Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/5996/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
Надіслано для оприлюднення: 04.06.2024. Зареєстровано: 04.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2024.
Дата набрання законної сили: 27.05.2024
Номер судового провадження: 1-кп/712/274/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022000000000717

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                    Справа №712/5996/23
		                                Провадження №1-кп/712/274/24
		                    
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 травня 2024 року                                     м.Черкаси
		 
		Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		за участю: секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		представників власника майна  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		власника майна  ОСОБА_7 ,
		розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника власника майна про зміну заходів забезпечення кримінального провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.15 ч.3 ст.332 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.15 ч.3 ст.332 КК України.
		До суду надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_7  ОСОБА_5 , в якому він просить: змінити заходи забезпечення у кримінальному провадженні шляхом встановлення заборони у праві розпорядження майном ОСОБА_7 , а саме: автомобіля Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без обмеження у праві користування та володіння; повернути майно власнику майна  ОСОБА_7 на відповідальне зберігання.
		В судовому засіданні представники власника майна ОСОБА_7  ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали клопотання про зміну заходів забезпечення кримінального провадження. В обґрунтування клопотання зазначили, що автомобіль не є знаряддям вчинення злочину, не містить слідів можливого вчинення злочину; в ході проведення обшуку було здійснено огляд вказаного автомобіля, проведено необхідні слідчі дії, останній не становить інтересу для досудового розслідування. Відтак, подальше збереження арешту в частині володіння та користування автомобілем є необґрунтованим та недоцільним, і невиправдано обмежує права власника майна.
		Власник майна ОСОБА_7 просила скасувати арешт автомобіля в частині користування та володіння автомобілем марки Toyota Land Cruiser 200. Додатково вказала, що нині її мати має хворобу Альцгеймера, і є необхідність у частому відвідуванні медичних закладів; з використанням автомобіля ці питання вирішувалися би швидше.
		В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання про зміну заходів забезпечення кримінального провадження, вказавши, що автомобіль Toyota Land Cruiser 200 є речовим доказом у кримінальному провадженні; доля речових доказів та рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження вирішується судом під час ухвалення вироку.
		Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд зазначає таке.
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_10 від 24.01.2023, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 17.05.2023, в справі №757/2976/23-к, задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у військовій і оборонній сфері Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 ; накладено арешт на майно з метою збереження речових доказів, а саме на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , аркушу паперу формату А4 із друкованим текстом та автомобіля марки Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_3 з забороною відчуження, користування, розпорядження зазначеного транспортного засобу.
		Згідно зі ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
		Відповідно до ч.1, п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
		Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
		Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим кодексом порядку.
		Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Відповідно до ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
		Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		Згідно зі ст.84 КК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Слід зазначити, що при розгляді клопотання поданого в порядку ст.174 КПК України суд не надає оцінки дотримання вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
		Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.
		Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
		У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. The United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
		З досліджених у судовому засіданні матеріалів щодо накладення арешту, а також пояснень учасників у судовому засіданні, установлено, що наразі відпала потреба в подальшому арешті у виді заборони володіння та користування, бо досудове розслідування завершено, будь-які дії із транспортним засобом не проводяться. При цьому, суд зазначає, що наведений транспортний засіб залишається речовим доказом у кримінальному провадженні.
		Ураховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника власника майна, та скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 24.01.2023 (справа №757/2976/23-к) у кримінальному провадженні №12022000000000717 від 29.07.2022, в частині користування та володіння автомобілем марки Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 ; у частині заборони відчуження та розпорядження - залишити вказаний арешт без змін.
		На підставі викладеного та керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.26, 98, 170-174, 369-372, 376 КПК України, суд -,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Клопотання представника власника майна ОСОБА_7  ОСОБА_5 про зміну заходів забезпечення кримінального провадження  задовольнити.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 24.01.2023 (справа №757/2976/23-к) у кримінальному провадженні №12022000000000717 від 29.07.2022, в частині користування та володіння автомобілем марки Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 .
		У частині заборони відчуження та розпорядження - залишити вказаний арешт без змін.
		Повернути власнику майна ОСОБА_7 автомобіль Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , заливши в силі заборону відчуження та розпорядження вищевказаним майном.
		Ухвала суду оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Суддя                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...