Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/8450/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 31.05.2024. Зареєстровано: 01.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2024.
Дата набрання законної сили: 31.05.2024
Номер судового провадження: 854/10088/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		31 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/8450/23
		Перша інстанція: суддя Бульба Н.О.,
		повний текст судового рішення
		складено 15.02.2024, м. Миколаїв
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		судді-доповідача: Димерлія О.О.,
		суддів: Танасогло Т.М., Осіпова Ю.В., 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі №400/8450/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення індексації грошового забезпечення
		У С Т А Н О В И В :
		10.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд:
		- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно;
		- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 у сумі 81350 грн. 33 коп. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
		- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 25.02.2019 включно;
		- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 4463 грн. 15 коп. в місяць в загальній сумі 53008 грн. 53 коп. за період з 01.03.2018 до 25.02.2019 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в період з 01.12.2015 до 28.02.2018 військовою частиною НОМЕР_1 йому не в повному обсязі виплачено індексацію грошового забезпечення. Також, ОСОБА_1 зазначає, що в період з 01.03.2018 по 25.02.2019 йому виплачено лише поточну індексацію грошового забезпечення. Натомість, в порушення приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, не виплачено індексацію-різницю грошового забезпечення. До того ж, на думку позивача, він має право на отримання компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. 
		Відповідач із позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначаючи, що позивач уже звертався до суду з позовом щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (справа №400/3239/20). Також, військова частина НОМЕР_1 вказувала, що у законодавчих приписах, які регулюють спірні правовідносини, такого поняття як «фіксована сума індексації» не передбачено. Крім того, як наголошував відповідач, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року  лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було. До того ж, суб`єкт владних повноважень акцентував увагу на пропуску позивачем строку звернення до суду. 
		Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі №400/8450/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 до 28.02.2018.
		Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 в сумі 81350 грн. 33 коп.
		Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 25.02.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
		Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 25.02.2019 включно відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
		У задоволенні решти позовних вимог  відмовлено.
		Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав, що військовою частиною НОМЕР_1 за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 неправильно розраховано та відповідно не в повному обсязі виплачено індексацію грошового забезпечення. Також, окружним адміністративним судом установлено, що військовою частиною НОМЕР_1 не нараховувалась та не виплачувалась позивачу індексація-різниці за період з 01.03.2018 до 25.02.2019. При цьому, з огляду на відсутність у суду повноважень самостійно здійснювати розрахунки сум індексації, суд першої інстанції вказав, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.02.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.02.2019 включно відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
		Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо виплати індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 25.02.2019 ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, викладено прохання змінити оскаржувану частину судового акт. 
		Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що визначення конкретного розміру суми індексації грошового забезпечення не належить до дискреційних повноважень відповідача та має бути розраховано судом. Решта доводів апеляційної скарги дублюють зміст позовної заяви.
		Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неповне з`ясування окружним адміністративним судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. 
		В обґрунтування апеляційної скарги військовою частиною НОМЕР_1 не зазначено, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги повністю дублює зміст відзиву на позовну заяву (а.с.35-37, а.с.80-82).
		В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, у системному зв`язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.
		Зокрема, колегією суддів установлено, що в межах спірного періоду ОСОБА_1 військову службу проходив у військовій частині НОМЕР_1 . 
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №46 від 25.02.2019 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас та з 25.02.2019 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
		Натомість, при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 не в повному обсязі виплачено індексацію грошового забезпечення. 
		У зв`язку з чим, позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з позовом. 
		Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №400/3239/20 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно. 
		Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно. 
		В решті позовних вимог відмовлено.
		Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі №400/3239/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2020  без змін.
		Здійснюючи розгляд даної справи суди вказали, що повноваження щодо здійснення розрахунку індексації грошового забезпечення у спірних правовідносинах покладається на відповідача. З цих підстав позивачу відмовлено в задоволенні позовної вимоги стосовно нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 25.02.2019 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
		Як зазначає позивач, на виконання вищевказаних судових рішень, військовою частиною НОМЕР_1 виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 4182грн. 26коп.
		Однак, здійснюючи розрахунок індексації грошового забезпечення відповідачем неправильно враховано місяць, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць).
		Означене слугувало підставою для повторного звернення позивача до суду з позовом. 
		Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2022 у справі №280/11588/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 у справі №280/11588/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2022 у справі №280/11855/21 скасовано в частині відмови у задоволенні позову.
		Прийнято у справі нове судове рішення. 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 року та січня 2016 року як місяців за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно.
		Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
		В іншій частині позову відмовлено.
		На виконання означеного судового рішення 31.05.2023 військовою частиною НОМЕР_1 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 326грн. 59коп.
		Уважаючи своє право на отримання індексації грошового забезпечення порушеним позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до адміністративного суду з даним позовом. 
		Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає про таке. 
		Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
		Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
		- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
		- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
		- у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).
		Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
		Апеляційний суд відмічає, що з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
		Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
		Як установлено колегією суддів, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців, збільшився посадовий оклад позивача.
		З урахуванням чого, саме березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
		Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
		Отже, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
		Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, необхідно встановити:
		- розмір підвищення доходу позивачки у березні 2018 року (А);
		- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
		- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
		Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
		В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).
		Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).
		Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачці індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.
		Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
		Повертаючись до фактичних обставин справи колегія суддів зауважує, що величина прирості індексу споживчих цін становить 253,3% (353,3% - наростаючий індекс споживчих цін відняти 100%).
		У березні 2018 року прожитковий мінімум становив 1762грн.
		У зв`язку з чим, сума індексації за березень 2018 року складає 4463грн. 15коп. (1762грн. х 253,30% / 100).
		Оскільки підвищення доходу позивача в березні 2018 року не відбулося, суд апеляційної інстанції зазначає про наявність у позивача права на отримання щомісячної індексації - різниці за період з 01.03.2018 по 25.02.2019 у розмірі 4463грн. 15коп щомісячно.
		У підсумку колегія суддів дійшла висновку, що за період з 01.03.2018 по 25.02.2019 військова частина НОМЕР_1 має нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію-різниці грошового забезпечення із розрахунку 4463грн. 15коп. в місяць.
		При цьому, колегія суддів зазначає про неправильність висновку суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині судового рішення стосовно того, що в суду немає повноважень самостійно здійснювати розрахунки сум індексації.
		Таким чином, беручи до уваги установлені під час розгляду даної справи фактичні обставини, враховуючи кількість разів звернення позивача до суду за захистом своїх прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, колегія суддів уважає, що належним та таким, що забезпечить реальне поновлення прав позивача є такий спосіб захисту як стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення в сумі 4463 грн. 15 коп. в місяць в загальній сумі 53008 грн. 53 коп. за період з 01.03.2018 до 25.02.2019 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
		Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі -грошова компенсація), визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 №44.
		За правилами пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
		Пунктами 4, 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
		Аналіз наведених положень Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, дає підстави для висновку, що виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виплату індексації-різниці грошового забезпечення військова частина НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 повинна провести із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
		При цьому, колегія суддів відхиляє доводи військової частини НОМЕР_1 про те, що з огляду на наявність рішення суду у справі №400/3239/20 позивач повинен був звернутись до суду в порядку приписів статті 383 КАС України, а не з новим позовом, адже під час розгляду такої справи судами лише встановлювалось наявність у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
		Предметом перевірки даної ж справи є конкретна сума індексації грошового забезпечення, яку військова частина НОМЕР_1 має виплатити ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
		Така відмінність у спірних правовідносинах не перешкоджає позивачу звернутись до суду за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів з окремим позовом.
		Також, суд апеляційної інстанції відмічає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
		Відносно доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ч.1-3, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
		Апеляційний адміністративний суд відмічає, що положення ст. 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення до адміністративного суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
		Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Тобто, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належної військовослужбовцю суми грошового забезпечення, застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства.
		На час виключення позивача із списків особового складу та всіх видів забезпечення стаття 233 КЗпП України мала наступну редакцію: «у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».
		01.07.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX (набрав чинності 19.07.2022).
		З урахуванням означеного нормативно-правого акту статтю 233 КЗпП України викладено в наступній редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
		Отже, із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022 редакцію статті 233 КЗпП України було змінено, зокрема, в частині строків звернення до суду із заявою про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
		Колегією суддів установлено, що спірним у даній справі є питання щодо виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно та з 01.03.2018 до 25.02.2019 включно.
		У межах такого періоду редакція статті 233 КЗпП України не обмежувала будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати.
		Як з`ясовано вище, законодавчо норма стосовно строкового обмеження (три місяці) на звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, набула чинності 19.07.2022.
		Тобто, на час звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом (10.07.2023) могла б застосовуватись. 
		Однак, згідно із пунктом 1 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		Колегія суддів зазначає, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами) з 19.12.2020 до 30.06.2023 на території України установлено карантин.
		Згідно із постановою Кабінету міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено.
		Отже, беручи до уваги наведене, а також те, що позивач з даним позовом до суду першої інстанції звернувся в межах трьох місяців з дня відміни дії карантинних обмежень, колегія суддів відхиляє доводи військової частини НОМЕР_1 стосовно пропуску ОСОБА_1 законодавчо передбаченого строку подання до окружного адміністративного суду даної позовної заяви.
		Межі перегляду судом апеляційної справи визначено у статті 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		Як установлено судом апеляційної інстанції, висновки окружного адміністративного суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, а тому оскаржуване рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі №400/8450/23 підлягає зміні.
		Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі №400/8450/23  змінити.
		Викласти пункт 5 резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі №400/8450/23 у наступній редакції:
		«Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 4463 грн. 15 коп. в місяць в загальній сумі 53008 грн. 53 коп. за період з 01.03.2018 до 25.02.2019 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44».
		В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі №400/8450/23 залишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
		 
		Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді  Т.М. Танасогло   Ю.В. Осіпов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...