Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/2740/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 05.06.2024. Зареєстровано: 05.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2024.
Дата набрання законної сили: 28.05.2024
Номер судового провадження: 11-кп/807/490/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023080000000491

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        Дата документу 28.05.2024 Справа № 331/2740/23
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд 
		 
		 
		 
		Провадження №11-кп/807/490/24Головуючий у 1-й інстанції  ОСОБА_1 Єдиний унікальний №331/2740/23Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2 Категорія: ч.5 ст.111-1 КК України  
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 травня 2024 року                         м.Запоріжжя
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
		головуючого              ОСОБА_2 
		суддів                  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участі секретаря         ОСОБА_5 
		прокурора                 ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)    
		захисника                 ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),     
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 16 листопада 2023 року, яким 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бердянська Запорізької області, який зареєстрований і проживає у АДРЕСА_1 ,
		визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України,
		ВСТАНОВИЛА
		Вказаним вироком районного суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він, за обставин, детально викладених у вироку суду, являючись громадянином України, в порушення вимог Конституції України та Законів України, діючи умисно та добровільно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, перебуваючи у м.Бердянську Запорізької області, територія якого з 28.02.2022 року по теперішній час знаходиться під окупацією представників збройних сил рф, у першій декаді червня 2022 року (точна дата та час органом досудового розслідування не встановлена), на пропозицію невстановлених осіб з числа військової окупаційної адміністрації рф у АДРЕСА_2 погодився та добровільно зайняв посаду «заступника голови ВЦА по управлінню Бердянським районом», пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у самопроголошеному, незаконному та підконтрольному окупаційній адміністрації рф органі влади  «ВЦА м.Бердянськ», створеному на тимчасово окупованій території м.Бердянська Запорізької області.
		Відповідно до займаної посади на ОСОБА_8 покладено обов`язки щодо: організації роботи так званих «об`єднаних територіальних громад Бердянського району Запорізької області» та координції їхньої діяльності; реалізації на території Бердянського району окупаційної політики з соціальних та економічних питань; підбору кадрів у «ВЦА м. Бердянськ»; налагодження взаємодії «ОТГ Бердянського району Запорізької області» з «ВЦА м.Бердянськ»; здійснення контролю за виконанням розпоряджень голови ВЦА м.Бердянська ОСОБА_9 щодо впровадження окупаційної політики.
		Перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_8 07 червня 2022 року викликав у будівлю ВЦА м.Бердянська, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_10 та шляхом погроз взяти його в полон змушував підписати договір про взаємодію з окупаційною адміністрацією «ВГА м.Бердянська» та вимагав у нього подачі списків пенсіонерів, осіб пільгової категорії для виплати допомоги від рф. В той же день, ОСОБА_8 давав вказівки своїм співробітникам організовувати отримання жителями Бердянського району сім-карт російського оператора мобільного зв`язку. 09 липня 2022 року ОСОБА_8 , перебуваючи в с.Єлисеївка Бердянського району, схиляв до співпраці старосту села ОСОБА_11 матеріально заохочуючи його виплатою зарплати в рублях. Дав вказівку призначеному ним, так званому «виконуючому обов`язки старости с.Єлисеївка» ОСОБА_12 забрати у ОСОБА_11 ключі від селищної ради та здійснити інвентаризацію майна з метою передачі майна окупаційній владі. 30 липня 2022 року ОСОБА_8 спільно з головою так званої «ВЦА смт.Чернігівка» ОСОБА_13 та за підтримки військових рф, організував для дітей та дорослих мешканців Бердянського району екскурсії до Бердянського зоопарку « ОСОБА_14 ». В цей же день ОСОБА_8 назвавшись «заступником голови ВЦА м.Бердянська», дав інтерв`ю одному з російських пропагандистських каналів «Актуально.Бердянск» щодо діяльності самопроголошеного, незаконно створеного та підконтрольного окупаційній адміністрації рф органу  «ВЦА м.Бердянська», а також допомоги в діяльності вказаного органу зі сторони військових рф. Крім того, у другій декаді серпня 2022 року, точна дата та час органом досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_8 взяв участь у так званій нараді керівника тверської області рф - ОСОБА_15 та так званого керівника «ВЦА м.Бердянська» - ОСОБА_9 , на якій ОСОБА_9 представив ОСОБА_8 як «заступника керівника по району, який здійснює організацію, і відповідальний за райони Бердянська».
		В подальшому, 25.10.2022 року внаслідок реорганізації структури так званої «ВЦА м.Бердянська» та утворення в її складі так званої «ВЦА Бердянського району», ОСОБА_8 добровільно зайняв посаду «голови ВЦА Бердянського району», пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у самопроголошеному, незаконному та підконтрольному окупаційній адміністрації рф органі влади  «ВЦА м.Бердянська», створеному на тимчасово окупованій території м.Бердянська Запорізької області. На цій посаді ОСОБА_8 здійснював: видачу розпоряджень головам «ОТГ Бердянського району Запорізької області» щодо проведення інвентаризації майна об`єктів незавершеного будівництва та об`єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію до 24.02.2022 року та створення для цього робочих інвентаризаційних комісій; видачу розпоряджень суб`єктам господарювання, які здійснюють господарську діяльність на території так званої «ВГА Бердянського району Запорізької області», щодо перереєстрації майна та земельних ділянок на баланс окупаційної адміністрації; видачу розпоряджень про створення громадської комісії для організації проведення рейтингового голосування та комісійної оцінки пропозицій зацікавлених осіб, а також здійснення контролю за реалізацією муніципальної програми «Формування комфортної міської сфери на території Бердянського району»; контроль за виконанням цих розпоряджень; проведення нарад і зустрічей з головами так званих «ОТГ Бердянського району» для впровадження окупаційної політики та координації їх діяльності.
		Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.5 ст.111-1 КК, як добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, в тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора. 
		Йому призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади строком на 15 років, з конфіскацією всього належного йому майна.
		Вирішено питання про запобіжний захід, початок строку відбування покарання та речові докази. 
		В апеляційній скарзі захисник просила вирок скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрити у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості.
		В обґрунтування своїх вимог зазначила, що покази допитаних судом свідків суперечать один одному, жоден із цих свідків достеменно не знає склад сім`ї обвинуваченого, його матеріальний стан. Жоден свідок не володіє інформацією про те, чи чинився тиск на обвинуваченого окупаційною владою та вони не можуть спростувати відсутність такого тиску. Невідомим залишилось, хто саме з посадових осіб органів окупаційної влади спілкувався з обвинуваченим, по справі не надано жодного оригіналу письмових доказів працевлаштування обвинуваченого у новоствореному на окупованій території адміністративному органі. Докази з електронних носіїв  соціальних мереж не можуть бути належними та допустимими, оскільки не надано інформації щодо верифікації адміністраторів телеграм каналів, походження інформації сумнівне. Натомість всі свідки підтвердили, що обвинувачений працював саме в адміністративному органі створеному окупаційною владою та виконував виключно адміністративно-господарські функції. Інформації щодо прийняття участі обвинуваченим у незаконних військових формуваннях немає. Інші кримінальні провадження щодо ОСОБА_8 відсутні, він не має судимостей. Відсутність у кримінальному провадженні відомостей щодо сімейного стану, стану здоров`я членів сім`ї обвинуваченого, можливість виконання ним своїх батьківських обов`язків та матеріального становища обвинуваченого не дає об`єктивної інформації, що могло змусити особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Відсутність інформації щодо особи обвинуваченого та соціальних зв`язків обвинуваченого свідчить про можливість іншої версії інкримінованої події. Наданими стороною обвинувачення доказами не доведений факт добровільності зайняття обвинуваченим адміністративної посади в незаконних адміністративних органах, створених на тимчасово окупованій території. Сам факт військової агресії, знаходження ОСОБА_8 на тимчасово окупованій території, вкрай тяжка економічна ситуація, наявність родини вже є доказом перебування особи під психологічним тиском, що впливає на її волевиявлення. Під час судового розгляду суб`єктивна сторона злочину не доведена. Належними доказами в такому випадку є заява про прийняття на роботу, наказ керівника адміністративного органу про прийняття на роботу на посаду, штатний розпис, посадова інструкція тощо. Посилання сторони обвинувачення на норми міжнародного гуманітарного права лише виводять особу з-під кримінального переслідування. Таким чином, стороною обвинувачення не надано доказів саме кримінальної поведінки обвинуваченого. Обвинуваченому не інкримінуються злочини, пов`язані з розкраданням державного чи комунального майна, направлені проти життя та здоров`я осіб та інші злочини, які суперечать гуманітарному праву або загальноприйнятій у суспільстві моралі. Також зазначила, що обвинувачений в судове засідання не з`явився, своїми правами щодо безпосередньої участі в судовому засіданні та правом обирати захисника на власний розсуд, не скористався.
		З огляду на те, що зазначене кримінальне провадження було розглянуто судом першої інстанції у спеціальному судовому провадженні, обвинувачений ОСОБА_8 повідомлявся про дату, час і місце апеляційного розгляду шляхом направлення йому повістки про виклик за останньою відомою адресою його проживання та шляхом публікації інформації про виклик в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - в газеті «Урядовий кур`єр», а також шляхом публікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті апеляційного суду. Відтак з моменту опублікування повістки про виклик в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений ОСОБА_8 вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
		Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позицію захисника, яка повністю підтримала доводи та вимоги своєї апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні; прокурора, який заперечив проти скарги та просив залишити вирок суду без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення зроблено з дотриманням вимог ст.23 КПК, на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст.94 цього Кодексу. 
		Свої висновки суд першої інстанції правильно обґрунтував показаннями свідка ОСОБА_10 , який пояснив суду, що після того, як його було звільнено з полону 07.06.2022 року йому зателефонував мешканець с.Софіївка та повідомив, що до них приїздив ОСОБА_8 та вимагав, щоб свідок приїхав у м.Бердянськ. Приїхавши до м.Бердянська його завели до кабінету, де знаходився ОСОБА_16 та ще чотири особи. Під час розмови ОСОБА_8 , погрожуючи взяти його в полон, змушував підписати договір про взаємодію з окупаційною адміністрацією «ВГА м.Бердянська» та вимагав у нього подачі списків пенсіонерів, осіб пільгової категорії, примушував його до отримання паспорта рф. Ознайомившись із Розпорядженням від 21.11.2022 року за підписом ОСОБА_8 , свідок зазначив, що цей документ він отримав від місцевих жителів та в подальшому передав правоохоронним органам. Також свідок зазначив, що ОСОБА_8 є амбіційною особою, йому подобалась влада, яку він отримав від окупантів, у зв`язку з чим вважає, що на співпрацю та зайняття посади той погодився добровільно.
		Також із показів свідка ОСОБА_11 , який був допитаний під час досудового розслідування в порядку ч.11 ст.615 КПК і покази якого були досліджені під час судового розгляду, було встановлено, що 09.07.2022 року до нього приїхали ОСОБА_17 та ОСОБА_8 , вимагали передати ключі від старостату, погрожували, схиляли до співпраці, на що свідок відмовився. Також ОСОБА_8 дав вказівку призначеному ним, так званому «виконуючому обов`язки старости с.Єлисеївка» ОСОБА_12 забрати у свідка ключі від селищної ради та здійснити інвентаризацію майна з метою передачі майна окупаційній владі. 
		Крім того, своє рішення суд обґрунтував і письмовими доказами, зібраними в ході досудового розслідування, які були надані стороною обвинувачення і досліджені судом першої інстанції: протоколами огляду мережі Інтернет, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, зміст яких детально наведено в оскаржуваному вироку, речовими доказами. 
		На переконання колегії суддів, вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності. Об`єктивних підстав не довіряти показанням свідків та відомостям, що містяться в письмових доказах, у суду першої інстанції не було.
		Сукупність наведених доказів беззаперечно доводить факт добровільного зайняття ОСОБА_8 посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, в тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора. 
		Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що у цьому кримінальному провадженні суд першої інстанції врахував специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст.323 КПК), зберігаючи неупередженість та безсторонність під час розгляду справи приділив особливе значення охороні прав і законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувалося за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК з дотриманням усіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням установлених законом особливостей, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а отже, поріг вимогливості до доказування в такому випадку підвищений.
		Крім того, відповідно до ч.5 ст.374 КПК у оскаржуваному вироку суд першої інстанції обґрунтував, що в цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення вжила всіх можливих передбачених законом заходів щодо дотримання прав ОСОБА_8 на захист та доступ до правосуддя з урахуванням установлених законом особливостей для кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia).
		Отже, дослідивши докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Приймаючи таке рішення, суд дотримався критеріїв доведеності винуватості поза розумним сумнівом, наведених у висновках Європейського суду з прав людини.
		В своїй апеляційній скарзі захисник посилалася на те, що обвинувачений не скористався своїми правами щодо безпосередньої участі в судовому засіданні, а також правом вибору захисника на власний розсуд. 
		Перевіряючи такі твердження сторони захисту колегія суддів виходить з того, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 було здійснено в порядку спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, тобто яке не передбачає участі обвинуваченого.
		При цьому законодавець з метою дотримання права на захист осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження, у ст.52 КПК закріпив вимогу про обов`язкову участь захисника у такій категорії справ.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 було здійснено за участю захисника. При цьому суд першої інстанції створив захиснику необхідні умови для реалізації її процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. 
		В апеляційній скарзі захисник не зазначала про те, що під час даного провадження були порушені передбачені КПК процесуальні вимоги щодо досудового розслідування і судового розгляду даного кримінального провадження, тим самим захисник погодилася з тим, що всі формальні передбачені КПК процесуальні вимоги щодо спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження відповідно органом досудового розслідування і судом були дотримані. Не зазначила захисник і того, яким іншим чином, на її думку, мав діяти суд першої інстанції за умови здійснення спеціального судового провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , а так само не зазначила, яким чином обвинуваченому в даному випадку мало бути забезпечено право на вибір захисника на власний розсуд. 
		Також колегія суддів зазначає, що положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними в Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого.
		За наведених обставин колегія суддів вважає, що, усупереч доводам апеляційної скарги захисника, у цьому кримінальному провадженні з урахуванням його специфіки було вжито всіх можливих передбачених законом заходів щодо дотримання прав ОСОБА_8 на захист та доступ до правосуддя.
		Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що покази допитаних свідків суперечать один одному, як на тому наголошувала захисник в апеляційній скарзі. Адже свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомили про відомі кожному з них обставини щодо вчинення ОСОБА_8 злочину і надані ними покази прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні. При цьому захисник у скарзі не зазначила в якій саме частині, на її переконання, покази свідків суперечать один одному. Не встановила будь-яких протиріч і колегія суддів. 
		Посилання захисника у скарзі на ту обставину, що свідкам достеменно не відомий склад сім`ї обвинуваченого, його матеріальний стан, а так само на не встановлення посадових осіб органів окупаційної влади, які спілкувалися з обвинуваченим, для доказування у даному провадженні значення не мають. 
		Відсутність оригіналів письмових доказів працевлаштування обвинуваченого у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території на доведеність винуватості ОСОБА_8 за жодних обставин не впливає. Адже надані органом досудового розслідування та досліджені судом першої інстанції копії розпоряджень, які видані і підписані ОСОБА_8 як «главою военно-гражданской администрации Бердянского района» безумовно підтверджують факт зайняття ним відповідної посади у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території. При цьому захисник не зазначила, яким чином орган досудового розслідування мав отримати оригінали цих відомостей з огляду на їх перебування на тимчасово окупованій території.
		Характер обов`язків, які були покладені на ОСОБА_8 , а так само зміст вчинених ним на цій посаді дій, в тому числі видача розпоряджень, зайняття ним керівної посади безумовно свідчать про зайняття ним посади, пов`язаної з виконанням саме з організаційно-розпорядчих функцій, а не посади, пов`язаної з адміністративно господарськими функціями, як про це стверджувала захисник в апеляційній скарзі. 
		Також захисник зазначала, що докази з електронних носіїв  соціальних мереж не можуть бути належними та допустимими, оскільки не надано інформації щодо верифікації адміністраторів телеграм каналів. 
		Перевіряючи такі аргументи захисту колегія суддів виходить з такого. 
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час проведення досудового розслідування слідчим з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення за участю спеціаліста було проведено огляди інформації в мережі інтернет, зокрема у Telegram  каналах та у інформаційному каналі «VK відео». В результаті цих оглядів було отримано інформацію про функціонування незаконного органу влади «Военно-гражданской администрации Бердянского района» та очолення його ОСОБА_8 . Отримана під час цих слідчих дій інформація була зафіксована і оформлена у відповідних протоколах. 
		Ця інформація була отримана у передбачений процесуальним законом спосіб та вона встановлює наявність обставин, що мають значення для цього кримінального провадження та підлягають доказуванню. Відсутність інформації щодо верифікації адміністраторів цих телеграм каналів для доказування у даному провадженні значення не має і не зумовлює неналежності чи недопустимості цих доказів. А тому відповідні аргументи захисту у скарзі не дають колегії суддів підстав вважати, що під час збирання та процесуального закріплення доказів у цьому провадженні було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. 
		Посилання захисту на відсутність інформації щодо участі обвинуваченого у незаконних військових формуваннях не є прийнятними. Адже відповідно до обвинувального акта ОСОБА_8 не інкримінувалося здійснення колабораційної діяльності у формі участі в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях тощо. ОСОБА_8 було визнано винуватим саме у добровільному зайнятті ним посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.111-1 КК. А тому доводи захисника в цій частині не можуть позначитися на правильності вирішення справи судом. Не впливають на законність ухваленого вироку і посилання захисника на відсутність у обвинуваченого судимостей та інших кримінальних проваджень щодо нього. 
		В своїй апеляційній скарзі захисник також стверджувала про те, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведена, оскільки не доведено добровільності зайняття ним посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території. 
		Між тим, аналогічні доводи захисту були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними. 
		Зокрема, суд першої інстанції, спростовуючи такі аргументи захисту, правильно виходив з того, що обвинувачений, будучи громадянином України та маючи достатній рівень знань та життєвого досвіду безумовно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння. Обвинувачений не вживав будь-яких заходів щодо виїзду з тимчасово окупованої території, а навпаки активно та із застосуванням погроз примушував інших осіб до взаємодії з окупаційною адміністрацією. 
		З цих підстав колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що сукупність наведених обставин безумовно свідчить про свідомий вибір обвинуваченого і про абсолютну добровільність вчинених ним незаконних дій. Про це також свідчить і сам характер вчинених обвинуваченим дій та їх активність, а так само його поведінка та зміст відеоматеріалів та публікацій, які долучено до справи. Будь-яких даних, які би свідчили про те, що обвинувачений був вимушений зайняти відповідну посаду в незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, під фізичним чи психічним примусом, у даній справі не встановлено і стороною захисту не надано.
		Саме по собі посилання захисника на відсутність відомостей про сімейний стан обвинуваченого, про стан здоров`я членів його сім`ї, перебування обвинуваченого на тимчасово окупованій території, тощо, з огляду на встановлені і зазначені вище обставини у їх сукупності, не дають колегії суддів підстав дійти висновку про те, що такі незаконні дії обвинувачений вчинив під психологічним тиском та не з власного бажання.
		Та обставина, що обвинуваченому не інкримінувалося вчинення злочинів, пов`язаних з розкраданням державного чи комунального майна тощо на правильність кваліфікації дій обвинуваченого жодним чином не впливає.
		Відтак, на переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги захисника про скасування вироку на зазначених у ній підставах, не можна визнати переконливими й достатніми, у зв`язку з чим скарга задоволенню не підлягає. 
		Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК та є законним, обґрунтованим і вмотивованим. Даних, які би свідчили про те, що під час досудового розслідування та судового розгляду цього провадження допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке було б безумовною підставою для скасування оскаржуваного вироку, перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
		УХВАЛИЛА
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення. 
		Вирок Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 16 листопада 2023 року щодо ОСОБА_8 в цій справі залишити без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення. 
		Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...