Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 167/201/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано для оприлюднення: 03.06.2024. Зареєстровано: 03.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2024.
Дата набрання законної сили: 04.07.2024
Номер судового провадження: 1-кп/167/43/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023032010000161

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 167/201/24
		Номер провадження 1-кп/167/43/24
		 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   03 червня 2024 року         м. Рожище
		 
		Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
		головуючого судді             ОСОБА_1 , 
		з участю:
		секретаря судового засідання     ОСОБА_2 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_3 ,
		захисника                 ОСОБА_4 ,
		прокурора                 ОСОБА_5 ,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі Рожищенськогорайонного судуВолинської областікримінальне провадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньпід № 42023032010000161, про обвинувачення 
		ОСОБА_3 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 вм.Рожищі Волинськоїобласті,українця,громадянина України,з середньоюосвітою,неодруженого, непрацевлаштованого, несудимого, проживає у АДРЕСА_1 ), за ст. 336 Кримінального кодексу України (далі  КК),
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		ОСОБА_3 , перебуваючи на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов`язаний, будучи 12 жовтня 2022 року визнаним військово-лікарською комісією придатним до проходження військової служби, отримав 8 грудня 2023 року під особистий підпис персональну повістку про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та явку на 6 год. 11 грудня 2023 року до пункту збору, розташованого на АДРЕСА_2 , для подальшого проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період.
		Проте ОСОБА_3 , всупереч вимог ст. 65 Конституції України та ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином повідомленим про необхідність прибуття, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та без поважних причин, прибувши по повістці до пункту збору на АДРЕСА_2 для відправлення у складі команди до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби відмовився проходити військову службу. 
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 зазначив про визнання своєї винуватості у вчиненні інкримінованого злочину за ст. 336 КК. З його показань слідує, що дійсно він проходив військово-лікарську комісію і за її результатами визнаний придатним до проходження військової служби. 8 грудня 2023 року ОСОБА_3 отримав повістку про з`явлення на 6 год. 11 грудня 2023 року до пункту збору. Цього дня обвинувачений у вказаний час з`явився в пункт збору і приблизно о 9 год. повідомив, що з релігійних переконань відмовляється від проходження військової служби, а о 14 год. подав письмову заяву про заміну військової служби на альтернативну (невійськову). Працівник ТЦК ОСОБА_6 пропонував йому надати підтверджуючі релігійні переконання докази, однак ОСОБА_3 їх не подав. Вказував, що з дитинства входив до релігійної організації «Свідки Єгови», однак у березні 2022 року виключений з неї і з того часу докладає зусиль, щоб повернутися: бере участь в зібраннях, дотримується правил, які сповідує ця релігійна організація. Станом на грудень 2023 року і в теперішній час ОСОБА_3 в будь-якій релігійній організації не перебував і не перебуває. 
		Свідок ОСОБА_6 давав показання про те, що він проходить службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді старшого інструктора. ОСОБА_3 на всі виклики до ТЦК з`являвся, не ухилявся, ВЛК пройшов вчасно і був визнаний придатним для проходження військової служби. 8 грудня 2023 року під час оповіщення на 11 грудня 2023 року ОСОБА_3 повідомив, що колись був учасником релігійної організації «Свідки Єгови», тому свідок запропонував йому подати документи, що підтверджують релігійні переконання та входження до релігійної організації. 11 грудня 2023 року обвинувачений з`явився до ТЦК за повісткою для відправлення на проходження військової служби в складі команди до військової частини НОМЕР_1 , однак зазначених вище доказів щодо релігійних переконань не надав і в усній формі відмовився від проходження військової служби мотивуючи це тим, що не готовий і це його вибір. Працівники ТЦК попередили його про кримінальну відповідальність та склали відповідний акт про відмову від проходження військової служби. 
		Із показань свідка ОСОБА_7 слідує, що він є старійшиною збору м. Рожища релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» і знає, що обвинувачений ОСОБА_3 тривалий час був її членом. У березні 2022 року у зв`язку з неодноразовим порушенням приписів, які сповідуються у релігійній організації, обвинуваченого виключено з неї та відсторонено від участі в служіннях. Протягом останніх 6 місяців ОСОБА_3 часто відвідує зібрання, висловлює бажання повернутися, однак, виходячи з істотності його порушень та конкретних обставин, які стосуються обвинуваченого, старійшинами збору на даний час не вирішено питання щодо його повернення в релігійну організацію. 
		Свідок ОСОБА_8 показав суду, що приблизно 20 років знає обвинуваченого і разом з ним брав участь в служіннях релігійної організації. Через порушення норм Біблії у лютому-березні 2022 року ОСОБА_3 був виключений з членів організації і після цього свідок не підтримує тісних стосунків із обвинуваченим, оскільки це заборонено правилами. Останнім часом ОСОБА_8 часто бачив ОСОБА_3 на зібраннях і, на його думку, він намагається дотримуватися приписів віросповідання. Зазначав, що віровчення релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» не допускає користування зброєю, про що закріплено в статуті. 
		Допитаний під час розгляду кримінального провадження свідок ОСОБА_9 давав показання про те, що з 2004 року він проживає однією сім`єю з матір`ю ОСОБА_3 . Через деякий час вони обоє вступили до релігійної організації « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та виховували зокрема й ОСОБА_3 в християнських нормах моралі, вивчали Біблію. У 2008 році обвинувачений прийняв хрещення, став членом релігійної організації, брав участь у проповідницькому житті. У 2022 році через порушення норм моралі ОСОБА_3 позбавлено права спілкування зі збором та виключено з членів релігійної організації, однак, не зважаючи на це, він часто брав участь в зібраннях. Зазначав, що в осіб, які виключені з числа учасників релігійної організації, є можливість знову стати її членом, однак повинен пройти певний час та особа повинна довести своє каяття. На теперішній час  ОСОБА_3 не є членом релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні».
		Свідок ОСОБА_10 показав суду, що приблизно в лютому-березні 2022 року в тому числі й він, як старійшина збору релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні», приймав рішення про виключення ОСОБА_3 з членів релігійної організації за систематичні порушення біблійних принципів, які з точки зору релігії вважаються істотними. Після цього ОСОБА_3 , як і будь-яка людина, може відвідувати і часто відвідує зібрання, однак він не є членом релігійної організації, оскільки повинен довести своє каяття. Зазначав, що виходячи з приписів Біблії, учасникам релігійної організації забороняється брати участь в будь-яких військових формуваннях. 
		Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_2 обвинувачений ОСОБА_3 ,
		 ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України.
		Із довідки позаштатної військово-лікарської комісії від 7 жовтня 2022 року
		№ 756/3259 і копії картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного
		від 12 жовтня 2022 року судом встановлено, що ОСОБА_3 є здоровим і придатним до військової служби. 
		8 грудня 2023 року о 16 год. 05 хв. обвинуваченого повідомлено про необхідність прибуття 11 грудня 2023 року на 6 год. 00 хв. для відправки у команду НОМЕР_1 , що підтверджується відповідною розпискою ОСОБА_3 .
		Згідно з копією акта оповіщення по бойовій повістці від 8 грудня 2023 року заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_11 в присутності свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_12 8 грудня 2023 року о 16 год. 05 хв. оповістив ОСОБА_3 про прибуття на 6 год. 00 хв. 11 грудня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 для відправлення у команду НОМЕР_1 по мобілізації. 
		Відповідно до поіменного списку резервістів (військовозобов`язаних), які призвані і відправлені ІНФОРМАЦІЯ_6 , від 11 грудня 2023 року № 3292 ОСОБА_3 відправлявся у команду НОМЕР_1 та направлявся в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
		Копією тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 2 листопада
		2022 року № 662 стверджено, що обвинувачений ОСОБА_3 в період з 15 липня
		2013 року по 15 січня 2015 року проходив альтернативну (невійськову) службу. 
		Згідно з копією акта про відмову від 11 грудня 2023 року, складеного старшим інструктором ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_13 в присутності свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також копією рапорта заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_11 від 11 грудня 2023 року, обвинувачений ОСОБА_3 11 грудня 2023 року о 9 год. 15 хв., прибувши для відправки у команду НОМЕР_1 по мобілізації, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 заявив про небажання проходити військову службу по мобілізації через особисті переконання. Про кримінальну відповідальність попереджений. 
		З повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 про кримінальне правопорушення від 11 грудня 2023 року № 3293 слідує, що прокурора проінформовано про небажання ОСОБА_3 проходити військову службу по мобілізації в лавах Збройних Сил України через особисті переконання.
		З копії заяви від 11 грудня 2023 року вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 з проханням замінити йому військову службу на невійськову, оскільки його релігійні переконання не дозволяють йому брати участь в будь-яких воєнних діях. 
		Вирішуючи питання наявності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, суд виходить з такого. 
		Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни,незалежності татериторіальної цілісностіУкраїни,шанування їїдержавних символівє обов`язкомгромадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Згідно зчастинами 1,2ст.1Закону України«Про військовийобов`язок івійськову службу»захист Вітчизни,незалежності татериторіальної цілісностіУкраїни єконституційним обов`язкомгромадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Водночас,приписами ст.35Конституції Українивизначено,що коженмає правона свободусвітогляду івіросповідання.Це правовключає свободусповідувати будь-якурелігію абоне сповідуватиніякої,безперешкодно відправлятиодноособово чиколективно релігійнікульти іритуальні обряди,вести релігійнудіяльність. Здійсненняцього праваможе бутиобмежене закономлише вінтересах охоронигромадського порядку,здоров`яі моральностінаселення абозахисту праві свободінших людей. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
		Правові підстави і порядок заміни військової служби альтернативною (невійськовою) унормований положеннями Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу».
		Положеннями статей1,2Закону України«Про альтернативну(невійськову)службу» передбачено,що альтернативна службає службою,яка запроваджуєтьсязамість проходженнястрокової військовоїслужби імає наметі виконанняобов`язку передсуспільством. Вумовах воєнногоабо надзвичайногостану можутьвстановлюватися окреміобмеження правагромадян напроходження альтернативноїслужби іззазначенням строкудії цихобмежень. Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.
		Отже, приписи Закону України«Про альтернативну(невійськову)службу» пов`язують право на альтернативну (невійськову) службу лише з участю у діючих в установленому законом порядку релігійних організаціях, зміст віровчення яких несумісний з виконанням військового обов`язку. Норми цього Закону не наділяють зазначеним вище правом осіб, що не належать до релігійних організацій, навіть незалежно від наявності чи відсутності у державі особливого правового режиму. Поряд з цим норма ч. 2 ст. 1 Закону України «Проальтернативну (невійськову)службу» щодо обмеження права на проходження альтернативної (невійськової) служби в умовах воєнного чи надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень поширюється лише на осіб, що входять до складу згаданих вище об`єднань громадян.
		Таким чином у розумінні наведеного спеціального Закону відмова в проходженні невійськової служби особам, що не належать до релігійних організацій, не є обмеженням права на відповідну службу, яке в умовах воєнного стану потребувало би прийняття окремого нормативно-правового акта, оскільки Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» взагалі не наділяє цих осіб правом на виконання військового обов`язку в альтернативний спосіб.
		Окрім цього, згідно ч. 1 ст. 1 цього Закону альтернативна служба запроваджується замість проходження строкової військової служби, на яку призивають громадян, зазначених у ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», віком 1825 років. Можливості заміни в означений спосіб військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Закону України«Про альтернативну(невійськову)службу» не передбачає.
		Також, п. 2 розділу 1 Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
		від 10 листопада 1999 року № 2066, визначено, що громадяни України мають право на альтернативну службу, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і якщо вони належать до діючих відповідно до законодавства релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. Перелік таких релігійних організацій затверджується Кабінетом Міністрів України. Цим правом користуються громадяни, які належать до зазначених релігійних організацій, що діють як із зареєстрованим статутом, так і без його реєстрації. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть бути встановлені окремі обмеження цього права із зазначенням строку їх дії.
		   Згідно з Переліком релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
		від 10 листопада 1999 року № 2066, Свідки Єгови входять до таких релігійних організацій. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.
		У цьому кримінальному провадженні судом встановлено, що ОСОБА_3 , який
		12 жовтня 2022 року визнаний військово-лікарською комісію придатним до військової служби та 8 грудня 2023 року сповіщений про необхідність прибуття 11 грудня 2023 року на 6 год. 00 хв. для відправки у команду НОМЕР_1 , з`явився у вказаний час у пункт збору, однак відмовився проходити військову службу мотивуючи це релігійними переконаннями. Водночас, під час розгляду кримінального провадження в суді обвинувачений однозначно ствердив, що у березні 2022 року був виключений з релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» і з того часу до будь-якої релігійної організації, віровчення якоїне допускаєкористування зброєю, не належить. Оцінюючи істинністьта глибинурелігійних переконаньобвинуваченого,суд зважаєна показаннясвідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , (старійшин місцевого збору м. Рожища Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні), які зазначали про виключення ОСОБА_3 зі збору релігійної організації через порушення релігійних норм і невирішення питання про його повернення у зв`язку з необхідністю в зміні деяких аспектів життя обвинуваченого. Тому, на переконання суду, ці показання не є достатніми для підтвердження релігійних переконань обвинуваченого. Отже,під часрозгляду кримінальногопровадження належними і допустимими доказами не доведено існування непереборного конфлікту між релігійними переконаннями ОСОБА_3 та його передбаченим ст. 65 Конституції України обов`язком захисту Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України. При цьому, суд не приймає до уваги відомості, які містяться у письмових поясненнях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 20 квітня 2024 року, оскільки в силу положень ч. 8 ст. 95 КПК вони не є джерелом доказів. 
		Тому, заслухавши і проаналізувавши показання обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши та оцінивши наведені вище докази, показання свідків, суд доходить висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто злочину, передбаченого ст. 336 КК.
		Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_3 , суд враховує, що вчинене ним кримінальне правопорушення за ступенем суспільної небезпечності є нетяжким злочином з умисною формою вини, а також дані, що характеризують особу обвинуваченого, досудової доповіді та обставини, що пом`якшують покарання.
		Обвинувачений ОСОБА_3 є особою середнього віку, непрацевлаштований, неодружений, раніше несудимий, на обліку у психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, має соціальні зв`язки та постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено. 
		Пом`якшуючими покарання ОСОБА_3 обставинами є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Наявність щирого каяття слідує із того, що обвинувачений критично оцінює вчинений ним злочин, визнаючи свою винуватість в цьому, і висловлює готовність нести за це відповідальність. Та обставина, що ОСОБА_3 зазначав про можливість проходження альтернативної (невійськової) служби з релігійних переконань, визнаючи фактичну сторону кримінального правопорушення, не усуває вищезазначеної пом`якшуючої покарання обставини, про яку вказано і в обвинувальному акті.
		Згідно із досудовою доповіддю Луцького районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області від 25 березня 2024 року орган пробації зазначає про середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення і вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства.
		Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимогст. 65 ККстосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно з ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, даних щодо особи ОСОБА_3 , який притягується до кримінальної відповідальності вперше, усвідомлює провину, висловлює щирий жаль з приводу вчиненого, засуджує свою поведінку, до адміністративної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, з урахуванням засад справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд, на підставі ч. 1ст. 69 КК, вважає за можливе перейти до іншого виду покарання за ст. 336 КК у виді обмеження волі. 
		Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Що стосується незастосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, то суд керується тим, що призначення покарання та звільнення від його відбування, попри нерозривний взаємозв`язок з точки зору правових наслідків для обвинуваченого, мають відмінну юридичну природу і є окремими заходами, які послідовно застосовуються судом у разі прийняття відповідного рішення. При цьому, вирішення питання про обрання особі виду та розміру покарання передує вирішенню питання про звільнення від його відбування з випробуванням, що прямо випливає зі змісту положень ч. 1 ст. 75 КК.
		За правилами ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Як вбачається з усталеної практики Верховного Суду, сформованої в ухвалах від 15 лютого 2024 року в справі № 442/2512/23, від 15 лютого 2024 року в справі
		№ 447/2448/23, від 26 січня 2024 року в справі № 442/2512/23, від 30 листопада 2023 року № 718/2438/23, від 14 листопада 2023 року в справі № 130/246/23, постановах
		від 5 лютого 2024 року в справі № 625/67/23, 15 листопада 2023 року в справі
		№ 641/1067/23 вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336 КК, в теперішній час має високий ступінь суспільної небезпечності, адже Україна протистоїть відкритій військовій агресії росії. У разі призначення судом покарання із застосуванням положень ст. 75 КК, це призведе до свідомого та відвертого ігнорування повісток іншими особами, які підлягають мобілізації. Відповідно, така ситуація негативно впливатиме на стан укомплектованості військових частин, а, отже, і обороноздатність всієї країни. Реальне покарання за вчинене кримінальне правопорушення гарантуватиме адекватне реагування на загрозу національної безпеки держави та сприятиме досягненню цілей покарання, передбачених ст. 50 КК, а саме: запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так й іншими особами, усуне хибне припущення про те, що можна ухилитися від захисту Батьківщини і реального покарання за це не настане. 
		Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до норми п. 7 ч. 9
		ст. 100 КПК.
		За змістом норми ст. 58 КВК строк покарання у виді обмеження волі обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
		На підставі наведеного, керуючись статтями 368, 374 КПК, суд,-
		 
		у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення  злочину, передбаченого ст. 336 КК, і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
		Речові докази: повістку про відправлення ОСОБА_3 до військової частини
		 НОМЕР_1 , довідку позаштатної військово-лікарської комісії від 7 жовтня 2022 року
		№ 756/3259 щодо ОСОБА_3 , список військовозобов`язаних, які призвані і відправлені ІНФОРМАЦІЯ_6 у команду НОМЕР_1 від 11 грудня 2023 року
		№ 3292  залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Рожищенський районний суд Волинської області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		 
		С у д д я :                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...