Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/8091/22-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: 03.06.2024. Зареєстровано: 03.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2024.

Номер судового провадження: 2-9195/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/8091/22-ц 
		пр. 2-9195/22
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 травня 2024 року 
		Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
		при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
		за участю:
		позивача: не з`явився,
		представника відповідача: не з`явився,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в особі Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2, (далі - відповідач, МВС України), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 (далі - третя особа, ОСОБА_2 ), в якому просить:
		- визнати такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , інформацію, поширену Міністром МВС України ОСОБА_2 під час брифінгу, який відбувся 10 листопада 2021 року за підсумками засідання Ради Національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), озвучивши, при цьому, інформацію такого змісту: 
		«Один з найбільш яскравих «злодіїв у законі», які вважали, що держава - це їх власне підприємство «Нєдєля». Правоохоронці встановили його злочинні зв`язки, у тому числі з високопосадовцями, ним була налагоджена схема з розкрадання бюджетних коштів, держава втратила, лише за офіційно встановленими даними експертів, більше 30 млн. грн. Рік тому, «Нєдєлю» позбавлено будь-яких важелів впливу на злочинне середовище в Україні, йому було оголошено підозру у вчинені умисного вбивства і він сьогодні переховується за межами України»;
		-  зобов`язати МВС України протягом одного місяця з дня набрання рішення у цій справі законної сили провести брифінг та спростувати недостовірну інформацію, яка була поширена МВС України ОСОБА_2 , в той же спосіб, повідомивши таке: 
		«Спростування інформації! На брифінгу за підсумками засідання РНБО, який відбувся 10 листопада 2021 року, МВС України ОСОБА_2 була поширена інформація, яка містить недостовірні відомості такого змісту: «Один з найбільш яскравих «злодіїв у законі», які вважали, що держава - це їх власне підприємство «Нєдєля». Правоохоронці встановили його злочинні зв`язки, у тому числі з високопосадовцями, ним була налагоджена схема з розкрадання бюджетних коштів, держава втратила, лише за офіційно встановленими даними експертів, більше 30 млн. грн. Рік тому «Нєдєлю» позбавлено будь-яких важелів впливу на злочинне середовище в Україні, йому було оголошено підозру у вчинені умисного вбивства, і він сьогодні переховується за межами України». Рішенням Печерського районного суду м. Києва вказана інформація визнана недостовірною та такою, що принижує честь, гідність ОСОБА_1 » .
		Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час свого виступу на брифінгу, який відбувся 10 листопада 2021 року за підсумками засідання РНБО України, відповідач поширив невизначеному колу осіб неправдиву інформацію та, фактично, звинуватив його (позивача) у злочинних діях, що, насправді, не відповідає дійсності. Вважає, що такі висловлювання містять негативну інформацію стосовно нього. Відеозапис, на якому поширена інформація щодо нього, доведений до невизначеного кола осіб, які безпосередньо переглянули відео під час прямої трансляції, а також користувачів мережі Інтернет, які переглянули збережений з відеозапис у відкритому доступі. Лише на популярному відеохостинговому веб-сайті «YouTube», станом на час звернення з цим позовом, відео переглянуло більше шести тисяч осіб. Відеозаписи надалі зберігається у вільному доступі в мережі Інтернет, в тому числі на відеохостинговому веб-сайті YouTube, що, у свою чергу, продовжує принижувати його честь та гідність.
		У засобах масової інформації озвучена відповідачем на брифінгу інформація була представлена як така, що стосується його - ОСОБА_1 , із зазначенням даних, що дозволяють ідентифікувати його особу.
		Вказує, що поширена у такий спосіб відповідачем інформація не відповідає дійсності, порушує його особисті немайнові права, оскільки створює враження його причетності до протиправної діяльності, створює уявлення про нього, як про злочинця, у зв`язку з причетністю до вчинення злочинів, які він не вчиняв, зокрема, привласнення значних бюджетних коштів. Все це, в свою чергу, порушує принцип презумпції невинуватості особи. 
		Зі сторони уповноважених осіб правоохоронних органів, зокрема, Міністерства внутрішніх справ України, неодноразово розповсюджувалася у вільному доступі та необмеженому колу осіб інформація, яка надає змогу ідентифікувати його (позивача), та особу, про яку йдеться у відеозапису («Нєдєля»), як одну і ту саму особу. Відповідач не намагався приховати, кого саме стосується розповсюджена ним на брифінгу інформація, а навпаки застосовував такі мовно-стилістичні засоби, які лише підкреслювали про кого саме йшла мова.
		Зазначає, що поширена відповідачем інформація не є перебільшенням, а є саме фактичними твердженнями, які можуть бути перевірені на відповідність дійсності, проте така інформація дійсності не відповідає та, навпаки, суперечить.
		За змістом поширена відповідачем інформація не виглядає як висловлення власних суджень відповідача, а є відображенням конкретних фактів, що слідує із відеозапису, який розміщений в мережі інтернет під назвою «Брифінг за підсумками засідання РНБО - 10.11.2021». Інформація викладена у стверджувальному характері як достовірно відома, без посилання на те, що це власна думка чи судження.
		Вважає, що інформація має стверджувальний характер (фактичне твердження), є недостовірною, негативною для нього, принижує йото честь, гідність та ділову репутацію.
		У зв`язку із вказаними подіями він пережив та продовжує переживати сильний емоційний стрес, унаслідок зухвалих, упереджених та протиправних дій відповідача; не має можливості вести нормальний спосіб життя, у зв`язку із тим, що його права з боку відповідача грубо порушуються, а честь та гідність знівельована через  поширення інформації, яка не відповідає дійсності.
		Розповсюджена необмеженому колу осіб така інформація порушує його особисті немайнові права та завдає йому шкоди, оскільки становить предмет суспільного інтересу та є такою, що впливає на громадську думку стосовно нього.
		Зважаючи на викладене, позивач вважає, що інформація, поширена відповідачем: по-перше, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення ним вимог чинного законодавства України та прийнятих у суспільстві принципів моралі, етики, тощо, та такою, що порушує його немайнові права; по-друге, не є оціночним судженням, а обов`язок доказування достовірності поширеної інформації покладається на відповідачів. Доказів притягнення його до кримінальної відповідальності, у встановленому законом порядку, під час брифінгу відповідач не надав, а всі звинувачення в розкраданні бюджетних коштів є голослівними.
		Посилаючись на вказані обставини, статті 201, 277, 297, 299, 302 ЦК України, статті 3, 32, 34, 80 Конституції України, позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2022 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до МВС України в особі Міністра МВС України ОСОБА_2., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та призначено підготовче засідання у справі на 15 червня 2022 року.
		Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року підготовче засідання відкладено на 28 липня 2022 року.
		06 липня 2022 року представник МВС України - Щепанський А.С. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що позовні вимоги не відповідають фактичним обставинам справи, не обґрунтовані належними доказами та відповідними нормами законодавства. Позивач не надав належних та допустимих доказів поширення відповідачем та/або третьою особою оспорюваного висловлювання, а також не довів недостовірність інформації і той факт, що цією інформацією було порушено його особисті немайнові права.
		22 липня 2022 року представник позивача - ОСОБА_3 подала до суду відповідь на відзив, у якому заперечила проти доводів представника відповідача, наведених у відзиві. Зазначала, що позивач надав суду обґрунтовані докази на підтвердження своїх позовних вимог.
		Відповідно до довідки Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2022 року підготовче засідання, призначене на 28 липня 2022 року, було знято з розгляду у зв`язку із повітряною тривогою та призначено на 22 вересня 2022 року.
		Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року підготовче засідання, призначене на 22 вересня 2022 року, відкладено на 12 грудня 2022 року.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року замінено у цивільний справі № 757/8091/22-ц відповідача МВС України, в особі Міністра МВС України ОСОБА_2, належним відповідачем - МВС України, у зв`язку з чим протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 05 квітня 2023 року.
		Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня  2023 року відкладено підготовче засідання на 17 липня 2023 року.
		Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року підготовче засідання відкладено на 15 серпня 2023 року.
		14 серпня 2023 року МВС України подало заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що позивач не довів обставини, на які посилається, як на підставу для задоволення позову.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2023 року виключено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 зі складу учасників у цивільній справі № 757/8091/22-ц. Розгляд справи відкладено до 06 листопада 2023 року.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та призначено розгляд справи по суті в загальному позовному провадженні на 29 лютого 2024 року.
		У судовому засіданні, призначеному на 29 лютого 2024 року, представник позивача підтримав позові вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
		Представник відповідача заперечив проти позову, вважав його необґрунтованим та недоведеним, просив у його задоволенні відмовити.
		Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 лютого 2024 року у справі оголошено перерву до 02 травня 2024 року.
		Позивач та його представник в судове засідання, призначене на 02 травня 2024 року, не з`явилися; про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; у поданій на адресу суду заяві представник ОСОБА_1 - адвокат Северин А.М. просила розглядати справу за відсутності сторони позивача, проти винесення рішення у справі не заперечувала та просила задовольнити позов у повному обсязі.
		Представник відповідача в судове засідання, призначене на 02 травня 2024 року, не з`явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; у поданій суду заяві проти винесення рішення у справі на заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.
		Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
		Суд установив, що 10 листопада 2021 року відбувся брифінг за підсумками засідання РНБО України за участю секретаря Ради національної безпеки і оборони України - ОСОБА_4, Міністра внутрішніх справ України - ОСОБА_2 та Голови Служби безпеки України - ОСОБА_5.
		Відповідно до копії відеозапису брифінгу, під час брифінгу, розповідаючи про роботу правоохоронців, Міністр внутрішніх справ України зазначив:
		«Один з найбільш яскравих «злодіїв у законі», які вважали, що держава - це їх власне підприємство «Нєдєля». Правоохоронці встановили його злочинні зв`язки, у тому числі з високопосадовцями, ним була налагоджена схема з розкрадання бюджетних коштів, держава втратила, лише за офіційно встановленими даними експертів, більше 30 млн. грн. Рік тому «Нєдєлю» позбавлено будь-яких важелів впливу на злочинне середовище в Україні, йому було оголошено підозру у вчинені умисного вбивства і він сьогодні переховується за межами України».
		Відеозапис зберігається у вільному доступі в мережі Інтернет, у тому числі на відеохостинговому веб-сайті YouTube.
		Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права
		Обґрунтовуючи підстави позову, позивач зазначає, що дії відповідача, що полягають у поширенні неправдивої та недостовірної інформації щодо нього, порушують його право на особисті немайнові права, зокрема, на повагу до честі та гідності, завдають шкоди його діловій репутації та негативно відобразилися на його емоційному та психологічному стані.
		У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
		Відповідно до статті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.
		Суд наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність.
		Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку (абзац 4 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
		Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування. 
		У постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
		При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Крім цього, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням; встановити факт поширення недостовірної інформації та, що поширена інформація стосується саме особи позивача й порушує його особисті немайнові права або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
		Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
		Таким чином, згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У пункті 6.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено правовий висновок про те, що не можна визнати інформацію такою, що має характер оціночних суджень, якщо ця інформація стосується конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подається як установлений факт, тобто…повідомляється чітко, точно та є констатацією факту.
		Подібних за змістом правових висновків, Верховний Суд дійшов у постановах: від 11 грудня 2019 року у справі № 757/46387/15-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 344/3331/16-ц,від 21 серпня 2019 року у справі № 483/1556/16-ц, від 28 лютого 2024 року у справі № 755/10024/21. 
		Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться. 
		Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
		Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
		Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.
		Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
		Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку. Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав. 
		Таким чином, враховуючи висновок Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.
		За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
		Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		У розглядуваній справі встановлено, що відповідно до скрін-шоту офіційного веб-сайту РНБО України 10 листопада 2021 року відбулось засідання щодо питання про додаткові заходи із забезпечення національних інтересів у сфері захисту державного кордону.  
		Після закінчення засідання РНБО України відбувся брифінг за участю секретаря РНБО, Голови Служби безпеки України та Міністра внутрішніх справ України.
		Відповідно до копії відеозапису брифінгу на 29 хв. 52 сек. відеозапису початок виступу Міністра внутрішніх справ України:
		- у проміжок часу з 29 хв. 53 сек. до 32 хв. 03 сек. відеозапису Міністром внутрішніх справ України доведено до присутніх інформацію щодо ситуації, яка відбувалась на польсько-білоруському кордоні з мігрантами станом на 10 листопада 2021 року;
		- у проміжок часу з 32 хв. 04 сек. до 36 хв. 15 сек. відеозапису Міністр внутрішніх справ України повідомляє присутнім про результати виконання санкцій, накладених РНБО на кримінальних авторитетів і ворів у законі;
		- у проміжок часу з 36 хв. 16 сек. до 36 хв. 57 сек. відеозапису Міністр внутрішніх справ України зазначив: «Один з найбільш яскравих людей, які вважали, що держава - це їх власне підприємство, вор в законі «Нєдєля». Правоохоронцями встановлено його злочинні зв`язки, у тому числі з високопосадовцями. Ним була налагоджена схема по розкраданню бюджетних коштів. Держава втратила, лише за офіційно встановленими даними експертною установою, понад 30 мільйонів гривень. Рік тому «Неделю» бупо позбавлено будь-яких важелів впливу на злочинне середовище в Україні, йому було оголошено підозру у вчиненні умисного вбивства. Він сьогодні переховується за межами України».
		Надалі, у проміжок часу з 36 хв. 58 сек. до 37 хв. 35 сек. відеозапису Міністр внутрішніх справ України зазначив: «Хочу сказати, що така роль спіткала і ще спіткає багатьох десятків кримінальних авторитетів, які здійснювали реальний вплив на власне ситуацію криміногенну в Україні. Зокрема на сьогоднішній день завдяки санкціям РНБО вдалося повністю припинити вплив так званих «смотрящих» у Волинській, Львівській, Закарпатській, Чернівецькій, Сумській та Запорізькій областях. Такі кроки дали однозначний сигнал, що за будь-яке таке правопорушення, за будь-яке поширення злочинного впливу буде покарання»;
		- у проміжок часу з 37 хв. 36 сек. до 38 хв.28 сек. відеозапису Міністр внутрішніх справ України повідомив присутніх про майбутні кроки у зазначеній сфері діяльності;
		- у проміжок часу з 38 хв. 29 сек. до 43 хв. 37 сек. відеозапису Міністр внутрішніх справ України відповів на запитання присутніх журналістів.
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що спірне висловлювання відповідача є оціночними судженнями, а не констатацією фактів, зокрема, з огляду на те, що під час цих висловлювань відповідач жодного разу не назвав прізвище та ім`я позивача.
		Також, спірні висловлювання не містять прямого звинувачення відповідачем позивача у вчиненні ним злочинного діяння, передбаченого статтею 191 КК України.
		З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами відповідача, що зроблені ним спірні висловлювання є оціночними судженнями, оскільки відображають власні думки відповідача, засновані на його баченні певних подій, особисте сприйняття діяльності певного кола осіб і не можуть бути витлумачені як повідомлення конкретних фактів вчинення правопорушень, а відповідність дійсності та правдивість цієї інформації не може бути піддана перевірці. Вказані висловлювання не містять звинувачення у конкретних злочинах, як вважає позивач, або повідомлення про факт винуватості позивача у вчиненні певних злочинів.
		Чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи, які є публічними фігурами, мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.
		Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 24 березня 2021 року у справі № 428/3780/20-ц (провадження № 61-319св21), від 24 червня 2021 року у справі № 552/1030/20 (провадження № 61-18186св20).
		З урахуванням наведених норм матеріального права та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що спірний вислів не містить фактичних даних, в тому числі, щодо можливого вчинення позивачем злочинів; інформація, яку просить спростувати позивач, є вираженням суб`єктивної думки відповідача та його оціночними судженнями про результати виконання санкцій, накладених РНБО на кримінальних авторитетів, а, відтак, відсутні підстави для задоволення позову.
		Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати несе позивач відповідно до статті 141 ЦПК України.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 32, 34, 68 Конституції України, статтею 30 Закону України «Про інформацію», статтями 15, 16, 201, 277, 299, 302 ЦК України, статтями 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -  
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію - залишити без задоволення.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повне судове рішення складено та підписано 12.05.2024 року.
		 
		 
		Суддя                                                                                                              Є. С. Хайнацький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...