Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/2531/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 03.06.2024. Зареєстровано: 03.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2024.
Дата набрання законної сили: 27.06.2024
Номер судового провадження: 1-кп/461/404/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024140000000063

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		461/2531/24
		1-кп/461/404/24
		 
		   В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		    28.05.2024 року        Галицький районний суд м.Львова
		 
		в колегіальному складі:     головуючого судді             ОСОБА_1 
		           суддів                     ОСОБА_2 
		                                    ОСОБА_3 
		               секретар судового засідання         ОСОБА_4 
		з участю:             прокурора                  ОСОБА_5 
		                   захисника                  ОСОБА_6 
		 
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №22024140000000063 від 19.02.2024 року відносно
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Свердловськ (т.н. Довжанськ) Луганської області, українця, громадянина України, раніше несудимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який не є депутатом, адвокатом або нотаріусом, ІПН: 3127411018, 
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_7 , будучи громадянином України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час дії в Україні воєнного стану, перебуваючи на тимчасово окупованій території у м. Довжанську Луганської області та беручи з 24.02.2022 участь в діяльності незаконного збройного формування «Народної міліції» терористичної організації «ЛНР», на підставі наказів військового командування збройних сил російської федерації у межах загального плану захоплення території України у складі збройних сил російської федерації, керуючись ідеологічним мотивом, маючи на меті завдати шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, виконував завдання, пов`язані із веденням бойових дій проти Збройних Сил України, а також застосовував стрілецьку зброю автомат Калашникова (АК-74) та виконував обов`язки із забезпечення різних видів та форм бою.
		У такий спосіб ОСОБА_7 , ігноруючи свій громадянський обов`язок, передбачений Конституцією України, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, діючи добровільно з усвідомленням негативних наслідків своїх дій та на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, 24.02.2022, перебуваючи у АДРЕСА_2 , перейшов на бік ворога в умовах воєнного стану, чим вчинив державну зраду, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.111 КК України.
		 
		Крім цього, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, беручи з 24.02.2022 участь в діяльності незаконного збройного формування «Народної міліції» терористичної організації «ЛНР» та пройшовши військову підготовку у збройних підрозділах російської федерації, у ході якої набув навичок користування стрілецькою зброєю, опанував тактику ведення бою, здійснення штурму, наступу та відступу, надання першої домедичної допомоги при пораненнях, з метою забезпечення бойових дій рф проти України, діючи умисно, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, керуючись ідеологічним мотивом, з 07.03.2022 до 06.09.2022, в умовах воєнного стану, перебуваючи на окупованих військовими формуваннями російської федерації територіях Харківської області ( АДРЕСА_3 ), у складі 3 відділення 2 взводу 4 роти 2 батальйона 202 стрілецького полку незаконного збройного формування «Народної міліції» терористичної організації «ЛНР», надавав іноземній державі - російській федерації та її представникам - військовослужбовцям збройних сил російської федерації та контрольованих нею представникам терористичної організації «ЛНР» допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, виконуючи завдання, пов`язані із веденням бойових дій проти Збройних Сил України, та обов`язки із забезпечення різних видів та форм бою, чим вчинив державну зраду, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.111 КК України.
		 
		Крім цього, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, достовірно знаючи з розповсюджених повідомлень у засобах масової інформації та мережі Інтернет про проведення на території Луганської області України антитерористичної операції проти терористичної організації «ЛНР», усвідомлюючи, що діяльність даної терористичної організації та її підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних мотивів, 24.02.2022, перебуваючи на тимчасово окупованій території у м. Довжанську Луганської області, добровільно прибув до пункту збору мобілізованих терористичної організації «ЛНР» у АДРЕСА_2 , вступив до її лав, отримав військове обмундирування, стрілецьку зброю і боєприпаси до неї, та з цього часу до 06.09.2022 брав участь у діяльності вказаної терористичної організації, виконуючи завдання, пов`язані із веденням бойових дій проти Збройних Сил України та забезпеченням різних видів та форм бою, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		 
		Крім цього, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, достовірно знаючи з розповсюджених повідомлень у засобах масової інформації та мережі Інтернет про проведення на території Луганської області України антитерористичнсїї операції проти терористичної організації «ЛНР», усвідомлюючи, що діяльність даної терористичної організації та її підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних мотивів, 24.02.2022, перебуваючи на тимчасово окупованій території у м. Довжанську Луганської області, добровільно прибув до пункту збору мобілізованих терористичної організації «ЛНР» у АДРЕСА_2 , де вступив до її лав у складі не передбаченого законом збройного формування - 3 відділення 2 взводу 4 роти 2 батальйона 202 стрілецького полку «Народної міліції», та з цього часу до 06.09.2022 брав участь у діяльності вказаного не передбаченого законом збройного формування терористичної організації.
		При цьому, ОСОБА_7 , вступаючи до вказаного не передбаченого законом збройного формування терористичної організації «ЛНР», був достовірно обізнаний, що воно належить до збройних формувань, а саме: має організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, які носять формений одяг військового типу), характеризується наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), має воєнізований характер завдань та методів здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних у протистоянні збройній агресії російської федерації та керованих нею терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», та ставить перед собою специфічні завдання.
		Крім того, ОСОБА_7 усвідомлював, що зазначене незаконне збройне формування терористичної організації «ЛНР» не відноситься до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про Національну поліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими визначено створення та функціонування збройних формувань України.
		ОСОБА_7 , беручи участь у вищевказаному не передбаченому законом збройному формуванні, відповідно до покладених на нього завдань, із закріпленою стрілецькою зброєю автоматом Калашникова (АК-74) та боєкомплектом до неї, керуючись статутами збройних сил російської федерації та терористичної організації «ЛНР», у період часу з 24.02.2022 до 06.09.2022 виконував обов`язки "стрільця" та «стрільця-навідника на бронетранспортері» в різних видах бою та формах його забезпечення проти Збройних Сил України, а також забезпечував безпеку місць перебування збройних сил російської федерації та терористичної організації «ЛНР» в населених пунктах Луганської та Харківської областей, які ними захоплені та окуповані під час збройної агресії.
		Злочинна діяльність ОСОБА_7 припинена 06.09.2022 військовослужбовцями Збройних Сил України у ході бойових дій у АДРЕСА_4 , внаслідок яких останній був захоплений в полон, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.260 КК України.
		 
		Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11.03.2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 19.02.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024140000000063, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.2 ст.111, ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260 КК України.
		 
		Відповідно до ст.297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбаченихстаттями 109,110,110-2,111,111-1,111-2,112,113,114,114-1,114-2,115,116,118,частиною другоюстатті 121,частиною другоюстатті 127, частинамидругоюітретьоюстатті 146,статтями 146-1,147,частинами другою - п`ятоюстатті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем),статтями 209,255-258-6,348,364,364-1,365,365-2,368,368-2,368-3,368-4,369,369-2,370,379,400,408,436,436-1,437,438,439,440,441,442,443,444,445,446,447Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук. Відповідно до ч.3 ст.323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених участині другійстатті 297-1цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		Згідно з вищезазначеним, виклик в судові засідання ОСОБА_7 здійснювався шляхом розміщення оголошення в газеті «Урядовий кур`єр».
		Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст. 323 КПК України) суд зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		 
		Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		 
		Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, повністю підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:
		отриманими матеріалами на виконання доручення слідчого, якими здобуто інформацію про протиправну діяльність ОСОБА_7 ; 
		щирим каяттям ОСОБА_7 від 20.12.2022, у якому останній визнає вину у вчиненні інкримінованих йому діянь та щиро кається у скоєному; 
		письмовими поясненнями ОСОБА_7 від 21.12.2022, який показав, що дійсно брав участь у різних видах бою та формах його забезпечення у складі терористичної організації «ЛНР»; 
		письмовими поясненнями свідка ОСОБА_8 від 28.09.2023, який повідомив про участь ОСОБА_7 у різних видах бою та формах його забезпечення у складі терористичної організації «ЛНР»; 
		протоколом пред`явлення для впізнання від 03.10.2023 з участю ОСОБА_8 , який впізнав ОСОБА_7 як військовослужбовця незаконного збройного формування терористичної організації «ЛНР»; 
		письмовими поясненнями свідка ОСОБА_9 від 28.09.2023, який повідомив про участь ОСОБА_7 у різних видах бою та формах його забезпечення у складі терористичної організації «ЛНР»; 
		протоколом пред`явлення для впізнання від 03.10.2023 з участю ОСОБА_9 , який впізнав ОСОБА_7 як військовослужбовця незаконного збройного формування терористичної організації «ЛНР»; 
		протоколом огляду Інтернет-ресурсу від ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційного сайту « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_5  на предмет наявності інформації щодо перебігу бойових дій станом на 24 січня 2023 року на території Харківської області, зокрема щодо ймовірного місця взяття в полон учасника т.зв. «збройних сил ЛНР/ДНР», громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Свердловськ (Довжанськ), Луганської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі зазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Вони узгоджуються між собою.
		В той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України. 
		У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбаченийКПК України.
		Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, доведена повністю.
		Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав про те, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Судом також враховано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		Проаналізувавши та оцінивши досліджені в ході провадження у справі докази, суд вважає, що усі вищезазначені докази узгоджуються між собою, є належними, допустимими та достовірними.
		Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі  ООН). До складу ООН входять Україна та російська федерація, а також більшість країн світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		У статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), серед іншого, визначено, що ознаками агресії є:
		- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
		- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
		Принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є російська федерація. 
		 
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. Згідно з цим документом, територія України є неподільною та недоторканною. 
		Незалежність України визнали більшість держав світу, серед яких і російська федерація.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. 
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: АР Крим, області, зокрема Донецька та Луганська, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		20 лютого 2014 року, положеннями ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначене початком тимчасової окупації території України, яка розпочалась із збройного вторгнення регулярних військ рф на територію АР Крим і м. Севастополь.
		Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що збройна агресіяросійської федерації розпочалася з неоголошених прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових ідомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної іяльності, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
		У березні - квітні 2014 року в м. Луганську та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, спрямованої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Луганської області, всупереч законодавству України, 27.04.2014 оголошено «Декларацію про суверенітет Донецької народної республіки» та 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про проголошення державної самостійності Луганської народної республіки», за результатами якого проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками російської федерації сформовані підрозділи політичного (органи державної влади «ЛНР») та силового блоків, які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		Вказана терористична організація «ЛНР» має організовану структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність її дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України га правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій чистині Луганської області та мають загальну координацію керівництва.
		Політичне та військове керівництво російської федерації, діючи всупереч вимогам міжнародних договорів, спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
		19.02.2022 головою «ЛНР» підписано указ №УГ-98/22 «Про проведення загальної мобілізації», та оголошено повну мобілізацію.
		з
		21.02.2022, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами російської федерації та світовою спільнотою, російською федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.
		22.02.2022 президент російської федерації направив до ради федерації звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволено.
		24.02.2022 приблизно о 05 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
		24.02.2022, на виконання зазначеного вище наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській. Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє 06.02.2024 строком на 90 діб, починаючи з 05 години 30 хвилин 14.02.2024.
		Встановлено, що громадянин України ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив державну зраду, тобто діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а саме перехід на бік ворога в умовах воєнного стану.
		Крім того, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспіЛьно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив державну зраду, тобто діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а саме надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану.
		Крім того, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, брав участь в діяльності терористичної організації «ЛНР».
		Також, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вступив до непередбаченого законом збройного формування «Народної міліції» терористичної організації «ЛНР» та брав участь у його діяльності.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , будучи громадянином України, всупереч конституційному обов`язку захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, не сприймаючи державну владу України, підтримував ідеї та погляди терористичної організації «Луганська народна республіка» (далі «ЛНР»), з метою її підтримки та реалізації свого злочинного умислу на завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній безпеці України.
		23.02.2022 ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , добровільно отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи повістку про виклик до одного з пунктів збору мобілізованих терористичної організації «ЛНР» у АДРЕСА_2 .
		24.02.2022 ОСОБА_7 , маючи на руках повістку про виклик, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше 09 год. 00 хв., будучи обізнаним про оголошену мобілізацію чоловіків призовного віку від 18 до 55 років до складу терористичної організації «ЛНР», діючи умисно, усвідомлюючи свої незаконні дії, без будь-якого фізичного примусу та морального тиску, зібрав особисті речі та добровільно прибув до одного з пунктів збору мобілізованих терористичної організації «ЛНР», а саме до військового комісаріату м. Довжанська, який розташований у АДРЕСА_2 , де надав невстановленим працівникам вказаної установи свої особисті документи, що підтверджують особу, для подальшого зарахування на проходження так званої «військової служби» у підрозділах незаконного збройного формування, створеного, підпорядкованого, керованого та фінансованого російською федерацією, чим надав згоду на проходження такої служби.
		Після перевірки добровільно наданих ОСОБА_7 документів, того ж дня, останнього, спільно з іншими військовослужбовцями терористичної організації "\ПНРГ" з числа мобілізованих, було доставлено до Луганського вищого військового авіаційного училища штурманів, де він отримав комплекти літньої та зимової військової форми російського зразка та інше військове майно (протигаз, речовий мішок, каску).
		Того ж дня, отримавши вказані речі, ОСОБА_7 за його згодою був доставлений до будівлі ІНФОРМАЦІЯ_6 , що у м. Луганську, де за рішенням невстановлених досудовим розслідуванням осіб з числа військовослужбовців терористичної організації «ЛНР», за невстановлених досудовим розслідуванням обставин його зараховано до списків особового складу 3 відділення 2 взводу 4 роги 2 батальйона 202 стрілецького полку незаконного збройного формування «Народної міліції» терористичної організації «ЛНР», на посаду стрільця.
		28.02.2022 ОСОБА_7 , перебуваючи на території вказаного університету, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь. передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, отримав стрілецьку зброю, а саме автомат Калашникова (АК-74), 4 магазини до нього, 120 патронів калібру 5,45 мм. та багнет-ніж.
		У період з 24.02.2022 до 27.02.2022 ОСОБА_7 , на виконання свого злочинного умислу, сумлінно виконував накази та розпорядження військового керівництва, спрямовані на забезпечення виконання обов`язків військової служби у незаконних збройних формуваннях окупаційної адміністрації російської федерації, зокрема несення караульної служби по охороні території.
		Після перебування на території Луганського національного аграрного університету (ЛНАУ) 28.02.2022 ОСОБА_7 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб з числа військовослужбовців 3 відділення 2 взводу 4 роти 2 батальйона 202 стрілецького полку незаконного збройного формування «Народної міліції» терористичної організації «ЛНР» автобусами було доставлено до залізничної станції Червона Могила Луганської області, з якої на потягах 01.03.2022 перевезено до м. Валуйки Бєлгородської області рф, де ОСОБА_7 до 06.03.2022 виконував обов`язки караульної служби по охороні території.
		06.03.2022 ОСОБА_10 та інших військовослужбовців з числа мобілізованих до незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ЛНР», на автобусах з розпізнавальними знаками терористичної організації «ЛНР», було доставлено до невстановленого досудовим розслідуванням заводу на території м. Балаклії Харківської області.
		Разом з тим, ОСОБА_7 , набувши навичок користування стрілецькою зброєю та опанувавши тактику ведення бою, здійснення штурму, наступу та відступу, з 07.03.2022 до 06.09.2022, з метою забезпечення бойових дій рф проти України, діючи умисно, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, в умовах воєнного стану, перебуваючи на тимчасово окупованих військовими формуваннями російської федерації територіях Харківської області ( АДРЕСА_3 ), у складі 3 відділення 2 взводу 4 роти 2 батальйона 202 стрілецького полку незаконного збройного формування «Народної міліції» терористичної організації «ЛНР», надавав іноземній державі - російській федерації та її представникам - військовослужбовцям збройних сил російської федерації та контрольованих нею представникам терористичної організації «ЛНР» допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, виконуючи завдання, пов`язані із веденням бойових дій проти Збройних Сил України, та обов`язки із забезпечення різних видів та форм бою.
		07.03.2022 ОСОБА_7 , з метою виконання бойових завдань у складі незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ЛНР», на виконання вказівок військового керівництва, спільно з іншими мобілізованими особами з числа військовослужбовців даного формування, був переміщений до АДРЕСА_5 , у якому перебував до 12.03.2022.
		12.03.2022, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_7 , продовжуючи діяти на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, свідомо виконуючи вимоги військового керівництва незаконного збройного формування «Народної міліції» терористичної організації «ЛНР», спільно з іншими військовослужбовцями 3 відділення 2 взводу 4 роти 2 батальйона 202 стрілецького полку стрілецького полку незаконного збройного формування «Народної міліції» терористичної організації «ЛНР», прибув до АДРЕСА_6 , у якому перебував до 27.03.2022.
		Перебуваючи у вказаному населеному пункті (селі), на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_7 сумлінно виконував накази та розпорядження військового керівництва, спрямовані на забезпечення виконання обов`язків військової служби у незаконних збройних формуваннях окупаційної адміністрації російської федерації, в тому числі господарського забезпечення особового складу.
		27.03.2022 ОСОБА_7 , виконуючи бойові завдання у складі незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ЛНР», на виконання вказівок військового керівництва, на автомобільній техніці вказаного формування, спільно з іншими мобілізованими військовослужбовцями, прибув до АДРЕСА_4 , де до 28.08.2022, усвідомлюючи характер своїх дій, виконував обов`язки по облаштуванню та укріпленню вогневих позицій зс рф для ведення бою, облаштуванню окопів, будівництві бліндажів.
		У середині квітня 2022 року (більш точні час та дату не встановлено) ОСОБА_7 за рішенням військового командування 4 роти 202 стрілецького полку стрілецького полку незаконного збройного формування «Народної міліції» терористичної організації «ЛНР» було призначено на посаду стрільця-навідника на бронетранспортер
		(БТР).
		У вищевказаний період ОСОБА_7 , на виконання вказівок військового керівництва, усвідомлюючи характер своїх дій, виконуючи обов`язки стрільця-навідника на БТР, займався облаштуванням та укріпленням вогневих позицій зс рф в для ведення бою, облаштуванню окопів та будівництві бліндажів.
		06.09.2022 ОСОБА_7 , у зв`язку з наступом ЗС України, спільно з іншими військовослужбовцями 3 відділення 2 взводу 4 роти 2 батальйону 202 стрілецького полку незаконного збройного формування «Народної міліції» терористичної організації «ЛНР», за наказом військового керівництва відступив до АДРЕСА_3 та в подальшому до АДРЕСА_4 .
		У період з 24.02.2022 по 06.09.2022 ОСОБА_7 забезпечував виконання обов`язків військової служби у незаконних збройних формуваннях окупаційної адміністрації російської федерації, в тому числі:
		служити псевдодержаві, дотримуватися конституції і законів ЛНР;
		з честю нести високе звання військовослужбовця, дорожити честю і бойовою славою ЛНР;
		строго і точно виконувати вимоги загальновійськових статутів;
		в період проходження військової служби добросовісно виконувати всі загальні, посадові і спеціальні завдання військовослужбовців установлених законодавством та іншими нормативно-правовими актами ЛНР;
		-дотримуватися військової дисципліни, виконувати накази, розпорядження і вимоги командира (начальника);
		дотримуватися установленого порядку користування військовою технікою (апаратурою), берегти в таємниці відомості, отримані в ході проходження військової служби.
		Відтак, громадянин України ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, у складі 3 відділення 2 взводу 4 роти 2 батальйона 202 стрілецького полку незаконного збройного формування «Народної міліції» терористичної організації «ЛНР», у період з 24.02.2022 до 06.09.2022, з метою виконання загального плану захоплення території України у складі збройних сил російської федерації, із закріпленою стрілецькою зброю автоматом Калашникова (АК-74), а також боєкомплектами, керуючись статутами збройних сил російської федерації та терористичної організації «ЛНР», виконував обов`язки '"стрільця" та «стрільця-навідника на бронетранспортері» в різних видах бою та формах його забезпечення, а також забезпечував безпеку місць перебування збройних сил російської федерації та терористичної організації «ЛНР» в населених пунктах Луганської та Харківської областей, які ними захоплені та окуповані під час збройного конфлікту.
		Злочинна діяльність ОСОБА_7 припинена 06.09.2022 військовослужбовцями Збройних Сил України під час бойових дій неподалік АДРЕСА_4 , внаслідок взяття його в полон.
		Суд також враховує правові позиції, викладені у рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з`ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою. 
		Висновки суду про визнання «ЛНР» і «ДНР» терористичними організаціями узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Так, у рішенні ЄСПЛ від 25 липня 2017 року у справі «Хлєбік проти України» безпосередньо зазначено, що на початку квітня 2014 року збройні угрупування почали захоплювати офіційні будівлі у Донецькій та Луганській областях й заявляти про створення самопроголошених утворень, відомих як «ДНР» і «ЛНР». У відповідь 14 квітня 2014 року Уряд України, який розглядає такі збройні формування як терористичні організації, санкціонував застосування проти них збройних сил шляхом введення в правове поле поняття «антитерористична операція».
		Відповідно дост. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. 
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.
		Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. 
		Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим правопорушенням, не спростовані в ході судового розгляду, передбачені як джерела доказування чинним законодавством та зібрані у відповідності з процесуальними нормами.
		Зважаючи на вищенаведені доводи та мотиви, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинних дій доведена поза розумним сумнівом. 
		 
		Суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинив: 
		- державну зраду - діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, а саме перехід на бік ворога в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-111 від 05.04.2001 зі змінами, внесеними згідно із Законами № 1183-VII від 08.04.2014, № 1689-VII від 07.10.2014);
		- державну зраду - діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а саме надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-111 від 05.04.2001 зі змінами, внесеними згідно із Законами№ 1183- VII від 08.04.2014, № 1689-VII від 07.10.2014, №2113-ІХ від 03.03.2022);
		- участь у терористичній організації, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України;
		- участь в діяльності не передбачених законом збройних формувань, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 260 КК України.
		 
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення, в тому числі на надання ними доказів на підтвердження і спростування висунутого обвинувачення, суд керується принципами реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено уст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Судом під час провадження у справі вживалися усі можливі належні заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_7 до суду та повідомлення про порядок, дату і час розгляду справи, в тому числі для забезпечення права на захист, зокрема шляхом оприлюднення судового виклику в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду.
		Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:
		1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 53 цього Кодексу;
		2) відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу;
		3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, згідно зі статтями 50, 65 КК України, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
		Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з огляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
		Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд також бере до уваги характер та тяжкість вчинених ним злочинів, форму вини, спосіб вчинення злочину, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, а також рівень його суспільної небезпеки.
		Пом`якшуючих покарання обвинуваченого обставин судом не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7 за вчинення злочинів, передбачених ч.1, 2 ст. 258-3 КК України, ч.2 ст.260 КК України, є вчинення злочинів з використанням умов воєнного стану.
		Як наведено вище, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
		Згідно ч.1ст.50КК України,покарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнікримінального правопорушення,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого.  
		Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. 
		Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
		Беручи до уваги вказані доводи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статей, за якими кваліфіковано його дії із застосуванням додаткових покарань визначених санкціями відповідних статей Кримінального кодексу 
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання. 
		Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, дані, які характеризують ОСОБА_7 , суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1, 2 ст.111 КК України, ч.1 ст. 258-3 КК України, ч.2 ст. 260 КК України, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів.
		Відповідно до положень ч. 1 ст.70КК остаточне покарання ОСОБА_7 за вчинення цих кримінальних правопорушень необхідно визначити шляхом часткового складання призначених покарань.
		Відповідно до ч.2 ст.59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		Враховуючи, що за ч.1,2 ст. 111 КК України ОСОБА_7 вчинив злочин проти основ національної безпеки України та за ч.1 ст.258-3 КК України, ч.2 ст. 260 КК України вчинив злочини проти громадської безпеки, cуд вирішив застосувати конфіскацію всього майна, належного ОСОБА_7 на праві власності.
		Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлено.
		Витрат на проведення експертиз у кримінальному провадженні немає. 
		Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку, передбаченому положеннями ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323,368,370,374 КПК України, колегія суддів, - 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		ОСОБА_7  визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, та призначити йому покарання:
		- за ч.1 ст.111 КК України  у виді 13 років позбавлення воліз конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності;
		- за ч.2 ст.111 КК України  у виді 15 років позбавлення воліз конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності;
		- за ч.1 ст.258-3 КК України  у виді 8 років позбавлення воліз конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності;
		- за ч.2 ст.260 КК України  у виді 3 років позбавлення воліз конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
		 
		На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання  ОСОБА_7  призначити у виді 15 років позбавлення воліз конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
		 
		Строк відбування покарання  ОСОБА_7  рахувати з моменту звернення вироку до виконання, після набрання даним вироком законної сили.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                             ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		Судді                                     ОСОБА_2 
		                       
		                               
		                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...