Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1413/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі.
Надіслано для оприлюднення: 31.05.2024. Зареєстровано: 31.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2024.
Дата набрання законної сили: 21.05.2024
Номер судового провадження: 399 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 травня 2024 року                                    м. Харків                        Справа № 905/1413/23  
		 
		          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А. , суддя  Стойка О.В.
		 
		за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,
		представників:
		від позивача, ОСОБА_1 - Бєлкін Л.М. (у режимі відеоконференції);
		від ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" - Чайкіна К.О. (у режимі відеоконференції);
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (вх.399Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 06.02.2024 (суддя Лейба М.О., повний текст складено 06.02.2024) у справі №905/1413/23
		за позовом ОСОБА_1 , м.Київ,
		до відповідачів:
		1. Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", м.Авдіївка Донецької області;
		2. Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD), Кіпр;
		3. Компанії "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.), м.Амстердам, Королівство Нідерланди;
		4. ОСОБА_2 , м.Київ,
		про солідарне стягнення доплат за акції у загальному розмірі 23 580 000,00 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів - Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод"; відповідач-1), Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) (відповідач-2), Компанії "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.) (відповідач-3), ОСОБА_2 (відповідач-4) про солідарне стягнення доплат за акції у загальному розмірі 23 580 000,00 грн.
		Позовні вимоги мотивовані порушенням норм законодавства під час процедури примусового викупу належних позивачу акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" та несправедливою вартістю викупу акцій позивача.
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.02.2024 у справі №905/1413/23 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", Компанії  "Barlenco LTD", Компанії "Metinvest B.V." на користь ОСОБА_1 суму доплат за акції у загальному розмірі 23  580 000,00 грн. Стягнуто з ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 117  900,00 грн. Стягнуто з Компанії "Barlenco LTD" на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 117 900,00 грн. Стягнуто з Компанії "Metinvest B.V." на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 117 900,00 грн. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог до гр. ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Відмовлено ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у стягненні з позивача - ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27  472,00 грн.
		 
		Не погодившись із означеним рішенням, ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 06.02.2024 у справі №905/1413/23 у частині задоволення позову, у цій частині прийняти рішення про відмову в задоволенні позову про солідарне стягнення з ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії «Barlenco LTD» та Компанії «Metinvest B.V.» на користь ОСОБА_1 суми доплат за акції у загальному розмірі 23 580 000,00 грн. Судові витрати у зв`язку з апеляційним переглядом просить покласти на позивача.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-1 посилається на наступне:
		- суд першої інстанції безпідставно визнав доведеними обставини, що позивач має право на доплату за акції в розмірі, визначеному за формулою «чистих активів», з ігноруванням інших доказів, що свідчать про те, що ринкова вартість акцій складає 13,00  грн.;
		- місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про можливість ретроспективного застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, внаслідок чого помилково виснував, що з боку відповідачів мало місце порушення прав та законних інтересів позивача;
		- суд першої інстанції зазначив, що позивач просить стягнути доплату за акції, проте не надав кваліфікації правовій природі таких вимог та спірних правовідносин;
		- Господарський суд Донецької області дійшов передчасного висновку про стягнення коштів з ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" за відсутності в його діях складу цивільного правопорушення. Крім того судом не встановлено наявності в діях інших відповідачів усіх елементів складу цивільного правопорушення, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову;
		- для спірних правовідносин не допускається існування солідарного зобов`язання. Це свідчить про те, що заявлення солідарної вимоги про стягнення кондикційних виплат не передбачене законом, а тому не призведе до ефективного відновлення прав та інтересів позивача. Тобто, позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову;
		- суд першої інстанції застосував доктрину «підняття корпоративної завіси» за відсутності відповідного закону, передбаченого таким законом механізму застосування доктрини, без наявності доказів безпосереднього керівництва, а тому дійшов помилкового висновку про можливість звернення з позовом до ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", Компанії "Метінвест Б.В.";
		- відповідачами у цій справі виступають Компанія «Barlenco LTD» та Компанія «Metinvest.V.», які є іноземними юридичними особами, нерезидентами. Означені підприємства мали бути повідомлені належним чином про розгляд справи №905/1413/23, отримати переклад на англійську мову позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі №905/1413/23. Між тим, зазначені дії при розгляді справи Господарським судом Донецької області здійснені не були, що свідчить про відсутність підстав для вирішення справи по суті. Отже, оскаржуване рішення прийняте без дотримання ч.1 ст.365, ч.ч.2, 3 ст.120, ст.42 ГПК України, Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаагської конвенції);
		- спір між позивачем та нерезидентами Компанією «Barlenco LTD», Компанією «Metinvest B.V.» не підлягав розгляду в порядку господарського судочинства Господарським судом Донецької області.
		 
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О., суддя Стойка О.В.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2024 апеляційну скаргу ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при поданні апеляційної скарги недоліків. 
		Після отримання від відповідача-1 заяви про усунення недоліків, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" на рішення Господарського суду Донецької області від 06.02.2024 у справі №905/1413/23 та призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 23.04.2024 о 09:30год.
		 
		Через підсистему «Електронний суд» 18.03.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), за змістом якого заявник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін (з урахуванням уточнень, отриманих 28.03.2024). 
		Позивач зазначає, що апеляційна скарга не ґрунтується на жодних нормах права, доводи апеляційної скарги є надуманими і суперечать тривалій судовій практиці у сфері «сквіз-ауту». При цьому за коротким змістом відзиву позивач звертає увагу на наступне:
		- питання неналежної ціни «викупу» акцій у процедурі «сквіз-аут» щодо акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" розглядалося у справі №905/671/19 конкретно за позовом ОСОБА_1 . Постановою від 15.06.2022 у справі №905/671/19 Верховний Суд визнав право позивача на отримання компенсації за примусово вилучені, на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", акції у розмірі з розрахунку 54,30 грн. за одну акцію. Означені обставини є преюдиційними, а ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», яке брало участь у справі №905/671/19, не має права знову оспорювати ці ж самі обставини при розгляді справи №905/1413/23;
		- щодо можливості ретроспективного застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19. Усупереч твердженням скаржника, судові рішення Верховного Суду у справах про «сквіз-аут» ґрунтуються на міцних засадах попередніх висновків колегій Верховного Суду. Висновок Верховного Суду щодо невідповідності ціни примусового «викупу» акцій принципу справедливості не є економічним висновком, а є правовою позицією, сутність якої полягає у тому, що ціна «викупу» не може бути меншою за вартість чистих активів;
		- апелянт самостійно перекваліфіковує предмет позову у витребування майна з чужого незаконного володіння. Заниження ціни викупу акцій цілком однозначно витлумачено Верховним Судом як завдання збитків, отже про жодне кондикційне зобов`язання мова не йде;
		- заперечення апелянта щодо суб`єктного складу відповідачів спростовані Верховним Судом у пунктах 142, 143, 145 постанови від 15.06.2022 у справі №905/671/19;
		- учасники примусового викупу акцій фактично склали неподільний пакет акцій для цілей примусового викупу, оскільки жоден з них окремо, навіть найбільший, не міг би забезпечити свою участь у примусовому викупі, оскільки не володів 95+ % акцій. Отже, за наслідками такого примусового викупу виникають солідарні права та обов`язки, на чому і наголошувалося у позові по даній справі;
		- безпідставними є посилання скаржника на необхідність надсилання документів по справі до відповідачів-2, 3 відповідно до ч.1 ст.1 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаагська конвенція);
		- усупереч твердженням скаржника, у справі №905/1413/23 наявні критерії віднесення спорів до підсудності українських судів, передбачені пунктами 2, 3, 5, 7 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».  
		 
		Через підсистему «Електронний суд» 19.04.2024 від ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" надійшли додаткові пояснення у справі, за змістом яких відповідач-1 зазначає наступне:
		- у цій справі належним відповідачем виступає заявник публічної безвідкличної вимоги про обов`язковий продаж акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" - Компанія «Barlenco LTD». Компанія «Metinvest B.V.» не є зобов`язаною особою у відносинах з обов`язкового продажу акцій та, відповідно, належним відповідачем у справі. Положення законодавства прямо забороняють покладення на акціонерів товариства відповідальності за зобов`язаннями товариства. У справах про стягнення доплати, у тому числі у цій справі, доктрина «підняття корпоративної завіси» застосуванню не підлягає;
		- помилковим є твердження позивача про те, що ОСОБА_2 є бенефіціарним власником Компанії «Metinvest B.V.» та має вирішальний влив на мажоритарного акціонера. ОСОБА_2 не здійснює 100% вирішальний вплив на ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", оскільки володіє лише 75,4776% мажоритарного акціонера. Отже, твердження щодо належності ОСОБА_2 як відповідача у справі не відповідає дійсним обставинам справи;
		- вимоги до кінцевого бенефіціарного власника підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.   
		 
		Від позивача через підсистему «Електронний суд» 19.04.2024 отримано заперечення проти додаткових пояснень відповідача-1, за змістом яких заявник звертає увагу на наступне:
		- постанова Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 має ідеальні преюдиціальні властивості, оскільки прийнята не тільки по відношенню до відповідача-1, але й до позивача ОСОБА_1 ;
		- усі додаткові пояснення відповідача-1 спрямовані на спростування висновків постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19. Компанія «Barlenco LTD», Компанія «Metinvest B.V.» та гр. ОСОБА_2 не оспорюють преюдиціальні висновки, зроблені у справі №905/671/19;  
		- стягнення упущеної вигоди (доплати за акції) є відшкодуванням збитків у вигляді упущеної вигоди;
		- наполягаючи на неправильному виборі позивачем відповідачів, апелянт залишає поза увагою, що учасниками процедури примусового викупу акцій є не тільки особа, яка безпосередньо заявила публічну безвідкличну вимогу, але й афілійовані особи цієї особи або особи, що діють спільно відповідно до окремого договору;
		- у межах даної справи №905/1413/23 немає сенсу розглядати статус ОСОБА_2 як відповідача, оскільки провадження у даній справі закрите в частині позовних вимог до гр. ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України і жодна зі сторін рішення суду першої інстанції у цій частині не оспорює.
		 
		У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Радіонової О.О., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 19.04.2024, згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.
		У судовому засіданні 23.04.2024, за участі представників позивача та відповідача-1, з метою забезпечення сторонам можливості укласти мирову угоду (на чому безпосередньо наголошували представники позивача та відповідача-1), судова колегія задовольнила клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відклала розгляд справи №905/1413/23 на 21.05.2024 о 10:00 год.
		 
		Через підсистему «Електронний суд» 20.05.2024 від позивача отримано додаткові пояснення про актуальну судову практику Східного апеляційного господарського суду у сфері «сквіз-ауту» (постанова від 25.04.2024 у справі №905/2204/21, постанова від 22.04.2024 у справі №905/691/22).
		 
		Відповідачі-2, 3, 4 правом, наданим ст.263 ГПК України, не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).
		 
		У судовому засіданні 21.05.2024 представник ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" Чайкіна К.О. підтримала вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник позивача Бойко П.Ю. проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.  
		Разом з тим, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 задоволено клопотання ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" про участь у судових засіданнях у справі №905/1413/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представників. Постановлено судові засідання у справі №905/1413/23 провести за участі представників ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", зокрема, ОСОБА_3 .
		Водночас, судове засідання 21.05.2024 у справі №905/1413/23 проведено без участі представника ПрАТ "Авдіївский коксохімічний завод" - Гінінгера А.А. через відсутність можливості встановити зв`язок з ним; за даними підсистеми відеоконференцзв`язку користувач знаходився "Не в мережі". Означені обставини підтверджені наявним у матеріалах справи актом про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку №12-33/143 від 21.05.2024. 
		Згідно з ч.5 ст.197 ГПК України, пунктом 46 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи.
		Відповідачі-2, 3, 4 явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, зокрема шляхом направлення ухвал суду від 26.02.2024 (про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду на 23.04.2024) та від 23.04.2024 (про відкладення розгляду справи на 21.05.2024) на поштові адреси. Крім того означені ухвали були направлені на електронні адреси Компанії «Барленко ЛТД» (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Компанії «Метінвест Б.В.» (ІНФОРМАЦІЯ_2 ). До матеріалів справи додано довідки про доставку електронних листів.
		Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, з огляду на необхідність дотримання розумного строку судового провадження, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідачів-2, 3, 4.
		 
		Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		26.04.2018 Barlenko LTD (покупець), від імені якого діє Приватне акціонерне товариство "Альтана Капітал" (повірений покупця), та Товариство з обмеженою відповідальністю "Атріус Груп" (продавець) укладено договір купівлі - продажу акцій №БВ20180426/02-АК. 
		За умовами п.1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити акції з наступними характеристиками: вид (категорія) акцій - акції прості іменні; емітент акцій: ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод"; міжнародний ідентифікаційний номер: UA4000079222; форма існування акцій: бездокументарна; кількість акцій: 550 000 штук; сума договору: 8  250  000,00 грн.
		Згідно з п.2.2 договору право власності на акції переходить від продавця до покупця з моменту зарахування акцій на рахунок у цінних паперах покупця у депозитарній установі, відповідно до чинного законодавства України.
		У пункті 8.1 сторонами погоджено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та припиняє свою дію: з моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
		Означений договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень (т.1 а.с.54-56).
		27.04.2018 ТОВ «Атріус Групп» перерахував на депозитарний рахунок Barlenko LTD 550000 простих без документарних акцій ПРАТ «АКХЗ» (т.1, а.с.58 зворот).
		Додана до матеріалів справи виписка про стан рахунку в цінних паперах на 11.04.2018, депонентом яких є Private Limited Liability Company Metinvest B.V., відображає частку останнього у СК% ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у розмірі 94,6003 (т.1 а.с.57). 
		Виписка про стан рахунку в цінних паперах №003473 від 31.03.2010, депонентом яких є ПАТ "Фірма верхнього одягу "ФЕЯ", відображає кількість приналежних акцій відповідача-1 у розмірі 231  000 шт. та номінальну вартість однієї акції емітента ВАТ "Авдіївський коксохім" 1,76 грн (т.1, а.с.57 зворот). 
		 
		27.04.2018 між Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Метінвест Б.В." (сторона 1), Приватним акціонерним товариством "Фірма верхнього одягу "ФЕЯ" (сторона 2) та Barlenko LTD (сторона 3) укладено договір, за умовами якого (пункт А) сторони є афілійованими особами в розумінні п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про акціонерні товариства", а саме сторона 2 та сторона 3 під контролем сторони 1 (т.1,а.с.59-62).
		У пунктах В, С, D договору передбачено, що сторона 1 прямо володіє 94,60034% акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" (Україна, ідентифікаційний код 00191075) (товариство); сторона 2 прямо володіє 0,11842% акцій товариства; сторона 3 прямо володіє 0,28196% акцій товариства.
		Відповідно до п.Е та п.1 договору сторони разом мають право власності на домінуючий контрольний пакет акцій товариства, який таким чином перебуває у прямій та опосередкованій власності сторони 1; враховуючи норми статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" та на підставі ст.627 Цивільного кодексу України, сторони уклали цей договір, яким домовились про наступне: визначити сторону 3 особою, що уповноважена на вчинення наступних дій: вимагати від інших акціонерів продажу належних їм акцій товариства шляхом надсилання до товариства публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій товариства та вчиняти всі інші дії відповідно до вимог та у порядку, визначеними ст.65-2 Закону України "Про акціонерні товариства". 
		Сторона 3 вчиняє дії, зазначені в п.1 цього договору, від власного імені та за власні кошти, самостійно несе ризик збитків за неналежне виконання своїх зобов`язань (п.2 договору).
		Згідно з п.6 договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання стороною 3 дій, зазначених у п.1 цього договору.
		Означений договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень.
		 
		27.04.2018 Компанією Barlenko LTD надіслано відповідачу-1 Повідомлення б/н від 27.04.2018, в якому вказано, що вона є афілійованою особою юридичної особи, яка стала (опосередковано) власником домінуйочого пакету акцій ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», та в якому зазначено про структуру власності Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Метінвест Б.В." та її афілійованих осіб. 
		В пункті 3 повідомлення відповідно до пунктів 1 та 2 ч.5 ст.65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" було зазначено ціну акцій:
		1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття - 15,00 грн. за одну просту іменну акцію ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод"; 
		2) опосередкованого набуття права власності на акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" згідно з вимогами п.2 ч.5 ст.65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" не відбувалось. 
		Відповідно до п.4 повідомлення дата набуття домінуючого контрольного пакета акцій Товариства: 27.04.2018.
		У Повідомленні, разом з іншим, зазначено, що між Компанією «Metinvest B.V.», Приватним акціонерним товариством "Фірма верхнього одягу "Фея" та Компанією «Barlenko LTD» укладено договір, відповідно до якого Компанія «Barlenko LTD» виступить суб`єктом реалізації прав, передбачених статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" для заявника вимоги. Депозитарною установою, в якій відкрито рахунок у цінних паперах Компанії «Barlenko LTD» є Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк".
		 
		Протоколом засідання Наглядової ради ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" №209 від 30.04.2018, на підставі отриманого Повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", вирішено:
		обрати Товариство з обмеженою відповідальністю "Оціночний Стандарт" оцінювачем ринкової вартості акцій товариства станом на 26.04.2018; 
		надати дозвіл товариству на укладання з Товариством з обмеженою відповідальністю "Оціночний Стандарт" договору про надання послуг щодо оцінки ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції товариства, у складі пакетів загальною кількістю 4,99928% від статутного фонду станом на 26.04.2018 з метою реалізації права обов`язкового продажу простих іменних акції акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, та надання рецензії незалежного оцінювача на звіт "Оцінка ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції товариства". 
		 
		Матеріали справи містять Звіт про оцінку вартості 1 (однієї) акції (у складі пакетів загальною кількістю 4,99928% від статутного фонду з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій) ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" від 02.05.2018. Згідно зі Звітом ринкова вартість 1 (однієї) акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" (у складі пакетів загальною кількістю 4,99928% від статутного фонду з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій) за станом на 26.04.2018 становить: 13,13 грн. без ПДВ( т.1, а.с. 69-90).
		 
		Протоколом засідання Наглядової ради ПрАТ  "Авдіївський коксохімічний завод" №211 від 04.05.2018 вирішено відповідно до п.16.10.1.8 Статуту ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", ст.8 та ст.65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" затвердити ринкову вартість однієї простої іменної акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у розмірі 13,13 грн. 
		 
		04.05.2018 відповідачем-1 надіслано Barlenko LTD повідомлення про затвердження ринкової вартості акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" станом на 26.04.2018.
		 
		04.05.2018 між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (банк) та Barlenko LTD (клієнт) укладено договір рахунку умовного зберігання (ескроу) №31/2017-7(т.1,а.с.63-66). 
		Відповідно до п.1.1 предметом цього договору є відкриття клієнту рахунку умовного зберігання (ескроу) у національній валюті (рахунок) та здійснення його обслуговування у відповідності до умов цього договору та чинного законодавства України, у тому числі Закону України "Про акціонерні товариства" та нормативно-правових актів Національного банку України. 
		Згідно з п.1.3 рахунок використовується з метою оплати ціни акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у межах процедури обов`язкового продажу акцій на вимогу клієнта, що є власником домінуючого контрольного пакета акцій емітента (або уповноваженою особою, яка діє в інтересах групи осіб, що спільно є власниками домінуючого контрольного пакету акцій емітента).
		Як убачається з наявної в матеріалах справи довідки Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" №2879 від 04.05.2018, на виконання умов вищевказаного договору, Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" 04.05.2018 відкрито на ім`я Barlenko LTD рахунок умовного зберігання (ескроу) у валюті UAH (рахунок відкрито з метою оплати ціни акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод").
		 
		05.05.2018 Barlenko LTD надіслано на адресу відповідача-1 Публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" (вимога)(т.1,а.с.95-97).
		Відповідно до п.4 вимоги ціна придбання акцій та порядок їх визначення: 15,00 грн. за одну просту іменну акцію ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод". Зазначено також, що ціна придбання акцій визначена відповідно до ч.5 ст.65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" як найвища з наступних: 
		- найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакету акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" включно з датою набуття (15,00 грн.);
		- ринкова вартість акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій - 26.04.2018 (13,13 грн.);
		- середній біржовий курс за останні три місяці, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", визначений Публічним акціонерним товариством "Українська біржа" (9,6723 грн.).
		У розділі 6 вимоги визначено порядок її реалізації.             
		Означена вимога отримана відповідачем-1 ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" 07.05.2018, про що свідчить відмітка про отримання №11/09/371 від 07.05.2018( т.1,а.с.95).
		 
		08.05.2018 ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" розмістило копію Публічної безвідкличної вимоги на своєму офіційному сайті та у загальнодоступній інформаційній базі НКЦПФР, а також направило копію  вимоги на адресу Центрального депозитарію цінних паперів.
		 
		ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" повідомленням №11/09/414 від 17.05.2018 повідомило Компанію «Barlenko LTD» про надсилання 16.05.2018 кожному акціонеру товариства, акції якого придбаваються відповідно до ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», копії Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод". Копії безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників товариства були надіслані простими листами акціонерам на підставі переліку акціонерів ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", складеного Центральним депозитарієм цінних паперів станом на 10.05.2018. Загальна кількість акцій, що належать акціонерам ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" та придбаватимуться Компанією «Barlenko LTD» відповідно до ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», складає 9  751  712 штук простих іменних акцій товариства.  
		Відповідно до акту приймання - передавання від 17.05.2018, підписаного Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк", ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" та Barlenko LTD, визначено список осіб, у яких придбаваються акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод".
		За змістом обмеженої виписки про стан рахунку в цінних паперах на 17.05.2018 ОСОБА_1 обліковувався в реєстрі власників цінних паперів ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" із загальною кількістю цінних паперів - 600  000 шт.
		 
		Як убачається з наявної в матеріалах справи банківської виписки Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", 17.05.2018 грошові кошти в сумі 146  275  680,00 грн. були перераховані для виплат мінорітарним акціонерам ціни акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод".
		Відповідно до виписки про операції з цінними паперами за період з 18.05.2018 по 18.05.2018, цінні папери 18.05.2018 з рахунку ОСОБА_1 були переведені на рахунок заявника вимоги.
		Вищевказані обставини підтверджені матеріалами справи та сторонами не заперечуються.
		 
		Не погоджуючись із визначеною ціною для придбання акцій, ОСОБА_1 звернувся до суду за позовом (справа №905/671/19) про:
		визнання недійсним рішення Наглядової Ради ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 04.05.2018, оформленого протоколом засідання Наглядової Ради ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» №211 від 04.05.2018, про затвердження ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції ПрАТ «Авдієвський коксохімічний завод» у розмірі 13,13  грн.; 
		визнання права ОСОБА_1 на отримання компенсації за примусово вилучені, на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», акції у розмірі з розрахунку 71,83 грн. за одну акцію. 
		Постановою Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19:
		позов ОСОБА_1 задоволено частково;
		визнано право позивача на отримання компенсації за примусово вилучені, на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", акції у розмірі з розрахунку 54,30 грн. за одну акцію;
		відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" про визнання недійсним рішення наглядової ради ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" від 04.05.2018, оформленого протоколом засідання наглядової ради ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" №211 від 04.05.2018, про затвердження ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у розмірі 13,13 грн. 
		 
		З огляду на те, що продаж акцій відбувся за ціною, що не відповідає справедливій вартості акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, ОСОБА_1 звернувся до суду з розглядуваним позовом про солідарне стягнення з відповідачів недоплаченої справедливої вартості акцій у розмірі 23 580 000,00 грн. 
		 
		Судова колегія враховує наступне.
		За змістом ст.ст.4, 5 ГПК України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту.
		За змістом апеляційної скарги ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" наголошує на тому, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
		За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 25.01.2022 у справі №143/591/20, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/18214/19 викладено висновок про те, що оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. 
		Тобто, категорії "належності" та "ефективності" способу судового захисту є взаємопов`язаними.
		У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту). Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №143/591/20.
		У постанові від 19.10.2022 у справі №910/14224/20 Велика Палата Верховного Судудійшла висновку, що розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
		На дату звернення ОСОБА_1 з позовною заявою до суду та, відповідно, на дату ухвалення місцевим господарським судом рішення, що переглядається, у ч.21 ст.95 Закону України «Про акціонерні товариства» належним способом судового захисту прав міноритарних акціонерів, які не згодні з ціною обов`язкового продажу акцій, законодавець визначив стягнення за позовом такого акціонера компенсації належної вартості акцій, що були придбані відповідно до вимоги.
		Отже, з урахуванням викладеного вище обґрунтування, усупереч твердженням скаржника, обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним.
		 
		Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч.1). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч.2). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч.4). Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану (ч.5).
		Означені положення кореспондуються з приписами ст.321 ЦК України, які передбачають, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1). Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2). Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 353 цього Кодексу (ч.3).
		У контексті приписів ст.177 ЦК України, ст.6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (у редакції станом на дату виникнення спірних відносин) акція є об`єктом права власності.
		Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. 
		Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що при примусовому вилученні майна надзвичайно важливим є отримання  справедливої компенсації до моменту  такого вилучення. 
		У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше ст.1 Протоколу першого до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов`язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать ст.1 Протоколу першого Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої. 
		Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також  предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97. Європейський суд з прав людини рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонерів.
		Невиправдана затримка у виплаті компенсації є порушенням ст.1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Алмейда Гарретт, Машкареньяш Фалькао та інші проти Португалії", "Чайковська і інші проти Польщі").
		Верховний Суд неодноразово зазначав, що акціонер є слабкою стороною у відносинах, які виникають при реалізації процедури сквіз-аут.
		Предметом спору у розглядуваному випадку є стягнення доплат за акції у загальному розмірі 23 580 000,00 грн.
		Як зазначалося вище за текстом постанови, Верховний Суд у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 визнав право позивача - ОСОБА_1 на отримання компенсації за примусово вилучені, на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", акції у розмірі з розрахунку 54,30 грн. за одну акцію, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод".
		Отже правовий спір між позивачем і відповідачами стосовно вартості однієї акції першого відповідача - ПрАТ"Авдіївський коксохімічний завод" вирішено касаційним судом у справі №905/671/19. Рішення касаційного суду  від 15.06.2022 набрало законної сили і є обов`язковим (п.7 ч.3 ст.2; 18;ГПК України).
		Отже є безпідставними і такими, що не узгоджуються з нормами законодавства,  посилання скаржника на неможливість «ретроспективного» застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19.
		 
		Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" зазначив, що суд першої інстанції безпідставно визнав доведеними обставини, що позивач має право на доплату за акції в розмірі, визначеному за формулою «чистих активів», з ігноруванням інших доказів, що свідчать про те, що ринкова вартість акцій складає 13,00  грн.
		Апелянт фактично намагається здійснити переоцінку доказів у спорі, що вже вирішений судом між тими ж сторонамиі з тих сами підстав.
		Водночас, апелянт залишає поза увагою, що розглянувши індивідуальний спір за позовом ОСОБА_1 як міноритарного акціонера щодо визначення розміру справедливої вартості однієї акції у процедурі "сквіз-аут", Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 визначив розмір справедливої вартості однієї акції у цій процедурі "сквіз-аут". Розповсюдження на вказану постанову суду касаційної інстанції принципу "res judicata" як складового елементу правової визначеності та верховенства права унеможливлює як перегляд розміру справедливої вартості однієї акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у межах справи №905/1413/23, так і необхідність її повторного доведення позивачем у межах розглядуваної справи чи можливість її спростування відповідачами. 
		 
		На переконання скаржника, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про можливість звернення з позовом до ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" та Компанії "Метінвест Б.В.", оскільки єдиним належним відповідачем у справі є Компанія Barlenco LTD як заявник публічної безвідкличної вимоги.
		Водночас, беручи до уваги, що Компанія "Метінвест Б.В." до початку процедури "сквіз-аут" була власником значного контрольного пакету акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у розмірі 94,60034% від загальної кількості та здійснювала контроль щодо заявника публічної безвідкличної вимоги Компанії «Barlenco LTD», тоді як остання стала власником лише 0,28196% загальної кількості акцій напередодні укладеної афілійованими особами угоди 27.04.2018 щодо здійснення процедури "сквіз-аут", і неспростовані твердження про те, що в результаті саме Компанія "Метінвест Б.В." отримала примусово придбані акції міноритарних акціонерів ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" та набула повного контролю над останнім, судова колегія відхиляє твердження скаржника щодо неналежності відповідача-3. 
		Крім того, за змістом ч.3 ст.4 ГПК України апелянт (відповідач-1) у межах цієї справи має представляти власні інтереси, оскільки за умовами діючого законодавства не управнений здійснювати апеляційне оскарження замість відповідача-3, який є самостійним суб`єктом апеляційного оскарження, і апеляційним судом у межах цього провадження було вжито достатніх і належних заходів для можливості реалізації останнім (у разі бажання) відповідних процесуальних прав через своєчасне і належне повідомлення про розгляд справи.
		Судова колегія також звертає увагу, та вважає цілком застосовним підхід відносно оцінки належності відповідача, викладений у пунктах 128-145 постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19. Так, Верховний Суду зазначив, що Компанія «Barlenco LTD», яка набула незначний пакет акцій лише перед початком процедури сквіз-аут, була використана  в процедурі сквіз-ауту мажоритарним акціонером Компанією «Metinvest B.V.», яка володіла 94,600034% акцій як технічна юридична особа, що є достатньою підставою для застосування доктрини "підняття корпоративної завіси". Підняття корпоративної завіси щодо емітента та акціонерів разом з їх афілійованими особами та особами, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб`єктністю), дозволить суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритарних акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах з емітентом та мажоритарним акціонером. Міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси". 
		Оскільки ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" є емітентом акцій, то означене підприємство є належним відповідачем.
		Окрім наведеного, колегія суддів зазначає, що попри встановлену визначеність справедливої ціни однієї акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у розглядуваній процедурі "сквіз-аут" за результатами ухвалення постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 і наявність достатнього часу до моменту ухвалення оскаржуваного рішення місцевого суду, відповідачами-1, 2, 3 не було вжито жодних дієвих заходів щодо відновлення порушених майнових прав міноритарного акціонера - Бойка П.Ю. (доказів протилежного матеріали справи не містять), а тому обмеження позивача на цьому етапі триваючого порушення його права у виборі відповідача за майновою вимогою щодо стягнення доплати справделивої вартості акцій тільки заявником бевідкличної вимоги (на чому наполягає апелянт) є несумісним з принципами справедливості, добросовісності та розумності. 
		Таким чином, за висновками судової колегії, визначені позивачем відповідачі - ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", Компанія «Барленко ЛТД» та Компанія "Метінвест Б.В." є належними відповідачами за вимогою про стягнення доплати за акції.  
		 
		Позивачем визначено заявлені до стягнення з відповідачів грошові кошти як доплату за акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у зв`язку із заниженням ціни їх викупу. 
		Як установлено судом першої інстанції та не спростовано сторонами, у процедурі "сквіз-аут" у ОСОБА_1 було придбано 600  000 простих іменних акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" на рівні/з розрахунку 15,00 грн. за акцію, що на 39,30 грн. нижче справедливої ціни, визначеної Верховним Судом для цієї процедури "сквіз-аут" у межах справи №905/671/19 (54,30 грн.).    
		Враховуючи означене, Східний апеляційний господарський суд погоджуться з висновками Господарського суду Донецької області про те, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з відповідачів-1, 2, 3 доплата за акції в розмірі 23  580 000,00 грн. (600  000 простих іменних акцій х 39,30 грн. (справедлива вартість 1 акції 54,30 грн. - ціна "сквіз-ауту" відповідно до публічної безвідкличної вимоги 15,00 грн. = 39,30 грн.)). 
		 
		ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" за змістом апеляційної скарги стверджує, що для спірних правовідносин не допускається існування солідарного зобов`язання і, відповідно, заявлення солідарної вимоги про стягнення кондикційних виплат не передбачене законом. 
		З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
		Згідно з ч.2 ст.14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Позивач наголошує на тому, що не заявляв позов про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.1212 ЦК України), а заявляв позов про стягнення доплати за акції у зв`язку із заниженням ціни їх викупу.
		19.04.2024 отримано заперечення проти додаткових пояснень відповідача-1
		В своїх запереченнях проти додаткових пояснень відповідача -1 позивач зазначав, що ним заявлені до стягнення збитки у вигляді упущенох вигоди.
		В судовому засіданні 21.05.2024 представник позивача також наполягав на тому, що правовідносини між сторонами не є кондиційними.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд сам вирішує, яку правову норму належить застосовувати до спірних правовідносин та відповідно до статті 236 цього Кодексу, вимога щодо законності рішення       передбачає його ухвалення відповідно до норм матеріального і процесуального права.
		  В постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.08.2019  у справі №925/366/18 від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц (провадження №61-18064св18), постановах Великої Палати   Верховного Суду   від 12.06.2019   у справі №487/10128/14-ц, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, викладено правову позицію, що зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні   судом питання   про те, яким законом слід керуватися при   вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, виходячи з фактів, встановлених  під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
		Судова колегія звертає увагу на те, що перший відповідач доводи про кондекційність правовідносин застосував вперше в апеляційній скарзі. В суді першої інстанції такі доводи не заявлялися та не досліджувалися.
		 
		За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
		Положення цих глав застосовуються незалежно від того чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		  Згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.
		В розумінні чинного законодавства збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
		          Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками полягає в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком протиправної поведінки заподіювача. При цьому причина (протиправна поведінка відповідача) повинна не тільки передувати збиткам (вибуттю майна із майнової сфери позивача), але й з необхідністю породжувати такий наслідок, тобто повинен бути не опосередкований, а безпосередній причинний зв`язок, при якому протиправна поведінка прямо (безпосередньо) породжує наслідок. 
		Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у вигляді відшкодування збитків.
		У спірних правовідносинах спільними діями наглядової ради акціонерного товариства,   заявником безвідкличної вимоги про викуп акцій - Компанії "Barlenko LTD", та мажоритарним акціонером Товариства - Компанією "Metinvest Managament B.V.", в інтересах якого здійснювався викуп акцій, позивачу завдано збитків   у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди) - недоотриманих сум ціни товару (акцій), розмір яких визначається різницею між справедливою вартістю викуплених акцій та сплаченої позивачу ціною викупу, право на отримання якої визнано постановою Верховного Суду від 15.06.2022 № 905/671/19.
		Отже, в даному випадку наявна   протиправна поведінка апелянта - ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» в особі його органу (наглядової ради), яка полягає у діях із затвердження заниженої ринкової вартості акцій, що є вочевидь несправедливою, а також протиправна поведінка заявника вимоги щодо невиконання вимог статті 65-1 Закону України "Про акціонерні товариства", зокрема, визначення, правильної ціни придбання акцій, який діяв в інтересах мажоритарного акціонера Компанії.
		Між цими діями та збитками є причинно-наслідковий зв`язок - у позивача викуплені акції за несправедливою, вочевидь заниженою ціною, як наслідок, він не отримав справедливу компенсацію за майно, яке було відчужено без його волі, відповідно до вимог закону.
		Судова колегія приймає до уваги те, що Верховний Суд у постанові у справі №905/671/19 вказав: 
		« 112. Колишній міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та/або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст.1212 ЦК.  
		145. Отже, Верховний Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що позовні вимоги мають бути адресовані саме покупцю, тобто компанії Barlenco Ltd. Верховний Суд вважає, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента.» 
		 
		У постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 стосовно визнання недійсним рішення наглядової ради про затвердження ринкової вартості акцій неналежним та неефективним способом захисту прав міноритарних акціонерів в розумінні статей 15, 16 ЦК та ст.20 ГК зазначено: 
		« 5.31. У зв`язку з тим, що позивач вже не є акціонером та носієм корпоративних прав, його порушені права на отримання належної компенсації за примусово викуплені акції поновлені шляхом присудження до стягнення заявленої суми збитків, Верховний Суд вважає, що за обставин цієї справи не є належним та ефективним способом захисту визнання недійсним рішення наглядової ради щодо затвердження ринкової вартості акцій, яке вичерпало свою дію в момент прийняття та породжує права та обов`язки і для інших акціонерів, що не оскаржують це рішення. 
		5.32…такий спосіб захисту не є належним та ефективним, і що для відшкодування збитків окремо визнання рішення наглядової ради не вимагається…».
		 
		Таким чином суд апеляційної інстанції ддійшов висновку, що позивачу завдано збитків взаємопов`язаними сукупними діями наглядової ради ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», заявником вимоги - Компанією "Barlenko LTD" та мажоритарним акціонером - Компанією "Metinvest B.V." з єдністю наміру - викупу акцій у позивача за заниженою ціною. 
		Разом з цим колегія суддів враховує, що, як зазначено вище,   Компанія «Barlenсo LTD», Компанія «Metinvest B.V.» та Компанія «Metinvest Menegment B.V.» є афілійованими особами. Акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються. 
		Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (ч.1 ст.1190 ЦК України).
		Відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
		Статтею 543 ЦК України унормовано, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1).
		Таким чином, якщо спільними діями або бездіяльністю учасників правовідносин з обов`язкового продажу акцій (сквіз-аут) спричиняється збитки іншим учасникам зазначених відносин (міноритарним акціонерам), то вони несуть відповідальність як солідарні боржники. Для виникнення солідарного обов`язку з відшкодування збптків необхідно встановити, що особи діяли з єдністю наміру або заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними сукупними діями. Спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. 
		Оскільки спільні дії учасників правовідносин (відповідачів-юридичних осіб) призвели до викупу акцій позивачем за заниженою ціною, вказані особи у розумінні положень ч.1 ст.543 ЦК України несуть солідарний обов`язок з відшкодування недоотриманого доходу - сплати розумної компенсації, що свідчить про правильність висновку місцевого господарського суду щодо стягнення такої компенсації з ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії «Barlenko LTD» та Компанії «Метінвест Б.В.».
		 
		Оцінюючи правомірність закриття Господарським судом Донецької області провадження у справі у частині позовних вимог до відповідача-4, Ахметова Ріната Леонідовича, Східний апеляційний господарський суд зауважує наступне.
		Згідно з п.п.3, 4 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
		Відповідно до  ч.ч.1, 3  ст.167 ГК України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до  закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
		Первісною причиною виникнення спору є правовідносини у процедурі "сквіз-аут", яка регламентована приписами корпоративного права (Закон України "Про акціонерне товариство"). Означена процедура може бути ініційована виключно у разі приналежності домінуючого контрольного пакета акцій, а, отже, є правом, що випливає із власності відповідного суб`єкта/акціонера (прямо чи разом із афільованими особами) на відповідну кількість акцій, а тому є корпоративним правом (ініціювання викупу) у розумінні ст.167 ГК України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин). 
		Водночас, корпоративна природа первинних правовідносин, які стали причиною виникнення спору, сама по собі не може автоматично відносити будь-які спори, позовні вимоги у яких обґрунтовані посиланням на відповідні корпоративні відносини, до корпоративних спорів, що належать до юрисдикції господарських судів, без урахування суб`єктного складу спору та спрямованості позовних вимог (природи захищуваного права).
		Наразі коло учасників розглядуваної процедури "сквіз-аут" визначено ст.65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" (у відповідній редакції) і відповідач-4 до жодного із цих типів учасників не належить. 
		Матеріали справи не містять жодних доказів наявності щодо відповідача-4 критеріїв у спірних правовідносинах, які з посиланням на усталену практику Європейського суду з прав людини наведені у пункті 144 постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 (формування волі юридичної особи або оперативне управління нею у розглядуваній процедурі "сквіз-аут"). 
		Судова колегія наголошує на невідповідності суб`єктного складу спору за вимогою позивача до відповідача-4 складу учасників корпоративного спору згідно з п.п.3, 4 ч.1 ст.20 ГПК України.
		Розглядуваний спір стосується майнових прав позивача на справедливу компенсацію та стягнення коштів через її нездійснення у процедурі "сквіз-аут", тобто результат розгляду заявленої вимоги не передбачає відновлення статусу акціонера відповідача-1. 
		Як правильно зазначено судом першої інстанції, у розглядуваному випадку позивач не є учасником юридичної особи та не має на меті отримання акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" з метою участі в управлінні та діяльності цієї юридичної особи, його вимоги спрямовані до відповідачів, у тому числі до гр. ОСОБА_2 (кінцевий бенефіціарний власник), саме як до боржників у зобов`язальних відносинах. 
		Східний апеляційний господарський суд також звертає увагу на висновок, викладений Верховним Судом  у пункті 202 постанови від 15.06.2022 у справі №905/671/19 про те, що позов подано з метою захисту майнових, а не корпоративних прав колишнього акціонера.
		Оскільки заявлений позов не направлений на захист корпоративних прав позивача, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розглядуваний спір не містить ознак корпоративного.        
		Таким чином, з урахуванням статусу як фізичних осіб позивача та відповідача-4, відсутності між ними корпоративних відносин за ознаками, які визначені у релевантно застосованій місцевим господарським судом постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №757/39672/17-ц, закриття Господарським судом Донецької області провадження у справі відносно відповідача-4 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України є цілком обґрунтованим. Вимоги позивача щодо ОСОБА_2 підлягають розгляду у порядку цивільного, а не господарського судочинства. 
		 
		Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», разом з іншим, зазначило про те, що відповідачі у справі - Компанія «Barlenco LTD» та Компанія «Metinvest B.V.» є іноземними юридичними особами, нерезидентами і, відповідно, мали бути повідомлені Господарським судом Донецької області про розгляд справи №905/1413/23 відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаагська конвенція), отримати переклад на англійську мову позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі, чого зроблено не було. 
		Суд апеляційної інстанції враховує, що країною місцезнаходження Компанії "Barlenko LTD" є Кіпр, а Компанії "Метінвест Б.В." - Нідерланди. Відтак, застосуванню підлягає Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Україна, Кіпр  та Королівство Нідерланди є сторонами цієї Конвенції).
		Конвенція передбачає можливість використання судом різних каналів вручення документів за кордоном:
		1) основний (статті 5, 6, 7) - через Центральний орган держави, що запитується;
		2) альтернативні:
		- прямі консульські канали без застосування заходів примусу (ч.1 ст.8);
		- непрямі консульські канали (ч.1 ст.9);
		- непрямі дипломатичні канали у виключних обставинах (ч.2 ст.9);
		- поштові канали (ст.10(а));
		- прямі зв`язки між судовими та іншими посадовими особами, чи іншими компетентними особами (ст.10(б));
		- прямі зв`язки між особою, що бере участь у судовому процесі та судовими посадовими особами чи іншими компетентними особами (ст.10(с));
		3) інші канали, які не регулюються Конвенцією:
		- відповідно інших міжнародних угод (статті 11, 24, 25);
		- національного законодавства держави яка вручає документи (ст.19).
		У Практичному керівництві роз`яснюється, що поштові канали зв`язку - це відправка листів у вигляді звичайного поштового відправлення, рекомендованого листа та з повідомленням про вручення. Поштові канали також можуть охоплювати відправку електронною поштою та іншими сучасними засобами електронної комунікації, якщо це передбачено національним законодавством.
		Пунктом (а) ст.10 Конвенції передбачено, якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають закордоном.
		Заяви і застереження, висловлені державами до міжнародного договору, є його невід`ємною частиною. При застосуванні багатостороннього міжнародного договору його положення діють з урахуванням заяв і застережень України, висловлених у законі під час ратифікації чи приєднання, та відповідної іноземної держави.
		Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного права, Королівство Нідерландів, як і Республіка Кіпр заявили, що вони не заперечують проти способів передачі документів, передбачених ст.10(а) Конвенції. 
		Суд має право обрати канал вручення документів з урахуванням вимог Конвенції. Основний та альтернативні канали є рівнозначними, тому суд з урахуванням принципу пропорційності (конкретних обставин справи) має обирати відповідний канал вручення документів.
		Вимога щодо перекладу судових документів, яка міститься у ст.5 Конвенції, не поширюється на вручення документів поштовими каналами відповідно до ст.10 (а) Конвенції.
		Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 29.04.2022 у справі №905/830/21 та від 23.05.2022 у справі №905/1060/21 у подібних правовідносинах за участю Компанії "Barlenko LTD" та Компанії "Метінвест Б.В.", судові рішення, які підлягають врученню вказаним компаніям, можуть направлятись українською мовою через альтернативний канал, передбачений ст.10(а) Конвенції, тобто шляхом надсилання безпосередньо поштою ухвали суду на адресу компанії, що дозволить зберегти розумний баланс між приписами щодо належного повідомлення відповідачів та розгляду справи у розумні строки.
		За висновками суду апеляційної інстанції, використання Господарським судом Донецької області альтернативного каналу вручення документів - надсилання судом кореспонденції відповідачам-2, 3 поштою (рекомендованим листом з повідомленням) відповідає інтересам забезпечення розумного строку розгляду справи та уникнення невиправданих зволікань через застосування ускладненого механізму основного каналу вручення кореспондеції.
		Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що сторона, яка за кордоном отримала документи мовою, яку вона не розуміє, має право відмовитися від їх отримання чи подати суду клопотання про їх переклад. 
		При цьому судова колегія враховує, що повідомлення відповідачів-2, 3 про розгляд справи №905/1413/23 місцевим господарським судом здійснювалося також засобами електронного зв`язку та шляхом розміщення повідомлення про наявність судового провадження у справі на офіційному веб-сайті Господарського суду Донецької області веб-порталу "Судова влада України".  
		 
		Відхиляючи доводи апелянта про те, що спір між позивачем та нерезидентами Компанією «Barlenco LTD», Компанією «Metinvest B.V.» не підлягав розгляду в порядку господарського судочинства Господарським судом Донецької області, судова колегія зазначає наступне.
		Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
		Згідно з ч.1 ст.76 означеного Закону суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом зокрема, у таких випадках:
		1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
		2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
		3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
		5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
		7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
		Оскільки правочин щодо обов`язкового продажу акцій за публічною безвідкличною вимогою про придбання акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» в усіх власників акцій було вчинено та виконано в Україні; шкода заподіяна вказаним правочином на території України позивачу - резиденту, який має місцезнаходження в Україні; акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», набуті Компанією «Barlenco LTD», обліковуються в депозитарній установі Aкціонерне товариство "Перший український міжнародний банк"; грошові кошти в процедурі обов`язкового продажу акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» виплачуються через рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий в Aкціонерному товаристві "Перший український міжнародний банк"; Компанія «Barlenco LTD» та Компанія «Metinvest B.V.» мають майно в Україні на рахунках, у грошових коштах та в цінних паперах в Aкціонерному товаристві "Перший український міжнародний банк", спір у справі №905/1413/23 за участю іноземних юридичних осіб підсудний господарським судам України і має вирішуватись за правом України.
		 
		Слід зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
		Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Донецької області. 
		Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга відповідача-1 підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
		З урахуванням приписів  ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. 
		Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276,  281, 282,  284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Донецької області від 06.02.2024 у справі №905/1413/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.  
		Повний текст постанови складено 30.05.2024. 
		 
		                    Головуючий суддя                                                                    О.Є. Медуниця
		 
		                    Суддя                                                                                           О.А. Істоміна  
		 
		                    Суддя                                                                                           О.В. Стойка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...