Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 378/7/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2024.
Дата набрання законної сили: 22.05.2024
Номер судового провадження: 61-10353ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		 
		22 травня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 378/7/23
		провадження № 61-10353св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		судді-доповідача - Грушицького А. І.,
		суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області,
		відповідач - ОСОБА_1 , 
		третя особа - приватне сільськогосподарське підприємство «Гейсиське»,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Стрижеуса А. М.
		 
		у справі за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області до ОСОБА_1 , третя особа - приватне сільськогосподарське підприємство «Гейсиське», про скасування державної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки,
		 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		В грудні 2022 року керівник Обухівської окружної прокуратури Київської 
		області (далі - прокурор) звернувся до Ставищенського районного суду Київської області з вказаним позовом, в якому просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 58819918 від 17 червня 2021 року стосовно права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224282400:01:009:0003, площею 2,8985 га, та витребувати на користь держави в особі Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області вказану земельну ділянку з незаконного володіння ОСОБА_1 .
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 15 березня 2023 року позовну заяву залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (пункт 2 частини першої статті 257 ЦПК України). Вказаний висновок місцевий суд зробив на підставі того, що спірна земельна ділянка, яка є предметом спору, розташована на території Білоцерківського району Київської області, на яку не поширюється юрисдикція Обухівської окружної прокуратури Київської області.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу Обухівської окружної прокуратури Київської області задоволено. Ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 15 березня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зі змісту позовної заяви, а також з доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що матеріали для пред`явлення цього позову прокурор отримав за результатами здійснення прокурорами Обухівської окружної прокуратури процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні №12021116230000269 від 24 червня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, підслідність у якій під час досудового розслідування визначена за Обухівським РУП ГУ НП в Київській області.
		 
		Отже, з огляду на те, що матеріали кримінального провадження перебували в розпорядженні Обухівської окружної прокуратури та відповідно не могли бути у розпорядженні іншої прокуратури, а також враховуючи те, що пунктом 6.5 наказу Генерального прокурора України № 389 від 21 серпня 2020 року передбачено право прокурора звертатись із позовом (заявою) до суду не за місцем розташування органу прокуратури, вказаний позов подано саме керівником Обухівської окружної прокуратури Київської області.
		 
		Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вказала на помилковість висновку суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		10 липня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у зазначеній вище справі.
		 
		Заявник у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою   ОСОБА_1 , витребувано її із Ставищенського районного суду Київської області. 
		 
		08 серпня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
		 
		Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів 
		від 21 травня 2024 року визначено такий склад колегії суддів Третьої 
		судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду 
		справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., 
		Пророк В. В., Ситнік О. М.
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		В касаційній скарзі заявник вказує, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення (право прокурора звертатись із позовом (заявою) до суду не за місцем розташування органу прокуратури) на підставі недопустимого доказу - пункту 6.5 наказу Генерального прокурора України № 389 від 21 серпня 2020 року, який виключено наказом Офісу Генерального прокурора № 191 від 08 червня 2021 року.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів робить висновок про наявність підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		У частині другій статті 6 Конституції України вказано, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. 
		 
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга 
		статті 19 Конституції України).
		 
		Згідно з пунктом 8 частини другої статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		Конституція України як закон прямої дії має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп; абзац сьомий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
		 
		Перегляд судових рішень гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
		 
		Згідно із частиною другою статті 17, частиною першою статті 36, пунктами 
		1, 5 частини другої статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судому системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		 
		Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (частина перша статті 388 ЦПК України).
		 
		Статтею 389 ЦПК України передбачене право касаційного оскарження. За частиною першою зазначеної статті учасники справи, а також особи, 
		які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
		1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
		2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
		3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Нормами статті 394 ЦПК України закріплене повноваження Верховного Суду як суду касаційної інстанції відмовити у відкритті касаційного провадження у зв`язку із необґрунтованістю касаційної скарги.
		 
		При цьому умови для визнання поданої до Верховного Суду касаційної скарги необґрунтованою передбачено положеннями пункту 5 частини другої та частиною четвертою статті 394 ЦПК України.
		 
		Так, згідно наведених вище приписів ЦПК України:
		 
		- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 
		389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах) (пункт 5 частини другої статті 394);
		- у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України);
		 
		У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 463/6259/15-ц (провадження № 61-2146св18), від 03 червня 2021 року у справі № 2-1210/11 (провадження № 61-1537св21), від 08 червня 2021 року у справі № 2-1207/2011 (провадження № 61-1546св21) вказано, що ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; про скасування рішення третейського суду; про видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишення заяви без розгляду.
		 
		Аналізуючи практику вирішення питання про наявність підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження у випадку, коли предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, колегія суддів з`ясувала, що у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду склалися різні підходи щодо розуміння положень частини четвертої статті 394 ЦПК України та реалізації у зв`язку із цим судом касаційної інстанції повноважень, наданих нормами ЦПК України, щодо відмови у відкритті касаційного провадження у випадку, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
		 
		Так, зокрема, ухвалами від 29 квітня 2024 року у справі № 752/20318/20 (провадження № 61-4506ск24), від 29 квітня 2024 року у справі № 543/623/17 (провадження № 61-5256ск24) та від 05 грудня 2023 року у справі № 359/6722/16 (провадження № 61-15529ск23) у відкритті касаційного провадження відмовлено у зв`язку із необґрунтованістю поданої касаційної скарги на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України.
		 
		Натомість, ухвалою від 07 березня 2024 року у справі № 161/8859/20 (провадження № 61-18253ск23) у відкритті касаційного провадження відмовлено у зв`язку із необґрунтованістю поданої касаційної скарги на підставі пункту п`ятого частини другої статті 394 ЦПК України. 
		 
		Разом з тим, ухвалами від 28 листопада 2023 року у справі № 758/15949/21 (провадження № 61-15912ск23), від 05 квітня 2024 року у справі № 2-112/12 (провадження № 61-3941ск24), від 23 квітня 2024 року у справі № 757/60692/19 (провадження № 61-3221ск24), від 30 квітня 2024 року у справі № 442/2335/21 (провадження № 61-5049ск24) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, вказуючи на необхідність перевірки наявності підстав для відкриття касаційного провадження, зазначених заявником у касаційній скарзі, відкрив касаційне провадження із витребуванням матеріалів справи.
		 
		Аналогічна ситуація щодо неоднакової практики застосування приписів статті 394 ЦПК України прослідковується й тоді, коли предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі (див. ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 
		від 02 квітня 2024 року у справі № 638/18193/17 (провадження № 61-3954ск24), 
		від 29 квітня 2024 року у справі № 705/4783/23 (провадження № 61-5006ск24), якими відмовлено у відкритті касаційного провадження у зв`язку із необґрунтованістю касаційної скарги; ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 квітня 2024 року у справі № 705/4783/23 (провадження № 61-5006ск24), від 08 травня 2023 року у справі № 334/3852/22 (провадження № 61-6177ск23), якими відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з метою перевірки наявності підстав для відкриття касаційного провадження).
		 
		Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
		 
		Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може призвести до порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		 
		Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку (або його підтвердження ) з метою тлумачення положення частини четвертої статті 394 ЦПК України та формування висновку щодо наявності у суду касаційної інстанції повноважень відмовити у відкритті касаційного провадження у зв`язку із необґрунтованістю касаційної скарги у випадку, якщо предметом оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу місцевого суду про залишення позову без розгляду/про закриття провадження у справі.
		 
		Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Передати справу № 378/7/23 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                             А. І. Грушицький    Судді  І. В. Литвиненко     Є. В. Петров     В. В. Пророк     О. М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...