі якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом першої інстанції не вирішено, суд відмовляє у позові з цих підстав. При цьому достовірність поширеної інформації, спростування якої є предметом позову, судом не перевіряється. 
		Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 742/1159/18 та від 18 грудня 2019 року у справі № 742/286/17. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
		У своєму позові ОСОБА_1 просить визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та його ділову репутацію інформацію, яка поширена відповідачем в інтернет ресурсах та соціальних мережах і зобов`язати ОСОБА_2 спростувати таку інформацію, шляхом розміщення в мережі Інтернет спростування ним на електронних інформаційних ресурсах «Житомир.info» (https:// www.zhitomir.info), «Інсайдер Житомира» ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та в соціальній мережі «Facebook».
		Судом встановлено, що відповідачем досліджувана інформація оголошена під час пленарного засідання сесії Житомирської міської ради. Особисто ОСОБА_2 вона не розміщувалася на інтернет ресурсах «Житомир.info» (https:// www.zhitomir.info), «Інсайдер Житомира» ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та у соціальній мережі «Facebook». Заяви про залучення до участі у справі інших відповідачів (співвідповідачів) не подавалися.
		При таких обставинах, враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.
		Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення місцевим судом норм матеріального чи процесуального права при вирішенні даного спору. 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Посилання щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.
		Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
		Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду  без змін.
		Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 січня 2022 року  без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий                 Судді
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складений: 30 травня 2024 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...