Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/21075/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано судом: 30.05.2024. Зареєстровано: 31.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2024.
Дата набрання законної сили: 30.05.2024
Номер судового провадження: А/857/2049/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/21075/23 пров. № А/857/2049/24
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
		 
		головуючого судді :                                                  Кухтея Р.В.,
		суддів :                                                                      Носа С.П., Шевчук С.М.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року (ухвалене головуючою-суддею Плахтій Н.Б. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Міністерства оборони України (за участі третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
		                                                       в с т а н о в и в :
		 
		У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 із адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - МОУ, відповідач) (за участі третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене п.17 протоколу засідання №7/в від 21.04.2023, яким було відмовлено у призначенні частки одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця (солдата) ОСОБА_7 на неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на 1/5 частки одноразової грошової допомоги у сумі 3000000,00 грн у зв`язку із загибеллю (смертю) його батька, військовослужбовця (солдата) ОСОБА_7 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні військового обов`язку та зобов`язати відповідача прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги та здійснити перерозподіл призначеної п.33 протоколу №198/168 від 21.04.2023 та п.26 протоколу №123/168 одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця (солдата) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні військового обов`язку та призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/5 частини одноразової грошової допомоги у сумі 3000000,00 грн у зв`язку із загибеллю (смертю) його батька, військовослужбовця (солдата) ОСОБА_7 , при виконанні ним військового обов`язку.
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 позовні вимоги були задоволені повністю.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог повністю.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168), особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пунктах 1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Водночас, син загиблого ОСОБА_2 народився після загибелі ОСОБА_7 . Кошти в сумі 15000000,00 грн розподілені рівними частками (по ?) на всіх осіб, які мають право на отримання такої одноразової грошової допомоги на момент загибелі ОСОБА_7 , а саме його батьку ОСОБА_5 , матері ОСОБА_6 , дочці ОСОБА_2 та дружині ОСОБА_1 . Вказує, що законним представником не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують врегулювання спору за взаємною згодою осіб, яким призначена вказана допомога.
		У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
		Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
		З матеріалів справи видно, що 18.10.2022 ОСОБА_8 уклала шлюб із ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 18.10.2022.
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .
		28.01.2023 у законного представника народився син ОСОБА_2 , у свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 батьком якого зазначено ОСОБА_7 .
		За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги сину ОСОБА_2 у зв`язку із загибеллю його батька Комісією МОУ було прийнято рішення про відмову у призначенні частки одноразової грошової допомоги (п.17 протоколу №7/в від 21.04.2023), оскільки син ОСОБА_2 народився після загибелі батька ОСОБА_7 . 
		При цьому, відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії МОУ №109/168 від 21.04.2023 (п.33) одноразова грошова допомога призначена батьку, матері та дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 в розмірі ? частини 15000000,00 грн, в сумі 11250000,00 грн у рівних частках кожному.
		Також, відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії МОУ №123/168 від 21.04.2023 (п.26) одноразова грошова допомога призначена дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 в розмірі ? частини 15000000,00 грн, в сумі 3750000,00 грн.
		Вважаючи оспорюване рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулася в суд в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до адміністративного суду з даним позовом.
		Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у справі письмовими доказами підтверджується та обставина, що ОСОБА_2 , хоч і народжений після загибелі свого батька, однак є членом його сім`ї, відтак має право на одержання одноразової грошової допомоги у розумінні ст.161 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011). Суд вказав, що право дитини на отримання частки одноразової грошової допомоги виникло в день її народження, тобто 23.01.2023, оскільки в момент народження вона набула цивільної правоздатності як фізична особа.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011.
		За змістом ч.1 ст.16 Закону №2011, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		Відповідно до п.2 ч.2 ст.16 Закону №2011, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.
		Статтею 161 Закону №2011 (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця ОСОБА_7 , а також на час звернення позивачки із заявою про призначення одноразової грошової допомоги на малолітнього сина та на час прийняття оспорюваного рішення) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
		Відповідно до ч.3 ст.162 Закону №2011, розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
		Згідно ч.1, 8, 9 ст.163 Закону №2011, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 161 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 161 цього Закону. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
		На виконання Указів Президента України №64 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 було прийнято Постанову №168, пунктом 2 якої визначено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161 Закону №2011, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (абз.1 п.2 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №1066 від 27.09.2022).
		Абзацами 2-4 пункту 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
		У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу.
		Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
		Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
		На виконання вимог Закону №2011, постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
		Згідно п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
		Відповідно до п.5 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання. Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
		Пунктом 10 Порядку №975 передбачено, що члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи : заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
		До заяви додаються копії : документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
		У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому згаданого пункту, та копію відповідного рішення суду (абз.16 п.10 Порядку №975).
		Сімейний кодекс України (далі - СК України) визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів (ст.1 СК України).
		Статтею 3 СК України визначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
		Відповідно до ч.7 ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Згідно ч.1 ст.122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.
		У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
		Статтею 2 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.
		Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Згідно ст.3 Закону України "Про охорону дитинства", яка закріплює основні принципи охорони дитинства, визначено, що всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до ч.1, 2 ст.25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
		У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.
		Спірним у цій справі є рішення комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене п.17 протоколу засідання №7/в від 21.04.2023, яким позивачці було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 Постанови №168. Відмова мотивована тим, ОСОБА_7 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 і на цю дату визначається право осіб на одержання одноразової грошової допомоги. Оскільки син ОСОБА_2 народився після загибелі ОСОБА_7 , у призначенні частки одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на сина ОСОБА_2 відмовлено.
		Колегія суддів зазначає, що сім`ям загиблих військовослужбовців ЗСУ, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.
		Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
		Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, визначене статтею 161 Закону №2011, а саме : члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (в редакції статті 161, чинній на дату смерті військовослужбовця ОСОБА_7 ) та батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого) (в редакції статті 161, чинній на момент звернення позивача із заявою та прийняття спірного рішення відповідача).
		Держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для всіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби.
		За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.
		Підхід МОУ щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 Постанови №168 дитині, зачатій за життя загиблої (померлої) особи та народженій після її смерті є дискримінаційним.
		Як видно з матеріалів справи, військовослужбовець ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим із вказаної дати члени сім`ї та батьки загиблого військовослужбовця набули право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №168.
		Так, на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_7 членами сім`ї, батьки та утриманці були : ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (батьки), ОСОБА_2 , яка є донькою загиблого від першого шлюбу та позивачка.
		Вказані члени сім`ї загиблого звернулись із заявами про виплату одноразової грошової допомоги рівними частками до відповідача та одноразова грошова допомога була призначена та виплачена в повному обсязі, що не заперечується сторонами.
		Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , син померлого військовослужбовця - ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто після призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
		На сьогодні статус ненародженої дитини як суб`єкта цивільних правовідносин передбачено у спадкових правовідносинах. Такий підхід може бути використаний і у правовідносинах, пов`язаних із правом дитини, народженої після загибелі (смерті) особи, на отримання одноразової грошової допомоги.
		Висновок відповідача про те, що дитина загиблого військовослужбовця народилася після його смерті, а тому ця дитина не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, є помилковим, оскільки такий підхід до тлумачення законодавства не відповідатиме положенням Закону №2011, а також основним принципам охорони дитинства, а саме, рівності прав і свобод дітей, які визначені нормативно-правовими актами, незалежно від народження, або будь-яких інших обставин, а також міжнародним зобов`язанням держави згідно зі статтею 2 Конвенції про права дитини поважати і забезпечувати всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації.
		На думку колегії суддів, дитина загиблого військовослужбовця у розумінні статті 161 Закону №2011, належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.
		Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.05.2024 по справі №440/6725/23.
		З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості даного позову.
		Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006).
		Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень
		Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
		Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
		Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
		Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.          
		Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
		Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
		 
		                                                              п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року по справі №140/21075/23 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		 
		Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос   С. М. Шевчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...