Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/3063/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2024.
Дата набрання законної сили: 22.05.2024
Номер судового провадження: 61-928ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 травня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 754/3063/22
		 
		провадження № 61-928св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) -  ОСОБА_1 ,
		відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) -  ОСОБА_2 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва 
		від 20 липня 2023 року у складі судді Бабко В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
		 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		1.                 У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом ОСОБА_2 про розірвання договору, визначення місця проживання дітей з батьком і стягнення коштів.
		2.                 Позовна заява мотивована тим, що 30 квітня 2013 року між ним та 
		ОСОБА_2 було укладено шлюб, під час якого у сторін народилися двоє спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		3.                 Позивач вказував, що з квітня 2021 року шлюбні відносини між сторонами було фактично розірвано, а 22 вересня 2021 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва шлюб розірвано офіційно за спільною заявою подружжя.
		4.                 30 квітня 2021 року вони уклали договір про визначення місця проживання дітей та здійснення батьківських прав та обов`язків, яким було визначено місце проживання дітей з матір`ю, а батько зобов`язується брати спільну і однакову участь у забезпеченні життя дітей, має право вільного з ними спілкування та зустрічей, а також сплачує одноразово грошові кошти в розмірі 500 000,00 грн в рахунок аліментів на утримання дітей, до досягнення ними повноліття, надає усе потрібне майно (вартість якого становила приблизно 100 000,00 грн) та у разі потреби сплачує додаткову грошову допомогу.
		5.                 Однак з дня укладання такого договору діти залишились проживати з батьком, а мати не виявляла бажання перевезти дітей проживати до себе, при цьому вона ніколи не мала ніяких перешкод у спілкуванні з дітьми.
		6.                 Позивач зазначав, що дбає про дітей, вони здорові, доглянуті та відвідують навчальні заклади. Батько забезпечує дітям відпочинок та оздоровлення, про всі зміни місця проживання дітей він завжди повідомляв відповідачку.
		7.                  ОСОБА_1 вказував, що йому стало відомо що ОСОБА_2 має намір здійснити примусове фізичне відібрання дітей, щоб передати їх на виховання своїм батькам, а тому просить розірвати договір про визначення місця проживання дітей та здійснення батьківських прав та обов`язків від 30 квітня 2021 року. Визначити місце проживання дітей з батьком та стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн за договором про визначення місця проживання дітей та здійснення батьківських прав та обов`язків від 30 квітня 2021 року.
		8.                 У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з матір`ю, який обґрунтовувала тим, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 з 30 квітня 
		2013 року до 22 вересня 2021 року, під час якого народилися їхні спільні діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		9.                 Вказувала, що 30 квітня 2021 року сторони уклали договір про визначення місця проживання дітей та здійснення батьківських прав та обов`язків, відповідно до умов якого діти будуть проживати з матір`ю, а батько буде проживати окремо від матері та дітей.
		10.              ОСОБА_2 зазначала, що до червня 2021 року вона, ОСОБА_1 та діти проживали за адресою 
		АДРЕСА_1 .
		11.             Під час спільного проживання з ОСОБА_1 останній постійно завдавав шкоди її фізичному та психічному здоров`ю, свідками цього були діти.
		12.             Зазначені вище обставини викликають побоювання, що проживання дітей з ОСОБА_1 суперечитиме їх життєвим інтересам.
		13.             В зустрічній позовній заяві вказує, що з липня 2018 року по лютий 2021 року діти відвідували Комунальний заклад «Ворзельський заклад дошкільної освіти комбінованого типу № 12 «Ластівка» Бучанської міської ради Київської області. Згідно наданих характеристик дошкільним закладом ОСОБА_2 має позитивні характеристики.
		14.             До того ж зазначала, що в червні 2021 року ОСОБА_1 за особисто прийнятим рішенням, всупереч умовам договору, забрав дітей та переїхав до орендованої квартири. На неодноразові її звернення з проханням, щоб діти проживали з нею ОСОБА_1 їй погрожував, що забере дітей і вона їх взагалі не побачить.
		15.             Вказувала, що у жовтні 2021 року ОСОБА_1 без її відома та дозволу знову переїхав з дітьми у невідомому напрямку, у зв`язку із чим вона звернулась до Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві і тільки так дізналась нове місце проживання дітей.
		16.             З 24 лютого 2022 року з початком введення на території України воєнного стану вона неодноразово телефонувала та писала ОСОБА_1 , однак відповіді не отримала.
		17.             Враховуючи неможливість отримати відповідь від ОСОБА_1 , вона була змушена звернутись за допомогою до державних органів як особисто від себе, так і свого адвоката.
		18.             Зазначала, що постійні зміни ОСОБА_1 місця проживання дітей, здійснювані не тільки без її дозволу як їх матері, але навіть й без її відома, неможливість взагалі встановити їх фактичне місце перебування, особливо під час воєнних дій, викликають тривогу за їх життя, фізичний та моральний стан.
		19.              ОСОБА_2 посилалась також на те, що вона офіційно працює, має позитивні характеристики, отримує постійний дохід, веде здоровий спосіб життя, до кримінальної відповідальності не притягувалась, має належні умови для проживання дітей.
		20.             Звертала увагу суду, що вона має дуже добрі стосунки зі своїми батьками, які дуже люблять онуків та за необхідності будуть допомагати.
		21.             Згідно з висновком відділу судово-психіатричної експертизи ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України» у ОСОБА_2 наявне виражене почуття материнської любові до своїх дітей. Її провідними мотиваційними чинниками є значущість прийняття дітьми, спілкування з ними, прийняття участі в їх вихованні та піклуванні про них, тощо.
		22.             На підставі наведеного та у зв`язку з тим, що позивачка здатна забезпечити інтереси дітей в якнайкращий спосіб, просила суд визначити місце проживання дітей з матір`ю.
		Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
		23.             Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 
		2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Розірвано договір про визначення місця проживання дітей та здійснення батьківських прав та обов`язків від 30 квітня 2021 року.
		Визначено місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з батьком 
		ОСОБА_1 .
		В іншій частині первісного позову відмовлено.
		У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
		Здійснено розподіл судових витрат.
		24.             Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що сторонами було укладено договір про визначення місця проживання дітей та здійснення батьківських прав та обов`язків лише для вирішення питання про розірвання шлюбу між ними, проте доказів виконання вказаного договору матеріали справи не містять.
		25.             Щодо позовних вимог про визначення місця проживання дітей суди вважали, що визначення місця проживання дітей є самостійною позовною вимогою, а не похідною від розірвання договору, а тому дійшли до висновку про обґрунтованість доводів позивача у справі ОСОБА_1 , оскільки при розгляді справи було встановлено, що діти на час вирішення спору проживають разом з батьком, саме він як батько займається їх вихованням, утримує їх матеріально, піклується про них. Мати дітей ОСОБА_2 відвідує дітей лише декілька разів на місяць або спілкується по телефону з ними та фактично не приймає участі у їхньому житті та спілкуванні.
		26.             В ході опитування дітей судом першої інстанції було встановлено, що діти емоційно прив`язані до батька, дослухаються його думки, батько користується у дітей авторитетом. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 люблять маму, бажають з нею бачитися й спілкуватися, однак не бажають змінювати своє місце навчання, переїжджати в інше помешкання. Вік і рівень розвитку дітей дозволяють їм усвідомлено висловити свою думку стосовно питання визначення місця проживання.
		27.             Діти висловивши бажання проживати разом із батьком, пояснили, що їм там проживати зручно та комфортніше. Батько не забороняє бачитися з мамою, вказували, що проживали деякий час разом з мамою, пам`ятають, що мама їх любить, проте хочуть проживати з батьком, а з мамою зустрічатися.
		28.             Також судом враховано, що до розірвання шлюбу малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали сім`єю - з матір`ю та татом, але після розірвання шлюбу (близько двох років) постійно проживають разом із батьком.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		29.             У січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року.
		30.             Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. 
		31.             Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		32.             У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову. Ухвалити нове рішення, яким визначити місце проживання дітей з матір`ю. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
		33.             Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 
		від 23 травня 2018 року у справі № 682/966/17, від 18 грудня 2018 року у справі 
		№ 610/2531/17, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 20 березня 
		2019 року у справі № 363/3907/16-ц, від 27 листопада 2019 року у справі 
		№ 400/829/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 461/3144/17, від 27 січня 
		2021 року у справі № 727/3856/18, від 19 квітня 2023 року у справі № 274/576/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		34.             Також, підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права, а саме: не дослідження зібраних у справі доказів; встановлення обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		35.             Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що думки дітей віком до 10 років можуть не відповідати їх інтересам та бути висловлені під впливом певних зовнішніх факторів (таких, як тривалий час проживання їх із батьком та без можливості повноцінного спілкування з матір`ю).
		36.             При цьому і у зустрічному позові, й в апеляційній скарзі вона зазначала, чому проживання дітей з батьком не відповідатиме їх найкращим інтересам, вказувала на його агресивну поведінку в цілому, що цілком може стосуватися і його відношення до дітей, що підтверджується поясненнями свідків, проте суди попередніх інстанцій на вказане уваги не звернули.
		37.             Також судами було проігноровано факт притягнення ОСОБА_1 в минулому до кримінальної відповідальності, проте прояви подібної агресивної і вкрай небезпечної поведінки з боку ОСОБА_1 є цілком можливими і в подальшому, що становить безпосередню і постійно існуючу загрозу для дітей.
		38.             Крім того, постійно та наполегливо здійснюване ОСОБА_1 відокремлення дітей від неї, максимальне унеможливлення її спілкування з дітьми, позбавлення їх можливості зустрічатися, а її - навіть знати їх місце проживання, має наслідком порушення прав дітей на спілкування з обома батьками, отримання від них у рівній мірі турботи та догляду.
		39.             Також звертала увагу, що ОСОБА_1 є працюючою особою, а інші дорослі особи разом з ним та дітьми не проживають, у зв`язку із чим наявні ризики, пов`язані із залученням до їх життя та виховання сторонніх осіб.
		40.             Не погоджується з твердженнями судів попередніх інстанцій про те, що вона як мати не забезпечила свого місця проживання за місцем відвідування дітьми дошкільного навчального закладу та гімназії, оскільки вирішальним у цій категорії справ є визначення місця проживання з кимось із батьків, а не сама адреса зазначеного місця.
		41.             Також безпідставними є й твердження судів попередніх інстанцій про те, що вона нібито неналежно виконувала умови договору, що спричинило прийняття незаконного рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині розірвання договору, проте матеріали справи не містять жодного доказу, що саме вона порушувала умови вказаного договору. Навпаки, саме ОСОБА_1 суттєво порушив їх, коли самовільно визначив, що діти, незважаючи на умови договору, залишаться проживати з ним.
		42.             Судами не було досліджено докази щодо її належної та турботливої поведінки як матері дітей до самовільної зміни ОСОБА_1 місця їх проживання, а також не досліджено докази того, що батько чинить перешкоди матері у спілкуванні з дітьми.
		43.             Крім того, рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені на підставі недопустимого доказу, приєднаного ОСОБА_1 до позовної заяви, зокрема, висновку спеціаліста за результатами проведеного психологічного обстеження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 №028 від 31 січня 2022 року, наданого ОСОБА_7 , психологом першої кваліфікаційної категорії.
		44.             Проте суди не врахували, що судовий експерт Державної установи «Інституту психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» ОСОБА_8 за результатами експертного судово-психологічного дослідження теоретичного характеру від 29 серпня 2022 року дійшов висновку про недостовірність та необ`єктивність проведеного психологом 
		ОСОБА_7 дослідження психологічного стану дітей. Вказаний висновок спеціаліста не відповідає принципам проведення судових експертиз (в т. ч. і психологічних): повноти дослідження, обґрунтованості об`єктивними даними, узгодженості та доказовості даних.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		45.             У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник ОСОБА_1 - адвокат Гаро Г. О. просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, посилаючись на те, що вони є законними, обґрунтованими і такими, що відповідають висновкам Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, а також такими, що відповідають інтересам дітей. Зазначав, що у дітей порушений контакт з матір`ю (з огляду на дії самої матері, яка на тривалий час самоусунулась із життя та виховання дітей і на момент ухвалення оскаржуваних рішень у справі не змогла відновити контакт із дітьми), проживати з матір`ю діти не бажають, що було підтверджено висновком психолога та встановлено судами обох інстанцій на підставі сукупності доказів і заслуханої думки обох дітей. Проти встановлення для неї графіку спілкування із дітьми ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала, сама до суду з такою заявою не зверталась. Достеменно знаючи, де навчаються діти, жодного разу до них не приходила, батьківських зустрічей не відвідувала, на контакт з учителем чи вихователем не виходила. 
		46.             Також доводи ОСОБА_2 щодо самовільного переміщення дітей батьком спростовуються матеріалами справи, зокрема, у серпні 2021 року вона особисто у нотаріуса надала заяву-згоду на вивіз батьком дітей на відпочинок до Туніської Республіки.
		47.             Вважає, що вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, діючи в межах наданих їм процесуальним законом повноважень та заявлених позовних вимог, належно дослідили зібрані у справі докази, повно встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, врахували найкращі інтереси малолітніх дітей, їх емоційний стан і ставлення до батька і до матері, надали оцінку забезпеченню кожним з батьків для дітей умовами, та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог і визначення місця проживання дітей з батьком.
		Доводи осіб, які подавали додаткові пояснення у справі
		48.             У березні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду пояснення щодо спростування доводів, викладених у відзиві на касаційну скаргу. 
		49.             У квітні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду клопотання (пояснення), у яких зазначала, що ОСОБА_1 , незважаючи на розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації №330 «Про визначення способів участі у вихованні дітей громадянки ОСОБА_2 » від 27 березня 2024 року, продовжує чинити перешкоди у її спілкуванні з дітьми, зокрема у визначений розпорядженням час не приводить дітей до психолога та не надає їй можливості побачитись з ними, а тому залишення дітей з ним фактично означає, що і надалі вона бачитиме їх вкрай рідко, а можливо й взагалі не буде бачити, що безпосередньо суперечить (шкодить) інтересам дітей, тому вважає за необхідне визначити місце проживання дітей з нею, їх матір`ю. 
		50.             У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гаро Г. О. подала до Верховного Суду заперечення (на відповідь на відзив на касаційну скаргу), в яких зокрема зазначала про недопустимість долучення до матеріалів справи неіснуючих раніше доказів на стадії касаційного перегляду справи.
		51.             У травні 2024 року ОСОБА_2 подала до суду пояснення щодо спростування заперечення (на відповідь на відзив на касаційну скаргу) від 26 квітня 2024 року, у яких зокрема зазначала, що нею не подавались документи як «нові докази» для долучення до матеріалів справи, а ці документи були надані лише і виключно задля спростування неправдивої інформації, яка була вказана ОСОБА_1 щодо того, що він нібито не чинити їй перешкоди у спілкуванні з дітьми.
		52.             У травні 2024 року Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації направила на адресу Верховного Суду лист від 25 квітня 2024 року № Ко-874, у якому зазначала, що як представник органу опіки та піклування підтримує висновок Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 15 червня 2023 року №107-3691 про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почергово з батьками, а саме: один місяць разом із батьком, громадянином ОСОБА_1 , один місяць з матір`ю, громадянкою ОСОБА_2 . Також надали копію розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 березня 2024 року №330 «Про визначення способів участі у вихованні дітей громадянки ОСОБА_2 ».
		53.             Також у травні 2024 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Гаро Г. О. надійшли заперечення на пояснення ОСОБА_2 
		від 02 квітня 2024 року.
		54.             У травні 2024 року ОСОБА_2 надала до суду пояснення щодо спростування заперечення від 09 травня 2024 року.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		55.             Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
		56.             Під час шлюбу у сторін народилися двоє спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		57.             30 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про визначення місця проживання дітей та здійснення батьківських прав та обов`язків. Відповідно до умов вказаного договору сторони досягли згоди і підписанням цього договору засвідчили своє волевиявлення щодо того, що після розірвання шлюбу між ними, їх спільні малолітні діти будуть проживати разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 . Батько 
		ОСОБА_1 після розірвання шлюбу буде проживати окремо від матері та дітей, що за домовленістю батьків не може вважатися перешкодою для реалізації батьком прав і обов`язків з виховання та утримання дітей. Після розірвання шлюбу між батьками, батько зобов`язується брати спільну і однакову за обсягом з матір`ю участь з виховання та утримання дітей. Мати гарантує батькові право вільно відвідувати і спілкуватись з дітьми, а також брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджатиме нормальному розвитку дітей (пункти 2-5 договору).
		58.             Пунктом 6 договору визначено, що за домовленістю батьків, даним договором, аліменти на дітей батьком сплачуватись не будуть. Батько одноразово надає грошові кошти в готівковій формі та на картковий рахунок матері в банку, а також надає рухоме майно у користування та/або у власність для утримання дітей до досягнення ними повноліття, сума грошових коштів та перелік майна, що буде передана, - визначаються за домовленістю між батьками. Додатково батько зобов`язується надати одноразові додаткові грошові допомоги в період до досягнення дітьми повноліття, якщо цього потребуватимуть очевидні раптові скрутні обставини матері та з урахуванням інфляційної складової, в достатньому розмірі для повноцінного задоволення потреб дітей. Батько не звільняється від обов`язку брати спільну і рівну з матір`ю участь у додаткових витратах на дітей, що викликані особливими обставинами.
		59.             Згідно з пунктом 10 договору зазначено, що всі спори, які виникають в процесі виконання цього договору, та розбіжності в процесі положень цього договору вирішуються батьками шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.
		60.             Відповідно до пункту 11 договору визначено, що усі зміни та доповнення до цього договору мають юридичну силу тільки за умови їх здійснення в письмовій формі, нотаріального посвідчення та вважаються невід`ємною частиною цього договору. Таким самим шляхом цей договір може бути розірвано. Одностороння відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов не допускається. При відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання цього договору вирішується в судовому порядку.
		61.             З розписки від 30 квітня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 29 квітня 
		2021 року отримала від ОСОБА_1 в рахунок аліментів грошові кошти в готівковій формі у розмірі 300 000,00 грн та на картковий рахунок у банку в розмірі 
		200 000,00 грн, а також майно (побутова техніка, предмети побуту, меблі та ін. в еквіваленті близько 100 000,00 грн) для утримання до досягнення повноліття дітей.
		62.             24 березня 2021 року ОСОБА_11 згідно договору найму (оренди) нерухомого майна отримав від ОСОБА_12 в найм (оренду) на платній основі квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно актів обстеження матеріально-побутових умов проживання № 237 від 14 травня 2021 року 
		та 24 травня 2021 року інспекторами соціального захисту та Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської району м. Києва встановлено, що на момент обстеження в зазначеній квартирі проживають: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з їх дітьми.
		63.             22 вересня 2021 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва, по справі №367/3283/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
		64.             28 вересня 2021 року ОСОБА_1 за договором найму житла прийняв в тимчасове платне користування від ОСОБА_13 квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , в яку переїхав проживати разом з дітьми.
		65.             Згідно з актом обстеження умов проживання від 24 січня 2022 року інспекторами СЮД ВП Святошинського УП ГУНП у м. Києві та Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської району м. Києва встановлено, що на момент обстеження в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , проживає ОСОБА_1 разом з дітьми. Умови проживання задовільні.
		66.             В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 до Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві від 24 грудня 2021 року про вчинення злочину, в якій вона просила  розпочати досудове розслідування у кримінальному провадженні за частиною другою статті 146 КК України та розшукати її малолітніх дітей: 
		ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та повернути дітей їй.
		67.             Також в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 до Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві від 24 січня 2022 року  про встановлення адреси місця проживання її малолітніх дітей.
		68.             У квітні 2022 року ОСОБА_2 також зверталась до Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області із заявою про встановлення адреси місця проживання її малолітніх дітей та повернення їх матері.
		69.             З листа Національної поліції України від 10 червня 2022 року вбачається, що під час відпрацювання звернення ОСОБА_14 поліція встановила, що договір про визначення місця проживання дітей та здійснення батьківських прав та обов`язків був порушений, та надала рекомендації щодо звернення до органів опіки та піклування.
		70.             Відповідно до довідки від 10 січня 2022 року дитина ОСОБА_4 відвідує дошкільний навчальний заклад № 214 Управління освіти Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації з 01 червня 2021 року.
		71.             Згідно довідки від 22 грудня 2021 року № 01-37/291, дитина ОСОБА_3 навчається в Київській гімназії східних мов № 1 Святошинського району в 1-Г класі.
		72.             З доданих до матеріалів справи чеків про сплату судом встановлено, що батько ОСОБА_1 оплачує консультації та огляд лікарів, купує дітям необхідні речі, іграшки, книги, канцтовари, одяг, товари першої необхідності, для повноцінного життя та розвитку дітей.
		73.             Згідно із договором від 26 жовтня 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 , що діє в інтересах дитини ОСОБА_3 , та ФОП ОСОБА_15 , останні надають послуги денного перебування дітей під наглядом спеціалістів.
		74.             Відповідно до договору з батьками від 07 вересня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_4 , та ЗНЗ Школа дитячий садок «Джерело», останні забезпечують кваліфіковане навчання дитини, організовують діяльність дитини згідно змісту навчального плану, враховуючи її вікові та індивідуальні особливості з англійської мови.
		75.             Згідно із договором про спільну діяльність приватного дошкільного закладу «KINDERTOWN» від 14 червня 2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , що діє в інтересах дитини ОСОБА_3 , сторони домовилися про прийняття в заклад дитини для здобуття нею дошкільної освіти.
		76.             Відповідно до характеристик, наданих дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , діти проявляють інтерес до навчання, вміють концентрувати увагу, взаємодіють з однолітками. Діти доглянуті та забезпечені татом всім необхідним приладдям.
		77.             За результатами проведення психологічного обстеження дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано висновок спеціаліста № 028 від 31 січня 2022 року, в якому зазначаються індивідуальні особливості дітей, їх емоційний стан, психічний розвиток та благополуччя, ставлення дітей до батька, матері, родичів та сімейної ситуації та їх думки з ким із батьків вони бажають проживати.
		78.             Також в матеріалах справи наявні акти опитування особи, якій відомі фактичні обставини, пов`язані із предметом спору, від 21 лютого 2022 року, 
		30 вересня 2022 року, складені адвокатом Гаро Г. В., яка відібрала свідчення у ОСОБА_1 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , з яких убачається, що всі опитані підтримують ОСОБА_1 .
		79.             Матеріали справи містять позитивні характеристики ОСОБА_1 за різні роки роботи та організацій; довідку від 31 грудня 2021 року про те, що ОСОБА_1 займає посаду заступника директора ТОВ «Люмес» з 02 липня 2021 року по теперішній час; довідку від 23 лютого 2022 року про те що ОСОБА_1 працює в Відособленому госпрозрахунковому структурному підрозділі приватного акціонерного товариства «Київський радіозавод «Спеціальне конструкторське бюро» з 24 січня 2022 року по теперішній час на посаді провідний інженер-конструктор (електроніки); довідку про доходи ОСОБА_1 в ТОВ «Люмес», відповідно до якої з липня по грудень 2021 року він отримав суму в розмірі 
		88 533,99 грн; довідку департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ, відповідно до якої ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
		80.             Відповідно до заяви ОСОБА_2 04 серпня 2021 року вона надала свою згоду на тимчасову поїздку дітей за межі України до Туніської Республіки, яка відбудеться з 15 по 30 серпня 2021 року у супроводі батька ОСОБА_1 .
		81.             Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер: 1446, виданий 17 серпня 2022 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т. В.
		82.             В матеріалах справи містяться декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 17 травня 2021 року №0001-Е1К9-НЕА0 та № 0001-7А49-НЕФ0, відповідно до якої ОСОБА_2 заключила декларацію з лікарем ОСОБА_20 для своєї доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 .
		83.             З характеристик, виданих комунальним закладом «Ворзельський заклад дошкільної освіти комбінованого типу № 12 «Ластівка» на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що діти відвідували дошкільний заклад в період з 02 липня 2018 року по 16 лютого 2021 року. Мати ОСОБА_2 постійно цікавилась у вихователя життєдіяльністю дітей за час перебування дітей в закладі. Батько ОСОБА_1 дуже рідко з`являвся в закладі, а коли з`являвся, то завжди із вихователями у нього виникала суперечка.
		84.             Також в матеріалах справи наявні пояснення адвоката Чижа С. С. 
		від 16 лютого 2022 року, 18 лютого 2022 року та від 07 липня 2022 року, відповідно до яких останній проводив опитування з ОСОБА_3 , ОСОБА_22 , 
		ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_2 та відібрав у них свідчення, з яких убачається, що всі опитані підтримують 
		ОСОБА_2 .
		85.             Судами також установлено, що ОСОБА_2 має частку в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
		86.             Згідно з акту обстеження умов за вищевказаною адресою від 30 червня 
		2022 року умови задовільні.
		87.             Відповідно до довідки від 16 вересня 2022 року № 2531 з місця роботи (проходження служби) вбачається, що старший солдат ОСОБА_2 прийнята на роботу у в/ч НОМЕР_2 на посаду діловода стройової частини, доходи останньої за період з серпня по листопад 2022 року становили 129 483,78 грн.
		88.             Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_2 від 22 листопада 2022 року №322 молодший сержант ОСОБА_2 з 03 серпня 2022 року виконує обов`язки відповідального виконавця групи персоналу штабу ВЧ НОМЕР_2 у зв`язку із службовою необхідністю.
		89.             Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_2 від 15 березня 2023 року молодший лейтенант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_2 на посаді офіцера відділення персоналу штабу.
		90.             Відповідно до висновку Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 15 червня 2023 року №107-3691 про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , рекомендовано визначити місце проживання малолітніх дітей почергово з батьками, а саме: один місяць разом із батьком, громадянином ОСОБА_1 , один місяць з матір`ю ОСОБА_2 . 
		91.             Також судом надавався необхідний термін сторонам для проходження досудової Медіації, однак така результатів не надала, сторони згоди щодо проживання, піклування дітей не досягли, змін у відношеннях один до одного не відбулось.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		92.             Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;  4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		93.             Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		94.             Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		95.             Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		96.             Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		97.             Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		98.             Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		99.             Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		100.        Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій в повній мірі не відповідають.
		Щодо розірвання договору про визначення місця проживання дітей та здійснення батьківських прав та обов`язків
		101.        Судами попередніх інстанцій установлено, що 30 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про визначення місця проживання дітей та здійснення батьківських прав та обов`язків, за умовами якого сторони дійшли згоди, що після розірвання шлюбу між ними, їх спільні малолітні діти будуть проживати разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 .
		102.        Частиною четвертою статті 157 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
		103.        Істотними умовами договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини є умови про участь у забезпеченні умов життя дитини тим з батьків, хто буде проживати окремо, а також умови здійснення ним прав і обов`язків по вихованню дітей. До цього договору можуть бути застосовані загальні положення зобов`язального та договірного права, які містяться у ЦК України і не суперечать загальним засадам регулювання та суті сімейних відносин.
		104.        Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду 
		від 13 березня 2024 року у справі № 361/8526/21.
		105.        Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 ЦК України. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті 611, абзац другий частини другої статті 651 ЦК України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося.
		106.        Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга статті 651 ЦК України).
		107.        Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. 
		108.        Істотність порушення визначається за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Одним з критеріїв істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться й про випадки, коли одна із сторін не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначених приписів закону має співвідношення шкоди з тим, на що могла очікувати від виконання договору сторона (постанова Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 902/364/19).
		109.        У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення, зокрема того, чи є істотною різниця між тим, на що мала право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що у дійсності вона змогла отримати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18).
		110.        Статтею 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		111.        Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
		1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
		2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
		3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
		4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		112.        Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, а також те, що за вказаним договором та нормами закону вбачається паритет між обов`язками батька та матері, суди дійшли висновку, що сторони не виконували умови договору щодо проживання дітей з матір`ю.
		113.        Крім цього, згідно безпосередньо отриманих доказів в судовому засіданні (показів свідків, пояснення сторін) та письмових доказів, які були досліджені в судовому засіданні, між сторонами у справі існує конфлікт особистого характеру та з приводу виховання, місця проживання дітей, в зв`язку з чим були залучені різні соціальні Служби та проводилася досудова Медіація.
		114.        З листа Національної поліції України від 10 червня 2022 року вбачається, що під час відпрацювання звернення ОСОБА_14 поліція встановила, що договір про визначення місця проживання дітей та здійснення батьківських прав та обов`язків був порушений, та надала рекомендації щодо звернення до органів опіки та піклування.
		115.        На підставі викладеного, враховуючи умови договору та те, що сторони не виконують належним чином його умови, на час розгляду справи діти проживають з батьком і між сторонами існує конфлікт з приводу визначення місця проживання дітей, що свідчить про істотне порушення умов договору, суди попередніх інстанцій в цілому дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог в частині розірвання договору про визначення місця проживання дітей та здійснення батьківських прав та обов`язків від 30 квітня 2021 року, укладеного між 
		ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтенко Л. О. 
		Щодо визначення місця проживання дітей
		116.        Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
		117.        Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
		118.        Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.
		119.        Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.
		120.        Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
		121.        Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		122.        У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		123.        Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		124.        Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		125.        Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
		126.        Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		127.        Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
		128.        Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
		129.        Виходячи зі змісту частини шостої статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.
		130.        Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
		131.        Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		132.        Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
		133.        У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		134.        При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
		135.        Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
		136.        Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
		137.        Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
		138.        При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
		139.        У цій справі встановлено, що батьки мають належні житлові умови, доходи, мають бажання виховувати дітей.
		140.        Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.
		141.        Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).
		142.        Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
		143.        Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
		144.        Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду 
		від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).
		145.        При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.
		146.        Водночас суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду 
		від 18 грудня 2023 року у справі № 523/21283/21, провадження № 5643св23).
		147.        При цьому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частина третя статті 171 СК України). Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 127/20368/21, провадження № 10159св23.
		148.        В ході опитування дітей судами було встановлено, що діти бажають проживати з батьком, оскільки їм там зручніше та комфортніше. В той же час вони люблять маму, бажають з нею бачитися й спілкуватися, однак не бажають змінювати своє місце навчання, переїжджати в інше помешкання.
		149.        У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
		150.        У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).
		151.        Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).
		152.        Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.
		153.        Водночас труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації, і завдяки тривалому контакту батьків ці труднощі поступово зникають. Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.
		154.        З урахуванням вищезазначеного, при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд з урахуванням обставин справи має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком. У постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20 (провадження № 61-7187св22), від 04 жовтня 
		2023 року в справі № 208/4667/20 (провадження № 61-6229св23), від 14 грудня 
		2022 року у справі № 742/2571/21 (провадження № 61-10119св22), від 10 січня 
		2024 року у справі № 183/3958/20 (провадження № 61-13463св23), від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 (провадження № 61-16408св23) Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною.
		155.        Судами попередніх інстанцій встановлено, що як батько, так і мати дітей належним чином ставилися до виконання своїх батьківських обов`язків, позитивно характеризуються в побуті та професійній спільноті, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання та розвитку дітей, у той же час між сторонами існує особистий конфлікт та неприязні стосунки, що унеможливило вирішення питання про фізичну опіку щодо їхніх спільних дітей в позасудовому порядку.
		156.        Під час вирішення питання щодо можливості встановлення спільної фізичної опіки, суди, окрім загальних обставин, мають також враховувати: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні; наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у частині другій статті 161 СК України, а також інших обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків, що знаходиться не далеко від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини) тощо.
		157.        У справі, що переглядається в касаційному порядку, встановлено, що сторони проживають у місті Києві, позитивно характеризуються, висловлюють бажання в однаковій мірі піклуватися про дітей.
		158.        Діти тривалий час проживають з батьком і емоційний контакт з матір`ю у певній мірі втрачено. Протягом розгляду справи діти. Як зазначалося, висловлювали бажання проживати з батьком, заперечували можливість проживання з матір`ю, висловлювали побоювання, що мати може їх забрати від батька. 
		159.        У цій справі доказів жорстокого поводження батьків з дітьми, притягнення їх до адміністративної чи кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення домашнього насильства, учасниками справи не надано та судами таких фактів не встановлено.
		160.        Також, судами установлено, та не заперечується сторонами, що до червня 2021 року сторони проживали разом із дітьми у квартирі в с. Михайлівка-Рубежівка Київської області.
		161.        Водночас, батько у червні 2021 року вирішив змінити навчальні заклади, в яких діти здобували освіту.
		162.         ОСОБА_2 , звертаючись до суду із зустрічним позовом, зазначала, що саме з червня 2021 року ОСОБА_1 самовільно змінив місце проживання дітей та з того часу чинив їй перешкоди у спілкуванні з дітьми.
		163.        Зокрема, про переміщення дітей без згоди матері та вчинення їй перешкод у спілкуванні з ними свідчать її неодноразові звернення до органів поліції, а саме: заява ОСОБА_2 до Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві 
		від 24 грудня 2021 року про вчинення злочину, в якій вона просила розпочати досудове розслідування у кримінальному провадженні за частиною другою статті 146 КК України та розшукати її малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та повернути дітей їй; заява ОСОБА_2 до Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві від 24 січня 2022 року про встановлення адреси місця проживання її малолітніх дітей. У квітні 2022 року ОСОБА_2 також зверталась до Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області із заявою про встановлення адреси місця проживання її малолітніх дітей та повернення їх матері.
		164.        Також, як вбачається з акту опитування ОСОБА_19 (няня дітей) 
		від 18 листопада 2022 року, остання повідомила, що ОСОБА_1 наймав охоронця, з яким вона забирала дітей зі школи, оскільки бабуся і мама дітей довго чекали їх біля школи і садка, в яких вони навчаються.
		165.        Отже, матеріалами справи підтверджено, що мати не втратила інтерес до дітей, навпаки, всіляко намагалася підтримувати з ними спілкування, зверталася до поліції для визначення їх місця проживання.
		166.        У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі
		№ 752/1253/22 вказано, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
		167.        У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 501/488/21 (провадження № 61-11187св22) визначено, що «…оцінюючи можливість залишення дитини проживати із батьком, суди врахували, що він самовільно забрав дитину та змінив її місце проживання, перешкоджає матері у спілкуванні з малолітнім сином, позбавляючи його материнського піклування та виховання, що призводить до руйнування зв`язків дитини з матір`ю, суперечить сімейним цінностям та найкращим інтересам дитини…».
		168.        Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки зазначеним доказам.
		169.         Судами попередніх інстанцій безпідставно відхилено висновок Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 15 червня 2023 року № 107-3691 про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким рекомендовано визначити місце проживання малолітніх дітей почергово з батьками, а саме: один місяць разом із батьком, громадянином ОСОБА_1 , один місяць з матір`ю ОСОБА_2 .
		170.        Так, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що цей висновок констатує тільки поведінку батьків, відношення один до одного. Лише мимохіть зазначає, що кожний готовий дбайливо ставитися до своїх батьківських обов`язків. Водночас він не містить відомості щодо особистої прихильності дітей до кожного з батьків. Особисті якості батьків, відносини, які існують між кожним з батьків і дітьми, чи є взаємопорозуміння між кожним з батьків і дітьми.
		171.        Однак у зазначеному висновку враховано, що відповідно до висновку оцінки потреб сім`ї/ особи Деснянського районного в місті Києві центру соціальних служб від 01 липня 2022 року громадянка ОСОБА_27 не спілкується та не бачиться із дітьми, оскільки батько дітей чинить їй перешкоди.
		За інформацією міського центру дитини від 15 листопада 2022 року, за період 
		з 19 жовтня 2022 року до 07 листопада 2022 року психолог Центру з кожним із батьків дітей провів по кілька онлайн консультацій. З громадянином ОСОБА_1 31 жовтня 2022 року проведена очна консультація на території Центру. Проте, 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 батько повідомив, що зустрічі малолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4 мають проходити з матір`ю на його умовах та в його присутності. Батько не надав згоди, щоб діти бачились з матір`ю в присутності тільки психолога.
		Під час розгляду питання щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4 19 жовтня 2022 року на засіданні комісії колегіально було прийнято рішення щодо проведення сімейної медіації між батьками дітей у Святошинському районному у місті Києві центрі соціальних служб.
		За інформацією цього Центру від 26 травня 2023 року з ОСОБА_1 та 
		ОСОБА_2 було проведено дві індивідуальні зустрічі та три загальні зустрічі.
		Надання послуги медіації припинено за рішенням медіатора у зв`язку із високим рівнем ескалації конфлікту та неможливості виконання сторонами домовленостей.
		172.        Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій сторонами висловлювалися позиції щодо можливості визначення місця проживання дітей з батьками почергово.
		173.         ОСОБА_1 не погоджувався із наданим висновком про проживання дітей помісячно з батьком і матір`ю, оскільки відповідний формат постійної зміни місця проживання дітей, на його думку, суперечить їх інтересам та може завдати їм психологічної травми, виходячи з того, що діти потребують усталеного і звичного, передбачуваного середовища для проживання. Діти проживають з батьком вже більше двох років, саме він весь час самостійно займається вихованням і утриманням дітей, участь матері у житті дітей обмежується виключно поодинокими зустрічами із ними і декількома дзвінками, які відповідачка почала здійснювати лише декілька місяців тому і лише після вказівки суду та органу опіки та піклування на потребу хоч якоїсь участі матері у житті дітей. Наразі матір дітей не має з дітьми усталеного контакту, не знає їх графіку життя та навчання, їх потреб і бажань, їх харчових звичок, не знає детально про стан їх здоров`я та чи потрібне дітям оздоровлення тощо. Часті зміни місця проживання та оточення, відірвання від звичного місця проживання можуть бути травмуючими і для дорослих, не кажучи вже про дітей, які особливо прив`язані до своїх звичних речей і своїх друзів, потребуючи усталеного способу життя та передбачуваності, опорну і безпечну фігуру дорослого поруч.
		Крім того, він наголошував, що матір дітей є військовослужбовцем, що в умовах воєнного стану на території України передбачає не лише постійні чергування та загрозу для її життя і здоров`я (зокрема психологічного), а й можливі раптові виклики за місцем служби, внаслідок чого відповідачка буде змушена раптово покинути малолітніх дітей на інших осіб, оскільки повинна буде виконувати наказ. Такий стан не можна назвати передбачуваним та безпечним для малолітніх дітей. 
		Матір дітей проживає на іншому кінці міста - у Деснянському районі міста Києва, а тому щомісячний переїзд дітей в інший район міста спричинить їх постійне відірвання від усталеного життя, від їх друзів та зумовить різку зміну графіку дітей з огляду на потребу довгого проїзду «до» та «з» навчального закладу, гуртків, а також призведе до постійних незручностей через неможливість користування своїми речами, які знаходиться в квартирі, де діти проживають зараз.
		Водночас, матір дітей проживає в двокімнатній квартирі, в якій також крім неї проживають ще її батьки і зареєстрована її сестра, з огляду на що діти за місцем проживання матері не матимуть навіть спільної власної кімнати, а вимушені будуть ділити кімнату один з одним та матір`ю або додатково навіть з іншими родичами. 
		174.         ОСОБА_2 заперечень проти визначення місця проживання дітей почергово з батьком не висловила. Подаючи апеляційну скаргу, наголошувала, що комісія з питань захисту прав дитини Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації діяла саме в інтересах дітей і своїм висновком хотіла якнайкраще забезпечити участь і матері, і батька у житті дітей. Крім того, у своїх поясненнях щодо спростування відзиву на касаційну скаргу від 17 січня 2024 року зазначала про можливість втілення в життя пропозиції Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щодо встановлення місця проживання дітей почергово у кожного з батьків, з якою категорично не погоджувалися ОСОБА_1 та його представник, та яка була беззаперечно і без належної аргументації відхилена судами першої та апеляційної інстанцій.
		175.        Також ОСОБА_2 зазначала, що Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації підтримала висновок Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 15 червня 
		2023 року №107-3691 про визначення місця проживання малолітніх дітей почергово з батьками, що свідчить про відсутність будь-яких протипоказань для проживання дітей з нею.
		176.        Суди першої та апеляційної інстанцій, не погоджуючись з висновком Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації і відхиляючи можливість визначення почергового проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кожним з батьків також зазначили, що постійна зміна місця проживання дітей буде суперечити інтересам та може вплинути на їх психологічний стан. Як для найкращих інтересів дітей, останні повинні мати постійне місце проживання, в якому вони будуть себе комфортно та безпечно почувати, а щомісячний переїзд з одного місця до іншого зможе зламати вже встановлені дитячі уявлення про їх домівку, побут та порушити сталий режим життя малолітніх дітей. Крім того, відповідачкою ОСОБА_2 не забезпечено на території Святошинського району м. Києва за місцем відвідування дітьми дошкільного навчального закладу та гімназії, свого місця проживання. Задля того, щоб діти мали змогу відвідувати свої навчальні заклади, спілкуватись з друзями. Яких вони мають в школі та за місцем проживання. Натомість відповідачкою створені умови проживання дітей в Деснянському районі м. Києва, що територіально віддалено знаходиться від навчальних закладів малолітніх дітей.
		177.        Не погоджуючись з рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року та постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 
		2023 року, колегія суддів виходить з наступного. 
		178.        30 квітня 2021 року між сторонами було укладено договір про визначення місця проживання дітей та здійснення батьківських прав та обов`язків, відповідно до якого сторони досягли згоди, що спільні малолітні діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , будуть проживати разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 . В той же час ОСОБА_1 28 вересня 
		2021 року згідно з договором найму житла прийняв в тимчасове платне користування від ОСОБА_13 квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , в яку переїхав проживати разом з дітьми. 
		179.        Матеріали справи не містять даних, що сторонами були внесені зміни до зазначеного договору від 30 квітня 2021 року у порядку, передбаченому пунктом 11.
		Таким чином, судами правильно встановлено, що порушення умов договору було допущено ОСОБА_1 , який в подальшому, посилаючись на вказані обставини, заявив вимоги про його розірвання, що свідчить про суперечливу поведінку з його боку.
		180.         ОСОБА_2 не втрачала інтересу щодо спілкування з дітьми, вчиняючи дії, спрямовані на з`ясування їх місця перебування. 
		181.        Часткова втрата емоційного контакту між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обумовлена не байдужою поведінкою матері та небажанням останньої виконувати свої батьківські обов`язки, а неможливістю спілкування з дітьми, обумовленою, в тому числі, поведінкою ОСОБА_1 , який у порушенням умов укладеного між сторонами договору самовільно змінив місце їх проживання. При цьому висловлені заперечення проти проживання з матір`ю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обґрунтовані штучними пересторогами про те, що мати може їх забрати від батьками, а не небажанням спілкуватися з нею.
		182.        З огляду на вказане вище у сукупності, враховуючи, що діти тривалий час проживали з батьком у зв`язку із самовільною зміною ним їх місця проживання, вчинення ним перешкод у вільному спілкуванні матері з дітьми, у зв`язку із чим мала місце часткова втрата між ними емоційного контакту, а також те, що орган у справах дітей наголосив на необхідності застосування моделі спільної фізичної опіки батьків щодо дітей, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що саме спільна фізична опіка батьків сприятиме співпраці батьків та забезпечить належне виховання та задоволення потреб дітей, а тому в інтересах дітей буде саме почергове проживання з кожним із батьків.
		183.        Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
		184.        Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій не навели достатніх обґрунтувань відхиляючи висновок органу у справах дітей щодо застосування у сімейній ситуації, з приводу якої існує спір, моделі спільної фізичної опіки батьків щодо дітей.
		185.        Такий спосіб визначення місця проживання дітей покладає на обох батьків зобов`язання створити максимально комфортні умови для проживання дітей та не вчиняти дії, спрямовані на істотну зміну сталого способу життя дітей.
		186.        Висновки апеляційного суду про те, що відповідачкою 
		ОСОБА_2 не забезпечено на території Святошинського району м. Києва, за місцем відвідування дітьми дошкільного навчального закладу та гімназії, свого місця проживання задля того, щоб діти мали змогу відвідувати свої навчальні заклади, спілкуватися з друзями, є безпідставними, оскільки проживання 
		ОСОБА_2 у Деснянському районі м. Києва не перешкоджає дітям відвідувати свої навчальні заклади та гуртки, спілкуватися з друзями. Крім того, ОСОБА_2 не позбавлена можливості за потреби змінити район свого проживання.
		187.        В той же час ОСОБА_2 , діючи в найкращих інтересах дітей, має забезпечити безперешкодне та своєчасне відвідування дітьми своїх навчальних закладів задля уникнення переривання навчального процесу та створити максимально комфортні умови для цього.
		188.        Щодо висновків судів попередніх інстанцій про те, що діти мають тісний емоційний зв`язок більше з батьком, чим з матір`ю та мають бажання проживати разом з батьком, колегія суддів вважає, що діти тривалий час не мають належних контактів з матір`ю, декілька років проживають з батьком, і саме під впливом цих обставин висловили бажання не змінювати місце проживання.
		189.        Враховуючи те, що діти тривалий час проживають з батьком, вони мають відповідні соціальні контакти за місцем проживання батька, виявляють більшу прихильність до батька, однак, вочевидь діти потребують і материнської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на їх розвиток.
		190.        Апеляційним судом зазначено, що ОСОБА_2 ще не повністю налагодила відносини з ОСОБА_3 , яка продовжує частіше не виходити на зв`язок та зустрічі, однак Святослав більш налаштований на підтримання контакту з мамою.
		191.        Подолання певних дискомфортних на першому етапі незручностей для дітей, пов`язаних з тимчасовою зміною звичного для них місця проживання і середовища, а також налагодження емоційного контакту дітей з матір`ю має відбуватися у співпраці батька і матері, а також органів у справах дітей, за необхідності - психологів. Доказів, які б свідчили про неможливість відновлення та підтримання належного емоційного контакту між матір`ю та дітьми або шкідливість таких контактів для дітей, не здобуто.
		192.        Використання спільної фізичної опіки у цій справі спрямоване на повернення матері у життя і виховання дітей, які потребують як материнського, так і батьківського виховання, що у їх синтезі формують основу становлення дітей як повноцінних членів суспільства.
		193.        Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на поточному етапі доцільно визначити почергово з кожним з батьків, у такому порядку: місяць з батьком ОСОБА_1 за адресою: 
		АДРЕСА_6 ; місяць з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
		194.        Вказаний порядок має сприяти, з одного боку, адаптації дітей до нових умов проживання, тобто налагодженню між ними та батьками емоційного контакту та створенню комфортних умов для проживання й спільних звичок, подоланню тимчасових незручностей, а, з іншого боку, не буде мати наслідком появи проявів відчуженості від іншого з батьків.
		195.        Батьки мають спільно приймати рішення щодо суттєвих питань виховання і розвитку дітей, узгодити порядок несення витрат на утримання дітей.
		196.        Почергове проживання дітей доцільно розпочати за місцем проживання батька, де вони тривалий час проживають, надавши можливість батькам та дітям налагодити необхідні комунікації та залагодити непорозуміння.
		197.        Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16 лютого           2024 року у справі № 465/6496/19 (провадження № 61-16408св23).
		198.        Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		199.        Виходячи з викладеного вище, касаційна скарга підлягає до часткового задоволення, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів.
		200.        Враховуючи часткове задоволення касаційної скарги та часткове задоволення первісних та зустрічних позовних вимог, судові витрати, понесені кожною із сторін, залишають за кожною з них та відшкодуванню за рахунок іншої сторони не підлягають.
		Керуючись статтями 402, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		2. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року в частині вирішення позовів про визначення місця проживання дітей скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
		3.  Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: місяць з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6 ; місяць з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: 
		АДРЕСА_2 .
		4. Щомісячний період проживання дітей з кожним з батьків починається з першого дня місця та завершується останнім днем відповідного місяця.
		5. Перший місяць, починаючи з 01 червня 2024 року, діти проживають з батьком.
		6. По завершенні місяця, протягом якого діти проживали з батьком чи матір`ю, в останній день той з батьків, з ким вони проживали, зобов`язаний супроводити (привезти) дітей до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.
		7. В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...