Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/5989/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано судом: 05.06.2024. Зареєстровано: 05.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2024.
Дата набрання законної сили: 18.06.2024
Номер судового провадження: 2-а/202/72/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  Справа № 202/5989/24
		Провадження № 2-а/202/72/2024 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 червня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
		 
		у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
		        за участю секретаря - Пеки Д.В.,
		представник позивача - Дашко Ю.І., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,- 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		03 травня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Дашко Юрія Івановича, через систему «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
		В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві, посилається на те, що 25 квітня 2024 року поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області сержантом поліції Гарашенком Антоном Руслановичем було винесено щодо, позивача ОСОБА_1 , постанову серія ЕНА №1999433 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої він був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення пункту 31.4.7.е Правил дорожнього руху за ст. 121 ч.1 КУпАП і на позивача було накладено штраф у розмірі 340 грн.
		Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував, а дії працівника поліції при її винесенні постанови є протиправним.
		Вказав, що дійсно 25 квітня 2024 року позивач керував автомобілем DAF XF 105.460 н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом Kogel sn 24 н.з. НОМЕР_2 на А/Д Київ  Харків  Довжанський М-03 207 км і був зупинений поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області сержантом поліції ОСОБА_2 . При цьому будь-яких порушень Правил дорожнього руху під час керування позивач не вчиняв. На запитання позивача до працівника поліції про причину зупинки обґрунтованої відповіді він не отримав та з цього моменту працівник поліції вимагав щоб він надав документи на автомобіль, причіп та посвідчення водія, що він і зробив. Працівник поліції не проводячи технічний огляд транспортного засобу склав відносно позивача постанову серія ЕНА №1999433 від 25.04.2024. Але позивач не скоював правопорушення за ч.1 ст. 121 КУпАП. В оскаржуваній постанові зазначено, що до неї додається акт відповідності технічного стану ТЗ та його обладнання. Але акту перевірки колісного транспортного засобу в присутності позивача на місці зупинки не складалося, на підпис позивачу такий акт не надавався, і розмови про складання такого акту не було, що може бути підтверджено відеозаписом з бодікамери поліцейського, який складав протокол.
		Відсутність же акту перевірки колісного транспортного засобу на технічну несправність, який є основним законним доказом технічної несправності в даній ситуації виключає таку несправність. Працівник патрульної поліції, який розглядає справу не має права притягувати водія до адміністративної відповідальності без доказів та без з`ясування всіх обставин справи, при цьому поліцейський діяв не всебічно, неповно і не об`єктивно, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та не керувався законом.
		Вказав, що настання відповідальності за порушення наведеного пп. (е) п. 31.4.7. Правил дорожнього руху можливе за наявності двох обставин: по-перше, конструкцією транспортного засобу має бути передбачений бампер або задній захисний пристрій, брудозахисні фартухи і бризковики; по-друге, зазначений елемент конструкції транспортного засобу має бути відсутній. Разом з тим, з оскарженої постанови не вбачається, чим передбачено наявність бризковиків як умова експлуатації колісного транспортного засобу і як саме поліцейський встановив, що конструкція напівпричепа їх передбачає (посилання на ДСТУ тощо). Крім того, в оскарженій постанові не зазначено якого саме бризковика  на тягачі чи на напівпричепі, переднього чи заднього не було в транспортному засобі позивача. Оскаржувана постанова не містить належним чином зазначення складу адміністративного правопорушення, що виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності. 
		Зазначив, що під час зупинки транспортного засобу позивач повідомляв поліцейському про те, що бризковик відпав перед мостом, і що він рухається до найближчого працюючого СТО (з огляду на час доби) для того, щоб його приладнати. Але працівник поліції не взяв до уваги зазначені обставини. Враховуючи зазначене, під час винесення оскаржуваної постанови не було доведено наявності складу адміністративного правопорушення та вини позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення. 
		У зв`язку з чим, просив суд: скасувати постанову серія ЕНА №1999433 від 25 квітня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення; стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 484,48 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 травня 2024 року головуючим суддею у справі визначено суддю Слюсар Л.П. 
		Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 травня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у порядку, встановленому для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ з повідомленням (викликом) осіб 
		29 травня 2024 року від представника відповідача Департаментупатрульної поліціїНаціональної поліціїУкраїни надійшов відзив на позовну заяву. Вказали, що оцінюючи в сукупності обставини, на яких гуртуються вимоги та доводи, якими вони підтверджуються, позов є безпідставним та необґрунтованим, тому, представник відповідача, заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказали, що завданнями та функціями УПП в Полтавській області ДПП є: реалізація державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і громадського порядку, безпеки дорожнього руху, контроль за додержанням законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. 
		Повноваженнями поліцейського патрульної поліції під час несення служби є: розгляд справи про адміністративне правопорушення та застосування заходів адміністративного впливу до правопорушників, які вчинили адміністративне правопорушення у випадках та у спосіб, які передбачені законодавством. 
		Позивач допустив порушення безпеки дорожнього руху, а саме: 25.04.2024 року о 21 год 47 хв. на 207 км а/д М-03 «Київ- Харків- Довжанський», керував транспортним засобом DAF XF 105.460 н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом Kogel sn 24 н.з. НОМЕР_2 , який має технічну несправність, у якого відсутній передбачений конструкцією грязезахисний бризковик, чим порушив п.31.4.7 е) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 року, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП. 
		Крім того в результаті перевірки, інспектором було складено Акт відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання від 25.04.2024 року. 
		Вказали, що до постанови додається відео, що слугує безперечним доказом вини позивача, так на відео зафіксовано порушення позивачем п.31.4.7е) ПДР України, а саме відсутність бризковика. Зазначили, що вказаного доказу є достатньо для доведення вини позивача «поза розумним сумнівом».
		Щодо підстав зупинки транспортного засобу вказали, що 25.04.2024 року до співробітників патрульної поліції, які несли службу на стаціонарному посту (207 км М-03 звернувся водій транспортного засобу ВАЗ 2199 зеленого кольору, та повідомив що під час руху дорогою транспортного засобу, під керуванням позивача, у зв`язку з відсутністю у нього бризковика, на автомобіль ВАЗ 2199 полетіло каміння, що призвело до пошкодження даного транспортного засобу. З даною інформацією водій ВАЗ 2199 звернувся до патрульних та попрохав вчинити дії з розшуку та зупинки транспортного засобу позивача, а також притягнення винних до відповідальності у випадку наявності порушень.
		Також вказали, що на місці розгляду справи позивача було ознайомлено з усіма правами, передбаченими ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП. Позивач відповідно до ст.268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Жодних обмежень в користуванні правами, передбаченими ст.268 КУпАП, під час розгляду справи не було, що підтверджується матеріалами відеофіксації. 
		Зазначили, що позивач дійсно порушив ПДР, його позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і немає жодних правових підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності. Просили суд прийняти рішення в справі, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог. 
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з неведених в позові підстав та просив суд позов задовольнити.
		Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в судове засідання не з`явився. Відповідно до наданого відзиву просили суд розглядати справу без участі представника та відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Представник відповідача Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. 
		Суд, заслухавши представника позивача, переглянувши відеозапис, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку. 
		Судом встановлено, що 25 квітня 2024 року поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області сержантом поліції Гарашенко Антоном Руслановичем, місце розгляду справи Полтавська область, Лубенський район, А/Д Київ - Харків- Довжанський М-03, 207 км, винесено постанову Серія ЕНА № 1999433 по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., на підставі того, що ОСОБА_1 25.04.2024 року о 21 годині 47 хвилин А/ДКиїв -Харків-Довжанський М-03,207км керував транспортним засобом з напівпричепом Kogel sn 24 н.з. НОМЕР_2 , у якого відсутній передбачений конструкцією брудозахисний бризковик, чим порушив п.31.4.7 е) Правил дорожнього руху України. Керував ТЗ у якого відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП. 
		Вищевказану постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП, позивач вважає незаконною.
		Позивач в позовній заяві заперечував факт порушення ПДР України, вважає постанову незаконною, та таку, що підлягає скасуванню.
		Відповідно до ч.1 ст. 121 КУпАП України,керування водіємтранспортним засобом,що маєнесправності системигальмового аборульового керування,тягово-зчіпногопристрою,зовнішніх світловихприладів (темноїпори доби)чи іншітехнічні несправності,з якимивідповідно довстановлених правилексплуатація йогозабороняється,або переобладнанийз порушеннямвідповідних правил,норм істандартів,- тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Приписами п.п. 31.4 п. 31 ПДР України передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності визначених цим пунктом технічних несправностей і невідповідності визначених цим пунктом вимогам.
		У наведеному пункті Правил дорожнього руху викладений перелік технічних несправностей транспортних засобів, за наявності яких забороняється експлуатація таких транспортних засобів, до яких, зокрема, п.п. 31.4.7 (е) ПДР України віднесено відсутність передбачених конструкцією бамперу або заднього захисного пристрою, брудозахисних фартухів і бризковиків.
		Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
		Положеннями пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну Поліцію» передбачено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
		Згідно зп.п.1,2,3,4ч.1статтею 35Закону України"ПроНаціональну поліцію",Поліцейський можезупиняти транспортнізасоби уразі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщоє очевидніознаки,що свідчатьпро технічнунесправність транспортногозасобу; якщоє інформація,що свідчитьпро причетністьводія абопасажирів транспортногозасобу довчинення дорожньо-транспортноїпригоди,кримінального чиадміністративного правопорушення,або якщоє інформація,що свідчитьпро те,що транспортнийзасіб чивантаж можутьбути об`єктомчи знаряддямучинення дорожньо-транспортноїпригоди,кримінального чиадміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку.
		За приписами ст.ст. 52, 53 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль). Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
		Наказом МВС №1395 від 07.11.2015, затверджена «Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
		Частина 3 Розділу III наказу МВС №1395 передбачає, що поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 КУпАП.
		Відповідно до ст. 222 КУпАП розгляд адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 КУпАП підвідомчі органам Національної поліції та у відповідності до ст. 258 КУпАП протоколи у таких випадках не складаються.
		Згідно з частиною 2 розділу III Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема і ст. 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
		Відповідно до Розділу IV наказу МВС №1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).
		При цьому, згідно з положеннями Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого у неавтоматичному режимі, що затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, поліцейський одразу виносить постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, без складання протоколу.
		Крім того, згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 258 КпАП України, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. 
		Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
		Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
		Згідно зі ст. 256 КУпАП, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу.
		Судом встановлено, що постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1999433 від 25 квітня 2024 року складена уповноваженою на те посадовою особою, поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області сержантом поліції ОСОБА_2 , який перебуває в трудових відносинах з Управлінням патрульної поліції в Полтавській області.
		Однак Управління патрульної поліції в Полтавській області є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, і йому підпорядковується та саме Департамент патрульної поліції Національної поліції України є юридичною особою, має самостійний баланс і згідно зі ст.80 ЦК України може виступати від власного імені в суді.
		Щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення то суд виходить з наступного. 
		Відповідно до п.31.5 ПДР України у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо  рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
		В судовому засіданні встановлено, та як вбачається із відеозапису наданого відповідачем позивач повідомив поліцейського про те, що бризковик відпав перед мостом і він рухається до найближчого працюючого СТО (з огляду на час доби) для того, щоб його приладнати. 
		Разом з тим, з оскарженої постанови не вбачається, чим передбачено наявність бризковиків як умова експлуатації колісного транспортного засобу і як саме поліцейський встановив, що конструкція напівпричепа їх передбачає (посилання на ДСТУ тощо). Крім того, в оскарженій постанові не зазначено якого саме бризковика  на тягачі чи на напівпричепі, переднього чи заднього не було в транспортному засобі позивача. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.02.2019 р. по справі № 524/9843/16-а. 
		Крім того, суд критично відноситься до твердження відповідача про причину зупинки транспортного засобу, а саме те, що транспортний засіб перебував у розшуку, оскільки жодним належним доказом це не підтверджено. 
		Також суд приймає до уваги, що Законом України "Про національну поліцію" не передбачена така підстава зупинки ТЗ, як здійснення придорожнього контролю чи перевірки технічного стану. 
		Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно зі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч. 3 ст. 79 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Згідно з ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
		Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
		Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
		Європейський суд з прав людини у п. 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 1 липня 2003 року № 37801/97, зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення). Отже, відповідач правомірність свого рішення та обставини, які б спростовували доводи позивача не довів.
		Вимогами ч. 3 ст.286КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Виходячи із вищевикладеного, оскільки оскаржувана постанова не містить належним чином зазначення складу адміністративного правопорушення, позивач факт вчинення ним адміністративного правопорушення заперечує, що дає суду підстави дійти висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
		З огляду на викладене, суд доходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення, що потягло за собою порушення прав позивача та незаконне притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
		Виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме постанова у справі про адміністративне правопорушення від 25.04.2024 серії ЕНА № 1999433 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення стягнення за ч. 1 ст.121КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
		Докази, які б спростовували позицію позивача і підтверджували правомірність винесеної постанови, суду не надано.
		Враховуючи зазначене, не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем, а тому постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю, на підставі п.3 ч.3 ст. 286 КАС України.
		Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за оскарження постанови у 484 грн. 48 коп.
		З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань саме Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484 грн.48 грн.
		На підставі викладеного та керуючись: ст.ст.121, 222, 251, 256, 280,283 КУпАП, ст.ст. 2, 139, 241, 242, 244-246, 250, 262, 286 КАС України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Управління патрульної поліції в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 164), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення  задовольнити. 
		Скасувати постанову серія ЕНА №1999433 від 25 квітня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
		Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - закрити
		Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646)на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань витрати на оплату судового збору в розмірі 484,48 грн. 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Суддя                                     Л.П. Слюсар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...