Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2039/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Недоговірних зобов’язань; Оскарження актів (рішень) cуб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2024.
Дата набрання законної сили: 29.05.2024
Номер судового провадження: 12-24гс24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		 
		29 травня 2024 року
		м. Київ
		Справа № 914/2039/23
		Провадження № 12-24гс24
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Пількова К. М. , 
		суддів Банаська О. О. , Булейко О. Л. , Власова Ю. Л. , Воробйової І. А. , Гриціва М. І. , Єленіної Ж. М. , Желєзного І. В. , Короля В. В. , Кравченка С. І. , Кривенди О. В. , Мазура М. В. , Мартєва С. Ю. , Погрібного С. О. , Ступак О. В. , Ткача І. В. , Ткачука О. С. , Уркевича В. Ю. , Усенко Є. А. , Шевцової Н. В. ,
		 
		перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи 
		за касаційною скаргою державного реєстратора Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області Кендзьор Соломії Орестівни (далі - Реєстратор, Скаржниця)
		на рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2023 (суддя Стороженко О. Ф. ) 
		та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 (головуючий Бонк Т. Б. , судді Бойко С. М. , Якімець Г. Г. )
		за позовом Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС)
		до Реєстратора,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Груп Компані» (далі - Товариство),
		про зобов`язання відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи,
		УСТАНОВИЛА:
		1.            У липні 2023 року ГУ ДПС звернулося з позовом до Реєстратора про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи - Товариства.
		2.            Позов мотивовано тим, що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) внесено запис № 1004151110011038811 від 22.03.2021 про припинення Товариства, однак ця юридична особа має несплачену податкову заборгованість за податковими повідомленнями-рішеннями від 17.05.2019 № 007311414, № 007321414, № 007331414, № 0005801308 та № 0008211414, прийнятими на підставі акта планової виїзної документальної перевірки від 23.04.2019 № 636/14.14/40471713.
		3.            Господарський суд Львівської області рішенням від 15.11.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024, повністю задовольнив позов та відмінив державну реєстрацію припинення Товариства.
		4.            Мотивуючи свої рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що 22.03.2021 Товариство подало Реєстратору документи для свого припинення шляхом ліквідації з порушенням приписів пункту 11 частини першої статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон), оскільки на той момент існував невирішений судовий спір щодо наявності податкового боргу. При цьому Товариство діяло недобросовісно, оскільки за наявності перешкод для вчинення спірної реєстраційної дії та, відповідно, підстав для відмови у її здійсненні, воно приховало інформацію про наявність неузгоджених податкових зобов`язань, щодо яких розглядався спір в адміністративному суді, а Реєстратор не мала можливості отримати відповідну інформацію у зв`язку з недосконалою роботою Інформаційної системи ДФС України, яка не містила всіх даних стосовно податкових зобов`язань Товариства. Відтак суди попередніх інстанцій виснували, що наявність станом на 22.03.2021 підстав для відмови у державній реєстрації припинення Товариства, передбачених пунктом 11 частини першої статті 28 Закону, зумовлює наявність підстав для відміни вказаної державної реєстрації, оскільки Товариство діяло усупереч Закону та інтересам держави.
		Разом з тим суд першої інстанції зауважив, що вина Реєстратора у проведенні безпідставної реєстрації припинення Товариства відсутня, оскільки через недосконалу роботу Інформаційної системи ДФС України, у якій не містились відомості про наявність у юридичної особи неузгоджених податкових зобов`язань, Реєстратор отримала із цієї системи лише відомості про відсутність у Товариства узгодженого податкового боргу, що і зумовило прийняття відповідного рішення та здійснення вказаної реєстраційної дії.
		Окрім цього, суд першої інстанції вказав на недбалість ГУ ДФС (невжиття необхідних заходів, спрямованих на інформування Реєстратора про наявність судового провадження щодо податкового боргу), якому було відомо про недосконалу роботу Інформаційної системи ДФС України і можливість вчинення Товариством незаконних дій з припинення при наявності неузгоджених податкових зобов`язань.
		5.            25.03.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) надійшла касаційна скарга Реєстратора в новій редакції, в якій вона просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2023 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
		6.            Мотивуючи касаційну скаргу, Скаржниця зазначила, що апеляційний суд неправильно застосував пункт 67.2 статті 67 Податкового кодексу України (далі -ПК України) за відсутності висновку Верховного Суду про застосування цієї норми в подібних правовідносинах, а саме щодо права контролюючих органів в установленому законом порядку звертатися до суду з вимогами про скасування державної реєстрації припинення юридичних осіб, якщо порушено право податкових органів як кредиторів. Відсутність такого висновку, за твердженнями Скаржниці, створює передумови для неправильного тлумачення та застосування судами пункту 67.2 статті 67 ПК України, за яких податкові органи, будучи кредиторами третьої черги (пункт 3 частини першої статті 112 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України), використовують свої владні повноваження для захисту своїх прав, позаяк питання задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи регулюється нормами цивільного права, а не податкового.
		При цьому Скаржниця зазначає, що апеляційний суд у своїй постанові застосував норму права з урахуванням висновку, викладеного у пункті 8.57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20, зокрема, про те, що наявність запису про припинення юридичної особи не виключає, що будь-який з її кредиторів може звернутися з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. 
		Однак, на думку Скаржниці, правовідносини у справі № 911/3135/20 та справі № 914/2039/23 не є подібними, оскільки ГУ ДПС не пред`являло в цій справі жодних майнових вимог кредитора та жодних вимог до ліквідаційної комісії Товариства, а також не визначало підставами позову порушення ліквідаційною комісією Товариства процедур, що унормовані статтями 111, 112 ЦК України. Натомість ГУ ДПС визначає підставами позову порушення приписів абзацу сьомого пункту 11 частини першої статті 28 Закону, відповідно до яких, на його думку, Реєстратор повинна була відмовити у державній реєстрації припинення Товариства, оскільки надійшли відомості про наявність у нього заборгованості зі сплати податків і зборів. 
		Таким чином, Скаржниця вважає, що ГУ ДПС діє не як кредитор, а як контролюючий орган в порядку, передбаченому пунктом 67.2 статті 67 ПК України, відповідно до якого контролюючі органи мають право звертатися до суду про винесення судового рішення, зокрема, щодо скасування державної реєстрації припинення юридичних осіб. При цьому, на переконання Скаржниці, такий позов не можна вважати найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК України), а тому такі спори повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
		Окрім цього, Скаржниця зазначає, що з урахуванням пункту 14 статті 1 Закону суб`єктом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є Підберізцівська сільська рада Львівського району Львівської області (далі - Рада), а тому саме до неї мала бути звернута позовна вимога ГУ ДПС. Однак позивач визначив відповідачем у цій справі Реєстратора, а вимог до Ради не пред`являв; суди не залучали її до участі у справі як третю особу.
		Також Скаржниця вважає, що суд першої інстанції допустив грубу процесуальну помилку, оскільки залучив до участі у справі припинену юридичну особу - Товариство. Рішення у цій справі могло вплинути на права та обов`язки голови комісії з припинення, ліквідатора юридичної особи. Натомість ліквідована юридична особа не мала можливості користуватися своїми процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки під час розгляду справи.
		Скаржниця зауважує, що суди попередніх інстанцій встановили відсутність вини Реєстратора у проведенні реєстрації припинення Товариства, що сталось через недосконалу роботу Інформаційної системи ДФС України, а також надали оцінку діям ГУ ДПС, яке знало про такі недоліки, однак не вжило заходів, спрямованих на інформування Реєстратора про наявність у суді провадження щодо наявності податкового боргу. У Реєстратора не було підстав для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, оскільки заявник подав повний пакет документів, оформлений відповідно до частини тринадцятої статті 17 Закону, а також були відсутні відомості про наявність заборгованості зі сплати податків і зборів. Отже, при проведенні оскаржуваної реєстраційної дії Реєстратор не допустила порушень реєстраційного законодавства.
		7.            Ухвалою від 04.04.2024 колегія суддів КГС ВС відкрила касаційне провадження за вказаною скаргою, а ухвалою від 09.05.2024 передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої 302 ГПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) щодо визначення предметної юрисдикції спорів за позовами державної податкової служби про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.
		8.            Мотивуючи ухвалу про передачу, колегія суддів КГС ВС зазначає, що, незважаючи на неодноразові висновки Великої Палати Верховного Суду, що спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи має вирішуватися за правилами ГПК України незалежно від суб`єктного складу (див. постанови від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15, від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17 та від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18), КАС ВС здійснює касаційний перегляд таких справ за позовами державної податкової служби в порядку адміністративного судочинства.
		9.            Колегія суддів КГС ВС зазначає, що КАС ВС мотивує свої рішення тим, що предметом судового розгляду в таких справах є правомірність дій державного реєстратора під час внесення реєстраційного запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи та, відповідно, наявність підстав для скасування такого реєстраційного запису. Отже, на думку КАС ВС, предметом доказування у таких справах є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого відповідачем рішення, яке за своєю юридичною природою є рішенням суб`єкта владних повноважень та має прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначені законом. При цьому КАС ВС висновує, зокрема, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи обумовлено спеціальним законодавством (підпункт 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 та пункт 67.2 статті 67 ПК України), а процесуальний закон закріплює юрисдикцію таких спорів за адміністративними судами, про що свідчать положення пункту 4 частини шостої статті 12 та пункту 3 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у сукупності зі статтею 1 цього Кодексу (див., зокрема, постанови КАС ВС від 25.06.2021 у справі № 640/22197/19, від 03.08.2021 у справі № 640/12193/19, від 20.10.2021 у справі № 640/16541/19).
		Разом із цим колегія суддів КГС ВС зауважує, що у вказаних вище постановах КАС ВС посилається на нерелевантність висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18, оскільки з позовом до адміністративного суду звертається суб`єкт владних повноважень, обґрунтовуючи таке звернення обставинами, що безпосередньо пов`язані із виконанням ним владних управлінських функцій, якими наділений податковий орган в силу закону.
		10.         Колегія суддів КГС ВС з такими висновками КАС ВС не погоджується та посилається на численні висновки Великої Палати Верховного Суду, які стосуються предметної юрисдикції спору за участю суб`єкта владних повноважень, зокрема, про те, що публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (постанова від 22.08.2018 у справі № 805/4505/16-а). Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень (постанова від 15.04.2020 у справі № 804/14471/15).
		11.         Колегія суддів КГС ВС вважає, що зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє їх від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні, майновій самостійності та вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу їх учасника.
		12.         На переконання колегії суддів КГС ВС, у справі, що розглядається, податковий орган звернувся з позовом до державного реєстратора про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи Товариства з підстав порушення відповідачем статті 28 Закону. У цих правовідносинах між учасниками спору відсутні відносини влади і підпорядкування, що визначають зміст публічних правовідносин, а тому суб`єктний склад учасників спору не означає безумовну його належність до публічно-правових спорів. 
		13.         Колегія суддів КГС ВС вважає, що заявлений податковим органом позов про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до Реєстру, а є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції юридичної особи (можливості мати господарські права та обов`язки), а тому не належить до визначених частиною першою статті 5 та частиною другою статті 245 КАС України загальних способів звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах.
		14.         При цьому колегія суддів КГС ВС вказує, що передбачене пунктом 67.2 статті 67 ПК України право контролюючих органів в установленому законом порядку звертатися до суду про винесення судового рішення, зокрема, щодо скасування державної реєстрації припинення юридичних осіб пов`язане зі зняттям з обліку у контролюючих органах юридичних осіб, а не з контролем діяльності державного реєстратора.
		15.         Однак Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду з огляду на таке.
		16.         Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		17.         Обґрунтовуючи передбачену частиною третьою статті 302 ГПК України підставу передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС указує на необхідність відступлення від висновків КАС ВС щодо належності до адміністративної юрисдикції спорів за позовами державної податкової служби про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, оскільки вважає, що такі спори мають розглядатись за правилами господарського судочинства.
		18.         Відтак колегія КГС ВС в ухвалі про передачу цієї справи ставить на вирішення Великої Палати Верховного Суду питання, яке стосується визначення предметної юрисдикції спорів за позовами органу державної податкової служби про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, а тому наявність або відсутність підстав для розгляду Великою Палатою цієї справи має визначатись з урахуванням вимог частини шостої статті 302 ГПК України, якою передбачено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
		19.         Справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України лише за одночасної відсутності всіх трьох указаних у цій частині випадків. Якщо наявний хоча б один з них, справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала цей підхід при вирішенні питання щодо наявності підстав для передачі справи на її розгляд (див., зокрема, ухвали від 13.01.2020 у справі № Б-39/02-09, від 22.09.2020 у справі № 916/3322/19, від 30.06.2021 у справі № 914/1992/20, від 08.09.2021 у справі № 922/3322/20, від 11.01.2022 у справі № 27/104б, від 15.06.2022 у справі № 904/8573/21 та від 23.01.2024 у справі № 904/7464/21).
		20.         Разом із цим, посилаючись на необхідність вирішення питання юрисдикційної належності цього спору, колегія КГС ВС не звернула уваги на те, що: 
		1) Скаржниця під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій не заявляла про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції (див. відзив на позовну заяву та апеляційну скаргу; т. 1, а. с. 69-73, 151-154); 
		2) Скаржниця не обґрунтувала порушення судами вказаних вище правил наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах, а навпаки - стверджувала про відсутність таких висновків Верховного Суду. При цьому посилання на висновки КАС ВС, які колегія КГС ВС навела в ухвалі про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, не може вважатись дотриманням вимог пункту 2 частини шостої статті 302 ГПК України, оскільки ця норма передбачає, що відповідні обґрунтування має надати учасник справи, який оскаржує судове рішення;
		3) Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала у своїх постановах висновки щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15, від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17 та від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18.
		21.         Таким чином, наявні усі три випадки, передбачені пунктами 1-3 частини шостої статті 302 ГПК України, за яких справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		22.         Зважаючи на недотримання вимог частини шостої статті 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду вважає відсутніми передбачені частиною третьою вказаної статті підстави для передачі цієї справи на її розгляд через необхідність відступити від висновку іншого касаційного суду щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
		23.         Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		24.         З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на її розгляд, у зв`язку із чим повертає справу для розгляду відповідній колегії КГС ВС у порядку частини шостої статті 303 ГПК України.
		Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		УХВАЛИЛА:
		Справу № 914/2039/23 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до державного реєстратора Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області Кендзьор Соломії Орестівни про зобов`язання відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи за касаційною скаргою державного реєстратора Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області Кендзьор Соломії Орестівни на рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 - повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач К. М. Пільков Судді:О. О. Банасько М. В. Мазур  О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв  Ю. Л. Власов С. О. Погрібний  І. А. Воробйова О. В. Ступак  М. І. Гриців І. В. Ткач  Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук  І. В. Желєзний В. Ю. Уркевич  В. В. Король Є. А. Усенко  С. І. Кравченко Н. В. Шевцова  О. В. Кривенда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...