Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 650/888/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 03.06.2024. Зареєстровано: 03.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2024.
Дата набрання законної сили: 27.08.2024
Номер судового провадження: 1-кп/650/237/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023230000000420

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                       Справа № 650/888/24
		провадження № 1-кп/650/237/24
		 
		ВИРОК
		іменем України
		 
		31 травня 2024 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		із секретарем  ОСОБА_2 ,
		за участю: прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченої  ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка кримінальне провадження № 42023230000000420 за обвинуваченням  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки c. Новорайськ Бериславського району Херсонської області, громадянки України, з вищою освітою, незаміжньої, маючої на утриманні 1 неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та 2 малолітніх доньок - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , депутатом будь-якого рівня не являється, тимчасово не працюючу, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
		у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 111-1 КК України,
		 
		встановив:
		 
		24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу.
		З другої декади травня 2022 року по листопад 2022 року (точного періоду часу не встановлено, однак не довше ніж до 13 листопада 2022 року), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуваючи на території тимчасово окупованого збройними формуваннями російської федерації с. Новорайськ Бериславського району Херсонської області, будучи громадянкою України, достеменно розуміючи факт захоплення с. Новорайськ Бериславського району Херсонської області збройними формуваннями рф, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаною про те, що Херсонська область є невід`ємною складовою частиною України, порядок утворення органів виконавчої влади регулюється виключно Конституцією України та законами України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, добровільно погодилася на пропозицію ОСОБА_8 (засуджений вироком Приморського районного суду м. Одеса за ч. 5 ст. 111-1 КК України від 07.03.2023), який на той час обіймав посаду так званого «Главы Новорайского сельского совета ВГА Бериславсого района Херсонской области», що створена представниками держави-агресора російської федерації на тимчасово окупованій території АДРЕСА_1 , та зайняла посаду так званого «секретаря голови», тобто за власним бажанням зайняла посаду, не пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, громадянка України ОСОБА_4 , перебуваючи на вказаній посаді та працюючи в приміщенні сільської ради за адресою: АДРЕСА_3 , не маючи в підпорядкуванні підлеглих працівників, виконувала функціональні обов`язки, покладені на неї окупаційною владою, а саме: прийом документів для призначення і виплат грошової допомоги на опалення, допомогу дітям дошкільного віку, оформлення пенсій, та на відновлення будівель; перевірка правильності заповнення заяв, їх оформлення та повноти поданих документів для отримання допомоги; надання громадянам у межах своїх повноважень, практичної, методичної та консультаційної допомоги у вирішенні соціальних питань; збирання документів від населення на отримання грошової допомоги в російській грошовій валюті (рублях), надавала зразки заяв та бланків на її оформлення.
		На судовому засіданні прокурор підтримав обвинувачення, вказав про доведеність вини обвинуваченої зібраними в ході досудового розслідування доказами, що було також підтверджено показаннями останньої наданими під час судового засідання, та просив суд призначити їй покарання у виді позбавлення її права обіймати посади в органах державного управління та місцевого самоврядування строком не десять років з конфіскацією усього належного їй майна. Вказав про відсутність речових доказів та судових витрат. Заявив про відсутність підстав для застосування стосовно обвинуваченої запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
		На судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала та пояснила, що вона разом із сім`єю залишились проживати в с. Новорайськ після його окупації. Оскільки у неї та її чоловіка були вістуні бідь-які джерела надходження коштів, а мати тяжко хворіла вона погодилася на пропозицію так званого голови сільської ради допомогти у сільській раді. У неї не було встановлено графіку роботи та її не оформлювали офіційно. Вона приходила коли її запрошував ОСОБА_8 , робила роботу за що цього ж дня отримувала кошти. За весь час вона заробила 25000 рублів. До її обов`язків входило прийняття документів від громадян на отримання допомоги, пенсій тощо, виготовлення їх копій. Такі дії вона вчинила вимушено, але добровільно, керуючись при цьому тяжким матеріальним станом, а не політичними поглядами. Їй пропонували зайняти посаду вчителя, проте вона відмовилася. Погодилась із позицією прокурора щодо позбавлення її права обіймати посади в органах державного управління та органах місцевого самоврядування строком на десять років, проти конфіскації заперечила.
		Крім допиту обвинуваченої, на судовому засіданні також були досліджені матеріали, що її характеризують, та матеріали стосовно заходів забезпечення кримінального провадження.
		Згідно із частиною третьоюстатті 349КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		На виконання вказаних умов суд встановив, що обвинувачена правильно розуміє обставини зазначені в обвинувальну акті, які не оспорювались сторонами, а її позиція з цього приводу є добровільною, про що свідчать надані нею пояснення, згідно з якими вона послідовно розповіла про обставини подій, сприймаючи їх у сукупності та не виявляючи при цьому невпевненості, надавала їм правильну оцінку, проявляла детальну обізнаність з приводу суті вчиненого правопорушення.
		На судовому засіданні суд роз`яснив сторонам, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, проти чого останні не заперечили та проявили обізнаність щодо характеру такого обмеження.
		Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши правильність кваліфікації дій обвинуваченої, виконавши вимоги частини третьої статті 349 КПК України, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення мало місце за встановлених обставин, остання винна у його вчиненні та їй слід призначити покарання в межах санкції відповідної частини статті Закону України про кримінальну відповідальність.
		Дії обвинуваченої ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за частиною другоюстатті 111-1КК України як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		При визначенніобвинуваченій ОСОБА_4 виду тарозміру покараннясуд враховуєсуспільну небезпечністьта тяжкістьвчиненого кримінальногоправопорушення,яке відповіднодо частинидругої статті12КК України належить до кримінальних проступків, данні про особу обвинуваченої, а саме те, що вона: постійно проживає за однією адресою зі своєю родиною до якої входять двоє неповнолітніх дітей та одна малолітня дитина, що обумовлює її міцні соціальні зв`язки; за місцем проживання характеризується посередньо; раніше не притягувалася до кримінальної та адміністративної відповідальності; не перебуває на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра; не є депутатом; не перебуває на обліку в органі пробації; офіційно не працевлаштована.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставин, які відповідно до статті 67КК України обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 суд не встановив.
		Крім того, суд також враховує ту обставину, що в результаті протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_4 , наслідків, які могли бути віднесені до категорії тяжких не настали, а також те, що протиправне діяння останньої було зумовлене складними життєвими обставинами, не мало систематичний характер та не супроводжувалося її підтримкою незаконних органів влади. 
		Враховуючи вищевикладені обставини, положення частини першої статті 55 КК України, висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду висловлені в постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 344/16025/18, а також правові позиції наведені в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд вважає, що виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень можливо досягти шляхом призначення їй основного покарання, передбаченого санкцією частини другої статті 111-1 КК України, у мінімальному його розмірі, - у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги строком на десять років, що також відповідає вимогам статі 69-1 КК України.
		Таке покарання, на думку суду, є справедливим і достатнім, а також відповідатиме його меті.
		При цьому, суд не встановив підстав для застосування до обвинуваченої додаткового покарання у виді конфіскації майна, з огляду на таке.
		Так, санкцією інкримінованої ОСОБА_4 частини другоїстатті 111-1КК України передбачено покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
		Відповідно до частини другоїстатті 52КК України додатковими покараннями є в тому числі конфіскація майна.
		Частиною 4цієї статті передбачено, що до основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.
		Тобто, при призначенні покарання, суд з урахуванням обставин справи, на підставі закону, за власним переконанням, діючи в межах своїх дискреційних повноважень, ухвалює рішення про застосування або не застосування до особи додаткового покарання.
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 133/2968/18 дійшов висновку, що згідно зі статтею 1Протоколу №1до Конвенціїз правлюдини іосновоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Отже, при застосуванні конфіскації майна в кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар» (справа «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13 грудня 2016 року) та справа «Садоха проти України» (рішення від 11 липня 2019 року)).
		З матеріалів справи встановлено, що обвинувачена фактично користується єдиним місцем для проживання, яке розташоване в с. Новорайськ, в якому вона мешкає з чоловіком та дітьми, тобто членами її сім`ї, яке не належить їй на праві власності, а в спільній сумісній власності із чоловіком у них наявний транспортний засіб ВАЗ НОМЕР_1 , 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , титульним володільцем якого є чоловік обвинуваченої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		Належний подружжю транспортний засіб за умови місця їх проживання, де у зв`язку з воєнним станом суспільний транспорт відсутній, об`єктивно необхідний для забезпечення їх життєвих потреб та потреб їх дітей. При цьому, вказаний транспортний засіб не залучений як речовий доказ, не отриманий внаслідок протиправної діяльності обвинуваченої та не використовувався для її здійснення.
		Крім того, матеріали справи не свідчать про те, що обвинувачена вчинила вказане кримінальне правопорушення в тому числі і з корисливих мотивів, під якими суд в даному випадку розуміє прагнення обвинуваченої збагатитися, отримати додаткові майнові цінності, майнові права чи звільнитися від майнових зобов`язань для особистої вигоди або наживи.
		Обвинувачена пояснила, і це не було спростовано прокурором, що будь-яке інше джерело коштів у неї та її сім`ї під час окупації с. Новорайськ було відсутнє, а її працевлаштування, яке при цьому не було документально оформлене та носило періодичний, не тривалий характер, було обумовлене саме необхідністю виживання.
		Посилання прокурора на те, що обвинувачена могла замість роботи на окупаційну владу отримувати допомогу від держави в розмірі 2000 грн та те, що сукупний дохід її та її родичів, який з урахуванням розміру пенсії її батьків, становив приблизно 12000 грн суд вважає недоречним, оскільки предметом судового розгляду в даній справі є обставини проживання обвинуваченої та її сім`ї саме під час окупації населеного пункту, а пенсія батьків, яка є значно меншою від мінімального прожиткового мінімуму встановленого на території України є особистою власністю останніх та об`єктивно не могла забезпечити сім`ю обвинуваченої, яка складається із п`ятьох членів. 
		Суд вважає, що працевлаштування обвинуваченої за наведених обставин само по собі не може свідчити про доведеність поза розумним сумнівом в її діях корисливого мотиву, при тому, що надані суду матеріали, зокрема зміст обвинувального акта, не містять посилання на вказану обставину, як таку, що була встановлена під час досудового розслідування.
		Прокурор не навів суду переконливих доводів із цього приводу, не обґрунтував, яким чином конфіскація половини вартості автомобілю марки ВАЗ 2005 року випуску, та який є єдиним транспортним засобом в сім`ї сприятиме її вихованню, не клопотав про дослідження відповідних доказів або допит свідків, не спростував наведені обвинуваченою обставини.
		Вирішуючи дане питання суд також врахував наявність двох пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обставин, які його обтяжують, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою ОСОБА_4 кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченої до скоєного кримінального проступку, критичну оцінку нею своєї протиправної поведінки, відсутність тяжких наслідків її протиправної діяльності, подальшу її поведінку після вчинення кримінального проступку, бажання виправити ситуацію, а також готовність понести покарання за свої дії.
		Враховує суд і те, що встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що хоча обвинувачена ОСОБА_4 і вчинила кримінальний проступок проти основ національної безпеки України, однак вона обіймаючи посаду секретаря у незаконно створеному органі влади при цьому будь-яких дій щодо підтримки збройної агресії не здійснювала, а фактично виконувала посередницькі функції, які полягали в прийнятті документів з метою отримання місцевим населенням майнової допомоги, хоча і від окупаційної влади.
		Також суд бере до уваги неможливість конфіскації вказаного майна з огляду на положення частини другої статті 49 КВК України та частини третьої статті 59 КК України, відповідно до яких не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України.
		За таких обставин враховуючи приписи статті 50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, суд вважає, що призначення обвинуваченій вказаного додаткового покарання не відповідатиме гуманності й справедливості, та потягне за собою порушення засад виваженості, що виключає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, не забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, не відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 лютого 2024 року стосовно обвинуваченої було застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, який діяв до 05 березня 2024 року включно, а питання щодо його продовження не вирішувалося за відсутності від прокурора відповідного клопотання. 
		Зважаючи на обставини справи, призначене обвинуваченій покарання, яке не пов`язане з будь-яким обмеженням її свободи, а також на її належну поведінку під час судового розгляду, суд не вбачає підстав для повторного застосування до неї будь-якого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Витрати на залучення експертів відсутні. Речові докази відсутні.
		Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту накладеного на транспортний засіб ВАЗ 21140, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , скасувати, у зв`язку з незастосуванням до обвинуваченої конфіскації, для забезпечення чого його було накладено відповідно до ухвали слідчого судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 лютого 2024 року.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 КПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другоюстатті 111-1КК України та призначити їй основне покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги строком на десять років без конфіскації майна.
		Строк відбування покарання обчислюються з дня набрання вироком законної сили.
		Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4  не обирати.
		Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту накладеного згідно з ухвалою слідчого судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 лютого 2024 року, на транспортний засіб ВАЗ 21140, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6  скасувати.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій і прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		Суддя:              ________________                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...