Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/8013/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 31.05.2024. Зареєстровано: 31.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2024.

Номер судового провадження: 2/465/720/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		465/8013/23 
		2/465/720/24 
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		22.05.2024 року м.Львів
		Франківський районний суд м. Львова в складі:
		головуючого судді Мартинишин М.О.
		за участю секретаря Кондрашин В.Р.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульноїполіціїпро відшкодуванняморальної шкоди
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 моральну шокду в розмірі 6 700 гривень.
		В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у зв`язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 680 грн., згідно з постановою в справі про адміністративне правопорушення серія ЕАР №6492065 від 02.02.2023 за ч.3 ст.122 КУпАП, яку скасовано судовим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2023 року у справі №465/785/23, позивач поніс моральні страждання, оскільки змушений виправдовуватися та доводити відсутність своєї вини в інкримінованому правопорушенні перед відповідачем, виправдовуватися в тому, що не є порушником. Безпідставні звинувачення, розгляд справи про адміністративне правопорушення, не надання інспектором можливості позивачу скористатись правом на правову допомогу, безпідставне притягнення до адміністративної відповідальності призвели до значних душевних хвилювань, поганого самопочуття позивача, порушення звичайного ритму його життя, вжиття дій щодо оскарження рішення інспекторів поліції, а тому розмір моральної шкоди оцінює в сумі 6 700 гривень. Просить позов задоовлити .
		Ухвалою судді від 20.10.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати за участю учасників справи.
		10.11.2023 року від представника відповідачів Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульноїполіціїнадійшов відзив, в якому зазначив, що позивачем не обґрунтовано у чому полягає заподіяна йому маральна шкода. Не доведений факт завдання моральних страждань, душевних переживань, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з діями відповідача як суб`єкта владних повноважень. Позивачем не наведено доказів, які вказували б на те, що дії працівників поліції були незаконними та завдали моральну шкоду та їхні дії перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із постановою про адміністративне правопорушення, тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2023 року у справі №465/785/23 вищевказану постанову скасовано, одна дії працівників поліції неправомірними, або протиправними судом не встановлено. Таким чином вимоги позивача стягнути моральну шкоду є безпідставним. Доводи, наведені позивачем в обґрунтування завдання йому моральної шкоди, не підтверджується жодними фактичними даними, а ґрунтується тільки на власних домислах сторони позивача. Просив відмовити у задоволенні позову.
		18.11.2023року відпредставника позивачанадійшли відповідь на відзив, в якому просить суд врахувати аргументи викладені у даних запереченнях при винесенні рішення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає, що до матеріалів позовної заяви долучені належні та допустимі докази того, що позивачу завдана моральна шкода та причинно-наслідковий зв`язок. Зокрема моральна шкода, яка завдана позивачу, полягає у душевних стражданнях, яких зазнав позивач у зв`язку з діями та прийнятим рішенням інспектора УПП у Львівській області ДПП  вчинені 02.02.2023 р., а саме: безпідставні звинувачення інспектора, що позивач порушив вимоги ПДР; безпідставний розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача; не надання інспектором поліції можливості Позивачу скористатись правом на правову допомогу під час розгляду справи; безпідставне притягнення Позивача до адміністративної відповідальності. Вищевказані дії інспектора поліції призвели до значних душевних переживань позивача, поганого самопочуття, порушення звичайного ритму життя та його зміни у зв`язку із необхідність вжиття дій, щодо оскарження рішення інспекторів поліції та подальшого стягнення компенсації, адже для цього доведеться звертатись про правову допомогу, збирати документи, витрачати час на спілкування із адвокатом, тощо, що в сукупності призведе до значної втрати часу. Таким чином, позивачу з боку інспектора УПП у Львівській області ДПП було завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 6 700 грн., що складає 1 (одну) мінімальну заробітну плату на 2023 рік. Зазначений розмір вважають розумним, обґрунтованим та справедливим.
		У судовому засіданні представник позивача - адвокат Назаркевич С.М. підтримав позовну заяву, надав аналогічні пояснення викладеним в позовній заяві та до відповіді на відзив. Просив позов задоволити повністю.
		Представник відповідачів Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульноїполіціїв судове засідання не з`явився, втім до відзиву просив розглянути справу без участі сторони відповідачів у порядку письмового провадження.
		Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи. 
		За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати за відсутності відповідачів на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.
		У відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.
		Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом установлено, що рішенням Франківського районногосуду м.Львова від29.05.2023року усправі №465/785/23позов ОСОБА_1  постанову серії НОМЕР_1 від 02 лютого 2023р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП скасовано, а провадження у справі закрити.
		Рішення набрало законної сили 09.06.2023 року.
		Відповідно до ч. 4 ст.82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 56 Конституції Українивизначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені ч. 7ст. 1176 ЦК України.
		Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною 1ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		За відсутності підстав для застосування ч. 1ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174цьогоКодексу).
		Статтями2,4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
		Уст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»визначено, що в наведених устатті цього Законувипадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.
		Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини 5, 6Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
		Звернувшись з цим позовом до суду, позивач посилається на нормиЗакону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» та зазначає, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.
		Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		За змістомст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
		Застосовуючи статті1173,1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
		Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
		Зазначений висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
		Відповідно до положень ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
		Згідно з ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Статтею 80 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Разом з тим, позивач хоч і потребував докладати додаткових зусиль та витрачати час для відновлення своїх прав, проте останнім не надано доказів заподіяння моральної шкоди та наявності вини працівників Департаменту патрульної поліції чи протиправності дій, причинного зв`язку між рішеннями, діями або бездіяльністю працівників департаменту і шкодою, не доведено належними і допустимими доказами самого факту заподіяння шкоди такими діями відповідача.
		Таким чином, сам факт звернення позивача до суду не може свідчити про реальне порушення його прав, а не погоджуючись з рішенням інспектора, він у повному обсязі реалізує своє конституційне право на доступ до правосуддя шляхом звернення до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 312/262/18.
		Суд вважає, що сам факт скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не свідчить про реальне завдання особі моральної шкоди.
		У такому випадку, особа може й не нести моральні переживання, оскільки наявність таких переживань чи страждань носить індивідуальний характер для кожної особи.
		При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
		Таким чином, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.
		Разом з тим, позовна заява не містить жодного посилання на те, в чому саме полягали моральні переживання чи страждання позивача, їх обсяг, а також не доведено та навіть не вказано, за яких обставин чи якими діями або бездіяльністю відповідача заподіяна позивачу моральна шкода при вирішенні питання про накладення на нього штрафу.
		Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
		Наведені норми права позивачем не дотримано, доказів, які б підтверджували наявність складових для відшкодування моральної шкоди, не надано.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду по справі №464/3789/17 від 10 квітня 2019 року та Великої Палати Верховного Суду по справі №180/1560/16-а від 8 квітня 2020 року порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.
		За таких обставин, суд вважає, що доводи ОСОБА_1 про необхідність відшкодування йому моральної шкоди не знайшли своє підтвердження.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження №61-19000сво18), викладений правовий висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першоїстатті 1 Закону №266/94-ВРв особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
		У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справ про адміністративні правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
		У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження №61-15393св18), зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій не врахували, що дії працівників поліції щодо затримання позивача та складання щодо нього протоколів про адміністративне правопорушення, відповідно до положень пункту 4 частини першоїстатті 2 Закону № 266/94-ВР, є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування такої шкоди здійснюється незалежно від вини. Зважаючи на наведене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відсутність вини у діях працівників поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтями173,185 КУпАП, є помилковими.
		В свою чергу,статтею 48 ЦПК Українивизначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
		Виходячи з положень цивільного процесуального законодавства відповідачце особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
		Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
		Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.
		Як беззаперечно вбачається з матеріалів справи, позивач звернувшись до суду з позовними вимогами, предметом яких є стягнення моральної шкоди, у позовній заяві визначив відповідачів Державне казначейську службу України, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, та Департаменту патрульної поліції.
		Слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України),суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.
		Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третястатті 13 ЦПК України).
		Згідно із ч. 4ст. 12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Як вже зазначалося, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, при цьому, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позовуобов`язком суду.
		Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.
		Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
		Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).
		Відповідно до положень ч. 2ст. 48 ЦПК України, відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
		Відповідно дост.1Закону України«Про національнуполіцію» національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
		Згідно із ч. 3ст.19цього Закону держава, відповідно до закону, відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
		Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/1423/17, статті1173,1174 ЦК Україниє спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
		Крім цього, Верховний Суд у своїй практиці, зокрема, у справах № 521/10640/15-ц і № 520/3307/16-ц, виходить з того, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина другастатті 2 ЦК України).
		Відповідно достатті 170 ЦК Українидержава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		На переконання суду, у випадку доведення у встановленому порядку шкоди, що заподіяна працівниками Управління патрульної поліції в Львівської області Департаменту патрульної поліції, які виконують свої обов`язки відповідно до наданих законодавством повноважень і в рамках Закону України «Про національну поліцію», дійсно компенсуються державою за рахунок державного бюджету, при цьому відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		Разом з тим, відповідно до пункту 1 Положення про Національну поліцію, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави Україна, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною.
		Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, провадження № 14-515цс19).
		Таким чином, належним відповідачем у справі про відшкодування шкоди, заподіяної працівниками Управління патрульної поліції у Львівської області, Департаменту патрульної поліції має бути держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
		Проте всупереч вимогам зазначених вище норм та висновкам Великої Палати Верховного Суду, позивач державу Україна до участі у спорі не залучав.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення у справі «Stankov v. Bulgaria» (Станков проти Болгарії) від 12 липня 2007 року, заява № 68490/01).
		У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19) вказано, що «причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову».
		При таких обставинах, встановлено, що в матеріалах справи відсутні достатні та допустимі докази на підтвердження доводів про заподіяння відповідачем позивачеві моральної шкоди.
		З огляду на викладене, звертаючись до суду з позовом, позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, внаслідок незаконних дій відповідачів, а також не довів причинно-наслідковий зв`язок між діями службових осіб поліції та настанням негативних наслідків, на які він посилався у позовній заяві, обґрунтовуючи моральну шкоду. 
		Згідно з ст.5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Згідно з ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права .Судове рішеннямає відповідатизавданню цивільногосудочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що необхідно у позові відмовити у повному обсязі.
		Керуючись ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України - 
		в и р і ш и в:
		 
		  Узадоволенні позову ОСОБА_1 до Державноїказначейської службиУкраїни, Управлінняпатрульної поліціїу Львівськійобласті Департаментупатрульної поліціїНаціональної поліціїУкраїни,Департаменту патрульноїполіції про відшкодуванняморальної шкоди відмовити.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Учасники справи:
		Позивач: ОСОБА_1  ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 . 
		Відповідач: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: м. Київ вул. Бастіоннна, буд.6.
		Відповідач: Управління патрульноїполіції уЛьвівській областіДепартаменту патрульноїполіції Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Львів вул. Перфецького, буд. 19.
		Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Київ вул. Федора Ернста, буд.3.
		Дата складення повного судового рішення  27.05.2024 року. 
		 
		Суддя Мартинишин М.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...