Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 727/4556/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 31.05.2024. Зареєстровано: 31.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2024.
Дата набрання законної сили: 28.08.2024 (частково)
Результат оскарження 28.08.2024 Сьомий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: 2-а/727/39/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                            Справа № 727/4556/24 
		                           Провадження № 2-а/727/39/24
		 
		РІШЕННЯ
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31 травня 2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
		головуючого-судді: Одовічен Я.В.
		за участю секретаря: Гелка А.С.,
		представника позивача: Курбака О.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
		Посилався на те, що постановою по справі про адміністративне правопорушення №1342 від 22.04.2024 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1, ч.2 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 4250 грн. 00 коп.
		Підставою винесення оскаржуваної постанови стали: протоколи ЧРТЦК №58 та №59, складених ТВО старшого офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , к-н ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.210-1, ч.2 ст.210 КпАП України.
		17.04.2024 року з грубим порушенням чинного законодавства, при застосуванні психологічного та погрозі застосування фізичного тиску на ОСОБА_1 було складено три протоколи про адміністративне правопорушення №58, №59, №60. Розгляд всіх трьох протоколів було призначено на 22.04.2024 року в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 .
		Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 17.04.2024 року о 16 год. 50 хв. ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, всупереч вимогам законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, військовозобов`язаний виїхав з місця проживання без дозволу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 де військовозобов`язаний перебуває на обліку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч.4 ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210-1 КпАП України.
		Також, 17.04.2024 року о 17 год. 10 хв. ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку відмовився від отримання направлення та проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, чим порушив вказані правила військового обліку, в особливий період. Своїми діям ОСОБА_1 порушив вимоги п.п., 5, 7 ч.3 ст.1, ч.8 ст.2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ та п.19 (Додаток 2) Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КпАП України.
		Із зазначеною постановою він не погоджується та вважає притягнення його до адміністративної відповідальності безпідставним, оскільки не порушував правила військового обліку. 
		Зазначив, що 17.04.2024 року його було затримано невстановленими особами у військовій формі та примусово, із застосуванням фізичної сили, доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований в АДРЕСА_2 , куди неодноразово викликалася поліція, зокрема, слідчо-оперативна група. 
		У зазначеній установі ОСОБА_1 утримувався майже цілий день. Цього дня, він також був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований в АДРЕСА_1 . При цьому, будь-яких протоколів про його затримання не складалися.
		На момент затримання ОСОБА_1 хворів, що підтверджується консультативним висновком сімейного лікаря від 09.04.2024 року, а тому через події, які мали місце 17.04.2024 року та нелюдським поводженням до нього, його стан здоров`я значно погіршився, внаслідок чого 18.04.2024 року він був госпіталізований до МЦ «Меділенд» з пневмонією ІІІ категорії.
		Також, вказав, що в період з 18.12.2023 року по 27.02.2024 року ОСОБА_1 проходив курс оздоровчих процедур в «Smetaniuk Clinic Pain Therapy», що знаходиться в м.Чернівці, з діагнозом: міофасціальний больовий синдром. Повторний курс процедур було призначено на 18.04.2024 року.
		Кваліфікація дій ОСОБА_1 співробітником ІНФОРМАЦІЯ_2 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки він не отримував повістку про необхідність з`явитись до Р( ІНФОРМАЦІЯ_4 до дати складання протоколу, в його діях відсутня об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.210-1 КпАП України.
		Зазначив, що ОСОБА_1 не змінював своє місце проживання, він перебував у Чернівецькій області у зв`язку із лікуванням.
		Разом з тим, законодавством встановлено заборону на зміну місця проживання без дозволу керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не заборону на пересування територією України.
		Просив визнати протиправною та скасувати постанову №1342 від 22.04.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Ухвалою суду від 08.05.2024 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
		Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. 
		Відзив обґрунтованотим,що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ №64/2022 від 24.02.2022 року та Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 24.02.2022 року в Україні запровадженого воєнний стан, який діє з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 року строком на 30 діб. На час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
		Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №69/2022 визначено оголосити та провести загальну мобілізацію.
		Відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 452/2023 від 26.07.2023 року строк проведення загальної мобілізації було продовжено строком на 90 діб (станом на момент розгляду справи).
		Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою КМУ від 23.02.2022 року №154 визначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Вказаним Положенням також визначені завдання ІНФОРМАЦІЯ_4 , до яких відносяться, зокрема, і виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призов громадян на військову службу, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів.
		Абзацом 11 п.9 Положення передбачено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку). 
		Вказала, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, знаходячись 17.04.2024 року в м.Чернівці Чернівецької області, відмовився від отримання направлення та проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, тобто порушив вказані правила військового обліку, в особливий період.
		Крім того, в ході розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, всупереч вимогам законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію виїхав у воєнний час з місця проживання без дозволу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , де він перебуває на обліку, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
		Враховуючи наведене, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 складено адміністративні протоколи серії ЧРТЦК №58 та №59 від 17.04.2024 року у відношенні ОСОБА_1 .
		Зазначила, що Правилами військового обліку, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487 передбачено, зокрема, що призовники, військовозобов`язані, резервісти, серед іншого, повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
		Відповідно до п. 3.1. Наказу МОУ «Про затвердження Положення про ВЛК в ЗСУ» №402 від 14.08.2008 року, медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_5 на збірних пунктах районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_4 або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Відмова від проходження військово-лікарської комісії в особливий період вказує на небажання ОСОБА_1 виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, оскільки з метою забезпечення оборони держави від військової агресії російської федерації проти України в ході проведення мобілізаційних заходів щодо комплектування військових частин, одним з важливих завдань є визначення придатності військовозобов`язаних як мобілізаційного ресурсу для Збройних Сил України та впорядкування військового обліку.
		Крім того, вказала, що в протоколі, складеному за фактом відмови ОСОБА_1 від проходження ВЛК, позивачем були надані пояснення про те, що він просить надати можливість надати медичну документацію, яка відображає його стан здоров`я. Однак, ні на час розгляду справи, ні станом на 20.05.2024 року будь-яка інформація від позивача стосовно того, що він з`явився для проходження військово-лікарської комісії за місцем своєї реєстрації, до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходила. Відповідно до витягу з АІТС «Оберіг» позивач і досі перебуває в розшуку в ІНФОРМАЦІЯ_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) - за місцем перебування на військовому обліку, з 03.03.2023 року.
		Тому вказані заяви викликають сумнів у дійсності намірів позивача та свідчать про його свідоме небажання виконувати Правила військового обліку та про те, що він продовжує їх порушувати.
		Стосовно вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП представник відповідача вказала, що абзацом 2 статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що «свобода пересування» у цьому Законі вживається у такому значенні - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Частиною 4 ст.37 Закону № 2232- XII від 25.03.1992 року, визначено, що у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).
		Оскільки ОСОБА_1 не було надано жодного документа, який би підтверджував його право на виїзд у воєнний час з місця проживання у розумінні ч.4 ст.37 Закону № 2232- XII від 25.03.1992, то його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП.
		У задоволенні адміністративного позову просив відмовити.
		22.05.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просив відзив на позов залишити без розгляду. Вказував, що протоколи ЧРТЦК №59, 60 про адміністративні правопорушення за ч.2 ст.210, ч.2 ст.210-1 КпАП України від 17.04.2024 року, складені ТВО старшого офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , к-н ОСОБА_2 .
		При цьому, як вбачається з долученого до відзиву Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 (з адміністративно-господарської діяльності) від 29.03.2024 року к-н ОСОБА_2 не зазначений як уповноважена особа на складання протоколів про адміністративні правопорушення, а отже, протоколи про адміністративні правопорушення складені не уповноваженою особою.
		Вважає, що Акт відмови військовозобов`язаного від проходження медичного огляду ВЛК від 17.04.2024 року не може вважатися належним та допустимим доказом та містить ознаки фальсифікації. Відомості, що зазначені в Акті суперечать відомостям, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.
		Зокрема, в Акті відмови військовозобов`язаного від проходження медичного огляду ВЛК від 17.04.2024 року зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , 17.04.2024 року об 10 год. 00 хв., прибувши для уточнення облікових даних після виписаного йому направлення, відмовився від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження ВЛК.
		Повістки на проходження ВЛК йому не давали, так само, як і направлення, адже, для проходження ВЛК позивач має надавати документи, які відображають його дійсний стан здоров`я, які на час незаконного затримання та утримання в ІНФОРМАЦІЯ_4 , були відсутні, адже позивач проживає взагалі в іншому населеному пункті.
		   Також, зазначив, що належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 , приїхавши до Чернівецької області, змінив своє постійне місце проживання, на що не мав дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, немає.
		29.05.2024 року представником відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив.
		Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та підтвердив, викладені в ньому обставини. Просив позов задовольнити та скасувати оскаржувану постанову.
		Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності з урахуванням поданого відзиву.
		Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази надані в обґрунтування та спростування позовних вимог судом встановлено наступні обставини.
		Відповідно до вимог ч.1ст.5 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Згідно з вимогами ч.1ст.6 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до ст.7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
		Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
		Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
		Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
		Згідно ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		За визначенням у Законі України«Про оборону України»особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюдненоУказ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014«Про часткову мобілізацію».
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
		Відповідно дост. 235 КУпАПтериторіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
		Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
		Як було встановлено судом, 22.04.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_10 полковником ОСОБА_4 винесено постанову №1342 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , якою встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, знаходячись 17.04.2024 року в м.Чернівці Чернівецької області, відмовився від отримання направлення та проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, тобто порушив вказані правила військового обліку, в особливий період. 
		Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.5, 7 ч.3 ст.1, ч.8 ст.2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ та п.19 (Додаток №2) Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП.
		Також, в ході розгляду, встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, всупереч вимогам законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію виїхав у воєнний час з місця проживання без дозволу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , де він перебуває на обліку, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
		Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.4 ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ, що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.210-1 КУпАП.
		Згідност. 36 КУпАПякщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
		Зазначеною постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210, ч.2ст.210-1КпАП Українита накладено штраф у розмірі 4250 гривень (а.с.19-20).
		Даючи оцінку оскаржуваному рішенню в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КпАП України суд зазначає наступне:
		Так, відповідальність за ч.2 ст.210-1 КпАП України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, настає у разі повторного протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
		Згідно ст.62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно дост.77Кодексу адміністративногосудочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Докази надають суду учасники справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.
		Відповідно дост. 39 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу"призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом таЗаконом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
		Крім того,Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу "здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
		Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
		Згідно ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Згідно із ч. 2ст. 4 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
		У відповідності до ч. ч. 5, 6 ст. 4 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
		Частиною 3статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Згідно із п. 1 Правил призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:- перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані Служби зовнішньої розвідки - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; - у разі вибуття за межі України на строк більше трьох місяців - за місцем консульського обліку в закордонних дипломатичних установах України;- прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів; - не змінюватимісце проживанняз моментуоголошення мобілізаціїта увоєнний часбез дозволукерівника відповідногорайонного (міського)територіального центрукомплектування тасоціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника); - особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, закордонної дипломатичної установи України), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік; - особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених устатті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених устатті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
		Як було встановлено судом, місце проживання позивача зареєстровано в АДРЕСА_3 .
		ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_11 з 25.09.2015 року (а.с.86).
		Згідно даних системи «Оберіг» останній підлягає призову на військову службу під час мобілізації, проте перебуває в розшуку з 03.03.2023 року.
		Отже, згідно наявних даних за місцем військового обліку позивача, ОСОБА_1 являється придатним до військової служби та не має права на відстрочку відповідно дост. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», доказів на спростування даного твердження матеріали справи не містять.
		17.04.2024 року ОСОБА_1 було виявлено та зупинено в м.Чернівці, після чого доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Позивач із діями працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 не погодився та вказує, що місце проживання він не змінював, а перебував на лікуванні у м.Чернівці. 
		На підтвердження своїх доводів представником позивача було долучено до матеріалів справи довідку «Smetanic Clinic» від 22.04.2024 року, видану ОСОБА_1 про те, що він з 18.12.2023 року по 27.02.2024 року проходив курс оздоровчих процедур у клініці з діагнозом «Міофасціальний больовий синдром». Було рекомендовано повторний курс оздоровчих процедур розпочати з 18.04.2024 року (а.с.29).
		Також суду було надано консультативний висновок сімейного лікаря ОСОБА_5 від 09.04.2024 року, яка здійснює свою діяльність у м.Львові, відносно ОСОБА_1 , згідно якого виставлено діагноз «Гостра інфекція дихальних шляхів не уточнена, гострий назофарингіт, Мізит не уточнений» (а.с.28). При цьому, доказів того, що у позивача із вказаними лікарем було укладено декларацію матеріали справи не містять. 
		Стаття 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»визначає порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього, зокрема, частини 1 та 2 регламентують правила взяття на облік, частини 3 і 5 - зняття з обліку при зміні місця проживання.
		Частиною 4 вказаної норми встановлено, що у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).
		З огляду на те, що ч. 4ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»встановлює заборону виїзду військовозобов`язаних з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у воєнний час, підлягає застосуванню спеціальний закон, яким єЗакон України «Про правовий режим воєнного стану», стаття 8 якого передбачає заходи правового режиму воєнного стану.
		Одним з таких заходів є передбачена п. 16 ч. 1 ст. 8 заборона громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Службі безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки України, змінювати місце проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України.
		Аналогічна норма міститься в ч. 6ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якої громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.
		Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу»не передбачає визначення «місця проживання».
		Відповідно доЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»місце проживання житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги (редакція від 05.11.2021 року).
		На підставі вищезазначеного суд приходить до переконання, що законодавством встановлено заборону на зміну місця проживання без дозволу керівника уповноваженого ІНФОРМАЦІЯ_12 , а не заборону на пересування територією України.
		Із дослідженої судом копії паспорту позивача видно, що його єдиним зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_3 (а.с.85). 
		Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази зміни позивачем місця проживання у визначеному Законом порядку, а отже притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП є безпідставним.
		Щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КУпАП суд зазначає наступне.
		Як було встановлено судом та підтверджено представником позивача у судовому засіданні, ОСОБА_1 17.04.2024 року було зупинено у м.Чернівці та доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Там, позивачу дійсно намагались вручити направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби, проте ОСОБА_1 його не отримав, оскільки не мав при собі медичних документів щодо стану його здоров`я. Вважає, що позивач не відмовлявся від отримання направлення на медичний огляд ВЛК.
		Такі дії ОСОБА_1 було кваліфіковано уповноваженим органом за ч.2 ст.210 КУпАП.
		Відповідальність за ч.2 ст.210 КпАП України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, настає у разі повторного протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період, а саме порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.
		Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовму резерві, зобов`язані: проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішенням комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Правила військового обліку, визначені у Додатку №2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженогопостановою КМУ від 30.12.2022 № 1487.
		Зокрема, п.1 вказаних Правил закріплено, що призовники і військовозобов`язані повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки.
		Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (ч.5 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
		Відповідно до пп.3.1., 3.2 глави 3 розділу ІІ наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦКСП ВЛК ТЦКСП на збірних пунктах районних (міських) ТЦКСП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦКСП. Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦКСП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення.
		Пунктом 3.5 розділу ІІІ Положення передбачено, що військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого заформою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року№ 110«Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
		Відповідно до п.6.2 розділу VI Положення на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об`єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено вдодатку 14. 
		Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов`язкове до виконання; медична книжка; посвідчення особи (військовий квиток); фотокартка 3 х 4 см без головного убору - при амбулаторному огляді; службова характеристика для проведення медичного огляду військово-лікарською комісією (зразок заповнення якої наведено вдодатку 15). 
		Військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров`я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки (п.6.6).
		На осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого. Під час проходження медичного огляду військовослужбовець зобов`язаний надавати медичні документи щодо стану свого здоров`я. Дані, вказані в наданих військовослужбовцем медичних документах, враховуються лікарями під час формування постанов ВЛК (п.6.8).
		Як підтверджено матеріалами справи, уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 17.04.2024 року відносно ОСОБА_1 було складено направлення на медичний огляд ВЛК з метою визначення придатності до військової служби (а.с. 87).
		Проте, позивач від отримання зазначеного направлення відмовився, що підтверджується актом відмови зобов`язаного від проходження медичного огляду ВЛК від 17.04.2024 року, складеного уповноваженою особою ОСОБА_2 у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.85 зв.) 
		Вказана обставина позивачем та його представником будь-якими доказами спростована не була, клопотання про виклик та допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перед судом не заявлялось. 
		Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від отримання направлення, а не одержав його лише у зв`язку з тим, що у нього були відсутні медичні документи щодо його стану здоров`я, суд відхиляє. 
		Так, згідно п.2.8.6 Положення строки проведення медичних оглядів, визначаються з урахуванням необхідності отримання повної та об`єктивної інформації про стан здоров`я людини, та не можуть становити більше 14днів.Тобто, позивач не був позбавлений можливості протягом 14 днів подати на ВЛК медичні документи щодо стану його здоровя. Зазначена представником обставина у жодному разі не надавала права військовозобов`язаному ОСОБА_1 у період дії воєнного стану відмовлятись від одержання направлення на ВЛК. Такі дії останнього суд розцінює як намагання ухилення від виконання свого військового обов`язку.
		Суд також враховує, що позивач 22.04.2024 року для розгляду його справи до ІНФОРМАЦІЯ_2 не зявився.
		Наявна у матеріалах справи довідка МЦ «Меділенд» ПП «Сигма» (з місцем розташування у м.Києві) від 19.04.2024 року про те, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у медичному центрі з 18.04.2024 року по даний час, тобто по 19.04.2024 року, не свідчить про поважність причин його неявки для розгляду справи до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки останній особисто 22.04.2024 року в м.Чернівці отримав довідку в «Smetanic Clinic» (а.с.28,29). 
		Окрім цього, ОСОБА_1 було вручений примірник протоколу, а також, роз`яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбаченими вст. 268 КУпАП, статті 63 Конституції України, що також підтверджується дослідженим у судовому засіданні протоколом № 59 від 17.04.2024 року (а.с.23-24).
		Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачу у будь-якому випадку необхідно було одержати направлення на ВЛК, а не відмовлятись від його отримання, а в подальшому, у випадку порушення його прав зі сторони військовослужбовців, оскаржити їх дії у вищому органі або в суді. Однак позивач зазначену вище вимогу норми закону не виконав, а тому в цій частині на законних підставах був притягнутий до адміністративної відповідальності.Доводи позивача зазначені в позовній заяві не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
		Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
		Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб"єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб"єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб"єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Зважаючи на те, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії №1342 від 22.04.2024 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2ст.210-1 КУпАПє такою, що винесена з порушенням вимог закону, тому суд доходить висновку, що постанова у цій частині підлягає скасуванню.
		При цьому, зважаючи на те, що суд встановив наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст. 210 КУпАП, суд вважає, що постанову в цій частині слід залишити без змін.
		Також, приймаючи до уваги те, що суд встановив наявність лише складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 210 КУпАП, слід змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
		З урахуванням викладеного суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 слід змінити застосований захід стягнення у виді штрафу у сумі 4250 гривень на стягнення, передбачене ч.2ст.210 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 1700 гривень.
		За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягає частковому задоволенню.
		На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
		Скасувати постанову №1342 від 22.04.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_10 полковником ОСОБА_4 , в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2ст.210-1 КУпАП.
		Змінити захід адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 4250 гривень, накладений на ОСОБА_1 постановою №1342 від 22.04.2024 року, на адміністративне стягнення, передбачене ч.2ст.210 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 1700 гривень.
		У іншій частині позовних вимог відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не булаподанау встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної силипісля закінчення апеляційного розгляду справи.
		Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Повний текст судового рішення буде складено 31.05.2024 року.
		 
		Суддя Одовічен Я.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...