Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/3474/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.05.2024. Зареєстровано: 05.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2024.
Дата набрання законної сили: 30.05.2024
Номер судового провадження: К/990/41261/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 травня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа №520/3474/23
		адміністративне провадження № К/990/40861/23, К/990/41261/23  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Білак М.В., 
		суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 
		на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді: Жигилій С.П., Русанова В.Б.)
		та касаційною скаргою  ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
		на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року (головуючий суддя - Єгупенко В.В.)
		та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді: Жигилій С.П., Русанова В.Б.)
		у справі № 520/3474/23
		за позовом ОСОБА_1 
		до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) 
		про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії 
		I. РУХ СПРАВИ
		1.           ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби;
		- зобов`язати військову частину нарахувати та виплатити позивачу у зв`язку із звільненням одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за                     17 календарних років військової служби.
		2.          В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача йому не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, встановлену статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ). На його думку, він має право на виплату спірної грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби.
		3.          Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року позов задоволено. 
		Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати при звільненні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби.
		Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби.
		4.          Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позов задоволено частково. 
		Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби.
		Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		5.           Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, військова частина звернулась із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
		6.          Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач також звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		7.          Ухвалами Верховного Суду від 25 грудня 2023 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.  
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		8. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 листопада 2022 року № 439-ОС припинено (розірвано) контракт із майора ОСОБА_1 та звільнено його з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років). 
		9. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09 листопада 2022 року № 442-OC ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Встановлена календарна вислуга років військової служби 17 років 11 місяців 13 днів. 
		10. При звільненні ОСОБА_1 не виплачувалась одноразова грошова допомога.
		11. Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду.
		III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		12. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби, оскільки за змістом Закону № 2011-ХІІ та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 (далі - Інструкція № 558), військовослужбовцям, які звільняються зі служби виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. 
		13. Ухвалюючи таке рішення, керувався правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 822/3008/17.
		14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи оскаржуване рішення та ухвалюючи нове, зазначив, що станом на момент звільнення позивача зі служби (09 листопада 2022 року) редакція частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ передбачала виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу саме військовослужбовцям-жінкам, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, а тому зазначена норма Закону № 2011-ХІІ не підлягала застосуванню до позивача. Проте, враховуючи, що звільнення позивача зі служби відбулося за власним бажанням за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд апеляційної інстанції вказав, що розмір спірної грошової допомоги слід визначати за відповідно до абз. 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, тобто, на рівні 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
		15. Касаційні провадження у цій справі відкриті на підстав пункту 3 частини четвертої статі 328 КАС України. 
		16. І позивач і відповідач у касаційних скаргах зазначають про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзаців 1, 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» від 06 вересня 2023 року № 3379-IX у правовідносинах при визначенні права військовослужбовців, звільнених з військової служби на підставах, визначених підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на отримання одноразової грошової допомоги.
		17. Відповідач також наголошував, що позивач звільнився під час воєнного стану, а тому взагалі не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні та положення статті 15 Закону № 2011-ХІІ на нього не поширюється.
		18. Представником позивача подано відзив на касаційну скаргу військової частини, в якій він зазначив, що вичерпний перелік підстав для невиплати спірної грошової допомоги визначено у частині третій статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», проте під визначений перелік позивач не підпадає, а тому має право на отримання одноразової допомоги при звільненні.
		19. У своїй касаційній скарзі представник позивача зазначив, що з часу набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» від 1 квітня 2022 року № 2169-IX (13 квітня 2022 року), яким Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» доповнено додатковими підставами для звільнення з військової служби під час воєнного стану, і до набрання чинноcті Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» від 06 вересня 2023 року № 3379-IX (05 жовтня 2023 року), яким удосконалено порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, питання належного розміру одноразової грошової допомоги  військовослужбовців, звільнених під час проведення мобілізації та дії воєнного стану на підставах, введених Законом № 2169-IX, було не врегульованим. І хоча на сьогодні така прогалина усунута, однак стосовно військовослужбовців, звільнених у період з 13 квітня 2022 року по 05 жовтня 2023 року, вказане питання залишилось відкритим.
		20. Також у скарзі наголошено, що позбавляння позивача права на одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення через відсутність належного правового регулювання є необґрунтованим.
		VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке. 
		22. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з нездійсненням виплати військовослужбовцю одноразової грошової допомоги при звільненні.
		23. У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з військової служби 07 листопада 2022 року на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) за висновками суду першої інстанції у нього виникло право на грошову допомогу у розмірі 50 % відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби згідно із абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ.
		24. Суд апеляційної інстанції у свою чергу дійшов висновку про право позивача на грошову допомогу у розмірі 25 % відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби відповідно до абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ.
		25. Проте Верховний Суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
		26. Касаційні провадження у цій справі відкрито задля формування правового висновку застосування абзаців 1, 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ. 
		27. На час відкриття касаційних проваджень у цій справі такого правового висновку не було сформовано, проте у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 140/1143/23 Верховним Судом викладено правовий висновок щодо застосування пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII у взаємозв`язку з пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивачки у спірних правовідносинах).
		28. У подальшому такий висновок було підтримано та застосовано Верховним Судом у постанові від 02 травня 2024 року у справі № 280/7090/22.  
		29. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
		30. Частиною першою статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
		а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;
		б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.
		31. Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону               № 2232-XII.
		32. Законом України від 01 квітня 2022 року № 2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян», який набрав чинності з 13 квітня 2022 року, пункт 2 частини четвертої статті 26 доповнено підпунктом «г» наступного змісту: військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів під час воєнного стану звільняються через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), якщо один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
		33. Відповідно до абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
		34. Згідно з абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
		35. Кабінет Міністрів України постановою від 12 червня 2013 року № 413 (далі - Постанова №413) затвердив Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.
		36. Відповідно до Постанови № 413 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:
		виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
		утримання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);
		укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;
		хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім`ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім`ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;
		необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
		наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;
		неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);
		довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.
		37. У справі № 140/1143/23 Верховний Суд, аналізуючи положення пункту 2 (абзаци перший, другий) статті 15 Закону № 2011-ХІІ у взаємозв`язку із підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ зауважив на тому, що стаття 26 Закону № 2232-ХІІ пов`язує підстави для звільнення з військової служби з видами військової служби (частина шоста статті 2 Закону №2232-ХІІ) та умовами (періодами) її проходження.
		38. Позаяк для цілей звільнення з військової служби стаття 26 Закону № 2232-ХІІ чітко відокремлює підстави для звільнення військовослужбовців під час дії воєнного стану від підстав для звільнення військовослужбовців зі служби під час дії особливого періоду, то є достатні підстави вважати, що й виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються зі служби, має зв`язок (залежність) як з нормативною підставою, за якою звільнений військовослужбовець, так і з умовами (обставинами), за яких військовослужбовець реалізував своє право на звільнення зі служби.
		39. Так, Верховний Суд у справі № 140/1143/23 дійшов висновку, що звільнення позивачки через «сімейні обставини» (тобто коли «один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років»; абзац десятий підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ) не підпадає під дію абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ.
		40. У цьому аспекті суд касаційної інстанції зауважив, що текстуальний виклад тих норм статті 26 Закону № 2232-ХІІ, які передбачають можливість звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, є бланкетним, адже в них подається посилання на підзаконний нормативний акт Кабінету Міністрів України (Постанову № 413), в якому мають бути визначені ті умови (причини, обставини), за яких військовослужбовець може реалізувати своє право на звільнення зі служби.
		41. Зокрема, підстава для звільнення зі служби, про яку йде мова, передбачена: у підпункті «в» пункту 3 частини другої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «ґ» пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «ґ» пункту 1 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Прикметно те, що звільнення з цих підстав з військової служби не пов`язується з особливим періодом та/або воєнним станом (що має пояснення, коли зіставити ці підстави з датою ухвалення Постанови № 413, а також редакцією абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, яка діяла на дату звільнення позивачки у справі № 140/1143/23 - 26 серпня 2022 року).
		42. Інша ситуація з підставами для звільнення з військової служби через «сімейні обставини або інші поважні причини», які передбачені, зокрема, у підпункті «г» пункту 1, підпункті «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «ґ» пункту 2, підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ і які якраз стосуються особливого періоду та воєнного стану. Як можна побачити, текстуальний виклад цих нормативних підстав в названій статті Закону не має посилання на акт Кабінету Міністрів України чи інший нормативний (підзаконний) акт, який містив би «частину» норми, якої бракує [в законі]; натомість «сімейні обставини або інші поважні причини», які дозволяють військовослужбовцеві звільнитися з військової служби під час дії особливого періоду або під час дії воєнного стану, визначені (в цій частині) безпосередньо у тексті Закону. З уваги на такий спосіб викладу юридичної норми у перелічених [у цьому абзаці постанови] структурних частинах статті 26 Закону № 2232-ХІІ колегія суддів виснувала, що не було приводу в цій частині для застосування Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, які затверджені Постановою № 413, як, власне, («бланкетної») умови для звільнення зі служби (зокрема, відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ), а звідси - для застосування частини другої пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII (у редакції, яка діла на дату звільнення з військової служби) в цілях виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (яка якраз пов`язувалася з підставами, визначеними у згаданому Переліку № 413).
		43. Повертаючись до обставин цієї справи зазначимо, що позивач звільнений з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ через сімейні обставини або інші поважні причини, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу у разі, коли один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
		44. За позицією Верховного Суду у справі № 140/1143/23 норми Закону № 2232-ХІІ  (стаття 26) визначають можливість звільнення військовослужбовців з військової служби як через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, так і через сімейні або інші поважні причини, перелік яких визначено самим Законом № 2232-ХІІ.
		45. При цьому, положення абзацу 2 частини другої статті 15 Закону № 2011-XII передбачають нарахування і виплату одноразової грошової допомоги, якщо звільнення відбулось через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
		46. Отже, оскільки ОСОБА_1 звільнений з військової служби з підстав, які передбачені Законом № 2232-ХІІ, а не з підстав, передбачених Постановою № 413, то на нього не розповсюджуються положення пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII в частині виплати одноразової грошової допомоги.
		47. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилково висновку щодо наявності права ОСОБА_1 на одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби відповідно до абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону 2011-XII.
		48. Також і суд апеляційної інстанції неправомірно визначив право позивача на виплату одноразової грошової у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за  17 календарних років відповідно до абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII.
		49. Згідно з частинами першою, третьою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. 
		50. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		51. Таким чином, підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та  апеляційної інстанцій у повному обсязі встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, а саме: пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, приписів Постанови № 413, що призвело до ухвалення незаконних рішень. 
		52. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року у справі №520/3474/23 - скасувати. 
		Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		...........................
		...........................
		...........................
		М.В. Білак
		О.А. Губська
		В.Е. Мацедонська,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...