Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/7263/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: 03.06.2024. Зареєстровано: 04.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2024.
Дата набрання законної сили: 25.06.2024
Номер судового провадження: 2/333/576/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 333/7263/23
		Провадження № 2/333/576/24
		 
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України 
		14 травня 2024 року                        м. Запоріжжя
		 
		Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
		головуючого судді        Холода Р.С.,
		за участю секретаря судового засідання        Марченко В.С.,
		представника позивача                                                 ОСОБА_1 ,
		представника відповідача                                                 ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справи за позовом ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування (юридична адреса: 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 32) про визначення місця проживання дітей з матір`ю, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		30.08.2023 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір`ю.
		В обґрунтування позову зазначено, що 18.12.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб. Від шлюбу у подружжя народились діти: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		25.01.2021 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя по справі №333/318/21 було винесено судовий наказ, відповідно до якого було стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитини відповідного віку, починаючи з 22.01.2021 року та до досягнення дитиною повноліття. 
		04.02.2021 року Комунарським ВДВС у м. Запоріжжі було відкрито виконавче провадження № 64338632 за вищевказаним судовим наказом. Станом на 30.06.2023 року загальна сума заборгованості по аліментам за виконавчим провадженням становить 110 840,60 грн.
		02.09.2021 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя між сторонами було розірвано шлюб.
		Позивач змушена звернутись до суду із позовною заявою про визначення місця проживання дітей разом з нею у зв`язку із тим, що відповідач викрав спільних дітей без відома позивачки та приховував їх в іншій країні за таких обставин.
		Із початком повномасштабних військових дії на території України, позивачка разом із дітьми виїхали до Польщі, діти проживали разом з нею та знаходилися на її повному утриманні з моменту розірвання шлюбу. Однак, 24.12.2022 року відповідач з мотивів провести новорічні свята в Чехії разом із дітьми виїхав до Румунії на постійне проживання та приховав цю інформацію від позивачки. 
		Такі дії відповідача порушували право матері на виховання дітей, піклування про їхнє здоров`я, фізичний і духовний розвиток та право на безперешкодне спілкування з синами, яке передбачено статтями 150, 153 Сімейного кодексу України. У зв`язку із цим, намагаючись знайти дітей, позивачка звернулась до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із відповідною заявою, в якій просила вжити заходів щодо всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин щодо можливості дізнатись місце їх перебування, їх повернення з метою дотримання права заявниці на виховання дітей та спілкування з ними. 
		Проте, позивачці на її звернення усно повідомили, що відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, передбачено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини, у зв`язку із чим попередили про неможливість значною мірою вплинути на ситуацію, що виникла. Однак, в разі наявності рішення суду про визначення місця проживання дітей з матір`ю, джерела впливу на батька дитини, який викрав дітей без дозволу матері, мали б більш суттєвий характер. 
		17.06.2017 року представником Уповноваженого з прав дитини було видано службову записку про відкриття провадження за зверненням ОСОБА_3 від 20.06.2023 р. №Г-18639.3/23 та визначено відповідальним за здійснення Уповноваженого представника з прав дитини Ірини Суслову. Останньою, у зв`язку із зверненням, 06.07.2023 року було направлено Лист на електронну адресу Т.в.о. голови Національної поліції України Івану Виговському, в якому було повідомлено про обставини цієї справі. 
		Водночас, всі вищевказані дії позивачки не призвели до якихось позитивних результатів в пошуках дітей. У зв`язку з чим, ОСОБА_3 було прийнято рішення поїхати особисто до Румунії, знайти там адвоката та письмово звернутись до відповідних органів із заявою щодо пошуку дітей та надання відомостей їх адреси проживання з батьком. 
		У подальшому, ОСОБА_3 змогла забрала своїх дітей лише 13.07.2023 року. 
		На цей час діти перебувають та проживають з позивачкою. 
		Таким чином, ОСОБА_3 змушена звернутись до суду із заявою про встановлення місця проживання дітей разом з нею, адже поведінка колишнього чоловіка після викрадення дітей в сукупності із бездіяльністю державних органів, позбавили її будь-якої довіри до ОСОБА_4 . 
		Позивач просить суд: визначити місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 року разом з матір`ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Ухвалою суду від 01.09.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
		27.10.2023 року представником позивача - адвокатом Білоконевою А.В. було надано до суду додаткові докази.
		 
		Ухвалою від 14.12.2023 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.
		28.02.2024 року до суду від районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, як органу опіки та піклування надійшов висновок № 169/01-37/19.02 від 28.02.2024 року.
		       
		У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у позові. 
		Додатково ОСОБА_3 зазначила, що з 18.12.2012 року вона із ОСОБА_4 перебувала у шлюбі, у якому народилось двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_3 році - ОСОБА_9 , а 17.06.2017 році - ОСОБА_10 . 
		Рішенням суду 25.01.2021 року з відповідача були стягнуті аліменти, по сплаті яких на цей час існує велика заборгованість. 
		02.09.2021 року рішенням суду їхній шлюб було розірвано, діти залишилися проживати разом із нею за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач ще у кінці 2020 року виїхав за кордон, де постійно і проживав. Іноді він повертався до України і тоді відвідував дітей. 
		Після початку російського повномасштабного вторгнення, вона разом із дітьми 17.03.2022 року виїхала у Польщу. У грудні 2022 року до неї та дітей приїхав відповідач, який попрохав забрати дітей, щоб останні провели зимові канікули у Чехії. Вона погодилася та ОСОБА_4 забрав дітей. 
		Через деякий час через спілкування з дітьми, вона дізналася, що відповідач з синами перебуває не у Чехії, а у Румунії. 
		На початку 2023 року вона попрохала привезти дітей, на що ОСОБА_4 зазначив, що дітям у нього дуже добре, тому зазначив, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 поживуть у нього ще один місяць.
		У кінці січня 2023 року, на її прохання привести дітей, ОСОБА_4 зазначив, що він дітей не віддасть і вони будуть проживати з ним. 
		Увесь цей час вона мала можливість спілкуватися з дітьми, але відповідач заборонив їм казати, де конкретно вони проживають, а ОСОБА_4 зазначав, що живуть у Бухаресті, не вказуючи повну адресу. 
		Враховуючи ситуацію, що склалася, вона подзвонила до офісу Уповноваженого України з прав людини, де їй повідомили, щоб вона збирала відповідні документи та письмово до них зверталася. При цьому зазначили, що якщо відсутнє рішення суду щодо визначення місця проживання дітей, то у такому разі обидва батьки мають рівні права на проживання дітей з кожними із батьків. 
		Вона почала збирати документи, щоб звернутися до суду у м. Бухаресті та до Уповноваженого України з прав людини і весь цей час намагалася переконати ОСОБА_4 повернути їй дітей, але останній категорично відмовлявся їй повертати синів. 
		28.04.2023 року вона за допомогою румунського юриста подала відповідний позов до Бухарестського суду з вимогою про повернення їй дітей до Польщі та у червні 2023 року із відповідними документами звернулася до Уповноваженого України з прав людини.
		Весь цей час спілкуючись з дітьми, вона вмовляла їх повідомити їй адресу їхнього проживання, але так, щоб про це не дізнався відповідач. Від дітей дізналася, що ОСОБА_4 працює з 08-00 год. по 23-00 год., в цей період діти залишалися вдома у відповідача на одинці та не навчалися. 
		У подальшому, від дітей їй все-таки вдалося дізнатися, що останні перебувають у місті Петешті, а не у самому Бухаресті, про що їй зазначав відповідач. 
		12.07.2023 року вона приїхала до вказаного міста і скориставшись, що діти самі гуляли на вулиці, коли відповідач перебував на роботі, вона їх забрала до себе і коли вони вже виїхали із вказаного міста, то подзвонила ОСОБА_4 і повідомила, щоб діти у неї. 
		На цей час у неї нова сім`я, народилася ще одна дитина (1,6 років), вони усі разом перебувають у Норвегії, де їм надали належні умови, так як за цим дуже суворо наглядають відповідні органи (на кшталт органам опіки), діти навчаються дистанційно в українській школі. Восени вони приїжджали до Запоріжжя і після закінчення війни планують повернутися додому. 
		За таких обставини (через вказану поведінку відповідача), вона категорично заперечує, що у неї з відповідачем не має спору щодо визначення місця проживання дітей. Вона не довіряє ОСОБА_4 , тому просить визначити місця проживання дітей саме з нею. 
		 
		Під час судового розгляду за допомогою відеоконференції надав пояснення відповідач ОСОБА_4 , зазначивши, що він 31.10.2020 року після фактичного розірвання шлюбних відносин з позивачкою виїхав за кордон. 
		26.04.2021 року він повернувся до України, де три місяці прожив з дітьми - до 21.07.2021 року, а потім знову поїхав працювати за кордон. У подальшому, він також приїжджав у грудні 2021 року та перебував в Україні місяць з дітьми, після чого знову виїхав за кордон. 
		Коли почалася повномасштабна війна в Україні, він запрошував позивачку разом із дітьми виїхати або до Німеччини або до Франції, так як саме у цих країнах він підготував місця для проживання дітям. 
		У квітні 2022 року він від ОСОБА_3 дізнався, що вона дітей вивезла до Польщі. У грудні 2022 року він домовився з позивачкою, що вона віддає йому дітей до березня 2023 року, а у подальшому, вони домовлялися, що діти будуть жити з ним постійно. 
		З грудня 2022 року діти перебували з ним, він їм облаштував життя і сини зазначали неодноразово, що бажають проживати тільки з ним. Він у місті Петешті орендував квартиру з 02.04.2023 року пішов на роботу та домовився, що діти будуть відвідувати школу, але вони до неї під час перебування у Румунії так і не ходили. Фактично він дітей не утримував, а це було побажання останніх. У липні 2023 року, коли він пішов на роботу, ОСОБА_3 викрала дітей, порушивши їхні домовленості, що сини будуть жити з ним. 
		 
		Представник відповідача - адвокат Вельможко О.О. суду зазначив, що спору з приводу місця проживання дітей між сторонами не має. ОСОБА_4 дійсно наразі проживає і працює за кордоном, він кухар. Відповідач бажає приймати участь у вихованні та розвитку дітей, хоче їх бачити та спілкуватись. Дітей відповідач не викрадав, а забрав за їх згодою, вони жили в гарних умовах і не хотіли повертатись до матері. З позивачем вони мають нормальні стосунки, він переводить кошти на утримання дітей, але у зв`язку з тим, що знаходиться за кордоном, іноді це зробити важко. Відповідач заперечує проти позову, так як вважає, що спір між ним і позивачем з приводу місця проживання дітей відсутній. Відсутні суперечки, щоб діти проживали разом із матір`ю. 
		 
		Від представника третьої особи - районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування до суду надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника, просять ухвалити рішення, враховуючи їх висновок.
		У судовому засіданні, яке відбулося 23.01.2024 року, представник органу опіки та піклування ОСОБА_11 повідомила суду, що вона по телефону спілкувалася із відповідачем, який категорично заперечував, щоб діти проживали разом із матір`ю. Під час встановлення обставин по цій справі вона виходила за місцем проживання позивачки та дітей (якраз у той момент - восени 2023 року вони перебували у м. Запоріжжі) та складала акт обстеження умов проживання. Під час спілкування з дітьми, останні обоє зазначили, що люблять батька та матір, але проживати бажають з останньою.
		 
		Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини.
		18.12.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб про що Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї було внесено актовий запис №3296.
		Від шлюбу у подружжя народились малолітні діти: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 20) та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 19).
		25.01.2021 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя по справі №333/318/21 було винесено судовий наказ, відповідно до якого було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитини відповідного віку, починаючи з 22.01.2021 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 17-18).
		02.09.2021 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі №333/317/21 було розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 15-16).
		04.02.2021 року Комунарським ВДВС у м. Запоріжжі було відкрито виконавче провадження №64338632, станом на 30.06.2023 року загальна сума заборгованості ОСОБА_4 за виконавчим провадженням про стягнення аліментів становить 110 840,60 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості від 27.07.2023 року (а.с. 23).
		 
		Позивачем надано до суду підтвердження факту звернення до іноземних органів за допомогою щодо повернення дітей - належно завірену копію ухвали цивільної Бухарестського суду, ІІІ-й цивільний відділ, Румунія № 1046 від 17.10.2023        року по справі №13265/3/2023, головуючий суддя Мірела Рамона Захарія, за позовною заявою, поданою позивачкою ОСОБА_12 проти відповідача ОСОБА_4 та зустрічною позовною заявою, поданою відповідачем - позивачем ОСОБА_13 проти позивачки-відповідача ОСОБА_3 , предметом чого є міжнародне викрадення дітей. 
		Ухвалою цивільною Бухарестського суду, ІІІ-й цивільний відділ, Румунія № 1046 від 17.10.2023        року по справі №13265/3/2023, суд вирішив: відхилити позовну заяву, подану позивачкою, громадянкою України ОСОБА_12 , обране місце реєстрації: база відпочинку адв. ОСОБА_14 , АДРЕСА_3 , проти громадянина України ОСОБА_4 , місце проживання - АДРЕСА_4 , повіт ОСОБА_15 та обране місце реєстрації: АДРЕСА_5 , повіт ОСОБА_15 , та зустрічний позов, поданий відповідачем-позивачем ОСОБА_13 проти позивачки-відповідача ОСОБА_3 , як безпредметні, так як діти переміщені до іншої держави і не знаходяться на території Румунії. 
		Вказане судове рішення Румунії було відправлено 09.02.2024 року адвокатом позивачки ОСОБА_14 з Румунії до України. 
		06.03.2024        року представником позивача отримано вказану ухвалу цивільної Бухарестського суду, ІІІ-й цивільний відділ, Румунія № 1046 від 17.10.2023 року по справі №13265/3/2023.
		 
		Згідно з актом обстеження умов проживання від 23.10.2023 р., матір`ю - позивачем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 створено всі необхідні умови для відпочинку, виховання та розвитку дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Останні забезпечені іграшками, книжками для розвитку, канцелярським приладдям, одягом та взуттям за віком/сезоном, продуктами харчування, тощо.
		Вказана квартира належить ОСОБА_3 на праві приватної власності за договорами дарування. Крім того, ОСОБА_3 є власником садового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується відповідними даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. 
		 
		Відповідно до інформації Запорізької гімназії №6 Запорізької міської ради мати, ОСОБА_3 , контролює навчальний процес дітей, бере участь у батьківських зборах в онлайн-режимі, знаходиться на зв`язку з класними керівниками. Батько, ОСОБА_4 , на зв`язок з класними керівниками не виходив, навчанням дітей не цікавився.
		Згідно інформації дитячої амбулаторії «ВаbуМеdі», дитячі декларації укладені з 2021 року з лікарем ОСОБА_16 , представником дітей є ОСОБА_3 , останнє відвідування було 24.10.2023 року. 
		Відповідно до інформації Запорізького міського центру соціальних служб, спеціалістами центру було проведено бесіду з батьком ОСОБА_4 , який повідомив, що наразі у нього не має можливості, щоб діти проживали разом з ним, але в подальшому він має намір жити разом з дітьми.
		ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем свого проживання: займається вихованням дітей, бере активну участь у громадському житті будинку (член правління ОСББ).
		 
		Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування надала до суду висновок № 169/01-37/19.02 від 28.02.2024 року, за яким комісія з питань захисту прав дитини на теперішній час вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з матір`ю - ОСОБА_3 .
		 
		Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Згідно ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
		Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
		Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		Відповідно до ч.1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
		Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
		 
		З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
		 
		Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
		 
		Місце проживання малолітніх дітей з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
		Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
		 
		Висловлюючи свою позицію по справі, представник відповідача ОСОБА_2 зазначив, що в даному випадку відсутній спір між сторонами і відповідач не заперечує щодо проживання дітей у матері, тому необхідно відмовити у задоволенні позову. 
		Суд критично ставиться до вказаного твердження представника відповідача, так як із подій, встановлених під час судового розгляду, вбачається, що спір щодо місця проживання дітей існує, виходячи із факту неповернення відповідачем дітей позивачу через певний домовлений період часу; дій ОСОБА_3 щодо повернення дітей (звернення до Бухарестського суду та Уповноваженого України з прав людини); даних переписки сторін по справі за грудень 2022 р. та січень 2023 р., з якої вбачається чітка позиція відповідача щодо проживання дітей тільки з ним та категоричне непогодження з цим ОСОБА_3 ; а також інформації від представника органу опіки та піклування, згідно якої ОСОБА_4 заперечував щодо проживання дітей з позивачем.
		Позицію сторони відповідача щодо нібито відсутності спору у даному випадку суд трактує як їхнє небажання винесення рішення суду, в якому буде зазначено конкретно з ким мають постійно проживати діти. 
		 
		При вирішенні вказаного спору, судом враховується, що на даний час визначення місця проживання разом з матір`ю не суперечитиме інтересам малолітніх дітей, а саме: останні повідомили працівнику органу опіки та піклування, що саме з позивачкою бажають проживати; ОСОБА_3 створила для проживання дітей належні умови у м. Запоріжжі, куди вони збираються повернутися після зникнення небезпеки; відсутні відомості щодо неналежних умов проживання дітей у Норвегії; позивачка опікується дітьми, що підтверджується інформацією із школи та лікарні, а також умови проживання дітей з батьком (орендована квартира, перебування дітей без нагляду батька, коли останній перебуває на роботі; не відвідування останніми школи під час проживання з батьком).
		За таких обставин суд дійшов до висновку про задоволення заявлених вимог та визначення місця проживання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 разом з матір`ю - ОСОБА_3 .
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача. 
		 
		Керуючись ст.ст. 5, 13, 15, 16, 19, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст.141, 160 161 СК України, ст.29 ЦК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування (юридична адреса: 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 32) про визначення місця проживання дітей з матір`ю - задовольнити.
		 
		Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повне судове рішення складено 24.05.2024 року.
		 
		Суддя Комунарського районного суду
		м. Запоріжжя                                                                  Р.С. Холод

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...