Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/4940/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 04.06.2024. Зареєстровано: 04.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/466/61/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015140090003271

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 466/4940/19
		Провадження № 1-кп/466/61/24
		У Х В А Л А
		 Іменем України
		23 травня 2024 року м. Львів
		Шевченківський районний суд м. Львова в колегіальному складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		секретар ОСОБА_4 
		з участю прокурора ОСОБА_5 
		обвинуваченого ОСОБА_6 
		захисника ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у об`єднаному кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_8  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України
		клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
		клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання (нічний домашній арешт)
		 встановила :
		в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться об`єднане кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_8  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 04 квітня 2024 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 з 06 квітня 2024 року по 04 червня 2024 року включно. 
		23.05.2024 прокурор ОСОБА_9 подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи, що строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою завершується 04 червня 2024р. У клопотанні зазначає, що обґрунтованість пред`явленого обвинувачення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні в ході досудового розслідування доказами. Вказує, що ризики, які були підставою для застосування і продовження такого запобіжного заходу обвинуваченому, не змінилися, продовжують мати місце, застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти існуючим ризикам.
		В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала доводи, наведені у письмовому клопотанні.
		Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники ОСОБА_7 проти клопотання прокурора заперечили, просили відмовити у його задоволенні.
		Захисник ОСОБА_7  подав клопотання про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання або нічний домашній арешт, з підстав, викладених у вказаному письмовому клопотанні. Додатково зазначає, що стороною обвинувачення не доведено продовження існування такого рівня ризиків, наведених в ст. 177 КПК України, які б свідчили про необхідність тримання ОСОБА_6 під вартою, з огляду на наявність в останнього міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання, його сімейний та майновий стан, не перебування на обліках у лікарів нарколога та психіатра, об`єктивну відсутність доказів, підтверджуючих факт існування ризиків в тому ж самому обсязі, що був при обранні запобіжного заходу у 2017 році, зважаючи, що застосований запобіжний захід вже набув ознак форми очікування майбутнього обвинувального вироку без змістовного аналізу можливості застосування альтернативних більш м`яких заходів та врахування надмірної тривалості судового розгляду, а також прокурором не було доведено недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів до ОСОБА_6 , а тому просив клопотання задовольнити.
		Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав клопотання захисника та просив обрати йому більш м`який запобіжний захід, домашній арешт або особисте зобов`язання.
		Ознайомившись з поданими клопотаннями, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу щодо заявлених клопотань, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
		Обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання обвинуваченого під вартою неодноразово продовжувався у встановленому порядку та завершується 04.06.2024р.
		Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суд враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.
		Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
		Згідно п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК).
		Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
		Існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК України ризику має підтверджуватися фактами, наявність яких повинна бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
		При цьому в усіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (п. 62 рішення від 16.12.2010 у справі «Боротюк проти України»/ Borotyuk v. Ukraine, заява № 33579/04).
		Разом із тим, існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. Але тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (п. 61 рішення від 16.12.2010 у справі «Боротюк проти України»/ Borotyuk v. Ukraine, заява № 33579/04).
		Більше того, з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані (п. 99 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»/Kharchenko v. Ukraine, заява №40107/02; п. 80 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Фельдман проти України»/Feldman v. Ukraine, заяви №76556/01 та №38779/04).
		При продовженні запобіжного заходу, суд враховує наявні матеріали даного кримінального провадження, оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема і тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, при цьому суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та його тяжкість, суспільну небезпеку злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_6 .
		Метою застосування запобіжного заходу(втому числі у виді тримання під вартою) є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого може бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом, (пп. «а» п.1ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		В розумінні практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»).
		Разом з цим, з урахуванням критеріїв, що мають враховуватися при встановленні наявності того чи іншого ризику, суд дійшов висновку, що обставини, на які прокурор посилається в обґрунтування наявності ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином - не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання, у зв`язку із чим цей передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик не враховується судом при продовженні строку застосування запобіжного заходу.
		Так, на думку суду ризики, які стали підставою для продовження строку застосованого щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, проте, з урахуванням обсягу вже досліджених доказів сторони обвинувачення, суд доходить висновку, що ступінь цих ризиків зменшився і на даному етапі розгляду кримінального провадження, та з огляду на стан здоров`я обвинуваченого, який має постійне місце проживання, запобігти зазначеним спробам можливо шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.
		В клопотанні прокурор зазначає, що "застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вищевказаним ризикам, пов`язаними із перешкоджанням здійсненню судового розгляду та вчиненням нових злочинів", "не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого". "Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою".
		В той же час, стороною обвинувачення переконливо не продемонстровано, а зазначено занадто абстрактно, що застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту "не зможе запобігти вищевказаним ризикам та унеможливити вчинення останнім кримінальних правопорушень (злочинів)".
		Отже, стороною обвинувачення не доведено недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту для запобігання ризиків, зазначених у клопотанні.
		Згідно вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
		Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: а) особисте зобов`язання; б) особиста порука; в) застава; г) домашній арешт.
		Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_6 , документи, що його характеризують, відомості про стан здоров`я, те, що він раніше судимий, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Крім того, згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 перебуває під вартою з 04.06.2017 року.
		Слід також зауважити, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі " ОСОБА_10 протиУкраїни") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого. Обмеження розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, лише переліком законодавчих підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011).
		Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
		Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
		Відтак, на переконання колегії суддів, подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою не буде виправданим запобіжним заходом, оскільки у клопотанні прокурора відсутні відомості про виявлення нових ризиків, а викладені у клопотанні обставини, які свідчать про те, що попередньо заявлені ризики не зменшилися, - у своїй сукупності не є достатньо переконливими, щоб однозначно стверджувати про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, що забезпечило б виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та дотримання належної поведінки.
		Виходячи з наведеного, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків, а також з урахуванням вказаних вище ризиків, доведених прокурором в суді, даних про особу обвинуваченого, тяжкості покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, суд має підстави з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 , обрати відносно останнього передбачений ст.181КПК України запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладанням на нього обов`язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України та вважає, що такий запобіжний захід зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, та повною мірою забезпечить запобігання ризикам переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та скоювати інші правопорушення.
		Керуючись ст.ст.176-178,180,181,183,194-196,202,331,371-372, 376 КПК України, колегія суддів
		 постановила :
		у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою  відмовити.
		Клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання (нічний домашній арешт)  задовольнити частково.
		Застосувати щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, з 23.05.2024 по 21.07.2024 включно.
		Звільнити з під варти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - в залі суду на підставі п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України.
		Заборонити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишати місце свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово.
		Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:
		- не залишати місця постійного проживання ( АДРЕСА_1 ), без дозволу прокурора або суду;
		- прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;
		- повідомляти прокурора, суд, про зміну свого місця проживання, що обґрунтовується необхідністю виконання покладених на нього обов`язків та полегшення для працівників правоохоронних органів можливості виклику обвинуваченого для проведення процесуальних дій;
		- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.
		Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно передати для виконання до ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області. 
		Згідно з ч. 4 ст. 181 КПК України орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, і повідомити про це суд.
		Негайно доставити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
		Копії ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, надіслати начальнику ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області; начальнику Державної установи «Львівська установа виконання покарання (№19) за місцем попереднього утримання обвинуваченого  для відома.
		Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.
		Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 .
		Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
		Повний текст ухвали оголошено 24 травня 2024 року о 16.40год. в приміщенні Шевченківського районного суду м. Львова (м. Львів, вул. Січових Стрільців, 12).
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1 
		 
		Судді ОСОБА_2  
		 
		 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...