Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 600/1477/24-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано судом: 05.06.2024. Зареєстровано: 06.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2024.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 червня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/1477/24-а
		 
		Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		УСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
		Позивач просить суд:
		- скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2024 року №00000/2046/ Ж10/24-13-24-04 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем по податку на додану вартість.
		В обґрунтування позову, враховуючи додаткові письмові пояснення, вказано про незгоду з позицією податкового органу за результатом проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача в частині обов`язкової реєстрації платника податку на додану вартість з 11.04.2022 року. При цьому зазначено, що в період з 01.08.2021 р. по 01.04.2022р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування платник ІІ групи, а тому в цей період він був звільнений від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Позивачем вказано, що обрахування граничного обсягу оподатковуваних операцій (1 млн. грн), з досягненням якого пов`язується обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість, а також обов`язок з його сплати та подання звітності, особи яка є платником єдиного податку, здійснюється з моменту, коли виник обов`язок перейти на загальну систему оподаткування, при цьому обрахунок загальної суми для визначення умов для обов`язкової реєстрації як платника податку на додану вартість розпочинається з часу переходу на загальну систему оподаткування і завершується в періоді коли платник отримав загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість). Оскільки в акті перевірки встановлено, що позивач з 01.04.2022р. по 12.10.2023р. перебував на загальній системі оподаткування, то позивач вважає, що обов`язок реєстрації як платника податку на додану вартість виникає при досягнені позивачем обсягу оподатковуваних операцій (1 млн. грн) з дати перебування ним на загальній системі оподаткування, а саме з 01.04.2022р. Відтак, для визначення наявності обов`язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість та подання звітності з такого податку позивач вважає, що отриманні суми від здійснення операцій на спрощеній системі оподаткування в період з 01.08.2021р. по 01.04.2022р. не враховуються для обчислення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а тому нарахування відповідачем грошових зобов`язань з податку на додану вартість в оскаржуваному рішенні є протиправним.
		Крім цього, на думку позивача, оскаржуване рішення є незаконним, адже прийнято з порушенням строків, передбачених п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України.
		Ухвалою суду від 15.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
		Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому вказано про законність оскаржуваного рішення. Так, відповідачем, з урахуванням додаткових письмових пояснень, зазначено про те, що у зв`язку із здійсненням позивачем видів діяльності, які не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування на 2 групі за період з 01.01.2022 року по 12.10.2023 року (реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів), реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню з 01.04.2022 року. Отже, позивач з 01.04.2022 року зобов`язана була перейти на сплату інших податків і зборів, а саме на загальну систему оподаткування, проте в порушення вимог абз.3 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291, абз.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України даного переходу не здійснила. Тому ОСОБА_1 виключена з реєстру платників єдиного податку шляхом прийняття рішення №3570/6/24-13-35-04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
		Вказано, що враховуючи те, що за період з 01.08.2021р. по 31.03.2022р. платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 отримано дохід в розмірі 1868757,74 грн та за результатами перевірки з 01.04.2022р. переведено платника податків на загальну систему оподаткування, то відповідно до п.181.1 ст.181 та п.183.4 ст.183 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа ОСОБА_1 з 11.04.2022 року зобов`язаний зареєструватись платником податку на додану вартість.
		Щодо тверджень у позові в обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення про порушення строків, передбачених п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, то відповідачем зазначено, що такі порушення не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення.
		04.06.2024 року до суду від представника позивача та представника відповідача надійшли заяви про розгляд даної справи за їх відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Так, відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
		Враховуючи викладене, наявні правові підстави для розгляду цієї справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
		Дослідивши наявні у справі матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 27.12.2023 року №1598-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 » відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача за період діяльності з 28.07.22021 року по 12.10.2023 року.
		За результатом проведено перевірки складено Акт від 23.01.2024 року №637/Ж5/24-13-24-04/3032220726, згідно якого, зокрема, встановлено порушення позивачем умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: платник податків-фізична особа ОСОБА_1 в періоді з 01.01.2022 року по 28.09.2023 року здійснювала реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів (підакцизних товарів) перебуваючи на спрощеній системі оподаткування платником ІІ групи.
		У зв`язку із здійсненням фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 видів діяльності, які не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування на 2 групі за період з 01.01.2022 року по 12.10.2023 року (реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів), податковий орган прийшов до висновку, що реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню з 01.04.2022 року (згідно бази даних „Системи обліку даних РРО дані чеків - Товари, перша реалізація підакцизних товарі відбулася 07.01.2022 року).
		Відтак, 04.03.2024 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області відносно ОСОБА_1 прийнято Рішення №3570/6/24-13-24-04 про анулювання реєстрації платником єдиного податку.
		Крім цього, 04.03.2024 року на підставі Акту перевірки від 23.01.2024 року №637/Ж5/24-13-24-04/3032220726 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області відносно ОСОБА_1 прийнято податкові повідомлення рішення:
		- №00000/2044/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 24011 грн 70 коп.;
		- №00000/2045/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 2000 грн 97 коп.;
		- №00000/2046/ Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання з по податку на додану вартість в сумі 777380 грн 00 коп.;
		- №00000/2047/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами на суму 2283 грн 75 коп.;
		- №00000/2048/Ж10/24-13-24-04, яким застосовані штрафні санкції у сумі 5780 грн 00 коп.;
		- рішення про застосування фінансових санкцій №00000/2042/Ж10/24-13-24-04 в загальному розмірі 34000 грн 00 коп.
		За таких обставин ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом.
		Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
		Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до пунктів 7  9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
		За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач у поданому позові не погоджується та просить суд скасувати прийняте відповідачем як суб`єктом владних повноважень податкове повідомлення-рішення від 04.03.2024 року №00000/2046/Ж10/24-13-24-04 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем по податку на додану вартість, яке прийнято згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України та на підставі п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України у зв`язку із встановленням відповідачем за результатом проведеної перевірки порушень позивачем п.181.ст.181, п.183.2 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, що виразилося у заниженні податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 621904,00 грн. При цьому при прийнятті указаного рішення відповідачем враховано отримання позивачем доходу у розмірі 1868757,74 грн за період з 01.08.2021 року по 31.03.2022 року.
		Так, відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
		Згідно п.183.1, п.183.2, п.183.4 ст.183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
		Як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
		У разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.
		У разі зміни ставки єдиного податку відповідно до підпункту "б" підпункту 4 пункту 293.8 статті 293 цього Кодексу реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку календарного місяця, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість.
		Враховуючи викладене, особа, яка безпосередньо здійснює операції з постачання товарів та послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість згідно з розділом V ПК України, загальний обсяг яких перевищує 1 млн. грн., зобов`язана згідно з вимогами ПК України подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженнями заяву та зареєструватись платником податку на додану вартість. При цьому таке правило, не застосовується до платників єдиного податку першої - третьої груп. Обрахування граничного обсягу оподатковуваних операцій (1 млн грн.), з досягненням якого пов`язується обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість, а також обов`язок з його сплати та подання звітності, особою, яка є платником єдиного податку, здійснюється з моменту, коли у цієї особи виник обов`язок перейти на загальну систему оподаткування, оскільки до цього ця особа звільнена від сплати податку на додану вартість.
		Отже, в особи, що перейшла зі спрощеної системи оподаткування на сплату інших податків і зборів, обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість виникає в разі якщо загальна сума від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість). При цьому обрахунок загальної суми розпочинається з часу переходу на загальну систему оподаткування, тобто для визначення наявності обов`язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість та подання звітності з такого податку, отриманні від здійснення операцій на спрощеній системі оподаткування суми не враховуються.
		Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі №814/4461/13-а, від 05.09.2019 у справі №813/8772/14 та 16.10.2019 у справі №1340/4383/18, від 17.08.2022 у справі № 560/8206/20.
		Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		З обставин справи вбачається встановлення податковим органом за результатом проведеної перевірки позивача порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: платник податків-фізична особа ОСОБА_1 в період з 01.01.2022р. по 28.09.2023р. здійснювала реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів (підакцизних товарів) перебуваючи на спрощеній системі оподаткування платником ІІ групи, у зв`язку з чим згідно абз.3 п.299.10 ст.299 та абз.5 п.п.298.2.3 п.298.2 ст. 298 ПК України Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято Рішення від 04.03.2024 року №3570/6/24-13-24-04 про анулювання реєстрації платником єдиного податку ОСОБА_1 .
		Платник єдиного податку виключений з Реєстру з 01.04.2022 року.
		Вказане вище рішення є чинним.
		Враховуючи викладене, а також положення п. 181.1 ст. 181 ПК України, суд зазначає, що обрахування граничного розміру обсягу оподатковуваних операцій позивача має здійснюватися з моменту, коли у особи виник обов`язок перейти на загальну систему оподаткування, а саме з 01.04.2022 року. При цьому для визначення наявності обов`язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість та подання звітності з такого податку, отриманні від здійснення операцій на спрощеній системі оподаткування суми не враховуються.
		Тому, у даному випадку податковим органом помилково до загального обсягу операцій платника податку на додану вартість включено операції платника єдиного податку за період 01.08.2021 року по 31.03.2022 року, що призвело до неправомірного визначення відповідачем суми отриманого позивачем від господарської діяльності доходу у розмірі 1868757,74 грн.
		Відтак, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача, надані в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.03.2024 року №00000/2046/Ж10/24-13-24-04, які ґрунтуються на перевищені позивачем суми доходів у розмірі 1 (один) млн. грн, що відбулося за результатами господарської діяльності під час перебування позивача на спрощеній системі оподаткування за період 01.08.2021 року по 31.03.2022 року з отриманням доходу в розмірі 1868757,74 грн.
		Враховуючи висновки Верховного Суду у цій категорії справ та положення п. 181.1 ст. 181 ПК України, а також факт перебування позивача на загальній системі оподаткування з 01.04.2022 року, то саме з указаної дати необхідно здійснювати обрахунок суми загального доходу протягом 12 календарних місяців, а не з 01.08.2021 року по 31.03.2022 року, як вчинено відповідачем.
		Наведене дає підстави для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 04.03.2024 року №00000/2046/Ж10/24-13-24-04.
		Особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Однак у ході судового розгляду справи відповідачем не доведена правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням отримання позивачем доходу у розмірі 1868757,74 грн за період з 01.08.2021 року по 31.03.2022 року.
		При цьому суд звертає увагу на те, що зміст поданого відповідачем відзиву на позовну заяву ідентичний змісту Акту перевірки від 23.01.2024 року №637/Ж5/24-13-24-04/3032220726 (фактично дублює його), а подані додатково письмові пояснення містять твердження, що аналогічні твердженням у відзиві.
		Натомість суд, з огляду на викладене вище, погоджується з доводами позову про те, що отримані позивачем суми від здійснення операцій на спрощеній системі оподаткування в період з 01.08.2021 року по 31.03.2022 року не повинні враховуватися для обчислення податкових зобов`язань з податку на додану вартість.
		Крім цього, у ході судового розгляду справи відповідачем не спростовано доводів позову, наданих в обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення, про порушення податковим органом строків, передбачених п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України.
		Так, статтею 86 Податкового кодексу України визначено оформлення результатів перевірок.
		Згідно ж п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
		За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
		З Акту перевірки від 23.01.2024 року №637/Ж5/24-13-24-04/3032220726, на підставі якого і прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вбачається, що позивач його отримав особисто 23.01.2024 року.
		Відтак, відповідач повинен був прийняте на підставі названого акту перевірки податкове повідомлення-рішення протягом п`ятнадцяти робочих днів з 24.01.2024 року, тобто до 14.02.2024 року.
		Проте, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем лише 04.03.2024 року, тобто з пропуском передбаченого п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України строку.
		Указане, фактично, не заперечується відповідачем згідно змісту відзиву та письмових пояснень.
		За таких обставин, суд погоджується з доводами позову щодо незаконності оскаржуваного рішення і з огляду на порушення відповідачем процедури його прийняття.
		Щодо тверджень відповідача у письмових поясненнях про те, що вказане вище порушення не може слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, то такі суд відхиляє, адже за приписами статті 19 Конституції України суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури прийняття рішень, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		При цьому посилання відповідача у відзиві на висновки Верховного Суду у справі №826/15940/18 (постанова ВС від 20.06.2022 року) та у письмових поясненнях на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №816/228/17 (постанова ВП ВС від 08.09.2021 року) є безпідставними, оскільки у названих справах відсутні висновки щодо застосування положень п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України. До того ж обставини у справах, які розглядав суд касаційної інстанції, не є подібними до обставин цієї справи.
		З огляду на викладене у своїй сукупності, перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законом, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень. Тому, суд визнає протиправним та скасовує оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення.
		Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Згідно змісту частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
		Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно частин першої  третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість заявлених вимог. Натомість відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення.
		Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
		Так, відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.
		Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявних у справі квитанцій від 01.04.2024 року та від 12.04.2024 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у загальному розмірі 6219,10 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.
		Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 04.03.2024 року №00000/2046/Ж10/24-13-24-04, прийняте стосовно ОСОБА_1 .
		 
		Стягнути з Головного управління ДПС у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 6219,10 грн.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05.06.2024 року.
		 
		Повне найменування учасників справи: позивач  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, код ЄДРПОУ 44057187).
		 
		Суддя О.П. Лелюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...