Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/8779/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 30.05.2024. Зареєстровано: 05.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2024.
Дата набрання законної сили: 29.05.2024
Номер судового провадження: К/990/7966/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 травня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 260/8779/23
		адміністративне провадження № К/990/7966/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу 
		за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Капун» 
		до виконавчого комітету Тячівської міської ради, 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 
		про визнання протиправним та скасування рішення,
		за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Капун»
		на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року (прийняту суддею-доповідачем Ващиліним Р.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді  Гінди О.М., суддів Заверухи О.Б. та Ніколіна В.В.),
		У С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          У жовтні 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Капун» (далі - скаржник, ОСББ «Капун») звернулося до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Тячівської міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 (далі - третя особа, ОСОБА_1 ), в якому просило:
		-          визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради №142 від 22 травня 2018 року щодо присвоєння статусу зблокованого житлового будинку житловим квартирам в АДРЕСА_1 ;
		-          скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 1580247321244 (номер запису про право власності: 26691746 від 05 червня 2018 року).
		2.          В обґрунтування протиправності оскарженого в даній адміністративній справі рішення представник позивача заявляє, що таке (з врахуванням прийнятих в подальшому Тячівською міською радою рішень №2146 від 14 вересня 2023 року та №1151 від 08 серпня 2021 року) порушує права ОСББ «Капун» на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема в частині наявності у співвласників будинку вільного доступу до розташованих на ній будівель і споруд загального користування. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		3.          Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року, позов ОСББ «Капун» залишено без розгляду.
		4.          Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позов поданий з пропуском строків на звернення, визначених частиною другою статті 122 КАС України. Суди під час ухвалення оскаржуваних судових рішень встановили, що рішення Тячівської міської ради від 22 травня 2018 року №142 щодо присвоєння статусу заблокованого житлового будинку квартирам громадянина ОСОБА_1 жодним чином не стосується питань земельних правовідносин, про порушення яких зазначає позивач. Із огляду на це, суди попередніх інстанцій вказали, що момент порушення прав ОСББ «Капун» слід пов`язувати саме з поділом земельної ділянки рішеннями Тячівської міської ради №1151 від 08 серпня 2021 року та №  2146 від 14 вересня 2023 року, які не є предметом оскарження у цій справі.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		5.          Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ОСББ «Капун» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. 
		6.          На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з порушенням положень статей 122, 123 КАС України.
		7.          Позивач вважає необґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки позов поданий з пропуском строків на звернення, визначених частиною другою статті 122 КАС України, враховуючи, що з цим позовом ОСББ «Капун» звернулося до суду лише в жовтні 2023 року.
		8.          Не погодившись з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, позивач зазначає, що фактично про наявність свого порушеного оскаржуваним рішенням права позивач дізнався лише 05 жовтня 2023 року, а саме після отримання відповіді на адвокатський запит.
		9.          У касаційній скарзі позивач не заперечує той факт, що керівник ОСББ «Капун», яким згідно виписки з ЄДРЮОФОП є ОСОБА_2 , оскаржував рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради №142 від 22 травня 2018 року в судовому порядку, а отже знав про існування спірного рішення, однак момент виникнення порушеного права скаржник пов`язує з ухваленням рішень Тячівської міської ради щодо поділу земельної ділянки №1151 від 08 жовтня 2021 року та №2146 від 14 вересня 2023 року.
		10.          Також позивач мотивує виникнення права на судовий захист тим, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у справі №0740/1080/18, яким було відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 , встановлено, що рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради №142 від 22 травня 2018 року не порушує права позивача, вичерпало свою дію та було реалізовано.
		11.          Крім того, на обґрунтування своїх доводів позивач наводить висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12 травня 2021 року у справі №640/11938/20, у якому зазначено, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		12.          Касаційна скарга надійшла до Суду 29 лютого 2024 року.
		13.          Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі №  260/8779/23, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
		14.          Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 29 травня 2024 року.
		15.          При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасники справи клопотань не заявили. 
		Позиція інших учасників справи
		16.          Від третьої особи 11 квітня 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому він наголосив на обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій. При цьому зазначив, що про наявність оскаржуваного рішення позивач дізнався ще у жовтні 2018 року, оскільки ОСОБА_2 (голова ОСББ «Капун») звертався до суду з вимогами визнати незаконним та скасувати останнє. 
		ОСОБА_1 вказує, що у цій справі оскаржується саме рішення Тячівської міської ради №142 від 22 травня 2018 року, а не будь-які інші рішення чи дії Тячівської міської ради чи її виконавчого комітету, що стосуються виділу/поділу частини земельної ділянки. З огляду на це, твердження скаржника про те, що про порушення свої прав він дізнався лише 05 жовтня 2023 року, коли відбувся поділ спірної земельної ділянки, є необґрунтованими та безпідставними.
		17.          20 травня 2024 року від скаржника надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 , в якій зазначено, що третя особа безпідставно ототожнює факт обізнаності позивача про рішення відповідача з фактом порушення вказаним рішенням прав ОСББ «Капун». Вказує, що порушене право позивача виникло після ухвалення рішень Тячівської міської ради № 1151 від 08 жовтня 2021 року та рішення № 2146 від 14 вересня 2023 року про поділ земельної ділянки. Наслідком цих рішень про поділ земельної ділянки буде фактичне та юридичне відокремлення певної частини прибудинкової території, що становитиме порушення прав та інтересів всіх співвласників цього будинку та ОСББ.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
		18.          Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		19.          Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		20.          Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		21.          До того ж, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		22.          Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими з огляду на таке.
		23.          Відповідно до  статті 8 Конституції України  в Україні визнається і діє принцип верховенства права.  Конституція України  має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі  Конституції України  і повинні відповідати їй. Норми  Конституції України  є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі  Конституції України  гарантується.
		24.          Стаття 55 Конституції України  регламентує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		25.          Конституційний Суд України у  рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011  підкреслив значущість положень  статті 55 Конституції України  щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
		26.          При вирішенні справи Верховний Суд враховує, що відповідно до  частини першої статті 2 КАС України  завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		27.          Відповідно до  частини першої статті 5 КАС України  кожна особа має право в порядку, встановленому  цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист тощо. Відповідно до  частин п`ятої та шостої статті 5 КАС України  ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному  цим Кодексом  порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.
		28.          Відповідно до  частин першої та другої статті 6 КАС України  суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		29.          Водночас,  частина друга статті 44 КАС України  покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
		30.          Звертаючись з касаційною скаргою скаржник вказує на порушення судами першої і апеляційної інстанцій положень статей 122, 123 КАС України, що призвело до необґрунтованого залишення позовної заяви ОСББ «Капун» без розгляду. 
		31.          Не погодившись з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, позивач зазначає, що фактично про наявність свого порушеного оскаржуваним рішенням права позивач дізнався лише 05 жовтня 2023 року після отримання відповіді на адвокатський запит.
		32.          Аналізуючи доводи касаційної скарги колегія суддів зазначає таке.
		33.          Відповідно до  статті 118 КАС України  визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
		34.          Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
		35.          Згідно з  частинами першою,  другою,  п`ятою статті 122 КАС України  позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого  цим Кодексом  або іншими законами.
		Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
		36.          Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від  02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20, від 25 квітня 2024 року у справі № 380/2299/23, від 20 травня 2024 року у справі № 240/21531/23.
		37.          За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
		38.          Порушення прав,  свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач  дізнався  про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
		39.          Наслідки пропуску строку звернення до суду визначені статтею 123 КАС України.
		40.          Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		41.          Водночас частина перша статті 121 КАС України  встановлює, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли  цим Кодексом  встановлено неможливість такого поновлення.
		42.          Суд зауважує, що норми КАС України не містять вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску строку, які можна визнати поважними чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
		43.          Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
		Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19.
		44.          Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19 зазначила, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
		45.          У постанові від 13 березня 2024 року у справі № 420/9728/23 Верховний Суд вказав, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущений; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
		Подібний висновок викладений Верховним Судом також у постановах від 18 січня 2024 року у справі № 520/10732/21, від 24 січня 2024 року у справі № 2040/7854/18, від 14 лютого 2024 року у справі № 120/3250/22.
		46.          Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є двоповерховим і складався з чотирьох квартир, під`їзду та двору спільного користування, дві з квартир ( АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ) відповідно до договорів купівлі продажу від 06 лютого 2012 року №1-228 та від 16 квітня 2015 року №1599 були придбані ОСОБА_1 .
		47.          Будучи власником двох квартир громадянин ОСОБА_1 вирішив звернутися до Тячівської міської ради з заявою про присвоєння статусу зблокованого житлового будинку належним йому житловим квартирам.
		48.          22 травня 2018 року виконавчим комітетом Тячівської міської ради прийнято рішення №142 «Про повторний розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 щодо присвоєння статусу зблокованого житлового будинку житловим квартирам в АДРЕСА_1 », яким присвоєно статус зблокованого житлового будинку квартирам громадянина ОСОБА_1 та адресний номер - АДРЕСА_2 .
		49.          Рішенням Тячівської міської ради від 14 вересня 2023 року №2146 внесено зміни до рішення Тячівської міської ради №1151 від 08 серпня 2021 року «Про поділ земельної ділянки комунальної власності». Вказаним рішенням земельна ділянка на АДРЕСА_1 , на якій знаходиться будинок, була поділена на 2 частини.
		50.          Як установлено судами позивач оскаржує рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради від 22 травня 2018 року   №142 «Про повторний розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 щодо присвоєння статусу зблокованого житлового будинку житловим квартирам в АДРЕСА_1 », на підставі якого, в подальшому, ОСОБА_1 набув права на державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок. 
		АДРЕСА_5 .          Підставою для поновлення строку на звернення до суду із цим позовом позивач визначає прийняте Тячівською міською радою рішення № 2146 від 14 вересня 2023 року, яким внесено зміни до рішення Тячівської міської ради № 1151 від 08 серпня  2021 року «Про поділ земельної ділянки комунальної власності».
		52.          Крім того у касаційній скарзі ОСББ «Капун» також стверджує, що рішення Тячівської міської ради від 22 травня 2018 року №142 з врахуванням прийнятих в подальшому Тячівською міською радою рішень №1151 від 08 серпня 2021 року та №2146  від 14 вересня 2023 року порушує права ОСББ «Капун» на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема в частині наявності у співвласників будинку вільного доступу до розташованих на ній будівель і споруд загального користування. 
		53.          Тому, аналізуючи доводи касаційної скарги з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставинами, колегія суддів доходить висновку, що позивач фактично не погоджується з поділом земельної ділянки, на якій розташований будинок, що знаходиться в управлінні ОСББ «Капун», і вказує безпосередньо на порушення, внаслідок ухвалення Тячівською міською радою рішень №1151 від 08 серпня 2021 року та №2146  від 14 вересня 2023 року, земельних прав об`єднання співвласників цього будинку. 
		54.          З огляду на вказане, враховуючи мотиви позовної заяви та доводи касаційної скарги, Суд погоджується з висновками, зазначеними в оскаржуваних судових рішеннях, про те, що ухвалення Тячівською міською радою рішень №1151 від 08 серпня 2021 року та №2146 від 14 вересня 2023 року в даному випадку не може вважатися поважною підставою для поновлення строку на звернення із позовом про визнання протиправним і скасування  рішення Тячівської міської ради від 22 травня 2018 року №142.
		55.          Крім того, Суд враховує, що згідно встановлених судами попередніх інстанцій обставин, головою ОСББ «Капун» є ОСОБА_2 .
		56.          Вважаючи, що рішення Тячівської міської ради від 22 травня 2018 року №142 порушує його права, як власника однієї з квартир у будинку, що знаходиться в управлінні ОСББ «Капун», він 08 жовтня 2018 року звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до виконавчого комітету Тячівської міської ради, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради від 22 травня 2018 року №142 щодо присвоєння статусу заблокованого житлового будинку квартирам громадянина ОСОБА_1 та адресного номеру - АДРЕСА_2 .
		57.          За результатами розгляду вказаної адміністративної справи рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду №0740/1080/18 від 11 лютого 2019 року у задоволенні позову було відмовлено з тих підстав, що оскаржене рішення вичерпало свою дію та було реалізовано. Окрім того, зазначено, що таке рішення органу місцевого самоврядування не порушує прав позивача на належну йому та членам його сім`ї квартиру, оскільки до складу житловий будинок по АДРЕСА_2 загальною площею 120,7 м2 не включає в себе жодної площі з квартири позивача чи площ загального користування.
		58.          З огляду на зазначене, колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_2 як керівник ОСББ «Капун», згідно виписки з ЄДРЮОФОП, дізнався про прийняття цього рішення ще в жовтні 2018 року.
		59.          Таким чином, про наявність всіх порушень, про які заявляється у позовній заяві, ОСББ «Капун», як організація, основне завдання якої є забезпечення захисту прав співвласників багатоквартирного будинку, належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, було відомо ще в 2018 році та з огляду на виявлені ймовірні порушення законодавства та будівельних норм при поділі нерухомого майна, що є частиною багатоквартирного будинку, таке об`єднання було вправі звернутися до суду за захистом прав співвласників будинку.
		60.          Жодних доводів, які б вказували на наявність обґрунтованих підстав, що унеможливили вчасне звернення ОСББ «Капун» до суду із позовом цим суб`єктом не зазначено. Крім того, касаційна скарга не містить тверджень, які спростовують вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій.
		61.          При цьому колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги в частині неврахування висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 12 травня 2021 року у справі № 640/11938/20, про те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, оскільки залишаючи позовну заяву ОСББ «Капун» без розгляду, суди здійснили оцінку поважності наведених позивачем підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду із цим позовом щодо оскарження рішення Тячівської міської ради від 22 травня 2018 року №142, а не наявності порушених Тячівською міською радою у зв`язку із ухваленням вказаного рішення прав позивача.
		62.          Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що триваюча пасивна поведінка позивача, яка проявилася у невчиненні жодних активних дій, з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав та інтересів не може слугувати достатнім обґрунтуванням для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
		Подібний висновок сформульовано в постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 460/2983/21 та від 09 червня 2022 року у справі № 1140/2132/18.
		63.          Верховний Суд також звертає увагу, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23 січня 2024 року у справі №  907/1129/23 відкрито провадження за позовом ОСББ «Капун» до Тячівської міської ради Закарпатської області про визнання незаконним та скасування, зокрема, рішення Тячівської міської ради №  1151 від 08 жовтня 2021 року "Про поділ земельної ділянки комунальної власності в м. Тячів" зі змінами, внесеними рішенням Тячівської міської ради №2146 від 14 вересня 2023 року. 
		64.          Суд враховує, що згідно ухвали Господарського суду Закарпатської області від 23 січня 2024 року у цій справі позовна заява ОСББ «Капун» обґрунтовується зокрема тим, що оскаржуване рішення про поділ земельної ділянки є незаконним та прийняте за відсутності законодавчо визначених підстав. 
		65.          Зазначене свідчить про те, що позивачем заявлено два позови (у справі №  260/8779/23, рішення у якій оскаржуються, та у справі №  907/1129/23) з аналогічними підставами, які стосуються передусім порушення земельних прав ОСББ «Капун», що, на думку Суду, має ознаки зловживання процесуальними правами і відповідно до положень статті 45 КАС України є неприпустимим.
		66.          Таким чином, виходячи зі змісту зазначених у позовній заяві та заяві про поновлення процесуального строку на звернення до суду обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що аналіз сукупності цих причин, фактичних обставин справи, а також тривалий період пропуску строку звернення до суду (4 роки), свідчить про відсутність підстав для його поновлення, про що правильно вказали суди попередніх інстанцій.
		67.          Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
		68.          Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		69.          Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2022 року у справі №380/893/20, від 04 липня 2023 року у справі № 620/4707/22 та від 27 березня 2024 року у справі № 380/1105/23.
		70.          Також колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до  Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011  обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
		71.          Відповідно до  частини четвертої статті  123  КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву  без розгляду.
		72.          Згідно з  пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України  суд своєю ухвалою залишає позов  без розгляду  з підстав, визначених  частинами третьою  та  четвертою статті  123  цього Кодексу.
		73.          Таким чином, враховуючи вищезазначені положення КАС України, колегія суддів підкреслює, що учасник справи, який має намір реалізувати своє право на подання позову з метою вирішення публічно-правового спору, повинен дотримуватися вимог закону, зокрема, в частині подання позовної заяви у строки, визначені КАС України. Вказане передусім сприяє підвищенню ефективності судочинства, відповідає принципам правової визначеності та справедливості, забезпечуючи при цьому баланс між інтересами всіх учасників правовідносин.
		74.          Із огляду на вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про залишення  без розгляду  позову ОСББ «Капун» до виконавчого комітету Тячівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення,, а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.
		75.          Висновки, викладені у цій постанові щодо застосування  статей 122, 123 КАС України, відповідають позиції Верховного Суду щодо застосування вказаних норм процесуального закону, висловлені у постановах від 01 червня 2022 року №460/100/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/10073/20, від 30 листопада 2023 року у справі № 560/6104/22 та від 21 травня 2024 року у справі № 240/25181/23.
		76.          Отже, доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і неправильного врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.
		77.          Згідно з імперативними вимогами  статті 341 КАС України  суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
		78.          Частиною другою статті 6 КАС України  передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		79.          Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		80.          Відповідно до  статті 17 Закону  України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		81.          Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (Stubbings and оthers v. the United Kingdom, заява №22083/93, п. 43), (Deweer v. Belgium, заява №6903/75, п. 38).
		82.          У  пункті 48 рішення  ЄСПЛ «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
		83.          Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
		84.          Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у  пункті 35 рішення  ЄСПЛ «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» (заява № 11681/85) визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		85.          ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у  статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також мають забезпечувати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06;  п. 33).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		86.          Відповідно до  частини першої статті 350 КАС України  суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених  статтею 341 цього Кодексу  межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		87.          Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди ухвалили судові рішення при дотриманні норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		88.          Оскільки суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до  статті 139 КАС України  судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Капун» залишити без задоволення.
		Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                            Я.О. Берназюк 
		 
		Судді:                                                                                                              С.М. Чиркін
		 
		                                                                                                                          В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...