Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/4731/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.06.2024. Зареєстровано: 06.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2024.
Дата набрання законної сили: 05.07.2024
Номер судового провадження: П/620/4810/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		05 червня 2024 року Чернігів Справа № 620/4731/24
		 
		Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу 
		за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій областіпровизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:
		1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №253150001998 від 24.10.2023 щодо відмови у призначенні пенсії за віком;
		2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до загального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком періоди роботи, а саме: 
		-періоди роботи в Туркменістані з 01.01.1992 по 12.06.1996,
		-період роботи в Спортивному клубі «Аверс» з 01.07.2000 по 27.12.2000,
		-період ведення підприємницької діяльності з 01.01.2008 по 31.12.2009,
		- період роботи в Комунальному підприємстві «Агро-транс-норд» Бахмацької районної громадської організації інвалідів залізничників та інвалідів аграріїв «Вікторія» з 01.08.2005 по 31.08.2005,
		-період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 03.11.1989 по 01.03.1990, та з 07.01.1991 по 21.01.1991.
		3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити пенсію за віком з 22.10.2023 та здійснити її виплату. 
		Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області порушені її права на пенсійне забезпечення, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду до страхового стажу не зарахував весь період трудової діяльності, набутий на підприємствах, розташованих на території держави агресора, а також частково на території України за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу після липня 2000 року. Такі дії вважає безпідставними, оскільки періоди трудової діяльності підтверджується належними та допустимими доказами, що виключає підстави для сумнівів, а знаходження підприємств на території держави агресора не є підставою для позбавлення особи права на пенсію. 
		Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
		Від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позов, у якому останній з вимогами позивача не погоджується та просить в їх задоволенні відмовити, оскільки період роботи на підприємстві, що знаходиться на території Туркменістану з 21.01.1991 по 12.06.1996 може бути врахований лише по 31.12.1991, зважаючи на те, що з 19.06.2023 припинена дія Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Водночас, період роботи позивача з 18.06.1996 по 27.12.2000 було зараховано лише по 30.06.2000, оскільки з 01.07.2000 облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є обов`язковим, в той час як дані про сплату внесків щодо позивача після 01.07.2000 відсутні. Таким чином, за поданими документами страховий стаж ОСОБА_1 склав 17 років 10 місяців 4 дні, при необхідних 20 років. 
		Від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відзив на позов не надійшов. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке. 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.10.2023 звернулася до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої надала ряд необхідних документів. 
		Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №253150001998 від 24.10.2023 відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, в рішення зазначено, що стаж позивача становить 17 років 10 місяців 4 дні. До страхового стажу не зараховано період роботи в Туркменістані з 01.01.1992 по 12.06.1996; період роботи з 01.07.2000 по 27.12.2000 за відсутності даних пероніфікованого обліку, а також догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки надано сканкопію свідоцтва про народження (а.с. 21).
		Із такими діями відповідачів позивач не погоджується, а тому звернулась до суду за захистом прав та законних інтересів.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
		Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003№1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
		Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
		Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
		Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
		Відповідно до ч.2 ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу не менше 20 років.
		Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
		Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
		Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
		Згідно з пунктом 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
		За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
		Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.
		Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 в період з 21.01.1991 по 12.06.1996 працювала в Туркменістані в Безмеинскому цементному заводі; в період з 18.06.1996 по 27.12.2000 в спортивному клубі «Аверс»; з 01.08.2005 по 05.09.2005 в Комунальному підприємстві «Агро-транс-норд» Бахмацької районної громадської організації інвалідів залізничників та інвалідів аграріїв «Вікторія»; з 04.05.2006 по 14.12.2010 здійснювала підприємницьку діяльність, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 25.02.1981, довідки Головного управління ДПС в Чернігівській області від 20.12.2023 №20/з/25-01-50 та витягу з ЄДР (а.с. 13-19, 23, 24-26).
		Із оскаржуваного рішення та пояснень, викладених у відзиві на позов, судом встановлено, що в даних правовідносинах спірними періодами трудової діяльності позивача є період її роботи в Туркменістані з 01.01.1992 по 12.06.1996, а також з 01.07.2000 по 27.12.2000 в Спортивному клубі «Аверс», з 01.08.2005 по 31.08.2005 в Комунальному підприємстві «Агро-транс-норд» Бахмацької районної громадської організації інвалідів залізничників та інвалідів аграріїв «Вікторія», період ведення підприємницької діяльності з 01.01.2008 по 31.12.2009, а такожперіод догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 03.11.1989 по 01.03.1990, та з 07.01.1991 по 21.01.1991. 
		Суд зазначає, що записи, що містить трудова книжка ОСОБА_1 , здійснено з урахуванням усіх вимог щодо порядку оформлення записів в трудовій книжці, а з огляду на рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, територіальний орган Пенсійного фонду не мав зауважень щодо оформлення записів трудової книжки або відсутності таких записів, їх нечіткості чи інших вимог.
		Суд наголошує, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі запропонувати йому надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
		Несвоєчасне, неналежне або взагалі відсутність можливості проведення перевірки не можуть позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Також суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
		Неналежний порядок організації ведення документообігу на підприємстві, не здача ним первинної документації до архівних установ, що позбавляє заявника виконати вимоги органу пенсійного фонду в частині надання додаткових документів на підтвердження страхового стажу, не може бути правомірною підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист в питанні зарахуванні страхового стажу та призначення пенсії за віком.
		Також суд зазначає, що відповідно до ст. 18 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» джерелами формування Державного реєстру є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; платників єдиного внеску; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад; органів доходів і зборів та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску; інших джерел, передбачених законодавством.
		Тобто, саме органи Пенсійного фонду України (у період здійснення ними цих повноважень) повинні забезпечити належне формування та ведення Реєстру застрахованих осіб, є володільцями цих даних, зокрема і про сплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Роботодавці повинні сприяти у цьому шляхом подання відомостей про застраховану особу до Пенсійного фонду. 
		Відсутність відомостей позивача в даних індивідуальної відомості про застраховану особу, не може бути підставою для обмеження прав останнього на оформлення пенсії за віком, за умови підтвердження його стажу записами у трудовій книжці.
		Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1), який встановлює, що органом, який приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
		Порядком № 22-1 також встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
		Такий підхід узгоджується із нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
		Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
		Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
		Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
		Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
		З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії.
		Стосовно тверджень відповідача, суд зазначає, що неможливість проведення перевірки не ставить у залежність питання про призначення пенсії відповідній особі, оскільки це не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу.
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
		Також постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 було постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
		Разом з тим, суд зазначає, що позивач набув трудовий стаж до введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
		Так, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, враховуючи стаж, який вона заробила на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україною у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво та обмін поштою з країною-агресором та неможливістю надати запит на звірку достовірності даних та підтвердити сплату внесків.
		У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ було констатовано, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.
		Отже, з огляду на викладене вище, суд вважає, що позивач не може бути позбавлений свого права щодо призначення пенсії за віком й зарахування періодів трудової діяльності, підтвердженої належними та допустимими доказами.
		Крім того, суд зауважує, що в даному випадку відповідач не має жодного зауваження щодо трудової книжки позивача та наявних в ній записів.
		У постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що « перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії».
		Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії та частин першої, третьої статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 Російської Федерації на територію України та військовою агресією першої по відношенню до громадян України - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави місцезнаходження підприємств, що розташовані на території Російської Федерації та неможливості проведення зустрічної перевірки, порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.
		Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на території Російської Федерації не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного права на пенсійне забезпечення.
		Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 175/4336/16-а.
		Враховуючи вказане, стаж роботи позивача в період з 01.01.1992 по 12.06.1996 слід зарахувати до загального страхового стажу. Вказаний період в сукупності становить 4 роки 5 місяців 12 днів. 
		Щодо не врахування стажу роботи в період з 01.07.2000 по 27.12.2000, а також з 01.08.2005 по 31.08.2005 через відсутність відомостей про сплату внесків, суд зазначає, що відповідно до ст. 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
		Відповідно до частини 18 статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» посадові особи суб`єктів солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування, винні в порушенні законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
		З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника (платника єдиного внеску), а не на застраховану особу. 
		Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником (платником єдиного внеску) свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії.
		Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 12.09.2019 у справі № 489/2283/16а.
		Окремо суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт роботи в спірний період, зайнятість підтверджується трудовою книжкою, яка прийнята відповідачем без зауважень, а тому періоди роботи позивача з 01.07.2000 по 27.12.2000, а також з 01.08.2005 по 31.08.2005 слід врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 .
		Разом з тим, позивач з 03.05.2006 по 14.12.2010 здійснювала підприємницьку діяльність та знаходилась на податковому обліку в Бахмацькій ДПІ, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 24-25), в період з 04.05.2006 по 30.09.2008 сплачувала фіксовану плату згідно патенту, а з 01.10.2008 по 14.12.2010 знаходилась на спрощеній системі оподаткування та сплачувала єдиний податок, що підтверджується довідкою Головного управління ДПС в Чернігівській області від 20.12.2023 (а.с. 23).
		Водночас з огляду на розрахунок стажу позивача (а.с. 22) період підприємницької діяльності 01.01.2008 по 31.12.2009 Головним управління ПФУ у Вінницькій області не врахований в страховий стаж позивача. 
		Пункт 3-1 Перехідних положень Закону №1058 встановлює, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
		1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
		з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;
		з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску);
		2) проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно;
		3) перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами з 1 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно;
		4) перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 1 січня 2004 року до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
		5) перебування у довготерміновому відрядженні працівників дипломатичної служби у період з 1 січня 2004 року по 30 квітня 2016 року, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру.
		Пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, передбачає, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
		Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Довідкою Головного управління ДПС в Чернігівській області підтверджено провадження позивачем підприємницької діяльності в спірний період із застосуванням спрощеної системи оподаткування та сплату єдиного податку/фіксованого податку, а враховуючи внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, за нормами чинного на час внесення такого запису законодавства, заборгованість зі сплати податків/зборів у платника податків була відсутня. Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на зарахування до страхового стажу періоду заняття підприємницькою діяльністю, зокрема з 01.01.2008 по 31.12.2009.
		Щодо зарахування періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд враховує, що згідно із пунктом «ж» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
		До 1 січня 2004 року час догляду за дитиною до трьох років зараховується до страхового стажу матері, яка на час народження дитини не перебувала у трудових відносинах,  на підставі свідоцтва про народження дитини.
		Так, в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про народження дитини (а.с. 27). 
		Разом з тим, відмова у врахуванні періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку мотивована тим, що заявником надано сканкопію документа а не оригінал.
		Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі  Порядок №22-1, у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 №25-1).
		Згідно із пунктом 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
		ідентифікує заявника (його представника);
		надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
		реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
		уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;
		проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
		з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
		повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
		сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
		надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
		повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
		видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
		повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
		Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
		Таким чином, в разі подання сканованої копії свідоцтва про народження дитини пенсійний орган повинен був у розписці переліку отриманих/відсутніх документів зробити відповідну відмітку та встановити строк для подання додаткових документів (оригіналу свідоцтва). 
		Однак, доказів подання заявником сканованої копії документа, а не оригіналу відповідачем не надано, а зважаючи на обов`язок працівника структурного підрозділу, який здійснює прийом сканування поданих документів, виключає можливість перевірити дійсну подачу копії. 
		Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
		Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
		Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
		Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
		Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, заява позивача про призначення пенсії від 18.10.2023 була розглянута за екстериторіальним принципом ГУ ПФУ у Вінницькій області й рішення про відмову в такому призначенні прийнято саме вказаним територіальним органом Пенсійного фонду України, яким і не враховано період трудової діяльності ОСОБА_1 до страхового стажу особи. 
		З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині зарахування до страхового стажу періоди роботи: з 01.01.1992 по 12.06.1996, з 01.07.2000 по 27.12.2000, з 01.01.2008 по 31.12.2009, з 01.08.2005 по 31.08.2005, період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 03.11.1989 по 01.03.1990, та з 07.01.1991 по 21.01.1991.
		В частині вимог позивача про зобов`язання територіального органу ПФУ призначити пенсію, суд враховує таке. 
		Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Ухвалюючи рішення в даній справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.
		Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
		Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
		Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
		У даній справі суд, оцінюючи критерії ефективності судового захисту зобов`язання відповідача зарахувати спірний страховий стаж та призначити пенсію за віком є дотриманням гарантій на те, що спір між сторонами буде вирішений остаточно.
		Щодо дати призначення пенсії суд зазначає, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058 пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. 
		Враховуючи те, що звернення ОСОБА_1 відбулось 18.10.2023, тобто в строк не пізніше трьох місяців дня досягнення пенсійного віку, а тому позовні вимоги в частині призначення пенсії необхідно задовольнити з 23.10.2023, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
		Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Враховуючи викладене вище, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.
		Вирішуючи питання про розподіл судового збору, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вказує, що ухвалою суду про відкриття провадження позивача звільнено від сплати судового збору. 
		Керуючись статтями 5, 9, 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №253150001998 від 24.10.2023 щодо відмови у призначенні пенсії за віком.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком періоди роботи з 01.01.1992 по 12.06.1996, з 01.07.2000 по 27.12.2000, з 01.01.2008 по 31.12.2009, з 01.08.2005 по 31.08.2005, період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 03.11.1989 по 01.03.1990, та з 07.01.1991 по 21.01.1991.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 23.10.2023.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14005, код ЄДРПОУ 21390940. 
		Відповіда: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 13322403.
		Дата складення повного рішення суду - 05.06.2024. 
		Суддя Ю. О. Скалозуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...