Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/4769/14 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2024.
Дата набрання законної сили: 09.05.2024
Номер судового провадження: 51-4574км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 травня 2024 року
		м. Київ
		справа № 759/4769/14
		провадження № 51-4574км23
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі: 
		головуючого                                   ОСОБА_1 ,
		суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		судового секретаря                     ОСОБА_4 ,                   
		захисника                                       ОСОБА_5 ,
		прокурора                                      ОСОБА_6 ,
		представника потерпілих          ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_5 та представника потерпілих - адвоката ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного  суду міста Києва від 20 червня 2022 року та ухвалу Київького апеляційного суду від 26 червня 2023 року в кримінальному провадженні № 42013110080000331 за обвинуваченням
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Києва, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190,              ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Святошинського районного  суду міста Києва від 20 червня 2022 року ОСОБА_8   визнано винуватим та засуджено до покарання за:
		- ч. 2 ст. 190 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
		- ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік;
		- ч. 3 ст. 358 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		Згідно з ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_8 від покарання за ч. 2        ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК у зв`язку з закінченням строків давності.
		За ч. 4 ст. 190 КК засуджено ОСОБА_8 до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
		Відповідно до ст. 75 КК звільнено його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням та іспитовим строком 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК
		Частково задоволено цивільні позови та стягнуто зі ОСОБА_8 на користь потерпілих:
		- ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 103 870 грн та моральну шкоду на суму 50 000 грн; 
		- ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 91 885 грн та моральну шкоду на суму 50 000 грн; 
		- ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 68 314, 5 грн та моральну шкоду на суму 50 000 грн;
		- ОСОБА_12 матеріальну шкоду на суму 381 123 грн та моральну шкоду на суму 50 000 грн.
		Виправдано ОСОБА_8 за обвинуваченням за ч. 2 ст. 190 КК у частині епізодів відносно потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 через недоведеність, що ці кримінальні правопорушення були вчинені ним.
		Вирішено питання про долю речових доказів і стягнення процесуальних витрат.
		Районний суд установив, що  ОСОБА_8 за обставин детально викладених у вироку, в травні 2013 року зловживаючи довірою свого знайомого ОСОБА_9 пообіцяв йому за 13 000 доларів США (що згідно курсу валют Національного банку України станом на 31 травня 2013 року становило 103 870 грн) продати  автомобіль «BMW 530d» придбаний за кордоном, розмитнити його та поставити на облік в органах ДАІ МВС України. У подальшому, не виконавши умов договору ОСОБА_8 з метою заволодіння коштами ОСОБА_9 шахрайським шляхом 31 травня 2013 передав йому нерозмитнений на території України і не поставлений на облік в органах ДАІ МВС України автомобіль «BMW 530d» з номером кузова НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 та підроблене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії « НОМЕР_3 » на цей автомобіль і в такий спосіб заволодів грошовими коштами ОСОБА_9 на суму 13 000 доларів США, що є значною шкодою. 
		З метою приховати свої наміри по заволодінню коштами ОСОБА_9 шляхом обману ОСОБА_8 , для входження в довіру до останнього вирішив підробити свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль "BMW 530d", для чого в невстановлений час у невстановленому місці та за невстановлених обставинах надав невстановленій особі відомості про анкетні дані власника автомобіля та індивідуальні ознаки транспортного засобу (рік випуску, марку, модель, тип, номер шасі (кузова, рами), маси, об`єму двигуна, типу пального, кольору), після чого в невстановлені дату та час і в невстановленому місці отримав від невстановленої особи підроблений документ - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії « НОМЕР_3 » на автомобіль                        "BMW 530d", яке не відповідає аналогічним документам, що знаходяться в офіційному обігу на території України та 25 червня 2013 року у невстановленому місці, використовуючи цей підроблений документ шляхом обману заволодів майном ОСОБА_9 
		25 червня 2013 року близько 16:30 на території гаражного кооперативу «Партнер» на вул. Куприна, 4-а в м. Києві ОСОБА_8 , вчиняючи шахрайські дії з продажу автомобіля "BMW 530d" для заволодіння коштами потерпілого, який не був обізнаний про його дійсні наміри, діючи повторно збув останньому підроблене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яке  передав ОСОБА_9 .
		Крім цього, в червні 2013 року ОСОБА_8 діючи повторно та зловживаючи довірою свого знайомого ОСОБА_10 пообіцяв останньому продати автомобіль «BMW 328» придбаний за кордоном, розмитнити його та поставити на облік у органах ДАІ МВС України за грошову винагороду в розмірі 9 000 доларів США і в невстановлений час на автомийці «Саланг», що на вул. Чорнобильській, 1 у м. Києві отримав від ОСОБА_10 кошти в сумі 11 500 доларів США, що згідно з офіційним курсом валют встановленим Національним банком України на                 30 червня 2013 року становило 91 885 грн, для купівлі вказаного автомобіля, яке не мав наміру виконувати. У подальшому ОСОБА_8 , не виконавши умов  договору, для маскування своїх дійсних намірів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 шахрайським способом 30 липня 2013 року в невстановленому місці передав останньому нерозмитнений на території України та не поставлений на облік у ДАІ МВС України автомобіль «BMW 328» з номером кузова НОМЕР_4 д.н.з. НОМЕР_5 , однак свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та інших документів на право користування цим автомобілем йому не надав і в такий спосіб шляхом зловживання довірою заволодів коштами потерпілого в сумі 11 500 доларів США, що є значною шкодою. 
		Крім цього, 17 червня 2013 року ОСОБА_8 діючи повторно та зловживаючи довірою свого знайомого ОСОБА_11 пообіцяв останньому продати автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER Т-4» придбаний за кордоном, розмитнити його та поставити на облік в органах ДАІ МВС України за грошову винагороду в сумі             6 000 доларів США і в цей же день на території автогаражного кооперативу  «ПАРТНЕР» на вул. Купріна, 4-а в м. Києві  отримав від нього вказану суму, що згідно з курсом валют встановленого Національним банком України на той час становило 47 940 грн., однак у дійсності не мав наміру виконувати цю угоду.                    У подальшому, з метою приховати свої наміри щодо заволодіння цими коштами шахрайським способом ОСОБА_8 29 червня 2013 року в невстановленому місці передав ОСОБА_11 нерозмитнений на території України та не поставлений на облік у ДАІ МВС України автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER Т-4»                     з номером кузова НОМЕР_6 д.н.з. НОМЕР_7 і заздалегідь підроблене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії « НОМЕР_8 », та отримав від потерпілого, який не був обізнаний про наміри засудженого, додатково кошти у сумі 2 550 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України на той час становило 20 374,50 грн. Таким чином, зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_8 заволодів його грошовими коштами у загальній сумі 8 550 доларів США, що є значною шкодою. 
		Для заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_8 вирішив підробити свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та з цією метою у невстановлений час, у невстановленому місці та за невстановлених обставин надав невстановленій особі відомості про анкетні дані власника автомобіля та індивідуальні ознаки транспортного засобу "Wolkswagen Transporter Т-4",                       (рік виготовлення, марку, модель, тип, номер шасі (кузова, рами), масу, об`єм двигуна, тип пального, колір) після чого, у невстановлені дату та час і в невстановленому місці отримав від невстановленої особи підроблене свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії « НОМЕР_8 », яке не відповідає аналогічним документам, що знаходяться в офіційному обігу на території України і 29 червня 2013 року використовуючи вказане свідоцтво та зловживаючи довірою ОСОБА_15 заволодів його майном.
		Також, 29 червня 2013 року в невстановлений час та в невстановленому місці ОСОБА_8 , під час вчинення шахрайських дій пов`язаних із продажем автомобіля "Wolkswagen Transporter Т-4" з метою заволодіння коштами потерпілого, який не був обізнаний про його наміри, повторно збув останньому підроблений офіційний документ - свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії « НОМЕР_8 », яке передав ОСОБА_16 .
		Крім цього, в липні 2013 року ОСОБА_8 повторно, зловживаючи довірою свого знайомого ОСОБА_17 за грошову винагороду в розмірі                                 19 200 доларів США пообіцяв продати йому придбаний за кордоном автомобіль «BMW 530d», розмитнити його та поставити на облік в органах ДАІ МВС України і  17 липня 2013 року на пр. Перемоги, 115-а в м. Києві отримав від останнього вказані кошти, що з урахуванням курсу Національного банку України на той час становило 153 408 грн, не маючи при цьому наміру виконувати вказану угоду. З метою приховати свої наміри по заволодінню шахрайським шляхом коштами потерпілого ОСОБА_8 23 липня 2013 року передав тому нерозмитнений на території України та не поставлений на облік в ДАІ МВС України автомобіль     «BMW 530d» з номером кузова НОМЕР_9 і пообіцяв, що документи  на автомобіль передасть йому через деякий час, хоча наміру робити це не мав.
		Продовжуючи свої дії спрямовані на заволодіння майном ОСОБА_17 шахрайським способом ОСОБА_8 25 липня 2013 року на пр. Перемоги, 121 в м. Києві пообіцяв йому за грошову винагороду в сумі 28 500 доларів США, що згідно з курсом валют Національного банку України в еквіваленті становить               227 715 грн, перевезти на територію України також інші транспортні засоби, а саме автомобіль «Mercedes Atego», мотоцикл «CBR600F4і» та квадроцикл «KAWASAKI 750», розмитнити їх і поставити на облік в органах ДАІ МВС України, не маючи на меті це робити. Того ж дня, введений в оману потерпілий передав ОСОБА_8 вказані кошти, однак останній не виконав своєї обіцянки та заволодів коштами потерпілого на загальну суму 47 700 доларів США, що згідно з курсом валют Національного банку України в еквіваленті становить 381 123 грн, заподіявши тому майнової шкоди в особливо великих розмірах. 
		При перегляді вироку за апеляційними скаргами захисника та потерпілих Київський апеляційний суд ухвалою від 26 червня 2023 року скасував його в частині вирішення питання про долю речових доказів та ухвалив у цій частині нову ухвалу, якою автомобіль «БМВ 530д» переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_9 , автомобіль «БМВ -328» переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_10 , автомобіль «Фольксваген транспортер Т-4» переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_11 та автомобіль «БМВ 530д» переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_12 конфіскував у дохід держави.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У поданих касаційних скаргах:
		- захисник  ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		На обґрунтування своїх вимог вказує, що апеляційний суд належним чином не розглянув доводів апеляційної скарги сторони захисту щодо недоведеності винуватості ОСОБА_8 по епізоду отримання грошових коштів від потерпілого ОСОБА_12 у сумі 28 500 доларів США, а також щодо недопустимості доказів по епізодах відносно потерпілих ОСОБА_9 ,                       ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;
		- прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Вважає, що апеляційний суд безпідставно відхилив апеляційну скаргу потерпілих у частині необґрунтованого звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. 
		Стверджує, що цей суд не врахував особу засудженого, тяжкість і суспільну небезпечність скоєних ним кримінальних правопорушень, а також обставини провадження, думку потерпілих щодо покарання, яке слід було призначити засудженому, заподіяна шкода яким не відшкодована, та відсутність обставин, які пом`якшують покарання;
		- представник потерпілих адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		На обґрунтування своїх вимог зазначає, що при призначенні покарання          ОСОБА_8 місцевий суд не визнав обставиною, яка обтяжує покарання, повторність вчинення ним злочинів, не врахував відсутність у справі обставин, які пом`якшують покарання, а також даних про його особу, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за аналогічним обвинуваченням і не проживає за місцем реєстрації. Тому, на його думку, призначення останньому мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 190 КК у виді п`яти років позбавлення волі є явно несправедливим через м`якість. Також вважає, що суд безпідставно застосував до засудженого положення ст. 75 КК та звільнив його від відбування покарання з випробуванням і на підставі ст. 77 цього Кодексу не застосував до нього додаткового покарання у виді конфіскації майна.  
		Окрім того вказує, що цивільні позови потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_18 та ОСОБА_9 у справі були вирішені місцевим судом з порушенням норм цивільного права, оскільки стягненню на їхню користь із засудженого підлягали грошові кошти в іноземній валюті, а не їх еквівалент у гривні на час вчинення злочинів. 
		У свою чергу апеляційний суд при перегляді вироку за апеляційними скаргами потерпілих не усунув цих порушень і не дав умотивованих відповідей на наведені в цих скаргах доводи, а тому рішення цього суду теж не можна вважати законним. 
		З огляду на ці обставини захисник, представник потерпілого та прокурор  вважають, що ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374,  419 КПК.
		Позиція учасників в суді касаційної інстанції
		У судовому засіданні захисник підтримав свою касаційну скаргу та заперечив проти касаційних скарг прокурора та представника потерпілого. 
		Представник потерпілих підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу сторони обвинувачення і заперечив проти касаційної скарги захисника.
		Прокурор підтримала касаційні скарги сторони обвинувачення та представника потерпілих і заперечила проти касаційної скарги сторони захисту.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про таке.
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. З огляду на це, касаційний суд уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
		Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Суд першої інстанції дійшов свого висновку на підставі: показань потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , а також даних, які містяться у протоколах тимчасового вилучення майна, висновках експертів та інших письмових доказах у своїй сукупності.
		Дослідивши всі докази надані стороною обвинувачення місцевий суд дійшов висновку про те, що вони були зібрані у встановленому законом порядку, є послідовними, співпадають між собою в деталях, не містять істотних відмінностей та узгоджуються з встановленими обставинами у справі, тож підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність цих доказів у суду не було.
		Вирок місцевого суду захисник та представник потерпілих оскаржили в апеляційному порядку, водночас доводи, що були наведені ними в апеляційних скаргах, аналогічні тим, що викладені ними у касаційних скаргах.
		За приписами статей 404 та 405 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, а у разі необхідності і шляхом повторного дослідження доказів.
		Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК цей суд  зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Спростовуючи доводи захисника в апеляційній скарзі щодо відсутності доказів, які доводять винуватість ОСОБА_8 по епізоду шахрайських дій відносно потерпілого ОСОБА_12 апеляційний суд у своєму рішенні обґрунтовано зазначив, що ці доводи спростовуються послідовними показаннями самого потерпілого та потерпілого ОСОБА_10 щодо факту отримання засудженим  коштів для придбання транспортних засобів для ОСОБА_12 .
		При цьому апеляційний суд дав відповідь і на доводи апеляційної скарги захисника про недопустимість доказів по епізодам злочинів відносно потерпілих                          ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які були зібрані до початку досудового розслідування, вказавши, що вони не ґрунтуються на матеріалах провадження, оскільки досудове розслідування в кримінальному провадженні було розпочато 10 березня 2013 року та, крім того, у вироку відсутнє посилання суду на ці докази. У той же час, відсутність у матеріалах кримінального провадження заяв потерпілих про вчинення злочину не тягне за собою їх недопустимість, оскільки  ч. 2 ст. 190 КК не є кримінальним правопорушенням у формі приватного обвинувачення.
		При вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених злочинів та дані про його особу, зокрема те, що останній є учасником бойових дій та добровольцем територіальної оборони Київської області, під наркологічним та психоневрологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, скарг на його поведінку за місцем проживання не надходило. Обставин, які пом`якшують покарання або обтяжують його суд не встановив. 
		При цьому, на підставі ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК суд звільнив ОСОБА_8 від покарання призначеного за ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 та ч. 2 ст. 190 КК у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ці кримінальні правопорушення. 
		Що стосується покарання призначеного ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 190 КК, на що посилається в касаційній скарзі представник потерпілих, то, на думку колегії суддів, призначене йому за цей злочин покарання у виді п`яти років позбавлення волі з урахуванням тих обставин, на які суд вказав у вироку є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів і не суперечить приписам ст. 65 КК.
		Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через м`якість колегія суддів не вбачає.
		Разом із тим, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи касаційних скарг прокурора та представника потерпілих про неправильне застосування судом положень ст. 75 КК.
		Відповідно до приписів ст. 75 КК (в редакції, яка діяла на час ухвалення вироку у справі), якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Узявши до уваги обставини справи, особу засудженого, який є соціально адаптованою особою, і його віксуд першої інстанції дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання, призначеного  за ч. 4 ст. 190 КК із випробуванням на підставі ст. 75 КК.
		При перегляді вироку за апеляційними скаргами потерпілих апеляційний суд таке рішення суду першої інстанції визнав обґрунтованим.
		Спростовуючи доводи скарг потерпілих у цій частині апеляційний суд в ухвалі послався на дані про особу засудженого, який раніше не судимий, був добровольцем ТРО Київської області і учасником бойових дій, а також відсутність у справі обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. При цьому апеляційний суд вказав, що ознака повторності є кваліфікуючою ознакою злочинів, за які він був засуджений,  а тому не може бути врахована як обставина, яка обтяжує покарання.
		Також апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що з огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень та соціальну адаптованість виправлення і перевиховання ОСОБА_8 є можливим без його ізоляції від суспільства, в умовах контролю за його поведінкою органом пробації.
		Проте таке рішення суд апеляційної інстанції прийняв без урахування всіх обставин справи, зокрема без належного урахування тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, кількості епізодів злочинної діяльності та стійкої кримінальної поведінки засудженого, яка носила системний характер, а також розміру майна, яким він заволодів шляхом шахрайства і заподіяної шкоди потерпілим не відшкодував.
		За таких обставин навіть позитивні дані про особу ОСОБА_8 не давали місцевому суду достатніх підстав для застосування до нього положень ст. 75 КК. 
		Також колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги представника потерпілих про неправильне вирішення судом першої інстанції цивільних позовів потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_18 та ОСОБА_9 про відшкодування завданої шкоди з посиланням на рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц,  адже згідно з встановленими фактичними обставинами справи засуджений ОСОБА_8 заволодів коштами потерпілих у доларах США і саме у вказаній іноземній валюті їм було заподіяно майнової шкоди, яку вони і просили суд стягнути у своїх позовах до засудженого.
		При цьому, наведена в ухвалі апеляційного суду позиція про те, що посилання потерпілих на судову практику, яка регулює питання відшкодування шкоди у договірних правовідносинах, зокрема і на вказане рішення Великої Палати Верховного Суду є непереконливим, оскільки у кримінальному провадженні підлягає відшкодуванню шкода заподіяна кримінальним правопорушенням на час його вчинення в гривневому еквіваленті, не ґрунтується на матеріалах провадження, положеннях цивільного процесуального законодавства та суперечить вимогам ст. 128 КПК, адже судом у справі було встановлено, що  ОСОБА_8 заволодів майном потерпілих у доларах США і ця сума має бути їм відшкодована, інакше буде порушено принципи законності та справедливості в кримінальному провадженні, а вартість майна в гривневому еквіваленті на час вчинення злочину впливає лише на кваліфікацію дій засудженого в залежності від розміру завданої шкоди. 
		Таким чином, при перегляді вироку в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції доводи апеляційних скарг потерпілих щодо неправильного вирішення  цивільних позовів у справі та неправильного застосування положень ст. 75 КК уважно не перевірив і ухвалив своє рішення без належного урахування всіх обставин справи та даних про особу засудженого.
		Відтак, ухвалене апеляційним судом рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, яке відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.
		Ці порушення перешкодили апеляційному суду ухвалити у справі законне та обґрунтоване судове рішення, а тому вони є істотними.
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
		З урахуванням наведеного колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, касаційну скаргу прокурора задовольнити повністю, а касаційну скаргу представника потерпілих задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. 
		Оскільки підстав для задоволення касаційної скарги захисника у справі не вбачається, а прокурор та представник потерпілого в своїх касаційних скаргах не оспорюють правильність рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо  звільнення ОСОБА_8 від покарання, призначеного за ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 та ч. 2 ст. 190 КК на підставі ст. 49 та ч. 5 ст. 74 цього Кодексу, підстав для скасування ухвали апеляційного суду в цій частині колегія суддів не вбачає. 
		Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід узяти до уваги наведене,  ретельно перевірити доводи апеляційних скарг сторін у тій частині судового рішення, що скасована, в тому числі і щодо правильності вирішення цивільних позовів потерпілих, дати на них умотивовані відповіді та ухвалити у справі законне та обґрунтоване судове рішення. Також цьому суду слід мати на увазі,  що у разі підтвердження такого ж обсягу обвинувачення та тих же даних про особу  засудженого застосування до нього положень ст. 75 КК слід вважати неправильним.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		Касаційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року щодо ОСОБА_8 в частині його засудження за ч. 4 ст. 190 КК скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		___________________                         ____________________                      ________________
		ОСОБА_1                             ОСОБА_2                          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...