Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/3912/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо застосування санкцій у порядку антикорупційного законодавства.
Надіслано для оприлюднення: 31.05.2024. Зареєстровано: 01.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2024.
Дата набрання законної сили: 06.06.2024
Номер судового провадження: 2-а/991/9/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 991/3912/24
		Провадження 2-а/991/9/24
		 
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 травня 2024 року                                                                 м.Київ 
		 
		Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді Михайленко В.В., суддів Мойсака С.М., Хамзіна Т.Р.
		за участю секретаря судового засідання Клочко Е.К.,
		 
		учасників: 
		від позивача представників Міністерства юстиції України Симоненко Т.В. (довіреність № 612576), Кржевіна В.М. (довіреність № 614707), 
		від відповідачів не з`явилися,
		від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів не з`явились,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у м. Києві адміністративну справу 
		за позовом Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) до
		ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_1 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
		Третя особа-1: Публічне акціонерне товариство «Преображенська база тралового флоту» (ІПН: 1022501024512, адреса: 692998, російська федерація, Приморський край, Лазовский район, селище міського типу Преображення, вул. Портова, 1);
		Третя особа-2: Закрите акціонерне товариство «Острів Сахалін» (ІПН: 1026500521442, адреса: 693010, російська федерація, Сахалінська область, м. Южно-Сахалінськ, пров. Алтайський, 15);
		Третя особа-3: ТОВ «Наваль Логістік» (ідентифікаційний код: 40371622, адреса: 54011, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Індустріальна, будинок 1);
		 
		про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції»
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Суть справи
		1.1. До Вищого антикорупційного суду надійшла позовна заява Міністерства юстиції України (далі Позивач) до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції» (далі Закон) та стягнення активів в дохід держави.
		1.2. Позивач просить:
		-застосувати до ОСОБА_1 санкцію, передбачену пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону;
		-стягнути в дохід держави великий морозильний риболовецький траулер «Бухта Соколовская» (проект 1288, будівельний номер № 617, ІМО: 9121156, порт приписки - рф, м. Находка). 
		 
		2. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування 
		2.1.Рішенням Ради національної безпеки і оборони від 19.10.2022 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (введене в дію Указом Президента України від 19.10.2022 № 727/2022) стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина рф, ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_1 застосовано санкцію у виді блокування активів.
		2.2.Відповідач є російським підприємцем. В період з 2012 по 2017 роки був членом ради федерації федеральних зборів російської федерації, де представляв законодавчий (представницький) орган державної влади Сахалінської області. Наразі Відповідач є членом російської партії «єдина росія».
		2.3.Як член ради федерації федеральних зборів російської федерації ухвалив рішення щодо збройної агресії проти України, проголосувавши «за» на засіданні ради. Також як засновник АТ «Гідрострой» заявив про свою підтримку воєнного вторгнення рф на територію України. Зокрема, у розміщеній на сайті «ИКС ТВ» (ikstv.info) статті під назвою «Президент компанії «Гідрострой» підтримав спецоперацію» вказано, що позиція ОСОБА_1 є незмінною з 24 лютого і що він вважає правильним своє голосування «за» прийняття постанови ради федерації «Про використання збройних сил рф на території України». Ідентична інформація міститься в однойменній статті, розміщеній 18.01.2023 на сайті інформаційного ресурсу «Рамблер» (news.rambler.ru).
		2.4.Крім того, ОСОБА_1 прямо чи опосередковано володіє групою пов`язаних компаній у рф, зокрема АТ «Гідросторой», ПАТ «Преображенська база тралового флоту», ЗАТ «Острів «Сахалін», ЗАТ «Курильський рибак», ТОВ «Банк «Ітуруп», якими станом на 31.01.2023 сплачено до бюджету рф податків у сумі, що еквівалентна 76 636 261 грн 44 коп.
		2.5.Також Позивач вказує, що відповідно до повідомлення, розміщеного на сайті ТОВ «Організація банк «ІТУРУП», вказаний банк надає «канікули» по споживацьких та іпотечних кредитах для осіб, що приймають участь у так званій «спеціальній воєнній операції». Позивач стверджує, що ОСОБА_1 через належну йому юридичну особу - ТОВ «Організація банк «ІТУРУП» заохочував громадян рф до вступу до збройних сил рф та збільшення їх кількісного складу шляхом надання пільгових умов кредитування для осіб, що є військовослужбовцями рф, та членам їх родин, чим спонукав населення та військовослужбовців рф на продовження ведення агресивної війни проти України та геноциду українського народу.
		2.6.Підставами для застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону, щодо Відповідача Позивач визначив підпункт «б» пункту 1 та підпункти «б», «в» пункту 2 абзацу 4 частини 1 статті 5-1 Закону, а саме: 
		-завдання істотної шкоди національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України, зокрема, шляхом взяття участі в ухваленні рішення (з підтримкою своїм голосом такого рішення) щодо збройної агресії проти України, якщо таке рішення ухвалювалося колегіально або кількома органами держави-агресора у взаємодії;
		-суттєве сприяння вчиненню дій або ухваленню рішень, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 5-1 Закону, зокрема, шляхом фінансування або матеріально-технічного забезпечення діяльності держави-агресора, пов`язаної зі збройною агресією проти України чи окупацією/анексією її територій, зокрема шляхом: сплати податків, зборів до державного бюджету держави-агресора, якщо загальна сума таких платежів (окрім митних) за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує еквівалент 40 мільйонів гривень для юридичної та 3 мільйонів гривень для фізичної особи, визначених за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період;
		-суттєве сприяння вчиненню дій або ухваленню рішень, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 5-1 Закону, зокрема, шляхом інформаційного сприяння вчиненню дій або ухваленню рішень, зазначених у пункті 1 цієї частини, зокрема шляхом організації, фінансування та безпосереднього здійснення публічних дій, спрямованих на: виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії проти України, окупації територій України, вчинення діянь, які відповідно до норм міжнародного права та/або законодавства України мають ознаки воєнних злочинів, геноциду або злочинів проти людяності; глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію проти України, представників збройних формувань держави-агресора, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих державою-агресором, а також представників окупаційної адміністрації держави-агресора та представників підконтрольних державі-агресору самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України; підтримання політики держави-агресора щодо невизнання права Українського народу на самоідентифікацію та самовизначення, викривлення уявлення про самобутність Українського народу та його прагнення до незалежності, що реалізується через поширення фальшивих ідеологем, в основі яких лежить завідомо хибне та маніпулятивне ототожнення українського патріотизму з "нацизмом" чи іншими людиноненависницькими ідеологіями.
		 
		3.Клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі
		3.1.До Вищого антикорупційного суду 08.05.2024 надійшла позовна заява Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону, і стягнення активів в дохід держави.
		3.2. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2024 для розгляду адміністративної справи визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді Михайленко В.В., суддів, Мойсака С.М., Хамзіна Т.Р. 
		3.3.Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 08.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. 
		 
		4.Позиції учасників справи 
		4.1.Представники Позивача Симоненко Т.В. та Кржевін В.М. підтримали позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві. Позовну заяву просили задовольнити у повному обсязі.
		4.2.Відповідач та представники третіх осіб у судові засідання не з`явились, відзив на позовну заяву та пояснень по суті позову не подали. 
		4.2.1.Із змісту частини 3 статті 268, абзацу 2 частини 5 статті 283-1 КАС України вбачається, що неявка в судове засідання учасників справи та/чи їх представників, повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду позовної заяви по суті та не може бути підставою для зупинення строків її розгляду, відкладення засідання на інший час чи дату або оголошення перерви в судовому засіданні.
		4.2.2.Таким чином, умовою для розгляду справи без участі учасників, які не з`явилися у судове засідання, є їх належне повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання.
		4.2.3.Згідно з частинами 1 та 2 статті 268 КАС України у справах, визначених статтею 283-1 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
		4.2.4.Враховуючи наведені положення, Відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - ПАТ «Преображенська база тралового флоту», ЗАТ «Острів Сахалін», ТОВ «Наваль Логістік» належним чином повідомлені як про відкриття провадження у справі, так і про дату, час та місце розгляду справи шляхом:
		- публікації на веб-сторінці Вищого антикорупційного суду на веб-порталі «Судова влада України» (https://hcac.court.gov.ua/hcac/gromadyanam/administrative_rulings/) ухвали про відкриття провадження у справі від 08.05.2024. В ухвалі серед іншого Відповідачу роз`яснено право подати відзив на позовну заяву, а третім особам - пояснення щодо суті позовної заяви, роз`яснено наслідки неприбуття в судове засідання, повідомлено про можливість одержання інформації по справі на офіційному веб-порталі «Судова влада України»;
		- публікації на веб-сторінці Вищого антикорупційного суду на веб-порталі «Судова влада України» (https://hcac.court.gov.ua/hcac/gromadyanam/summons/) повісток про виклик в судові засідання, призначені на 27.05.2024 (https://court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/hcac/summons/991_3912_24_09-05-2024.pdf;
		- надсилання ухвали про відкриття провадження у справі та судових повісток на відомі електронні адреси учасників справи: ТОВ «Наваль Логістик» naval.info@naval-logistics.com. 
		4.2.5.У контексті питання про виконання вимог щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи Суд зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та окупації території України, АТ «Укрпошта» оголосила про припинення співпраці з поштою росії та Білорусі, тому ухвала про відкриття провадження та судові повістки на поштові адреси у російській федерації не надсилалися.
		4.3.З огляду на викладене у справі вжито всіх можливих заходів щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Тому Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі Відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.
		 
		5.Заслухавши учасників, дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази, Суд дійшов таких висновків
		5.1.Відповідно до статей 1, 3 Закону з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції). Підставами для застосування санкцій визначені, зокрема, дії іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод. 
		5.2.Законом України № 2257-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов`язаних з активами окремих осіб» законодавчо закріплені підстави, умови та механізм застосування нового виду санкції - стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (далі по тексту - стягнення активів в дохід держави). Така санкція має винятковий характер та може бути застосована лише щодо фізичних та юридичних осіб, які своїми діями створили суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України (в тому числі шляхом збройної агресії чи терористичної діяльності) або значною мірою сприяли (в тому числі шляхом фінансування) вчиненню таких дій іншими особами, у тому числі до резидентів у розумінні Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів».
		5.3.Стягнення в дохід держави може бути застосована у період дії правового режиму воєнного стану чи після його припинення або скасування (якщо позовну заяву про застосування цієї санкції подано в період дії правового режиму воєнного стану) та за умови, що на відповідну фізичну чи юридичну особу в порядку, визначеному цим Законом, вже накладено санкцію у виді блокування активів.
		5.4.Всі види санкцій можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (частина 2 статті 1 Закону).
		5.5.Підставами застосування санкції у виді стягнення в дохід держави є: 1) завдання істотної шкоди національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України, 2) суттєве сприяння вчиненню дій або ухваленню рішень на шкоду національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України.
		5.6.У відповідності до частини 2 статті 5-1 Закону за наявності передбачених підстав та умов, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, звертається до Вищого антикорупційного суду із позовною заявою про застосування до відповідної фізичної або юридичної особи санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 цього Закону, в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
		5.7.Частиною 1 статті 4 Закону передбачено, що до осіб можуть бути застосовані санкції, зокрема у виді стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (пункт 1-1 частини 1 статті 4 Закону).
		5.8.Застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності (частина 2 статті 3 Закону). Одночасно у відповідності до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі. При чому на підставі частини 6 статті 283-1 КАС України суд ухвалює рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно із сукупністю доказів іншої сторони.
		5.9.Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні справи за позовом про стягнення активів в дохід держави, з`ясуванню підлягають такі обставини:
		1)чи є відповідач іноземною юридичною особою, юридичною особою, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземцем, особою без громадянства або суб`єктом, який здійснює терористичну діяльність; 
		2)чи позовна заява подана в період дії правового режиму воєнного стану;
		3)чи накладена на відповідача санкція у виді блокування активів в порядку, визначеному Законом України «Про санкції»;
		4)чи можна вважати рішення чи дії відповідача такими, що створили суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України або значною мірою сприяли вчиненню таких дій іншими особами;
		5)чи заявлені до стягнення в дохід держави активи 
		і) які безпосередньо належать відповідачу
		або
		іі) щодо таких активів відповідач може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
		6)сукупність доказів якої сторони є більш переконливою; 
		7)чи можливо за допомогою стягнення в дохід держави досягти мети захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави;
		8)чи є стягнення в дохід держави співмірним (пропорційним) визначеній в Законі меті.
		 
		5.10.Щодо статусу Відповідача 
		Як свідчать матеріали справи, Відповідач - ОСОБА_1 (російською мовою - ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином російської федерації; проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Отже, Відповідач є іноземцем, до якого відповідно до українського законодавства можуть бути застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.
		 
		5.11.Щодо правового режиму воєнного стану
		5.11.1. Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.  Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
		5.11.2. У зв`язку з військовою агресією російської федерації Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб (том 1, а.с. 82-83). Зазначений Указ затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ. Дія воєнного стану неодноразово продовжувався. Зокрема, Указом Президента України від 06.05.2024 № 271/2024 дію воєнного стану продовжено з 05:30 14.05.2024 на 90 діб. 
		5.11.3. Отже, на момент звернення Позивача до суду із цим позовом та на момент розгляду справи в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану.
		 
		5.12.Щодо попереднього застосування до Відповідачів санкції у виді блокування активів 
		5.12.1.Згідно з частиною 3 статті 5 Закону рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини 1 статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.
		5.12.2.Статтею 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» встановлено, що прийняті рішення РНБО України вводяться в дію указами Президента України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.
		5.12.3.Як вбачається з доданих до позовної заяви матеріалів, Рішенням РНБО від 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 19.10.2022 № 727/2022, до ОСОБА_1 застосована санкція у вигляді блокування активів строком на 10 років. Вказана санкція полягає у тимчасовому позбавленні права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній та юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо або опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом права розпорядження ними (том 1, а.с. 32-38). Санкція у виді блокування активів застосована належними суб`єктами та після набрання чинності Законом України № 2257?IX, тобто після 24.05.2022. 
		5.12.4.Рішення РНБО від 19.10.2022 та Указ Президента України від 19.10.2022 № 727/2022 є чинними, матеріали справи не містять відомостей щодо їх скасування. В цьому випадку процедурний аспект попереднього накладення санкції дотриманий. Рішення винесені у межах дискреції визначених законом суб`єктів.
		5.12.5.Отже, в цій справі дотримано умову попереднього застосування до Відповідача санкцій у виді блокування активів. 
		 
		5.13.Щодо рішень, дій чи бездіяльності Відповідачів в контексті суттєвої загрози національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України або значного сприяння вчиненню таких дій іншими особами
		5.13.1.Підставами для застосування санкції щодо Відповідача Позивач зазначає:
		1)підпункт «б» пункту 1 абзацу 4 частини 1 статті 5-1 Закону - завдання істотної шкоди національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України шляхом взяття участі в ухваленні рішення (з підтримкою своїм голосом такого рішення) щодо збройної агресії проти України, якщо таке рішення ухвалювалося колегіально або кількома органами держави-агресора у взаємодії;
		2)підпункт «б» пункту 2 абзацу 4 частини 1 статті 5-1 Закону - суттєве сприяння вчиненню дій або ухваленню рішень, зазначених у пункті 1 цієї частини, зокрема, шляхом фінансування або матеріально-технічного забезпечення діяльності держави-агресора, пов`язаної зі збройною агресією проти України чи окупацією/анексією її територій, зокрема шляхом:
		- сплати податків, зборів до державного бюджету держави-агресора, якщо загальна сума таких платежів (окрім митних) за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує еквівалент 40 мільйонів гривень для юридичної та 3 мільйонів гривень для фізичної особи, визначених за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період.
		3) підпункт «в» пункту 2 абзацу 4 частини 1 статті 5-1 Закону - інформаційне сприяння вчиненню дій або ухваленню рішень, зазначених у пункті 1 цієї частини, зокрема шляхом організації, фінансування та безпосереднього здійснення публічних дій, спрямованих на:
		виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії проти України, окупації територій України, вчинення діянь, які відповідно до норм міжнародного права та/або законодавства України мають ознаки воєнних злочинів, геноциду або злочинів проти людяності;
		глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію проти України, представників збройних формувань держави-агресора, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих державою-агресором, а також представників окупаційної адміністрації держави-агресора та представників підконтрольних державі-агресору самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України;
		підтримання політики держави-агресора щодо невизнання права Українського народу на самоідентифікацію та самовизначення, викривлення уявлення про самобутність Українського народу та його прагнення до незалежності, що реалізується через поширення фальшивих ідеологем, в основі яких лежить завідомо хибне та маніпулятивне ототожнення українського патріотизму з "нацизмом" чи іншими людиноненависницькими ідеологіями.
		5.13.2.Отже, Суд має перевірити, чи вбачаються у діях Відповідача зазначені вище підстави, які виникли або існували та продовжують існувати після набуття змін до Закону (набуття чинності Закону № 2257-ІХ), а саме станом на 24.05.2022.
		5.13.3.Судом досліджені представлені сторонами докази, а саме:
		-лист Служби зовнішньої розвідки України від 11.07.2023 № 64/20-5581, відповідно до якого ОСОБА_1 ухвалено рішення щодо збройної агресії проти України шляхом голосування «за» на засіданні ради федерації рф «Об использовании вооруженных сил российской федерации на територии Украины», підтримано рішення президента рф щодо проведення так званої «спецоперації», а також виразив подальшу підтримку мобілізованих рф для захисту російськомовного населення (том 1, а.с. 56-57);
		-стенограма триста сорок сьомого (позачергового) засідання ради федерації від 01.03.2014, яка є додатком до протоколу огляду веб-сайтів, доступних у мережі Інтернет від 17.11.2022, відповідно до якої на засіданні 90 голосами «за» прийнято рішення щодо надання згоди президенту рф на використання збройних сил рф на території України. Додатком до вказаної стенограми є перелік заяв членів ради федерації з проханням врахувати їх голоси «за» при голосуванні за вказану постанову, зокрема серед заявників зазначений ОСОБА_1 , член комітету ради федерації по аграрно-продовольчій політиці та природовикористанню, представник в раді федерації від законодавчого (представницького) органу державної влади Сахалінської області (том 1, а.с. 221-264, том 2, а.с. 1-46);
		-протокол огляду веб-сайтів, доступних у мережі Інтернет від 19.01.2023, яким зафіксований огляд сторінки за посиланням https://oqu.news/rossijskij-biznesmen-vystupil-v-podderzhku-voennyh-dejstvij-na-ukraine/. На вказаному сайті розміщено публікацію від 18.01.2023, в якій зазначено, що ОСОБА_1 в останньому інтерв`ю повідомив про те, що він не змінював та не змінить своєї позиції щодо постанови ради федерації рф від 2014 року, за яку віддав свій голос, перебуваючи на посаді члена Комітету Ради Федерації з аграрно-продовольчої політики та природокористування. Вважає початок так званої «спецоперації» правильним рішенням президента. Повідомив про подальшу підтримку мобілізованих рф для захисту російськомовного населення на території України. Оглядом також встановлена наявність публікацій з подібним змістом на інших Інтернет-ресурсах (том 1, а.с. 265-268, том 2, а.с. 47-48);
		5.13.4.Ці докази підтверджують, що Відповідач, будучи членом ради федерації рф, хоча і не був присутній на засіданні ради 01.03.2014, але віддав свій голос на підтримку прийняття рішення про надання згоди президенту рф на використання збройних сил рф на території України.
		5.13.5.Законом України «Про оборону України» визначено, що збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій:
		-вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України;
		-блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав;
		-напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України;
		-засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п`ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях;
		-дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п`ятому - восьмому цієї статті;
		-застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.
		5.13.6.Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19.02.2014. 
		5.13.7.Отже, станом на день прийняття радою федерації рф рішення «Об использовании вооруженных сил российской федерации на територии Украины», відповідного голосування ОСОБА_1 як члена ради федерації «за» прийняття такого рішення, російська федерація вже почала збройну агресію проти України, а надання згоди президенту рф на використання збройних сил рф на території України в подальшому посилило таку збройну агресію. Це відповідає підставі, передбаченій підпунктом «б» пункту 1 абзацу 4 частини 1 статті 5-1 Закону України «Про санкції» для застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції».
		5.13.8.Разом з тим, з метою забезпечення створення механізму невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності на території України, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод (пояснювальна записка до законопроекту № 1644-VII від 14.08.2014) Верховною Радою України прийнято Закон України «Про санкції» від 14.08.2014 № 1644-VII (далі - Закон № 1644-VII), який набрав чинності 12.09.2014
		5.13.9.Суд бере до уваги, що на час участі Відповідача в ухваленні рішення (з підтримкою своїм голосом такого рішення) щодо збройної агресії проти України Закону України «Про санкції» ще існувало, Відповідач не міг бути обізнаним, що у випадку вчинення вищезазначених дій, відносно нього можуть бути запроваджені санкції з боку держави Україна, зокрема блокування активів. Рішення про використання збройних сил російської федерації на території іншої суверенної держави очевидно є таким, що порушує як загальні підвалини світового порядку і міжнародного співіснування суверенних суб`єктів-держав, так і безпеку, суверенітет і територіальну цілісність України. Так, підтримання миру і безпеки після Другої світової війни стало метою створення різних міждержавних утворень і основною темою, втіленою в нормах «м`якого» права і міжнародних договорах і угодах. Так, метою створення Організації Об`єднаних Націй (учасницями якої є рф і Україна), задекларованою у Статуті ООН, є підтримання міжнародного миру і безпеки і з цією метою вжиття ефективних колективних заходів для відвернення й усунення загрози миру і придушення актів агресії або інших порушень миру та проведення мирними засобами, згідно з принципами справедливості й міжнародного права, залагодження або розв`язання міжнародних суперечок чи ситуацій, що можуть призвести до порушення миру. Водночас, відповідно до пунктів «а», «b», «с», «d», «g» статті 3 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії»1 та, як неодноразово було констатовано на національному та міжнародному рівнях, застосування російською федерацією збройної сили проти суверенітету, територіальної недоторканості та політичної незалежності України є несумісним зі Статутом ООН та становить акт агресії. Декларація про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав2 встановлює обов`язки держав утримуватися в їхніх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування в будь-якій формі з метою порушити міжнародно визнані кордони іншої держави, порушити політичний, соціальний або економічний лад інших держав, повалити або змінити політичну систему іншої держави або її уряд, спричинити напруженість між двома або більше державами; від збройної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації або будь-якої іншої форми інтервенції та втручання, явної або прихованої, спрямованої проти іншої держави або групи держав, або від будь-якого акту військового, політичного або економічного втручання у внутрішні справи іншої держави; від будь-яких дій або спроб у якій би то не було формі або під яким би то не було приводом дестабілізувати або підірвати стабільність іншої держави або будь-якого з її інститутів. Декларація про зміцнення міжнародної безпеки3 проголошує зобов`язання держави повністю поважати суверенітет інших держав без зовнішнього втручання, примусу або обмеження, особливо пов`язаних із загрозою силою або її застосування, відкритою чи прихованою, і утримуватися від будь-якої спроби, що має на меті часткове або повне порушення національної єдності та територіальної цілісності будь-якої іншої держави або країни. 
		З урахуванням вимог статей 2, 42, 51 Статуту ООН, статті 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, норма міжнародного права щодо заборони застосування збройних сил, за винятком реалізації права держави на самооборону або застосування збройних сил внаслідок ухвалення відповідного рішення Радою Безпеки ООН для підтримання (відновлення) міжнародного миру та безпеки, носить імперативний характер, тобто є нормою, що приймається і визнається міжнародним співтовариством держав у цілому як норма, відхилення від якої недопустиме. Отже, імперативна норма міжнародного права про заборону агресії є такою, яка була запроваджена та визнана міжнародною спільнотою задовго до вторгнення збройних формувань російської федерації на територію України, а тому була заздалегідь достеменно відомою всім особам, які брали участь в прийнятті рішення про використання збройних сил рф на території іншої суверенної держави, де б вони не знаходились на момент вчинення цих дій.
		5.13.10.За наявного статусу члена ради федерації федеральних зборів російської федерації Відповідач очевидно усвідомлював протиправний характер і наслідки такого рішення. І така обізнаність не залежить від наявності чи відсутності спеціального законодавства України (як держави, щодо території якої він голосував за використання збройних сил російської федерації), яке встановлює можливість застосування спеціальних обмежувальних заходів у виді санкції за відповідні дії. 
		5.13.11.Виходячи з переліку дій, які наведені в Законі та за вчинення яких передбачена можливість стягнення активів певної особи в дохід держави, Суд констатує, що Законом не було запроваджено жодного нового діяння, а лише деталізовано перелік діянь, які за своїм змістом та направленістю підтримують акт агресії, що він на момент початку збройної агресії Російської Федерації проти України вже був заборонений на рівні міжнародного та національного законодавства всіх країн-учасниць ООН, включаючи Україну та російську федерацію.
		5.13.12.Суд окремо звертає увагу на те, що позиція Відповідача з цього питання не змінилась і в 2023 році, коли він публічно під час інтерв`ю засобам масової інформації, розуміючи, що сказане ним адресовано необмеженому колу осіб, підтвердив свою позицію щодо «правильності» рішення підтримати голосом «за» постанову ради федерації рф щодо надання згоди президенту рф на використання збройних сил рф на території України. При чому на цей час Відповідач був обізнаний про міжнародну і українську санкційну політику, а також наслідки, яких він може зазнати з огляду на публічну підтримку рішення про використання збройних сил рф на території України. Така позиція Відповідача створила і продовжує створювати загрозу національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призвели до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
		5.13.13.За таких обставин, досліджуючи доводи Позивача щодо підстави, передбаченої підпунктом «б» пункту 1 абзацу 4 частини 1 статті 5-1 Закону, Суд комплексно оцінює позицію Відповідача з цього питання протягом 2014-2023 років, яка є послідовною, незмінною і свідчить про участь Відповідача в ухваленні рішення (з підтримкою своїм голосом такого рішення) щодо збройної агресії проти України і публічної підтримки такого рішення через тривалий час. 
		5.13.14.За таких обставин, Суд доходить висновку, що санкція у виді стягнення активів у дохід держави може бути застосована до особи, яка вчинила або розпочала вчинення діяння, передбаченого частиною першою статті 5-1 Закону, до моменту прийняття цього Закону, і підтримала таке вчинення вже після набуття Законом чинності.
		 
		5.13.15.Також підставою для застосування санкції щодо Відповідача Позивач зазначає підпункт «б» пункту 2 частини 1 статті 5-1 Закону - суттєве сприяння вчиненню дій або ухваленню рішень, зокрема, шляхом фінансування або матеріально-технічного забезпечення діяльності держави-агресора, пов`язаної зі збройною агресією проти України чи окупацією/анексією її територій, зокрема шляхом сплати податків, зборів до державного бюджету держави-агресора, якщо загальна сума таких платежів (окрім митних) за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує еквівалент 40 мільйонів гривень для юридичної та 3 мільйонів гривень для фізичної особи, визначених за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період.
		5.13.16.Як вбачається з листа СБУ від 29.02.2024 № 64/20-1859 (том 2, а.с. 52-53) та доданих до нього матеріалів, ОСОБА_1 є єдиним кінцевим бенефіціарним власником АТ «Гідрострой» (ІПН 6511000731, КПП 651101001, реєстраційний № 1026501100328). Це підтверджується відомостями федеральної податкової служби рф щодо суб`єктів господарської діяльності (том 2, а.с. 54-68). 
		5.13.17.Своєю чергою АТ «Гідрострой» з 13.05.2020 є засновником ЗАТ «Курильський рибак» (ІНН 6511000178, КПП 651101001, реєстраційний № 1026501100680) (том 2, а.с. 57, 71). 
		5.13.18.Вказане підтверджується інформацією про пов`язаних осіб ТОВ Банк «ИТУРУП», розміщеною на російському аналітичному ресурсі «Портал банківського аналітика» (том 2, а.с. 139-144). Відповідно до документа, розміщеного на сайті Центрального Банку рф ОСОБА_1 є особою, під контролем і значним впливом якого у відповідності до критеріїв МСФЗ (IFRS) 10 та МСФЗ (IAS) 28 знаходиться банк, оскільки він є кінцевим власником акціонерів банку, зокрема:
		1)ЗАТ «Курильський рибак» (реєстраційний № 1026501100680), якому належать 93,769 % акцій банку. При чому ОСОБА_1 прямо належать 99,78 % голосів ЗАТ «Курильський рибак» та опосередковано 0,22 % - через АТ «Гідрострой»);
		2)АТ «Гідрострой» (реєстраційний № 1026501100328), якому належать 6,066 % акцій банку. При чому ОСОБА_1 опосередковано через ЗАТ «Курильський рибак» належать 50 % голосів, та через ЗАТ «Остров Сахалін» - 50 % голосів);
		3) ОСОБА_1 прямо належать 0,054 % акцій банку.
		5.13.19.Також ОСОБА_1 опосередковано, через ЗАТ «Остров Сахалін» належать 99,0069 % акцій ПАТ «Преображенська база тралового флоту», що підтверджується Аудиторським висновком від 01.04.2024 (том 2, а.с. 145-189). 
		5.13.20.Відповідно до наданої Позивачем бухгалтерської звітності ПАТ «Преображенська база тралового флоту» станом на 31.12.2023 сплатило 148 915 000 рублів податків (том 2, а.с. 154-158). Крім того, звітністю про фінансові результати за 9 місяців 2023 року ТОВ «Банк «ІТУРУП», що розміщена на сайті Банку росії (https://cbr.ru) (том 2, а.с. 190-192), банк лише за 9 місяців минулого року сплатив 34 263 000 рублів податків на прибуток. Відповідно юридичними особами, якими опосередковано володіє Відповідач, за 2023 рік сплачено податків у сумі 183 178 000,00 рублів.
		5.13.21.Згідно з інформацією з офіційного сайту Національного банку України (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates) середньозважений офіційний курс гривні до російського рубля за 2023 рік (тобто останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали) становить 4,34 гривні за 10 російських рублів. Отже, сплачений ПАТ «Преображенська база тралового флоту» та ТОВ «Банк «ІТУРУП» податок на прибуток за 2023 рік сукупно становить 79 499 252,00 грн, що перевищує визначену підпунктом «б» пункту 2 частини 1 статті 5-1 Закону суму.
		5.13.22.При цьому в поясненнях до аудиторського звіту ПАТ «Преображенська база тралового флоту» за 2023 рік зазначено, що спеціальна військова операція є подією загальносвітового та загальноросійського масштабу, яка здійснює вплив на економіку рф, на галузь, в якій працює організація. На фінансове положення ПАТ «ПБТФ» події СВО практично не вплинули. У 2022-2023 роках в результаті СВО та введених у відповідь санкцій західних країн у товариства несуттєво змінився склад контрагентів - постачальників та покупців. Обсяг доходів від звичайних видів діяльності не знизився, інші суттєві показники, зокрема величина чистого прибутку, не мають негативної тенденції до змін. В найближчій перспективі також не очікуються суттєвий негативний вплив на діяльність товариства внаслідок продовження СВО (том 2, а.с. 170).
		5.13.23.Відтак Суд доходить висновку, що Відповідач суттєво сприяє завданню істотної шкоди національній безпеці України шляхом фінансування та матеріально-технічного забезпечення діяльності держави-агресора, пов`язаної зі збройною агресією проти України, а саме сплати підприємствами, яке йому належать, податків і зборів до державного бюджету держави-агресора у сумі еквівалентній 79 499 252,00 грн.
		5.13.24.Суд враховує, що санкція у виді блокування активів застосована саме до Відповідача, а не до юридичних осіб, які безпосередньо поповнюють державний бюджет російської федерації податками. Разом з тим, Відповідач, будучи їх кінцевим бенефіціарним власником, має контроль над цими підприємствами і прямо чи опосередковано визначає їх економічну і податкову політику. Вказані обставини обумовлюють наявність підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 2 частини 1 статті 5-1 Закону України «Про санкції», для застосування до ОСОБА_1 санкції у виді стягнення активів в дохід держави.
		 
		5.13.25.Крім того, Позивач стверджує, що підконтрольний Відповідачеві банк фінансово заохочує до вступу до збройних сил рф, чим спонукає населення та військовослужбовців рф на продовження ведення агресивної війни проти України та геноциду українського народу.
		5.13.26.З досліджених судом документів встановлено, що ТОВ «Банк «ІТУРУП» (який опосередковано належить Відповідачу, пункт 5.13.16 цього рішення) надає канікули по споживчим та іпотечним кредитам позичальникам, які беруть участь у так званій спеціальній військовій операції, що передбачено федеральним законом від 07.10.2022 № 377-Ф3 «Про особливості виконання зобов`язань по кредитним договорам (договорам займу) особам, що призвані на військову службу по мобілізації у збройні сили рф, особам, що приймають участь у спеціальній військовій операції, а також членами їх сімей та про внесення змін в окремі законодавчі акти рф». Зі змісту повідомлення з офіційного сайту банку iturupbank.ru, (том 2, а.с. 199-201) вбачається, що право на оформлення кредитних канікул мають особи, кредитні зобов`язання яких виникли до моменту їх мобілізації, укладення контракту на проходження військової служби, контракту про добровільне сприяння у виконанні завдань, покладених на збройні сили рф, а також члени їх сімей (інформаційний лист; т. 3 а.с. 163-165).
		5.13.27.Позивач зазначає, що розміщення вказаного повідомлення в мережі Інтернет, на офіційному сайті банку є публічними діями, спрямованими на: 
		-виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії проти України, окупації територій України, вчинення діянь, які відповідно до норм міжнародного права та/або законодавства України мають ознаки воєнних злочинів, геноциду або злочинів проти людяності;
		-глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію проти України, представників збройних формувань держави-агресора, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих державою-агресором, а також представників окупаційної адміністрації держави-агресора та представників підконтрольних державі-агресору самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України; 
		-підтримання політики держави-агресора щодо невизнання права Українського народу на самоідентифікацію та самовизначення, викривлення уявлення про самобутність Українського народу та його прагнення до незалежності, що реалізується через поширення фальшивих ідеологем, в основі яких лежить завідомо хибне та маніпулятивне ототожнення українського патріотизму з "нацизмом" чи іншими людиноненависницькими ідеологіями.
		5.13.28.Суд не вбачає в діях підконтрольного Відповідачеві банку ознак виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії проти України, окупації територій України, вчинення діянь, які відповідно до норм міжнародного права та/або законодавства України мають ознаки воєнних злочинів, геноциду або злочинів проти людяності та підтримання політики держави-агресора щодо невизнання права Українського народу на самоідентифікацію та самовизначення, викривлення уявлення про самобутність Українського народу та його прагнення до незалежності, що реалізується через поширення фальшивих ідеологем, в основі яких лежить завідомо хибне та маніпулятивне ототожнення українського патріотизму з "нацизмом" чи іншими людиноненависницькими ідеологіями.
		5.13.29.Під ознаки глорифікації може підпадати велика кількість вчинюваних дій на кшталт:
		-вихваляння, звеличення, славлення, прославлення дій та/або бездіяльності осіб, які здійснювали або здійснюють збройну агресію проти України, представників збройних формувань російської федерації, незаконних збройних формувань, банд, найманців, створених та/або підпорядкованих, та/або керованих, та/або фінансованих російською федерацією, а також представників окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи та інші структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, у тому числі шляхом їх визначення як «повстанці», «ополченці», «ввічливі люди» тощо;
		-публічне поширення під виглядом достовірної завідомо неправдивої інформації, що містить дані про використання збройних сил рф з метою захисту інтересів рф та її громадян, а також представників підконтрольних рф самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України; 
		-публічне використання символіки воєнного вторгнення рф тощо.
		5.13.30.Однак, як зазначає сам Позивач у своїй позовній заяві, надання кредитних канікул передбачено імперативними нормами закону рф від 07.10.2022 № 377-Ф3. При цьому перелік осіб, яким надаються пільги з кредитування повністю відповідає зазначеним в законі категоріям, без надання особливих умов мобілізованим чи військовослужбовцям, які безпосередньо приймають участь у війні з Україною. 
		5.13.31.Разом з тим, Суду не представлено доказів, що відповідна інформація поширювалася банком публічно необмеженому колу осіб або використовувалася у формі реклами чи маркетингової стратегії для залучення клієнтів. Наявне у справі повідомлення (т. 3 а.с. 163-165) має виключно інформативний характер, адресоване особам, які вже є клієнтами банку. Враховуючи принцип загальновідомості положень чинного законодавства, такі особи (клієнти банку) були обізнаними про наявність права на кредитні та іпотечні канікули і без відповідного інформування зі сторони банку. 
		5.13.32.Відтак, Суд вважає, що за досліджених обставин саме по собі виконання банком покладених на нього обов`язків з надання кредитних канікул не може розглядатись як публічне схвалення або звеличення збройної агресії рф. 
		5.13.33.Зазначене обумовлює відсутність підстав передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини 1 статті 5-1 Закону України «Про санкції», для застосування до ОСОБА_1 санкції у виді стягнення активів в дохід держави.
		 
		5.14.Щодо активів, заявлених до стягнення 
		5.14.1.Пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону передбачено, що санкція у виді стягнення в дохід держави активів застосовується до:
		активів, які належать фізичній або юридичній особі
		або
		активів, щодо яких фізична або юридична особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом права розпорядження ними.
		5.14.2.Позивач просить стягнути в дохід рухоме майно, яке належить юридичній особі, яка в цій справі має статус третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач стверджує, що Відповідач може опосередковано вчиняти по відношенню до активу цієї юридичної особи дії, тотожні за змістом права розпорядження ними. З урахуванням визначених мети і завдань застосування санкції у виді стягнення в дохід держави активів, Суду належить визначити таку можливість Відповідача по відношенню до зазначеної в позові юридичної особи. 
		5.14.3.Чинне законодавство не містить визначення «можливості вчиняти дії, тотожні праву розпорядження активами». В контексті тлумачення цього поняття Суд звертається до таких законодавчих положень:
		-активи - кошти, у тому числі електронні гроші, інше майно, майнові та немайнові права, віртуальні активи (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі Закон про запобігання легалізації);
		-активи, пов`язані з розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, - всі активи, що прямо (а щодо права власності на корпоративні права - також опосередковано (через інших осіб) перебувають у власності, в тому числі у спільній власності, або передаються на користь осіб, … відносно яких застосовано міжнародні санкції, осіб, які здійснюють фінансові операції від імені або за дорученням осіб, включених до переліку осіб, та осіб, якими прямо або опосередковано (через інших осіб) володіють або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, включені до переліку осіб, а також активи, отримані від таких активів (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону про запобігання легалізації).
		-кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція (пункт 30 частини 1 статті 1 Закону про запобігання легалізації). Кінцевим бенефіціарним власником є:
		(і) для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);
		(іі) для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);
		(ііі) для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.
		-ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
		-ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є: 
		(і) принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення
		чи
		(іі) здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.
		кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права;
		-істотна участь - пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі або незалежно від формального володіння можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи (пункт 29 частини 1 статті 1 Закону про запобігання легалізації);
		-особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»);
		-контроль - вирішальний вплив однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб`єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб`єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб`єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб`єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб`єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб`єкті господарювання;
		-пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб`єкта господарювання (стаття 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»);
		-корпоративні права - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.  Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи (стаття 96-1 Цивільного кодексу України);
		-ланцюг володіння корпоративними правами юридичної особи - інформація про склад ключовиx учасників юридичної особи, яка включає інформацію про ключовиx учасників першого і кожного наступного рівня володіння корпоративними правами юридичної особи (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»);
		-афілійовані особи - юридичні особи, одна з яких здійснює контроль над іншою або які перебувають під контролем третьої особи; члени сім`ї фізичної особи, а саме чоловік (дружина), батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини); фізична особа та члени її сім`ї і юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім`ї здійснюють контроль над юридичною особою (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства»);
		-значний пакет акцій - пакет у розмірі 5 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства (пункт 8 частини 1 статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства»);
		-структура власності юридичної особи - система взаємовідносин юридичних та фізичних осіб, що дає змогу визначити:
		(і) всіх ключових учасників (включаючи публічні компанії) і контролерів такої юридичної особи;
		(іі) всіх ключових учасників кожної юридичної особи, яка існує у ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи;
		(ііі) всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у такій юридичній особі;
		(iv) відносини контролю щодо цієї юридичної особи між усіма особами (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). 
		 
		5.14.4.Зазначені положення законодавства орієнтують Суд тлумачити можливість прямого чи опосередкованого вчинення дій, тотожних за змістом права розпорядження активами, як спроможність особи вирішувати юридичну й фактичну долю цих активів (в тому числі шляхом відчуження іншим особам), прийняття щодо них прямих чи непрямих управлінських та розпорядчих рішень, визначення пріоритетних сфер розвитку, визначення контрагентів, використання прибутку та/або отримання доходів від цих активів. Така спроможність може виникати у особи з огляду на право власності на корпоративні права, положення закону та/або пов`язаність особливого роду з іншими особами. При чому в контексті корпоративних прав можливість вчиняти дії, тотожні за змістом праву розпорядження, нерозривно пов`язана з визначенням кінцевого (формального чи неформального) бенефіціарного власника юридичних осіб.
		5.14.5.В цій справі для встановлення у відповідача такої спроможності Суд насамперед досліджує структуру власності юридичної особи, яка безпосередньо володіє активом, який Позивач просить стягнути в дохід держави.
		5.14.6.Відповідно до пояснень до бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати ПАТ «Преображенська база тралового флоту» від 30.03.2024 (том 2, а.с. 166-188) основним акціонером товариства, якому належать 99,0629 % акцій, є ЗАТ «Острів Сахалін». Кінцевим бенефіціарним власником зазначений ОСОБА_1 . Останній також входить до складу ради директорів (наглядової ради товариства).
		5.14.7.В свою чергу 100 % акцій ЗАТ «Острів Сахалін» належать Відповідачу, що підтверджується дослідженими Судом доказами, зокрема Списком осіб, під контролем або значним впливом яких знаходиться ТОВ Банк «ИТУРУП», відповідно до яких ОСОБА_1 належить 100 % акцій ЗАТ «Острів Сахалін». 
		5.14.8.З урахуванням дослідженої структури власності Суд доходить висновку, що Відповідач може вчиняти дії щодо активів ПАТ «Преображенська база тралового фонду», тотожні за змістом праву розпорядження, оскільки є його єдиним кінцевим бенефіціарним власником.
		 
		5.15. Щодо належності активу ПАТ «Преображенська база тралового флоту»
		5.15.1. Відповідно до Свідоцтва про право власності на судно, що будується від 08.12.2009, судно «Бухта Соколовская» (проект № 1288, будівельний номер 617) належить ПАТ «Преображенська база тралового флоту» (том 1, а.с. 92-93). Право власності виникло на підставі Контракту від 20.06.2008 № 511/616-617/11, укладеного між Державною акціонерною холдинговою компанією «Чорноморський суднобудівельний завод» (Україна) та ПАТ «Преображенська база тралового флоту» (рф) (том 1, а.с. 95-109)
		5.15.2. Аналогічну інформацію надала третя особа - ТОВ «Наваль Логістік». Відповідно до листа від 15.07.2022 № 67 (том 1, а.с. 110) судно «Бухта Соколовская» належить ПАТ «Преображенська база тралового флоту» та на підставі договору стоянки від 01.04.2021 № 5456/1 та знаходиться на території підприємства.
		5.15.3. Також інформація про судно відображена в розділі «2.2.2 Незавершені капітальні вкладення» пояснень до бухгалтерського балансу та звіту про фінансові результати ПАТ «Преображенська база тралового флоту» за 2021 рік (том 1, а.с. 179), за 2022 рік (том 3, а.с. 81). Водночас в зазначених поясненнях за 2022 рік зазначено, що судно «Бухта Соколовская» БМРТ № 617 списано відповідно до Протоколу № 05-2022 засідання ради директорів від 30.12.2022 (том 3, а.с. 82). Однак інформації про припинення ПАТ «Преображенська база тралового флоту» права власності на це майно пояснення не містить.
		5.15.4. Відтак Суд вважає доведеним, що заявлене Позивачем до стягнення майно належить ПАТ «Преображенська база тралового флоту»
		5.15.5. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.10.2022 у справі № 490/3948/22 (том 1, а.с. 143-144) накладений арешт на великий морозильний риболовецький траулер «Бухта Соколовская», проекту 1288, будівельний № 617, ІМО: 9121156, що належить на праві приватної власності ПАТ «Преображенська база тралового флоту». Водночас абзацем 3 частини 1 статті 5-1 Закону передбачено, що накладення на активи арешту, встановлення щодо них мораторію чи будь-яких інших обтяжень (заборони розпоряджатися або користуватися ними), а також перебування таких активів у заставі не перешкоджає стягненню цих активів у дохід держави як санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону.
		 
		5.16. Щодо переконливості доказів
		5.16.1. Відповідно до статті 9 КАС України, частини 6 статті 283-1 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд ухвалює рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно із сукупністю доказів іншої сторони.
		5.16.2. Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Для кожного окремо взятого доказу законодавець установлює такі критерії, як належність, допустимість, достовірність. А для сукупності доказів, тобто для всієї доказової бази у справі, встановлені такі критерії, як достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, що відповідає стандарту більшої переконливості.
		5.16.3. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина 1 статті 77 КАС України). 
		5.16.4. Досліджені Судом докази стосуються рішень та дій Відповідача в контексті суттєвої загрози національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України або значного сприяння вчиненню таких дій іншими особами; застосування до Відповідача санкцій у виді блокування активів; активів, що заявлені до стягнення, що корелюється з предметом доказування, а отже, відповідає ознаці належності таких доказів (ст. 73 КАС України).
		5.16.5. Відповідно до приписів ст. 74 КАС України допустимими є докази, що отримані без порушення порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Під час розгляду справи Суд не встановив порушення Позивачем законодавчо встановленого порядку отримання та збирання доказів.
		5.16.6. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України). Достовірність як критерій оцінки доказів дає змогу встановити таку модель існування обставин у справі, яка є єдино можливою та логічно обґрунтованою в умовах, викладених сторонами та з`ясованих Судом. Доказ визнається судом достовірним, якщо в результаті його дослідження та оцінки з`ясовується, що в ньому містяться відомості, що відповідають дійсності. При дослідженні наданих сторонами доказів Судом не встановлено ознак фальсифікації доказів, їх зміст не спростовано в процесі доказування, і відповідно вони визнаються Судом достовірними.
		5.16.7. Загальне правило оцінки доказів в адміністративному процесі полягає в тому, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінка судом доказів на предмет їх переконливості опирається на принципи адміністративного процесу, одним з яких є змагальність.
		5.16.8. Змагальність у адміністративному процесі (ст. 9 КАС України) розкривається в тому числі через те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених КАС України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. При чому обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. 
		5.16.9. У процесі дослідження доказів, поданих Позивачем, Суд встановив, що такі докази (листи, інформаційні довідки, матеріали кримінальних проваджень):
		- отримані ним у межах повноважень, наданих йому абзацом третім частини восьмої статті 5 Закону України «Про санкції»;
		- отримані ним від уповноважених суб`єктів (органів досудового розслідування, установ, які в силу наданих повноважень є держателями реєстрів, розпорядниками відповідної інформації, ведуть облік та зберігають інформацію про наявне рухоме чи нерухоме майно);
		- докази, на які міститься посилання у мотивувальній частині рішення, у своїй сукупності з іншими письмовими доказами відповідають фактам об`єктивної дійсності, тобто підтверджують обставини, якими Позивач обґрунтовує позовні вимоги.
		5.16.10. В ході судового розгляду Суд встановив, що дії та рішення Відповідача створюють загрозу національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод. Так, суб`єкти господарської діяльності, які прямо чи опосередковано належать Відповідачу продовжують здійснювати господарську діяльність на території країни-агресора, сплачують значні суми податків до бюджету рф, чим сприяють фінансуванню діяльності держави-агресора, пов`язаної зі збройною агресією проти України чи окупацією/анексією її територій.
		5.16.11. Дослідивши надані докази, Суд дійшов висновку про можливість Відповідача вчиняти дії, тотожні праву розпорядження відносно активу, що заявлений Позивачем до стягнення в дохід держави. 
		5.16.12. З урахуванням наведеного, Суд вважає, що докази, якими Позивач надав на підтвердження позовних вимог, відповідають вимогам належності, допустимості та достовірності, а у своїй сукупності - достатності для висновків, описаних у цьому рішенні. 
		 
		5.17. Щодо досягнення мети стягнення активів в дохід держави 
		5.17.1. Останнім часом санкції стають все більш популярним інструментом зовнішньої політики. Вони традиційно використовуються державами у випадку збройних конфліктів як альтернатива воєнним засобам. При чому вони застосовуються не лише не багатосторонньому рівні (в рамках ООН по рішенню Ради Безпеки), а також і на регіональному (зокрема, ЄС) та вводяться державами, що діють самостійно. Цілі санкцій як спеціальних заходів є різноманітними: боротьба проти розповсюдження зброї масового знищення, боротьба з тероризмом, примус держав, винних у порушенні прав людини або правил міжнародного співтовариства, змінити свою політику тощо. Змінюється і характер заходів, що вводяться: від комплексних режимів санкцій до «розумних» чи «таргетованих» санкцій, спрямованих проти конкретних фізичних або юридичних осіб чи організацій (блокування активів та їх стягнення, накладення заборон на перебування в країні тощо). 
		5.17.2. Застосування санкцій проти держави, відповідальної за міжнародне протиправне діяння, або до окремих персоналій, які мають до такого діяння пряме чи опосередковане відношення, можливе у формі індивідуальної або колективної самодопомоги (seft-help), що, в першу чергу, покладається на самі країни. Самодопомога розглядається як дії потерпілої країни у відповідь (retaliatory) з метою спонукати країну, відповідальну за міжнародне протиправне діяння, виконати її зобов`язання відповідно до міжнародного права. Тобто санкції, в першу чергу, є здійсненням права потерпілої країни на притягнення до відповідальності країни, яка порушила свої зобов`язання щодо неї або порушила права третіх країн, в яких виражається їх спільний інтерес.
		5.17.3. Санкції є ефективним засобом відновлення статус-кво у стосунках із країнами, що порушують принципи міжнародного права для забезпечення прогнозованості міжнародних економічних і політичних процесів та досягнення поступального еволюційного економічного розвитку глобальної економіки та стабілізації світового правопорядку. 
		5.17.4. Статтею 1 Закону України «Про санкції» визначена мета застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкції): захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави. Преамбулою Закону визначено, що він був прийнятий виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, констатуючи, що пріоритетами національних інтересів України є, зокрема, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України, заявляючи, що пряме або опосередковане втручання у внутрішні і зовнішні справи України під будь-яким приводом є неприпустимим, усвідомлюючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
		5.17.5. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» російська федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.
		5.17.6. Починаючи з 24.02.2022 балістичні та крилаті ракети, дрони-камікадзе рф майже щодня обстрілюють населені пункти України, цілеспрямовано завдаючи значної руйнації цивільній інфраструктурі, зокрема з метою залишення цивільного населення без електричної енергії, зв`язку, водо- та теплопостачання.
		5.17.7. Резолюцією Європарламенту від 23 листопада 2022 року про визнання Російської Федерації державою-спонсором тероризму (2022/2896(RSP) констатовано, зокрема що:
		-з 2014 року, і зокрема після 24 лютого 2022 року, коли Росія поновила незаконну, неспровоковану та невиправдану загарбницьку війну проти України, її збройні сили здійснювали невибіркові удари по житловим районам та цивільній інфраструктурі, вбили тисячі українських цивільних осіб і здійснили терористичні акти по всій країні, спрямовані проти різних елементів цивільної інфраструктури, як-от житлові райони, школи, лікарні, залізничні станції, театри, а також мережі водопостачання та електричні мережі; оскільки ці жорстокі та нелюдські діяння призводять до загибелі людей, страждань, руйнувань та переміщення осіб;
		-російська федерація продовжує наполегливо порушувати принципи Статуту ООН, вчиняючи акти агресії проти суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, а також відверто та грубо порушуючи міжнародне гуманітарне право, серед іншого навмисно завдаючи ударів по цивільних об`єктах, які не повинні бути об`єктом нападу згідно зі частиною 1 статті 52 Додаткового протоколу I 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року;
		-російська федерація вже запустила понад 4 000 ракет проти України та обстріляла країну понад 24 000 разів, зокрема з території Білорусі; ракетні, безпілотні та артилерійські удари Росії на сьогоднішній день пошкодили або знищили 60 982 об`єкти цивільної інфраструктури по всій Україні, у тому числі 42 818 житлових будівель і будинків, 1 960 навчальних закладів і 396 медичних закладів, 392 культурних і 87 культових споруд, а також 5 315 об`єктів водопостачання та об`єктів електроенергетики; оскільки навмисні ракетні та безпілотні удари, здійснені Російською Федерацією, зокрема за допомогою безпілотників, поставлених Іраном, пошкодили або знищили близько 40% критичної енергетичної інфраструктури України;
		-з жовтня 2022 року Росія по всій Україні завдає навмисних ударів по об`єктах критичної інфраструктури країні, щоб тероризувати населення та перекрити йому доступ до газу, електроенергії, води, Інтернету та інших основних товарів і послуг, що має особливо нищівні наслідки в зимовий період; мета цих ударів полягає в тому, щоб тероризувати населення України, придушити його опір і намір продовжувати захищати свою країну, а також змусити його прийняти окупаційну владу та погодитися на незаконну спробу анексії кількох регіонів України;
		-вчинені російськими силами та проксі-силами, відповідають визначенню тероризму, ухваленому ЄС, Радою Безпеки ООН та Генеральною Асамблеєю ООН, що викладене в Резолюції Ради Безпеки ООН 1566 від 2004 року, Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 49/60 від 9 грудня 1994 року та спільних позиціях Ради 2001/931/CFSP і 2009/468/CFSP;
		У зв`язку з зазначеним Європарламент закликав Єврокомісію та держави-члени працювати над створенням всеосяжного міжнародного механізму компенсації, включно з міжнародним реєстром збитків, і активно співпрацювати з українською владою щодо цього питання; закликає Комісію та співзаконодавців завершити створення правового режиму, який дозволить конфіскацію російських активів, заморожених ЄС, та використовувати їх для усунення різних наслідків агресії Росії проти України, включно з відбудовою України та виплатою компенсацій жертвам російської агресії.
		5.17.8. Також Резолюцією Європарламенту від 29 лютого 2024 року про потребу непохитної підтримки ЄС для України після двох років агресивної війни Росії проти України (2024/2526(RSP) констатовано, зокрема що:
		- з 24 лютого 2022 року Росія веде незаконну, неспровоковану й невиправдану повномасштабну агресивну війну проти України; війна Росії проти України розпочалася 2014 року з незаконної окупації та анексії Кримського півострова та подальшої окупації частин Донецької й Луганської областей; ця агресивна війна є кричущим і грубим порушенням Статуту ООН та основоположних принципів міжнародного права; дії Росії в Україні протягом останніх двох років продовжують загрожувати миру й безпеці в Європі та в усьому світі;
		- мільйони українців, які втекли від агресії Росії, залишаються переміщеними в Україні та за її межами; понад 3,3 млн людей, включно з 800000 дітей, мешкають уздовж лінії фронту; щодня продовжуються бомбардування будинків, шкіл і лікарень; за даними Міжнародної організації з міграції, 2023 року кампанія Росії зі знищення залишила майже 720000 людей в найбільш постраждалих частинах України без доступу до належного й безпечного житла; Управління ООН з координації гуманітарних справ повідомило, що в грудні 2023 року різко зросла кількість невибіркових атак на населені пункти України, й підкреслило стійку тенденцію щодо загибелі цивільних, руйнувань і виникнення гуманітарних потреб протягом 2023 року;
		- воєнні злочини Росії залишать травмованим все населення, тоді як 10 млн людей, за оцінками, піддаються ризику або живуть з розладами психічного здоров`я, а 3,9 млн людей, за оцінками, страждають від помірних і важких симптомів, що вимагають лікування психічних розладів, депресії, тривоги і посттравматичного стресового розладу;
		- 2023 року повідомлялося про 227 інцидентів, що вплинули на гуманітарні операції в країні, під час яких 50 гуманітарних працівників загинули або дістали поранень, включно з 11 особами, що загинули під час виконання службових обов`язків;
		- за консервативними оцінками Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, майже за два роки широкомасштабного вторгнення Росії в Україну понад 10000 цивільних загинули і майже 20000 осіб дістали поранень, проте Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) вважає, що реальні цифри значно вищі;
		- українські діти під час цієї війни платять найвищу ціну, тому що понад 520 українських дітей було вбито, понад 1226 поранено, 1,8 млн були змушені переїхати до сусідніх країн як біженці, а 2,5 млн стали внутрішньо переміщеними в межах України.
		У зв`язку з зазначеним Європарламент закликав Раду ЄС продовжувати і розширювати політику санкцій проти Росії та Білорусі, одночасно здійснюючи моніторинг, перегляд і посилення її ефективності та впливу; закликав Комісію та держави-члени забезпечити швидке впровадження та суворе виконання всіх 13 пакетів санкцій.
		Вказані положення Резолюцій кореспондуються з положеннями Закону України «Про санкції», зокрема щодо застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону та стягнення в дохід держави активів осіб, що сприяють завданню істотної шкоди національній безпеці України, шляхом постачання/надання, зберігання зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової чи спеціальної техніки, інших засобів та знарядь здійснення збройної агресії проти України, забезпечення ремонту таких засобів і знарядь, а також шляхом фінансування та матеріально-технічного забезпечення діяльності держави-агресора, пов`язаної зі збройною агресією проти України.
		5.17.9. Санкції, які вже застосовані до Відповідача, а також ті, щодо яких йдеться у цій адміністративній справі, спрямовані на іміджеве знищення впливових осіб рф, які відповідають за прийняття стратегічних рішень (ключових фігур, які підтримують режим), та нанесення удару по ресурсам, які є важливими для підтримки політичного режиму рф в економічному плані. 
		5.17.10. Слід зазначити, що санкції такого виду (таргетовані, секторальні, персональні) набувають міжнародного поширення не тільки у зв`язку із глобалізацією світової економіки, а і через все більш зростаючу тривогу світового співтовариства щодо міцності режимів, які вчиняють дії на порушення загального світового порядку. Віднедавна таргетовані санкції стали ключовим інструментом багатосторонньої дипломатії. Вони є результатом академічної та дипломатичної дискусії, розглядаються як «розумні», адже мають ряд переваг в порівнянні з загальними економічними санкціями - у разі ефективного застосування, вони приносять менше економічних втрат країнам?ініціаторам; їх можна "підлаштовувати" та видозмінювати відповідно до ситуації, що означає більшу маневреність; на відміну від всеохоплюючих санкцій, вони не призводять до негативних ефектів, яких країни?ініціатори прагнуть запобігти для надання санкціям більшої легітимності; вражають напряму осіб, від яких залежить вирішення проблемного питання; таргетовані санкції слугують сигналом для політичних лідерів.
		5.17.11. В цьому випадку стягнення в дохід держави активу, щодо якого відповідач може здійснювати дії, тотожні за змістом праву розпорядження, сприятиме досягненню мети Закону України «Про санкції», а саме: 
		-зменшення можливості особи сприяти фінансуванню та матеріально-технічному забезпеченню держави-терориста, зокрема і шляхом безпосереднього використання таких активів в господарській діяльності юридичних осіб - резидентів рф;
		-звернення активів в дохід держави для компенсації наслідків збройної агресії рф, якій сприяли в тому числі дії та рішення самих відповідачів. 
		 
		5.18. Щодо пропорційності стягнення активів в дохід держави визначеній в Законі меті 
		5.18.1. Будь-які заходи спеціального характеру, які вводяться державою, потерпілою від порушень міжнародного права, мають бути правомірними, тобто відповідати цілям та принципам міжнародного права. Без цього вони перетворюються на політичний інструмент впливу. Ключова мета санкції полягає в тому, щоб спонукати відповідальний суб`єкт міжнародного права припинити міжнародне правопорушення та виконати покладені на нього зобов`язання. Таке спонукання може мати прямий характер (накладення санкції безпосередньо на державу порушницю міжнародного права) так і опосередкований - застосування спеціальних заходів до окремих фізичних і юридичних осіб, що сприяють відповідному правопорушенню. 
		5.18.2. Оскільки український законодавець визначив правовий, а не політичний механізм застосування санкції у виді стягнення активів в дохід держави, Суд має дослідити дотримання умов правомірності з точки зору пропорційного характеру санкції і наслідків правопорушення. Ухвалюючи рішення про застосування примусових заходів такого виду, Суд має переконатися, що запроваджуваний режим санкцій є еквівалентним масштабу та небезпеці, що несе правопорушення, у відповідь на яке він запроваджується, і не перевищує ті негативні наслідки, які заподіяні протиправною поведінкою держави-агресора чи окремих суб`єктів, пов`язаних з нею. 
		5.18.3. Санкції встановлюються не з метою покарання, а лише з метою спонукати державу-правопорушницю припинити протиправну дію. На цьому наголошується в резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 242 від 26 вересня 1997 року, у якій, зокрема, зазначається, що «мета санкцій полягає в тому, щоб сторона, яка ставить під загрозу міжнародний мир та безпеку, змінила свою поведінку, а не в тому, щоб її покарати». 
		5.18.4. Адміністративна санкція, запроваджена законодавством України у відповідь на дії російської федерації, у виді стягнення в дохід держави активів конкретних осіб, очевидно передбачає втручання у їх право власності. Отже, Суд в кожному конкретному випадку стягнення активів в дохід держави має дослідити питання пропорційності такого втручання. 
		5.18.5. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. 
		5.18.6. Зазначене кореспондується зі статтею 1 Першого (додаткового) протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте це право не є абсолютним та може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету й безсторонності суду.
		5.18.7. Пропорційність в питанні застосування санкції у виді стягнення активів в дохід держави слід розглядати через співвідношення публічних інтересів держави України і приватних інтересів конкретного власника.
		5.18.8. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд), стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 01 2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166?168).
		5.18.9. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. 
		5.18.10. Суд зазначає, що обмеження права Відповідача користуватися та розпоряджатися належним йому майном шляхом стягнення в дохід держави активу, щодо якого він може прямо або опосередковано (через інших фізичних та юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, ґрунтується на вимогах та відповідає підставам, меті і порядку його застосування, що визначені, зокрема, Законом України «Про санкції». 
		5.18.11. Захід у виді стягнення активів в дохід держави є винятковим заходом, обумовленим гостротою становища та необхідністю досягнення цілей - захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичної діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави, в умовах правового режиму воєнного стану.
		5.18.12. Застосування вказаних заходів відповідає критерію «необхідності у демократичному суспільстві», оскільки у їх запровадженні, з огляду на визнані факти військової агресії щодо України, існує нагальна потреба.
		5.18.13. Таке втручання має легітимну мету - забезпечити контроль за активами особи, яка несе і в подальшому може нести потенційну загрозу національним інтересам України, її суверенітету та територіальній цілісності і через це стримати агресивні дії рф; припинити підтримку її нинішнього політичного режиму шляхом удару по фінансовим можливостям «прихильників» такої політики; забезпечити здійснення швидкого та ефективного відшкодування збитків, завданих жертвам агресії за рахунок коштів, отриманих від конфіскації.
		5.18.14. У цій справі Суд враховує співмірність застосування такої санкції, як стягнення активів в дохід держави із шкодою, що завдана інтересам суспільства діями відповідача. Так, Судом встановлено, що Відповідач, будучи фактичним власником та кінцевим бенефіціарним власником ПАТ «Преображенська база тралового флоту» та маючи вплив на діяльність цього підприємства, сприяв та продовжує сприяти збройній агресії російської федерації проти України та окупації/анексії території, зокрема шляхом фінансування діяльності держави-агресора. Ці дії перебувають у причинному зв`язку із порушенням фундаментальних прав та інтересів людини і суспільства в цілому. Вони призвели до окупації частини території України, великої кількості загиблих як серед цивільного населення, так і серед військових, знищення цілих населених пунктів, житлових кварталів, об`єктів критичної інфраструктури, знищенню історико-культурних пам`яток України, економічної нестабільності України, зменшення рівня життя населення, погіршення економічної, інвестиційної та туристичної «привабливості» України, геноциду українського народу, поставили під загрозу існування України як незалежної держави.
		5.18.15. У контексті викладеного Суд враховує інформацію, яка публікується Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини щодо втрат серед цивільних осіб після початку вторгнення російської федерації на територію України. Ці відомості є загальновідомими, широко освітленими у ЗМІ, не потребують доказування в силу частини третьої статті 78 КАС України. Так на офіційному веб?сайті ООН опубліковано таку інформацію станом на кінець квітня 2024 року (https://ukraine.un.org/sites/default/files/2024-05/Ukraine%20-%20protection%20of%20civilians%20in%20armed%20conflict%20%28April%202024 %29_UKR_0.pdf):
		З 24 лютого 2022 року до квітня 2024 року УВКПЛ ООН зафіксувало 32100 випадків загибелі або поранення цивільних осіб в Україні:
		- 10946 загиблих (5238 чоловіки, 3217 жінок, 258 дівчат і 322 хлопчиків, а також 28 дитини і 1883 дорослих, стать яких ще не вдалось встановити).
		- 21154 поранених (7206 чоловіків, 5062 жінки, 462 дівчат і 638 хлопчиків, а також 285 дитини і 7501 дорослих, стать яких ще не вдалось встановити).
		Зруйновані 64 медичних заклади, 430 пошкоджено, та 253 закладів освіти, 891 пошкоджено. 
		Більшість зафіксованих втрат серед цивільних осіб було спричинено застосуванням вибухової зброї з великою зоною ураження, включаючи обстріли з важкої артилерії та реактивних систем залпового вогню, а також ракетні та авіа удари.
		ММПЛУ вважає, що фактичні цифри є значно вищими, оскільки багато повідомлень, зокрема з певних місць і з періоду відразу після 24 лютого 2022 року, все ще очікують на підтвердження. Це стосується, наприклад, Маріуполя (Донецька область), Лисичанська, Попасної та Сєвєродонецька (Луганська область), де повідомлялося про високі жертви серед цивільних осіб та пошкодження цивільної інфраструктури. Збільшення загальних цифр у цьому оновленні порівняно з попереднім оновленням пов`язане не лише з втратами, які сталися протягом звітного періоду, оскільки УВКПЛ також продовжує підтверджувати втрати та пошкодження цивільної інфраструктури, які сталися до звітного періоду.
		5.18.16. Україна має суверенне право на захист суверенітету і територіальної цілісності, що закріплено, зокрема у Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних нормах і правилах. При цьому, положення статті 1 Закону України «Про санкції» дозволяють державі застосовувати спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
		5.18.17. З іншої сторони із матеріалів справи вбачається, що Відповідач є російським підприємцем, колишнім членом ради федерації рф (том 1, а.с. 49-50). Займає 185-е місце в рейтингу Forbes 200 найбагатших бізнесменів Росії (том 1, а.с. 47-48). 
		5.18.18. За таких умов застосування санкції у виді стягнення в дохід держави активу, який є предметом позову, не призведе до суттєвого погіршення майнового стану відповідача, з одночасним блокуванням можливості вчиняти за рахунок цих активів дії на шкоду Україні. Водночас в умовах триваючої збройної агресії рф проти України такі цілі застосування санкції співвідносяться з інтересами суспільства. Вказані активи після відчуження в дохід держави зможуть використовуватися для покриття збитків, спричинених військовими діями, відновлення української економіки та інших потреб.
		5.18.19. Відтак, суд дійшов висновку про відповідність суспільним інтересам та пропорційність таких обмежувальних заходів, як стягнення активів, які належать Відповідачам та третім особам, щодо яких Відповідачі можуть прямо та опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, що передбачено пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції», оскільки таке позбавлення права власності здійснюється виключно в інтересах суспільства, з врахуванням публічного інтересу.
		 
		6. Заходи забезпечення
		Заходи забезпечення позову у цій адміністративній справі не застосовувалися.
		 
		7.Судові витрати
		Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Враховуючи відсутність доказів понесення Міністерством юстиції України витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, а також ту обставину, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 25 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», відсутні підстави для розподілу судових витрат.
		 
		8.Порядок звернення судового рішення до виконання
		8.1. Визначаючи спосіб звернення до виконання рішення про застосування санкції, Суд звертає увагу на частину 3 статті 51 Закону України «Про санкції», якою встановлено, що рішення суду про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 цього Закону, в день набрання ним законної сили надсилається Кабінету Міністрів України для визначення суб`єкта, порядку та способу його виконання.
		8.2. Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання.
		8.3. З огляду на викладене та враховуючи особливості провадження даної категорії справ, суд вважає, що рішення про застосування санкції звертається до виконання Вищим антикорупційним судом в день набрання ним законної сили шляхом його направлення Кабінету Міністрів України.
		 
		Керуючись статтями 243-246, 255, 268-272, 283-1 КАС України, 4, 5, 5-1 Закону України «Про санкції», Суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовну заяву Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 задовольнити. 
		2. Застосувати до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) санкцію, передбачену пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції». 
		3. Стягнути у дохід держави активи великий морозильний риболовецький траулер «Бухта Соколовская» (проект 1288, будівельний № 617, ІМО: 9121156, порт приписки - рф, м. Находка).
		4. Копія рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати позивачу та особам, щодо яких ставилося питання про застосування санкції, та опублікувати на офіційному веб-сайті Вищого антикорупційного суду (https://hcac.court.gov.ua/).
		5. Рішення суду в день набрання ним законної сили надіслати Кабінету Міністрів України для визначення суб`єкта, порядку та способу його виконання.
		6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		7. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні при проголошенні зазначеного рішення, мають право його оскаржити протягом п`яти днів із дня публікації рішення на офіційному веб-сайті Вищого антикорупційного суду.
		8. Повний текст рішення буде складено 31.05.2024 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                Віра МИХАЙЛЕНКО
		 
		 
		 
		Судді:                                                                        Тимур ХАМЗІН 
		 
		 
		 
		Сергій МОЙСАК 
		 
		1 Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX)
		2 Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103
		3 Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1970 року № 2734 (XXV)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...