Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/34717/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 03.06.2024. Зареєстровано: 04.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2024.

Результат оскарження 18.11.2024 Сьомий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: 240/34717/23/34914/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		31 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/34717/23
		категорія 106020000
		 
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частин НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, 
		 
		встановив:
		 
		До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
		- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " щодо не видачі наказу про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 на підставі рапорту про звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";
		- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
		Заявлені позовні вимоги до Військової частин НОМЕР_1  (далі - відповідач 1, військова частина) та Військової частини НОМЕР_2 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ")(далі - відповідач 2) представниця позивача обґрунтовує тим, що позивач має право на звільнення з військової служби відповідно до п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", оскільки відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я його батько визнаний особою, який не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Зауважує, що у нормі закону, за якою просить звільнити позивача з військової служби, міститься умова, яка визначає для звільнення наявність необхідності здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка). Необхідний догляд може бути підтверджений відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛЛК) закладу охорони здоров`я, без уточнення для якої вікової групи потрібен висновок медико-соціальної експертної комісії, а для якої лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Пояснює, що у зв`язку із необхідністю догляду за своїм батьком та з метою звільнення із військової служби, позивач звернувся із відповідним рапортом до відповідача, у задоволенні якого йому відмовлено з підстав неподання необхідного висновку медико-соціальної експертної комісії. 
		Ухвалою суду від 26.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
		Відповідач 1 не скористався своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позов.
		29.12.2023 від представника відповідача 2 до суду надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Вказує, що надана позивачем довідка ЛКК не може бути визнана документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого він підлягає звільненню з військової служби, оскільки висновок, виданий такою комісією (ЛКК), може підтверджувати лише відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла 18 років.
		10.01.2024 від представниці позивача надійшла до суду відповідь на відзив, в якій спростовуючи доводи, викладені у відзиві на позов зауважила, що в даному випадку постанова Кабінету Міністрів України №413 від 12.06.2013 не стосується до правовідносин щодо звільнення позивача, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, а застосуванню підлягає саме підпункт "г" п. 2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
		Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		ОСОБА_1 , мобілізований 06.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час дії воєнного стану, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" до лав Збройних Сил України та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира 2 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону.
		17.07.2023 позивач подав рапорт на ім`я командування військової частини, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком. 
		До рапорту позивач долучив нотаріально завірені документи, які підтверджують підставу на звільнення, а саме: паспорт та РНОКПП, свідоцтво про народження, паспорт батька - ОСОБА_2 , висновок огляду лікаря травматолога Ірпінської центральної міської лікарні Ірпінської міської ради Київської області, відповідно до якого ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду та висновок (довідка) ЛКК (форма 080-4/о) про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
		У відповідь на рапорт, військова частина повідомила про відсутність підстав для його задоволення. Вказала, що необхідний сторонній догляд, стосовно осіб, які є старшими 18 років може бути підтверджено лише медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. 
		Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у звільненні його з військової служби протиправними, а тому звернувся до суду за захистом порушеного права.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII), а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
		Згідно з ч.ч. 1-2 ст.1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону , військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Пунктом 2 ч.6 ст.2 Закону №2232-XII статті передбачено, що одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
		Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
		Підпунктом "г" пункту 2 статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
		Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.
		В свою чергу, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
		Як встановлено судом, позивач призваний на військову службу під час загальної мобілізації. Під час проходження військової служби, ОСОБА_1 подав до відповідача рапорт про звільнення з підстав передбачених п.п "г" п. 2 ст. 26 Закону №2232-XII до якого долучив копію висновку ЛЛК №900 від 30.06.2023 щодо необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком, однак у задоволенні такого йому відмовлено.
		Тобто, спірні правовідносини виникли з приводу наявності/відсутності підстав для звільнення позивача, призваного по мобілізації, з військової служби під час дії воєнного стану.
		Щодо допустимості висновку ЛКК про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №900 від 30.06.2023, для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за батьком позивача та його звільнення з військової служби за сімейними обставинами, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
		Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 (далі - Положення).
		Підпунктом 1 п.11 цього Положення встановлено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.
		В свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ №189 від 09.04.2008, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.06.2021 за №731/36353, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413, яка прийнята в тому числі відповідно до ст.26 Закону №2232-XII, затверджено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі - Постанова №413).
		Абзацом 5 Постанови №413 визначено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
		Зміст наведеного правового регулювання свідчить про те, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини (необхідність постійного догляду за членом сім`ї) мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
		Крім того, примітки зазначеною у Постанові №413 визначено, що членами сім`ї військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу є особи, внесені в особову справу військовослужбовця або особи рядового чи начальницького складу: дружина (чоловік), діти, батьки та батьки дружини (чоловіка), які перебувають на його утриманні.
		При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, який би міг підтвердити необхідність постійного догляду за батьком, не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби та правомірність дій відповідача у даних спірних правовідносинах.
		Окрім цього, суд не погоджується із твердженням представника позивача про те, що при вирішенні спірних правовідносин підлягають застосуванню лише норми Закону №2232-XIІ, а не положення Постанови №413, яка суперечить нормам Закону №2232-XIІ, так як у даному випадку відсутня суперечність правових норм, оскільки нормативно-правові приписи Постанови №413 не суперечать Закону №2232-XII, а лише деталізують його положення, з огляду на специфіку регулювання спірних правовідносин в контексті співвідношення діяльності закладів охорони здоров`я та проходження такого особливого виду служби як військова. Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу, приписи Постанови №413 розмежовують повноваження таких органів в залежності від віку суб`єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб`єктів (ЛКК і МСЕК) підтверджувати ідентичні обставини.
		З проведеного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд дійшов висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною може бути підтверджено висновком ЛКК.
		Враховуючи викладене, долучений позивачем до поданого рапорту про звільнення висновок ЛКК про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №900 від 30.06.2023 не може бути визнано документом, який передбачений чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, так як такий висновок, видано саме комісією, що може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно осіб, які не досягли 18 років.
		За наведеного, суд зауважує, що долучений позивачем до рапорту висновок ЛКК, не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком, оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноваженим органом є інша установа (МСЕК).
		Таким чином, на час судового розгляду цієї справи та за наявними у матеріалах справи доказами, у суду відсутні підстави для визнання за позивачем права на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації через сімейні обставини, а саме: у зв`язку з необхідністю постійного стороннього догляду за хворим батьком.
		Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст.139 КАС України, судом не вирішується.
		Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		вирішив:
		 
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_2 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя О.В. Єфіменко
		 
		Повний текст складено: 31 травня 2024 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...