Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/16257/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2024.
Дата набрання законної сили: 05.06.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		                                                                                    
		Апеляційне провадження                                                                  Доповідач - Кулікова С.В.
		№ 22-ц/824/10494/2024
		  
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		м. Київ                                                                                                 Справа № 753/16257/23
		 
		29 травня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого судді     - Кулікової С.В.
		суддів                           - Музичко С.Г.     
		                                     -  Болотова Є.В.
		при секретарі              -  Кіпрік Х.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційними скаргамипредставника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Горбачова Олега Олександровича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 березня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Осіпенко Л.М., у цивільній справі за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Інтернет-видання «ЦЕНЗОР.НЕТ» в особі головного редактора Бутусова Юрія Євгеновича про захист честі, гідності та ділової репутації,-
		в с т а н о в и в:
		У вересні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Інтернет-видання «ЦЕНЗОР.НЕТ» в особі головного редактора            Бутусова Ю.Є. про захист честі, гідності та ділової репутації.
		В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ІНФОРМАЦІЯ_7) у публікації під назвою: «Керівник НАЗК ОСОБА_4 : «На нас намагались тиснути окремі уряди після того, як їхні компанії були внесені до міжнародного реєстру спонсорів війни» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_3 оприлюднено інформацію наступного змісту: «Як ви працюєте з персональними санкціями проти ..колаборантів? Зараз дуже багато публічних персон, до яких в принципі не були застосовані санкції ... як наприклад колаборант та зрадник ОСОБА_6?». Авторами цієї публікації є відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які адресували дане запитання голові Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 .
		Розповсюджена інформація є загальнодоступною для невизначеного кола осіб, безпосередньо стосується позивача та за своїм характером є недостовірною, бо не ґрунтується на жодних фактах, натомість, вона принижує його честь і гідність з огляду на те, що текст публікації сформульований таким чином, що може викликати у стороннього спостерігача думку про вчинення позивачем ряду діянь, які містять ознаки кримінального правопорушення.
		Розповсюджена недостовірна інформація негативно впливає на репутацію та авторитет позивача, який є адвокатом, Заслуженим юристом України, має науковий ступінь доктора юридичних наук та кандидата економічних наук, раніше був обраний народним депутатом V-VI скликань, членом Вищої ради юстиції, заступником Глави Адміністрації Президента з питань судової реформи та судоустрою, членом вчених рад державних вищих навчальних закладів, що свідчить про його значний досвід як політичної, так і правової діяльності.
		Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд:
		1) визнати недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_4 на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ІНФОРМАЦІЯ_7) у публікації під назвою: «Керівник НАЗК ОСОБА_4 : «На нас намагались тиснути окремі уряди після того, як їхні компанії були внесені до міжнародного реєстру спонсорів війни» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_3 у наступній фразі: «...колаборант та зрадник ОСОБА_6 ».
		2) зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_4 у публікації під назвою: «Керівник НАЗК ОСОБА_4 : «На нас намагались тиснути окремі уряди після того, як їхні компанії були внесені до міжнародного реєстру спонсорів війни» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_6, недостовірну інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення на головній сторінці веб-сайту «Бізнес.Цензор» (ІНФОРМАЦІЯ_7) вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		3) зобов`язати головного редактора Інтернет-видання «Цензор.Нет» ОСОБА_8 протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили, спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_4 у публікації під назвою: «Керівник НАЗК ОСОБА_4 : «На нас намагались тиснути окремі уряди після того, як їхні компанії були внесені до міжнародного реєстру спонсорів війни» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_6), недостовірну інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення на головній сторінці веб-сайту «Бізнес.Цензор» (ІНФОРМАЦІЯ_7) вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 березня 2024 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Інтернет-видання «ЦЕНЗОР.НЕТ» в особі головного редактора ОСОБА_8 про захист честі, гідності та ділової репутації задоволено частково.
		Визнано недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_4 на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_5 у публікації під назвою: «Керівник НАЗК ОСОБА_4 : «На нас намагались тиснути окремі уряди після того, як їхні компанії були внесені до міжнародного реєстру спонсорів війни» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_3 у наступній фразі: «...колаборант та зрадник ОСОБА_6 ».
		Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_4 у публікації під назвою: «Керівник НАЗК ОСОБА_4 : «На нас намагались тиснути окремі уряди після того, як їхні компанії були внесені до міжнародного реєстру спонсорів війни» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_6, недостовірну інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення на головній сторінці веб-сайту «Бізнес.Цензор» (ІНФОРМАЦІЯ_7) вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до Інтернет-видання «ЦЕНЗОР.НЕТ» в особі головного редактора ОСОБА_8 про захист честі, гідності та ділової репутації.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 19 506 гривень 93 копійки.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 19 506 гривень 93 копійки.
		Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Горбачов О.О. звернувся з апеляційними скаргами, в яких просив скасувати рішення в частинах задоволених вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ухвалити в цих частинах нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Апеляційні скарги мотивовані тим, що рішення суду в частині позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що словосполучення «… колаборант та зрадник ОСОБА_6» є оціночним судженням, яке не підлягає спростуванню та доведенню.
		Зауважував, що оспорюване словосполучення в даній справі не містить жодної деталізації та жодних фактичних даних, критики чи оцінки щодо того, в чому полягала б протиправність дій позивача.
		Наголошував, що суд не врахував доводів відповідачів про відсутність дискредитації особи ОСОБА_3 в оспорюваному словосполученні в контексті публікації. Суд не дослідив загальний зміст публікації, та не врахував, що оспорюване словосполучення стосувалося лише опосередковано особи позивача, що слідує загального аналізу вмісту публікації.
		Звертав увагу на те, що оспорюване словосполучення в контексті публікації, яке стосується позивача носить другорядний характер, а отже, не спрямоване на створення в читачів веб-сайту негативного враження про ОСОБА_3 . Більш того, оспорюване словосполучення не висвітлено у спосіб, що привертав би до нього увагу читача веб-сайту, адже воно було згадане лише в контексті загального питання щодо застосування санкцій до росіян та колаборантів.
		Вказував, що суд не надав оцінку інформації крізь призму публічності особи         ОСОБА_3 .
		У відзивах на апеляційні скарги представник ОСОБА_3 адвокат Косінова Г.В. просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують обгрунтованих висновків суду першої інстанції. Так, зазначала, що оспорювана інформація, поширена на веб-сайті «Бізнес.Цензор», полягає в застосуванні до позивача твердження про те, що він «колаборант та зрадник», і вказана інформація є твердженням про факти, які можна перевірити на предмет їх достовірності, тому вона не може кваліфікуватися як оціночні судження. Зауважувала, що контекстом поширеної про позивача інформації було запитання відповідачів про механізм застосування персональних санкцій в Україні. При цьому, наведений контекст у запитанні авторів оспорюваного словосполучення не є знеособленим, а застосований безпосередньо до ОСОБА_3 та свідчить, що автори свідомо та умисно в тій частині інтерв'ю, яка стосується застосування персональних санкцій до росіян, їх поплічників, колаборантів, як приклад назвали саме прізвище позивача, ствердивши, що він є колаборантом та зрадником. Враховуючи, що оспорювана у справі інформація є фактичним твердженням, а не висловленням відповідачами їх думок та переконань, публічний статус позивача не є тим критерієм, який позбавляє його законного права на захист порушених честі, гідності та ділової репутації, та не знімає з відповідачів відповідальності за поширення недостовірної інформації про позивача.
		В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Горбачов О.О. підтримав доводи апеляційних скарг та просив їх задовольнити.
		Представник ОСОБА_3 адвокат Косінова Г.В. проти доводів апеляційних скарг заперечувала та просила залишити їх без задоволення, а рішення суду - без змін.
		Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Судом встановлено, що позивач є адвокатом, був народним депутатом Верховної Ради України, Указом Президента України від 02.04.2010 №472/2010 був призначений на посаду заступника Глави Адміністрації Президента України - Керівником Головного управління з питань судової реформи та судоустрою, Указом Президента України від 24.01.2014 №39/2014 був призначений на посаду першого заступника Глави Адміністрації Президента України, Указом Президента України від 16.01.2013 року №26/2013 був призначений на посаду радника Президента України.
		25.08.2023 о 13:49 год в розділі «Публікації» категорії «Регуляторна політика» теми «Корупція» на веб-сайті «БізнесЦензор» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 оприлюднено статтю із заголовком «Керівник НАЗК ОСОБА_4 : «На нас намагались тиснути окремі уряди після того, як їхні компанії були внесені до міжнародного реєстру спонсорів війни».
		Авторами статті є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Стаття викладена у формі інтерв`ю з головою ОСОБА_9 , який відповідав на поставлені запитання.
		Серед інших, інтерв`юерами голові ОСОБА_10 було поставлено запитання наступного змісту: «Як ви працюєте з персональними санкціями проти росіян, проти їх поплічників, колаборантів? Зараз дуже багато публічних персон, до яких в принципі не були застосовані санкції, вони можуть заходити у Верховну Раду, можуть спокійно жити в Україні. Навіть позиватись в українських судах, як наприклад колаборант та зрадник ОСОБА_6?»
		Станом на день пред`явлення позову зазначену публікацію переглянуло 13223 осіб.
		Відповідно до інформації, розміщеної на веб-сайті WHOIS, який містить публічні бази реєстраторів ІР та доменних імен, веб-сайт http://biz.censor.net не зареєстрований як окремий домен, а є субдоменом (піддоменом) веб-сайту http://censor.net.
		Відповідно до Звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет №210/2023-3В від 30.08.2023, складеного Дочірнім підприємством «ЦЕНТР КОМПЕТЕНЦІЇ АДРЕСНОГО ПРОСТОРУ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ» Консорціуму «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ПІДТРИМКИ НОМЕРІВ І АДРЕС», веб-сайт http://biz.censor.net адресується субдоменом biz.censor.net доменного імені censor.net.
		Доменне ім`я censor.net є приватним доменним іменем другого рівня (не публічним доменом, в якому можлива реєстрація доменних імен).
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що особисті немайнові права позивача порушені та підлягають судовому захисту. Оскільки розповсюдження оспорюваної інформації здійснено авторами статті - відповідачами ОСОБА_1 ОСОБА_2 , суд визнав заявлені до них позовні вимоги обґрунтованими.Суд вважав, що оприлюднена інформація щодо позивача в момент її публікації була недостовірною.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
		Стаття 28 Конституції України кожній особі гарантує право на повагу до її гідності, а за частиною четвертою статті 32 основного Закону кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Тож право на захист честі, гідності і ділової репутації - один з основних способів захисту Конституційних прав людини на недоторканність особистого життя. Кожен має право захищати честь, гідність і ділову репутацію в суді, крім того Конституція України передбачає судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе або членів своєї сім`ї.
		Також відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
		Здійснення передбачених статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів), пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		Тобто праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		За приписами статті 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 1 Закону України «Про інформацію»).
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.
		Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співвжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		У рішенні від 22 жовтня 2007 року в справі «Ліндон, Очаковський-Лоуренс і Жулі проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з пунктом 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свобода вираження поглядів пов`язана з «обов`язками та відповідальністю», які застосовуються до засобів масової інформації навіть щодо питань великого суспільного значення. Більше того, ці «обов`язки та відповідальність» мають особливе значення, коли йдеться про посягання на репутацію названої особи та порушення «прав інших осіб».
		Незалежно від запеклості політичної боротьби, законним є намагання забезпечити дотримання мінімального рівня поміркованості та доречності, особливо, коли репутація політика, навіть контроверсійного, повинна користуватися захистом, який надається Конвенцією.
		07 листопада 2017 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення в справі EGILL EINARSSON v. ICELAND,яке набуло статусу остаточного 07 лютого 2018 року, ключові висновки у якій сформульовані в контексті з`ясування того, чим за своєю суттю є звинувачення у вчиненні злочину (зґвалтування): оціночним судженням чи твердженням про факт, схиляючись до того, що навіть припустивши теоретичну можливість визначення звинувачення у вчиненні злочину як оціночного судження, воно має мати фактологічну підставу, накшталт вироку, яким засуджено особу.
		Також у цьому рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що навіть спірні публічні особи, які викликали гарячі дебати своєю поведінкою та публічними коментарями, не повинні терпіти, коли їх публічно звинувачують у насильницьких злочинних діяннях, якщо такі заяви не підтверджуються фактами.
		Результат аналізу наведеного свідчить про те, що навіть ті особи, які залучені до політичних баталій, повинні виявляти принаймні мінімальний рівень стриманості та пристойності.Незважаючи на градус критики, вона є допустимою, допоки базується на фактах, а не на безпідставних обвинуваченнях.
		Отже, у випадку, коли щодо особи публічно висловлено заяву, яка містить пряме або опосередковане звинувачення у вчиненні злочину, що не підтверджено перевіреними фактами, це тягне за собою порушення статті 8 Конвенції.
		Встановлено, що 25.08.2023 о 13:49 год в розділі «Публікації» категорії «Регуляторна політика» теми «Корупція» на веб-сайті «БізнесЦензор» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 оприлюднено статтю із заголовком «Керівник НАЗК ОСОБА_4 : «На нас намагались тиснути окремі уряди після того, як їхні компанії були внесені до міжнародного реєстру спонсорів війни».
		Авторами статті є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Стаття викладена у формі інтерв`ю з головою ОСОБА_9 , який відповідав на поставлені запитання.
		Серед інших, інтерв`юерами голові ОСОБА_10 було поставлено запитання наступного змісту: «Як ви працюєте з персональними санкціями проти росіян, проти їх поплічників, колаборантів? Зараз дуже багато публічних персон, до яких в принципі не були застосовані санкції, вони можуть заходити у Верховну Раду, можуть спокійно жити в Україні. Навіть позиватись в українських судах, як наприклад колаборант та зрадник ОСОБА_6?»
		Станом на день пред`явлення позову зазначену публікацію переглянуло 13223 осіб.
		Проаналізувавши зміст висловлювань, які є предметом розгляду в цій справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в таких висловлюваннях міститься інформація про причетність позивача до вчинення кримінальних правопорушень, яку можна перевірити на предмет її дійсності.
		При цьому, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стверджувально охарактеризували позивача як «колаборанта» та «зрадника», тобто публічно назвали позивача злочинцем.
		Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дійсності поширеної відповідачами інформації про причетність позивача до вчинення кримінальних правопорушень, внаслідок чого існують підстави вважати, що вона може бути недостовірною, негативною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, оскільки призводить до формування у суспільства негативного враження про нього і створює уявлення про те, що він причетний до протиправних дій на території України.
		При цьому, оспорювана інформація повідомляласячітко, однозначно та є констатацією факту з боку відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг, оскільки вони не спростовують обгрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, а зводяться лише до незгоди із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів.
		Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду  першої інстанції, тому підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційних скарг відсутні.
		Керуючись ст.ст.  367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України , апеляційний суд,-
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Горбачова Олега Олександровича залишити без задоволення.
		Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 березня 2024 року в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
		 
		Повний текст постанови складено 03 червня 2024 року.
		 
		 
		Головуючий:                                     Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...